Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету

• Название: Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
• Анкор: Гігієна методичка.doc
• Дата: 22.04.2017
• Размер: 10.53 Mb.
• Имя файла: Гігієна методичка.doc
• Тип: Документы; #5132
• страница: 55 из 68

Загальні закономірності підліткового організму та росту і розвитку дитини

Важливим показником здоров’я дитини є її фізичний розвиток. Для вивчення фізичного розвитку застосовують антропометричні методи дослідження, які дозволяють визначити кількісні і якісні показники розвитку, розробити стандарти фізичного розвитку дітей і підлітків для кожного віку і статі і з урахуванням особливостей регіону проживання. До числа основних астрометричних показників відносять:

• 
  соматометричні показники – вимірювання довжини і маси та обводу грудної клітки;
  
• 
  стоматоскопічні показники – визначення особливостей розвитку скелета, форми хребта, грудної клітки, ніг і стопи, постави, розвитку мускулатури і підшкірно-жирової клітковини, ступеня статевого розвитку, появи і зміни постійних зубів;
  
• 
  фізіометричні показники – визначення життєвої ємності легень, сили кисті рук, частоти дихання та серцевих скорочень, артеріального тиску тощо).
  

Оцінку фізичного розвитку проводять за допомогою методу стандартів, який передбачає порівняння одержаних результатів із даними, наведеними спеціально розміщених таблицях, з урахуванням віку, статі і регіону проживання. На основі аналізу одержаних результатів роблять висновок про фізичний розвиток.

У зв’язку з переходом у сучасних школах на навчання з 6 років особливо важливого значення набуває проблема шкільної зрілості. Під шкільною зрілістю розуміють той ступінь морфофункціонального розвитку дитини, який є достатнім для здійснення складного комплексу пристосувальних реакцій, спрямованих на забезпечення оптимального рівня здоров’я в умовах, що характеризується підвищенням вимог до організму, пов’язаних із систематичними заняттями, зміною режиму дня тощо. Оцінку рівня шкільної зрілості здійснюють на основі антропометричних показників функціонального стану різних систем організму, визначення розумової працездатності, особливостей розвитку мовлення, моторики та довільної уваги. Для цих цілей найчастіше використовують тест Керна-Ірасека, він полягає в тому, що дітям пропонують виконати 3 завдання: намалювати людину, скопіювати фразу із 3 коротких слів і перемалювати 10 крапок, розташованих у формі п’ятикутника. за кожне завдання виставляється окрема оцінка. Найвища – 1 бал, найгірша – 5 балів. У функціонально зрілих дітей загальна оцінка складає 3-5 балів, у функціонально незрілих – 10 балів і більше. Функціонально “незрілі” діти важче адаптуються до шкільних умов: у них більш низька розумова працездатність, швидше настає втома, більш тривалим є адаптаційний період, що потребує від вчителя запровадження індивідуального підходу в ході організації навчально-виховного процесу.

Розглядають особливості морфофункціонального розвитку організму та процеси формування здоров’я необхідно відзначити цілий ряд загально біологічних плопуляційних закономірностей.

1. 
   Поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить цілий ряд етапів – один за одним, від простого до складного, вдруге повторитися вони не можуть.
   
2. 
   Нерівномірність і безперервність росту і розвитку. Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким його уповільненням. Найбільшою інтенсивним є зростання дитини протягом першого року життя та в період статевого дозрівання. Початковий зріст (зріст при народженні) подвоюється до 5 років і потроюється до 15 років. У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується на 4-5см, в період статевого дозрівання — на 6-8 см в рік. Від періоду новонародження і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки – в 4 рази, довжина ноги – в 5 разів.
   

Пропорції тіла з віком також суттєво змінюються. Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою. З віком збільшення голови уповільнюється, а збільшення кінцівок прискорюється. До початку статевого дозрівання статева різниця у пропорціях тіла відсутня, натомість протягом періоду статевого дозрівання у юнаків кінцівки стають довшими, тулуб коротший і таз вужчим, ніж у дівчат. Розрізняють три періоди відмінностей пропорцій між довжиною і шириною тіла: від 4 до 6 років, від 6 до 15 років і від 15 років до дорослого стану. Якщо до початку періоду статевого дозрівання загальний зріст збільшується за рахунок збільшення ніг, то впродовж періоду статевого дозрівання – за рахунок росту тулуба. Нерівномірність росту являє собою пристосування, що вироблене еволюцією. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов’язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнення росту протягом наступних років зумовлене активними процесами диференціювання клітин, тканин, органів. Розвиток веде до морфологічних і функціональних змін, а ріст – до збільшення маси тканин, органів і всього тіла. При нормальному розвитку дитини обидва процеси тісно взаємозв’язані, проте періоди інтенсивного росту можуть не збігатися з періодами інтенсивного диференціювання. Посилене диференціювання зумовлює уповільнення росту. Наприклад, маса головного і спинного мозку в основному наростає до 8-10 років, майже досягаючи маси цих органів у дорослої людини, разом з тим функціональне удосконалення нервової системи відбувається протягом достатньо тривалого часу. Дозрівання опірно-рухового апарату настає в 13-14 років і водночас в 15-18 років відбувається подальший інтенсивний ріст і диференціація м’язової тканини.

3. 
   Неодночасність дозрівання органів і систем організму абогетерохронія – не дає можливість забезпечити прискорений вибірковий ріст і диференціацію тим структурам і їх функціям, які насамперед необхідні організмові на певному етапі онтогенезу. П.К.Анохін обґрунтував вчення про гетерохронію (нерівномірне дозрівання функціональних систем), відповідно до якого функціональні системи організму дозрівають нерівномірно та поетапно, забезпечуючи організмові пристосування в різні періоди онтогенетичного розвитку. Структури, які до моменту народження повинні становити функціональну систему, закладаються і дозрівають вибірково та прискорено. Наприклад, коловий м’яз рота іннервується прискорено і задовго до того, як будуть іннервовані інші м’язи обличчя. Прискореного розвитку зазнає не лише коловий м’яз рота, але й інші м’язи і ті структури центральної нервової системи, які забезпечують акт смоктання. Із всіх нервів руки насамперед і найповніше розвиваються ті, що забезпечують скорочення м’язів – згиначів пальців, які беруть участь у виконанні хватального рефлексу.
   

Окремі частини фізіологічних систем дозрівають неодночасно. Наприклад, нервова система функціонує як єдине ціле, але її окремі частини розвиваються і формуються різними темпами і в різні строки. Доцентрова частина нервової системи досить зріла вже при народженні, проте остаточно дозріває в 6-7 років, а відцентрова остаточно дозріває лише у 23-25 років. Такий вибірковий і прискорений розвиток морфологічних утворень, які становлять повноцінну функціональну систему, що забезпечує новонародженому виживання дістав назву системогенезу.

4. 
   Статевий диморфізм — (характеризується різними темпами росту та розвитку хлопчиків і дівчаток).
   
5. 
   Надійність біологічної системи – такий рівень регулювання адаптаційних процесів в організмі, при якому забезпечується їх оптимальний перебіг з можливістю екстреною мобілізацією резервних можливостей і взаємозамінності, що гарантує пристосування до нових умов, та швидке повернення до початкового стану.
   
6. 
   Акселерація або прискорення розвитку:
   

Процеси акселерації характеризується:

• 
  збільшенням довжини тіла і маси новонароджених (за останні 30-40 років на 0,5-1см і 100-150 г);
  
• 
  збільшенням зросту, маси та інших параметрів тіла серед дітей і підлітків усіх вікових груп (сучасна 9-річна дитина має зріст і масу 10-річної дитини 1940 року);
  
• 
  більш ранньою зміною дитячих пропорцій тіла дорослими;
  
• 
  більш раннім прорізування і заміною молочних зубів постійними (на 1-5роки);
  
• 
  прискореним перебігом процесів окостеніння скелету, зокрема дрібних кісток зап’ястя (на 1-5роки), і більш раннім завершенням) росту (у XVIII столітті у чоловіків ріст тривав до 26 років, у1940 році – до 21 року а в 1960 – до 18-19 років;
  
• 
  більш ранньою появою (на 1-5 роки раніше) перших статевих ознак (у дівчат – у 8-9 років, у хлопців – у 10 років) та більш швидким завершенням цього періоду статевого дозрівання.
  

Проте в ході спеціальних досліджень, які були проведені, встановлено, що акселерації фізичного розвитку не завжди відповідає високий рівень психічного розвитку, працездатності і соціальної зрілості.

Акселерацію пояснюють дією комплексу факторів, які ще до кінця не вивчені. Зокрема, процеси акселерації зумовлені поліпшенням загальних умов життя, харчування, медичного обслуговування, урбанізацією та інтенсифікацією темпів сучасного життя.

7. Ретардація розвитку (від латинського Retardatio – сповільнення) являє собою затримку фізичного розвитку і формування функціональних систем організму дітей і підлітків. Якщо б темпи акселерації 1965 – 1975 років збереглися незмінними, то до кінця століття статеве дозрівання підлітків закінчувалось в 8 – 9 років. Проте перебіг процесів акселерації в останній час суттєво сповільнився. Так, впродовж останніх 20 – 30 років вік менархе у дівчат Скандинавських країн, Англії, Голландії, Румунії, України практично не змінився. Темпи акселерації різко знизились в тих країнах, де середня довжина тіла дорослих чоловіків наближається до 175 см. Вчені прогнозують, що середня довжина тіла чоловіка і надалі не перевищуватиме 178 – 180 см. Ці цифри відповідають верхній межі морфо-функціональної норми, що сумісна з гармонічним (щодо основних положень біомеханіки) розвитком окремих частин тіла (В.В.Бунак, 1968). Філогенетично розміри тіла людини, крім всього іншого, розраховані на опір сили земного тяжіння, тому для їх збільшення існує біологічно доцільна межа. Подібна межа, імовірно, характерна і для процесів статевого дозрівання. Науковці вважають, що акселерація не має відношення до перебігу видової біологічної еволюції людини. Протягом останніх декількох тисячоліть реєструють чимало періодів збільшення і зменшення розмірів тіла. Вік настання статевого дозрівання в Стародавній Греції і в Стародавньому Римі був більш раннім, ніж в епоху Середньовіччя і наближався до показників нашого часу. Максимальними розміри тіла людини на території нашої країни були в неоліті, мінімальними – в Середньовіччі. Вважається, що причиною таких коливань могла бути зміна інтенсивності геомагнітного поля. Отже в минулому зміни розмірів тіла людини були дуже повільними і розтягувались на багато десятків поколінь. Сучасна ж акселерація характеризується тим, що спостерігається у дітей навіть в порівнянні з їх батьками, тобто в межах одного-двох поколінь. Водночас явище ретардації дітей і підлітків необхідно враховувати під час вирішення проблеми шкільної зрілості. Адже кількість ретердантних дітей в сучасній середній школі складає близько 15%. Для дітей зі сповільненим фізичним розвитком необхідно організовувати спеціальні групи з відповідно координованими навчальними планами. В ряді випадків доцільним слід вважати і тимчасову відстрочку вступу до школи виразно ретардованих дітей.

Якщо ретардація зумовлена сповільненою програмою біологічного розвитку, то в подальшому такі особи так же сповільнено старіють, тобто це майбутні довгожителі.

Вивчення закономірностей росту і розвитку дітей і підлітків дозволило життєвий цикл людини до досягнення зрілого віку поділити на цілий ряд вікових періодів, які характеризуються специфічними анатомічними і функціональними особливостями. Чітко окреслених меж між цими періодами немає і вони дещо умовні. Проте вичленення таких періодів необхідно, насамперед тому, що діти одного і того ж календарного (паспортного), але різного біологічного віку (вік розвитку) по різному реагують на фізичні навантаження. Критерії такої періодизації включають у свою структуру комплекс ознак, що розцінюються як показники біологічного віку:

• 
  розміри тіла і органів, маса тіла;
  
• 
  “скелетна зрілість” – окостеніння скелету;
  
• 
  “зубна зрілість” – прорізування молочних і постійних зубів;
  
• 
  ступінь розвитку вторинних статевих ознак;
  
• 
  м’язова сила;
  
• 
  розвиток залоз внутрішньої секреції.
  

Виділяють наступні вікові періоди:

• 
  період новонародженності – 1-10 днів;
  
• 
  грудний період – до 1 року;
  
• 
  період раннього дитинства – від 1 до 4 років;
  
• 
  першого дитинства – з 4 до 7 років;
  
• 
  період другого дитинства – з 8 до 11 років у дівчаток, до 12 років - у хлопчиків;
  
• 
  підлітковий вік (період статевого дозрівання)– з 13 до 16 років – у хлопчиків, з 12 до 15 років – у дівчаток;
  
• 
  юнацький вік – з 17 до 21 років – у хлопчиків, з 16 до 20 років – у дівчат.
  
• 
  зрілий вік – з 22 до 60 років – у чоловіків, з 21 до 55 років – у жінок;
  
• 
  похилий вік – з 61 до 74 років – у чоловіків, з 56 до 74 років – у жінок;
  
• 
  старечий вік – з 75 до 90 років;
  
• 
  довгожителі – понад 90 років.
  

В процесі індивідуального розвитку існують критичні періоди, які характеризуються підвищеною чутливістю організму, що розвивається, до дії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Виділяють такі критичні періоди розвитку:

• 
  передембріональний;
  
• 
  запліднення;
  
• 
  імплантація зародка (4-8 доба ембріогенеза);
  
• 
  формування зачатків осьових органів — хорди, нервової трубки, первинної кишки і плаценти (3-8 тиждень розвитку);
  
• 
  стадія посиленого розвитку головного мозку (20-24 тиждень пренатального періоду розвитку);
  
• 
  момент народження дитини і період новонародженості;
  
• 
  період раннього і першого дитинства (2-7 років), коли закінчується формування взаємозв’язків між органами та системами органів;
  
• 
  підлітковий вік (період статевого дозрівання – у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років).
  

Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків

Вивчення стану здоров’я є одним із найважливіших розділів роботи лікаря, який обслуговує дітей і підлітків. Важливість цієї роботи полягає, насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне і психічне здоров’я людини, її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.

Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров’я:

1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.

4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.

Відповідно до критеріїв, що визначені розроблена схема розподілу дітей за групами здоров’я.

Виділяють 5 груп здоров’я:

Перша група здоров’я – Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.

Друга група здоров’я – Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також зниженні опірності до гострих і хронічних захворювань.

Третя група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями організму.

Розподіл дітей за групами здоров’я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, а також дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями та розробити на цій підставі комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров’я, профілактики хронічних захворювань тощо.

Ступінь опірності (резистентності) організму визначають за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х-хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лужної і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри) організму.

Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Летунова, РWС₁₇₀).
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ і ПІДЛІТКІВ

Відповідно до визначення ВООЗ, фізичний розвиток дитини являє собою сумарний індикатор стану здоров’я окремої дитини та популяції, а показники фізичного розвитку дітей раннього віку слід вважати вагомим критерієм оцінки соціально-економічного розвитку окремого регіону, країни загалом. Моніторинг фізичного розвитку дітей раннього віку ВООЗ вважає одним із найефективніших заходів, які має здійснюватися медичними працівниками щодо зниження рівня смертності та захворюваності дитячого населення.

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматометричних (антропо-метричних), соматоскопічних (антропоскопічних), та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методів “Норм зросту”, сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.

Методичні підходи щодо оцінку фізичного розвитку передбачають зіставлення індивідуальних даних з середніми нормативними значеннями (стандартами фізичного розвитку) для кожної окремої віково-статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, які мешкають у подібних умовах перебування.

Оцінка фізичного розвитку дитини віком до 3 років проводиться на підставі “Норм зросту”, які розроблені ВООЗ в 2006 році.

Ці стандарти базуються на доказовій медицині і свідчать про те, що за умови створення сприятливого середовища для дитини (забезпечення раціонального вигодовування і харчування, відмова матері від тютюнопаління, адекватний догляд вдома та доступність до якісної первинної медико-санітарної допомоги) діти раннього віку мають подібні моделі фізичного розвитку незалежно від країни проживання.

Норми (стандарти) фізичного розвитку дітей раннього віку, розроблені ВООЗ необхідно використовувати:

Медичним працівникам:як ефективний інструмент скринінгової оцінки фізичного розвитку дітей раннього віку для своєчасного виявлення відхилень від норми та захворювань, консультування батьків, призначення у разі потреби необхідного обстеження та лікування.

Організаторам охорони здоров’я:як інструмент для обґрунтування необхідності розробки державних та регіональних програм, спрямованих на реалізацію права дитини на нормальний фізичний розвиток, підтримку грудного вигодовування, забезпечення раціонального харчування, підвищення доступності та якості медичної допомоги дітям і матерям.

Батькам:як інструмент, що дозволяє сім’ї разом з медичними працівниками більш ефективно здійснювати моніторинг фізичного розвитку дитини, розуміти важливість і необхідність виконання рекомендацій стосовно вигодовування та харчування, своєчасно звертатися за медичною допомогою тощо.

Ці норми є глобальними і рекомендовані ВООЗ як міжнародний стандарт фізичного розвитку дитини раннього віку в усіх країнах незалежно від етнічної належності, соціально-економічного статусу та виду харчування.