Нова економіка. Нова економіка навч посібник. Навчальний посібник Нова економіка
 Скачать 1.4 Mb.
|
|
4. Роль мережі Інтернет у розбудові інформаційно-мережевої економіки Протягом усього періоду існування нашої цивілізації спостерігається вдосконалення методів передачі й обміну інформації. Так, спочатку було винайдено писемність, пізніше з'явилися книжки, телеграф, телефон, радіомовлення, телебачення. Кожен із цих винаходів привносив свої зміни у спосіб ведення бізнес-діяльності. Наприклад, з появою телеграфу фінансові ринки перейшли на якісно новий рівень - з'явилася можливість здійснювати угоди, навіть якщо партнери перебували у різних містах. Телефон дозволив бізнесменам приймати рішення значно швидше, майже миттєво обмінюватися важливою інформацією і контролювати віддалені філії. Саме цей винахід дав поштовх глобалізації компаній і появі перших ТНК. Однак, все ж таки найбільший прорив у сфері інформаційних технологій стався наприкінці ХХ ст. - із появою Інтернету. Саме за допомогою такого інформаційного середовища, як Інтернет, людство отримало доступ до приголомшливої кількості даних, а також можливість зручно та швидко, майже миттєво, обмінюватися будь-якою формою інформації (текст, графіка, звук, відео тощо). Сьогодні застосування мережі Інтернет є напрочуд ефективним і становить основу розбудови новітньої інформаційно-мережевої економіки. Інтернет все активніше використовують у різних видах господарської діяльності, зокрема, нових видах діяльності. Так, швидкого поширення набуває електронний бізнес (електронна комерція, електронна реклама, електронний маркетинг, електронний рекрутинг, електронний консалтинг, електронні фінансові послуги, електронна логістика, електронна освіта тощо). Роль мережі Інтернет у розбудові економіки проявляється в таких аспектах: основний канал поширення товарів та послуг (ще 10-15 років тому ніхто не передбачав і навіть не говорив про електронну комерцію, а сьогодні більшість мешканців планети не можуть обійтись без користування «всесвітньою павутиною», де зручно та швидко можна замовити необхідні товари та послуги, купити авіаквиток, квиток в кіно чи театр, отримати консультацію експертів та навіть отримати освіту, не покидаючи домівки); доступ до великого масиву інформації (сьогодні, використовуючи переваги Інтернету, менеджери можуть зібрати і проаналізувати недоступну раніше величезну кількість інформації практично стосовно будь-яких аспектів господарської діяльності – наприклад, курси валют, біржові котирування, зміни до законодавства, інформація про потенційних партнерів та безліч іншої інформації. За цих умов структура інформаційних потоків всередині фірми набуває особливої важливості, кожен менеджер може бути максимально обізнаним у будь-яких важливих процесах. На думку експертів, в усьому світі оптимізація інформаційних потоків всередині фірми є найбільш затребуваним виглядом консультаційних послуг); «стирання кордонів» (вплив Інтернету на процес глобалізації бізнесу можна спостерігати, наприклад, за статистикою світової торгівлі. Так, на протязі останніх десяти років обсяги міжнародної торгівлі зросли приблизно вдвічі швидше, ніж відповідні показники ВВП. Сьогодні у міжнародну торгівлю задіяна майже чверть усієї виробленої у світі продукції); розвиток фінансових ринків (фінансові ринки також було порушено хвилею змін. Інтернет дозволяє користувачам торгувати акціями, залучати кредити й одержувати страховку безпосередньо в on-line режимі. Оберти фінансових ринків дуже швидко ростуть. Так, приміром, оборот світового валютного ринку сьогодні становить понад 7,5 трильйонів дол. США щодня); ефективне управління філіями та дочірніми компаніями (висока швидкість обміну дозволяє корпораціям координувати дії безлічі віддалених філій — закуповувати матеріали і деталі у різних країнах. Так, виробництво товару може відбуватись у одній країні, її збір – у другій, а продаж – у третій чи четвертій, і всі ці процеси можуть бути скоординованими з одного місця. Такі методи ведення бізнесу дозволяють оптимізувати видатки в недоступних раніше масштабах); ефективний засіб представлення товару (Інтернет-реклама) (В останні роки найбільшу рекламну аудиторію становлять інтернет-користувачі, який легко подати інформацію про товар чи фірму у вигляді рекламного повідомлення практично на усіх сайтах, а також безпосередньо звернутись до потенційного клієнта за допомогою електронної розсилки). 5. Система електронного бізнесу: сутність, механізми дії та тенденції розвитку Одним із факторів, що зумовлює процеси становлення та розвитку нової економіки, став процес комерціалізації інформаційної сфери і перенесення ділової активності та частини бізнес-процесів у кібернетичний простір. Внаслідок цього з'явився новий перспективний та динамічний різновид нової ринкової інфраструктури - електронний бізнес. Термін «електронний бізнес» означає здійснення бізнесу електронним шляхом. Сторони (суб’єкти) електронного бізнесу, укладаючи угоди, вдаються до електронного способу взаємодії замість фізичного обміну або безпосереднього контакту. Сучасна економічна література відображає різні підходи до визначення поняття "електронний бізнес". Так, згідно з визначенням компанії IBM, електронний бізнес - це процес використання мережевих технологій для спрощення та поліпшення виробничих процесів, що дає можливість компаніям легко контактувати з партнерами, дилерами та клієнтами, об'єднувати бази даних та оперативно здійснювати свою діяльність, тобто це підвищення ефективності бізнес-процесів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Управління торгівлі Американського бюро перепису розглядає електронний бізнес як будь-який процес, що здійснюється бізнес-структурами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та мереж. Згідно з визначенням, що наводиться в online-словнику Internet, електронний бізнес – це всі форми підприємницької діяльності, які відбуваються в електронній формі. Узагальнюючи наведені вище визначення, ми можемо стверджувати, що: Електронний бізнес – це якісно нова модель інтегрованої економічної діяльності, яка базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та мереж як унікального макроекономічного середовища для оперативної комерційної та фінансової діяльності з метою підвищення ефективності сегментів бізнесу, їх динамічного розвитку та отримання стабільного соціально-економічного ефекту. Інформаційні мережі (Intranet, Extranet, Internet) є середовищем, у якому відбуваються сучасні бізнес-процеси, та одночасно – інфраструктурним забезпеченням електронного бізнесу. Internet є універсальним діловим середовищем, що поєднало компанії між собою та з аудиторією споживачів, у ньому відбувається взаємодія всіх суб'єктів ринку щодо купівлі і продажу товарів та надання послуг, Intranet призначений для обміну інформацією всередині компанії, Extranet – для обміну інформацією зі зовнішнім світом: надання доступу до формалізованої інформації і корпоративних служб віддалених підрозділів компанії, дилерської мережі, гуртових покупців тощо. Електронний бізнес охоплює всі види підприємницької діяльності, що здійснюються в кібер-просторі, а саме: електронну торгівлю, електронну рекламу, електронний маркетинг, електронний рекрутинг тощо (див. рис. 1). Рис. 1. Основні сфери електронного бізнесу Електронний бізнес дає компаніям можливість забезпечити конкурентні переваги завдяки зменшенню видатків на взаємодію, розширення ринків і сфери діяльності та виявлення нових каналів збуту, залучення нових і поліпшенню обслуговування старих клієнтів, більшій оперативності щодо прийняття рішень. Базуючись на нових способах взаємодії виробників, посередників, споживачів, а також на нових специфічних методах просування товарів на ринку, електронний бізнес не заперечує традиційних форм взаємодії Електронний бізнес Електронна комерція Електронна реклама Електронний маркетинг Електронний рекрутинг On-line послуги Електронний консалтинг Електронна освіта Електронні фінансові послуги Електронна логістика економічних суб'єктів та шляхів руху матеріальних благ і послуг, а водночас доповнює їх. Сьогодні електронний бізнес динамічно розвивається, і підприємницька діяльність у традиційних сегментах економіки пристосовується до вимог нової економіки і цілком або частково переноситься в кібернетичний простір. Комерційний потенціал мережі Internet та кількість її користувачів невпинно зростають, внаслідок чого електронний бізнес перетворився в один із пріоритетних напрямів розвитку підприємницьких структур. До головних цілей електронного бізнесу належать: прискорення бізнес-процесів; покращення відповідності запитам та потребам клієнтів; підвищення якості комунікацій між покупцем та продавцем; прискорення процесів пристосування компаній до ринкових змін; поліпшення іміджу та підвищення репутації компаній; зменшення видатків та їх раціоналізація; розширення ринку; отримання нових клієнтів; підвищення відкритості та прозорості бізнес-процесів; розвиток нових сфер діяльності. Використання технологій електронного бізнесу забезпечує зниження вартості товарів та послуг завдяки таким чинникам: зниження виробничих витрат - технології електронного бізнесу дають змогу знайти постачальників за найнижчими цінами та з найкращими умовами постачання; значне зниження операційних витрат (витрат на взаємодію); розміщення, реєстрація та виконання замовлень у режимі on-line є значно дешевшим (наприклад, банківська операція, здійснена операціоністом, коштує значно дорожче, ніж через Internet); зниження витрат на збут товарів та послуг. За інформацією British Telecom, купівля товарів та послуг у режимі on-line зменшує на 90% витрати на обробку операції купівлі-продажу, що, у свою чергу, знижує вартість товарів та послуг на 11%. Так, продаж авіаквитків через мережу Internet дає змогу знизити витрати на обробку одного замовлення від 10 центів до 8 доларів. Переваги електронного бізнесу: розширення ринку збуту для виробників та можливості вибору для споживачів; спрощення доступу до глобальних ринків; зменшення відстані між виробниками і кінцевими споживачами; підвищення уваги до потреб споживачів; зниження витрат як для продавців, так і для покупців; широкі можливості для проведення маркетингових досліджень і реклами; зниження витрат на відбір персоналу та створення нових можливостей для пошуку відповідних фахівців; можливість безперервного контролю за виробництвом, постачанням, замовленнями та продажем товарної маси; прискорення розповсюдження інноваційних продуктів та послуг; персоналізація обслуговування, можливість цілодобового та щоденного сервісу. Поряд із перевагами електронного бізнесу виникає низка нових проблем та ризиків, не притаманних традиційному бізнесу. Недоліками електронного бізнесу є: неврегульованість правового забезпечення електронного бізнесу; підвищена небезпека при авторизації учасників; проблема визнання електронного підпису; можливість несанкціонованого доступу до комерційної та службової інформації, її крадіжки, пошкодження чи заміни (за даними ФБР США, які оприлюднив журнал Wired, в 2014 р. було викрадено близько 2 млн. кредитних карток з Internet-сайтів фірм, що пропонують свої послуги через мережу Internet); загроза хакерських атак та блокування доступу до сайтів; загроза комп'ютерних вірусів (згідно даних дослідження, яке проводила британська компанія Message-Labs, експерти компанії дійшли висновку, що у 2015 р. близько 75% електронної кореспонденції заражено вірусами. На даний час сукупністю різноманітних вірусів завдано шкоди на 14,7 млрд. дол. США). Ризики, притаманні електронному бізнесу, суттєво гальмують повну реалізацію його можливостей, а далекий від бажаного рівень безпеки в Internet є одним із факторів, що визначає обсяг здійснюваних у кіберпросторі трансакцій. Із удосконаленням системи безпеки обсяг трансакцій, безперечно, значно зросте. Більшість компаній сьогодні мають власні Internet-сайти, що стали своєрідними вітринами, які репрезентують фірму та забезпечують ефективне двостороннє спілкування із зацікавленою аудиторією. Сьогодні відбуваються процеси глобальної інтеграції між компаніями та споживачами, а також частішого перетину бізнес-процесів. Ці процеси відображаються в таких формах взаємодії: 1. Бізнес-для-споживача (В2С). 2. Бізнес-для-бізнесу (В2В). 3. Бізнес-для-уряду (B2G) 4. Уряд-для-бізнесу (G2B) 5. Споживач-для-споживача (С2С). 6. Соціальні комерція. 7. Мобільна комерція (м-комерція) Розглянемо детальніше специфіку функціонування вказаних типів ринку електронної комерції, та статистику щодо частки продаж та розмірів визначених сегментів. Модель «бізнес-для-споживача» (В2С) – це форма взаємодії компаній зі споживачами, яка дає виробникам додаткові можливості для просування своїх товарів та послуг безпосередньо до споживачів, а споживачам дає більше можливостей для вибору. Ця форма взаємодії спрямована на зменшення кількості посередників. Вона включає процеси взаємодії компаній з їх кінцевими споживачами, при продажі товарів, послуг або інформації, де всі угоди виконуються у формі електронного обміну. В2С є другою за величиною (після В2В) формою електронної комерції. Обсяги продажу на глобальному ринку електронної комерції В2С зростають з кожним роком. Згідно прогнозів на 2015 рік, вони становитимуть майже 1,5 % від світового ВВП. В2С зменшує трансакційні витрати (особливо витрати на пошук) шляхом збільшення доступу споживачів до інформації та дозволяє споживачам знайти найбільш конкурентоспроможні ціни на продукт або послугу. В2С також зменшує бар’єри виходу на ринок, оскільки вартість розробки і підтримки веб-сайту є значно меншою, ніж відкриття ще одного реального магазину. Приклади: продаж товарів; дистанційне навчання, складання іспитів on-line; використання платіжних карток для розрахунків; надання банківських послуг фізичним особам у режимі on-line; пошук роботи приватною особою через кадрові агентства в Internet. Модель «бізнес-для-бізнесу» (В2В) – це форма взаємодії підприємств на всіх рівнях, зорієнтована на взаємозв'язок та інтеграцію бізнес-процесів між підприємствами-партнерами. Дана форма дає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень та контролю за їх виконанням в режимі реального часу. Ця форма взаємодії набула сьогодні найбільшого поширення. На сектор В2В припадає близько 85% обороту електронного бізнесу. Загальний обсяг трансакцій у моделі В2В є набагато більшим, ніж у моделі В2С. У 2015 році планується частка продажу у розмірі 17,41 % світового ВВП. Приклади: надання банківських послуг юридичним особам у режимі on-line; добір кадровим агентством персоналу для замовника - В2В тощо. Моделі «бізнес-для-уряду» (В2G) та «уряд-для-бізнесу» (2ВG) визначаються як торгівля між компаніями та державним сектором, що передбачає використання Інтернету для державних закупівель, процедури ліцензування та інших операцій, пов’язаних з урядом. Ці види електронної комерції мають дві особливості: 1) державний сектор бере на себе провідну роль у створенні електронної комерції; 2) державний сектор має найбільшу потребу для того, щоб зробити свою систему закупівель більш ефективною. Модель «споживач-для-споживача» (С2С) є прямою торгівлею між приватними особами щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, послуг та інформації у кіберпросторі, проте за участю третьої сторони, котра забезпечує платформу для цієї торгівлі без прямої участі у торгах. Така форма взаємовідносин є зручним засобом комунікації між фізичними особами і зумовлює зростання кількості електронних торговельних майданчиків та Інтернет-аукціонів, особливо у галузях, де підприємства можуть торгуватись за той продукт, що вони хочуть обрати серед кількох постачальників. Результати досліджень аналітичних агентств свідчать про перевищення темпів зростання обсягів торгівлі за моделлю С2С над моделлю В2С, що свідчить про зростаючу індивідуалізацію споживчого попиту, коли відомі Інтернет-магазини не можуть запропонувати необхідний товар із прийнятним співвідношенням ціна-якість. Приклади: дошки оголошень та Internet-аукціони. Соціальна комерція. Однією із найбільших платформ, що забезпечують здійснення електронної торгівлі, також є соціальні мережі, що виникли в процесі зростання доступності мережі Інтернет. Це дозволило формувати у мережі спільноти людей з однаковими інтересами. Facebook, Twitter, Вконтакте, Однокласники не лише проходять стадію інформатизації, формуючи важливу для бізнесу базу даних, але й успішно монетизуються через інтегрування у них бізнесових маркетингових комунікацій, а соціальна комерція на сучасному ринку набула великого поширення. Вперше термін «соціальна комерція» було введено у 2005 р. американською компанією Yahoo, що спеціалізується на Інтернет- обслуговуванні. Соціальна комерція включає: онлайн-ринки та аукціони, де дві людини безпосередньо беруть участь в купівлі і продажі; магазини в соціальних мережах; щоденні пропозиції та закупи групою, де нижча ціна за продукт чи послугу пропонується за умови, що достатня кількість людей згодяться на купівлю; сайти відгуків користувачів, де продаж товару прямо залежить від оцінки та відгуків інших споживачів; краудфандинг та краудсорсинг, де споживачі стають активними учасниками виробничого процесу через голосування, фінансування і колабровий дизайн. Найбільшим ринком соціальної електронної комерції є ринок Facebook, що займає близько 63% ринку соціальних мереж і налічує 23 млн. користувачів. У 2014 р. глобальна виручка від соціальної комерції склала більше 25 млрд. дол. США і за прогнозами, збільшиться до 45 млрд. дол. США у декілька наступних років. |