Методичні вказівки для викладання навчального матеріалу з патологічного акушерства (змістових модулів за системою кмсонп) з дисципліни акушерство і гінекологія
 Скачать 3.98 Mb.
|
|
Тема 10. ВИТЯГАННЯ ПЛОДА ЗА ТАЗОВИЙ КІНЕЦЬ І. Науково-методичне обгрунтування теми Мертвонародженість при тазових передлежаннях залишається високою і дотепер, тому правильно і вчасно виконана операція пологорозрішення через природні пологові шляхи методом витягання плода за тазовий кінець при наявності показань може сприяти зниженню перинатальної смертності. ІІ. Навчально-виховні цілі Для формування вмінь студент повинен знати: 1. Класифікацію операцій витягання плода за тазовий кінець; 2. Показання до операцій витягання плода за тазовий кінець; 3. Умови для проведення операцій витягання плода за тазовий кінець; 4. Техніку операції витягання плода за одну ніжку; 5. Техніку операції витягання плода за обидві ніжки; 6. Техніку операції витягання плода за паховий згин; 7. Ускладнення, що можуть виникати при витяганні плода за тазовий кінець. В результаті проведеного заняття студент повинен вміти: 1. Визначити показання, протипоказання до операцій витягання плода за тазовий кінець; 2. Скласти план ведення пологів при тазових передлежаннях; 3. Визначити умови до операцій витягання плода за тазовий кінець; 4. Виконати на фантомі операцію витягання плода за одну ніжку; 5. Виконати на фантомі операцію витягання плода за обидві ніжки; 6. Виконати на фантомі операцію витягання плода за паховий згин; ІІІ. Базові знання 1. Анатомічна будова жіночого тазу та голівки плода. 2. Положення, вид, позиція та передлежання плода. 3. Визначення передбачуваної маси плода. 4. Біомеханізм пологів при тазових передлежаннях плода. 5. Методи обстеження вагітних та роділь. 6. Методи діагностики тазових передлежань плода IV. Зміст навчального матеріалу Витягання плода за тазовий кінець – це ургентна операція завдяки якій плід, що перебуває в одному з трьох варіантів тазового передлежання, витягується з пологових шляхів. Операція виконується тільки за показаннями. Необхідно визначити різницю між ручною допомогою та витяганням плода за тазовий кінець, оскільки ручна допомога – не операція, вона є допомогою лікаря при самостійному народженні плода в тазовому передлежанні. Є три види операцій витягання плода за тазовий кінець: витягання плода за одну ніжку, за обидві ніжки, за паховий згин. Показання і умови для всіх видів операції витягання плода за тазовий кінець є одними і тими самими. Всі операції екстракції плода за тазовий кінець проводяться під загальним наркозом з попереднім довенним введенням спазмолітичних препаратів та в присутності неонатолога і анестезіолога. Показання до операції Показаннями для витягання плода за тазовий кінець є всі ті ускладнення, які вимагають термінового закінчення пологів: 1. Важка прееклампсія та еклампсія в пологах. Методичні вказівки для викладачів 289 2. Важка екстрагенітальна патологія у матері (розлади дихання або серцевої діяльності при захворюваннях легень і серцево-судинної системи, захворювання інших органів у фазі субкомпенсації або декомпенсації) 3. Слабкість пологової діяльності. 4. Септичні ускладнення під час пологорозрішення (ендометрит). 5. Дистрес плода. Умови 1. Шийка матки повинна бути повністю відкрита. 2. Плодовий міхур відсутній. 3. Розміри голівки плода повинні відповідати розмірам тазу. 4. Живий плід. Протипоказання 1. Маса плода 3700,0 і більше 2. Вузький таз 3. Відсутність хоча б однієї з умов Операція витягання плода за ніжку Проводиться при неповному ніжному передлежанні. Техніка операції складається з трьох етапів. Перший етап – витягання плода до нижнього кута передньої лопатки. Його виконання складається з трьох послідовних моментів: 1) передня ніжка захоплюється всією рукою, причому великий палець розміщується паралельно довжині гомілки (за Феноменовим). Решта пальців охоплює гомілку спереду; 2) тракція донизу. Ніжку в міру витягання захоплюють якомога ближче до статевої щілини (її можна витягати і обома руками). З-під симфізу народжується ділянка переднього пахового згину та крило клубової кістки. Ця область фіксується під симфізом для того, щоб задня сідниця прорізалась над промежиною. Потім обома руками переднє стегно підіймається догори, задня сідниця народжується над промежиною, а задня ніжка випадає сама або її витягують; 3) після народження сідниць руки хірурга переносяться на плід так, щоб великі пальці розміщувались на крижах, а решта охоплювали стегна. Тракції виконують вниз і на себе. Тулуб народжується в косому розмірі, спинкою вперед до симфізу. Руки акушера не можна розміщувати на животі плода, оскільки це загрожує пошкодженням органів його черевної порожнини. Тракціями на себе тулуб витягається до нижнього кута передньої лопатки. На цьому закінчується перший етап операції. Другий етап – звільнення плечового поясу. 1) звільнення задньої ручки і плечика. Для цього плід захоплюють рукою за обидві гомілки, а тулуб підіймають догори і в сторону, паралельно паховому згину, протилежному стороні ручки, що звільняється. Після цього два пальці акушера (2-й та 3-й) вводять у піхву з боку крижової западини, куди повернута спинка плода і міститься плечико. Потім підводять два пальці до ліктьового згину і виводять ручку по обличчю „умивальним рухом”. Перед цим плід переводиться у серединне положення. Часто слідом за цим народжується переднє плечико і ручка. Якщо цього не відбувається, приступають до другого моменту; 2) звільнення передньої ручки і плечика. Для цього передню ручку плода переводять в задню. З цією метою лікар обома руками охоплює по боковій поверхні тулуб з ручкою, що народилась, і повертає у косий розмір, протилежний тому, в якому він перебував. При цьому необхідно, щоб спинка і Патологічне акушерство 290 потилиця плода були повернуті вперед. Тепер плечико і ручка повернуті назад і їх звільняють тим самим прийомом, що й попередню ручку. Третій етап - звільнення голівки. Голівку виводять як при прийому Морісо-Левре. У піхву вводять ту руку, яка вивільняла другу ручку плода. При цьому плід ніби кладуть „верхи” на передпліччя цієї руки. Потім кінець вказівного пальця внутрішньої руки вводять в рот плода, сприяючи цим згинанню голівки. Вказівний та середній пальці зовнішньої руки згинають і вилоподібно розташовують з боків шиї так, щоб кінці пальців не натискували на ключиці та надключичні ямки. Далі зовнішньою рукою проводять тракції плода донизу. А коли ділянка підпотиличної ямки підійде під симфіз, піднімають тулуб плода догори, після чого над промежиною спочатку викочується рот, а далі – личко і вже потім вся голівка. Під час операції витягання плода помічник обережно тисне через живіт на голівку, щоб зберегти правильне членорозміщення плода. Операція витягання плода за обидві ніжки Витягання плода за обидві ніжки використовується при повному ніжному передлежанні. Кожна ніжка захоплюється рукою так, щоб великі пальці лежали поздовж литкових м’язів, а інші охоплювали гомілки. В міру витягання плода обидві руки акушера поступово ковзають по ніжках вгору так, щоб весь час розміщувалися поблизу вульви. Наступне витягання плода проводиться таким самим чином, як і при попередній операції. Слід звернути увагу на ті випадки, коли спинка плода обернена назад (задній вид). При наявності заднього виду акушер повинен повернути плід спинкою наперед. Операція витягання плода за паховий згин Вказівний палець однойменної руки вводиться у відповідний паховий згин. Великий палець накладається на крижі по всій їх довжині. При операції витягнення плода за сідниці слід допомагати собі другою рукою, захоплюючи нею променевозап’ясний суглоб робочої руки. Захопивши таким чином тазовий кінець плода тракції проводять донизу доти, поки народиться передня сідничка і клубова кістка підійде під нижній край симфізу. Після того, як народиться передня сідниця і клубова кістка підійде під нижній край симфізу, тракції спрямовують вгору. При цьому відбувається бічне згинання тулуба і прорізується задня сідниця. Після цього у задній піхвовий згин вводять гачкоподібно зігнутий вказівний палець другої руки і витягають плід до нижнього кута передньої лопатки. Ніжки, як, правило, випадають самі. Вивільнення ручок і голівки проводять так само, як при описаних операціях витягання плода за ніжки. Операції витягання плода за тазовий кінець є технічно тяжкими і можуть супроводжуватися ускладненнями: травма пологових шляхів, травма плода, закидання. ручок, утворення заднього виду. V. Етапи проведення заняття А. Підготовчий – мотивація теми, контроль початкового рівня знань шляхом усного опитування кожного студента, завдання для самостійної роботи. Б. Основний – самостійна робота студентів під контролем викладача. Заняття проводиться в навчальній кімнаті. Опрацювання на фантомі моментів біомеханізму пологів при тазовому передлежанні, виконання операції витягання плода за ніжку, за обидві ніжки, за паховий згин. Після роботи на фантомі студенти з викладачем переходять в пологовий зал або у відділення патології вагітних (залежно від наявності відповідних роділь), проводять зовнішнє акушерське обстеження, складають план ведення вагітності і пологів у вагітних з тазовим передлежанням плода. Методичні вказівки для викладачів 291 В. Заключний – контроль засвоєння матеріалу шляхом розв’язування ситуаційних задач, усні виступи студентів про зроблену роботу. В кінці заняття проводиться оцінка роботи кожного студента, узагальнення, завдання додому. VI. Методичне забезпечення Місце проведення заняття: навчальна кімната, палата патології вагітних, пологовий зал. Оснащення: фантом, лялька, кістковий таз, стетоскоп, навчальні таблиці. Контрольні запитання для оцінки вихідного рівня знань 1. Яка різниця між ручною допомогою та операцією витягання плода за тазовий кінець? 2. Показання до операції витягання плода за тазовий кінець ? 3. Протипоказання до операції витягання плода за тазовий кінець ? 4. Умови для проведення операції витягання плода за тазовий кінець ? 5. Етапи операції витягання плода за тазовий кінець ? 6. Техніка виконання операції витягання плода за ніжку ? 7. Техніка виконання операції витягання плода за обидві ніжки ? 8. Техніка виконання операції витягання плода за паховий згин ? 9. Які ускладнення виникають при операції витягання плода за тазовий кінець ? Завдання для самостійної роботи на основному етапі заняття 1. Зібрати анамнез і провести обстеження вагітної прийомами Леопольда при тазовому передлежанні, дати оцінку. 2. Провести диференційний діагноз у обстеженої вагітної між головним і тазовим передлежанням. 3. Визначити очікувану масу плода. 4. Вислухати серцебиття плода при тазовому передлежанні. 5. Продемонструвати на фантомі біомеханізм пологів при тазовому передлежанні плода. 6. Виконати на фантомі операцію витягання плода за ніжку. 7. Виконати на фантомі операцію витягання плода за обидві ніжки. 8. Виконати на фантомі операцію витягання плода за паховий згин. Патологічне акушерство 292 9. Скласти план ведення пологів при тазових передлежаннях залежно від виду тазового передлежання та від маси плода (за даними історії пологів). Типові ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань 1. У роділлі К., 20 років розміри тазу 25-28-31-20, другий період пологів триває 1 годину. Сідниці виповнюють крижову западину. Серцебиття плода 90 уд/хв, аритмічне. Поставте діагноз, визначте тактику лікаря. Неповне (чисто) сідничне передлежання, ІІ період пологів, дистрес плода. Витягання плода за паховий згін. 2. Повторнонароджуюча, пологова діяльність триває 12 годин, неповне ніжне передлежання. Ніжка народилась до підколінної ямки. Розкриття шийки матки повне. Серцебиття плода до 180 уд/хв., глухе. Поставте діагноз, визначте тактику лікаря. Неповне ніжне передлежання, ІІ період пологів, дистрес плода. Витягання плода за ніжку. 3. Роділля А., 26 років з повним (змішаним) сідничним передлежанням плода, ІІ період пологів триває годину. Розміри тазу нормальні, очікувана маса плода 3000,0 г. Виділення гнійні, температура тіла 39, 8 0 , потуги неефективні. Який діагноз? Як вести пологи далі? П період пологів, змішане сідничне передлежання плода, Слабкість пологової діяльності, ендометрит в пологах. Витягання плода за ніжку. Типові тестові задачі для оцінки кінцевого рівня знань 1. Роділля В., 28 років з повним (змішаним) сідничним передлежанням плода, ІІ період пологів триває годину. Розміри тазу нормальні, очікувана маса плода 3000,0 г. Виділення гнійні, температура тіла 39, 8 0 , потуги неефективні. Показане оперативне розродження. Який метод операції доцільно обрати? А. Витягання плода за ніжку* В. Витягання плода за паховий згин. С. Витягання плода за ніжки D. Кесарів розтин. Методичні вказівки для викладачів 293 2. Роділля С. 25 років. П період пологів, неповне (чисто) сідничне передлежання плода. Очікувана маса плода 4000,0 г. Серцебиття плода 100 уд/хв., аритмічне. Потуги слабкі, неефективні. Які протипоказання для витягання плода за паховий згин? А. Великий плід* В. Слабкість пологової діяльності. С. Неповне відкриття шийки матки D. Дистрес плода Патологічне акушерство 294 Тема 11. ПЛОДОРУЙНІВНІ ОПЕРАЦІЇ (ЕМБРІОТОМІЇ) I. Науково-методичне обгрунтування теми Плодоруйнівні операції (embriotomia) застосовують з метою зменшення об’єму мертвого плода, що дає можливість його витягти через природні пологові шляхи з мінімальними травмами для матері. II. Навчально-виховні цілі Для формування умінь студент повинен знати : 1. Основні види операцій та інструменти для їх виконання. 2. Показання до плодоруйнівних операцій. 3. Умови виконання плодоруйнівних операцій. 4. Можливі ускладнення при виконанні плодоруйнівних операцій, їх профілактику, лікування, перебіг післяопераційного періоду. У результаті проведення занять студент повинен уміти: 1. За даними скарг, анамнезу і об'єктивного акушерського обстеження встановити наявність загибелі плода. 2. Підібрати набори інструментів для виконання різних видів плодоруйнівних операцій. 3. На фантомі імітувати техніку проведення плодоруйнівних операцій. 4. Визначити заходи щодо профілактики і лікування ускладнень, пов'язаних з проведенням плодоруйнівної операції. III. Базові знання 1. Анатомія кісткового таза. 2. Анатомія внутрішніх статевих органів. 3. Правила асептики і антисептики. 4. Збирання акушерського анамнезу, основні і додаткові методи обстеження в акушерстві. IV. Зміст навчального матеріалу Плодоруйнівні операції поділяються на три групи: • операції, які зменшують об'єм плода за рахунок зменшення об’ємних частин: краніотомія, евентерація; • операції розчленування плода на частини і витягання плода по частинах: декапітація, спондилотомія, екзартикуляція; • операції, які зменшують об'єм тіла за рахунок максимального збільшення рухомості між окремими частинами тіла плода: клейдотомія, пункція черепа при гідроцефалії, переломи кісток кінцівок. Краніотомія, декапітація і клейдотомія належить до типових ембріотомій; спонділотомія та евісцерація або евентерація – до атипових ембріотомій. Краніотомія Краніотомія – це операція, при якій зменшується об’єм черепа плода. В поняття краніотомії входять такі послідові втручання: • перфорація голівки (perforatio capitis); • ексцеребрація голівки (excerebratio capitis) – руйнування мозку і видалення; • краніоклазія (cranioclazia) - стиснення перфорованої голівки з наступним виведенням родовими шляхами. Показання: всі випадки загибелі плода, очікуваною масою понад 2500,0, з метою уникнення травм пологового канала. Методичні вказівки для викладачів 295 Умови для краніотомії • відсутність абсолютно вузького таза ( с. vега > 6 см ); • розкриття шийки матки при перфорації та ексцеребрації голівки повинна бути > 6 см , а при краніоклазії - повне; • голівка плода повинна бути фіксована помічником при всіх трьох моментах операції краніотомії; • краніотомію проводять під наркозом, це забезпечує знеболюючий ефект, захищає психіку роділлі, полегшує фіксацію голівки плода помічником через черевні покрови; • операція повинна виконуватись під контролем зору, навіть в тих випадках, коли голівка плода щільно фіксована в порожнині таза при повному відкритті шийки матки. Для виконання операції краніотомії необхідні наступні спеціальні інструменти: • перфоратор (прободник) Феноменова, або перфоратор Бло, або ножиціподібний перфоратор Смеллі; • ложка-катетер (ексцеребратор Агафонова), або велика тупа ложка, або тупа кюретка; • краніокласт Брауна; • вагінальні дзеркала та підйомники; • двозубці чи кульові щипці; • скальпель; • ножиці Феноменова або Зібольда. Техніка Перфорація голівки З допомогою широких плоских вагінальних дзеркал відкривають доступ до шийки матки та нижнього полюсу голівки плода. При нестійкому положенні голівки плода помічник виконує фіксацію голівки. Щоб гарантувати кращу фіксацію, на шкіряні покрови голівки (бажано в центрі) накладають дві пари потужних щипців двозубців (можуть бути кульові щипці), після чого скальпелем (ножицями) розтинають шкіру до кісток протягом 2-3 см, бажано перпендикулярно до сагітального шва. Потім, пальцем через отвір відшаровують покрови від кісток. Перфоратор по відношенню до оголеної кістки підводять перпендикулярно (вертикально), але не косо; так як в протилежному випадку може бути зісковзування та травма родових шляхів. Перфоратором Бло легко перфорують шви та тім'ячко та значно трудніше кістки черепа. Просвердлювання кісток виробляють помалу, поки широка частина спинки перфоратора не порівняється з перфораційним отвором. Після цього рукоятки перфоратора зближують, в даному разі пластинки списоподібного кінця інструмента розширюють і в краях отвору утворюють додаткові насічки. Тільки після цього в перфораційний отвір вводять списоподібний кінець перфоратора з розсунутими пластинками і енергійно повертають то в одну, то в другу сторони (приблизно на 90°), домагаючись розширення перфораційного отвору в черепі до 3-4см в діаметрі. Перфоратор Н.Н. Феноменова нагадує бурав. На одному кінці інструмента рукоятка має перекладину, а на іншому буравоподібний конусоподібний наконечник. Перфоратор Н.Н. Феноменова має запобіжник у вигляді гільзи, яка надягається на перфоратор. Краї перфораційного отвору, одержувані при перфорації перфоратором Бло бувають гострими і можуть нанести травму родовим шляхам. Краї вільного отвору, при перфорації перфоратором Феноменова мають рівну поверхню і безпечні. Вибір місця на голівці плода, яке підлягає перфорації, залежить від умов та характеру передлеглої частини (обирають ділянку голівки, яка розташовується по Патологічне акушерство 296 провідній осі таза). При синклітичному вставленні голівки, при потиличному передлежанні доступний перфорації сагітальний шов чи мале тім'ячко. При асинклітичному вставленні утворюють отвір через кістку. При передньоголовному передлежанні місцем перфорації є велике тім'ячко; при лобному передлежанні – лобна кістка або лобний шов; при лицьовому передлежанні – очний отвір або тверде піднебіння. Ексцеребрація В перфораційний отвір вводять велику тупу ложку (ложка Феноменова) або велику кюретку, якою руйнують та видаляють мозок. Краніоклазія Краніоклазія – це операція, при якій зменшену перфоровану голівку плода витягують за допомогою краніокласта. Після краніотомії і ексцеребрації можливо дати вигнанню плода природну течію, особливо якщо перфорація і ексцеребрація проходили при відсутності повного розкриття шийки матки. Якщо є показання до негайного закінчення пологів, то після дачі наркозу виконують краніоклазію. Для цього використовують краніокласт Брауна. Краніокласт сконструйований на зразок щипців і складається з двох перехресних гілок: одна – зовнішня, а друга – внутрішня. Подібно акушерським щипцям, краніокласт складається з гілок, замка, рукоятки з прилаштованим гвинто-гаєчним пристроєм. Ложки краніокласта мають тазову кривизну. Внутрішня ложка – масивна, з поперечними борозенками. Зовнішня ложка – вікончаста, вона ширша за внутрішню ложку. В перфораційний отвір під контролем пальців лівої руки першою завжди вводять внутрішню ложку. Якщо голівка була перфорована в зоні тім'ячка, то ложку вводять під контролем зору як можливо глибше, до основи черепа. Після цього рукоятку введеної ложки передають помічнику. Зовнішню ложку вводять також під контролем лівої руки (щоб не травмувати стінки піхви) і накладають на зовнішню поверхню черепа з таким розрахунком, щоб вона відповідала положенню внутрішньої гілки. При накладанні зовнішньої гілки додержуються великої обережності і слідкують за її напрямом, щоб не зробити помилку і не захопити край шийки матки. Переконавшись в правильному накладанні гілок краніокласта, накладають гвинто-гаєчний набір і шляхом загвинчування його змикають. Обставини змушують накладати краніокласт на ту частину черепа, яка найбільш досягається, але якщо з'являється можливість вибору, то краще усього краніокласт накладають на лицьову або потиличну частину черепа. До того, як розпочати тракції, акушер ще раз перевіряє правильність накладання гілок краніокласта. Вже перша, пробна тракція звичайно показує, наскільки вірно накладений краніокласт, чи має місце податливість голівки. Направлення і характер тракцій повинен бути таким, як при акушерських щипцях: при високому стоянні голівки - донизу, при голівці на тазовому дні -горизонтально; при появі підпотиличної ямки - догори. Ложки краніокласта знімають, як тільки голівку виводять із статевої щілини. Замість краніокласта часто застосовують декілька міцних двозубих щипців, які накладають на край перфораційного отвору. Така маніпуляція більш доцільна при невеликій голівці плода. Перфорація наступної голівки при тазовому передлежанні плода При тазовому передлежанні плода перфорацію наступної голівки проводять в місці переходу потилиці в шию, ближче до великої потиличної ямки або через великий потиличний отвір. Наступні етапи операції подібні до таких, що при головному передлежанні. Перфоровану і зменшену голівку дістають простим натискуванням на голівку згори, рідко за допомогою краніокласта. Методичні вказівки для викладачів 297 Декапітація Декапітація/Dekapitatio/ – обезголовлення плода. Показання: запущене поперечне положення мертвого плода. Умови • повне відкриття маткового вічка; • доступність шиї плода для обстеження та маніпуляцій; • достатні розміри тазу (с. vега > 6 см). Інструментарій: гачок Брауна і ножиці Зібольда. Техніка операції Якщо випала ручка плода, то на неї надягають петлю й передають помічникові, який відтягує її вниз і в бік тазового кінця плода. Потім вводять руку в піхву і далі в матку, а також, коли ручка не випала, відшукують шийку плода і захоплюють її, встановивши перший палець спереду, а інші чотири на шийку ззаду. Ковзаючи по руці, в матку вводять декапітаційний гачок (ґудзиком вниз) і насаджують його на шию плода. Після цього рукоятку гачка Брауна сильно відтягують униз і роблять обертові рухи. При переломі хребта чути характерний хруст. Видаливши гачок, під контролем внутрішньої руки ножицями перерізають м'які тканини шиї плода. Обезголовивши плід, тулуб дістають, потягуючи за ручку. Проте, іноді під час виведення плічок виникають утруднення. У таких випадках розтинають ключицю (проводять клейдотомію). Голівку з порожнини матки дістають рукою. Для зручності й надійності в рот плода вводять палець внутрішньої руки. Якщо спроби дістати голівку виявляться невдалими, роблять краніотомію, потім ексцеребрацію і голівку дістають інструментом (найкраще двозубими щипцями). Розтин ключиці Клейдотомія (Cleidotomia) виконується для зменшення об’єму плечового поясу шляхом розсічення ключиць. Показання: труднощі при виведенні плечиків плода. Окружність плечового пояса при односторонній клейдотомії зменшується до 2,5-3 см, при двосторонній - на 5-6 см. Помічник відтягає народжену голівку плода донизу. Оператор вводить чотири пальці лівої руки до піхви і намацує передню ключицю, правою рукою бере міцні тупокінцеві ножиці (ножиці Феноменова або Зибольда), досягає ними ключиці і одним або двома ударами розтинає ключицю. Для розтину другої ключиці оператор досягає пальцями лівої руки задню ключицю, котру розтинає таким же способом. Операцію роблять частіш після краніотомії. Евентрація та спонділотомія Спонділотомія – розтин хребта. Евентрація – видалення внутрішніх органів черевної чи грудної порожнини. Показання. Далеко не завжди при запущеному поперечному положенні плода досягають шию плода; вона може бути розташована дуже високо, так що декапітація неможлива. В цьому випадку повинно бути зменшення об'єму тулуба плода з видаленням органів черевної або грудної порожнини, після чого плід витягають у складеному вигляді (conduplicato corpore). В виняткових випадках є необхідність після евентрації зробити розтин хребта на будь-якому рівні – спонділотомію. Патологічне акушерство 298 Техніка • введення лівої руки в піхву і пошуки місця для перфорації стінки тулуба (грудної клітки або черевної порожнини). • введення перфоратора під контролем внутрішньої руки. • перфорація тулуба в міжреберному проміжку і поступове розширення перфораційного отвору. При необхідності розсікають одне або два ребра. Через утворений в тулубі отвір абортцангом чи щипцями поступово виймають зруйновані органи черевної або грудної порожнини. Розтин хребта проводять ножицями Феноменова або Зибольда. Евентерація показана також при подвійних плодах, що зрослися і мають вади. При цьому залежно від випадку, декапітують додаткову голівку, проводять ексцеребрацію додаткової голівки або евісцерацію додаткової грудної чи черевної порожнини, тощо. Після кожної плодоруйнівної операції необхідно ретельно перевірити цілісність пологових шляхів; виконати ручне обстеження стінок матки з попереднім видаленням посліду, щоб переконатися в цілісності її стінок; перевірити сечовий міхур шляхом катетеризації. Можливі ускладнення (насильні травми, які виникають під час втручання): 1. Травми зовнішніх статевих органів та промежини. 2. Травми піхви. 3. Гематоми вульви та піхви. 4. Травми шийки матки. 5. Перфорація матки. 6. Травма сечовивідного каналу, сечового міхура. 7. Травма кісткового тазу. V. Основні етапи заняття А. Підготовчий: на початку заняття викладач розкриває актуальність теми, формує основні цілі і задачі навчального заняття, проводить контроль початкового рівня знань шляхом відповіді кожного студента на контрольне запитання, дає завдання для самостійної роботи. Б. Основний - самостійна робота студентів під керівництвом викладача: підготовка набору інструментів для плодоруйнівних операцій; виконання на фантомі етапів операцій краніотомії, клейдотомії, декапітації тощо. Вказані види самостійної роботи розподіляються між 3-4 студентами. В. Заключний - контроль остаточного рівня засвоєння знань шляхом розв'язування ситуаційних задач, звіту студентів про виконану роботу. В кінці занять оцінюється робота кожного студента, підводяться підсумки, зауваження по ходу заняття. VI. Методичне забезпечення Місце проведення занять – навчальна кімната. Оснащення: навчальні таблиці, муляжі, інструменти - перфоратор Феноменова і Бло, ножиці Феноменова, кюретка для ексцеребрації, краніокласт Брауна, ножиці Зібольда, декапітаційний гачок Брауна, затискачі Мюзо, широкі вагінальні дзеркала. Методичні вказівки для викладачів 299 Контрольні запитання для оцінки вихідного рівня знань 1. Які операції для зменшення об'єму плода за рахунок зменшення об’ємних частин? 2. Які операції для зменшення об'єму плода за рахунок максимального збільшення рухомості між окремими частинами тіла плода? 3. Які операції розчленування плода? 4. Які показання, умови, інструменти для краніотомії? 5. Яка техніка операції перфорації голівки, ексцеребрації? 6. Яка техніка операції краніоклазії? 7. Які показання, умови, інструменти для декапітації? 9. Яка техніка операції декапітації? 10. Які показання, умови, інструменти, техніка спонділотомії? 11. Які показання, умови, інструменти, техніка для евентерації та спонділотомії. 12. Які ускладнення з боку матері при плодоруйнівних операціях. Завдання для самостійної роботи на основному етапі заняття: 1. Виконати на фантомі операцію перфорацію голівки. 2. Виконати на фантомі операцію краніоклазія голівки. 3. Виконати на фантомі операцію декапітації голівки. 4. Виконати на фантомі операцію розтину ключиці плода. 5. Виконати на фантомі операцію спонділотоміі плода. Типові ситуаційні задачі для контролю кінцевого рівня знань. 1. Роділля 25 років, з регулярною пологовою діяльністю протягом 12 годин, безводний проміжок 14 годин. Загальний статус задовільний. Пологова діяльність інтенсивна. Розміри таза : 26 - 29 - 31 - 20. Окружність живота 102 см. Висота стояння дна матки 33 см. Матка збільшена у поперечному розмірі більш, ніж у подовжньому, напружена, щільно обхоплює плід. Голівка плода справа, сідниці зліва. Плід нерухомий. Серцебиття плода не вислуховується. Патологічне акушерство 300 Виділяється незначна кількість навколоплідних вод забарвлених меконієм. Вагінальне дослідження : шийка матки згладжена, розкриття повне. В піхві пальпується ручка, що випала, у вхід в малий таз взолочено плечико плода. . Який діагноз? Яка тактика ведення пологів? ІІ період пологів. Запущене поперечне положення плода. Декапітація. 2 Пологи І, тривають 36 годин. Розміри таза : 26 - 28 - 31 -20. Температура 38,5, Рs 100 уд/хв. Окружність живота 100 см. Висота стояння дна матки 40см. Серцебиття плода не вислуховується. Вагінальне дослідження: відкриття шийки матки повне. Стрілоподібний шов в правому косому розмірі, мале тім'ячко ближче до симфізу. Голівка плода притиснута до входу в малий таз. . Який діагноз? Яка тактика ведення пологів? ІІ період пологів. Головне передлежання. Великій плід. Слабкість пологової діяльності. Мертвий плід. Краніотомія. Краніоклазія. Типові тестові задачі для оцінки кінцевого рівня знань 1. Пологи І, тривають 16 годин. Потуги почались 30 хвилин тому. Серцебиття плоду не вислуховується. Самостійно народилась голівка плода, тулуб не виводиться з пологових шляхів. Яку плодоруйнівну операцію треба виконати? А. Розтин ключиць* В. Спонділотомія. С. Евентерація. Д. Декапітація. Е. Краніотомія. 2 Роділля 29 років, доставлена в пологовий будинок машиною швидкої допомоги. Вагітність 39-40 тижнів. Загальний стан задовільний. Пологова діяльність відсутня. При вагінальному дослідженні встановлено: ніжки та тулуб плода звисають з статевої щілини, плід мертвий. Виведення голівки плода за допомогою прийому Морісо-Левре було безрезультатним. Який вид плодоруйнівної операції треба застосувати у даному випадку? А. Краніотомія.* В. Декапітація. С. Розтин ключиці. Д. Перфорація голівки. Е. Спонділотомія. |