Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
 Скачать 2.44 Mb.
|
|
ТЕМА 4 Міжперсональні форми професійного спілкування Питання теми: Призначення жанрів усного професійного спілкування. Вимоги до підготовлення та проведення ділових бесід. Особливості проведення переговорів. Ділова телефонна розмова. Використання звертань у ситуаціях ділового спілкування. Форми мовленнєвого етикету, поширені у професійному спілкуванні. Які існують жанри усного професійного спілкування. Як ефективно провести бесіду на професійну тему? Індивідуальне професійне спілкування реалізується в таких жанрах:
За призначенням жанри усного професійного спілкування поділяються на:
О Ділова бесіда – це найпоширеніша форма професійного спілкування, що здійснюється для передавання інформа-ції, обміну думками, почуттями та ін. дним з найпоширеніших жанрів ділового спілкування є бесіда. Залежно від кількості співроз- мовників бесіди поділяють на індивідуальні (форма реалізації – діалог) та групові (полілог). Оскільки кожна бесіда — це акт творчості, прояву індивідуаль- ності, то загальних рецептів, які б сприяли її ефек- тивності, немає. Тим часом у практиці спілкування, особливо ділового, склалися певні вимоги, рекомендації, принципи його проведення. Схема 1.13 – Етапи підготовлення ділової бесіди  Схема 1.14 – Етапи проведення ділової бесіди  
 Активне слухання та взаємообмін думками. Наведення зрозумілих, точних та переконливих аргументів. Спільне знаходження оптимального способу розв’язання проблеми, постановка конкретних завдань щодо наступних дій. Узагальнення підсумків обговорення, формулювання остаточного рішення. Висловлювання про наміри на майбутнє (взаєморозуміння, співпрацю, зустріч тощо). Подяка, побажання взаємних успіхів та прощання.    Ч  инники, що впливають на ефективність ділової бесіди:
Види переговорів. Як ефективно провести ділові переговори? Цей вид ділового спілкування завжди передбачає двох чи більше учасників, інтереси яких частково збігаються, а частково – ні. М Переговори – це вид спільної з партнером діяль-ності, спрямова-ної на розв’язання проблем. ета переговорів – знайти взаємоприйнятне рішення, уникаючи крайньої форми прояву конфлікту. Отже, призначення переговорів – обговорити проблему, яка викликає спільний інтерес, ухвалити спільне рішення. Зазвичай переговори виконують різні функції:
інформацією, поглядами, налагодженню нових зв'язків. Ця функція обов'язково властива будь-яким переговорам, однак якщо вони обмежуються лише нею, то такі переговори скоріше можна назвати консультаціями.
Щодо відносин між учасниками зустрічі виокремлюють:
У процесі переговорів можна виокремити три основних етапи:
Будь-які переговори починаються задовго до того, як сторони сядуть за стіл та їх учасники почнуть обговорювати проблему. Організаційна підготовка передбачає формування делегації, визначення місця переговорів, часу зустрічі, порядку дня засідання, погодження питань, що стосуються ведення переговорів. Схема 1.15 – Початковий етап переговорів  Розглядаючи безпосередньо процес проведення переговорів, багато дослідників зазначають, що вони, залежно від завдань, які вирішують його учасники, можуть мати декілька етапів. Навіть у тих випадках, коли партнери прагнуть знайти спільне рішення проблеми, їм потрібно пройти ці етапи. Інакше існує небезпека або завершити переговори невдалим рішенням, або взагалі втратити можливість домовитися. Схема 1.16 – Етапи переговорного процесу         Аналіз результатів переговорів передбачає відповіді на такі питання:
Як ефективно провести ділову телефонну розмову? Ділові люди великого значення надають телефонній бесіді. І це не випадково, адже телефонне спілкування є найпростішим способом встановлення контакту. Середня тривалість ділової телефонної розмови становить 5 – 6 хвилин. Саме тому дуже важливо не лише стисло формулювати свої думки, але й швидко перебудовуватися, реагуючи на різні теми. Схема 1.17 – Е  Чого я хочу досягти? Які цілі розмови є кінцевими, а які проміжними? Який час дзвінка є оптимальним? Які питання я хочу з’ясувати, в якій послідовності (запис ключових слів, основних пунктів)? Якою може бути моя реакція на можливі варіанти відповідей співрозмовника? Які засоби для запису змісту бесіди слід підготувати?  Інформування про мету дзвінка (до 1 хв.) Обговорення суті справи (2-4 хв.) Завершення розмови, прощання (0,5 хв.) Взаємне привітання та представлення співрозмовників (0,5 хв.)      Фіксування домовленості. Оцінювання результатів розмови. Планування наступних дій.  тапи проведення ділової телефонної розмови   Як вести себе під час ділової телефонної розмови?
Як звернутися до співбесідника у професійній ситуації? Які форми мовленнєвого етикету використовуються в усному професійному спілкуванні? Існує чимало типових професійних ситуацій, котрі називаються етикетними, у них взаємини між тими, хто спілкується, стоять на передньому плані, Це ситуації вітання, знайомлення, прощання, вибачення тощо. У суспільному житті людини такі ситуації трапляються безліч разів. І було б нелегко, та й недоцільно, щоразу придумувати вислови, фрази для їх мовного оформлення. Через те, що ці ситуації мають стандартний, типізований характер, їхнє мовне «забезпечення» є стереотипним, тобто узвичаєним, усталеним. Немає потреби доводити, що такі стереотипи полегшують мовленнєве життя людини. Навіщо видумувати, як і що казати, коли існують готові фрази, словесні формули для кожної із типових ситуацій, і потрібно тільки зробити вдалий вибір із цього набору. Однак ці мовні форми й о Мовленнєвий етикет – це прийняті у суспільстві спеціальні висловлювання ввічливості, а також правила їх використання в різних ситуаціях спілкування. Мовленнєвий ети-кет – це прийняті у суспільстві спеціальні висловлювання ввічливості, а також правила їх використання в різних ситуаціях спілкування. собливості їх застосування необхідно добре знати. Спілкування починається із звертання. У ситуаціях анонімного спілкування досить поши- реним є звертання громадянине і його жіноча форма гро- мадянко. Вживання цього звертання обмежене сферами законодавства, юриспруденції, охорони громадського порядку. У професійній діяльності його не використовують, через те, що воно має підкреслено офіційне забарвлення. Звертання пане і пані є підкреслено ввічливими, вишуканими, є зручними для вживання у будь-якому випадку: для привітання знайомих і незнайомих людей (Доброго ранку, пані! Вітаю Вас, пане Савчук!); для встановлення контакту з незнайомою людиною (Пане, Ви не могли б мені допомогти?); у професійному спілкуванні в поєднанні з іменем, прізвищем або назвою професії, посади, звання (Пане директоре, я виконав Ваше доручення. Пані Ірино, Вам телефонують). У спілкуванні з молодою дівчиною прийнято вживати звертання панно. Звертання пане, пані та панно не використовують з ім’ям по батькові (неправильно: Пане Іване Дмитровичу). Набули поширення і звертання добродію, добродійко. Їх можна вживати без додавання прізвища (в анонімному спілкуванні) і з прізвищем (коли співрозмовники знайомі): Добродію Шевчук, Ваш виступ викликав у мене чимало запитань. У формі множини звертання вживають під час переговорів з групою людей і в ситуаціях публічного виступу: Панове! Пані та панове! Шановні колеги! Дорогі колеги! Вельмишановні пані та панове! Вельмишановні добродії! Панове делегати! У професійному спілкуванні, коли співрозмовники знайомі, найбільш поширене звертання на ім’я і по батькові, що ставляться в кличному відмінку. Розглянемо найпоширеніші правила творення кличного відмінка в українській мові. 1. У кличному відмінку однини іменників першої відміни (це іменники жіночого та чоловічого роду із закінченнями -а, -я) в офіційних звертаннях вживаються закінчення -о, -е, -є:
2. У кличному відмінку однини іменників другої відміни (це іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним) вживаються закінчення -у (-ю), -е:
У звертаннях, що мають форму множини, кличний відмінок не утворюється: шановні колеги, дорогі друзі. У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Наталіє Сергіївно, Петре Степановичу. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова або друге слово може мати форму називного відмінка: пане директоре (директор), товаришу асистенте (асистент). У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і ім’я: пані Катерино, колего Степане. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: товаришу Осипов, добродійко Іванова. Різноманітними в українській мові є етикетні форми вітання. Вони можуть уживатися відповідно до ситуації та стосунків між співрозмовниками. Найбільш поширеними є вислови: Здрастуйте! Радий Вас вітати! Добрий день (ранок, вечір)! Вітаю Вас! Доброго дня (ранку, вечора)! Радий Вас бачити! ДозвольтеВас привітати! ЦЕ ЦІКАВО Національні традиції вітання Кожному народу, кожній соціальній групі властива своя манера вітання. Так, монголи та індокитайці проявом увічливості вважають потирання носа, а в Новій Зеландії вітають один одного торкаючись носами. Серед народів Нігеру проявом поваги є дотик лобом до підлоги, а ось жителі Тибету вітаючись знімають головний убір правою рукою, ліву закладають за вухо і при цьому висовують язик. Японців з дитинства привчають посміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм «кислим виглядом». Тому на обличчі японця завжди посмішка, і коли він пригнічений, і коли йому соромно чи боляче. В Японії застосовуються три види поклонів: найнижчий – сайкейрей, середній – під кутом 30° і легкий – під кутом 15°. У басейні ріки Конго існує звичай подавати один одному обидві руки і, схилившись, дути на них. У країнах Європи вітають один одного, трохи підіймаючи правою рукою капелюх і роблячи легкий уклін головою. Вітальні формули за своїм змістом у різних етномовних спільнотах дуже відмінні, іноді дивні з нашого погляду. Так, стародавні єгиптяни запитували: Як пітнієш? Античні греки закликали: Радуйся! А сучасні монголи з'ясовують: Як кочуєш? Як худоба? Такими фразами обмінюються й поважні люди, які, звісно, не кочують і здебільшого не мають худоби. Всім цим вітанням властива однакова спрямованість: засвідчити увагу до людини, своє ґречне ставлення, спитати, чи з нею все гаразд тощо. У ситуації прощання найбільш уживаними і нейтральними є такі вислови: До побачення! До понеділка! До (наступної) зустрічі! Сподіваюсь, ми ще побачимось! На все добре! Радий буду Вас бачити! Прощання може бути одночасно й побажанням: Усього Вам доброго! Щасливо! Усього Вам найкращого! Хай щастить! Бувайте здорові! Щасливої дороги! Перш ніж попрощатися співрозмовники досить часто висловлюють своє враження від зустрічі: Ми приємно провели час. Приємно було познайомитися. Мені приємно було поспілкуватися з Вами. Я задоволений нашою зустріччю. Приємно, що ми знайшли спільну мову. Чудово, що ми дійшли згоди у вирішенні питання. Прощанню може передувати подяка за успіх ділової зустрічі: Дякую, що вислухали мене. Дякую, що приділили мені увагу. Дуже вдячний Вам за цінні поради. У ситуаціях професійного спілкування можливі ситуації, коли необхідно вибачитися: Вибачте, що затримав Вас. Вибачте, що забрав у Вас так багато часу. Вибачте, що потурбував Вас. Вибір форм подяки також визначає ситуація спілкування. Найуживанішими є вислови: Спасибі. Дякую. Спасибі за допомогу. Дякую за пораду. Дякую за те, що допомогли мені. Я Вам вдячний. Щиро Вам вдячний. Велике Вам спасибі. Я Вам дуже (щиро, глибоко, надзвичайно) вдячний. Я хочу подякувати Вам за допомогу. Я хотів би подякувати Вам. Слова, що передають власне подяку, можуть супроводжувати вислови, які підсилюють вдячність мовця або містять комплімент: Спасибі, Ви так мені допомогли. Дякую! Ви так багато зробили для мене. Дякую, Ви дуже люб’язні. Спасибі, я Вам дуже зобов’язаний. Дякую, я зворушений Вашою увагою. Етикет вимагає, щоб висловлена вдячність не залишалася без відповіді. Найчастіше вживають такі мовленнєві форми: Будь ласка. Мені приємно було допомогти Вам. Прошу. Завжди радий Вам допомогти. Не варто. Завжди до ваших послуг. Немає за що. Надзвичайно важливим у професійному спілкуванні є вдалий вибір форми вибачення. У різних типах спілкування найчастіше вживають такі вислови: Пробачте. Я хочу попросити у вас вибачення. Вибачте, будь ласка. Я повинен попросити у вас вибачення. Прошу вибачення. Я не можу не попросити у вас вибачення. Дозвольте попросити у вас вибачення. Разом з наведеними вище висловлюваннями вживаються фрази: Я не хотів Вас образити. Я завдав Вам стільки турботи (хвилювань). Я завинив перед Вами. Мені дуже прикро (неприємно, жаль), Прошу Вас, не ображайтесь. що так сталося. Я завинив перед Вами. Я не хотів завдати Вам неприємностей. Я відчуваю свою провину перед Вами. Ми розглянули різноманітні висловлювання етикету, якими може супроводжуватися міжперсональне професійне спілкування. Як бачимо, мова надає людині багато можливостей, щоб ввічливо привітатися і попрощатися, тактовно подякувати, щиро попросити вибачення та ін. Володіння цим мовним багатством та вміле його використання допомагає людині створити бажаний імідж, забезпечує діловий успіх, сприяє поліпшенню стосунків з колегами, співпрацівниками. Питання для самоконтролю:
|