щоденик фарм. Щоденик. Міністерство охорони здоровя україни національна медична академія післядипломної освіти імені п. Л. Шупика щоденник обліку роботи провізораінтерна

• Название: Міністерство охорони здоровя україни національна медична академія післядипломної освіти імені п. Л. Шупика щоденник обліку роботи провізораінтерна
• Анкор: щоденик фарм
• Дата: 07.01.2021
• Размер: 0.51 Mb.
• Имя файла: Щоденик.docx
• Тип: Диплом; #166195
• страница: 1 из 19

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

ЩОДЕННИК

обліку роботи

провізора-інтерна
Ришняк Олександри Василівни

Спеціалізація (інтернатура): «Загальна фармація»

який вуз (факультет) і коли закінчив: Національний університет імені О.О. Богомольця 28.02.2020

База стажування (адреса, телефон): КП «Фармація» №74, м.Київ,

вул. Тимошенка 14, Тел.: [phone]

Керівник бази стажування ПІБ:Ольга Григорівна

Початок інтернатури «16» червня 2020р.

Закінчення інтернатури «15» січня 2021р.

1. 
   Курс управління та економіки фармації
   

1.1. Знайомство з організаційною структурою фармацевтичного закладу. Форма власності та організаційно-правова форма господарювання. Види діяльності по статуту.

Аптека - заклад охорони здоров’я, основним завданням яко­го є забезпечення населення, закладів охорони здоров’я, під­приємств, установ і організацій лікарськими засобами та ви­робами медичного призначення. Згідно з Державним класифі­катором України ГК-009096 «Класифікатор видів економічної діяльності» аптеки належать до торговельних закладів. Особ­ливість діяльності аптек як торговельних підприємств визна­чається специфікою товарів (лікарські засоби, вироби медич­ного призначення), що реалізуються.

Аптеки займаються переважно роздрібною торгівлею лікар­ськими засобами (реалізація товарів кінцевим споживачам за роздрібними цінами). Реалізація лікарських засобів населен­ню та організаціям здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи.

Виробнича діяльність аптеки складається з:

• 
  виготовлення лікарських засобів за індивідуальними ре­цептами лікарів (екстемпоральних рецептів);
  
• 
  виготовлення ін’єкційних лікарських засобів, а також лі­карських засобів (за прописами, що часто зустрічаються) в по­рядку внутрішньоаптечної заготовки (дрібносерійне вироб­ництво);
  
• 
  виготовлення концентратів і напівфабрикатів лікарських засобів (для полегшення роботи фармацевта);
  
• 
  фасування лікарських засобів і виробів медичного при­значення.
  

Класифікація аптек

1. 
   За формою власності: колективні, державні (комуналь­ні), приватні.
   
2. 
   За формою господарювання та джерелом фінансуван­ня: госпрозрахункові та бюджетні.
   

Госпрозрахункові аптеки здійснюють забезпечення як насе­лення, так і лікувально-профілактичних установ за плату і від­шкодовують витрати, які пов’язані з діяльністю аптеки, за ра­хунок доходів, отриманих від реалізації товарів.

Бюджетні - це аптеки, затрати яких частково або повністю компенсуються за рахунок бюджету держави або міністерств і відомств: Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), шляхів спо­лучення (МШС), оборони та служби безпеки України (СБУ). Такі аптеки створюються при лікувально-профілактичних за­кладах (ЛПЗ) або клініках науково-дослідних інститутів (НДІ), що належать певним міністерствам або організаціям, і здій­снюють забезпечення стаціонарних хворих цих закладів без­коштовно.

3. 
   За характером діяльності:
   

• 
  роздрібні - здійснюють відпуск товарів населенню за го­тівку;
  
• 
  оптові - обслуговують лікувально-профілактичні закла­ди (міжлікарняні, лікарняні), а також медико-санітарні части­ни та медичні пункти промислових підприємств, шкіл, дитя­чих садків та інші дрібні організації за безготівковим розра­хунком;
  
• 
  оптово-роздрібні - обслуговують населення, лікувально- профілактичні установи та інші установи і підприємства (за готівку та безготівковий розрахунок).
  

Спеціалізація аптечних закладів

Спеціалізація аптек - це організаційна форма надання лі­карського забезпечення населенню та лікувально-профілактич­ним закладам:

1. 
   за характером виробничої діяльності:
   

• 
  невиробничі (аптеки готових лікарських засобів);.
  
• 
  виробничі (аптеки, що виготовляють лікарські засоби); виробничі, зі свого боку, поділяються на аптеки, які мають право: виготовлення нестерильних ліків; виго­товлення ліків в асептичних умовах;
  

2. 
   за специфікою постачальницької діяльності:
   

• 
  аптеки відкритого типу (обслуговують тільки населення);
  
• 
  аптеки закритого типу (обслуговують лікувально-профі­лактичні заклади та інші організації та підприємства);
  
• 
  аптеки змішаного типу (обслуговують населення та лі­кувально-профілактичні заклади);
  

3. 
   за характером контингенту хворих,що обслуговується:
   

• 
  аптеки дитячих лікарських засобів;
  
• 
  аптеки матері та дитини;
  
• 
  геріатричні аптеки - обслуговують осіб похилого віку;
  

4. 
   за специфікою груп лікарських засобів, що відпускаються
   

• 
  гомеопатичні;
  
• 
  аптеки рослинних лікарських засобів;
  
• 
  аптеки, які спеціалізуються на відпуску окремих груп лікарських засобів (протидіабетичні, офтальмологічні, дерматовенерологічні та інші).
  

Діяльність згідно статуту

- виготовлення, контроль та відпуск ліків за рецептами і вимогами, оформленими відповідно до установлених правил;

- реалізацію населенню лікарських засобів, дозволених до відпуску без рецептів, а також виробів медичного призначення;

- належне зберігання продукції медико-фармацевтичного призначення у відповідності з затвердженими правилами, нормами, вимогами;

- визначення поточної і перспективної потреби в продукції медико-фармацевтичного призначення для формування замовлень при укладанні угод з постачальниками продукції;

- створення оперативного резерву продукції медико-фармацевтичного призначення за встановленою номенклатурою;

- інші види діяльності, спрямовані на покращання забезпечення населення, установ охорони здоров'я та інших закладів, підприємств, організацій продукцією медико-фармацевтичного призначення, розвиток соціально-економічного і фінансово-господарського стану аптеки, що не суперечать діючому законодавству України.
1.2 Законодавче регулювання діяльності фармацевтичного підприємства (від нормативно-правової бази до внутрішніх документів)

Законодавство України регулює правовідносини, пов'язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права та обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб. Виходячи з цього проведено умовний розподіл чинних нормативних документів з урахуванням сфери регулювання. Основними обрані напрямки регулювання діяльності фармацевтичних підприємств, які представлені:

1. 
   Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 р. № 222-VIII;
   
2. 
   Постанова КМ України від 04 липня 2001р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (із змінами Постанов КМУ);
   
3. 
   Постанова КМ України від 14 листопада 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» (зі змінами);
   
4. 
   Постанова КМ України від 29 листопада 2000 р. № 1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» (зі змінами);
   
5. 
   Постанова КМ України від 30 листопада 2016 р. № 929 «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)»;
   
6. 
   Розпорядження КМ України від від 10 березня 2017 р.
   № 166-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади»;
   
7. 
   Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я. ДБН В.2.2.-10.
   

Державне регулювання і діяльність органів державного регулювання в системі фармацевтичного забезпечення Загальне керівництво фармацевтичним забезпеченням населення здійснює Міністерство охорони здоров'я України. Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками є центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення, що перебувають в обігу та/або застосовуються у сфері охорони здоров'я, дозволені до реалізації в аптечних закладах і їх структурних підрозділах (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу. Основним завданням Держлікслужби є ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів ( крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Важливу роль по забезпеченню якості і безпеки лікарських засобів відіграють і спеціально уповноважені органи. Майбутнім практичним працівникам треба вміти своєчасно аналізувати інформацію про зміни у керівництві фармацевтичною галуззю.

Законодавче регулювання діяльності фармацевтичних працівників

Сучасні умови ставлять жорстокі вимоги до кадрового фармацевтичного потенціалу. Зміна законодавчих актів, надання органам місцевого самоврядування втручатися у нормування лікарського забезпечення, потребують від фармацевтичного працівника вміння орієнтуватися в сучасній базі фармацевтичного законодавства. Основним завданням професійної фармацевтичної діяльності фахівця галузі є профілактика захворювань, збереження та зміцнення здоров’я людини, її відповідність таким основним вимогам: – сприяння раціональному призначенню та використанню лікарських засобів та виробів медичного призначення і медичної техніки, що перебувають в обігу та/або застосовуються у сфері охорони здоров’я, дозволені до реалізації в аптечних закладах і їх структурних підрозділах; – високий професіоналізм та компетентність з питань забезпечення населення ЛЗ та медичною продукцією; – забезпечення гарантій якості та безпеки застосування ЛЗ і медичної продукції, а також запобігання помилкам при виготовленні, контролі якості, просуванні та відпуску ЛЗ; – участь у боротьбі з розробкою, виготовленням, просуванням та розповсюдженням фальсифікованих, субстандартних, незареєстрованих в Україні ЛЗ та медичної продукції; – участь у санітарно-просвітницькій роботі з охорони здоров’я, протидіяння знахарству, участь у боротьбі з лікоманією, лікарською залежністю, наркоманією, алкоголізмом.

Фармацевтичний працівник повинен:

– сприяти лікувальному процесу, збереженню здоров’я населення, зокрема профілактиці захворювань;

– дотримуватись норм фармацевтичної етики та деонтології, постійно підвищувати рівень професійних знань, умінь та навичок;

– виконувати свої професійні обов’язки сумлінно, зберігаючи свою професійну незалежність;

– зберігати гідність та честь працівника фармацевтичної галузі, утримуватись від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне ставлення до професії, навіть якщо це не пов’язано з практичною діяльністю;

– володіти повною інформацією про ЛЗ, зокрема про їх побічну дію та протипоказання до використання;

– з повагою ставитись до кожного пацієнта з позицій індивідуального підходу, не виказуючи переваг чи неприязні;

– володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та взаєморозуміння між ним та пацієнтом;

– діяти відкрито, чесно та об’єктивно, не використовуючи в особистих інтересах чи в інтересах своєї установи необізнаність та непоінформованість пацієнта про ЛЗ та медичну продукцію, не чинити на нього тиску (у будь-якій формі) для їх придбання. Фармацевтичний працівник у своїй практичній діяльності з питань просування ЛЗ та медичної продукції повинен дотримуватися норм законодавства України про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також Правил належної промоції фармацевтичними компаніями ЛЗ професіоналам охорони здоров’я, які передбачають такі вимоги:

– рекламувати можна тільки такі лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, що в установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я до застосування в Україні,

– дозволяється реклама лише таких лікарських засобів, які відпускаються без припису (рецепта) лікаря, та лише такої медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, застосування яких не потребує спеціальних знань та підготовки;

– неприпустимою є реклама, яка порушує загальноприйняті норми гуманності і моралі, спонукає до насильства, агресії, небезпечних дій, що завдають шкоди здоров’ю людини, створює помилкові уявлення про рекламовану продукцію і призводить до необґрунтованого самолікування;

– неетичною слід вважати рекламу, яка вводить в оману щодо рекламованого товару та містить некоректні порівняння з товарами інших виробників;

– недотримання принципів законності, професіоналізму, об’єктивності, коректності реклами є порушенням етичних норм просування (дистрибуції) ЛЗ та медичної продукції тощо. З метою розвитку галузі охорони здоров’я, в тому числі фармацевтичного сектору, а також підвищення іміджу професії, фармацевтичні працівники повинні брати активну участь у діяльності національних і міжнародних громадських та професійних організацій, сприяти вдосконаленню нормативноправової бази фармацевтичного сектору галузі, займати активну громадську позицію. Першого липня 2014 року вступив в дію Закон України «Про вищу освіту», який поклав початок реформування підготовки фахівців з вищою освітою на основі компетентністного підходу до кваліфікації випускників вишів. Ця реформа внесе коррективи в підготовку фармацевтичних кадрів. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році. Після цього фармацевтичні факультети будуть здійснювати прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. Зарахування в інтернатуру буде мати право особа, яка має ступінь магістра фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікаціїпровізора певної спеціальності відповідно до переліку провізорських спеціальностей інтернатури. Відповідно внесені зміни в діюче законодавство з регулювання діяльності фармацевтичних працівників. А саме: 1. Зміни до кваліфікаційної характеристики посади «Директор (начальник, інший керівник) підприємства». Наказом Міністерства соціальної політики України від 22.09.2015 р. № 951 внесено зміни до кваліфікаційної характеристики посади «Директор (начальник, інший керівник) підприємства», розміщеної у Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» (Розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців») Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336. Абзац третій цього Довідника — «Кваліфікаційні вимоги» викладений у такій редакції: «Вища освіта другого рівня за ступенем магістра за відповідною галуззю знань або вища освіта другого рівня за ступенем магістра та післядипломна освіта за галуззю знань «Управління та адміністрування» або «Право»». Це означає, що керівник будь-якого підприємства, у тому числі у сфері охорони здоров’я, може, крім медичної або фармацевтичної, мати іншу освіту, у тому числі правову. 2. Зміни до кваліфікаційних характеристик провізорських посад Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (Постанова КМ України від 30 листопада 2016 р. № 929) затверджені вимоги до:

Особи, які безпосередньо здійснюють оптову торгівлю лікарськими засобами, повинні мати:

✓ документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю “Фармація”;

✓ для фахівців з вищою освітою не нижче другого (магістерського) рівня - сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії. Зазначена вимога не поширюється на працівників аптечних складів (баз), які здійснюють відбір, комплектацію та упакування замовлень. Ці працівники повинні проходити навчання на постійній основі відповідно до їх обов’язків та періодичний медичний огляд. Спеціалісти, які не працюють понад п’ять років за зазначеною у дипломі, сертифікаті (посвідченні) спеціальністю, допускаються до провадження діяльності з оптової торгівлі лікарськими засобами тільки після проходження перепідготовки. Посади завідувачів аптечного складу (бази), заступників завідувачів аптечного складу (бази) можуть заміщатися особами, які мають документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та сертифікат провізора-спеціаліста за спеціалізацією «Організація та управління фармацією» або атестовані за цією спеціалізацією з присвоєнням (підтвердженням) відповідної категорії. Особи, які безпосередньо здійснюють виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, повинні мати:

✓ документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація»;

✓ для фахівців з вищою освітою не нижче другого (магістерського) рівня - сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії. 87 Відпуск лікарських засобів можуть здійснювати провізори-спеціалісти, клінічні провізори та фармацевти з дотриманням вимог законодавства. Спеціалісти, які не працюють понад п’ять років за зазначеною у дипломі, сертифікаті (посвідченні) спеціальністю, допускаються до провадження діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібної торгівлі лікарськими засобами тільки після проходження перепідготовки. Посади завідувачів аптеки, заступників завідувачів аптеки заміщуються особами, що мають документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та сертифікат провізораспеціаліста за спеціалізацією «Організація та управління фармацією» або атестовані за цією спеціалізацією з присвоєнням (підтвердженням) відповідної категорії та стаж роботи за фахом не менше двох років.