методичка. Розділ 1. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять

• Название: Методичні вказівки для підготовки до практичних занять
• Анкор: методичка
• Дата: 21.10.2022
• Размер: 0.7 Mb.
• Имя файла: Розділ 1. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять.doc
• Тип: Методичні вказівки; #745722
• страница: 7 из 11

**Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

1. Підготувати реферативне повідомлення на тему: «Особливості будови, кінетики і регуляції активності алостеричних ферментів».

2. Провести огляд наукової літератури за темою: «Серинові протеїнази. Використання інгібіторів протеолізу у медицині».

ЗАНЯТТЯ 3 (4 години)

ТЕМА 5 (4 години): Загальна характеристика вітамінів. Жиророзчинні вітаміни. Вітаміноподібні речовини. Антивітаміни. Якісні реакції на жиророзчинні вітаміни.

АКТУАЛЬНІСТЬ. АКТУАЛЬНІСТЬ. Вітаміни – група органічних речовин, які мають різну будову та фізико-хімічні властивості, є абсолютно необхідними для нормальної життєдіяльності організму і виконують в ньому безпосередньо або у складі більш складних сполук каталітичну, регуляторну або антиоксидантну функції; як правило, вітаміни в організмі людини не синтезуються та не депонуються, а повинні обов’язково поступати з продуктами харчування; недостатність вітамінів призводить до розвитку специфічного симптомокомплексу, який називають гіпо- та авітамінозом.

МЕТА. Ознайомитися з історією відкриття вітамінів, роллю вітчизняних вчених у розвитку вітамінології. Вивчити загальну характеристику вітамінів: біохімічні закономірності їх функціонування як компонентів харчування людини та регуляторів ферментативних реакцій і обмінних процесів; класифікацію за фізико-хімічними властивостями та клініко-фізіологічною дією; поняття про вітамери та провітаміни; причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення патологій за умов гіпо- та гіпервітамінозів. Ознайомитися з вітаміноподібними речовинами та антивітамінами. Вивчити та вміти охарактеризувати жиророзчинні вітаміни за наступним планом: 1) назва (хімічна, біологічна), 2) хімічна структура та її можливі перетворення; 3) біологічна роль; 4) специфічний симптомокомплекс гіпер-, гіпо- і авітамінозу; 5) джерела та профілактична доза.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

*1.	Історія відкриття вітамінів, роль вчених у розвитку вітамінології.
2.	Загальна характеристика вітамінів. Їх роль в організмі людини. Класифікація за фізико-хімічними властивостями та клініко-фізіологічною дією. Провітаміни, формули відомих провітамінів. Вітамери.
*3.	Екзогенні та ендогенні гіпо- та авітамінози. Клініко-біохімічні ас-пекти авітамінозів.
4.	Вітаміни групи А і β-каротини: структура, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба для ретинолу і β-каротинів; гіпо- та гіпервітамінози.
5.	Вітаміни групи D: структура, механізм дії в обміні кальцію та фосфатів; джерела, добова потреба. Гіповітаміноз у дітей та дорослих. Симптоми гіпервітамінозу.
6.	Вітаміни групи Е: структура, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.
7.	Вітаміни групи К: структура, участь в системі згортання крові; джерела, добова потреба. Аналоги та антагоністи вітаміну К як лікарські препарати.
*8.	Вітамін F (комплекс поліненасичених вищих жирних кислот): структура компонентів комплексу, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.
*9.	Загальна характеристика вітаміноподібних речовин. Роль карнітину, убіхінону та ліпоєвої кислоти в метаболізмі речовин.
*10.	Антивітаміни. Особливості структури і дії; використання в медицині.

Орієнтувальна картка для опрацювання теоретичних питань

для самостійного вивчення

Зміст	Вказівки до навчальних дій
1. Історія відкриття вітамінів, роль вчених у розвитку вітамінології.	1.1. Експериментальні дослідження М.І. Луніна (1880) - визначення ролі незамінних факторів харчування. 1.2. Експериментальні дослідження К. Сосіна (1891) – підтвердження робіт М.І. Луніна. 1.3. Експериментальні дослідження Ф. Хопкінса (1906-1912) – «допоміжні фактори харчування». 1.4. Експериментальні дослідження Т. Такаки (1887) та Х. Ейкмана (1897) – вивчення бері-бері. 1.5. Експериментальні дослідження В.В.Пашу-тіна (1895-1901) – доведено, що цинга є однією з форм голодування, розвивається внаслідок відсутності в їжі певної органічної речовини, а також припущено зв’язок вітамінів з ферментами. 1.6. Експериментальні дослідження В. Степпа (1909) – виявлений жировий фактор А у молоці та чорному хлібі, який у подальшому отримав назву вітамін А. 1.7. К. Функ (1912) – запропонував назву «вітаміни», отримав вітамін В1. 1.8. М. Зелинський (1921) – встановив зв’язок між вітамінами та ферментами. 1.6. О.В. Палладін (1919-1944) – досліджував процеси перетворення вітамінів у тканинах тваринного організму, питання розладів обміну речовин при авітамінозах та гіповітамінозах, створив синтетичний вітамінний препарат - вікасол.
2. Екзогенні та ендогенні гіпо- та авітамінози. Клініко-біохімічні аспекти авітамінозів. Гіповітаміноз - патологічний стан, для якого характерна відносна недостатність вітаміну в організмі. Авітаміноз – патоло-гічний стан, для якого характерна повна недостатність вітаміну.	2.1. Причини виникнення: - екзогенні: зменшення/відсутність надходження з продуктами харчування; - ендогенні: порушення засвоєння вітамінів (захворювання ШКТ, печінки, жовчного міхура); наявність антивітамінів; збільшення потреби (вагітність, лактація, інфекційні хвороби) та ін. 2.2. Внаслідок розвитку гіпо- та авітамінозів виникають глибокі порушення метаболічних процесів: виникнення специфічних симптомокомплексів; порушення функціонування ферментів; порушення регуляторних функцій організму.
3. Вітамін F – комплекс поліненасичених жирних кислот (лінолева, ліноленова, арахідонова).	3.1. Хімічна природа та властивості. 3.2. Біологічна роль: - попередник у синтезі ейкозаноїдів (простагландинів, тромбоксанів, лейкотриєнів, простациклінів); - антиатеросклеротична дія (знижує рівень холестеролу в крові); - рост і регенерація шкірного епітелію; - вплив на сперматогенез; - стимуляція імунної системи; - синтез фосфо- та гліколіпідів; - антиалергійна дія (інгібітори гістаміну). 3.3. Клінічні симптоми гіповітамінозу: - фолікулярний гіперкератоз; - порушення обміну ліпідів; - захворювання печінки; - атеросклероз; - відставання в рості; - зниження репродуктивної функції; - розвиток серцево-судинних захворювань; - захворювання шкіри (екземи, дерматити). 3.4. Добова потреба: 2-6 г до 10 г. 3.5. Джерела: рослинні олії, вершкове масло, яйця, червона риба, горіхи.
4. Вітаміноподібні речовини – це речовини, які за деякими критеріями не відповідають класичному визначенню вітамінів: - не є строго обов’язковими харчовими факторами, можуть синтезуватися, але в недостатній кількості; - можуть виконувати різні функції (не тільки кофакторну, регуляторну, антиоксидантну); - їх недостатність не супроводжується розвитком специфічного симптомокомплексу.	- Вітамін В4 (холін) – складова частина фосфоліпідів – компонентів клітинних мембран, донор метильних груп, ліпотропний фактор; - вітамін В8 (інозит) – складова частина іно-зитфосфатів, фосфатидів, ліпотропний фактор; - вітамін В13 (оротова кислота) – стимулює синтез білка, поділ клітин, ріст і розвиток орга-нізмів (анаболічна дія); - вітамін В15 (пангамова кислота) – донор метильних груп, ліпотропний фактор, активатор окислювальних процесів в організмі; - ліпоєва кислота – кофермент у складі оксидоредуктаз, простетична група складних поліферментних комплексів - піруватдегідрогеназного та α-кетоглутаратдегідрогеназного; - карнітин – здійснює транспорт активних форм жирних кислот у мітохондрії, сприяючи процесу їх β-окиснення; - убіхінон – переносник протонів та електронів у дихальному ланцюзі; - пара-амінобензойна кислота – вітамін, необ- хідний для мікроорганізмів.
5. Антивітаміни - речовини, які пригнічують дію вітамінів шляхом їх руйнування, зв’язування в неактивні форми, заміщення сполуками, близькими за будовою, але без властивостей вітамінів.	5.1. Класифікація: - специфічні: а) структурні аналоги вітамінів, блокують активні центри ферментів, антиметаболіти; б) речовини, що відрізняються за структурою від вітамінів, але здатні модифікувати хімічну природу вітамінів; - неспецифічні – речовини, що запобігають проникненню вітамінів у клітину або сприяють швидкому їх руйнуванню (наприклад, авідин – для В7 (Н), аскорбатоксидаза – для вітаміну С, тіаміназа – для В1). 5.2. Застосування у медицині: - для створення експериментальних моделей гіпо- та авітамінозів; - для лікування хвороб (гострого лейкозу, тромбозів, тромбофлебітів тощо); - використання як протиінфекційних препаратів. 5.3. Приклади антивітамінів: - варфарин, дикумарол – антивітаміни К; - сульфаніламіди – антивітаміни В10; - птеридини, метотрексат – антивітаміни В9; - ізоніазид – антивітамін В5 і В6.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У дитини зі спадковим ураженням нирок спостерігаються ознаки рахіту, концентрація вітаміну D в крові в межах норми. Що з наведеного є найбільш вірогідною причиною розвитку рахіту?

А. Підвищена екскреція кальцію з організму

B. Гіперфункція паращитовидних залоз

C. Гіпофункція паращитовидних залоз

D. Порушення cинтезу кальцитріолу

E. Недостатнє надходження кальцію з їжею

2. Линолева та линоленова кислоти необхідні організму людини для синтезу ейкозаноїдів. Головним джерелом цих кислот є:

А. Аліментарний фактор В. Біосинтез жирних кислот

С. Розпад холестерину D. Мікросомальне окиснення

Е. Окиснення жирних кислот

3. Який вітамін має антиксерофтальмічну дію:

А. Вітамін DВ. Вітамін К С. Вітамін А D. Вітамін Р Е. Вітамін С

4. За кілька днів до операції хворому призначають вітамін К або його синтетичний аналог вікасол. У якому типі реакцій посттрансляційної модифікації II, VII, IX, X факторів згортання крові приймає участь вітамін К?

A. Карбоксилування B. Декарбоксилування C. Дезамінування

D. Трансамінування E. Глікозилування

5. Під впливом іонізуючого опромінення або при авітамінозі вітаміну Е в клітці спостерігається підвищення проникності мембран лізосом. До яких наслідків може призвести така патологія?

А. Інтенсивного синтезу енергії

В. Інтенсивного синтезу білків

С. Часткового або повного руйнування клітини

D. Відновлення цитоплазматичної мембрани

Е. Формування веретена поділу

6. Який вітамін, завдяки гідрофобному боковому радикалу, вбудовується в фосфоліпідний матрикс біомембран, стабілізуючи їх, і виконуючи функцію потужного біоантиоксиданту?

A. Токоферол B. Вітамін D C. Вітамін В₆

D. Нікотинамід E. Ціанокобаламін

7. Хворому на пародонтоз лікар призначив аплікації вітаміну А. Активація якого процесу під впливом вітаміну А забезпечує лікувальний процес?

А. Карбоксилування глутамінової кислоти

B. Темнавого зору

C. Кольорового зору

D. Гідроксилування проліну

E. Росту та диференціювання клітин

8. Гормональна форма якого вітаміну індукує на рівні генома синтез Са-зв'язуючих білків в ентероцитах і таким чином регулює всмоктування в кишечнику іонів кальцію, необхідних для утворення тканини зуба?

A. D₃ B. В₁ C. Е D. А E. К

9. У хворого спостерігається гемералопія. Яке з перерахованих речовин має лікувальну дію?

A. Кератин B. Креатин C. Каротин D. Карнітин E. Карнозин

10. Пацієнт скаржиться на втрату апетиту, головний біль, поганий сон. Об’єктивно спостерігаються гіперкератоз, запалення очей, випадання волосся, загальне виснаження організму. З анамнезу відомо, що хворий тривалий час вживав риб’ячий жир. Що можна запідозрити?

А. Гіпервітаміноз D В. Гіповітаміноз D

С. Гіпервітаміноз А D. Гіповітаміноз А

Е. Гіпервітаміноз F

11. Укажіть прояв К-гіповітамінозу.

А. Тромбози В. Підшкірні крововиливи С. Випадіння зубів

D. Підвищене згортання крові Е. Дерматити

12. Мати немовляти скаржиться на поганий сон дитини, плаксивість, дратівливість, потіння, облисіння потилиці. Яке захворювання можна припустити? А. Цингу В. Рахіт С. Бері-бері

D. Пелагру Е. Анемію Аддісона-Бірмера

13. У новонародженої дитини з'явилися симптоми геморагічної хвороби у зв'язку з гіповітамінозом К. Розвиток захворювання зумовлений біологічною роллю вітаміну К. Назвіть, якою саме?

А. Є кофактором протромбіну

B. Є специфічним інгібітором антитромбіну

С. Впливає на протеолітичну активність тромбіну

D. Є кофактором γ-глутаматкарбоксилази

Е. Інгібує синтез гепарину

14. З антиоксидантними властивостями двох жиророзчинних вітамінів пов'язують їх можливу протиракову активність. Назвіть ці вітаміни.

A. А і К B. Е і К C. D і К D. D і Е E. А і Е

15. При обстеженні дитини лікар виявив ознаки рахіту. Недостатність якої сполуки в організмі дитини сприяє розвитку цього захворювання?

A. Нафтохінону B. 1,25-Дигідроксихолекальциферолу

C. Токоферолу D. Ретинолу E. Біотину

16. Вагітній з декількома мимовільними абортами в анамнезі призначена терапія вітамінними препаратами. Який вітамін сприяє виношуванню вагітності?

A. -Токоферол B. Фолієва кислота C. Ціанокобаламін

D. Піридоксальфосфат E. Рутин

17. У жінки з хронічним захворюванням нирок розвинувся остеопороз. Дефіцит якого з нижче перерахованих речовин є основною причиною цього ускладнення?

A. D₃ B. 1,25-Дигідрокси-D₃ C.Холестерину

D. D₂ E. 25-Гідрокси-D₃

18. У дитини відзначається затримка прорізування зубів, неправильне їх розташування. Скарги також на сухість у роті, поява тріщин у кутах рота з подальшим нагноєнням. З недостатністю якого вітаміну може бути пов'язаний цей стан? A. А B. D C. С D. Е E. К

19. У дитини чітко виражені ознаки рахіту. Розладів травлення не відзначається. Дитина багато знаходиться на сонці. Протягом двох місяців дитина отримувала вітамін D₃, проте симптоми рахіту не зменшилися. Чим можна пояснити розвиток рахіту у цієї дитини?

А. Порушенням синтезу кальцитоніну

B. Порушенням синтезу паратгормону

C. Порушенням синтезу кальцитріолу

D. Порушенням синтезу тироксину

Е. Порушенням синтезу інсуліну

20. У хворих із закупорюванням загального жовчного протока виникають геморрагії, пов’язані з поганим засвоєнням вітаміну:

A. А B. K C.Е D. D E. F

21. Інститут геронтології людям похилого віку рекомендує вживати комп-лекс вітамінів, який містить вітамін Е. Яку головну функцію він виконує?

A. Антигеморагічну B. Антискорбутну C. Антиоксидантну

D. Антиневритну E. Антидерматитну