Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
 Скачать 2.44 Mb.
|
|
Соціально-професійна лексика комп’ютерників Комп’ютерний жаргон, який використовують у спілкуванні на професійну тему спеціалісти і користувачі комп’ютерів, – досить поширене і своєрідне явище. Така лексика має достатню кількість синонімічних одиниць на позначення того самого поняття. Скажімо, на позначення комп’ютера вживається нейтральне комп, жартівливі номінації комплюхтер, компутер, пентюх, персик (фонетична мімікрія від «персональний комп’ютер»), поширені у молодіжному середовищі. Значний синонімічний ряд виступає на позначення символа @, візуальний образ якого спонукає до образно-метафоричних номінацій на відповідній семантичній основі: вухо, жабка; слово собачка формує образно-асоціативний ряд: песик, бобик і под. Інтержаргонні елементи представлено номінаціями ящик (за аналогією до ящик – телевізор), глючити (з жаргону наркоманів), зависнути (з молодіжного сленгу – «залишатися десь протягом невизначеного часу»). В усній мові комп’ютерників англійські абревіатури адаптуються до системи розмовної мови: беесдя – операційна система типу BCD, аржований – заархівований, як правило, архіватором ARJ, беемпешка – графічний файл bmp. Значну роль у творенні комп’ютерного жаргону відіграє прийом фонетичної мімікрії, коли англійські терміни за звуковою аналогією уподібнюються до загальновживаних слів: аборт – аварійне завершення програми (ABnORmal Termination), вагон – відеоадаптер VGA, астма – мова програмування Assambler, вата – компілятор фірми Watcom. У жаргоні комп’ютерників помітно активізується прийом метафоризації: вага – розмір файла, дуля – вихід із програми трьома пальцями, серфінг пошук в Інтернеті найрізноманітнішої інформації без конкретної мети, вилетіти, вивалитися – скористатися аварійним виходом із мережі (За Л. Ставицькою). Жаргон (від франц. jargon, первісно – «пташина мова, цвірінькання»; «незрозуміла мова») – це різновид мови певної групи людей, об’єднаних професійними інтересами (жаргон шахтарів, залізничників, програмістів), родом занять (жаргон спортсменів, колекціонерів) або віком. Щодо молодіжного, студентського, жаргону найчастіше використовують слово сленг (від англ. slang – жаргон). Арго (від франц. argot) – особлива мова обмеженої професійної або соціальної групи (злодійське арго), яка вживається з метою приховування предмета комунікації. Жаргон характеризується специфічною лексикою та фразеологією, а також особливим використанням словотворчих засобів. Практично будь-яке жаргонне слово (жаргонізм) здатне надати висловлюванню знижений характер, внести в нього певну оцінність, експресію і т.п. Звичайно, ці особливості жаргонізмів обумовлюють абсолютну неможливість їх використання в певних сферах (наприклад, в офіційно-діловій, науковій). Але і в побутовій сфері вживання жаргонного слова може додати вислову певну двозначність і ускладнити сприйняття повідомлюваного, породити нерозуміння або естетичне незадоволення слухача. Вищою формою національної мови є літературна мова. Сучасна українська літературна мовасформувалася на основі най- більш уніфікованого й поширеного середньонаддні- прянського діалекту, але увібрала в себе і найважлив Літературна мова – це оброблена, унормована форма національної мови, що в усній та письмовій різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. і- ші елементи інших діалектів України. Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 р., коли вийшли друком три перші частини “Ене- їди” І.П. Котляревського, у яких уперше прозвучала багата, колоритна, мелодійна українська народна мова. ЦЕ ЦІКАВО Українська мова серед інших мов світу Усі мови за спорідненістю поділяються приблизно на 40 сімей. Є китайсько-тибетська мовна сім'я (кількість носіїв цих мов — 1 млрд. 224 млн. осіб), семіто-хамітська (майже 262 млн. осіб), авcтро-незійська (приблизно 240 млн. осіб), дравідська (192 млн. осіб), тюркська (110 млн. осіб), угро-фінська (24 млн. осіб) та інші, менш чисельні. Найчисельнішою є індоєвропейська мовна сім'я: вона налічує понад 150 мов, якими користуються 2 млрд. 172 млн. осіб. Мови індоєвропейської сім'ї об'єднують у 10 груп: індійську (760 млн. осіб), романську (576 млн. осіб), германську (425 млн. осіб), іранську (80 млн. осіб), балтійську (5 млн. осіб), кельтську (10 млн. осіб), грецьку (12 млн. осіб), албанську (5 млн. осіб), вірменську (5 млн. осіб). До індоєвропейських належать і слов'янські мови, якими користуються приблизно 290 млн. осіб. Слов'янську групу мов поділяють на три підгрупи. До східної підгрупи належать українська, російська (приблизно 170 млн. осіб) і білоруська (понад 10 млн. осіб) мови. Західну підгрупу становлять польська (44 млн. осіб), чеська (12 млн. осіб), словацька (5 млн. осіб), верхньолужицька (не більше 50 тис. осіб) і нижньолужицька (близько 10 тис. осіб), мертва полабська мови. Південну підгрупу становлять сербська (13,5 млн. осіб), дуже близька до неї хорватська (7 млн. осіб), болгарська (9 млн. осіб), македонська (2 млн. осіб), словенська (2 млн. осіб) та мертва старослов'янська мови. Нині українською мовою в Україні й поза її межами розмовляють близько 45 млн. осіб. За кількістю тих, хто розмовляє нею, українська мова стоїть на 15—20-му місці у світі. Основоположником сучасної української літературної мови став Тарас Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину чітку мовностилічну систему. Українська мова стала придатною для вираження найскладніших думок і найтонших почуттів. Т. Шевченко вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов, відкрив перед нею необмежені перспективи подальшого розвитку. Найважливіші ознаки сучасної української літературної мови:
Мовна норма – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що відповідають системі мови і вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Види мовних норм відтворені у схемі 1.2. Схема 1.2 – Система мовних норм Графічні норми пере- давання звуків і звукосполучень на письмі Орфоепічні та акцентуаційні норми правиль- ної вимови і наголошування Пунктуаційні норми вжива- ння розділових знаків Лексичні норми правильного слововживання Орфографічні норми написання слів Морфологічні норми правиль- ного вживання відмінкових за-кінчень, родів, чисел та ін. Стилістичні норми правиль- ного відбору мовних засобів залежно від ситуації спілкування Синтаксичні норми правиль- ної побудови речень, слово- сполучень, уживання прийменників Мовні норми характеризуються:
Чинна редакція українського правопису вийшла у світ 2007 року. Вона містить лише незначні зміни порівнювано з редакцією 1993 року, насамперед у прикладах до правил. На сьогоднішньому етапі спостерігаємо такі тенденції розвитку української літературної мови: 1) розширення суспільних функцій, сфер застосування, входження в нову галузь знань, зокрема комп’ютерну; 2) поповнення великою кількістю номінативних словосполучень, що відображають реалії економічного, політичного та культурного життя України: альтернативні вибори, гілки влади, інформаційний простір, соціальний захист, ринкові відносини; 3) поява нових, активізація вживання та розширення значень раніше відомих слів: довкілля, голубі шоломи, літовище, намет; 4) інтенсивне збагачення за рахунок запозичень української термінології, зокрема суспільно-політичної: імідж, консенсус, брифінг, електорат, піар; бізнесової: реприватизація, менеджмент, інвестор, маркетинг, сертифікат; технічної: принтер, факс, дискета та ін.; 5) переміщення спеціальної лексики до розряду широковживаної: інвестор, ембарго, ліцензія, моніторинг, електорат, ротація та ін.; 6) встановлення тісних контактів української мови з різними мовами світу, посилення явищ інтернаціоналізації українського словотвору: автошоу, експрес-анкета, прес-секретар, гала-концерт; 7) заміна іншомовних слів давніми або новоствореними: снаряд – гарматень, кулемет – скоростріл, фотографія – світлина, слайд – прозірка; 8) звільнення від нашарувань умисної русифікації лексичної, граматичної системи та правопису української мови. Українська мова ввійшла у ХХІ ст. як мова, що успішно забезпечує складні, відповідальні та багатоаспектні потреби професійного характеру. Для ефективного спілкування у межах певної професії необхідне не тільки знання літературної мови, а й володіння культурою мовлення. ЦЕ ЦІКАВО Українська мова серед слов’янських мов З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики). З точки зору лексики близькими до української є також польська (70% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62% спільної лексики). Найближчою генеалогічно до української є білоруська мова: починаючи з IX — XI ст. обидві мови частково формувалися на спільній діалектній базі (зокрема північна діалектна група української мови брала участь у формуванні розмовної білоруської мови); обидва народи до XVI ст. мали спільну писемну книжну українсько-білоруську мову. Відмінності щодо інших слов'янських мов: – найбільша кількість фонем – 48; – найбільша вокальність – милозвучність; – найбільша кількість кореляційних пар м'яких і твердих приголосних звуків; – послідовне збереження флексій кличного відмінка (на відміну від інших східнослов'янських мов); – паралельне використання флексій давального відмінка для іменників чоловічого роду (напр.: директор-у, директор-ові) та ін. Українська мова вплинула на інші сусідні слов'янські мови, особливо на польську та російську літературні мови, меншою мірою на білоруську. До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ» (польською було запозичено українські слова «hreczka» — гречка, «chory» — хворий, російською «бублик» — бублик, «подполковник» — підполковник, румунською «ştiucă» — щука, «holub» — голуб, білоруською «ўлік» — облік, «сякера» — сокира тощо). Які комунікативні ознаки має культура професійного мовлення? О Культура професій-ного мовлення – це сукупність мовленнєвих якостей, що мають найкращий вплив на адресата із врахуванням конкретних обставин професійного спілкування і відповідно до поставленої мети (повід-мити, спонукати, попередити, переконати тощо). панування норм сприяє підвищенню культури мовлення, зокрема професійного. Культура мовлення передбачає дотрима- ння мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також правильне використання мовленнєвого етикету. Таким чином, культура мовлення – це не тільки дотримання норм сучасної літературної мови під час спілкування, а й оптимальний вибір мовних та поза- мовних засобів залежно від мети і ситуації спілкува- ння. Розглянемо детальніше якості, що становлять поняття культури професійного мовлення. Правильність мовлення – це дотримання літературних норм у сфері професійного усного та писемного спілкування. Еталоном правильності слугують правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання, орфографічні правила у письмовому мовленні тощо. Приклади порушення мовних норм Часто у професійному мовленні неправильно використовують дві форми першої особи однини теперішнього часу дієслова просити, а саме: про́шу і прошу'. Перша форма про´шу має значення «запрошую», вона є синонімом словосполучення «будь ласка». Ілюструють це такі фрази: «Про́шу, заходьте», «Про́шу, сідайте». Форма прошу́ означає «звертаюся з проханням, клопочу». Вона вживається в усному мовленні: «Прошу́, пробачте, колего», а також в заявах, службових записках та діловій кореспонденції, наприклад: «Прошу́ Вашого дозволу…». Коли сполучення у цілому означає «загалом», то наголошувати потрібно другий склад: «У ціло́му робота виконана добре».Якщо ж ідеться про наявність чогось у всьому (у цілому) предметі, тоді наголошується перший склад, наприклад: «У ці́лому комплексі». Порушення лексичної або синтаксичної норм, у результаті яких змішуються дві мови, наприклад, російська та українська, призводить до явища інтерференції (суржику). Наприклад, не припустимо вживати русизми справка (замість українського слова довідка), рішити (за-мість вирішити), умісний (замість доречний), слі-дуючий (є слово наступний), сводка (є зведення), співпадати (збігатися), смета (кошторис), по-становили (ухвалили), введення (вступ, тобто частина наукової роботи), він являється програмістом (правильно він є програмістом), тезиси (правильно т Суржик (с.-г. термін – «суміш зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, а також низького ґатунку борошно з такої суміші») – переносне значення: елементи двох або кількох мов, об’єднаних без додержання норм літературної мови. ези), а замість тезисний план потрібно вживати тезовий план. Абревіатура вуз в українській мові не використовується, тому що в ній захований прикметник учбовий, якого немає в нашій мові. Сучасна норма визнає словосполучення навчальний заклад, відповідно й абревіатуру внз або виш (вища школа). Приклади неправильних словосполучень, що зустрічаються у мовленні фахівців комп’ютерної галузі, наведені в таблиці 1.3. Таблиця 1. 3 – Приклади інтерферентних словосполучень
Точність мовлення – використання слів ( зокрема термінів) у тому значенні, яке закріплене у словнику. Ця якість передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів, словосполучень, речень, що відповідають нормам літературної мови, а з іншого – уміння висловлювати свої думки так, щоб вони однозначно були сприйняті слухачем (читачем). Приклади порушення точності слововживання Іноді виникає суперечка, як правильно запитувати в того, хто замикає чергу: «Хто останній?» чи «Хто крайній?». Правильним є перше питання. Крайні бувають у шерензі, де стоять бік у бік. У такому розташуванні осіб і бувають крайні: справа і зліва. Коли ж вони чи предмети стоять один за одним, то в цьому випадку існують перший і останній. Останній – той, хто замикає: останній файл у списку, останній в колоні, останній вагон поїзда та ін. Фахівці комп’ютерної галузі часто допускають помилку, вживаючи словосполучення «об’єм пам’яті диска». У чому неточність? Справа в тому, що слово об’єм означає величину завдовжки, завширшки і заввишки якогось тіла із замкнутими поверхнями, що вимірюється в кубічних одиницях. Використовувати його потрібно в таких словосполученнях: об’єм тіла, об’єм цистерни, об’єм води, об’єм конуса тощо. А зі словами пам'ять, інформація, диск, книжка, стаття, знання, робота вживається слово обсяг. В українській мові обсяг позначає розмір взагалі, величину, кількість. Логічність мовлення – дотримання змістових зв’язків між словами й реченнями (несуперечливість поєднання слів, правильний порядок слів, правильний зв’язок окремих думок). Для досягнення цього треба прагнути, по-перше, до точності вживання слів (без чого логічність неможлива), хоч точність і логічність – різні якості; по-друге, до правильної організації висловлювань-речень; по-третє, до змістової і композиційної їх закінченості. Приклади порушення логічності Порушення логічності висловлювання викликають плеоназм і тавтологія. П Плеоназм (від грец. pleonasmos – надмір- ність) – частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення. леонастичними є звороти на зразок: «Необхідно взаємно допомагати один одному»; «У наявності є комплектовання до комп’ютерів»; «Ви повинні пода- ти свою автобіографію», а також вільна вакансія (вакансія – «вільна, незайнята посада»); прейскурант цін (прейскурант – «довідникцін»); дублювати двічі (дублювати – «повторювати»); спільне співробітництво (співробітництво – «спільне вирішення проблем, спільна робота»); у грудні місяці; 600 гривень грошей та ін. Прикладами тавтології можуть бути такі речення: Приймаючи на роботу системних адміністраторів, необхідно під час їхнього прийому враховувати знання іноземних мов. Користь від використання цих приладів є незаперечною. Тривалість робочого дня у фірмі триває 8 годин. Тавтологія (від грец. tauto – те саме, logos – слово ) – змістові пов-тори, які виникають у випадках, коли в реченні вживаються спільнокореневі слова. У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виключивши одне із спільнокореневих слів або замінивши його синонімом: Приймаючи на роботу системних адміністраторів, необхідно враховувати їхні знання іноземних мов. Вигода від використання цих приладів є незаперечною. Тривалість робочого дня у фірмі становить 8 годин. Багато логічних помилок виникає внаслідок неправильної побудови ряду однорідних членів речення порушень смислового зв’язку між окремим висловлюванням у тексті та ін. Наприклад: Наш університет і його викладацько-професорський склад досягли значних успіхів у роботі (Викладацький склад є частиною університету). Магазин пропонує широкий вибір комплектовання, жорсткі диски, звукові карти, материнські плати та ін. (Комплектовання вміщує перелічені далі предмети). Він придбав сканер у магазині, який давно шукав (Не зрозуміло, що шукав, сканер чи магазин). Нерідко логічні помилки трапляються під час написання заяв. Наприклад: Прошу звільнити мене від занять у зв’язку зі вступом у шлюб з 03 по 05 листопада 2011р. Щоб уникнути двозначності потрібно причину відсутності писати на початку або у кінці речення після дати: У зв’язку зі вступом у шлюб прошу звільнити мене від занять з 03 по 05 листопада 2011р. – Прошу звільнити мене від занять з 03 по 05 листопада 2011р. у зв’язку зі вступом у шлюб. Чистота мовлення – відсутність жаргонізмів, просторіч, діалектизмів, слів-паразитів, суржику, обмежене використання слів іншомовного походження. Вживання цієї лексики може бути доречним у відповідному стилі чи ситуації, а вжиті без потреби, вони роблять мовлення незрозумілим і важким для сприйняття. Приклади порушення чистоти мовлення Питання про використання слів іншомовного походження в українському професійному мовленні є складним і вирішується неоднозначно. Вживання запозичених слів не вважають негативним явищем, але надмірне, неправильне їх застосування однозначно оцінюють негативно. Добір, вживання слів іншомовного походження часто диктують обставини, умови і стиль спілкування. Доречним у мові професійного спілкування є використання загальноприйнятих науково-технічних іншомовних термінів, які були запозичені разом із поняттями. Як правило, такі терміни залишаються єдиними назвами на позначення предметів або наукових явищ. Наприклад: “До вашої уваги пропонуємо телефон Nokia з кольоровим дисплеєм та мультимедійними іграми, тип корпуса – слайдер…” Використання англіцизмів у цьому реченні виправдане, бо вони позначають порівняно нові й оригінальні ринкові продукти. У зв’язку з розвитком техніки, появою нових технологій, тісною взаємодією різних світових культур запозичення з інших мов неминучі. Англомовні терміни макрос, опція, принтер, сайт, сервер, файл, компакт-диск, інтернет давно проникли у свідомість масового користувача комп’ютерної техніки. Але недоречними є використання запозичень у таких реченнях: «Є пропозиція припинити дебати, бо нас лімітує час»; «Влада буде моніторити це питання»; «Країна наклала ембарго на ввезення продукції із-за кордону». Українська мова має українські відповідники до слів лімітувати – обмежувати, моніторити – досліджувати, вивчати, спостерігати; ембарго – заборона.  Використовуючи запозичену лексику, варто керуватися такими правилами:
аргумент – підстава, мотив, обґрунтування, доказ; авторитет – повага, пошана; експеримент – дослід, спроба; пріоритет – перевага, першість, переважне право; ідентичний – тотожний, рівнозначний, однаковий.
ЦЕ ЦІКАВО Іншомовна та українська лексика Учений В. Радчук уклав цілий список слів-запозичень, що піддаються перекладу, але здебільшого використовується їх англомовний варіант. Серед них: андеграунд – підпілля; бігборд – панно; бізнес-ланч – діловий обід; генерація – покоління; дайджест – оглядовий збірник; джек-пот – найвища сума виграшу; інтенція – намір, задум; кастинг – конкурсний відбір; котон – бавовна; памперс – підгузник; плейєр – програвач; прайс-лист – цінник; степлер – скріплювач; фан – уболівальник та ін. А до слова імплементація, на думку вченого, можна підібрати понад 30 українських відповідників, серед них: впровадження, запровадження, втілення, втілення в життя, введення, введення справу, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в дійсність, перетворення в життя, реалізація, матеріалізація, справдження, звершення, законодавче запровадження, законодавче утвердження, введення в (законодавчу) практику, надання чинності, набуття чинності, узаконення та ін. Науковець вважає,що вживання запозичень є своєрідноюданиною моді або невмінням перекласти англомовніслова чи словосполучення рідною мовою. Доречність мовлення – це добір мовних засобів, що відповідає змісту, ситуації та меті повідомлення. Передусім це використання належних мовних засобів, досягнення стильової відповідності. Доречність – це вміння вибрати тон спілкування, інтонацію, намагання бути тактовним. Приклади порушення доречності мовлення В офіційній ситуації професійного спілкування недоречною буде експресивна, фамільярна лексика. Наприклад: «Мені ця тема приїлася давно, я юзаю РЕДХАТ, який усе больше віндується кожною оболонкою»; «Цей бук релізиться для юзерів, що на халяву влізли в Фідо. Хоча надалі старі фідошники можуть відкопати тут юзабельний хінт, ну або просто приколотися». І, навпаки, важко уявити, що під час невимушеної розмови один фахівець запитає в іншого: «А які засоби ви використовуєте для процесу активізації роботи цієї програми?» Багатство мовлення – великий обсяг активного словника. Багате мовлення – це естетично привабливе мовлення, що відображає вміння застосовувати художні засоби, емоційно-образну лексику, стійкі вислови, урізноманітнити мовлення синонімами. ЦЕ ЦІКАВО Скільки слів використовує людина? Для ясного й чіткого вираження думок важливо мати достатній запас слів. Сучасна освічена людина застосовує 6 – 9 тис. слів, словниковий запас справжніх майстрів слова, як правило, значно багатший. Відомо, наприклад, що В. Шекспір використовував близько 15 тис. слів, М. Сервантес – близько 17 тис. слів, М. Гоголь – близько 10 тис. слів, О. Пушкін, Т. Шевченко, І. Франко – понад 20 тис. слів. До речі, одинидцятитомний словник української мови (1971 –1980) нараховує понад 130 тис. слів, проте в ньому немає багатьох сучасних наукових термiнiв, немає слiв, якi увiйшли в мову з 80-х років. Останнє видання Тлумачного словника української мови мiстить 250 тис. слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики. 2010 року вийшов Англiйсько-українсько-англiйський словник наукової мови (фiзика та спорiдненi науки) Ольги Кочерги та Євгена Мейнаровича, що має 150 тисяч слiв. Деякі прийоми, що сприяють збільшенню активного словникового запасу:
Зазначимо, що жодний з цих прийомів не є ефективним на 100%. Усе залежить від індивідуальних особливостей пам’яті та сприйняття кожної людини. Варто спробувати кожний з прийомів та обрати один або декілька з них, що максимально відповідають здібностям та зручні у використанні. Отже, культура професійного мовлення – це частка загальної професійної культури фахівця галузі електроніки та комп’ютерної техніки. Мистецтво спілкування завжди вважалося органічним складником професіоналізму ділової людини, яка повинна мати нестандартний погляд на речі, відзначатися високою етикою у спілкування, володіти вмінням подобатися людям, надихати їх, вести за собою не силою наказу, а силою аргументів, переконуючого слова. Питання для самоконтролю:
|