|
|
Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
Як узгоджується підмет з присудком у науковому тексті?
Для правильного оформлення висловлення важливо насамперед узгодити присудок з підметом. Для цього існують такі правила:
Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.
Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в множині: Чотири студенти пропустили заняття. Чотири студенти змагаються за першість.
Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета:
коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до проектної документації;
якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно і самостійно, присудок переважно ставиться у множині: Шість аспірантів склали іспит достроково.
Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Ряд випускників залишилось працювати в Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Частина членів комісії дійшла до думки про припинення дії постанови.
Може присудок вживатися в множині, якщо головні члени речення розділені підрядними реченнями або є однорідними: Ряд питань, які внесені на залік, будуть поставлені у письмовій формі.
Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.
Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей-садиба Лесі Українки сподобався усім. Виставка-продаж відбулася; Школа-інтернат відкрита з ініціативи..
Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма «Світоч»), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма «Світоч» відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.
Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.
Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.
Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час. Сучасні РЕА (радіоелектронні апарати)активно використовуються у сучасному житті.
Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі кличного відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис?; Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію.
Але коли в реченні є складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини: Ви призначені (призначений) на цю посаду.
Потрібно також пам’ятати, що науковий стиль вимагає уживання присудка лише в множині: На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.
Не є нормативним в науковому стилі форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад: Знайомтесь. Це наш кращий програміст. Вони допоможуть вирішити... Треба було б сказати: Знайомтесь. Це наш кращий програміст Гліб Якович. Він допоможе вирішити...
На які випадки керування потрібно звертати увагу, створюючи професійні тексти?
Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд. В українській мові розрізняють такі види керування:
Дієслівне – коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити (чого?) заходів, запобігати (чому?) аваріям, заперечувати (що?) факти, повідомляти (чим?) телефоном, ігнорувати (що?) пропозицію, зазнати (чого?) поразки, наголошувати (на чому?) на головному, заслуговувати (на що?) на увагу, досягти (чого?) згоди.
Іменне – іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження (чого?) незаконних дій, завідувач (чого?) відділу, забезпечення (чим?) літературою, опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) мовою, освоєння (чого?) комп'ютера, запобігання (чому?) злочинним заходам, навчання (чого?) інформатики.
Існують інші види іменного керування: пам'ятник (кому?) Шевченкові, магазин (кого?) Михайла Вороніна.
Прикметникове – коли прикметники керують формою іншого слова: характерний (для кого? чого?) для директора, притаманний (кому? чому?) директору, властивий (кому?) менеджеру, хворий (на що?) на грип, багатий (на що?) на ідеї.
Конкретної форми вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.
Досить часто в науковому тексті трапляється неточність та
двозначність формулювань, безпредметні й не дуже грамотні розмірковування, нечіткість у висловленні думки. Щоб уникнути таких помилок слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті.
При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати методами, але вдосконалення методів. Для організації роботи замало самого інформування, повідомлення фактів. Правильно Повідомляти – факти, інформувати – про факти. Спільний додаток у таких реченнях неможливий.
У стійких словосполученнях не замінюються окремі слова і не вводяться нові. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство (перероблено вислів узяло за живе), для відома і для діла (перероблено до відома), для розуму і душі (перероблено до душі).
Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків: повідомити (кому?) директору – інформувати (кого?) директора; опанувати (що?) мову – оволодіти (чим?) мовою; властивий (кому?) – характерний (для кого?); сповнений (чого?) – наповнений (чим?); оснований (на чому?) – заснований (ким?); торкатися (чого?) – доторкатися (до чого?).
Наприклад: Нехай ці знання будуть властиві й характерні нам (властиві нам, але характерні для нас).
Добираючи українські відповідники до російських, потрібно розрізняти мовні засоби: благодарить (кого?) – дякувати (кому?); причинять (что?) – завдавати (чого?); нуждаться (в чем?) – потребувати (чого?); подражать (кому?) – наслідувати (кого?). Наприклад: Голова подякував його (йому) за успіхи в роботі.
Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовиться к… (к чему?) – підготуватися до… (до чого?); стремится к… (к чему?) – прагнути до… (до чого?); предупреждать о… (о чем?) – попереджувати про… (про що?); думать о… (о чем?) – думати про… (про що?); случилось по вине – трапилось через провину.
Питання для самоконтролю:
Які типи речень переважають у науковому тексті?
Яким чином узгоджуються підмет і присудок у професійних текстах?
Як бувають типи керувань у синтаксисі професійного тексту?
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович. – К.: Либідь, 1991. – 256 с.
Арбузов Г. Ф. Практикум з ділової риторики / Г. Ф. Арбузов. – Х.: УкрДАЗТ, 2004. – Ч. 1. – 38 с.
Арбузов Г. Ф. Практикум з ділової риторики / Г. Ф. Арбузов. – Х.: УкрДАЗТ, 2008. – Ч. 2. – 48 с.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Академія, 2004. – 344 с.
Бондаренко М. Ф. Українська мова. Посібник-практикум для абітурієнтів / М. Ф. Бондаренко, О. З. Дюмін, А. О. Ніколаєва та ін. – 2-ге вид., доп. і доопр. – Х.: ХНУРЕ, 2005. – 624 с.
Ботвина Н. В. Ділова українська мова (офіційно-діловий та науковий стилі): навч. посібник / Н. В. Ботвина. – [3-є вид., перероб. і доп.]. – К.: АртЕк, 2001. – 280 с.
Васенко Л.А. Фахова українська мова: навчальний посібник / Л.А. Васенко, В.В. Дубічинський, О.М . Крилець.– К. : Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.
Волкотруб Г. Й. Практична стилістика сучасної української мови: використання морфологічних засобів мови: навч. посібн. / Г. Й. Волкотруб. – К.: ТОВ «ЛДЛ», 1998. – 176 с.
Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови: навч. посібн. / Г. Й. Волкотруб. – К.: МАУП, 2002. – 208 с.
Галузинська Л. I. Українська мова за професiйним спрямуванням : навчальний посiбник / Л. I. Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. – К. : Знання, 2008 . – 430 с.
Глущик С. В. Сучасні ділові папери / С. В. Глущик, О.В. Дияк, С. В. Шевчук. – К.: А.С.К., 2002. – 400 с.
Грищенко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посібник / Т. Б. Грищенко. – К.: Кондор, 2010. – 166 с.
Діденко А. Н. Сучасне діловодство: навч. посіб / А. Н. Діденко. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.
Дудик П. С. Стилістика української мови: навч. посібн. / П.С. Дудик. – К.: Академія, 2005. – 368 с.
Дяков А. С. Основи термінотворення / А. С. Дяков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2000. – 218 с.
Жайворонок В. В. Українська мова в професiйнiй дiяльностi : навчальний посiбник для внз / В. В. Жайворонок, В. М. Брiцин, О. О. Тараненко. - К. : Вища школа, 2006 . – 430 с.
Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.
Колотілова Н. Риторика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Наталія Колотілова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 229 с.
Корж А. В. Українська мова професiйного спрямування : навчальний посiбник / А. В. Корж. – К. : Правова єднiсть, 2009 . – 290 с.
Культура української мови. Довідник. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.
Матвєєва Т. С. Курсова, дипломна, магістерська робота: етапи виконання, структура, правила оформлення, норми бібліографічного опису: методичні вказівки для студентів філологічного факультету / Т. С. Матвєєва. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. – 74 с.
Мацько Л. І. Культура української фахової мови: навч. посібн. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець.– К.: Академія, 2007. – 360 с.
Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: навч. посібн. / З. О. Мацюк, Н. І. Станкевич. – К.: Каравела, 2005. – 352 с.
Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: навч. посібн. / Мозговий В. І. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с.
Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навч. посібн. / Г.С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.
Панько Т. І. Українське термінознавство: Підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.
Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор, 2011. – 352 с.
Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник. / О. Д. Пономарів. – [3-тє вид., перероб. і доповн.]. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.
Потелло Н. Я. Українське ділове мовлення і спілкування: навч. посібн. / Н. Я.Потелло, Г. Є. Скиртач.– К.: МАУП, 2003. – 440 с.
Сагач Г. М. Ділова риторика: мистецтво риторичної комунікації: навч. посібн. / Г. М. Сагач. – К.: Зоря, 2003.
Семеног О. М. Культура наукової української мови: навч. посібн. / О. М. Семеног. – К.: Академія, 2010. – 216 с.
Томан І. Мистецтво говорити / І. Томан; [пер. з чеськ.]. – [2-ге вид.]. – К., 1989. – 293 с.
Українська ділова мова: Практичний посібник на щодень / за ред. д.техн.н., акад. УНГА М. Д. Гінзбурга. – Х.: Термін, 2003. – 592 с.
Українська мова. Енциклопедія / [за ред. І. В. Муромцева]. – К.: Майстер-клас, 2011. – 400 с.
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т української мови. – [4-те вид., випр. й доповн.]. – К.: Наук. думка, 2001. – 240 с.
Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К.: Довіра, 2003. – 623 с.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: підручник / С. В. Шевчук. – К.: Літера ЛТД, 2003. – 480 с.
Чибісова Н. Г. Риторика: навч. посібн. / Н. Г. Чибісова, О. І. Тарасова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 277 с.
Чорненький Я. Я. Українська мова за професійним спрямуванням. Ділова українська мова: теорія, практика, самостійна робота: навч. посібн. / Я. Я. Чорненький – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.
|
|
|
Скачать 2.44 Mb.