щоденик фарм. Щоденик. Міністерство охорони здоровя україни національна медична академія післядипломної освіти імені п. Л. Шупика щоденник обліку роботи провізораінтерна

• Название: Міністерство охорони здоровя україни національна медична академія післядипломної освіти імені п. Л. Шупика щоденник обліку роботи провізораінтерна
• Анкор: щоденик фарм
• Дата: 07.01.2021
• Размер: 0.51 Mb.
• Имя файла: Щоденик.docx
• Тип: Диплом; #166195
• страница: 14 из 19

Загальні правила зберігання ЛЗ і ВМП

-  Лікарські засоби повинні зберігатися тільки у відповідній тарі та упаковці.

-  Тара, в якій зберігаються ЛЗ, повинна бути надійно закупорена.

-  Упаковка повинна мати чіткі інформативні написи, встановлені НТД.

-  Упаковка для речовин, які змінюються під дією світла, повинна бути з темного скла або іншого непрозорого матеріалу.

-  Не рекомендується розташовувати поруч ЛЗ, співзвучні за назвою;  сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього застосування, які сильно відрізняються вищими дозами; розташовувати лікарські засоби в алфавітному порядку.

При зберіганні в приміщенні лікарські засоби розміщуються окремо:

-                 в суворій відповідності з токсикологічними групами: отруйні,  наркотичні і психотропні; сильнодіючі; ЛЗ загального списку;

-                 лікарські засоби отруйні (наркотичні, психотропні) та сильнодіючі повинні зберігатися у відповідності з фармакологічними групами; в залежності від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);

-                 лікарські засоби „ангро” – відповідно з агрегатним станом (тобто  рідкі окремо від сипких, мазеподібних тощо);

-                 у відповідності з фізико- хімічними властивостями лікарських засобів і впливу різних факторів зовнішнього середовища;

-                 з врахуванням встановлених термінів придатності лікарських засобів;

-                 з врахуванням характеру різних лікарських форм.

Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за групами:

-                 гумові вироби;   

-                 вироби з пластмас;   

-                 перев’язувальні засоби і допоміжні матеріали;   

-                 вироби медичної техніки.

ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ ВІД СВІТЛА, ВОЛОГИ, ТЕМПЕРАТУРИ, ГАЗІВ. ВИМОГИ ДО ЇХ УПАКОВКИ

Зберігання лікарських речовин, що потребують захисту від світла. До даної групи належить значна кіль­кість медикаментів.

При цьому їх чутливість до світла різ­на:

- одні змінюються під дією прямого проміння;

- інші — на­віть при розсіяному світлі.

До лікарських засобів, що потребують захисту від світла, належать:

- антибіотики;

- галенові препарати (настойки, екстракти, концентрати з рослинної сировини);

- рослинна лікар­ська сировина;

- органопрепарати;

- вітаміни й вітамінні препа­рати;

- кортикостероїди;

- ефірні олії;

- жирні олії;

- дражовані пре­парати;

- солі йодисто- і бромистоводневої кислот;

- галогенозаміщені препарати;

- нітро- й нітрозосполуки;

- нітрати;

- аміно-й аміносполуки;

- фенольні сполуки;

- похідні фенотіазину.

Такі засоби треба зберігати в тарі зі світлозахисних ма­теріалів (скляній тарі оранжевого кольору, металевій тарі, упаковці з алюмінієвої фольги чи полімерних матеріалів, пофарбованих у чорний, коричневий або оранжевий кольо­ри), у темному приміщенні або шафах, пофарбованих усере­дині чорною фарбою із щільно підігнаними дверцятами або в збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (срібла нітрату, прозерину та ін.) скляну тару обкле­юють чорним світлонепроникним папером.

Як виняток — на прямому світлі в добре закупореному по­суді дозволено зберігати препарати, що містять закис заліза.

При зберіганні сиропу феруму йодиду навіть у темному місці відбувається зміна забарвлення — він стає бурим в результаті окиснення феруму йодиду, який має меншу біо­логічну активність.

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від вологи.

До лікарських засобів, яким необхідний захист від впливу вологи, належать: гігроскопічні речовини (наприклад, калію ацетат, сухі екстракти, рослинна лікарсь­ка сировина, що гідролізує речовини, солі азотної та азотис­тої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, натрієві металоорганічні сполуки, глікозиди, антибіотики, сухі органопрепарати, лікарські засоби, що характеризуються за ФС як «дуже легко розчинні у воді», а також лікарські засоби, вологомісткість яких не повинна перевищувати межу, встановлену ДФ X та іншою НТД.

Лікарські засоби, для яких небажаний вплив атмосфер­них парів повітря, слід зберігати у прохолодному місці, в щільно закупореній тарі з матеріалів, непроникних для водяної пари (скло, метал, алюмінієва фольга й т. ін.).

Лікарські засоби з вираженими гігроскопічними влас­тивостями (барбаміл, галаскорбін, димедрол, желатин медич­ний, імізин, солі калію (ацетат, йодид, карбонат, хлорид), галун, неодикумарин, ніктидин, пілокарпін, гідрохлорид) необхідно зберігати в сухому приміщенні, у герметично за­купореній тарі, залитій парафіном.

Лікарські засоби даної групи, отримані в упаковці з по­лімерної плівки і призначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, у ЦРА зберігають у заводській упаковці, а в інших аптеках їх перекладають у скляну або металеву тару.

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від підвищеної температури.

До таких лікарських засобів належать:

— група летких лікарських засобів;

— легкоплавкі речовини, бактерійні засоби, антибіотики, гормони, глікозиди, жири й олії.

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу під­вищеної температури, слід зберігати при кімнатній (18— 20 °С) або прохолодній (12—15 °С) температурі. У деяких випадках потрібна ще нижча температура зберігання (на­приклад, для АТФ: 3—5 °С), що має бути зазначено на етикетці або в інструкції щодо застосування.

Бактерійні засоби, вакцини і сироватки зберігають у про­мисловій упаковці роздільно за найменуваннями при тем­пературі, зазначеній для кожного найменування на етикет­ці або в інструкції.

Антибіотики так само слід зберігати в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші вка­зівки на етикетках.

Органопрепарати треба зберігати в захищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0—5 °С, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях.

Рідину Бурова зберігають у прохолодному місці. При по­мутнінні розчин фільтрують і перевіряють на відповідність усім вимогам ДФ. Допускається опалесценція розчину.

Проте в усіх згаданих випадках температура зберігання не повинна бути нижчою за О °С (інакше відбувається замер­зання і псування, тобто інактивація препаратів).

Особливості зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від зниженої температури.

Низькі температури вповільнюють деякі процеси (зокрема життєдіяльність мікроорганізмів), впливають на фізичний стан лікарських засобів (олії густішають, жири твердішають).

До лікарських засобів, що потребують захисту від впли­ву зниженої температури, належать такі речовини, які піс­ля замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не відновлюються (наприклад, 40 % -вий роз­чин формальдегіду, розчин інсуліну, жирні олії, льодяна оц­това кислота).

40 %-вий розчин формальдегіду (формалін) зберігають при температурі не нижче 9 °С. При появі осаду розчин ви­тримують при кімнатній температурі, потім обережно зли­вають і використовують з урахуванням фактичного вмісту формальдегіду.

Льодяну оцтову кислоту теж слід зберігати при темпе­ратурі не нижче  9 °С. При появі осаду її витримують при кімнатній температурі до розчинення осаду. Якщо осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають і використо­вують у відповідності з фактичним вмістом оцтової кисло­ти в препаратах.

Медичні жирні олії потрібно зберігати при температурі не нижче 10 °С. З появою осаду їх витримують при кімнат­ній температурі, декантують на відповідність усім вимо­гам ДФ.

Неприпустиме замерзання препарату інсуліну.

Отже, регулювання температурного режиму зберігання, як правило, продовжує терміни зберігання багатьох ліків

Зберігання лікарських засобів, що потребують за­хисту від газів довкілля.

До групи лікарських засобів, що змінюються під впливом газів, віднесено речовини, що реа­гують:

— із киснем повітря: різноманітні сполуки аліфатично­го ряду з ненасиченими міжкарбоновими зв'язками, циклічні з бічними аліфатичними групами з ненасиченими міжкар­боновими зв'язками, фенольні й поліфенольні, морфін та його похідні з незаміщеними гідроксильними групами; сірко­вмісні гетерогенні і гетероциклічні сполуки, ферменти й ор­ганопрепарати ;

— із вуглекислим газом повітря: солі лужних металів і слабких органічних кислот (наприклад, натрію барбітал, гексенал), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін), магнію оксид і пероксид, натрію гідроксид, калію гідроксид та ін.

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу га­зів, зберігають у сухому приміщенні, в герметично закупо­реній тарі з матеріалів, непроникних для газів, і по можли­вості заповненій ущерть.

Склотару для кращої герметиза­ції додатково заливають парафіном.

 

Всі лікарські засоби в залежності від фізичних і фізико-хімічних властивостей, дії на них різних факторів зовнішнього середовища діляться на такі групи:

-                 що вимагають захисту від дії світла;

-                 що вимагають захисту від дії вологи;

-                 що вимагають захисту від  випаровування;

-                 що вимагають захисту від дії підвищеної температури; 

-                 що вимагають захисту від дії пониженої температури;

-                 що вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі;

-                 пахучі;

-                 барвні;

-                 дезінфікуючі засоби.

1.Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії світла

До лікарських засобів, що вимагають захисту від дії світла, відносяться:

-                 антибіотики;

-                  вітаміни та вітамінні препарати;

-                  ефірні олії;

-                  галенові та новогаленові препарати;

-                  кортикостероїди;

-                  лікарська рослинна сировині;

-                  аміназин та інші похідні фенотіазіну;

-                  калію та натрію бромід;

-                  калію та натрію йодид;

-                  резорцин;

-                  фенол;

-                  адреналіну гідрохлорид або гідротартрат,;

-                  вікасол;

-                  кислота аскорбінова;

-                  діазолін;

-                  димедрол;

-                  йод;

-                  кислота нікотинова;

-                  кодеїн та його солі;

-                  жирні масла;

-                  морфіну гідро хлорид;

-                  повокаїн;

-                  прозерин;

-                  срібла нітрат;

-                  спазмолітин;

-                  еуфілін;

-                  ефедрину гідрохлорид.

Їх слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара з оранжевого скла, металічна тара, пластмасова тара, забарвлена в чорний, коричневий або оранжевий колір, упаковка з алюмінієвої фольги), у темному приміщенні або у шафах, пофарбованих  усередині чорною фарбою, з щільно підігнаними дверцятами або у щільно збитих ящиках з щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла ЛЗ (срібла нітрат, прозерин, солі адреналіну тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникливим папером.

 

2.Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії вологи

До лікарських препаратів,які вимагають захисту від дії вологи, відносяться:

-                 аміназин;

-                  амонію хлорид;

-                  солі бензилпеніциліну;

-                  глюкоза;

-                  гліцерин;

-                  гірчичники;

-                  дибазол;

-                  димедрол;

-                  ізоніазид;

-                  калію йодид;

-                  калію та натрію бромід;

-                  кальцію хлорид;

-                  натрію хлорид;

-                  норсульфазол-натрій;

-                  пепсин;

-                  прозерин;

-                  протаргол;

-                  танін;

-                  хлорамін Б;

-                  сухі та густі екстракти;

-                  еритроміцин;

-                  етамінал-натрій;

-                  лікарська рослинна сировина;

-                  ферменти;

     А також лікарські речовини, які характеризуються дуже доброю розчинністю, а також ті, вміст вологи яких не повинен перевищувати рівень, встановлений ДФ та іншою НТД. Ці ЛЗ слід захищати від дії атмосферних парів води, зберігати в прохолодному місці у щільно запакованій тарі з матеріалів, що не пропускають пари води (скло, метал, алюмінієва фольга, товстостінна пластмаса).

ЛЗ з виявленими гігроскопічними властивостями (глюкоза, кальцію хлорид, натрію бромід тощо) слід зберігати в сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною закупоркою, залитою зверху парафіном.

Гірчичники слід зберігати в пачках, упакованих в пергаментний папір або поліетиленову плівку, які вкладаються в щільно закупорену тару (картонні коробки, обклеєні всередині полімерною плівкою).

3. Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання (випаровування)

До таких препаратів належать:

-                 власне леткі речовини (розчин аміаку, йод, йодоформ, камфора, метилсаліцилат, ментол, тимол, формальдегід, хлоралгідрат, ефірні олії);

-                 ЛЗ на леткому розчиннику (спиртові розчини, спиртові настойки та екстракти);

-                 Розчини та суміші летких речовин (ефірні олії, розчин аміаку, формальдегіду, кислоти карболової, етиловий спирт різної концентрації);

-                 лікарська рослинна сировина, що вміщує ефірні олії (листя м’яти, шавлії, евкаліпту);

-                        лікарські препарати, що вміщують кристалізаційну воду, тобто кристалогідрати (атропіну сульфат, вікасол, заліза -2 сульфат, кальцію глюконат, кальцію хлорид, кофеїн, магнію сульфат, міді сульфат, метиленовий синій, морфіну гідрохлорид, ПАСК, рутин, норсульфазол-натрій, теофілін, фтивазид, хініну сульфат, хлорамін Б, цинку сульфат, етилморфіну гідрохлорид тощо);

-                 лікарські препарати, які розкладаються з утворенням летких продуктів (йодоформ, перекис водню, натрію гідрокарбонат);

-                     лікарські речовини із встановленим НТД нижнім рівнем вмісту вологи (магнію сульфат, натрію сульфат, ПАСК);

Лікарські засоби, що вимагають захисту від звітрювання (випаровування), необхідно зберігати в прохолодному місці, в герметично укупореній тарі з матеріалів, які не пропускають леткі речовини (скло, метал, алюмінієва фольга).

Кристалогідрати в залежності від відносної вологи повітря можуть проявляти властивості як гігроскопічних, так і звітрюючих речовин. Тому їх слід зберігати в прохолодному місці в герметично укупореній скляній, металевій або в товстостінній пластмасовій тарі при відносній вологості повітря 50-65%.

4.Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії підвищеної температури

До таких препаратів належать:

-                 лікарські засоби, які вимагають захисту від звітрювання (вказані вище);

-                 легкоплавкі речовини  ментол, жирні масла, мазі, супозиторії, ланолін;

-                 бактерийні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаг);

-                 антибіотики;

-                 гормональні та органопрепарати (АКТГ, інсулін, адреналіну гідрохлорид, лідаза, гепарин, пепсин, АТФ, панкреатин);

-                 вітаміни та вітамінні препарати;

-                 препарати, що вміщують глікозиди ( розчин корглікону, строфантину, дигоксин);

-                           медичні жири і масла (масло камфорне, шипшини, облепіхи, гарбуза);

-                 мазі на жировій основі та інші речовини ( мазі еритроміцинова, тетрациклінова, левосин, левомеколь, лініменти, пластири, сиропи, хлороформ, ефір для наркозу тощо).

Ці лікарські засоби слід зберігати при кімнатній  (18-25 град.С) або прохолодній (12-15 град. С.) температурі. В окремих випадках вимагається більш низька температура (для АТФ 3-5 град. С), що повинно бути вказано на етикетці або в інструкції до застосування.

Бактерійні препарати слід зберігати в промисловій упаковці окремо за найменуваннями при температурі, вказаній для кожного препарату на етикетці або в інструкції до застосування.

Найчастіше температура їх зберігання не повинна бути менше 2 град. С і не більше 8 град. С.

 Бактерійні препарати одного й того ж найменування зберігають по серіях, із врахуванням терміну їх придатності.

В процесі зберігання їх візуально оглядають не рідше 1 разу у 3 місяці.

Антибіотики повинні зберігатися в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші параметри зберігання.

Органопрепарати зберігають в захищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0+ 15 град. С, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях по застосуванню.

5.Зберігання лікарських засобів, які вимагають захисту від дії пониженої температури

До таких препаратів відносяться такі, фізико-хімічний стан яких змінюється після замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не відновлюється.

Розчин формальдегіду (формалін) зберігають при температурі не нижче 9 град. С. При появі осаду препарат витримують при кімнатній температурі, після чого обережно зливають і використовують, враховуючи фактичний вміст формальдегіду.

Медичні жирні масла зберігають при температурі не нижче 10 град. С. При появі осаду препарат витримують при кімнатній температурі, зливають і перевіряють на відповідність вимогам ДФ.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ГОТОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

До зберігання ГЛФ висуваються ті ж вимоги, що й до лікарських засобів. Першорядна увага приділяється фізико-хімічним властивостям вхідних інгредієнтів.

Усі ГЛФ треба укладати і встановлювати в упаковці ети­кеткою (маркіровкою) назовні.

На стелажах, полицях, ша­фах має бути прикріплена стелажна картка, в якій зазначе­ні найменування ГЛФ, серія, термін придатності, кількість. Картки друкують на цупкому папері і заводять на кожну серію товару, що надійшла, для контролю за своєчасною ре­алізацією.

Крім того, у відділі зберігання має бути картоте­ка за термінами придатності ГЛФ. Предмети переконтролю і препарати з терміном придатності, що минув, зберігають окремо від інших до одержання результатів аналізу.

Таблетки і драже зберігають ізольовано від інших лі­карських форм у заводській упаковці, що запобігає зовніш­нім впливам і водночас полегшує відпускання окремим хворим і лікувальним закладам. Зберігання повинно здій­снюватися в сухому і, якщо це необхідно, захищеному від світла місці.

Лікарські засоби для ін'єкцій та очні краплі необхідно зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці, в окремій шафі або ізольованому приміщенні та з урахуванням особливостей тари, якщо немає інших указівок на упаковці.

Рідкі лікарські засоби (сиропи, настойки, соки) повинні зберігатися в герметично закупореній, наповненій тарі, у прохолодному, захищеному від світла місці. Осад, що ви­падає при зберіганні, відфільтровують; якщо після перевір­ки якості ці засоби відповідають вимогам, їх вважають при­датними до застосування.

Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини збері­гають ізольовано, при температурі в межах від О до 40 °С в захищеному від світла місці. У деяких випадках допуска­ється замерзання розчину, якщо це не позначається на яко­сті лікарського засобу.

Екстракти зберігають у захищеному від світла місці, у скляній тарі, закупореній кришкою, що нагвинчується, і пробкою з прокладкою. Рідкі й густі екстракти зберігають при температурі 12—15 °С. Осад, що згодом випадає в екс­тракті, відфільтровують; якщо екстракти після перевірки якості відповідають установленим вимогам, їх вважають придатними до застосування.

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захи­щеному від світла місці, у щільно закупореній тарі. Іноді умови зберігання комбінують, виходячи з властивостей ін­гредієнтів. Наприклад, лікарські засоби, що містять леткі й термолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

ГЛФ в аерозольних упаковках зберігають при темпера­турі від -3 до +35 °С, у сухому, захищеному від світла місці, на відстані від вогню чи опалювальних приладів і оберіга­ють від ударів та механічних пошкоджень.

ГЛФ треба зберігати в закритих приміщеннях, захище­них від впливу атмосферних осадів, сонячного світла, у пев­ному температурному режимі, як визначено Державною фармакопеєю і НТД на конкретні ГЛФ. Необхідно здійсню­вати періодичний огляд продукції, стежити за порядком її розміщення і придатністю, а також виконувати спеціальні вимоги до зберігання отруйної, вогне- і вибухонебезпечної продукції та продукції з обмеженим терміном зберігання.

При виборі умов зберігання необхідно вивчати інструк­ції МОЗ України та наказ № 44 від 16.03.93 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ В АПТЕЧНИХ І ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Забезпечення належної якості лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів часто залежить від пра­вильної організації зберігання, контролю їх дієвості й ефек­тивності, а також від рівня вимог, закладених у НТД.

Незадовільні умови зберігання прискорюють інактива­цію медикаментів, псування товарів медичного призначен­ня і навіть стають причиною їх непридатності.

ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ОКРЕМИХ ГРУП ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ

Зберігання перев'язувальних матеріалів і гото­вих перев'язувальних засобів.

Перев'язувальні матеріали і готові перев'язувальні засоби зберігають у сухому провітрюваному приміщенні, в шафах, на стелажах, пофарбованих із середини світлою олійною фарбою. У шафах, де знаходяться ці товари, слід підтримувати чистоту — періодично проти­рати їх ганчірками, зволоженими 0,2 %-вим розчином хло­раміну або хлорного вапна.

Перев'язувальні матеріали у великій упаковці зберіга­ють на стелажах і підтоварниках, не нижче за 25—ЗО см від підлоги.

Стерильні перев'язувальні засоби (бинти, марлеві сервет­ки) зберігають тільки в нерозкритій заводській упаковці.

Нестерильні матеріали (вату, марлю) зберігають запако­ваними в цупкий папір або в тюках (мішках), на стелажах чи піддонах.

Для зберігання нестерильних перев'язувальних засобів можна скористатись неопалювальним приміщенням.

Стерильні перев'язувальні засоби після п'яти років збе­рігання підлягають щорічній перевірці на стерильність. При ушкодженій або зволоженій упаковці вони вважаються нестерильними, але придатність їх перевіряється.

Щоб упаковка «не дихала» й не втрачала стерильність, у приміщенні для зберігання не допускають перепадів тем­ператур.

Зберігання гумових виробів.

Гумові вироби (пред­мети догляду за хворими, санітарії та гігієни) при зберіган­ні треба захищати від світла, особливо прямих сонячних променів, високої (понад 20 °С) і низької (нижче 0) темпе­ратури повітря, протягів і механічної вентиляції, механіч­них пошкоджень (здавлювання, згинання, скручування, ви­тягування і т. п.).

Щоб вироби не висихали, не деформува­лися і не втрачали еластичності, температура повинна бути постійною (8—12 °С), а відносна вологість повітря — не мен­шою за 65 %.

Приміщення ізолюють від впливу «агресив­них» речовин (такими вважаються йод, хлороформ, амонію хлорид, лізол, хлорамін, кислоти, органічні розчинники, мас­тила і луги, хлорамін Б). Гумові вироби тримають на відста­ні не менше 1 м від опалювальної системи.

Для того щоб повітря в приміщенні було вологим, необ­хідно час від часу збризкувати підлогу водою, розвішувати мокрі тканини або ставити посуд із водою, в яку додано 2 % -вої карболової кислоти.

 Шафи повинні бути по можливості повітронепроникними, рекомендується також обкладати їх із середини оцинкованими листами заліза.

При розміщенні гумових виробів у приміщенні бажано використовувати весь об'єм, це запобігає шкідливому впли­ву надлишкового кисню повітря. Гумові вироби не можна складати кількома рядами, інакше нижні здавлюються і злежуються.

Для зберігання гумових виробів приміщення слід облад­нати шафами, ящиками, полицями, стелажами, блоками для підвішування, стойками та іншим необхідним інвентарем. Доступ до них має бути вільним.

Шафи для зберігання повинні мати дверцята, які щільно зачиняються, і гладку внутрішню поверхню. Внутрішня будова шаф залежить від виду гумових виробів, що в них зберігаються.

Шафи, призначені для зберігання гумових виробів, які просто складають (бужі, катетери, пузирі для льоду, рукавич­ки тощо), слід обладнати висувними ящиками з таким розрахунком, щоб у них можна було розмістити предмети на всю довжину, не допускаючи перегинання, сплющування, скручування й т. ін.

Шафи для зберігання виробів у підвішеному стані (джгу­ти, зонди, трубки), направило, обладнані вішалками, розта­шованими у верхній частині шафи. Вішалки повинні бути змінними, щоб їх можна було виймати разом із підвішени­ми предметами. Для зміцнення вішалок існують накладки з виїмками.

Гумові вироби розміщують за найменуваннями, сортами і датами виготовлення. На кожну партію товару прикріп­люють ярлик, де зазначено найменування, кількість (роз­мір), дати виготовлення і надходження.

Особлива увага приділяється зберіганню гумових виро­бів, що потребують спеціальних умов.

Тут є свої правила:

>  Круги підкладні, грілки, пузирі для льоду рекомендуєть­ся зберігати злегка надутими, гумові трубки — з устав­леними на кінцях пробками.

>  Зйомні гумові частини приладів слід зберігати окремо від частин, зроблених з іншого матеріалу.

 >  Вироби, особливо чутливі до атмосферних впливів (елас­тичні катетери, бужі, напальники, бинти гумові), треба зберігати в щільно закритих коробках, пересипаних таль­ком.

>  Бинти зберігають скатаними й пересипаними таль­ком по всій довжині.

>  Прогумовану тканину потрібно зберігати ізольовано від «агресивних» речовин у горизонтальному положенні в рулонах, підвішених на спеціальних стойках. Прогу­мовану тканину дозволяється також складати на глад­ких полицях стелажів, але не більш як у п'ять рядів.

>   Еластичні лакові вироби (катетери, бужі, зонди), на відмі­ну від гумових, слід зберігати в сухому приміщенні. Озна­ками їх старіння є деяке пом'якшення та клейкість по­верхні.

Гумові вироби необхідно періодично оглядати і міняти місцями — верхні ряди кладуть на низ, а нижні — зверху.

Невеликі гумові вироби (дренажні трубки, катетери, бужі, наконечники) зберігають у 5 % -вій карболовій воді з гліце­рином.

Предмети догляду за хворими, а також санітарії та гігіє­ни зберігають у спеціальних відділах, що є на аптечних скла­дах усіх категорій. Ці товари тримають на стелажах у доб­ре провітрюваних приміщеннях.

Гарантійні строки зберігання деяких виробів такі:

— грілки і пузирі для льоду — 3,5 року;

— балони та клейонки підкладні гумотканинні — 2 роки;

—   круги підкладні, судна гумові, рукавички — 1 рік.

Зберігання допоміжних матеріалів.

Допоміжні ма­теріали (фільтрувальний папір, паперові капсули й ін.) не­обхідно зберігати в промисловій упаковці в сухих, провіт­рюваних приміщеннях, в окремих шафах, із дотриманням гігієнічних вимог. Після розкриття промислової упаковки (наприклад, паперових капсул) розфасований товар або його решту рекомендується зберігати в поліетиленових чи папе­рових пакетах або мішках із крафт-паперу.

Зберігання аптечного майна.

Аптечні меблі збе­рігають у розпакованому вигляді в сухих, провітрюваних приміщеннях, не допускаючи зволоження, забруднення і прямого впливу сонячного проміння. При підвищеній во­логості окремі поверхні тьмяніють, металеві деталі піддаються корозії, можливі також розклеювання, коробления і деформування виробів.

Температура в приміщенні повин­на бути 18—20 °С, відносна вологість повітря — 60—65 %.

В опалюваних приміщеннях меблі треба захищати від дже­рел тепла і тримати на відстані не менше 0,5 м від них, залишаючи прохід шириною до 1 м.

У процесі зберігання та експлуатації меблі очищають від пилу і бруду.

Обладнання, інвентар і засоби механізації в схови­щах розміщують так, аби раціонально використати примі­щення і створити найкращі умови для виконання склад­ських операцій (зберігання, переміщення і відпускання то­вару).

Заборонено монтувати над полицями і стелажами елект­ричні дроти й електролампи. При штучному освітленні освіт­лювальні точки монтують над проходами поміж штабеля­ми, стелажами й полицями.

Установлюючи стелажі в сховищі, теж слід подбати про найкраще використання площі, природне освітлення, зруч­ності транспортування тощо. Уздовж сховища, посередині, необхідно лишати головний прохід завширшки 2 м.

Під штабелями з обладнанням, яке тримають на підлозі, необхідні підкладки (дошки, бруси або піддони). Висота шта­беля і кількість горизонтальних рядів у ньому мають забез­печувати зручність у роботі і визначаються:

— вагою і формою устаткування;

— площею перекриття та підлоги;

— тиском, якому піддається нижній ряд у штабелі, й ін.

Зберігання медичних п'явок.

Медичні п'явки ви­магають чистого приміщення, яке добре вентилюється, з по­стійною температурою повітря 18—20 °С. Не допускаються різкі коливання температур води і повітря, яскраве освіт­лення, присутність пахучих речовин і отрутохімікатів.

П'я­вок тримають у чистому скляному широкогорлому посуді, заповненому на половину ємності водою. У 3-літрову банку рекомендується поміщати не більше 100 п'явок. Воду міня­ють щодня, вона повинна бути чиста, сира, дехлорована.

Посудину із п'явками накривають бязевою серветкою або подвійною марлею і туго обтягують шпагатом або резин­кою.

Якщо п'явки хворіють (мляві), воду міняють двічі на день. Термін їх придатності визначається часом біологічної пов­ноцінності.

ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ДЕЗІНФІКУЮЧИХ ЗАСОБІВ

Пакування.

 Дезінфекційні та дезінсекційні засо­би «ангро» запаковують у барабани по 25, 50, 100 л, бочки місткістю 50—275 л, п'ятишарові паперові бутильовані мішки із вкладкою з полівінілхлориду, скляні сулії на 20— 40 л, поліетиленові каністри, балони місткістю до 50 л і в різноманітну склотару (за НТД на конкретний засіб).

Сулії, бочки, каністри, барабани закривають герметично пробками, парафінують, обгортають еластичною полівініл-хлоридною плівкою або водонепроникним папером і обв'я­зують.

Для дрібного пакування деззасобів індивідуального ко­ристування застосовують поліетиленові пакети, полімерні та скляні флакони й банки, картонні коробки, аерозольні упаковки, туби.

Маркування.

На тарі й упаковці із деззасобами мають бути такі написи:

— найменування заводу-виготовлювача і товарний знак;

— найменування продукту і його сорт;

— номер партії і тарного місця;

— дата виготовлення;

— маса брутто і нетто;

— зазначення НТД.

При необхідності додають попереджувальні написи:

«Не­безпечно — окиснювач»;

«Бережись опіку»;

«Їдка речовина»;

«Отрута»;

«Хлор»;

«Берегти від вогню» й ін.

У супровідному документі про якість продукту вказу­ється:

— найменування заводу-виготовлювача і його товарний знак;

— найменування продукту;

— номер партії;

— сорт;

— дата випуску;

— маса нетто і брутто;

— зазначення НТД;

—   результати аналізу і показники якості.

Транспортування здійснюється будь-яким видом закритого транспорту відповідно до вимог НТД на конкрет­ний продукт.

Зберігання.

Деззасоби слід зберігати в герметич­но закупореній тарі, у захищеному від світла й прохолодно­му місці, в ізольованих приміщеннях, на відстані від примі­щень для зберігання пластмасових, гумових і металевих виробів, від приміщень для одержання дистильованої води, лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів. Тому відділ зберігання (складу) деззасобів знаходиться, як прави­ло, на окремій території, подалі від усіх інших відділів.

Мішки, барабани, ящики укладаються на дерев'яний нас­тил у штабелі висотою не більше 3,5 м.

Зберігання пахучих і барвних лікарських засо­бів. Групу пахучих лікарських засобів складають як леткі, так і практично нелеткі засоби, що мають сильний запах.

Пахучі лікарські засоби необхідно зберігати ізольовано, у герметично закритій тарі, непроникній для запаху, розділь­но за найменуваннями.

До групи барвних лікарських засобів належать речови­ни, їх розчини, суміші, препарати, які залишають кольоро­вий слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні й інших предметах, що не змивається звичайною санітарно-гігієнічною обробкою (діамантовим зеленим, метиленовим синім, індигокарміном та ін.).

Барвні лікарські засоби тримають у щільно закупореній тарі, у спеціальній шафі, роздільно за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного найменування необхідно виділяти спеціальні ваги, ступку, шпатель та ін­ший інвентар.

Зберігання легколетких лікарських засобів.

До легколетких лікарських засобів відносяться:

— особливо леткі речовини, які найчастіше зустрічаються в аптечній практиці (бромкамфора, йод, ментол, тимол та ін.);

— лікарські засоби, що містять леткий розчинник (спир­тові настойки, рідкі спиртові концентрати, густі екстракти);

— розчини і суміші летких речовин (ефірні олії, розчини аміаку, формальдегіду, хлористого водню понад 13 % -вого, кар­болової кислоти, етиловий спирт різної концентрації тощо);

— лікарська рослинна сировина, що містить ефірні олії; лікарські засоби, що містять кристалізаційну воду (акрихін, глюкоза, атропіну сульфат, вікасол);

— лікарські засоби, що розпадаються з утворенням лет­ких продуктів (йодоформ, гідрогену пероксид, хлорамін Б, натрію гідрокарбонат);

— лікарські засоби із вказаною в нормативно-технічній документації нижньою межею вологомісткості (магнію суль­фат, натрію парааміносаліцилат, натрію сульфат і т. п.).

Лікарські засоби, що потребують захисту від випарову­вання, зберігають у прохолодному місці, у герметично заку­пореній тарі з непроникних матеріалів (скла, металу, алюмі­нієвої фольги). Застосування полімерної тари, упаковки й закупорок здійснюється відповідно до ДФ та іншої НТД.

Кристалогідрати, залежно від відносної вологості повіт­ря, можуть проявлятися і як гігроскопічні речовини, і як такі, що вивітрюються. Тому їх доцільно зберігати в герме­тично закупореній скляній, металевій або товстостінній пластмасовій тарі, у прохолодному місці при відносній вологості повітря 50—60 %.

Недотримання зазначених умов призводить до відпус­кання препаратів у завищеній дозі. Крім того, втрати меди­каментів будуть значно вищими за встановлені норми.

Зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпеч­них лікарських засобів. До вогненебезпечних речовин, які використовують в аптеках, належать спирти, ефір, скипидар, колодій та ін.

До вибухонебезпечних речовин відносять розчин нітро-гліцирину, калію перманганат у порошку й деякі інші силь­ні окиснювачі.

Їх зберігають у посуді, що добре закривається (бідонах, пляшках тощо), у прохолодному, захищеному від світла міс­ці: спеціально обладнують приміщення або ніші в підвалах, а в сільських аптеках — самостійні погреби.

У місцях збе­рігання таких речовин повинні бути передбачені протипо­жежні заходи і вентиляція.

Отже, щоб правильно виконати всі вимоги зберігання перелічених груп медикаментів, аптечні працівники повин­ні знати хімічні властивості препаратів і їх здатність всту­пати в реакції з іншими речовинами, водяною парою і газа­ми, що містяться в повітрі.
3.7 Описати організацію зберігання виробів медичного призначення на базі стажування.

3.8 Міжлікарняна аптека (організація виготовлення стерильних лікарських форм). Виготовлення та оформлення до відпуску стерильних лікарських форм: порошків, рідких лікарських форм, очних крапель, очних мазей, розчинів для ін’єкцій (з кожної групи описати по 2 рецепти)


4. Фармацевтичний аналіз лікарських засобів

4.1 Знайомство з питаннями організації контролю якості ліків у аптечному закладі, з організацією роботи провізора-аналітика аптеки, оснащенням його робочого місця.

АПТЕЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЛІКІВ — заходи, що проводяться в аптеці з метою перевірки якості екстемпоральних ЛП і внутрішньоаптечних заготовок. До них належать: виконання санітарних норм і правил, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режимів, дотримання фармацевтичного порядку та правил асептики приготування ліків; забезпечення строків і умов зберігання в аптеці субстанцій, допоміжних речовин, лікарської сировини, концентрованих розчинів, напівфабрикатів та ЛП відповідно до їх фізико-хімічних властивостей; ретельний контроль рецептів, що надходять в аптеку, з метою перевірки правильності їх виписування, сумісності лікарських речовин, які входять до складу ЛП, відповідності прописаних доз і віку хворого, а також вимог лікувально-профілактичних закладів щодо дотримання технології ЛП відповідно до вимог ДФ, діючих наказів та інструкцій. В аптеці проводять також попереджувальні заходи з метою забезпечення точності всіх приладів і апаратів; дотримання інструкції щодо санітарного режиму, умов і строків зберігання ЛП, лікарської сировини, концентрованих розчинів та напівфабрикатів. Якість і ефективність санітарно-протиепідемічного режиму в аптеках встановлюється за допомогою бактеріологічного контролю, якому підлягають: вода очищена і вода для ін’єкцій, ЛП, аптечний посуд, пробки та інші допоміжні матеріали, інвентар, оснащення; руки та одяг персоналу; повітряне середовище. Бактеріологічний контроль здійснюють бактеріологічні відділи обласних (місцевих) державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів, лікарі-бактеріологи аптек, бактеріологічні лабораторії лікувально-профілактичних закладів, а також санітарно-епідемічні служби. Бактеріологічний контроль в аптеках проводять відповідно до нормативних документів органів державного санітарного нагляду. Кратність перевірки аптек з одночасним відбором проб на бактеріологічний контроль повинна становити не менше 2 разів на квартал. Проведення внутрішньоаптечного контролю покладено на завідувача аптеки, його заступника, провізора-аналітика і провізора-технолога. Розрізняють такі види контролю: письмовий, опитувальний, органолептичний, фізичний, хімічний та контроль при відпуску. Письмовий контрольздійснюють фармацевт і провізор-технолог при приготуванні ЛП за індивідуальними прописами і вимогами лікувально-профілактичних закладів шляхом заповнення по пам’яті паспорта письмового контролю (ППК). На зворотному боці ППК виконують відповідні розрахунки. Після приготування негайно заповнюється лицевий бік, де зазначається дата, № рецепта (вимоги), взяті лікарські речовини (латинською мовою) та кількість у порядку додавання, ставляться підписи осіб, які приготували, розфасували та перевірили ЛП. При використанні напівфабрикатів і концентратів зазначається їх концентрація і взяті кількості. При приготуванні порошків, супозиторіїв і пілюль вказують масу окремих доз та їх кількість. Величина пілюльної чи супозиторної маси, кількість ізотонічної та стабілізувальної речовини, яку додають в очні краплі й розчини для ін’єкцій, зазначають як у паспортах, так і на зворотному боці рецептів. У паспорті вказуються також використані при розрахунках коефіцієнти водопоглинання для ЛРС, коефіцієнти збільшення об’єму водних розчинів при розчиненні лікарських субстанцій, формули розрахунку. Приготовлені ЛП, рецепти із заповненими ППК передаються на перевірку провізору-технологу або особі, яка виконує його функції. Контроль полягає в перевірці відповідності записів у ППК до прописів у рецепті, правильності здійснених розрахунків. Якщо провізор-аналітик перевірив ЛП шляхом повного хімічного контролю, на паспорті ставиться номер аналізу і підпис провізора-аналітика. Ведення ППК обов’язкове і тоді, коли ЛП готується і відпускається однією і тією ж особою. При приготуванні розчинів для ін’єкцій контроль якості проводиться на кожному етапі технологічного процесу, а записи робляться в спеціальному журналі. Концентрати, напівфабрикати, внутрішньоаптечні заготовки і розфасування ЛП фіксуються в книзі обліку лабораторних і фасувальних робіт. Опитувальний конт­рольздійснюється провізором-технологом на вибір. Після приготування фармацевтом не більше 5 ЛП провізор-технолог називає перший інгредієнт, який входить у ЛП, а в складних ЛП зазначається також його кількість, після чого фармацевт називає всі взяті ним інгредієнти та їх кількість. Органолептичний контроль здійснює провізор-аналітик або провізор-технолог; він полягає у перевірці зовнішнього вигляду (колір, запах, однорідність змішування, відсутність механічних домішок та ін.) ЛП. Якість змішування порошків, приготування мазей, супозиторіїв перевіряється до розділення маси на дози. Перевірка здійснюється вибірково у кожного фармацевта протягом робочого дня (але не менше 3 ЛП на день). На смак вибірково або в разі сумніву в якості ЛП перевіряють лікарські форми для внутрішнього застосування. Особливу увагу звертають на лікарські форми для дітей. Результати органолептичного контролю ЛП реєструють у журналі. Фізичний контроль здійснюється провізором-аналітиком або провізором-технологом і полягає в перевірці загальної маси (об’єму) ЛП, кількості та маси окремих (або не менше 3) доз та якості пакування. Фізичному контролю підлягають: кожна серія розфасування і внутрішньоаптечної заготовки (від 3 до 5 одиниць зразків із кожної серії або заготовки); рецепти на вибір за день (але не менше 3% загальної кількості); ЛП, що потребують стерилізації, після розфасування до їх стерилізації. Хімічний контроль здійснюється провізором-аналітиком (якісний і кількісний) або провізором-технологом і полягає у визначенні тотожності та кількісного вмісту лікарських речовин, що входять до складу ЛП. Якісному аналізу піддаються вода очищена, вода для ін’єкцій, усі ЛП, які надходять зі складу, розчини-концентрати, напівфабрикати, лікарські речовини у штангласах. Решта ЛП перевіряється провізором-аналітиком вибірково. Повному хімічному контролю підлягають: розчини для ін’єкцій (до і після стерилізації); краплі та мазі, які містять наркотичні та отруйні речовини; ліки для новонароджених, розчини кислоти хлористоводневої для внутрішнього застосування, атропіну сульфат, ртуті дихлорид і срібла нітрат; всі концентрати, напівфабрикати і внутрішньоаптечна заготовка; стабілізатори, для приготування ін’єкційних розчинів і очних крапель; на вибір всі ліки (але не менше 8, приготовлених за зміну); визначається концентрація спирту етилового. Контроль при відпуску здійснюється провізором-технологом. Контролю підлягають усі виготовлені в аптеці ЛП. Перевіряються: упаковка (повинна відповідати масі (об’єму) і виду лікарської форми, а також властивостям інгредієнтів), оформлення (має відповідати вимогам діючих нормативних актів), відповідність зазначених у рецепті доз сильнодіючих і отруйних лікарських речовин віку хворого, співвідношення копій рецептів і прописів рецептів.

Посадові обов'язки провізора-аналітика.

Типові професіонально-посадові вимоги до провізора, зайнятого контролем якості лікарських засобів, що виготовляються в аптеках, регламентовані додатком 2 до Наказу МЗ РФ від 16.07.1997 м. № 214 «Про контроль якості лікарських засобів в аптеках». Ці вимоги детально оговорюють, що повинен знати і уміти провізор-аналітик, доповнюючи кваліфікаційну характеристику провізора, затверджену Постановою Міністерства труда і соціального розвитку від 27.08.1997 м. № 43, з урахуванням спеціалізації його діяльності.

Відповідно до цих документів на провізора-аналітика покладені наступні посадові обов'язки:

Знати і уміти здійснювати на практиці всі види внутриаптечного контролю якості лікарських засобів відповідно до вимог діючої інструкції по контролю якості ліків, що виготовляються в аптеках.

Визначати автентичність лікарських речовин з використанням кольорових, флуоресцентних і микрокристаллических реакцій (виявлення катионов і функціональних груп). Провести аналіз лікарської рослинної сировини по показнику «Зовнішні ознаки».

Виконувати аналіз обчищеної води і води для ін'єкцій відповідно до вимог Державної фармакопеи.

Провести повний хімічний аналіз виготовлених в аптеці лікарських засобів, в т. ч. концентратов, напівфабрикатів, швидкопсувних і нестійких препаратів з використанням різних видів хімічного і фізико-хімічного методів аналізу.

Здійснювати контроль за дотриманням санітарного режиму, технології приготування, умов зберігання, термінів придатності і правильністю оформлення лікарських засобів, води обчищеної і води для ін'єкцій.

Керувати роботою молодих фахівців і фахівців зі середньою фармацевтичною освітою.

У необхідних випадках давати консультації з питань зберігання, технології виготовлення, контролю і оформлення до відпуску лікарських засобів.

Про всі випадки помилок і порушень докладати керівництву аптеки і вживати заходів по їх усуненню.

Вести облікову документацію.

У разі необхідності надавати першу медичну допомогу.

До середнього фармацевтичного персоналу відносяться:

Фармацевт, що здійснює виготовлення індивідуальних лікарських засобів (асистент).

Фармацевт, що здійснює безрецептурний відпуск лікарських засобів і інших аптечних товарів.

Продавець оптики.

Робоче місце провізора-контролера обладнують вертушками з реактивами та необхідними матеріалами і приладами для проведення контролю якості ліків, етикетками і сигнатурами для оформлення ліків до відпуску. Робоче місце має бути розміщене так, щоб провізор-контролер мав можливість постійно наглядати зі свого місця за роботою асистентів (фармацевтів). Стіл провізора-аналітика розташовують ближче до вікна, оснащують реактивами, піпетками, бюретками з титрованими розчинами, приладами (рефрактометром, поляриметром) для проведення фізико-хімічного та хімічного аналізу ліків.