Нова економіка. Нова економіка навч посібник. Навчальний посібник Нова економіка
 Скачать 1.4 Mb.
|
|
Тема 2. Інформаційно-технологічна революція кінця ХХ ст. Інтернет-економіка 1. Науково-технічна революція: її сутність, етапи розвитку, особливості прояву та соціально-економічні наслідки. 2. Сутнісні чинники формування нової економіки: інформатизація, автоматизація, комп’ютеризація, електронізація. 3. Інформаційна теорія вартості. Проблеми визначення вартості і ціни інформації. 4. Роль мережі Інтернет у розбудові інформаційно-мережевої економіки. 5. Система електронного бізнесу: сутність, механізми дії та тенденції розвитку. 6. Електронна комерція та проблеми її розвитку в Україні. Індекс мережевої готовності. 7. Електронна торгівля та електронні гроші. 1. Науково-технічна революція: її сутність, етапи розвитку, особливості прояву та соціально-економічні наслідки Обов'язковими елементами сучасного виробництва є результати науково- технічних досліджень, нові технології, наукові програми, плани та прогнози, автоматизовані системи наукової організації праці тощо. Дедалі більше зростає роль науки у виробництві, яка забезпечує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності. Безпосередньо це проявляється у науково- технічному прогресі, який став головним чинником прогресу економічного. Сучасний етап науково-технічного прогресу прийнято ототожнювати із науково-технічною революцією, однак між ними існує суттєва відмінність. Насамперед, нам необхідно визначити, у чому полягає різниця між двома даними поняттями. Науково-технічний прогрес (НТП) – це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання й освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. Науково-технічна революція (НТР) – більш вузьке поняття. Вона є однією зі стадій чи форм НТП, коли останній набуває прискореного, стрибкоподібного характеру. Проявом НТР є докорінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки. При визначенні сутності НТР слід, насамперед, звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка і технологія неможливі без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулому наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежна від інших чинників суспільного життя, то з певного часу вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо посилюється її взаємозв'язок з виробництвом та технікою. У сучасному виробництві чітко проявляється тенденція до технологічного застосування науки і неухильне поступове перетворення її у безпосередню продуктивну силу. В історії суспільства відбулось чотири НТР: 1. Перша НТР (XV – XVII ст.). Під час цього етапу суспільного розвитку відкинуто систему Арістотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолано середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Галілея, Декарта, Ньютона та інших видатних вчених створено основи математики, астрономії, механіки, медицини, природознавства. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації прийшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин. 2. Друга НТР (ХІХ ст.).Цей період характеризуєтьсяруйнуванням метафізичних ідей незмінності природи і утвердженням діалектичних ідей загального розвитку і зв’язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше проявляється у розвитку продуктивних сил, появі нових галузей виробництва, загостренні суперечності з виробничими відносинами у суспільстві. Найважливішим досягненням другої НТР став транспорт – з'явилися нові види транспорту і удосконалювалися існуючі засоби сполучення. Так, у ХІХ ст. в Європі відбулась сенсаційна подія – виникнення першої у світі залізниці. Зростання обсягів і швидкості перевезень сприяли вдосконаленню залізничної техніки та значному поширенню користування залізничним транспортом. В середині ХІХ ст. розпочалось перевезення не лише пасажирів, а й продуктів виробництва, що спричинило другий бум на залізниці, який значно перевищив перший. У той час, як доходи німецької залізниці від перевезення пасажирів з 1850 до 1869 року збільшилися лише у вісім разів, доходи від вантажних перевезень за той самий час – у 21 раз і перевищили обсяг прибутку від перевезень пасажирів у 2,5 рази. Суттєве скорочення транспортних витрат спричинило значні зміни у структурах виробництва інших економічних галузей. Якщо до появи залізниці промислова переробка сировини відбувалася майже виключно на місці її видобування, то тепер стало можливим транспортувати сировину до інших місць розташування виробництва – більш віддалених чи фінансово вигідних. Таким чином, поява та розвиток залізничного транспорту посприяли виникненню міжнародного поділу праці. 3. Третя НТР (з кінця ХІХ ст.).На даному етапіпочала зруйновано концепції неподільного атома і створено квантово-механічну систему світосприйняття, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистем. Наука проявляє революційний вплив на розвиток виробництва і виробничих відносин. НТР розпочалася у фізиці, потім поширилась на хімію, біологію, кібернетику, космознавство та ін.До середини 50-х років ХІХ ст. НТР набула загального характеру. 4. Четверта НТР (з середини ХХ ст.) охопила інтелектуальну діяльність, починаючи з інформаційних образів в економіці , штучного інтелекту у нових технологіях і продовжується в біології, інформатизації суспільства, у науці і техніці розвивається світова глобалізація . Сучасний етап НТР все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямами, як автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики. Зміст якісно нової технології інформаційних процесів полягає у звільненні мозку людини від нетворчої, механічної, рутинної роботи, у передачі значної частини такої роботи машинам з метою звільнити резерви мозку для творчої діяльності різних видів, у тому числі з переробки та використання інформації. Основні риси науково-технічної революції: швидкість розвитку науки, перетворення науки в безпосередню виробничу силу; всеосяжність; зміна технічної та технологічної бази господарства світу. Особливості науково-технічної революції: 1. Результати наукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві, тобто наука виконує так звану матеріально- технічну функцію. 2. Наукові знання впливають на самих виробників, на людей, їх світогляд, творчі здібності. Все нагальнішою стає об'єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як вирішального фактора матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва неможливий і успішний розвиток техніки, технології, використання їх у виробництві. З'ясувавши сутність та особливості сучасного етапу науково-технічної революції, доцільно перейти до характеристики її соціальних наслідків. Наслідки науково-технічної революції можна звести до таких основних груп: Базові матеріалоємні галузі промисловості переорієнтовуються з місцевої сировини до ринків збуту. Так, більшість районів, що зараз розвиваються, не мають сировинних баз. Основними центрами і регіонами розміщення виробництва стали території з високим науковим потенціалом. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси Зміна змісту і характеру праці (збільшується частка творчих, пошукових функцій, що веде до нівелювання суттєвих відмінностей між людьми розумової і фізичної праці). Зростання частки висококваліфікованих спеціалістів, що здійснюють обслуговування нової техніки і технологій (це вивільняє трудові ресурси). Підвищення вимог до культурно-технологічної та інтелектуальної підготовки кадрів. При розміщенні господарства в економічно розвинутих країнах орієнтуються на використання висококваліфікованої робочої сили або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються. Прискорення структурних змін у сфері людської діяльності (перекачування трудових ресурсів із с/г в промисловість, а з неї – у сферу науки, освіти, обслуговування). Це зумовлює зростання концентрації населення в містах, активізацію міграційних процесів. "Інтернаціоналізація" суспільних відносин (як приклад – неможливість виробляти будь-що в одній країні, не беручи до уваги міжнародні стандарти, ціни на світовому ринку, міжнародний поділ праці). Проблема подальшого вдосконалення системи освіти. НТР потребує постійної освіти, яка складається з двох підсистем: базової освіти і додаткової. Остання має здійснюватися в основному шляхом постійної самостійної освіти; Передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього ( Кіотський протокол ). 2.Сутнісні чинники формування «нової економіки»: інформатизація, автоматизація, комп’ютеризація, електронізація Сучасна епоха суспільно-економічного розвитку – нова економіка – все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямами, як інформатизація, автоматизація, комп’ютеризація, електронізація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики тощо. Інформатизація – це організований соціально-економічний і науково- технічний процес створення оптимальних умов задоволення інформаційними потребами та її реалізації прав громадян, органів державної влади, організацій, громадських об'єднань із врахуванням формування та використання інформаційних ресурсів. Інформатизація є суттєвим фактором впливу на взаємовідносини споживача та виробника у сучасній глобальній економіці. Інформатизація – відносно новий термін, який дедалі частіше починає використовуватися у тих контекстах, у яких раніше використовувались слова «автоматизація», «комп'ютеризація», «електронізація». Однак термін «інформатизація» найкращим чином відповідає сучасному розумінню позначеної проблеми, адже виражає різке підвищення продуктивності праці з урахуванням нових інформаційних технологій. « Хто володіє інформацією, той володіє світом» – так характеризується інформаційна революція, яка поширюється у всіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології , суспільстві. Інформатизація торкнулася всіх сфер людського життя. Нові інформаційні технології відкривають наступну сторінку в розвитку науки і життя наукового суспільства в цілому. Електронна пошта, комп'ютерні конференції забезпечують можливість тісного контакту вчених, інтенсивного обговорення проблем, що її цікавлять. Інформатизація наукових досліджень – це реалізація комплексу заходів, направлених не забезпечення повного і своєчасного отримання достовірних знань про об'єкти досліджень. Основні напрямки інформатизації суспільства: формування та розвиток індустрії інформатики; модернізація управлінських структур; перебудова соціальних структур; комплексування інформаційних зв'язків; формування людського потенціалу На думку науковців, інформатизація включає три складових: 1) медіатизацію – процес вдосконалення збору, збереження і поширення інформації; 2) комп'ютеризацію – процес вдосконалення пошуку та обробки інформації; 3) інтелектуалізацію – процес розвитку здібностей до сприйняття й обробки інформації, тобто підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, включаючи використання штучного інтелекту. Якщо ці три складові процесу проводяться рішуче і послідовно, то завжди ведуть до радикальних і революційним змін у соціальній структурі. Інформатизація повинна бути поєднана із процесами соціальної інтелектуалізації, тим самим істотно підвищуючи творчий потенціал особистості та її інформаційного середовища. Вчені виділяють два основні теоретико-методологічні підходи до інформатизації суспільства: 1) технократичний – коли інформаційні технології вважаються засобом підвищення продуктивності праці і їх використання обмежується, переважно, сферами виробництва й управління; 2) гуманітарний – відіграє важливу роль в людському житті і використовується не тільки на виробництві, але і в соціальній сфері. Розглядаючи сутність інформатизації, варто приділити особливу увагу теорії «інформаційної асиметрії», розробленої у 2001 р. американськими вченими Дж. Стігліцом, Дж. Акерлофом та М. Спенсом, які отримали Нобелівську премію з економіки за аналіз ринків з асиметричною інформацією. Вони визначають «асиметричну інформацію» як спільну рису ринкових взаємодій, де агенти на одній стороні ринку мають набагато більше інформації на відміну від тих, хто знаходиться на іншій стороні. Ключовими поняттями є: несприятливий відбір, протидіючі установи, передача сигналу та скринінг («відбір», «сортування»). Дж. Акерлоф показав, що інформаційна асиметрія може призвести до несприятливого відбору на ринках; М. Спенс – що при певних умовах добре інформовані агенти можуть поліпшити свої позиції на ринку, сигналізуючи свою приватну інформацію погано інформованим агентам; Дж. Стігліц – що недосвідчений агент може іноді захопити інформацію у більш інформованого агента за допомогою «скринінгу». У електронному словнику Investopedia асиметрична інформація визначається як ситуація, при якій одна сторона під час трансакції володіє більшим масивом інформації порівняно з іншою стороною. Як правило, так відбувається в угодах, де продавець (виробник) знає більше, ніж покупець (споживач). Хоча сьогодні, при дуалістичній природі взаємовідносин у глобальній економіці, можливо і те, що ключовою інформацією буде володіти саме споживач. Така ситуація може бути потенційно шкідливою через умисне затримування чи погане передавання інформації. Інформаційна асиметрія присутня на усіх ринках, проте найбільше досліджень здійснено на ринках праці, медичних послуг, страхування та фондових ринках. Теорія асиметричної інформації показує, що асиметрія інформації асоціюється з наявністю дисбалансу в потоці інформації в будь-якій економічній угоді. В інформаційній асиметрії важливу роль відіграють сигнали. Теорія ринкових сигналів допомагає пояснити поведінку двох сторін, коли вони мають доступ до різної інформації. Стратегічна передача сигналу відноситься до дій особи, яка подає сигнал з метою впливу на погляди і поведінку отримувача, а теорія ринкових сигналів пояснює взаємозв’язок між сигналами та якістю, показуючи, чому деякі сигнали є надійними, а інші – ні. Інформатизація виробництва. Всі країни світу в тому або іншому ступені здійснюють процес інформатизації. Неправильно обрана стратегія інформатизації або її недостатні динамізм і мобільність можуть, на думку вчених, привести до істотних, а часом драматичних змін у всіх сферах життя країни. Перша країна, що почала інформатизацію, – це США. Інші промислово розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напряму, достатньо швидко зорієнтувалися і стали нарощувати темпи упровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій. У більшості розвинених країн розуміють, що без надзвичайних зусиль відставання у області інформаційних і комунікаційних технологій може стати незворотним для їх розвитку в цілому. Керівники деяких країн «третього світу» з наростаючою тривогою спостерігають за все великим відставанням їх від промислово розвинених країн, що здійснюють інформатизацію. Це може привести до того, що країна сприйматиметься як сировинний придаток співтовариства інформаційно і промислово розвинених країн. Це повною мірою відноситься і до України. Багато країн мають національні програми інформатизації виробництва з урахуванням місцевих особливостей і умов. Проте при створенні і упровадженні таких програм слід спиратися на досвід передових країн, врахувати їх успіхи і невдачі, відобразити в них існуючі і перспективні тенденції інформатизації. Результатом процесу інформатизації виробництва є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом,знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в даний час переходить від індустріального суспільства до інформаційного. Для кожної країни її рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного визначається ступенем інформатизації суспільства. Інформація виробництва і знання стають одним із стратегічних ресурсів держави, масштаби використовування якого стали подібними до використання традиційних ресурсів, а доступ до них – одним з основних чинників соціально- економічного розвитку. Роль цього чинника, який постійно підвищується, як засобу прискорення темпів глобальної інтеграції в економіці і інструменту дії на масову свідомість, культуру і міжнародні відносини дозволяє говорити про появу нових об'єктивних передумов розвитку суспільства. Таким чином, інформатизація виробництва сьогодні – це нагальна необхідність часу. Ті країни, процеси інформатизації виробництва в яких досягли найвищого на сьогоднішній день рівня, досягли значного успіху на міжнародній арені і в підвищенні благополуччя населення власної країни. Автоматизація виробництва. Важливими тенденціями сучасного виробництва є, з одного боку, постійне зростання його масштабів, підвищення кількості і якості продукції, з іншою — прогресуючий дефіцит робочої сили, непопулярність монотонної і важкої фізичної ручної праці. Найважливішим, а часто і єдиним засобом вирішення протиріч між ними є комплексна автоматизація виробництва. |