Рожко. М. М. Рожко, В. П. Неспрядько ортопедична стоматологія
 Скачать 7.39 Mb.
|
|
Моделювання каркаса бюгельного протеза. Безпосередньо моделюван ню каркаса бюгельного протеза передує перенос малюнка з гіпсової моделі на вогнетривку. Після того вогнетривку модель покривають одним шаром тонко го бюгельного воску, добре нагрітого у гарячій воді. Це дозволяє щільно охо пити ним усю поверхню моделі, забезпечує у подальшому щільне прилягання воскової композиції каркаса до моделі, більшу її міцність, зменшує усадку вос ку (мал. 134). Для моделювання каркаса бюгельного протеза використовують віск "Формодент". Силіконову матрицю необхідно промити перевареною водою для видалення залишків воску та пилу. На спиртівці нагрівають шпатель і, тримаючи його над порожниною форми дуги чи кламера, прикладають до нього паличку воску, щоб розтоплений віск повільно збігав у порожнину, поки не заповнить її до рівня поверхні пластинки матриці. Потім обережно зріза ють зайвий віск над рівнем пластинки і, легенько зігнувши ЇЇ, виймають вос кову заготовку із заглибини. Готові деталі складають, перекладаючи папером для запобігання їх склеюванню. Для моделювання каркаса бюгельного протеза підбирають воскові заго товки, які відповідають розмірам зубів, формі кламера, величині дефекту зуб ного ряду. Вибрані елементи перед укладанням їх на модель підігрівають під електричною лампою, щоб вони стали пластичними і добре охоплювали по верхню моделі. Заготовки не слід нагрівати над відкритим полум'ям, оскільки тоді товщина деталей буде нерівномірною. Моделювання виконують ретель но, точно, без припусків на обробку. Усі елементи моделюють так, щоб вони мали форму готової моделі. Моделювання каркаса бюгельного протеза починають з опорно-утриму- 330 Мал. 134. Послідовність моделювання каркаса бюгельного протеза: а — креслення каркаса бюгельного протеза перенесено на вогнетривку модель; б — змодельовані кламери; в — змодельований бюгель; г — змодельовані зачепні петлі для пластмаси; д — бюгель, з'єднаний з кламерами вальних кламерів (мал. 134, б). Воскову заготовку кламера спочатку притиска ють тілом по бічній поверхні зуба з боку дефекту зубного ряду, потім притис кають оклюзійну накладку до оклюзійної впадини на жувальній поверхні зуба. Плечі кламера Аккера розміщують таким чином, щоб 2/3 їх (стабілізивна час тина) розташовувалися над межовою лінією, а кінцеві частини (ретенційні) — під нею, відповідно до сходинки на опорному зубі. Необхідно стежити, щоб плечі поступово звужувалися і стоншувалися до краю. Частина кламера, розташова на на опорній частині зуба, повинна бути товстою і мати напівокруглий переріз. Відростки кламерів спрямовують у бік базисної сітки або дуги. Потім на мо дель укладають напівовальної форми дугу із воску завдовжки 4-5 мм. Згодом ЇЇ розширюють, приливаючи моделювальний віск до пластинки бюгельного воску по межі малюнка дуги, до потрібних розмірів. Базисні сітки повинні мати уступ, яким вони з'єднуються з дугою. Цей уступ утворюється за рахунок мен шої товщини сітки, що дозволяє створити мостоподібний перехід від металу дуги каркаса до пластмаси базису і таким чином запобігти утворенню у ній тріщин та відшарувань. Воскові деталі з'єднують між собою розтопленим вос ком. Це дозволяє уникнути небезпечних напружень у восковій конструкції кар каса (мал. 134, в, г, д). Для того щоб краще загладити восковий каркас, використовують евкаліп тову олію, яку наносять на поверхню каркаса за допомогою пензлика. Олія 331 згладжує нерівності, які потім зішліфовують ватними тампонами, змоченими в ацетоні або ефірі. Віск для моделювання каркаса бюгельного протеза повинен бути пластич ним, клейким, з мінімальною усадкою та невеликим вмістом золи. Закінчивши моделювання із воску, розпочинають наступний етап — підго товку моделі з восковим каркасом до лиття. Лиття каркасів бюгельних протезів на вогнетривких моделях. Для за безпечення вільного доступу розплавленого металу у форму необхідно правиль но побудувати ливарно-живильну систему. Для цього отвір в основі моделі за повнюють паличкою воску діаметром 6-8 мм і розпочинають будову ливарно- живильної системи. Ливники являють собою дріт із воску, після виплавки яко го залишаються канали у пакувальній масі, через які розплавлений у тиглі або ливарній частині опоки метал буде надходити у форму. Воскові ливники мо жуть бути круглої або прямокутної форми товщиною 0,8-4,5 мм (мал. 135). Стоматологічна промисловість випускає ливники в наборах "Восколіт". Ливники потрібного діаметру можна виготовити також із відходів воску в спе ціальному пристрої, який нагадує апарат "Паркера". Оскільки кристалізація металу починається з периферії відливки, це супроводжується зменшенням його об'єму під час застигання. Для отримання гомогенної відливки необхідно, щоб процес кристалізації металу відбувався за умови постійного надходження його додаткової кількості у розплавленому стані для заповнення порожнин, які утворюються у процесі застигання металу. Для запобігання цьому на ливниках поблизу деталі, яку відливають, розміщують "муфти" у формі воскової кульки, яка в 3-4 рази більша, ніж відливка. У разі товстих та коротких ливників "муф та" непотрібна. Для відливання бюгельних протезів на вогнетривких моделях використо вують хрестоподібну, крильчасту та одноканальну ливникові системи. Хресто подібну ливникову систему використовують для виготовлення складних кон струкцій бюгельних протезів. Для побудови ливникової системи беруть прямокутні ливники у вигляді смужок воску шириною 3-4 мм і довжи ною 0,8-1,5 мм. Один кінець прикріплю ють у ділянці з'єднання дуги із сіткою, другий — з восковим ливником, який укріплений в отворі основи моделі. Інші ливники одним кінцем прикріплюють до середини дуги багатоланкового кламера та інших частин каркаса. Другий кінець ливників з'єднують з основним ливни ком, який проходить через основу моделі. Кількість ливників залежить від склад- Мал. 135. Установлені ливники із воску ності протеза (мал. 136). 332 Мал. 136. Хрестоподібна ливникова си стема Крильчаста ливникова система скла дається з дугоподібних вигнутих лив ників діаметром 3-4 мм, які з'єднують ливник в основі моделі з елементами кар каса протеза. Кількість ливників також залежить від складності конструкції про теза. Вигин ливників дає змогу без різких змін руху металу виповнювати форму і зменшувати напругу в сплаві у процесі його охолодження (мал. 137). Одноканальна ливникова система утворена ливником завдовжки 5- 6 мм, який товстим кінцем прикріплений до конуса. Другий його кінець стоншу ють до 3-4 мм, прикріплюють до карка са протеза з одного боку. З протилежного боку каркаса до конуса прикріплю ють воскову нитку завдовжки 1 мм - для виходу газів. Ливник прикріплюють у напрямку обертання моделі під час заливання сплаву (мал. 138). Крім названих ливникових систем можна використовувати й інші. Під час побудови будь-якої ливникової системи ливники необхідно прикріплю вати так, щоб їх можна було легко відокремити від відлитого каркаса, не по шкодивши останнього. Каркас бюгельного протеза миють у розчині мильного порошку. Мильну піну видаляють струменем стисненого повітря і розпочинають наносити на каркас бюгельного протеза вогнетривку масу. Для формування моделі з каркасом бюгельного протеза в опоку необхідно брати ту ж саму вогне-тривку масу, з якої було виготовлено вогнетривку модель. Воскову репродукцію каркаса та ливникову систему покривають рідкою Мал. 137. Крильчаста ливникова система 333 Мал. 138. Одноканальна ливникова система пакувальною формувальною ма сою, її доцільно замішувати невели кими порціями (10-15 г) і наноси ти на каркас пензликом, утримую чи його >;ад моделлю, а рукою до торкуючись до вібростолика. Під час вібрації маса помалу стікає з пензлика, заповнюючи щілини та отвори, що дозволяє уникнути де фектів у відлитих каркасах. На по криття одного каркаса бюгельного протеза витрачають приблизно 40- 50 г маси. Після висихання маси мо дель закріплюють на спеціальній підставці або конусі і підбирають відповідного розміру опоку. Із сере дини її вистеляють пластинками з бюгельного воску або азбесту. Опо ку закріплюють на підставці або ко нусі і приливають воском, щоб не витікала формувальна маса. Кори- стуючись інструкцією, готують формувальну масу і заливають її в опоку, розміщену на вібростолику. Після затвердіння формувальної маси опоку нагрівають, знімають підставку або ко нус, витоплюють віск і проводять термічну обробку. Сучасні формувальні маси дозволяють відливати каркаси бюгельних про тезів на вогнетривких моделях безопоковим методом. Для формування також використовують пластмасові опоки. Для нанесення вогнетривкого шару на каркас протеза та ливникову систе му можна також використовувати маршаліт, змішаний і гідролізованим тетра- етилсилікатом. Цією сумішшю покривають каркас бюгельного протеза, нано сячи її пензликом або обливачи його з ложки. Після нанесення шару маси каркас присипають сухим кварцовим піском. Модель з нанесеним на каркас вогнетривким шаром просушують протягом ЗО хв на повітрі, а потім ставлять її в ексикатор на 10 хв для просушування у парах аміаку. Для утворення пари аміаку на дно ексикатора наливають 4 мл 20 % розчину аміаку. Після просушування вогнетривкого шару в ексикаторі модель провітрю ють протягом 10 хв, а потім наносять другий шар вогнетривкої маси, яка має бути трохи рідшою, ніж перший шар. Техніка нанесення другого шару така ж сама, як і першого. Після цього підбирають опоку, вистеляють її внутрішню поверхню папером з азбесту і розміщують на підставці або в конусі. Формуван ня опоки проводять сухим кварцовим піском з двома вологими пробками. 334 Опоку висушують на повітрі протягом 10-15 хв, а потім виплавляють віск, нагріваючи її у муфельній печі. Коли повністю виплавиться і вигорить віск, опоку переносять у другу муфельну піч з програмним керуванням, нагріту уже до 200 °С. Правильна термічна обробка ливарної форми забезпечує отримання точ ної відливки каркаса бюгельного протеза. Для плавлення металу можна використовувати різні плавильні установ ки, серед яких необхідно відзначити киснево-ацетиловий апарат, або автоген, апарат вольтової дуги, високочастотні та електрошлакові ливарні установки. Перші два апарати для лиття на вогнетривких моделях не використову ють. Найкращі результати лиття дають високочастотні та електрошлакові ус тановки. Модель з каркасом і ливниковою системою закріплюють на спеціальному конусі, покритому тонким шаром воску. Після виплавки воску у вогнетривкій масі залишається глибока ливникова чаша і конічний основний стояк. Опоку нагрівають до 800-900 °С і витримують за цієї температури 20-30 хв. Потім її виймають із муфельної печі і на термін плавлення металу основний стояк зак ривають спеціальним клапаном з пружиною із ніхрому, щоб у канали не потра пив шлак. Наплавивши достатню кількість металу, електроди виймають із шлакової ванни, одночасно вимикаючи струм. Натискують на педаль опускання пароут- ворювача, і стакан пароутворювача щільно прикриває ливникову чашу. Повер хня шлакової ванни у ливниковій чаші має температуру понад 1000 °С, тому в пароутворювачі з'являється велика кількість пари і створюєть ся тиск 10-12 атм. Тиск передається на рідкий шлак, що міститься над роз плавленим металом, який, у свою чергу, тисне на клапан і спонукає його різко зміститися у своє крайнє положення у стояку. Розплавлений метал заповнює стояк і по каналах — усю форму. Через 3-4 хв після заливання металу опоку занурюють у холодну воду і поступово очищують відливки від вогнетривкої маси. Після обробки та полірування для надання каркасу високої твердості, ви тривалості і зберігання пружності проводять термічну обробку каркаса за тем ператури 760 °С протягом 15 хв з подальшим поступовим охолодженням у му фельній печі. Для запобігання викривленню каркаса протеза його термічно об робляють на вогнетривкій моделі або занурюють у пісок. Для очищення відливок каркасів бюгельних протезів від вогнетривкої маси використовують два методи: 1) механічний (відливки очищають від вогнетрив кої маси на піскоструменевому апараті); 2) хімічний (використовують калію або натрію гідроокис). Ливники відокремлюють від каркаса бюгельного протеза спеціальним відрізним диском, який фіксований на шліфмоторі. Обробку каркаса бюгель ного протеза проводять абразивними кругами, головками, борами. Знімають залишки ливників, згладжують нерівності, притуплюють гострі краї каркаса. 335 Після такої обробки каркас бюгельного протеза приміряють і підганяють на робочій моделі з супергіпсу. Приміряний та підігнаний каркас на моделі пере дають у клініку для перевірки конструкції, припасування його в ротовій по рожнині хворого. Після цього проводять завершальне шліфування та поліру вання за допомогою фільців, шорстких щіток і пасти ПОІ на шліфдвигуні (мал. 33, див. кольорову вклейку). Каркаси бюгельних протезів мають багато важкодоступних для поліруван ня місць, тому їх краще полірувати електролітичним способом протягом 10- 15 хв. Після полірування каркас виймають з електроліту і промивають під про точною водою. Особлива увага лікаря стоматолога-ортопеда та зубного техніка має бути спрямована на відстань між слизовою оболонкою ротової порожнини та бюге- лем, звичайно вона становить 1 мм. Загальним правилом у разі конструювання дуг на верхній та нижній ще лепах є таке: дуга повинна знаходитися на відстані, що дорівнює ступеню по датливості м'яких тканин протезного ложа. В іншому співвідношенні дуга, яка має малу площу, буде вдавлюватися у слизову оболонку, призводячи до її трав мування та утворення декубітальних виразок. Дуги повинні точно повторюва ти конфігурацію твердого піднебіння або коміркового відростка чи коміркової частини. Розміщення дуг на верхній щелепі залежить від характеру дефектів у зубному ряді. Але за наявності різних дефектів дуга повинна розміщуватися у задній третині твердого піднебіння на відстані від лінії "А" 10-12 мм (мал. 139). У такому положенні дугу не можна дістати кінчиком язика і зняти про тез, а в багатьох хворих це проявляється як шкідлива звичка. Крім того, в тако му положенні дуга не чинить перешкод під час розмови, і хворий швидко адап тується до протеза. У стані спокою дуга не подразнює спинку язика. Особливу увагу необхідно приділяти розміщенню дуги у разі вираженого торуса; треба наголосити, що товщина прокладки знаходиться у прямій залеж ності від ступеня податливості м'яких тканин, які покривають коміркові відрос тки чи частини. Кінці дуги у ділянці коміркових відростка та частини на рівні 6- 7 зубів входять у решітку або сітку для фіксації пластмаси, вони повинні розта шовуватися на віддалі 1,5-2 мм від слизової оболонки. Цей простір у майбут ньому заповнюється пластмасою. Ширину дуги регламентува ти дуже важко, оскільки вона за лежить від величини дефектів зуб них рядів, їх топографії та чутли вості хворого. У середньому опти мальна ширина дуги — від 3 до 10 мм, а товщина 0,9-1,3 мм. Дуга на нижній щелепі роз- Мал. 139. Розміщення дуги бюгельного проте- міщується у ділянці фронтальних за на верхній щелепі (пояснення у тексті) зубів між ясенним краєм та дном 336 ротової порожнини. Вуздечку язика необхідно обгинати таким чином, щоб під час будь-яких її рухів вона не контактувала з дугою. Дуга на нижній щелепі розміщується нижче від шийок зубів на 1-1,5 мм залежно від того, як виражена коміркова частина, і не доходить до дна ротової порожнини на 2-3 мм. Амплітуда рухомості м'яких тканин дна ротової порож нини є незначною, тому у разі низького розміщення дуги остання буде травму вати прилеглі тканини. Відстань між слизовою оболонкою коміркової частини та дугою залежить не тільки від ступеня рухомості її м'яких тканин, але також і від їх конфігу рації. У разі прямого розміщення коміркової частини відстань може бути мінімальною, оскільки зміщення дуги буде проходити по вертикалі. У ділянці сідел каркасів бюгельних протезів зазор повинен складати не менше ніж 1,5-2 мм, опорно-утримувальні кламери повинні щільно прилягати до поверхні зубів на всьому протязі. Перед тим як розпочати постановку штучних зубів, необхідно визначити розмір базису протеза, який залежить від величини дефектів зубних рядів, кон фігурації коміркових відростка та частини, ступеня податливості слизової обо лонки, топографії дефекту. Межі базису позначають хімічним олівцем або фломастером. На модель накладають пластинку базисного воску і по цих межах його обрізають. Поки віск не затвердів, на протезне ложе накладають розігрітий каркас бюгельного протеза. На базисні сітки наносять ще одну пластинку базисного воску, поста- новні валики і проводять постановку штучних зубів за всіма правилами, вико ристовуючи пластмасові і фарфорові зуби. Необхідно зазначити, що перевірку конструкції бюгельного протеза з постановкою штучних зубів на восковому базисі можна не проводити, адже оклюзійні співвідношення у положенні цент ральної оклюзії детально перевіряють на етапі примірки та припасування кар каса бюгельного протеза в ротовій порожнині. Під час моделювання базису протеза необхідно звернути увагу на зону випинання у ділянці з'єднання дуги з сіткою. Віск моделюють на одному рівні з випином, металеву частину дуги не покривають воском. Для заміни воску на пластмасу можна використовувати два методи: 1) гіпсу вання протеза в кювету без моделі; 2) гіпсування протеза в кювету на моделі. На практиці широко використовують зворотний спосіб гіпсування в кювету. Формування пластмаси та режим полімеризації нічим не відрізняються від таких у разі виготовлення часткових знімних пластинкових протезів. Під час обробки бюгельного протеза звертають увагу на те, щоб край його був заокруглений. Полірують до отримання гладенької поверхні. Це сприяє ес тетиці та гігієні протеза. Після полірування бюгельний протез передають у клініку для його фіксації у ротовій порожнині хворого. Фіксація часткових знімних та бюгельних про тезів, за винятком деяких особливостей, має загальні закономірності, тому ми їх описуємо в одному розділі. 337 |