ТЕМА 6
Особливості використання граматичних форм прикметників
у професійному мовленні
Питання теми:
Я
Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета і відпові-дає на питання який? чий? (новий, університетський, програмний).
кісні прикметники. Стилістичне розрізнення форм ступенів порівняння прикметників. Відносні та присвійні прикметники. Найуживаніші види прикметників у професійному мовленні.
Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (новий, університетський, програмний).
У чому полягає специфіка творення якісних прикметників і їх використання у професійному мовленні?
За характером ознаки, яку виражають прикметники, особливостями творення вони поділяються на якісні, відносні і присвійні.
Якісні прикметники виражають такі ознаки пред-
мета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мі-
рою (важкий, складний, довгий). Найголовнішою гра-
матичною ознакою якісних прикметників є їх здатність
утворювати форми ступенів порівняння. Кожен із сту-
пенів має дві форми: просту і складену.
Вищий ступінь порівняння вказує, що в одно-
му предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, -ш (складний – складніший).
При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жчі щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жч пишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий, дорожчий).
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш або менш(важкий – більш важкий або менш важкий).
Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.
Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший – найміцніший).
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня сполук від усіх (за всіх), над усе (наприклад: спокійний – найбільш спокійний, спокійніший від усіх).
У науковому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається звичайно аналітичною формою (за допомогою прислівників більш, менш, далеко, надто, дуже тощо), оскільки творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.
У чому особливості вживання відносних та присвійних прикметників у професійному мовленні?
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (навчальна аудиторія, комп’ютерний клас). Саме відності прикметники переважають у науковому мовленні, тому що максимально точно вказують на ознаки предметів, явищ, процесів, наприклад: кольоровий графічний адаптер, зарядний пристрій, алюмінієвий дріт, стільниковий зв'язок тощо. Крім того, відності прикметники конкретизують значення термінів для їхнього використання в окремих галузях знання: квадратична форма (математичний термін) – граматична форма (мовознавчий термін); мережевий протокол (термін галузі телекомунікацій) – стислий протокол (термін документознавства); енергозалежна пам'ять (термін комп’ютерних наук) – мимовільна пам'ять (фізіологічний термін). У науковому мовленні відносні прикметники беруть участь у творені термінів-словосполучень. У професійному мовленні галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки такі прикметники найчастіше позначають:
ознаку предмета відносно до дії, процесу, стану (обмінна буферизація, змінні дані, рухоме зображення, послідовне кодування);
ознаку об’єкта, явища за призначенням (звуковий генератор, імпульсний випрямляч, захисне блокування, супутникова антена, палітурна голка);
ознаку об’єкта, явища за функціональністю (світлове випромінювання, телекомунікаційна лінія, безперервне вимірювання, ручне введення);
ознаку об’єкта відносно до місця, часу (вхідні дані, постійні коливання, послідовне кодування, внутрішній діаметр);
характеристику предмета за матеріалом виготовлення (магнітний диск, коаксіальний кабель, двожильний кабель, ламінована стрічка, алюмінієвий дріт);
ознаку об’єкта, явища відносно до кількості (подвійна буферизація, двійкове кодування, чотирибайтове число, первинний запис, одноелектронний транзистор).
Відносні прикметники, на відміну від якісних, є похідними і утворюються за допомогою суфіксів -н-, -ов-, -льн-, -ичн- від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ. Наприклад: автомат → автоматичне блокування; вектор → векторна величина; телефон → телефонний зв'язок; контакт → контактний запис; розрахунок → розрахункова величина; початок → початкові дані; тон → півтонове зображення; ультразвук → ультразвукове випромінювання; коливати – коливальний рух; обчислювати → обчислювальна задача; алгебра → алгебричні функції та ін.
Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (ректорів кабінет, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).
Способи творення присвійних прикметників:
від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сергіїв, студентів);
від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), -їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).
У деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).
Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (наприклад, срібний перстень(відносний прикметник) – срібний голос(якісний).
Присвійні прикметники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -ого, а не -а. Отже, треба писати: Відродити славу Свято-Пантелеймонового монастиря; Після закінчення Карлового університету. Написання Свято-Пантелеймонова монастиря, Карлова університету є помилковими.
Присвійно-відносні прикметники, на відміну від присвійних, що виражають належність індивідуальній особі, вказують на більш узагальнену віднесеність.
Присвійно-відносні прикметники творяться від прізвищ винахідників за допомогою суфіксів присвійних прикметників -ів- (-їв-) та суфіксів відносних прикметників -ськ (ий), -цьк (ий).У науковому мовленні вони виступають як терміни-словосполучення: Р. Броун → броунівський рух; Е. Холл → холлівський ефект; В. Рентген → рентгенівський апарат; Дж. фон Нейман → фон-нейманівська архітектура.
П отрібно звертати увагу на значення прикметників-паронімів. Так, здатний – це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здатний виконувати експе-
риментальне дослідження; здібний означає обдарований, такий, що має здібності: здібний аспірант. Загальноприйнятий – це визнаний усіма, узвичаєний; натомість загальноприйнятний – такий, якого всі можуть визнати й прийняти.
Питання для самоконтролю:
На які розряди поділяються прикметники?
Як утворюються ступені порівняння від якісних прикметників?
У чому полягають особливості використання відносних прикметників у професійному мовленні?
Яку роль виконують присвійно-відносні прикметники у науковому мовленні?
Які існують способи творення відносних та присвійно-відносних прикметників, що виступають науковими термінами?
ТЕМА 7
Вживання займенників у мовленні професійного спілкування
Питання теми:
Присвійні займенники у фаховій мові. Вживання означальних займенників у науковому та офіційно-діловому стилях. Особливості використання вказівних та питальних займенників у професійному мовленні.
Які існують розряди займенників?
З
Займенник – частина мови, яка лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.
айменники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом, відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.
За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:
особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа),
ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (третя особа);
зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує
дію;
присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в родовому відмінку його, її;
вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки;
означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;
питальні – являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;
відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних: Перемагає той, хто дуже цього прагне;
неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;
заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.
У чому особливості використання особових займенників у фахових текстах?
Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці), у наукових текстах він вживається рідко, в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких висновків).
Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею. Необхідно уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. – Програміст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Директор з нею (?) не погодився. Використання цих займенників у наукових текстах обмежене, їх доцільно заміняти іменниками.
Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.
Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант на ньому, а не на нім.
Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.
Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).
Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах). Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – надсилаємо для ознайомлення. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися – пропоную Вам з'явитися.
Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.
Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.
Як використовуються присвійні займенники у фахових текстах?
Присвійні займенники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.
Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.
Для уникнення зайвого паралелізму у професійному мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.
Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Він своїми руками відремонтував свій принтер. – Він власноруч відремонтував свій принтер.
Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції. – Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.
У чому полягає специфіка вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у науковому тексті?
У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, котрогось із присутніх – декого із присутніх.
Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.
На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.
Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...
Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність професійних текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність.
Питання для самоконтролю:
Які розряди займенників Ви знаєте?
Як в науковому та офіційно-діловому стилях використовуються займенники?
У чому полягає особливість використання займенників 3-ої особи однини?
Які існують особливості використання питальних та вказівних займенників у професійному мовленні?
ТЕМА 8
Особливості вживання числівників у професійному мовленні
Питання теми:
Принципи відмінювання числівників в українській мові. Творення складних слів, до складу яких входять числівники. Сполучення числівників з іменниками. Особливості використання числівників у науково-технічних текстах.
Як використовуються відмінкові форми кількісних числівників в усному професійному мовленні?
З
Числівник – це частина мови, яка означає абстрактно-матема-тичну кількість (12, 124, 52/3, 0,25) або точно визначену кіль-кість (предметів при лічбі (25 кілометрів, 150 вольт, 5 секунд).
а розрядами числівники бувають:
кількісні (відповідають на питання скільки?):
30 Мбайт; 14 комп’ютерів; 0,3 %;
порядкові (відповідають на питання котрий,
котра, котре, котрі?): ІІ курс, 5-ий протокол передачі
даних.
За будовою числівники поділяються на:
прості (один, три, десять, сорок, сто);
складні (одинадцять, п’ятдесят, вісімсот, двісті);
складені (сто п’ятдесят сім, одна тисяча дев’яносто четвертий).
За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками усного мовлення є вживання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників.
Розглянемо особливості їх відмінювання.
1. Числівник один (одне (-о), одна, одні) відмінюється так:
Н. (скільки?)
Р. (скількох?)
Д. (скільком?)
3. = Н. або Р.
О. (скількома?)
М. (на скількох?)
|
один – одне (-о)
одного
одному
одне (-о)
одним
(на) одному (ім)
|
одна
однієї (-ої)
одній
одну
однією (-ою)
(на) одній
|
одні
одних
одним
= Н. або Р.
одними
(на) одних
|
Форми середнього роду одно і одне є паралельними, але одне – частіше вживана форма. Вживання форми одно в науковому й офіційно-діловому стилях не допускається.
2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так:
Н. два – дві
Р. двох
Д. двом
З. = Н. або Р.
О. двома
М. (на) двох
|
три
трьох
трьом
=Н. або Р.
трьома
(на) трьох
|
чотири
чотирьох
чотирьом
=Н. або Р.
чотирма
(на) чотирьох
|
3. Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) форми і відмінюються за таким зразком:
Н. п’ять
Р. п’яти (п’ятьох)
Д. п’яти (п’ятьом)
З. п’ять або п’ятьох
О. п’ятьма (п’ятьома)
М. (на) п’яти (п’ятьох).
|
десять
десяти (десятьох)
десяти (десятьом)
десять або десятьох
десятьма (десятьома)
(на) десяти (десятьох)
|
У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування:
Н. шість
Р. шести (шістьох)
Д. шести (шістьом)
3. шість або шістьох
О. шістьма (шістьома)
М. (на) шести (шістьох)
|
сім
семи (сімох)
семи (сімом)
сім або сімох
сьома (сімома)
(на) семи (сімох)
|
вісім
восьми (вісьмох)
восьми (вісьмом)
вісім або вісьмох
вісьма (вісьмома)
(на) восьми (вісьмох)
|
Як п’ять або шість відмінюються числівники дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять, тридцять.
Складні числівники на -десят в українській мові (на відміну від російської) першу частину при відмінюванні не змінюють, порівняйте:
російська мова
И. шестьдесят
Р. шестидесяти
Д. шестидесяти
В. шестьдесят
Т. шестьюдесятью
П. (о) шести десяти
|
українська мова
Н. шістдесят
Р. шістдесяти (шістдесятьох)
Д. шістдесяти (шістдесятьом)
З. шістдесят або шістдесятьох
О. шістдесятьма (шістдесятьома)
М. (на) шістдесяти (шістдесятьох)
|
5. Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім знахідного, що дорівнює називному, мають закінчення -а:
Н. сорок
Р. сорока
Д. сорока
З. сорок
О. сорока
М. сорока
|
дев’яносто
дев’яноста
дев’яноста
дев’яносто
дев’яноста
дев’яноста
|
сто
ста
ста
сто
ста
ста
|
6. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються обидві частини:
Н. двісті
Р. двохсот
Д. двомстам
З. двісті
О. двомастами
М. (на) двохстах
|
триста
трьохсот
трьомстам
= Н. або Р.
трьомастами
(на) трьохстах
|
сімсот
семисот
семистам
= Н. або Р.
сьомастами (сімомастами)
(на) семистах
|
Паралельні форми орудного відмінка числівників п’ятсот – дев’ятсот: п’ятьмастами (п’ятьомастами), шістьмастами (шістьомастами), сьомастами (сімомастами), вісьмастами (вісьмомастами), дев’ятьмастами (дев’ятьомастами).
7. Числівник тисяча відмінюється як іменник першої відміни мішаної групи (тисяча, тисячі, тисячі, тисячу, тисячею, (на) тисячі), мільйон, мільярд відмінюються, як іменники другої відміни твердої групи (мільйон, мільйона, мільйону, мільйон, мільйоном, (на) мільйоні).
8. Збірні кількісні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників від два, оба (давня форма), три тощо: двоє, двох, двом, двох, двома, (на) двох; троє, трьох, трьом, трьох, трьома, (на) трьох.
Як числівник два відмінюються збірні числівники обидва, обидві, обоє, тобто: Р. в. – обох, Д. в. – обом, З. в. = Р. в., О. в. – обома, М. в. – (на) обох.
Збірні числівники четверо, п’ятеро – двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих відмінках форми відповідних кількісних числівників (у родовому, давальному, місцевому відмінках це форми на -ох, -ом, в орудному відмінку – обидві форми, крім числівника чотирма): чотирьох, чотирьом..., п’ятьох, п’ятьом, п’ять (п’ятьох), п’ятьма (п’ятьома), на п’яти (п’ятьох).
9. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:
Н. одна тисяча чотириста сорок п’ять
Р. однієї тисячі чотирьохсот сорока п’яти (п’ятьох)
Д. одній тисячі чотирьомстам сорока п’яти (п’ятьом)
З. одну тисячу чотириста сорок п’ять (п’ятьох)
О. однією тисячею чотирмастами сорока п’ятьма (п’ятьома)
М. (на) одній тисячі чотирьохстах сорока п’яти (п’ятьох)
10. У дробових кількісних числівниках перший компонент відмінюється, як кількісний числівник, другий – як прикметник:
Н. п’ять шостих, три десятих
Р. п’яти шостих, трьох десятих
Д. п’яти шостим, трьом десятим
З. = Н.
О. п’ятьма шостими, трьома десятими
М. (на) п’яти шостих, трьох десятих
11. Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються.
12. Після прийменника близько кількісний числівник обов’язково ставиться у родовому відмінку: близько ста сорока кілограмів, близько двохсот шістдесяти кілометрів, близько тисячі семисот сторінок.
13. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п’ять: кільканадцяти (кільканадцятьох), кількадесятьма (кількадесятьома).
Як відмінюються порядкові числівники?
1. Порядкові числівники, що мають закінчення -ий відмінюються, як прикметники твердої групи:
Н. п’ятий
Р. п’ятого
Д. п’ятому
З. п’ятий (п’ятого)
О. п’ятим
М. (на) п’ятому
|
одинадцятий
одинадцятого
одинадцятому
одинадцятий (ого)
одинадцятим
(на) одинадцятому
|
сотий
сотого
сотому
сотий
сотим
(на) сотому
|
Лише числівник третій відмінюється, як прикметник м’якої групи (третього, третьому, ...).
У складених порядкових числівниках відмінюється тільки остання складова: тисяча дев’ятсот п’ятдесятий рік, тисяча дев’ятсот п’ятдесятогороку, тисяча дев’ятсот п’ятдесятомуроку (рокові), у тисяча дев’ятсот п’ятдесятомуроці; дві тисячі першийрік, дві тисячі першогороку, у дві тисячі першомуроці тощо.
Як утворюються складні слова з кількісними числівниками?
Необхідно обирати правильну форму кількісних числівників при творенні складних слів (іменників і прикметників). Основними правилами є такі:
Числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток, одноколірний, одногорбий, однолюб.
У двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники два, три, чотири. Елементи два-, три-, чотири- приєднуються до кореня, який починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, двопроцентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий, тритижневий, триборство, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотириденний, чотирикутник тощо.
Форми двох-, трьох-, чотирьох- виступають в окремих словах, другий компонент яких, як правило, починається на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьохелектродний, чотирьохактний, чотирьохетапний, а також двохсотліття, двохмільйонний тощо, хоча: двоокий, двоокис, двооксид, двоопуклий, двоутробний.
Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що закінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двадцятичотирьохповерховий, двохтисячоліття.
Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням и): п’ятигодиний, шестиденний, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятдесятиметровий.
Числівники дев’яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, стодвадцятип’ятилітній, стоквартирний, дев’яностопроцентний, дев’яносторіччя.
Числівники сорок, двісті – дев’ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, сорокаденний, двохсотлітній, п’ятисотрічний.
Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-: тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тисячокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний.
Як числівники сполучаються з іменниками у професійному мовленні?
Таблиця 2.7 – Узгодження іменників з числівниками
Правило
|
Приклад
|
1
|
2
|
Числівник один і ті, що закінчуються на один, узгоджуються з іменником у роді, числі й відмінку:
|
один модем, двадцять одна програма, одне дослідження, одного модема, двадцять одної програми, одного дослідження
|
Числівники два, три, чотири, обидва і складені, що закінчуються на 2, 3, 4 сполучаються з іменником у формі називного відмінка множини. Означення, яке входить до складу словосполучення, може мати форму називного або родового відмінка множини:
|
два контракти, три материнські плати, чотири потужних процесори, обидва студенти
|
1
|
2
|
Числівникип’ять і більше(крім зазначених вище) вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини:
|
п’ять вінчестерів, сто двадцять друкованих аркушів, сім відгуків
|
Іменники, що вживаються при числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль мають форму родового множини у всіх відмінках:
|
мільйон пасажирів, мільйона пасажирів; тисяча відсотків, тисячі відсотків, тисячею відсотків
|
Дробові числівники вживаються з іменниками у формі родового відмінка однини. Іменник раз у родовому відмінку має закінчення –а:
|
збільшити швидкість роботи процесора у 1,8 раза; одна друга площі, дві четверті програми; три п’яті пам’яті
|
У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину:
|
один з половиною відсоток, два з половиною кілобайти, три з чвертю кілометри, п’ять з чвертю секунд
|
При іменниках з числовим значенням половина, третина, чверть вживаються іменники у формі родового відмінка однини або множини:
|
половина пам’яті, половина комп’ютерів, третина вартості, третина сайтів, чверть зарплати, чверть завдань
|
Числівник півтора, півтори сполучаються з іменниками у родовому відмінку однини, а числівник півтораста – у родовому відмінку множини. Ці числівники не відмінюються:
|
півтори тонни, півтора року, півтораста гривень; півтори тоннами, півтора роком, півтораста гривнями
|
При словах пара, десяток, дюжина, сила, маса іменники вживаються у родовому відмінку множини:
|
пара файлів, десяток нагород
|
Як правильно записати цифрову інформацію у фаховому тексті?
Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (дефектних виробів повинно бути не більше двох ). Так само пишуться однозначні числівники, якими позначаються часові межі (випробування повинні тривати три – п’ять місяців). Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (250 Гб).
Складні і складені кількісні числівники звичайно записують цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (порівняйте: Було забраковано 28 виробів з цієї партії. – Двадцять вісім виробів з цієї партії було забраковано).
Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи з допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій – кожен четвертий знак: 100 000 т, 253 530 грн).
Запис порядкових числівників відрізняється від запису кількісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (по 3-му класу точності, радіоприймачі 1-го класу). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: вироби 1, 2 і 3-го сортів.
Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах з допомогою римських цифр, проте вже без відмінкових значень (так, наприклад, подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів та ін.).
Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися у фахових текстах комбіновано: 100-процентний, 50-кілометровий, 4-міліметровий (дозволяється другу частину таких назв скорочувати, якщо це одиниця виміру: 50-км, 4-мм).
Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів: можна 473 000, а можна 473 тис.; можна 1 000 000, а можна 105. Словесно-цифровий запис не лише дає можливість скорочувати написання великих і малих чисел, а й значно полегшує сприймання.
На відміну від загальнонародної мови, де приблизна кількість виражається багатьма однослівними, описовими й фразеологічними одиницями, у науковому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів (понад, до, зверх, більше, менше). Натомість широко вживані у фахових текстах дробові числівники в розмовній мові майже не вживаються.
Наявність чи відсутність іменника при числовій назві залежить від тексту документа (від його конкретного змісту).
Питання для самоконтролю:
Які особливості відмінювання кількісних числівників?
Які особливості відмінювання кількісних дробових числівників?
Які особливості відмінювання порядкових числівників?
Як іменники узгоджуються з числівниками?
У чому полягають принципи запису цифрової інформації у фахових текстах?
|
Скачать 2.44 Mb.