Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
 Скачать 2.44 Mb.
|
|
ЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО………………………………………………………………… МОДУЛЬ І Культура усної та писемної форм професійного мовлення…………………… . Тема 1. Загальна характеристика мови професійного спілкування. Комунікативні ознаки культури професійного мовлення……………………………………… Тема 2. Стилі сучасної української літературної мови. Характеристика офіційно-ділового та наукового стилів як основних у професійній діяльності фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки……………………………………….. Тема 3.Культура усного професійного мовлення…………………………………. Тема 4.Міжперсональні форми професійного спілкування………………………. Тема 5.Ділові папери як засіб писемного професійного спілкування…………… Тема 6. Вимоги до укладання документів…………………………………………... Тема 7. Мовне оформлення наукового дослідження. Форми аналітичного запису готового тексту……………………………………………………………………….. Тема 8. Дотримання стандартів під час написання наукових робіт. Вимоги до укладання наукової статті, рецензії та відгуку……………………………………. Тема 9.Проблеми перекладання та редагування наукових текстів……………… Тема 10.Комп’ютерне перекладання науково-технічних текстів………………… МОДУЛЬ ІІ Лексичні, морфологічні та синтаксичні норми української мови за професійним спрямуванням………………………………………………………………. Тема 1. Загальна характеристика лексики професійного мовлення……………… Тема 2. Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні…………………………………………………. Тема 3.Способи творення та правопис термінів галузі електроніки та комп’ютерних наук…………………………………………………………………… Тема 4.Нормування та стандартизування наукових термінів……………………. Тема 5.Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні………………………………………………………………………… Тема 6. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні…………………………………………………………….. Тема 7. Вживання займенників у мовленні професійного спілкування………….. Тема 8.Особливості вживання числівників у професійному мовленні………….. Тема 9.Особливості вживання дієслова та дієслівних форм у професійному мовленні……………………………………………………………………………….. Тема 10. Вживання службових частин мови у професійному спілкуванні………. Тема 11. Синтаксичні особливості професійного мовлення………………………. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………… ВСТУПНЕ СЛОВО Вихід України на світову арену як незалежної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. З наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба в державних службовцях, фахівцях різних галузей, які б досконало володіли державною мовою для ефективного виконання посадових обов’язків. З метою забезпечити належний рівень володіння навичками професійного мовлення впроваджено для студентів технічних внз курс «Українська мова за професійним спрямуванням». Цей курс спрямований на формування знань про специфіку усної та писемної форм реалізації фахової української мови (наукового та офіційно-ділового стилів) з урахуванням специфіки конкретної професійної діяльності. Актуальність курсу українського професійного мовлення у системі підготовки майбутніх спеціалістів постійно зростає і зумовлена низкою причин і тенденцій:
Пропонований посібникзорієнтований на формування і розвиток таких мовних і мовленнєвих умінь та навичок, які допомагають забезпечити професіоналізм основної трудової діяльності. Посібник сприятиме усвідомленню специфіки функціонування української мови у професійному спілкуванні фахівців галузі електроніки, телекомунікацій та комп’ютерної техніки. Основним завданнями є:
Посібник «Українська мова за професійним спрямуванням» складається з 21 теми, які поділені на два змістові модулі. Перший модуль розкриває специфіку усної та письмової форм професійного мовлення. Другий модуль формує знання про лексичний склад професійного мовлення, знайомить із особливостями термінології галузі електроніки та компютерної техніки, а також сприяє правильному використанню морфологічних та синтаксичних норм у професійному спілкуванні. Кожна тема завершується питаннями для самоконтролю, які допоможуть студентам самостійно перевіряти рівень засвоєних знань. Матеріали до посібника………….. МОДУЛЬ І КУЛЬТУРА УСНОЇ ТА ПИСЕМНОЇ ФОРМ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ  ТЕМА 1Загальна характеристика мови професійного спілкування. Комунікативні ознаки культури професійного мовлення Питання теми: Розрізнення понять «мова» й «мовлення». Усне та письмове мовлення. Зміст поняття «професійне мовлення». Функції професійного мовлення. Українська національна та літературна мова. Основні ознаки літературної мови як основи професійного мовлення. Мовні норми як сукупність мовних засобів упорядкування та регламентації літературної мови. Вимоги до культури професійного мовлення. Чи є тотожними поняття «мова» і «мовлення»? У чому полягають особливості усної та письмової форм мовлення? Необхідність уточнити зміст слова мова, надати йому термінологічної визначеності виникла після того, як учені Фердинанд де Соссюр та І. Бодуен де Куртене ввели в науковий обіг опозицію мова – мовлення (франц. langye – parole, рос. язык – речь). У такому протиставленні мова розуміється як система знаків із закодованими в ній результатами пізнання людиною дійсності, а мовлення, як стверджують науковці, – це процес безпосереднього використання мови в конкретній ситуації спілкування. У Словнику лінгвістичних термінів подано такі визначення: «Мова становить систему знаків, матеріальних за природою і соціальних за своїми функціями»; «Мовлення – процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу» (Г. Ганич та І. Олійник). Будь-яка розвинена мова – це своєрідна скарбниця засобів спілкування, це численна кількість слів з їх лексичним значенням, безліч граматичних форм, різновидів словосполучень і речень, витворених народом протягом віків. Мова живе, функціонує тоді, коли нею говорять або пишуть. Відомо, що освічена людина користується кількома десятками тисяч слів. Тим часом у розвинених сучасних мовах, зокрема українській, їх сотні тисяч. Отже, словник мови незрівнянно більший за словник індивідуального мовлення. Таблиця 1.1 – Розрізнення понять мова й мовлення
Діалог (грец. dialogos– розмова, бесіда) – форма мовлення, під час якої відбувається активна мовленнєва взаємодія мовця і слухача: репліки одного змінюються репліками іншого. Головні елементи мови – словниковий склад (сукупність слів кожної окремої мови) і граматична будова (забезпечує можливість формувати думки й передавати зміст повідомлення). Головні різновиди мовлення – усна та писемна форми. Особливості цих двох форм подано у таблиці 1.2. Усне мовлення поділяється на діалогічне, полілогічне (від грец. полі – численний, багато) й монологічне. Діалогічне й полілогічне мовлен- ня тісно пов’язані із ситуацією, в якій ведеться розмова, тому їх називають ситуативними. Водночас вони й конте- кстуальні, оскільки кожне висловлювання значною мірою зумовлене попереднім висловлюванням. Тому діалог (полілог) є мовленнєвою діяльністю двох або кількох осіб. Діалогічне (полілогічне) мовлення недо- статньо організоване граматично й лексично. Як правило, воно здійснюється простими мовними конструкціями, які зумовлені контекстом, попередніми висловлюваннями. Монологічне мовлення реалізується в усній та письм Монолог (грец. monos – один і logos – слово, мовлення) – форма мовлення, що передбачає активну мовну діяльність адресанта, розраховану на пасивне її сприйняття адресатом (аудиторією). овій формах. Прикладами усного монологічного мовлення є доповідь, лекція, виступ на зборах, письмове мовлення здійснюється як писання чи читання написаного тексту. Монолог – це організований різновид мовлення. Той, хто говорить або пише, наперед планує, продумує не лише окреме слово, речення, а й весь про- цес мовлення, весь монолог загалом. Для усного мовлення часто це здійснюється у вигляді плану чи конспекту. Таблиця 1.2 – Ознаки усної та письмової форм мовлення
Таким чином, мова і мовлення – поняття не тотожні. Мовлення є формою актуального існування кожної мови. Залежно від віку, характеру діяльності та середовища мовлення людини набуває певних особливостей, хоча люди й говорять однією мовою. Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої – навпаки: обмежене, бідне, позбавлене емоційності, малозрозуміле. Отже, кожна людини говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою. Лінгвістичні поняття «культура мови» і «культура мовлення», «професійна мова» і «професійне мовлення» співвідносяться між собою так само, як мова і мовлення, тобто як загальне і конкретне. Зміст поняття «професійне мовлення». Які функції виконує мовлення у професійній діяльності фахівця комп’ютерної галузі? Без грамотного користування мовою професії, її розуміння неможливо сьогодні говорити про високий службовий чи громадський рівень спеціаліста. У наш час швидким стає процес появи нових професій і відповідно професійних мов. Зважаючи на те, що в світі з'являється понад 120 тис. нових термінів, то цілком зрозумілою стає вимога про постійне вивчення мови, без якої не можна в Професійне мовлення є соціальним варіантом літературної мови, що в конкретних умовах змістовно звужується, тобто стає залежним від галузі знання та предмета спілкування, й насичується спеціальними словами та словосполученнями – термінами, професіо-налізмами, жаргонізмами. важати себе спеціалістом у будь-якій сфері діяльності. Мова стає не лише засобом спілкування у побуті, у сфері духовної культури, а й основним компонентом професійної підготовки. В інформаційному суспільстві фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести діалоги, оформляти документи, пов’язані з про- фесійною діяльністю. Знання мови фаху підвищує продуктивність та ефективність роботи, наповнює результатом і змістом життя й діяльність конкрет- ної особи, формує її загальний імідж як фахівця, допомагає у спілкуванні з колегами, керівниками та клієнтами. Професійне мовлення є одним із ін- струментів професійної діяльності лікарів, педагогів, юристів, менеджерів, програмістів та ін. Прикладами фахового мовлення фахівців комп’ютерної галузі можуть бути такі уривки текстів: 1) У DVD використовується для зчитування інформації лазери з коротшою довжиною хвилі, тому рельєф, що несе інформацію, може бути зроблений значно меншим. За рахунок цього місткість 5,25” диску збільшується з 650 Мб до 4,7 Гб. Крім того, у DVD може бути два інформаційних шари, що збільшує місткість до 8,5 Гб. І нарешті, вони можуть бути двосторонніми, що доводить місткість до 17 Гб. 2) Ефективність статистичного моделювання систем на ЕОМ та вірогідність отриманих результатів істотно залежить від якості вихідних (базових) послідовностей псевдовипадкових чисел, які є основою для отримання стохастичних впливів на елементи системи, що моделюється. Тому, перш ніж приступати до реалізації моделюючих алгоритмів на ЕОМ, необхідно бути певним в тому, що вихідна послідовність псевдовипадкових чисел відповідає вимогам, що висуваються до неї. Обслуговуючи потреби певної соціальної групи, професійне мовлення виконує низку функцій:
Професійне мовлення забезпечує різні комунікативні потреби мовців у професійній сфері, воно може протікати в письмовій та усній формах, за офіційних чи неофіційних обставин спілкування. Від того, з ким доводиться спілкуватися, в яких ситуаціях відбувається спілкування, залежатиме, яким з варіантів професійного мовлення слід послуговуватися мовцю. Ситуації, що виникають у професійному середовищі, характеризуються за такими параметрами: місце і час; обставини (умови) спілкування (офіційні / неофіційні); професійні ролі учасників (фахівець / нефахівець); безпосередність чи опосередкованість спілкування (телефон, електронна пошта, публічний виступ, спілкування віч-на-віч тощо). Схема 1.1 – Види професійного мовлення фахівців комп’ютерної галузі  Під власне професійним мовленням слід розуміти мовлення на професійну тематику спеціаліста зі спеціалістом за офіційній обставин (ділова бесіда керівників підприємств, спілкування лікарів, розмова партнерів під час укладання угод, мовлення менеджера, який дає вказівки тощо). Цей вид мовлення передбачає використання фахової лексики. Також поширеним є неофіційне спілкування фахівців і спілкування, що відбувається між спеціалістом і неспеціалістом (розмова лікаря з пацієнтом, працівника залізниці з пасажиром, програміста з клієнтом тощо). У другому випадку використання професійного мовлення може ускладнювати спілкування, тому використовується його «знижений» варіант – розмовне професійне мовлення. Воно реалізується в умовах відсутності попереднього обдумування висловлювання, тому характеризується безпосередністю та невимушеністю спілкування. У розмовному професійному мовленні спеціальні терміни відсутні або пояснюються. Мова професійного спілкування – явище вторинне, оскільки вона є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники тої чи іншої професії. Тому володіти мовою для професійних цілей і в професійній ситуації – явище вторинне, оскільки насамперед фахівець певної галузі має володіти усною та письмовою формами літературної мови, а також грамотно використовувати в мовленні терміни та професіоналізми, притаманні цій професії. Українська національна та літературна мова. Основні ознаки літературної мови як основи професійного мовлення. Поняття «мовні норми». Які мовні норми існують? Мов на світі багато. Учені називають різні цифри – близько 2 500 або до 5 000. Але ці дані не є достовірними насамперед тому, що не завжди вдається розмежувати мови й діалекти. Можна говорити обережніше, що на земній кулі існує близько 3 тис. мов. ЦЕ ЦІКАВО Мови світу – скільки їх? Згідно з даними Французької Академії наук, сучасне людство говорить майже 3000 мовами. Населення самого лише Нью-Йорку говорить на 75 мовах. У В’єтнамі існує близько 70 народностей, кожна з яких говорить на своїй мові або своїй говірці.Особливо багатомовним є населення Індії. Кількість «мовних видів» у цій країні перевищила 203 мови. Офіційних мов штатів – 14. На кожній з них говорить не менш ніж 10 млн. осіб. Писемними є більше 30 мов, у кожної з них своя система письма – свій алфавіт. Сьогодні на земній кулі китайська мова є рідною для 1113 млн. людей. Це число втричі перевищує кількість тих, для кого рідною є англійська: їх всього 372 млн. За підрахунками американських спеціалістів, у 2050 році в світі буде вже 1384 млн. людей, що говорять китайською, 556 – мовою хінді та урду та 508 млн. – англійською. За англійською мовою йдуть іспанська та арабська мови, якими розмовлятимуть 486 та 482 млн. чоловік. За даними Бюро цензів США у 1990 році рідною мовою кожного сьомого американця була не англійська, а інша мова. З того часу ця пропорція змінюється не на користь англійської мови. Мова, якою користується певна нація, є національною. Національна мова –це сукупність усіх граматичних форм, усіх слів, особливостей вимови й наголосу людей, що користуються мовою. Це тип національного мислення, тип національної культури, філософії і психології, що може реалізовуватися у різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої і національно-культурної діяльності. Таким чином, національна мова обслуговує все суспільство в цілому. Національною мовою української нації є українська мова. Поняття «національна мова» охоплює всі мовні засоби спілкування людей – літературну мову та діалекти. Р Діалект (від грец. dialektos – розмова, говір, наріччя) – різновид національ-ної мови, що використовується як засіб спілкування осіб, пов'язаних територіальною чи соціальною спільністю. озрізняють два види діалектів – територіальний та соціальний. Територіальні (місцеві) діалекти в системі націо- нальної мови – це залишки попередніх мовних форму- вань, які часто фіксують ті зміни, що відбуваються у фонетичній, граматичній, лексичній будові на певному історичному етапі розвитку мови. Українська мова налічує 15 територіальних діалектів. Низкою визначаль- них рис діалекти української мови об’єднуються в нарі- ччя:
східнополіський, середньополіський, західнополіський;
Діалектизми – це слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і відрізняється від прийнятих у літературній мові нормами. За сукупністю мовних ознак розрізняються фонетичні, граматичні та лексичні діалектизми. Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: кирниця – криниця, гилтати – глитати, зора – зоря, дієд – дід. Граматичні діалектизми різняться від літературної норми оформленням певних граматичних форм: співаєть –співає, я му ходити – ходитиму, їсиш – їси, руков – рукою. Лексичні діалектизми – це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко – дядько, трускавки – полуниці, маржина – худоба, мелай, киндериця, калачики, пшенички – кукурудза. Етнографічні діалектизми – це назви місцевих реалій, що не використовуються на решті національної території: крисаня – різновид чоловічого капелюха, трембіта – духовий інструмент, плачинда – вид печива, бекмес – мед з буряків і кавунів, чипиці – черевики без застібок, ватра – вогнище в горах. Семантичні діалектизми – слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загальномовного: пироги – вареники, базар – майдан, збір – ярмарок, врода – урожай. Соціальнийдіалект – це різновид мови, вживаний як засіб спілкування між людьми, пов’язаними тісною соціальною або професійною спільністю, тобто це мова певної соціальної групи. Найістотнішим чинником, що обумовлює виникнення соціальних діалектів, є соціальна неоднорідність суспільства, яке має виробничо-професійні, а також вікові групи. Серед різновидів соціальних діалектів виокремлюють професійні та групові жаргони, арґо, сленг. ЦЕ ЦІКАВО |