Главная страница
Навигация по странице:

  • ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  • Основи матеріалознавства

  • КЛАСИФІКАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ Матеріали, які застосовуються у клініці ортопедичної стоматології, прий­нято поділяти на основні та допоміжні. До основних матеріалів

  • допоміжних матеріалів.

  • Матеріал Типові представники Застосування Д о п о м і ж н і м а т е р і а л и

  • ВИМОГИ ДО СТОМАТОЛОГІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

  • ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ

  • Види корозії.

  • Рожко. М. М. Рожко, В. П. Неспрядько ортопедична стоматологія


    Скачать 7.39 Mb.
    НазваниеМ. М. Рожко, В. П. Неспрядько ортопедична стоматологія
    АнкорРожко.pdf
    Дата09.03.2018
    Размер7.39 Mb.
    Формат файлаpdf
    Имя файлаРожко.pdf
    ТипДокументы
    #16456
    страница14 из 60
    1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   60
    ОРТОДОНТИЧНИЙ МЕТОД ВИПРАВЛЕННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ
    ЗУБНИХ РЯДІВ
    Цей метод дає хороші результати, але має суворо визначені показання до застосування. Метод вимагає подовжених термінів лікування, що не завжди є можливим, а також спричиняє труднощі, з якими стикаються хворі, особливо похилого віку.
    На час виправлення оклюзійної поверхні впливають багато чинників: ступінь переміщення зуба, його положення у зубній дузі, стан тканин пародон- та, вік хворого і його загальний стан.
    В осіб старшого і похилого віку перебудова здійснюється помалу і прино­
    сить лише частковий успіх. У людей віком понад 45-50 років необхідно відда­
    вати перевагу радикальнішим методам, які описані вище.
    Апаратурно-хірургічний метод виправлення оклюзійної поверхні зубних рядів не знайшов широкого застосування через складнощі оперативних втру­
    чань і не завжди позитивний ефект від лікування, особливо у хворих старшого віку із супутніми соматичними захворюваннями.
    106
    ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    І.Які загальносанаційні заходи проводяться у ротовій порожнині?
    2.Яка тактика лікаря стоматолога-ортопеда у разі видалення коренів зубів?
    З.Які показання до видалення зубів у разі захворювань тканин пародонта?
    4.3 яких заходів складається спеціальна підготовка ротової порожнини?
    5. Які є методики хірургічної підготовки ротової порожнини до протезування?
    6. У чому суть проведення пластики коміркових відростка та частини?
    7. Для чого проводять поглиблення пригінка ротової порожнини?
    8.Які є методи оргодонтичної підготовки ротової порожнини до протезування?
    9. Для чого проводиться психологічна підготовка хворих перед протезуванням?
    10. Які є методи впливу лікаря стоматолога-ортопеда на хвору людину?
    107

    Основи
    матеріалознавства
    Матеріалознавство у стоматології — відносно молода і самостійна гілка загального матеріалознавства. Стоматологічне матеріалознавство є приклад­
    ною наукою, яка розглядає питання розробок та виробництва стоматологічних матеріалів, вивчає їх властивості, вирішує проблеми створення нових, ефек­
    тивніших матеріалів, які б відповідали сучасним вимогам не тільки клініки ортопедичної стоматології, але й клініки взагалі.
    Упровадження та використання нових матеріалів у клініці ортопедичної стоматології проводиться після детальних клінічних, лабораторних, а якщо є необхідність, то й біологічних досліджень. Матеріали, рекомендовані для ви­
    користання у зубогехнічній справі, повинні відповідати вимогам "Міжнарод­
    ної організації зі стандартизації".
    Зуботехнічне матеріалознавство безпосередньо пов'язане із зуботехнічною технікою, тобто з виготовленням ортопедичних конструкцій зубних протезів.
    Успіхи у клініці ортопедичної стоматології щодо надання висококваліфі­
    кованої ортопедичної допомоги населенню з'явилися насамперед завдяки но­
    вим прогресивним розробкам та впровадженням нових, ефективних матеріалів, розроблених на основі досягнень хімії, фізики, фізики опору матеріалів тощо.
    Необхідно зазначити такі важливі етапи в розвитку стоматологічного ма­
    теріалознавства, як заміна каучуку на акрилові пластмаси, впровадження ко- бальто-хромових сплавів, сучасних фарфорових мас для металокераміки, фо- тополімерних матеріалів для облицювання незнімних конструкцій зубних про­
    тезів тощо.
    На сучасному етапі розвитку ортопедичної стоматології успіх лікування залежить не тільки від знань та умінь лікаря і зубного техніка, але і значною мірою від правильного, оптимального вибору та використання стоматологіч­
    них матеріалів. Звідси витікає необхідність глибокого вивчення властивостей матеріалів та якісних змін, які відбуваються у процесі їх використання.
    КЛАСИФІКАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ
    Матеріали, які застосовуються у клініці ортопедичної стоматології, прий­
    нято поділяти на основні та допоміжні.
    До основних матеріалів, з яких безпосередньо виготовляють конструкції ортопедичних зубних протезів, шини та апарати, належать сплави металів, ак-
    108 рилові пластмаси, маси для виготовлення фотополімерних та металокера­
    мічних зубних протезів.
    У технології та клініці виготовлення будь-якої ортопедичної конструкції використовується велика кількість допоміжних матеріалів. Це матеріали, з яких безпосередньо не виготовляють конструкції зубних протезів, але без ви­
    користання їх на певних клінічних та технологічних етапах виготовлення про­
    тезів неможливе. До них належать різні групи матеріалів, такі, як відбиткові маси, групи гіпсів для відливки моделей, воскові композиції, формувальні маси, абразивні матеріали та інструменти, кислоти, полірувальні пасти, матеріали для тимчасової і постійної фіксації незнімних конструкцій зубних протезів, засоби для гігієнічного догляду за базисами знімних протезів.
    Класифікація матеріалів, які застосовуються в ортопедичній стоматології, наведена в табл. 2.
    109

    Основи матеріалознавства
    Продовження табл. 2.
    Матеріал
    Типові представники
    Застосування
    Д о п о м і ж н і м а т е р і а л и :
    Відбиткові матеріали Гіпс
    Цинкевгенольні
    Альгінатні
    Силіконові
    Тіоколові
    Термопластичні
    Гідроколоїдні
    Відбитки, моделі
    Відбитки
    Те ж саме
    Те ж саме
    Те ж саме
    Теж саме
    Те ж саме
    Матеріали для моделювання
    Віск базисний
    Воскові базиси, прикусні оклюзійні валики
    Віск моделювальний
    Моделювання композицій зубних протезів або їх частин
    Віск липкий
    Тимчасове з'єднання частин протеза
    Віск "Лавакс"
    Моделювання куксових вкладок
    Віск бюгельний
    Моделювання каркасів бюгельних протезів
    Формувальні матеріали
    Сілаур
    Литво золотих сплавів
    Формоліт
    Литво нержавіючої сталі
    Кристосіл, силамін, сіоліт, бюгеліт.
    Литво кобальто-хромових сплавів
    Абразивні матеріали Алмаз, корунд, електрокорунд, карборунд, поліруваль­
    ні пасти (ГОИ, крокус), пемза, крейда.
    Шліфування зубних протезів, препаруваня опірних зубів, обробка металів, фарфору, пластмаси
    Легкоплавкі сплави
    Мелот
    Виготовлення контрштампів, виготовлення штампів
    Флюси
    Каніфоль, хлорид цинку, бура, борна кислота
    Пайка м'якими припоями
    Пайка твердими припоями
    Кислоти
    Соляна, сірчана, азотна
    Складові частини відбілів, царської горілки
    Луги
    Гідроокис калію
    Хімічна обробка литва
    Ізолювальні матеріали
    Ізокол, силікон
    Ізолювальні покриття
    Цементи
    Фосфат-цемент, Вісфат,
    Уніфас, полікарбокси- латний цемент, склоіономерн і цементи
    Фіксація протезів
    Амальгами
    Мідна та срібна
    Отримання моделей зуба
    Мольдин
    Мольдин
    Штамповка коронок
    Спирт
    Етиловий
    Обробка поверхонь, які спаюють
    Бензин
    Бензин АІ-93, А-76
    Горюча суміш для плавлення, пайки та термічної обробки металів
    ВИМОГИ ДО СТОМАТОЛОГІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
    Порожнина рога є агресивним середовищем по відношенню до зубних про­
    тезів, на них діє комплекс фізичних, хімічних та біологічних чинників. Ортопе­
    дичні конструкції піддаються також великим динамічним, механічним наван­
    таженням під час пережовування їжі.
    Стоматологічні матеріали, з яких виготовлені ортопедичні конструкції,
    110 діють на тканини протезного ложа та поля. У зв'язку з негативною дією бага­
    тьох конструкційних матеріалів в останній час збільшено вимоги до їх викори­
    стання. Матеріали для зубних протезів повинні мати такі властивості: бути біо­
    логічно індиферентними, хімічно інертними, стійкими до силових навантажень, що виникають під час змикання зубних рядів, зберігати постійність форми та об'єму; мати хороші технологічні властивості, добре імітувати колір прилег­
    лих тканин і не змінювати його. Усі основні матеріали не повинні мати присма­
    ку та запаху. Біологічна сумісність матеріалів залежить від компонентів, з яких вони складаються; насамперед вони повинні бути нетоксичними як у вільному стані, так і у складі конструкційних матеріалів.
    Як уже зазначалося, ротова порожнина є агресивним середовищем, а на­
    явність у ній різнополюсних металів, пломб може призвести до виникнення гальванічного елементу та гальванічного струму. Слина може бути як елект­
    роліт нейтральна у разі рН 7,0; якщо рН від 7 до 7,8 — вона лужна, а від 7 до 5,2
    — кисла, в нормі слина звичайно буває слабколужна. Концентрація іонів вод­
    ню у розчині характеризує силу електроліту, в якому постійно знаходяться ортопедичні конструкції. Тому знання стану рН слини та матеріалів, з яких буде виготовлятися зубний протез, допоможе запобігти виникненню електро­
    рушійних сил, а це, в свою чергу, допоможе уникнути таких станів, як несприй- няття до металів, а також виникнення та розвитку корозії. Усі стоматологічні матеріали повинні володіти стійкістю до корозії.
    Вибір матеріалів для ортопедичних конструкцій — відповідальний момент, адже ті сили, які виникають у ротовій порожнині, мають динамічний, постійно змінний характер і залежать від консистенції їжі, стану нервової системи. Усі матеріали повинні бути еластичними, що виключає виникнення залишкової деформації.
    Сили, що постійно діють у ротовій порожнині, призводять до стирання матеріалів, з яких виготовлені протези. Найтвердішою речовиною ротової по­
    рожнини є емаль зубів і переважно з нею порівнюють твердість матеріалів. Ці характеристики необхідно знати у разі використання комбінації таких різних матеріалів, як золото, штучні акрилові зуби, металокерамічні протези тощо.
    Щодо допоміжних матеріалів, то вони насамперед мають бути нешкідли­
    вими для роботи зубного техніка та лікаря і опосередковано — для хворого.
    Досягти цього не так просто, адже в клініці ортопедичної стоматології викори­
    стовується велика кількість допоміжних матеріалів. Тому так важливо володі­
    ти інформацією про фізико-механічні, хімічні, технологічні властивості їх. До фізичних показників відносять температуру плавлення та кипіння, поверхне­
    вий натяг, теплопровідність, термічні коефіцієнти лінійного та об'ємного роз­
    ширення, оптичні константи, колір тощо, до механічних - міцність, твердість, в'язкість, пластичність, рідкотекучість, пружність тощо.
    111

    Основи матеріалознавства
    ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
    1. Дайте визначення поняття "матеріалознавство" у стоматології.
    2.Яка мета та завдання матеріалознавства?
    З.Яка класифікація матеріалів?
    4.Які матеріали відносять до основних?
    5.Які матеріали відносять до допоміжних?
    6.Які вимоги до стоматологічних матеріалів?
    7.Для чого необхідно володіти інформацією про властивості стоматологічних матеріалів?
    112
    ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ
    Метали та їх сплави. У клініці ортопедичної стоматолоіії широкого зас­
    тосування набули сплави металів, оскільки чисті метали не відповідають тим вимогам, які ставляться до конструкційних матеріалів, вони недостатньо міцні, дуже дорогі, піддаються корозії.
    До металів належить абсолютна більшість хімічних елементів періодичної системи Менделєєва. Від неметалів вони відрізняються характерними метале­
    вими міжатомними зв'язками з узагальненими і рухомими електронами, що забезпечує металу добру електро- і теплопровідність, міцність. Металам влас­
    тиві пластичність, ковкість, непрозорість, характерний металевий блиск. До металів та їх сплавів, які використовуються у клініці ортопедичної стомато­
    логії, існують високі вимоги. Вони повинні:
    1) мати високу корозійну стійкість в умовах ротової порожнини;
    2) володіти хорошими механічними властивостями;
    3) мати добрі технологічні властивості;
    4) мати необхідні фізичні характеристики;
    5) бути індиферентними по відношенню до тканин протезного ложа та поля.
    Будова і кристалізація металів. Метали являють собою кристалічні тіла, атоми яких розміщені у правильному геометричному порядку, утворюю­
    чи кристали. У площині атоми металів утворюють атомну решітку, а в просторі
    - атомокристалічну решітку. Типи кристалічних решіток у металів різні. Най­
    частіше спостерігаються кубічна об'ємно центрована, кубічна гранецентрована та гексагональна щільноупакована. Реальний кристал має точкові, лінійні та поверхневі структурні недосконалості.
    Точкові недосконалості. Атоми мають здатність коливатися у вузлах решітки, а окремі атоми мають енергію, яка значно перевищує середню, і, як наслідок, амплітуда коливання у них більша, ніж в інших атомів. Ці атоми мо­
    жуть легко змінювати своє розміщення, особливо у поверхневих шарах. У ре­
    зультаті утворення вакансії деформується кристалічна решітка. Вакансії відіграють велику роль у дифузних процесах, які відбуваються у металах, особ­
    ливо за умови підвищення температури.
    Лінійні недосконалості —дислокації. Суть лінійної дислокації поля­
    гає у зміщенні на одну міжатомну відстань однієї частини кристалу щодо іншої уздовж якої-небудь атомної площини. У такому разі число рядів атомів у верхній частині кристалу на один більше, ніж у нижній. Кристалічна решітка в резуль­
    таті таких зміщень у зоні дислокації пружно змінена. На практиці утворення дислокації може відбуватися у процесі кристалізації, у разі пластичної дефор­
    мації під час термічної обробки. Дислокація суттєво впливає на механічні вла­
    стивості металу, різко знижуючи його міцність.
    Поверхневі недосконалості проявляються на межах кристалів. Ато­
    ми тут мають не таке правильне розміщення, як у самому об'ємі кристала. Це
    113

    Основи матеріалознавства
    пояснюється тим, що кристали дезорієнтовані і на їх межах виникають дисло­
    кації та вакансії.
    Залежно від того, з якою щільністю розміщені атоми у кристалічних реш­
    ітках, у багатьох випадках можуть виникати зміни напрямків кристалів, а це, в свою чергу, може призвести до змін механічних, оптичних, електричних влас­
    тивостей металів. Ці явища отримали назву анізотропії кристалів. Кристал являє собою анізотропне тіло. Якщо в структурі металу створюється однакова орієнтація кристалів, то утворене полікристалічне тіло буде анізотропним. Якщо маленькі анізотропні кристали орієнтовані порізно, властивості усереднюють­
    ся і є приблизно однакові у всіх напрямках.
    Кристалізація металів. Перехід з рідкого стану в твердий пов'язаний з утворенням кристалічної решітки. Під час цього процесу атоми металу зай­
    мають у просторі суворо визначені місця. Отже, перехід металу з рідкого стану в твердий, під час якого утворюються кристали, називається кристалізацією.
    Плавлення ж металу — це перехід із твердого стану в рідкий; він супровод­
    жується руйнуванням кристалічної решітки.
    Кристалізація металів складається з двох процесів:
    1) зародження у рідкому металі кристалічних частин - центрів кристалізації;
    2) росту кристалів із цих центрів.
    Алотропією, або поліморфізмом, металів називається їх здатність у твер­
    дому стані мати різну будову кристалічної решітки і, як наслідок, різні власти­
    вості за умови різних температур.
    Сплави. У природі небагато металів (золото, платина, срібло, ртуть та деякі
    інші) зустрічаються у чистому вигляді. Але і вони знайшли застосування лише у вигляді сплавів.
    Сплавом називається речовина, отримана шляхом сплавлення двох або більше елементів. Сплав, який отриманий переважно з металевих елементів і має металеві властивості, називається металевим сплавом. Природно, що бу­
    дова сплаву є складнішою, ніж будова чистого металу, і залежить переважно від того, в які взаємозв'язки вступають компоненти, з яких він складається. Взає­
    модія компонентів залежить, в свою чергу, від умов процесу лиття.
    У твердому стані може і не бути хімічної взаємодії між компонентами і простими речовинами, які утворюють сплав. У такому разі будова його є меха­
    нічною сумішшю окремих частин кристалів обох компонентів. Це сплави сур­
    ми і свинцю, кадмію і вісмуту, мелотовий сплав. Механічна суміш компонентів утворюється тоді, коли останні не здатні до взаємного розчинення у твердому стані і не вступають у хімічну реакцію з утворенням сполук.
    Складові речовини сплаву можуть вступати у хімічну реакцію, утворюю­
    чи хімічні сполуки, або розчинятися один в одному, утворюючи розчини.
    Крім механічної суміші і хімічних сполук можливе утворення таких фаз, які не можна віднести чітко до однієї із перерахованих, вони є проміжними.
    Прикладом можуть бути сплави нікель-хрому, мідь-нікелю.
    114
    У рідкому стані більшість металевих сплавів, які застосовуються у техніці, являють собою однорідні рідини, тобто рідкі розчини. У разі переходу в твер­
    дий стан у багатьох таких сплавах однорідність зберігається, а отже, зберігається
    їх розчинність. Тверда фаза, яка утворюється у результаті кристалізації такого сплаву, називається твердим розчином.
    Таким чином, на відміну від механічної суміші твердий розчин є однофаз­
    ним, складається з одного виду кристалів і має одну кристалічну решітку. Бу­
    дова і властивості сплавів визначаються фазовими перетвореннями, які відбу­
    вають під час нагрівання й охолодження сплавів.
    Види корозії. Корозія (від лат. corrosio — роз'їдання) — це руйнування твер­
    дих тіл, спричинене хімічними і електрохімічними процесами, які розвивають­
    ся на поверхні тіла у разі його взаємодії із зовнішнім середовищем.
    Корозійна стійкість — це здатність матеріалів протистояти корозії.
    Корозійна втома — це зниження межі витривалості металу або сплаву за умови одночасного впливу циклічних навантажень і корозійного середовища.
    Однією із головних вимог, якій повинні відповідати метали та сплави, є їх
    хімічна інертність. Низка металів та сплавів (мідь, срібло, багато марок сталі) не можуть бути використані для виготовлення зубних протезів через їх корозійну нестійкість, яка призводить до руйнування металу.
    Розрізняють 3 фази корозійного руйнування: рівномірну, місцеву та мікро­
    кристалічну корозію.
    Рівномірна корозія руйнує метал, незначно впливаючи на його меха­
    нічну міцність. Вона властива срібному припою.
    Місцева корозія призводить до руйнування тільки окремих ділянок ме­
    талу і проявляється у вигляді плям та крапкових уражень різної глибини. Вона виникає у разі неоднорідної поверхні, за наявності включень у метал або внутрішніх напружень у разі грубої структури металу. Цей вид корозії знижує механічні властивості ортодонтичних конструкцій та інших деталей.
    Мгжкристалгчна корозія характеризується руйнуванням металу на межі кристалів. У такому разі порушується зв'язок між кристалами й агресив­
    не середовище, проникаючи вглиб, руйнує метал. Цей вид корозії особливо вла­
    стивий для нержавіючої сталі.
    Хімічна корозія характеризується взаємодією металу з агресивними се­
    редовищами, які не проводять електричний струм. В умовах ротової порожни­
    ни метали знаходяться у вологому середовищі ротової рідини. Остання є елек­
    тролітом і створює умови для електрохімічної корозії металевих пломб, вкла­
    док та інших металевих ортопедичних конструкцій.
    У промисловості боротьбі з корозією приділяється багато уваги, оскільки від корозії щорічно втрачають до 10% металу, який виробляється. Роз­
    робка та впровадження ефективних засобів захисту від корозії дозволяє роз­
    ширити список матеріалів, які можуть бути використані в клініці ортопедич­
    ної стоматології.
    1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   60


    написать администратору сайта