Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
 Скачать 2.44 Mb.
|
|
ТЕМА 1 Загальна характеристика лексики професійного мовлення Питання теми: Характеристика лексики сучасної української мови. Власне українська та іншомовна лексика. Багатозначність та омонімічність. Явище синонімії та антонімії у професійному мовленні. Розрізнення слів-паронімів. Який словниковий склад сучасної української мови? Розділ мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (грец. слово + вчення), називається лексикологією. Іншими словами, це наука про лексику, тобто про сукупність усіх слів мови. Таким чином, основним об’єктом лексикології є слово. О Слово – це грама-тично оформлений звук або звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення. сновна функ- ція слова – називна. Здатність слова конкретно назива- ти поняття дає можливість у процесі спілкування кори- стуватися порівняно невеликим запасом слів. Усвідом- лення нерозривного зв’язку слова і поняття – запорука успішного глибокого оволодіння мовою свого фаху, уміння точно висловлювати думки, добираючи для цьо- го відповідні лексеми (слова). Поняттєвість як основна ознака наукового, професійного мовлення закріплюється і виражається у словах-термінах. Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався протягом тривалого історичного періоду. Лексика української мови неоднорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику. Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Вони становить приблизно 90% від загальної кількості слів. Від індоєвропейського фонду успадковані слова мати, брат, сестра, око, дім, хліб, сім’я, село та ін. Ці слова і тепер вживаються в усіх мовах або в більшості мов, що належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Спільнослов’янська лексика – слова, що виникли в період спільнослов’янської мовної єдності. Слів, які успадкувала українська мова від праслов’янської і які вживаються тепер, приблизно 2 тис.: свідок, чоловік, губа, серце, палець, пиво, душа, пам’ять, правда, кривда, боліти, читати, розумний, короткий, кислий, жовтий та ін. Загальновживана лексика – це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Спільносхіднослов’янська лексика – слова, що виникли в період східнослов’янських діалектів зі спільнослов’янської мовної єдності: батько, дядько, племінник, щока, собака, кішка, жайворонок, гречка, смородина, хвощ, зовсім, тепер, спасибі та ін. Ці слова не однаково зберіглися у східнослов’янських мовах, наприклад, митник відоме лише в українській та білоруській мовах, а в російській не вживається. Власне українська лексика – слова, що виникли на українському мовному ґрунті в період розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно багатший та найбільш різноманітний за значенням шар лексики, що позначає назви одягу, страв, напоїв, рослин, явищ природи, абстрактні слова: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, юшка, штани, спідниця, черевики, чоботи, сорочка, стрічка, соняшник, суниця, гай, мрія, надія, власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, підприємство, промисловість, підручник, іспит, освіта, відсоток тощо. Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (див. далі). Використання сучасної української мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаної та лексики обмеженого використання. Загальновживана лексика стилістично нейтральна (міжстильова), тому вільно, без будь-яких обмежень ужи- вається в усіх функціональних стилях мови. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які пов’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. У зв’язку з підвищенням загального рівня культури, освіти, наукових і технічних знань народу, активною участю його у політичному і громадському житті, суспільному виробництві, корінними змінами у побуті, загальновживана лексика поповнюється словами, які впродовж десятиліть становили спеціальну лексику з обмеженою сферою вживання, наприклад: радіо, конференція, сайт, актив, комп’ютер тощо. Л Лексика обмеженого вживання – слова, що використовуються лише в окремих стилях чи в одному з них. ексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. ЇЇ поділяють на:
репетувати, мастак; роздзвонити – у значенні «проговоритися», розплатитися — помститисятощо);
У мові професійного спілкування, зокрема фахівців галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки, широко використовуються терміни та професіоналізми. Про них говоритиметься в темі 2 цього модуля. Які запозичення є в українській мові? Запозичення з інших мов становлять близько 10 % усього словникового складу української мови. Процес запозичення – наслідок культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. Запозичені слова пристосовуються до фонетичних, граматичних законів української мови. Тому не завжди легко встановити різницю між корінним та запозиченим словом, особливо давнім запозиченням чи запозиченням з інших слов’янських мов, наприклад: влада, гасло, ганьба, праця, чекати (з чеської); місто, хвороба, кишеня, скарга, прагнення, мешкати, пильнувати (з польської); бадьорий, дьоготь (з білоруської); посланник, чиновник, артіль, самовар, указ, завод (з російської); левада, огірок, м’ята, крейда (з грецької); бульба, коляда (з латинської); козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).
Як розрізнити багатозначні слова та омонімічні? К Однозначним на-зивається слово, яке у будь-якому контексті має одне лексичне значення. ожне слово має одне або кілька лексичних значень. Значення закріплюються за словом історично в процесі спілкування між людьми. Слова бувають однозначні й багатозначні, можуть вживатися в прямому й переносному значенні. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар), назви тварин (олень, леопард, дельфін), назви рослин (сосна, тополя,вишня, пшениця, ромашка), назви конкретних предметів(споруда, шафа, стілець, лопата), більшість відносних прикметників (міський, кленовий, морський, вчорашній), числівники (два, три, десять), а також терміни (катет, аорта, меридіан, біт, синус, метр). В українській мові більшість слів належить до багатозначних. Б Багатозначним (полісемантичним) називається слово, яке у різних кон-текстах має різні лексичні значення. Багатозначним (полісемантичним) називається слово, яке у різних кон-текстах має різні лексичні значення. агатозначні слова можуть уживатися в прямому і переносному значенні. Наприклад, слово колесо вжито в переносному значенні у таких словосполученнях: колесо історії, колесо фортуни, колесо турбот, а в прямому значенні у словосполученні колесо автомобіля. Пряме значення – це основне, первинне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Наприклад, голова – частина тіла людини або тварини. Переносне значення – це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Наприклад, голова зборів – людина, яка керує зборами. Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер – тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо. Омонімами назива-ють слова, які ма-ють однакове зву-кове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми (від грец. homos – однаковий і onyma – ім'я) – це слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значе-ння. Для професійного мовлення багатозначність – явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. У науковому стилі слова використовуються, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним. Прикладом багатозначності може бути слово команда з такими значеннями: 1 Омоніми (від грец. homos – однаковий і опома – ім’я, наз- ва) – це слова, які мають різні лексичні значення, але збігаються за звучанням і написанням. . Стислий наказ командира. 2. Керівництво військовою частиною; командування. 3. Невелика військова частина, сформована для якогось призначення. 4. Екіпаж судна. 5. Спортивний колектив. 6. Група людей, що виконує певну роботу. 7. Сигнал, що передається лінією зв’язку і забезпечує автоматичне спрацювання приладів і пристроїв; закодований наказ ЕОМ на виконання відповідної операції (техн. термін). На відміну від багатозначних слів, омоніми найчас- тіше утворюються внаслідок:
ра коней);
зв'язки між значеннями вже втрачені (топити в слово- сполученнях топити в печі й топити молоко; в основі значень обох слів лежить значення «робити щось теплим», але зв’язок між цими словами не відчувається мовцями);
Інколи зв’язок між омонімами простежується досить легко, наприклад, лев – тварина і лев – болгарська монета, на якій колись карбували лева. Але між назвою монети і назвою тварини не існує типових зв’язків у системі лексики нашої мови, як немає і реальних співвідношень між твариною і монетою. Тому ці слова теж вважаються омонімами. Наведені приклади свідчать, однак, що чіткої межі між багатозначним словом і омонімами не існує, і тут можливі численні спірні випадки. Синоніми (від грец. synonymos – одно-йменний) – слова, різні за звучанням, але близькі або однакові за зна-ченням. В українській мові існує близько 2,5 тис. омонімічних пар. Омоніми часом можуть вносити неясність у висловлювання. Тому в професійному мовленні речення з омонімічними словами треба будувати так, щоб не виникало ніяких непорозумінь, або обминати їх: польовий стан, стан справ і трубопрокатний стан; програмний модуль і модуль пружності; геометричний вектор і вірусний вектор (медичний термін); період коливання і період кристалічної ґратки та ін. Як у професійному мовленні функціонують синоніми й антоніми? 3 Синоніми (від грец. synonymos – одно-йменний) – це слова різні за звучанням, але однакові або близькі за значен-ням. Синоніми (від грец. synonymos – одно-йменний) – це слова різні за звучанням, але однакові або близькі за значен-ням. розвитком кожної мови її словниковий склад безперервно поповнюється, збільшується. Звичайно, частина слів з часом зникає з активного вжитку, але приплив нових слів у живій мові завжди інтенсивніший, ніж їх втрата. Поряд з кількісним збагаченням постійно відбувається якісне вдосконалення лексичного складу. Адже один і той самий предмет можна охарактеризувати з різних поглядів, узагальнюючи різні його ознаки, виявляючи при цьому своє ставлення до предметів або явищ навколишньої дійсності. Слова, таким чином, вступають між собою в певні зв’язки: уточнюють ознаки одного поняття, розрізнюють між собою близькі поняття, передаючи одночасно певні почуття. У мовленні це створює можливість відбору кращих, найдоцільніших слів, які найповніше передають думки і почуття при спілкуванні між людьми. Такі зв’яз- ки між словами прийнято називати синонімічними. Наявність розгалуженої системи синонімів є одним з показників багатства мови. Синонімами, наприклад, є іменники: робота, праця, труд; легенда, переказ, сказання, оповідання; дієслова: скаржитися, ремствувати, нарікати, жалітися; знайти, відшукати, відкрити; прикметники: старий, давній, стародавній, древній, колишній, старезний, ветхий; прислівники: швидко, скоро, незабаром, невдовзі, хутко. Як бачимо, синоніми поєднуються у своєрідні групи слів – синонімічні ряди. Виділяють декілька видів синонімів:
Унауковому мовленні слова-синоніми співвідносяться з одним і тим самим поняттям. Тому в наукових текстах наявні абсолютні синоніми, що позбавлені стилістичних відтінків. Однак синоніми наукового стилю відрізняються іншими ознаками, зокрема структурою та особливостями функціонування. Причинами появи синонімів у професійному та науковому мовленні є:
Синонімію вважають небажаним явищем у наукових та офіційно-ділових текстах. Але завдяки синонімії є можливість відібрати найвдаліші з-поміж синонімічних номінацій, а також скоротити текст наукового твору чи документа. Антоніми займають вагоме місце у професійному мовленні, адже вони служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. Слова-антоніми позначають не будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, тобто ті, які належать до одного і того самого ряду явищ об’єктивної дійсності, об’єднаних змістом на основі їхнього протиставлення. Антонімічні відношення мають:
Префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень. Таблиця 2. 1 – Творення антонімів за допомогою префіксів та перших компонентів складних слів
Пароніми (від грец. para – біля та onyma – ім'я) – близькі за звуко-вим складом слова, що називають різні поняття. Серед антонімічних пар є чимало словосполучень: лінійні – нелінійні рівняння; одновимірний – багатовимірний масив; високочастотні – низькочастотні коливання; полярні – аполярні речовини. Антонімічні відношення сприяють глибокому проникненню в сутність протиставлюваних понять, дають змогу цілісно та системно сприймати наукову інформацію, визначаючи місце кожного терміна в терміносистемі. У чому небезпека паронімів? Схоже звучання мають, наприклад, слова олива (про- дуктмінерального, синтетичного походження, а також результат перероблення деревної смоли, який використо- вуютьдля консервації виробів, як електроізоляційний ма- теріал і для технологічних потреб); олія (жирова речови- на, якудобувають з деяких рослин; використовують переважно як харчовий продукт); оліфа (варена лляна або картопляна олія, що йде на виготовлення олійних фарб, лаків).Часто пароніми є словами, що належать до однієї галузі (наприклад, калій і кальцій –назви легких металів) або словами спільнокореневими, що відбивають у своєму значенні якусь спільну ознаку(наприклад, свідчення і свідоцтво; абонент і абонемент). У професійній діяльності фахівців галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки необхідно розрізняти чимало паронімів. Звукова близькість паронімічних найменувань може призводити до їх сплутування. Отже, треба добре розуміти значення паронімів і правильно їх вживати. Розглянемо приклади розрізнення паронімів, що використовуються у професійних текстах галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки. Таблиця 2.2 – Розрізнення паронімів
Питання для самоконтролю:
|