Козаченко Укр мова. Г. В. Козаченко українська мова за професійним спрямуванням

• Название: Г. В. Козаченко українська мова за професійним спрямуванням
• Анкор: Козаченко Укр мова.pdf
• Дата: 28.01.2017
• Размер: 13.79 Mb.
• Имя файла: Козаченко Укр мова.pdf
• Тип: Навчальний посібник; #30
• страница: 8 из 29

7. Будьте пунктуальні.
Точно з'ясуйте місце розташування офісу та маршрут, щоб не запізнитися. Подбайте про те, щоб мати у запасі достатньо часу і не нервувати, якщо співбесіда за- тягуватиметься.
Другий етап — власне співбесіда
Подивіться на себе у дзеркало, переконайтеся, що з вашою зовнішністю все гаразд і. в кабінет. Як щ о вас не зустрів секре- тар, постукайте у двері, перш ніж увійти. Тут ви маєте змогу показати себе з найкращого боку прийти вчасно й блиснути знанням гарних манер. Як щ о співбесіда по- чнеться із запізненням, не показуйте, що ви невдоволені; ваше завдання — справити гарне враження.
Перше, що ви повинні сказати особі, яка проводитиме спів- бесіду, це подякувати за те, що вам приділять час. Після цього ваша поведінка має відповідати таким вимогам:
Чітко відрекомендуйтеся. Не жуйте жувальну гумку.
Усміхайтеся.
Після рукостискання чекайте пропозиції сісти.
Сидіть прямо, руки тримайте вільно, не роблячи ними ме- тушливих рухів.
90

Тема 3. Основні види ділового спілкування
• Нічого не торкайте на столі, за яким сидить особа, що проводить бесіду. Не заглядайте в папери, які лежать на столі.
• Пам'ятайте, що позитивну реакцію в іншої людини викли-
їсиють, головним чином, вираз обличчя і тон голосу.
• Уважно слухайте і коротко відповідайте. Говоріть так, щоб оуло зрозуміле кожне слово, — чітко та впевнено, попередньо подумавши. Не бійтеся коротких пауз.
• Уникайте сленгу.
• Уникайте згадування про особисті, сімейні й фінансові проблеми.
• Уникайте розмов про політику, релігію, секс. Не сваріть свого попереднього начальника, колег по роботі. На співбесіді прийміть зручну позу, намагайтеся підтриму- вати із співрозмовником контакт очей. Не перебивайте співрозмовника. На співбесіді має лідиру- вати особа, яка її проводить, не намагайтеся здивувати співроз- мовника своїми знаннями.
• Стежте за жестикуляцією. Рухи тіла і рук можуть підвести вас, і показати з невигідного боку.
• Після закінчення співбесіди однією фразою підкресліть своє бажання працювати в цій організації. Нічого не просіть, тим більше не благайте — тільки впевнено висловіть своє ба- жання.
• Потисніть руку, усміхніться і неквапливим, впевненим кроком вийдіть із приміщення.
Зверніть увагу!
^ Нормальні службові стосунки передбачають дві головні вимоги: відповідальність за справу та повага до колег.
^ Відповідаючи на запитання, уникайте коротких "так,
"ні", формулюйте розгорнуті відповіді.
Ваші жести мають підтверджували, що ви зацікавлені, серйозно ставитеся до пропозиції про роботу і готові приступи- ти до неї в будь-який момент. Не варто смикати волосся, одяг, схрещувати свої руки (це створює підсвідомий бар'єр), сидіть на стільці прямо. Постарайтеся підтримувати візуальний контакт зі своїм співрозмовником. До вас можуть застосовувати досить жорсткий прийом:
9 1
1

Розділ "І. Етика ділового спілкування замість приємного спілкування — буря і натиск "колючих" за- питань. Не лякайтеся — вас перевіряють на стресостійкість. Зо- середьтесь і не ображайтеся. Працедавець нічого не має проти вас особисто — це просто перевірка.
^ Постарайтеся уникнути штампів, будьте щирими, не бій- теся сказати щось не так.
Основні причини відмови в роботі, зібрані шляхом опитуван-
ня роботодавців і фахівців із кадрів Причини відмов у порядку зменшення значущості:
1. Неохайний зовнішній вигляд.
2. Манери всезнайки.
3. Невміння висловлюватися: слабкий голос, погана дикція.
4. Відсутність плану кар'єри, чітких цілей і завдань.
5. Неврівноваженість.
6. Відсутність зацікавленості, ентузіазму.
7. Неможливість участі у справах компанії поза робочим графіком.
8. Надмірна зацікавленість у грошах.
9. Низька успішність під час навчання.
10. Небажання починати знизу: очікує занадто багато і занад- то швидко.
11. Ухиляння від відповідей на прямі запитання.
12. Нестача тактовності в спілкуванні.
13. Недостатня зрілість.
14. Недостатня чемність.
15. Презирливі відгуки про попередніх роботодавців.
16. Недостатнє вміння працювати в команді.
17. Виражене небажання вчитися.
18. Недостатня жвавість, повільність.
19. Небажання дивитися в очі співрозмовнику.
20. Мляве рукостискання.
21. Нерішучість.
22. Неробство під час відпустки, "пріоритет пляжних задово- лень.
23. Невдале сімейне життя.
24. Непорозуміння з батьками.
25. Неохайність.
26. Відсутність цілеспрямованості.
92

Тема 3. Основні види ділового спілкування
21. Бажання одержати роботу на короткий час.
^8. Нестача почуття гумору.
29. Нестача знань. Ю. Несамостійність (хтось приймає за нього рішення).
31. Відсутність інтересу до компанії або галузі.
32. Підкреслення факту особистого знайомства із впливовими людьми.
33. Відмови від виконання відповідальних доручень.
34. Цинізм.
35. Низький моральний рівень.
36. Лінощі.
37. Нетерпимість до інших думок.
38. Вузькість інтересів.
39. Невміння цінувати час.
40. Погане ведення своїх фінансових справ.
41. Відсутність інтересу до суспільної діяльності.
42. Відсутність розуміння цінності досвіду.
43. Радикальність ідей.
44. Запізнення на співбесіду без поважної причини.
45. Відсутність відомостей про попередні місця роботи кандидата. Невихованість (не дякує співрозмовникові за приділений час.
47. Відсутність запитань про роботу до потенційного робото- давця.
48. Схильність до тиску на співрозмовника.
49. Ненадання вичерпних відповідей на запитання.
... Якщо вине помітили в собі жодного з наведених вище не-
доліків — вітаємо! Без роботи ви довго не залишитесь. Переговори Переговори — взаємозв'язок, призна- чений для досягнення угоди шляхом ді- лового спілкування, коли обидві сторо- ни мають як спільні, так і протилежні
інтереси.
Існує три стратегічні підходи до про- ведення переговорів:
— жорсткий,
коли обидві сторони, зайнявши протилежні по

Розділ "І. Етика ділового спілкування зиції, вперто відстоюють їх; у ході переговорів суперечка може перетворитися на змагання волі і згода може бути не досягнута;
— м'який,
коли кожна сторона вважає іншу сторону друж- ньою. Замість того, щоб робити ставку на досягнення перемоги, вони намагаються досягти хоча б згоди. Стратегія м'якого під- ходу полягає в тому, щоб робити пропозиції, довіряючи іншій стороні, бути дружелюбним і поступатися для уникнення кон- фронтації там, де це необхідно;
— принциповий,
альтернативний наведеним, який орієнтова- ний на ефективне досягнення розумного результату. Переговори повинні привести до такої угоди, яка б максимально задовольняла інтереси кожної сторони, справедливо ре- гулювала суперечності, була довгостроковою і брала до увага
інтереси суспільства. Переговори мають бути ефективними, без втрат, якими най- частіше супроводжуються угоди, пов'язані з прагненням не по- ступатися своїми позиціями.
Стосунки між сторонами повинні покращитися чи, щонай- менше, не зіпсуватися. У ході підготовки до переговорів спеціалісти радять обмірку- вати відповіді на такі питання:
^ Яку головну мету я ставлю перед собою в розмові?
^ Як відреагує на прохання про зустріч мій співрозмовник?
^ Чи готовий він до обговорення теми
^ Що я хочу з'ясувати для себе
^ Чи впевнений я в сприятливому для мене результаті роз- мови? Чи впевнений у цьому мій партнер
^ Який результат влаштує (чине влаштує) мене, його, обох?
^ Які прийоми впливу на співрозмовника я використаю в розмові?
^ Які запитання я поставлю
^ Які запитання може поставити мені співрозмовник?
^ Як я поводитимуся, якщо мій співрозмовник: в усьому зі мною погодиться, рішуче заперечить, перейдена підвищений тонне відреагує на мої докази, виявить недовіру до моїх слів, думок. Тактика ведення переговорів
1. "Ухилення від боротьби".
Застосовується тоді, коли торка- ються питань, небажаних для обговорення, або коли не хочуть
94

Тема 3. Основні види ділового спілкування давати партнеру точну інформацію, однозначну відповідь. Партнера просять відкласти розгляд питання, перенести його на інше насідання тощо. При цьому своє прохання треба переконливо аргументувати. Прийом "ухилення" може відіграти позитивну роль, коли, наприклад, необхідно погодити питання з керівни- цтвом або ретельно продумати, добре зважити позитивні й не- гативні моменти, пов'язані з прийняттям пропозиції партнера.
2. "Затягування" або "вичікування". Цей прийом використо- вують, коли хочуть затягнути процес переговорів, щоб проясни- ти ситуацію, отримати більше інформації від партнера.
3. "Пакетування". Для обговорення пропонують кілька пи- тань чи пропозицій. Водному випадку в "пакет" об'єднують привабливі й малоприйнятні для партнера пропозиції. Передба- чається, що зацікавлений в одній чи кількох пропозиціях партнер прийме й інші. В іншому випадку передбачається так званий розмір поступок, тобто шляхом поступок у малозначущих пропозиціях домагаються прийняття основних.
4. "Завищення вимог". До обговорюваних питань включають пункти, які потім можна безболісно зняти, зробивши вигляд, що це є поступка, і вимагати натомість аналогічних кроків з боку партнера. Причому ці пункти містять пропозиції, явно не прийнятні для партнера.
5. "Розставляння хибних акцентів у власній позиції". Партнеру демонструють надзвичайну зацікавленість у вирішенні якогось питання, яке насправді є другорядним. Це робиться для того, щоб, знявши це питання з обговорення, отримати необхід- ні рішення з іншого, більш важливого питання.
6. "Висування вимог в останню хвилину".
Наприкінці пере- говорів, коли тільки залишається підписати контракт, один із партнерів висуває нові вимоги. Якщо інша сторона дуже заці- кавлена у контракті, вона прийме ці вимоги, хоча буває, що підписання контракту з цієї причини може "зірватися".
Принципи переговорного процесу
Нездатність ставитися до партнера як до особистості з індиві- дуальними особливостями може негативно позначитися на переговорах, створити певні труднощі. Щоб запобігти виникненню цих труднощів, треба так побудувати переговорний процес, щоб відокремити суть справи від взаємин між партнерами.
95

Розділ "І. Етика ділового спілкування
• Конструюйте робочі стосунки.
Чим швидше незнайомий стане вам знайомим, тим ймовірнішим буде полегшення перего- ворів (створювати подібні взаємини краще до переговорів). На- магайтеся пізнати ваших партнерів, довідатися про їхні уподо- бання і неприйнятні для них речі.
• Підтримуйте робочі стосунки.
Наступні переговори є про- довженням попередніх. Тому кожен раунд переговорів повинен сприяти розвиткові майбутніх відносин і наступних перегово- рів, а не заважати їм. Продовження стосунків важливіше, ніж частковий результат одного раунду. І чим більше довіри від- чувають партнери один до одного, тим більше вони схильні вибачти слабкості партнера, а отже, швидше доходять згоди.
• Відокремлюйте відносини від дискусії по суті справи.
Не- вдоволення якоюсь ситуацією може спонукати вас висловити його стосовно людини, яка асоціюється з цією ситуацією. Це може призвести до негативних наслідків. Не ведіть позиційні торги Позиційні торги передбачають задоволення інтересів учасників по суті справи або з приводу встановлення добрих відносин, виторговуючи одне за рахунок
іншого. Що для вас важливіше: стосунки (наприклад, зі своїм шефом) чи суть справи? Поступившись суттю справи, ви можете і не отримати доброго ставлення до себе, а лише переконаєте
іншу сторону, що вас можна перехитрити.
• Розбирайтеся не з людьми, аз проблемами Якими б склад- ними не були взаємини людей, вони повинні досягти дружнього примирення інтересів кожного, як щ о розглядатимуть завдання як спільну проблему і спільно її вирішуватимуть.
Визначення взаємних інтересів
Основна проблема переговорів полягає не в конфліктних по- зиціях, а в конфлікті між потребами, бажаннями і побоювання- ми, тобто інтересами. Інтереси — це форма прояву, мотивація поведінки. Щ об зрозуміти інтереси сторін, необхідно: 1) поясни- ти свої інтереси; 2) визнати інтереси іншої сторони; 3) обговори- ти спільну мету 4) бути наполегливим, але гнучким.
Розмежувати сутність проблеми і стосунки сторін.
Під час ведення переговорів треба дотримуватись етичних, моральних норм. Чесність, справедливість і рівноправність — основа успіху переговорів.
96

Тема 3. Основні види ділового спілкування
Сприйняття партнера в процесі переговорів
Основні прийоми, які дають змогу досягти взаєморозуміння: о Поставити себе на місце партнера Уміння бачити ситуа- цію такою, якою вона уявляється іншій стороні, — мистецтво, яким варто володіти.
• Порівняти погляди Зрозуміти думку іншої людини — цене означає погодитися з нею. Не робити висновків про наміри інших на основі особистих
побоювань.
Люди схильні сприймати власні страхи за наміри ін- шої сторони. Підозрілість часто виникає через упередженість. Не перекладати відповідальності за свої проблеми на ін-
ших.
Звинувачувати інших — найлегший спосіб. Але ваш на- ступ означає захист і наступ іншої сторони та відхід від суті проблеми.
• Обговорювати сприйняття один одного без обвинувачень.
Таке обговорення внесе розуміння позицій і процесу прийняття рішення кожної із сторін.
• Створити у партнера відчуття причетності до прийнят-
тя рішення.
Про це необхідно потурбуватися якомога раніше: звернутися до партнерів за порадою, віддати належне за вису- нення ідей тощо.
• Узгоджувати рішення з принципами та іміджем учас-
ників спілкування.
Рішення має бути узгоджене з нормами і законом, а зміст остаточного документа — примирювати учас- ників і сприйматись як справедливий вихід із ситуації, що склалася.
• Керувати емоціями.
У діловому спілкуванні, особливо в ситуації застою, емоції можуть бути важливішими, ніж диску- сія. Проявляється схильність до боротьби, а не до співробітни- цтва. Емоції можуть швидко завести у безвихідь ділову розмо- ву, тому усвідомте свої та чужі почуття; ставтеся до партнерів як до виразників чиїхось думок поділіться своїми відчуттями; дозвольте партнеру звільнитися від своїх почуттів; не реагуйте на емоційні прояви використовуйте символічні жести відкритості.
Стримувати емоції — цене означає говорити беземоційно. Тому намагайтеся:
97

Розділ "І. Етика ділового спілкування
— говорити людям приємні речі, підтримувати і підбадьорю- вати їх, щиро захоплюватися їхніми досягненнями;
— починати і закінчувати ділову бесіду компліментом на адресу співрозмовника;
— ніколи не обзивати і не опринижувати гідність співроз- мовника, краще висловити свої невдоволення словами "Не че- кав від вас такого" тощо;
— спілкуючись з людьми, краще називати їх по імені.
Відмовити настирливому відвідувачеві, не ображаючи його і не почуваючись винним, можна, спокійно і впевнено повто- рюючи одне й те ж речення: "Я вас розумію..., але не можу", або "Я в цьому не зацікавлений...", або "Це питання не в моїй компетенції" тощо. А КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
1. Які є види ділового спілкування?
2. Що означає виступити перед аудиторією?
3. Назвіть етапи підготовки до виступу.
4. Визначте джерела матеріалів, які можуть використовувати- ся під час підготовки до виступу. У чому полягає осмислення зібраного для промови матеріалу?
5. Які фактори потрібно враховувати, визначаючи тему висту- пу?
6. Які якості оратора об'єктивно забезпечують успіх його висту п у ? Чи впливає авторитет оратора на ус п і х чине ус п і х ораторської промови? Відповідь обґрунтуйте.
7. Назвіть методи підтримання уваги аудиторії.
8. Яке місце займають інтонація, жести, міміка в процесі спілкування оратора зі слухачами
9. У чому перевага ораторського мовлення над сучасними за- собами масової інформації?
10. Назвіть правила ведення ділової бесіди.
11. Які правила потрібно знати для успішного проходження співбесіди з роботодавцем?
12. Назвіть основні принципи переговорного процесу.
98

ЗАВДАННЯ
20. З'ясуйте і запишіть лексичне значення слів: риторика, ри-
тор, оратор, полеміка, полеміст, демагогія, фразерство.
21. Підготуйте текст промови (5—7 хв), що агітує молодь за здоровий спосіб життя ( можете обрати іншу тему. Виголосіть промову.
22. Складіть усний відгук на виступ одного з ваших товаришів за поданою нижче схемою. План аналізу виступу І. За змістом виступу:
1. Тема (актуальність, доступність і зрозумілість формулю- вання).
2. Чи виділена основна думка
3. Мета повідомлення (інформувати, переконати, спонукати до дії тощо; досягнення мети.
4. Врахування адресата мовлення.
5. Змістовність.
6. Рівень володіння інформацією.
7. Методи і прийоми, використані промовцем для доведення своїх думок.
II. За формою
1. Структура виступу.
2. Логічність, послідовність викладу думок, фактів.
3. Мова виступу (словниковий запас, унормованість мовлення).
4. Невербальні засоби (жести, міміка, поза, інтонація тощо).
5. Контакт з аудиторією (методи підтримання уваги).
Що найбільше сподобалось у виступі; які недоліки у виступі ви помітили?
23. Змоделюйте ситуацію: ви готуєтеся до співбесіди.
— які документи ви візьмете з собою
— що коротко розкажете про себе
— як ви думаєте, на які запитання вам доведеться відповідати?
— напишіть орієнтовний перелік запитань до роботодавця.
99
II

РОЗДІЛ III
ЛЕКСИЧНИЙ АСПЕКТ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ
СПІЛКУВАННІ Лексика — сукупність слів, які входять до складу будь-якої мови. Розділ мовознавства, який вивчає лексику, називається лексикологією. Слово — основна одиниця лексики, яка сприймається як звук або сукупність звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле.
Розвиток мовлення майбутніх професіоналів будь-якої галузі починається зі збагачення їхнього словникового запасу. Мова входить у професійну діяльність і науку, передусім термінологією.
Термін — це слово або словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.
Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити натри основні групи:
— загальнонаукові терміни — вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: концепція, тенденція,
теорія, аналіз, синтез
— міжгалузеві терміни — використовуються в кількох спо- ріднених й віддалених галузях. Наприклад, спорідненими є фармацевтичні й медичні терміни: лікарський препарат, хвороба, діагноз; Тема 1.