Українська мова за проф. спрямув.. Модуль І культура усної та писемної форм професійного мовлення
 Скачать 2.44 Mb.
|
|
ТЕМА 2 Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні Питання теми: Історія та сучасні проблеми української термінології. Стилістичні особливості груп професійної лексики. Термінологічна і професійна лексика у складі мови галузі електроніки та комп’ютерної техніки. Вимоги до термінологічної одиниці. Загальнонаукова та вузькоспеціальна термінологія. Як формувалася та розвивалася українська термінологія? Виокремлюють шість періодів формування української термінології. Перший період (ІХ – перша половина ХІХ ст.). Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. «Ізборники» Святослава, літописи, «Поучення дітям» В. Мономаха, «Руська правда» (1282) та ін. фіксують сакральну, природничу, суспільно-політичну, астрономічну термінології. Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ –ХVІІ ст. у Львові, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна. Українську науково-виробничу, природничу, мистецьку термінологію представлено в загальномовних словниках того часу: «Лексикон словенороський» П. Беринди (1627), «Лексис» Л. Зизанія (1596), «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (ХVІІ ст.), «Синоніма славеноросская» невідомого автора (ХVІІ ст.). Гальмували розвиток української наукової мови до середини ХІХ ст. недержавний статус української мови, заборони її як засобу спілкування. Другий період (друга половина ХІХ ст. – початку ХХ ст.). 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство ім. Т. Шевченка, яке з 1892 р. стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Товариство видало 155 томів «Записок НТШ». Саме тут концентрувалася термінологічна праця провідних учених к. XIX – поч. ХХ ст., зокрема В. Левицького, І. Пулюя, І. Верхратського, Р. Цегельського, С. Рудницького, А. Семенцова та ін. Зусиллями українських учених НТШ було запропоновано одностайну термінологію і номенклатуру, незважаючи на те, що її творили на землях України, які належали до різних держав. Третій період (пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні). Активно опрацьовувати та творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли було скасовано заборони щодо української мови. Лише впродовж 1918–1919 років у Східній Україні вийшло друком понад 20 словників. З метою координації термінотворчої діяльності 1918 р. при Українському науковому товаристві створено Термінологічну комісію, а при Українській академії наук (УАН) засновано Правописно-термінологічну комісію. У 1921 р. названі комісії було об’єднано й створено Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ). Четвертий період (діяльність Інституту української наукової мови). З 1928 р. було опубліковано праці, в яких сформульовано основні засади творення української термінології, серед яких: термінологія повинна бути народною; у разі відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з власномовних морфем; лише у разі непридатності новоствореного терміна запозичувати наукову назву з мови-джерела; термін має бути зрозумілий; назва поняття має бути точна й однозначна. За цей період було опубліковано близько 50 різноманітних словників. Проте вже 1930 р. ІУНМ за сфабрикованою справою було ліквідовано, а провідних учених репресовано. Видання словників, навіть уже підготовлених до друку, було припинено, а вже надруковані – вилучено з бібліотек і книгарень. П’ятий період (функціонування української термінології 1932–1990 рр.). В Україні впроваджено унікальний радянський винахід: формально українську мову не забороняли, навпаки, говорили про бурхливий її розквіт, але насправді її розвиток коригували в потрібному політичному напрямі. У такій ситуації українська наукова термінологія фактично втратила свою автентичність і перетворилася на копію російської. Термінологічна діяльність припиняється на чверть століття. Зацікавлення термінологіями різних галузей знань поновлюється у другій половині 50-х років. Президія Академії наук УРСР у 1957 р. створює Словникову комісію АН УРСР, яка видала 16 російсько-українських словників з найважливіших галузей знань. Шостий період (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьовують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які потрібно ставити до окремого терміна. На сучасному етапі спостерігаємо надзвичайну термінографічну активність: видаються словники різних типів – перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні, частотні, словники-тезауруси, словники нових термінів. 1992 р. наказом Міносвіти було створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (на базі Львівського політехнічного інституту). Згодом до складу Комітету увійшли також Київський політехнічний інститут, Інститут української мови НАН України та Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики. Для підвищення якості термінологій різних галузей Комітет вирішує такі нагальні завдання: координація зусиль усіх термінологічних центрів; створення чіткої державної структури термінологічних організацій; унормування терміносистем; створення державних стандартів і їх незалежна постійна експертиза; проведення на наукових засадах термінографічної діяльності та налагодження контактів з міжнародними термінологічними центрами. Які групи слів використовуються у професійному мовленні? Що таке термін і номенклатурна назва? У сучасній українській літературній мові виокремлюється її особливий функціональний різновид, що обслуговує професійну сферу спілкування. Називається він по-різному: спеціальна мова, мова для спеціального використання, професійне мовлення або мова за професійним спрямуванням. На сторінках цього посібника зазначалося (див. тему 1 модуля І), що професійне мовлення забезпечує різні комунікативні потреби мовців у професійній сфері, воно може протікати в письмовій та усній формах, за офіційних чи неофіційних обставин спілкування. Мова професійного спілкування, зокрема фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки, передбачає дві категорії спеціальної лексики: виробничо-професійну та науково-термінологічну. Розглянемо особливості їхнього функціонування:
такої лексики н Професіоналізми – це слова й мовлен-нєві звороти, харак-терні для мови людей певних про-фесій. алежать професіоналізми та жаргонізми, що служать, як правило, для повсякденного неофіційного спілкування людей, що працюють у даній галузі. Профе- сіоналізми виступають як напівофіційні замінники термі- нів і часто подаються у термінологічних словниках. Найчастіше професіоналізми галузі електроніки та комп’ютерної техніки утворюються шляхом скорочення складного слова або словосполучення (сисадмін – системний адміністратор)або за рахунок використання україномовного варіанту терміна (міжмережжя – інтернет; зірочка – астериск) або, навпаки, англійського замінника терміна-словосполучення (контент – інформаційне наповнення; роумінг – міжнародне покриття мобільного зв’язку; кулер – система охолодження), при цьому можуть відбуватися фонетичні зміни, наприклад свіч (від англ.svitch – перемикач) – мережевий комутатор. Поширені здебільшого в усному неофіційному мовленні, професіоналізми можуть вживатися і в писемному мовленні, найчастіше, у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, реклами, каталоги товарів, поради та ін.). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях використання цього виду спеціальної лексики є небажаним. У мовознавстві немає чіткого розмежування між професіоналізмами та професійними жаргонізмами. Найчастіше жаргонізми – це емоційно-забарвлені синоніми до термінів, які здатні надати висловлюванню знижений характер, внести в нього певну оцінність, експресію і т.п. Наприклад: мама – материнська плата,вакса – операційна система VAX,пентюх – мікропроцесор Pentiumта ін. Як правило, професійні жаргонізми виходять за межі літературної мови, тому що мають особливі способи творення, зокрема:
Професійні жаргонізми використовуються фахівцями під час усного неофіційного спілкування або у процесі письмового листування користувачів інтернету. Звичайно, що використання такої лексики в офіційному спілкуванні або в письмових наукових текстах є недоречним.
На відміну від професіоналізмів та жаргонізмів, т Термін (від лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, що позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності. ерміни – це офіційні, загальноприйняті у колі спеціа- лістів стилістично нейтральні слова (словосполучення). Основна функція терміна – бути спеціальним, обмежу- вальним позначенням характерного для певної галузі предмета, явища, його властивостей. Терміном може бути як одне слово (веб-сторінка, мікропроцесор, радіотехні- ка), так і словосполучення (електромагнітне поле, мікроелектронні технології, електронний чип). Номенклатурні назви – це слова, що називають конкретні об’єк-ти науки або техніки. Особливе місце серед термінологічних одиниць займають номінації, або номени, номенклатурні назви. Так, системи технічних термінів супроводжуються номенами – найменуваннями типів і класів машин та механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (напри- клад, осцилограф С1-75; процесор Р5; система охолодження IntelLGA775 та ін.). Номенклатурні назви частіше складаються з двох частин: родового терміна і назви, що надає поняттю конкретного значення. Здебільшого номенклатури можуть містити словесно-буквені, словесно-цифрові, графічні та греко-латинські назви. У професійному мовленні галузі електроніки, комп’ютерної техніки до номенклатурних одиниць належать найменування:
Наприклад, у галузі видавничо-поліграфічної справи поширені номенклатурні назви на позначення шрифтів: шрифт 001 Interstellar LOG, шрифтDS Coptic, шрифт Aladdin Regular. ЦЕ ЦІКАВО Історія виникнення слова «термін» Термін (Terminus) у давніх римлян божество меж, кордонів, під покровительством якого стояли прикордонні камені та стовпи, які також вважалися священними. Уведення культу Терміна легенди приписують Тіту Тацію, який освятив прикордонний камінь на Капітолії, і Нумі Помпілію (8 – 7 ст. до н. е.), що ввів свято Терміналій, яке відзначалося наприкінці римського року, тобто 23 лютого. У зв’язку з цим Нумі приписується розділення територій на ділянки, що складалися із сукупності селищ, об’єднаних спільним управлінням і культом. Було встановлено, що хто викопає кордонний камінь, той мав бути страченим, а згодом це покарання замінили на штраф. У день Терміналій власники сусідніх полів сходилися біля спільного межового каменя, прикрашали його квітами, приносили жертви (як правило, хліб, мед, вино). Свято мало веселий, мирний характер: жителі сусідніх селищ збиралися, пригощалися, співали пісні, присвячені Терміну як установлювачу кордонів та порядку. Такі ж обряди здійснювалися й на Капітолії. У середньовіччі слово термін набуло вже значення «визначення», «позначення». У старофранцузькій мові знаходять номінацію terme – «слово». В Україні ця назва поширюється вже у ХVІІІ ст. (1705р.), запозичена через польську мову. Подібно до того, як межові камені позначають кордони земельних ділянок, термін точно позначає межу визначеного поняття. Що таке термінологія та терміносистема? Які вимоги висуваються до термінів? Говорячи про терміни, неможна оминути значення ще деяких суміжних понять: термінознавство, терміносистема та термінологія. Галузь мовознавства, що вивчає терміни, закономірності їх створення та функціонування називається термінознавством. У термінознавстві розрізняють такі поняття, як термінологія та терміносистема. Під поняттям термінологія розуміють усю сукупність термінів, що склалася стихійно у певній галузі наукового знання. Існують банківська, хімічна, філософська, лінгвістична, юридична, комп’ютерна тощо термінології. Шлях формування термінології починається разом з формуванням певної галузі знання або діяльності. Деякі термінології залишаються на початковому етапі й надалі не розвиваються. Наприклад, на сьогодні залишається неповною термінологія назв космічних тіл та їх систем, тому що науці до кінця не відома фізична сукупність зірок різних типів, галактик, газових туманностей тощо. Коли закінчується етап складання термінології певної галузі, починається наступний – етап розвитку термінології на власній основі. Він має такі напрями:
Термінології є джерелами виникнення та функціонування терміносистем. Терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі. Терміносистема виникає тоді, коли відбувається перехід від неупорядкованої сукупності термінів (термінології) до її теоретичного обґрунтування. Отже, терміносистема формується на певному етапі розвитку якоїсь галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об’єкти та зв’язки між ними. Для правильного розуміння основних вимог до терміна впроваджено поняття термінологічне поле, що означає певний науковий контекст, у межах якого слово є точним і однозначним. Поза межами певного поля термін втрачає свою термінологічну характеристику. Наприклад: слово дерево є біологічним терміном (багаторічна, дерев’яниста рослина). У галузі комп’ютерних наук це слово також є терміном (наприклад, дерево каталогів – ієрархічне угрупування доменів, що спільно використовують один і той же простір імен), але в побутовому спілкуванні воно стає загальновживаним словом (наприклад, посадити дерево біля будинку). У мовознавстві виділяють певні ознаки термінів, які різнять їх від загальновживаних слів. Таблиця 2.3 – Ознаки термінів
|