Національна юридична академія україниімені ярослава мудрогоміжнародне приватне право
 Скачать 5.93 Mb.
|
|
§ 1. Поняття та предмет міжнародного приватного права Україна активно і повномасштабно входить до світового спів- товариства, розвиває тісні зв’язки з іншими країнами в єдиній міжнародній спільноті. Економічне, політичне та культурне спів- робітництво між державами виражається у різноманітних відносинах, що складаються як між самими країнами, так і між окремими грома- дянами, громадськими об’єднаннями, суб’єктами господарювання. У сучасному світі виокремлюють національні правові системи, що існують у межах юрисдикцій суверенних держав, та систему між- народного права, що складається з норм, які є загальними та обо- в’язковими для всіх країн. Відносини, що виникають між державами та міжнародними організаціями, становлять сферу регулювання міжнародного публічного права. Відносини, що виникають між на- ціональними суб’єктами права в межах певної країни, регулюються нормами внутрішнього законодавства даної держави. Але постає за- питання: що ж становить правову основу для регулювання приватних відносин, які виникають між фізичними та юридичними особами різних країн або між окремими державами та іноземними громадянами чи підприємствами? Таке запитання дедалі частіше виникає у практи- ці правозастосування, адже сучасні приватноправові відносини відзначаються інтернаціоналізацією та глобалізацією — постійно зростає кількість правочинів у процесі міжнародної торгівлі; посилюється міграція населення та робочої сили, внаслідок чого ви- никають відносини з укладання та розірвання «змішаних» шлюбів, здійснення іноземних усиновлень, отримання спадку за кордоном, 12 ЗАГАЛьНА ЧАСТиНА стягнення шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортних пригод та інших випадків, що мали місце в іноземній державі, тощо. Зазначені відносини виходять за межі юрисдикції однієї держави, набувають міжнародного характеру, отже, виникає необхідність у їх комплексно- му врегулюванні з урахуванням особливостей національних правових систем різних держав. Єдиною галуззю, призначеною для правового регулювання приватноправових відносин, що виникають у процесі міжнародного обігу, є МПП. Предмет регулювання МПП — це приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» 1 іноземним елементом вважається ознака, яка характеризує приватноправові відносини та виявляється в одній або декількох з та- ких форм: 1) хоча б один учасник (суб’єкт) правовідносин є іноземцем, осо- бою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної дер- жави; 3) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або при- пинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної дер- жави. Для того щоб проілюструвати особливості функціонування МПП, слід звернутися до ситуацій, які повсякденно виникають у практиці правозастосування. Наприклад, громадянка України укладає шлюб із громадянином Судану на території США. У зазначених правовідносинах можна ви- окремити дві форми іноземного елемента: суб’єкт — одним з подруж- жя є іноземець (громадянин Судану) та юридичний факт (укладання шлюбу), що мав місце за кордоном. У такому випадку постає низка правових питань: яка установа є компетентною зареєструвати подібний шлюб? Законом якої держави визначатиметься здатність осіб укладати шлюб? Чи буде такий шлюб визнано дійсним на територіях України, Судану або третіх держав? Або інша ситуація: громадянин України купує у громадянина Росії квартиру із меблями та побутовою технікою на території Російської Федерації. У цьому разі іноземними елементами, що ускладнюють приватні правовідносини, є об’єкт (нерухоме та рухоме майно, що зна- 1 Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422. 13 Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права ходиться за кордоном) та суб’єкт — продавець (громадянин РФ). Щодо наведеного прикладу також виникає чимало правових запитань: за- конодавством якої країни визначатимуться форма і зміст договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна? Судовим органам якої з держав можуть бути підсудні спори, що випливатимуть з даного до- говору? Та багато інших. Отже, суттєвою ознакою, що дозволяє виділити в окрему категорію зазначені правовідносини, є їхній зв’язок з правопорядками двох чи більше країн. Термін «міжнародне приватне право» використовується у правовій науці, законодавстві та судочинстві понад 150 років 1 , але й донині він викликає спори серед науковців, насамперед щодо двох складових елементів — «міжнародне» і «приватне». По-перше, в контексті поняття «міжнародне приватне право» тер- мін «міжнародне» має специфічне значення. Адже традиційно під міжнародним правом розуміють сукупність загальнообов’язкових принципів та норм, що, як правило, закріплені в міжнародних угодах і є спільними для всіх країн, тобто знаходяться поза межами окремої дер- жави. Коли йдеться про МПП, то термін «міжнародне» означає, що воно регулює відносини, які не замикаються у межах однієї країни, а містять іноземний елемент. МПП є галуззю національного права, і кожна дер- жава має свою власну, відмінну від інших систему норм МПП. По-друге, чимало дискусій викликає вживання у назві цієї галузі терміна «приватне», адже сімейні, трудові, господарські відносини, що виникають між особами, мають також публічно-правовий аспект, який часто зумовлює появу таких відносин і не може розглядатися у відриві від них. Отже, термін «приватне» в даному випадку тлумачиться більш широко й означає, що під сферу дії МПП підпадають відносини при- ватного характеру, учасники яких автономні та юридично рівноправні, на відміну від публічних відносин, де присутній елемент під- порядкування одного суб’єкта іншому. Слід зазначити, що науковці протягом десятиліть намагалися більш адекватно відобразити у назві цієї галузі специфіку правовідносин, що 1 Уперше термін «міжнародне приватне право» було запропоновано членом Вер- ховного суду США Джозефом Сторі у 1834 р. у роботі «Коментар до конфлікту законів», а потім він дістав поширення у країнах Європи. Докладніше про це див.: Мереж- ко, А. А. Наука международного частного права: история и современность [Текст] / А. А. Мережко. – К. : Таксон, 2006. – С. 198–202. 14 ЗАГАЛьНА ЧАСТиНА нею регулюються. Так, видатний український правознавець В. М. Ко- рецький навів перелік близько 50 найменувань, що пропонувалися в літературі у 20-х роках минулого століття: міжнародне цивільне право; міжнародне господарське право; розмежувальне право; теорія конфлікту законів у галузі приватного права; конфліктне право тощо 1 У сучасних дослідженнях пропонуються поняття транснаціонального права, трансмуніципального права та інших. Але на сьогодні практично повсюди використовується поняття «міжнародне приватне право» (International Private Law (англ.); Internationalen Privatrechts (нім.); Droit International Privé (фр.); Diritto Intemazionale Private (італ.), хоча сфера його дії, місце в правовій системі, предмет регулювання та інші важливі питання по-різному визначаються у праві та судовій практиці різних держав. § 2. Методи міжнародного приватного права Під методом правового регулювання розуміють комплекс взає- мопов’язаних засобів юридичного впливу на певну сферу суспільних відносин. Питання методу з погляду загальної теорії права є одним з головних для будь-якої системи норм, що виокремлюється як самостійна галузь права, адже він демонструє юридичну своєрідність галузі, її відмінність від інших. Коли йдеться про методи регулювання в МПП, то маються на увазі спеціальні методи, які характеризують саме цю галузь, підкреслюють її особливість. У той же час, оскільки предметом регулювання МПП виступають відносини приватного ха- рактеру, не можна заперечувати дії загальних методів, які використо- вуються в інших галузях приватного права і відзначаються диспо- зитивністю, рівністю та автономією волі сторін. Але загальний диспозитивний метод регулювання відносин приватного характеру не є визначальним для МПП як самостійної галузі. Цю роль відіграють спеціальні методи, притаманні МПП: колізійно-правовий та мате- ріально-правовий. 1 Корецкий, В. М. Очерки международного хозяйственного права [Текст] / В. М. Корецкий // тр. каф. «Проблемы современного права» правового фак. Харьк. ин-та нар. хоз-ва.– Харьков, 1928. – Вып. 1. 15 Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права 2.1. Колізійно-правовий метод Приватноправові відносини, що містять іноземний елемент, мають юридичний зв’язок із правопорядками двох чи більше країн, тому під час їх регулювання виникає так звана колізія 1 правових систем держав, з якими пов’язані суб’єкти чи об’єкти правовідносин, або ж юридичні факти, що вплинули на їхнє виникнення, зміну чи припи- нення. При цьому правове регулювання одних і тих самих правовідносин у країнах світу настільки відрізняється, що юридичні наслідки засто- сування того чи іншого правопорядку можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Особливо це стосується таких сфер, як родинні стосунки, спадкування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди тощо. Ці відмінності докладно аналізуються в Особливій частині МПП. Таким чином, основною проблемою МПП є проблема вибору між правовими системами декількох країн, що «стикаються», — колізують одна з другою. Цей вибір є досить складним завданням, він не може здійснюватися довільно, на погляд судових установ, оскільки мають бути враховані інтереси всіх зацікавлених сторін, принципи між- народного співробітництва, приписи законодавства. Вибір права за наявності колізії між правопорядками різних держав можливий завдяки наявності в актах національного та міжнародного законодавства спеціальних правил — колізійних норм, що містять найбільш доцільний у тій чи іншій ситуації спосіб розв’язання ко- лізії. Отже, спеціальним методом регулювання в МПП є колізійно- правовий метод, коли вплив на суспільні відносини відбувається за допомогою колізійних норм, які містять правила вибору належного правопорядку та відсилають регулювання певних відносин до ма- теріального права конкретної держави. Колізійно-правовий метод також називають відсилочним, непрямим, адже остаточне правило поведінки складається внаслідок застосуван- ня двох норм — колізійної та матеріально-правової, до якої відсилає колізійна. Колізійно-правовий метод був історично першим у МПП. Поши- рення колізійних норм пов’язують із розвитком відносин між держав- ними утвореннями середньовічної Європи, в яких на той час уже 1 Колізія (від лат. Сollisio) – зіткнення. 16 ЗАГАЛьНА ЧАСТиНА склалися відокремлені системи приватноправового регулювання. Тому протягом тривалого часу МПП розвивалося лише як колізійне право й дотепер у деяких країнах поряд із терміном «міжнародне приватне право» вживається термін «колізійне», або «конфліктне», право 1 Незважаючи на давню історію колізійно-правового методу, його застосування часто пов’язане з істотними труднощами техніко-юри- дичного характеру, такими як: невизначеність правового регулювання; неможливість встановити зміст норм іноземного права або їхнє невірне тлумачення чи застосування; можливість відмови у виконанні судово- го рішення внаслідок невірно обраного права тощо. Деякі із зазначених проблем зумовлені національним характером колізійних норм, тому з кінця ХІХ ст. розпочався процес уніфікації, тобто створення одноманітних колізійних норм шляхом укладання міжнародних договорів. Так, у 1902–1905 рр. у Гаазі були прийняті конвенції, що встановлювали правила розв’язання колізій у родинних стосунках міжнародного характеру (щодо укладання та розірвання шлюбів, опікування над неповнолітніми дітьми, особистих і майнових прав подружжя тощо). Проте ці конвенції не набули поширення, в них беруть участь лише декілька європейських країн. Найбільш вдалим прикладом уніфікації колізійних норм вважається регіональна уніфікація, здійснена у 1928 р. у Гавані на VI Панамериканській конференції шляхом укладання міжнародної угоди між 15 країнами Латинської Америки. Зазначений договір та додаток до нього (відомий як Кодекс Бустаманте 2 ) значно вплинули на розвиток колізійного права на всіх континентах. Сьогодні уніфікація колізійних норм здійснюється здебільшого на двосторонній основі у формі укладання договорів про правову допо- могу. Україна уклала такі договори більш ніж з 50 країнами світу. Отже, колізійний метод регулювання здійснюється у двох фор- мах — національно-правовій (колізійні норми внутрішнього законо- давства) та міжнародно-правовій (уніфіковані колізійні норми між- народних договорів). Із розвитком міжнародного цивільного та комерційного обігу ко- лізійно-правовий метод перестав задовольняти потреби міжнародного 1 Така позиція збереглася здебільшого в країнах англо-американської правової сім’ї. 2 Бустаманте, Санчес де Бустаманте-і-Сірвен Антоніо (13.04.1865–24.08.1951) – кубинський юрист та дипломат, професор міжнародного права, автор кодифікації ко- лізійних норм міжнародного приватного права в країнах Латинської Америки. 17 Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права спілкування, гальмував розвиток відносин, насамперед економічних, між державами. Тому країни прагнули знайти інші засоби та можливості врегулювання приватноправових відносин міжнародного характеру. 2.2. Матеріально-правовий метод Як уже зазначалося, причиною виникнення колізій між правовими системами різних держав є істотні, а іноді принципові відмінності, характерні для національних правових систем світу. Колізійну про- блему можна розв’язати шляхом не тільки вибору одного з національних правопорядків, що пов’язані з правовідносинами (колізійно-правовий метод), а й створення спільного одноманітного матеріально-правового регулювання приватних відносин, що мають міжнародний характер, тобто шляхом уніфікації норм матеріального права. Матеріально-правові норми, уніфіковані в міжнародній угоді, є пра- вилами поведінки, що застосовуються безпосередньо для врегулюван- ня відносин по суті. Наприклад, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р. 1 встановлює загальний строк позовної давності за такими договорами у чотири роки, отож, для всіх країн, що ратифікували зазначену Конвенцію, до подібних відносин застосовуватиметься цей строк, хоча у внутрішньому за- конодавстві України загальний строк позовної давності становить три роки (ст. 257 ЦК України), а, наприклад, у Португалії — 20 років (ст. 309 ЦК Португалії). Процес уніфікації норм матеріального права став активно розви- ватися у другій половині XX ст., і на сьогодні більшість відносин у сфері міжнародної торгівлі та галузей, що її обслуговують (міжнарод- ні перевезення, іноземні інвестиції, валютні розрахунки, захист об’єктів права промислової власності тощо), врегульовано нормами міжнарод- них договорів. Таким чином, матеріально-правовий метод є другим спеціальним методом регулювання МПП. Він заснований на застосуванні ма- теріально-правових норм, що безпосередньо регулюють права та обов’язки сторін. Цей метод має суттєві переваги порівняно із колізійно- правовим, оскільки значно спрощує та прискорює вирішення справи, 1 Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р., ратифікована Україною 14.07.1993 р. [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 44. – Ст. 2942. 18 ЗАГАЛьНА ЧАСТиНА правове регулювання відоме всім сторонам правовідносин, відсутня необхідність застосовувати іноземне право. Однак незважаючи на всі недоліки колізійного методу, він продовжує залишатися основним щодо регулювання родинних, спадкових, май- нових та багатьох інших приватних відносин, ускладнених іноземним елементом. Отже, міжнародному приватному праву притаманні два спеціальні методи регулювання: колізійно-правовий, що здійснюється у двох формах — національній та міжнародній, і матеріально-правовий, що здійснюється у міжнародно-правовій формі. § 3. система міжнародного приватного права Поняття «міжнародне приватне право» вживається для визначення галузі права, галузі законодавства, галузі правової науки та навчальної дисципліни. Стосовно системи МПП як галузі права слід зазначити, що в цілому його структура подібна до інших галузей приватного пра- ва, хоча й має певні відмінності. МПП складається із Загальної та Особливої частин, які поділяються на окремі інститути, а також включає спеціальну частину, присвячену питанням міжнародного цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу. У Загальній частині містяться загальні засади МПП, поняття та механізми застосування колізійних норм, підстави та обмеження у застосуванні іноземного права, порядок встановлення змісту норм іноземного права, визначення правового статусу фізичних та юридич- них осіб, держави та міждержавних організацій тощо. Особлива частина МПП включає окремі інститути цієї галузі: право власності; право інтелектуальної власності; правочини; зобов’язання із заподіяння шкоди; спадкові, шлюбно-сімейні та трудо- ві відносини, ускладнені іноземним елементом. Відмінною рисою МПП є віднесення до даної галузі питань міжнародного цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу. Слід зазначити, що наявність іноземного елемента в при- ватних правовідносинах тягне за собою не тільки матеріальні, а й процесуальні наслідки. Колізія матеріального права різних країн не- минуче супроводжується й колізією юрисдикцій, завжди виникають 19 Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права питання: суду якої країни підсудний той чи інший спір між суб’єктами, які належать до різних держав; процедура встановлення судом змісту іноземного права; обсяг процесуальних прав іноземців тощо. У науці МПП здавна існують концепції, які відносять до МПП колізійні питання про вибір права в їх тісному зв’язку із цивільним процесом, зокрема міжнародною підсудністю. І хоча це питання лишається предметом дискусій серед правознавців, у законодавстві переважної більшості країн застосовується комплексний підхід, де проблеми колізії законів та колізії юрисдикцій врегульовано в одному нормативному акті. Такий підхід використано при створенні нових законів про МПП Швейцарії, Австрії, Італії, Угорщини, Чехії та бага- тьох інших держав. Так само і Закон України «Про міжнародне при- ватне право» містить розділи «Провадження у справах за участю іноземних осіб», «Підсудність та виконання іноземних судових дору- чень», «Визнання та виконання рішень іноземних судів». Отже, узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що міжнародне приватне право — це самостійна галузь національного права, яка є системою колізійних, процесуальних та уніфікованих матеріально-правових норм, що регулюють приватні та цивільно- процесуаль ні відносини, ускладнені іноземним елементом. |