Нова економіка. Нова економіка навч посібник. Навчальний посібник Нова економіка
 Скачать 1.4 Mb.
|
|
Частка сектора ІТ у створенні вартості й зайнятості в національній економіці вибраних країн, у % [32] Країна Частка сектора ІТ у ВВП Частка сектора ІТ у загальній зайнятості Німеччина США Японія Великобританія Франція Італія Швеція Європейський Союз 6,1 8,7 5,8 8,4 5,3 5,8 9,3 6,4 3,1 3,9 3,4 4,8 4,0 3,5 6,3 3,9 Діяльність, пов’язана з обробкою інформації, починаючи з кінця 70-х років минулого століття, набувала дедалі більшого значення і сьогодні становить близько 53% від усіх видів діяльності. Перехід до нової економіки є не шокуючою подією, яка датується приблизно серединою 90-х років ХХ ст., а тривалим процесом, окремі кроки якого, можливо, видаються ледь помітними. Але, триваючи роки й десятиліття, він зумовлює фундаментальний переворот у виробничих структурах народного господарства. 5. Теорії постіндустріалізму. Економічні погляди Д. Белла та М. Кастельса як провідних теоретиків постіндустріального (інформаційного) суспільства. Риси нової економіки в дослідженнях Р. Аткінсона і Д. Каррія У структурі сучасного економічного вчення важливе і водночас специфічне місце займають численні новітні теорії, зокрема, теорії постіндустріального (інформаційного) суспільств, що у сукупності становлять особливий напрям сучасної економічної науки. Вони виникли і розвиваються в межах цивілізаційного підходу і мають суттєві відмінності порівняно із сучасними стандартними макроекономічними теоріями, з одного боку, й економічними теоріями ортодоксального марксизму - з іншого. Отже, в цілому, теорії постіндустріалізму посилюють неоднорідність та альтернативність сучасної економічної науки. Деякі дослідники (В. Іноземцев, О. Антипіна, Г. Башнянин та ін.) схильні ототожнювати постіндустріальне суспільство з постекономічним, в якому долаються відносини товарного виробництва й обміну. Такі погляди, незалежно від їх істинності чи хибності, роблять ще більш різнорідною сучасну економічну теорію. У теоріях постіндустріалізму набувають специфічного трактування питання сутності, змісту, шляхів і методів соціально-економічних перетворень у національному і глобальному масштабах, системних трансформацій у постсоціалістичних країнах, перехідного періоду до нової економічної системи та ін. Це одна з принципових відмінностей теорій постіндустріалізму, що накладає свій відбиток і на функції цих теорій. У таблиці 3 згруповано теорії постіндустріалізму та у найзагальнішій формі показано їх розвиток протягом 60-90-х років XX ст. Він характеризувався інтенсивністю, широтою охоплення проблем і водночас концентрацією уваги дослідників на аналізі новітніх соціально-економічних явищ та процесів, насамперед у найбільш індустріально розвинутих країнах, і глобальних проблем людства. Як видно з таблиці, в останній третині XX ст. в економічній літературі Заходу відбувався інтенсивний процес осмислення постіндустріальної проблематики, формування і розвитку постіндустріального (інформаційного) суспільства. На межі 2-го і 3-го тисячоліть виразно виявилися тенденції, що знаменували собою перехід від суспільства, що ґрунтується на пануванні індустріальних технологій, до нової якості соціально-економічного життя, інститутів та ін. Світова соціально-економічна думка другої половини XX ст. відобразила цей підхід у вигляді сукупності теорій - індустріального, постіндустріального суспільства, "третьої хвилі", суспільства знань, нової економіки та ін. Серед її найвідоміших представників - учені зі світовим іменем М. Кастельс, Д. Белл, Дж.К. Гелбрейт, П. Дракер та ін. (США), Ж. Еллюль, Ф. Перру та ін. (Франція), Т. Сакайя (Японія), А. Печчеї (Італія) . В останні 15 років у галузі розвитку теорій постіндустріалізму в Україні інтенсивно працюють Ю. Пахомов, A. Чухно, О. Білорус, Д. Лук'яненко та ін. відомі вчені. Розглянемо, насамперед, питання про характерні ознаки постіндустріального (інформаційного) суспільства, критерії переходу до економіки суспільства знань та її відмінності, співвідношення системних ринкових трансформацій і становлення постіндустріального суспільства. У праці американця Деніела Белла "Настання постіндустріального суспільства. Досвід соціального прогнозування" (1973) започатковано традицію, яка згодом міцно вкоренилась у теорії постіндустріального суспільства - не проводити відмінності між соціально-економічними системами за віссю протиставлення різних типів власності (приватної і суспільної) і різних суспільних способів виробництва (капіталізму і соціалізму). Деніел Белл запропонував так званий багатоосьовий підхід до пояснення переходу від індустріального до постіндустріального суспільства та характеристики останнього. Основними "осями" при цьому є розвиток науки і техніки, зміни структури виробництва і структури зайнятості, зміни соціальної структури, застосування знань, зміни відносин власності та ін. [29]. Таблиця 3 Теорії постіндустріалізму, їх еволюція та основні представники 60-70 рр. ХХ ст. 80-ті рр. ХХ ст. 90-ті рр. ХХ ст. Становлення та розвиток теорій індустріального та нового індустріального суспільства (Дж. К. Гелбрейт, Ж. Еллюль, Р. Арон, Ф. Перру та ін.), теорій стадій економічного зростання (У. Ростоу) Деталізація основних положень і поступове зниження інтересу до теорій індустріального суспільства як самостійних. Орієнтація на пошук якості життя в теоріях економічного зростання. Інтенсивне залучення основних положень теорій індустріального суспільства до інших, більш широких концепцій цивілізаційного прогресу Становлення і розвиток теорії конвергенції (зближення, сходження, злиття) економічних систем капіталізму і соціалізму (У. Бакінгем, Я. Тінтерген, Дж. Гелбрейт та ін.) Застій у розвитку теорії конвергенції Зародження інтересу до конвергенції однотипних економічних систем, розвиток концепцій номінальної та реальної конвергенції ринкових систем (Р. Барро, Г. Брюкер, О. Галор, Д. Куаг та ін.) Формування і розвиток теорій постіндустріального суспільства (Ф. Махлуп, П. Дракер, М. Порат, Д. Белл, Е. Тоффлер та ін.) Деталізація положень теорій постіндустріального суспільства, пошук нових мегатрендій розвитку та трансформації суспільства (Д. Белл, М. Кастельс, Дж. Несбіт, П. Абурдент та ін.). Генеза теорій інформаційного суспільства (Й. Масуда, Т. Стоуньєр, Р. Катц та ін.) Розквіт теорій інформаційного суспільства, суспільства знань тощо (К. Кумар, Р. Кроуфорд, У. Хадсон, П. Дракер та ін.). Становлення концепцій структурних зрушень (К. Кларк, Ж. Фурастьє та ін.) Включення концепцій структурних зрушень як елементу в теорії постіндустріального суспільства (Д. Белл, П. Дракер та ін.) Концепції структурних зрушень залишаються складовою теорій постіндустріального, інформаційного суспільства, суспільства знань (Р. Кроуфорд, У. Хадсон). Розвиток соціалістично орієнтованих теорій індустріального суспільства (Г. Маркузе, А. Шафф та ін.) Застій у соціалістично орієнтованих дослідженнях Відродження інтересу до соціалістично орієнтованих теорій у межах пост економічної проблематики (В. Іноземцев, О. Колганов) Становлення та розвиток теорій Римського клубу щодо глобальних проблем людства (М. Месарович, Е. Пестель, А. Печчеї, Е. Ласло та ін.) Дослідження окремих аспектів глобальних проблем у рамках теорій Римського клубу, пошук нових парадигм для глобальної проблематики (Г. Фрідріхс, А. Шафір, А. Печчеї та ін.) Розквіт теорій стабільного розвитку, інтеграції та глобалізації в межах теорій Римського клубу Серед авторитетних досліджень інформаційного суспільства та нової економіки найбільшого визнання набули праці сучасного американського вченого Мануеля Кастельса, який надає перевагу вживанню категорії "інформаціонального суспільства", або суспільства мережевих структур. У його праці "Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура" (1998) відмінності відкладаються за іншою віссю - між доіндустріальною епохою, індустріалізмом та інформаціоналізмом (чи постіндустріалізмом). Соціально- економічні зміни відбуваються у виробництві і застосуванні видів знання. Як пише М. Кастельс: «Хоча суспільство можна охарактеризувати за двома осями (індустріальний етатизм та індустріальний капіталізм), для розуміння соціальної динаміки суттєво зберегти аналітичну дистанцію й емпіричне співвідношення між способами виробництва (капіталізм, етатизм) і способами розвитку (індустріалізм, інформаціоналізм)». Вирішення цієї проблеми вчений шукає на основі теоретичної моделі, яка проголошує, що суспільства організовані навколо процесів людської діяльності, структурованих та історично детермінованих у відносинах виробництва, досвіду та влади. Через розкриття цих відносин учений виходить на виникнення нової соціальної структури, яка виявляється у різних формах, залежно від різноманітності культур та інститутів. «Ця нова соціальна структура асоціюється з виникненням нового способу розвитку - інформаціоналізму, історично сформованого перебудовою капіталістичного способу виробництва до кінця XX ст.» [31]. М. Кастельс визначає поняття "спосіб розвитку" як сукупність технологічних схем, через які праця впливає на матеріал, щоб створити продукт, детермінуючи, в кінцевому підсумку, величину та якість економічного надлишку. Гносеологічною основою різних варіантів теорій постіндустріалізму є, насамперед, нові явища, процеси та тенденції у соціально-економічному розвитку країн із розвинутою економікою. Вони пов'язані з докорінною зміною природи економічного зростання, його новою якістю. Йдеться насамперед про структурні зміни суспільного виробництва, зайнятості у секторах економіки і, відповідно, про зміни основного макроекономічного показника Системи національних рахунків - ВВП (ВНП до 1993 р.). Всі види економічної діяльності, що враховуються у складі ВВП, за галузевою ознакою класифікують за трьома секторами економіки: 1) первинним - добувним (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, рибальство, лісівництво); 2) вторинним - індустріальним (обробна промисловість, будівництво); 3) третинним - сферою послуг (транспорт, торгівля, фінанси, кредит, банки, страхування, операції з нерухомістю, охорона здоров'я, освіта, наука). Суспільне виробництво послідовно проходить через домінування на певному етапі одного із зазначених секторів економіки. Відповідно суспільство та його економічна система отримують специфічну назву. Для етапу доіндустріального (переважно аграрного) розвитку характерне домінування первинного сектору, із вторинного - наявність в основному будівництва і вкрай обмежене поширення третинних видів діяльності. На наступному етапі соціально-економічного розвитку відбувається перехід до індустріального суспільства, в якому найшвидшого розвитку набув вторинний сектор. Досягнуто значних успіхів у сфері масового виробництва матеріальних благ, а також швидко розвивалася сфера послуг через велику потребу в обслуговуванні промислового виробництва та будівництва. Постіндустріальний етап характеризується процесом створення у сфері послуг все більшої частки ВВП і зосередженням все більшої частки зайнятих. У розвинутих країнах у структурі їх ВВП переважає третинний сектор, а вторинний представлений, насамперед, обробною промисловістю, тоді як частка первинного сектору є невеликою. Відбувається відносне скорочення матеріального і прогресуюче зростання нематеріального виробництва. До сфери послуг входять різні види діяльності, важливість яких змінюється в процесі трансформацій суспільства в постіндустріальне, інформаційне. На початку етапу індустріального розвитку розширення сфери послуг, насамперед, послуг транспорту, комунального господарства (електро-, газо-, і водопостачання), було пов'язане з обслуговуванням торгівлі товарами і зростанням потреб матеріального виробництва в енергоносіях. Згодом розвиток індустріального суспільства зумовив необхідність швидкого прогресу торгівлі, а також фінансових та страхових послуг. На стадії становлення постіндустріалізму важливе значення мають послуги професійного (охорона здоров'я, освіта), особистого (туризм, спорт, культурно-розважальні заклади, оренда житла) та ділового характеру. Тут зосереджена найбільша частка працівників. Прихильники теорії постіндустріалізму додатково виокремили "четвертинний сектор" (торгівля, фінанси, страхування, нерухомість)і "п’ятеринний сектор" (особисті, професійні, ділові послуги). Останній сектор охоплює найбільшу частину працівників - професіоналів і спеціалістів технічного профілю (лікарі, вчителі, дослідники, вчені, інженери). Вони відрізняються рівнем освіти й професіональної кваліфікації. На початку 90-х рр. XX ст. в американській економіці частка зайнятих у п'ятеринному секторі становила 40% (із 79 % зайнятих у сфері послуг). В економіці виникає велика кількість нових видів діяльності поряд зі зникненням потреби у багатьох професіях, що існували раніше. В результаті суттєво змінюється структура ринку праці. Встановлюється новий характер взаємозв'язку між різними секторами економіки. Збільшення кількості секторів ускладнило їхню систему і відсунуло основні традиційні фактори сучасного зростання економіки та її ефективності на другий план. Насправді першорядна роль належить інформації, освіті, науці. Тому сфера послуг цілком обґрунтовано визначається як первинний сектор, а промисловість і сільське господарство справедливо відносяться до наступних секторів. На думку деяких постіндустріалів, така побудова секторної моделі точніше відображає реалії постіндустріального суспільства. На межі XX – XXI ст. з'явилася концепція формування суспільства нового типу як наступного щабля постіндустріального суспільства. Воно одержало назву "Knowledge society", "Суспільство знань" або "суспільство, засноване на знаннях". Воно характеризується, крім технологічного, такими вимірами: соціальним, етнічним і політичним. Невід'ємними його компонентами стали нові міждисциплінарні знання, що генеруються науковими і соціальними інститутами, підготовка високоякісного людського капіталу, яку здійснює освіта, створення додаткових багатств економікою знань і формування на цій основі інтегрального вектора розвитку суспільства, зорієнтованого на підвищення якості і безпеки життя усіх його членів. Американські дослідники Р. Аткінсон і Д. Карріа, характеризуючи нову економіку, акцентують увагу на таких її визначальних рисах: заснована на знаннях, що змінює структуру зайнятості; є глобальною, що трансформує модель конкуренції та міжфірмових зв'язків; є підприємницькою, що становить альтернативу традиційним організаційним підходам до бізнесу; породжена інформаційними технологіями, внаслідок чого стає перманентно інноваційною, що якісно змінює структуру економіки як такої. 6. Розвиток «нової економіки» в США та країнах Європейської цивілізації ХХI ст. вважається історичною епохою становлення та розвитку нової економіки та подальшої глобалізації виробництва і обміну у світовому господарстві, епохою поглиблення міжнародної економічної інтеграції у різних його регіонах й постійного вдосконалювання взаємодії різних інтеграційних формувань з метою забезпечення сталого економічного і соціального прогресу у світовому співтоваристві. Нині у стадію нової економіки впевнено увійшли найрозвинутіші країни - США та Західна Європа. Період становлення та розвитку нової економіки характеризується максимальним винесенням виробництва за межі країни й наголосом на розвиток інформаційних технологій. Американський соціолог Д. Белл сформулював цей період наступним чином: «Нова економіка – це створення економікою послуг, домінування шару науково-технічних фахівців, центральна роль теоретичного наукового знання як джерела нововведень і розширення політичних рішень суспільства, можливість підтримувати стале технологічне зростання, створення нової «інтелектуальної» техніки» [1]. Аналізуючи риси «нової економіки» у США, та країнах Європи, Д. Белл дійшов висновку, що у них відбувається перехід від індустріальної стадії розвитку до постіндустріальної, з величезним переважанням в економіці не виробничого сектора, а сфери послуг. Нова економіка у США та країнах Європи характеризується: Комп’ютерно-інформаційними технологіями. Відбувається розвиток нових галузей економіки: виробництво комп’ютерів, інтернет-економіки, електронної тощо. Нова економіці асоціюється з бізнесом в мережі Інтернет, на ринку з’явились інтернет-компанії, інтернет-магазини. За період 1995-2012 рр. пришвидшення темпів зростанні продуктивності праці було досягнуто за рахунок впровадження комп’ютерів. Економікою знань. Все більшу ціну компаній формують ідеї, кваліфікація персоналу, обробка інформації, вміння створювати нові знання, впроваджувати їх в організаційних і технічних системах. У загальній сумі продуктивного капіталу та ВВП частка нематеріальних активів (витрат на створення знання і людського капіталу) перевищує цінність матеріальних активів. Поєднання знань та інформації, що базується на комунікаційній інфраструктурі. Інформація та знання є чинниками виробництва і утворюють органічну єдність: знання поширюються через систему інформації, водночас зміст інформації становлять саме знання. Вони породжують новий тип технологій – інформаційно-комунікативний. Однак, не зважаючи на схожість рис нової економіки у країнах США та Європейської цивілізації, становлення та розвиток даної епохи в цих країнах відбувався дещо по-різному. У США концепція "нової економіки" почала розроблятися у 90-х рр. XX ст. в американській науковій літературі. Поняття "нова економіка" вперше було використано американськими науковцями для аналізу досягнень за період діяльності президента Б. Клінтона і було пов'язано з конкретними показниками: реальними темпами зростання ВВП, рівнем безробіття і рівнем інфляції. «Нова економіка» визначалася як економіка, що характеризується незвичайними змінами і приростом економічних показників, зокрема, швидким зростанням продуктивності праці, підвищенням доходів, низьким рівнем безробіття і помірною інфляцією, що є наслідком досягнень НТП, методами ведення бізнесу і вдосконаленням економічної політики, які взаємно підсилюють один одного. США вважається класичною країною нової економіки. Розвиток нової економіки в США охоплює такі суттєві відкриття та впровадження: виробництво напівпровідників, мікропроцесорів у мікроелектроніці, мікрокомп’ютерів, операційних систем, лазерної техніки, оптико-волоконні технології, роботобудування, створення у 1969 р. компанією ARPA Міністерства оборони США електронної комунікаційної системи Інтернет, розвиток інформаційних технологій та комунікаційної інфраструктури (системи передач тощо), розвиток генної інженерії, біотехнології, ракетно-космічної техніки. Традиційні фактори виробництва втрачають свою значимість, натомість вирішальним елементом суспільного багатства стає людський фактор, а новим виробничим ресурсом – знання та інформація. Значною мірою прискоренню зростанню продуктивності у США сприяло виробництво комп’ютерів. У своєю емпіричному дослідженні, проведеному на матеріалах американської економіки, Олінер і Зіхель (2000) приходять до висновку, що виробництво комп’ютерів і використання ІТ-технологій відповідають приблизно за 2/3 прискорення зростання продуктивності. Сучасна економіка США – це головним чином виробництво і використання інформації з метою зробити всі інші форми виробництва ефективнішими і тим самим створити більше матеріального багатства, провідним фактором якого є знання. У країнах Європи в останній третині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. відбувається процес перебудови традиційних моделей господарювання, зумовлений як причинами внутрішнього порядку, так і зовнішніми чинниками, зокрема, формуванням єдиного глобального ринкового господарства і сучасною науково-технічною, технологічною та інформаційною революціями. Економічні системи європейських країн швидко набули ознак постіндустріалізму. Частка промислового сектору тут зменшилась до 20 %, а за рівнем фінансування НДДКР (їх частка на ринку світової наукомісткої продукції становить близько 18 %), європейські країни практично наздогнали США – країну, яка по праву вважається країною нової економіки. Значного розвитку набули і процеси інвестування, і країни ЄС стали найбільшими інвесторами у світі. Ще 10-15 років тому, говорячи про основні центри інформаційного суспільства, що формуються, аналітики називали США та Західну Європу. Однак нині дослідники виокремлюють дві моделі сучасного постіндустріалізму — європейську й американську, адже спостерігається досить значне розходження у його розвитку між Європою та США. Якщо розглядати проблему з історичної точки зору, то становлення індустріального суспільства в Європі відбувалось не менше, ніж 400 років, а в США — вдвічі швидше. До промислової революції в Європі минули століття, що сформували її багату, специфічну культуру. В США індустріальне суспільство, як і сама американська культура, створювалися практично "з нуля". В Європі формування постіндустріальних тенденцій значною мірою було сприйнято в контексті "антиіндустріалізму". У Сполучених Штатах постіндустріалізм не означав нічого, крім соціального порядку, що наставав "після індустріалізму". Можливо, саме внаслідок цього досягнення обома регіонами постіндустріального рівня технологічного прогресу в середині 70-х років мало різні наслідки. В США почалося економічне піднесення, що у 90-х роках вилилося в небачений бум з високими темпами збільшення ВВП і дуже низькими показниками безробіття. В Європі темпи економічного розвитку різко уповільнилися, а безробіття до 1997 р. прирівнювалось до періоду кризи 1929 - 1933 рр. Парадокс полягає в тому, що при більш вражаючих показниках у сфері науково-технічного й економічного потенціалу, американська модель є "менш постіндустріального", ніж європейська. Останнє твердження можна аргументувати тим, що успіхи американської економіки в XX ст. ґрунтувалися багато в чому на розробці і виробництві стандартизованих споживчих і технологічних товарів: автомобілів, холодильників, телевізорів, пилососів та ін. Пізніше комп'ютери й інша електроніка з'явилися й набули масового поширення у США. Щодо продукції новітнього інформаційного характеру, то лише у XXI ст. американські підприємці зосередилися на створенні і випуску продукції, яка відповідає вимогам постіндустріалізму (тиражуванні комп'ютерних програм й інших елементів інформаційного забезпечення). А це означає, що в сучасній Америці дотепер не виникло індивідуалізованого споживання. А позиції масової культури не тільки не послабшали, а й зміцнилися. У Європі ж, навпаки, в міру зростання матеріального добробуту усе більше зосереджуються на диверсифікованості споживання і формуванні нового способу життя, підвищуючи не стільки його рівень, скільки якість. Відомий російський дослідник постіндустріалізму В. Іноземцев писав: "...якщо для купівлі продуктів у магазині потрібна лише 1/10 чи 1/20 щомісячного прибутку, то "життя для заробляння" закінчується. Починається життя заради життя. Для одних це життя заради знання і змісту. Для інших — заради символів. Для одних — заради відмінності сьогоднішнього себе від себе вчорашнього. Для інших — заради відмінності себе від інших" [10]. У процесі постіндустріалізації такий мотив до праці, як висока заробітна плата, зсунувся з 1-2 місця, які він займав ще 3-4 десятиліття тому, на 5-7 серед інших мотивів до праці. На перші позиції в ієрархії мотивацій вийшли зміст праці, можливість самореалізації, перспективи професійного і соціального зростання, психологічний клімат у фірмі та інші. Зрозуміло, навіть у високорозвинених країнах праця залишається головним засобом до існування. Але, з іншого боку, все більше людей вважають, що праця — це не тільки можливість заробити на шматок хліба, нехай навіть з маслом. Більшість респондентів під час соціологічних опитувань відповідають, що робота сприяє самореалізації і приносить насолоду, дає змогу використовувати свої навички і знання. В одержанні задоволення від праці європейці вбачають елемент "мистецтва жити". Сьогодні європейці більш орієнтовані на саморозвиток. Незважаючи на те, що ВВП на душу населення в США є дуже високим, однак якість життя американців поступається європейському, наприклад: 40 % американців хворіють на ожиріння (6 % у країнах ЄС); 78 % ніколи не виїжджали за межі своєї країни (12 % у ЄС); 95 % громадян США не володіють жодною іноземною. мовою (31 % у Європейському Союзі). У європейців вища культура споживання, у якій на першому місці - індивідуальний вибір і якомога вища якість споживаного. Як приклад, достатньо порівняти американські пункти швидкого харчування "McDonalds" і французькі ресторанчики, відвідувані так само-часто. Тобто, з погляду характеристик "класичної моделі" постіндустріалізму, а саме — розвитку особистості, а також її потреб, європейці вже сьогодні демонструють переваги перед американцями. Виходячи з еволюційної логіки, можливо, саме європейська модель постіндустріального розвитку виявиться більш успішною. Поки ж більш успішною, особливо у сфері інформаційної індустрії, залишається Америка. 7. «Нова економіка» як наука. Предмет та функції «нової економіки» Нова економіка – молода наука, виникнення та розвиток якої припав на кінець ХХ – початок ХХІ ст. Нова економіка є складовою системи економічних наук, загальним науковим об’єктом яких є економіка. Поняття «нова економіка» використовується для визначення системного явища, що поступово формується в межах постіндустріального періоду економічного розвитку шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, інноваційних методів господарювання, інтелектуалізації людського капіталу, використання передових новітніх технологій і галузей національної економіки, пріоритету виробництва знань, послуг та становлення менталітету творчого, ефективного, раціонального бізнесу. Нова економіка – це наука про функціонування та організацію сучасних економічних систем країн з розвинутою ринковою економікою, процесів становлення сучасного постіндустріального суспільства в ряді країн та їх аналіз. Предметом нової економіки є загальні закономірності та особливості економічних систем при становленні та функціонуванні сучасного постіндустріального суспільства та економіки, що базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та методів управління ними. Нова економіка як наука виконує низку важливих функцій: Теоретико-пізнавальну – пояснення законів, принципів, процесів і явищ економічного життя; Аналітичну – аналіз економічних явищ і процесів; Практичну – визначення мети і напрямів економічного розвитку, формування рекомендацій для економічної поведінки суб’єктів економіки та економічної політики держави; Прогностичну – вироблення певних прогнозів на основі аналізу та вивчення економічних процесів та явищ; Виховну – виховання раціонального економічного мислення, визначення правил ринкової економічної поведінки господарюючих суб’єктів. 8. Методологія дослідження сучасного суспільства та нової економіки Методологія нової економіки – це сукупність прийомів та способів, загальнонаукових та філософських принципів наукового пізнання, виявлення та дослідження виникнення організації і функціонування сучасного постіндустріального суспільства. Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності нова економіка з’ясовує, як розвивається та чи інша економічна система за сучасних умов. У методології нової економіки можна виділити декілька основних підходів: 1) суб’єктивний – вихідним пунктом аналізу економічних явищ є раціональний господарюючий суб’єкт, а об’єктом аналізу є його поведінка; 2) емпіричний – аналіз господарської діяльності на основі власного досвіду і фактах реальної дійсності та застосування різноманітних інструментів дослідження – статистики, математики, економетрії та ін.; результатом дослідження є емпіричні моделі; 3) раціоналістичний – спрямований на відкриття «природних» чи раціональних законів цивілізації, він вимагає дослідження економічної системи як єдиного цілого, а також закономірностей її розвитку, та законів, що регулюють дану систему; 4) діалектико-матеріалістичний – вірним вирішенням наукових проблем є об’єктивний аналіз явищ, який характеризує внутрішні зв’язки явищ і процесів у їх розвитку – виникненні, удосконаленні чи вмиранні, тобто у постійному русу, у динаміці, в чому і полягає суть діалектики. Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження, останні є тільки інструментами, сукупність способів і прийомів вивчення предмета. Методи дослідження нової економіки: емпіричний метод - ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника; метод індукції - виведення економічних закономірностей з фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до усього явища; метод дедукції - аналіз на основі руху від загального явища до його окремих сторін; метод логічної абстракції - уявне виділення найсуттєвішої сторони явища та її аналізу та ігнорування несуттєвих його ознак і сходження від абстрактного до конкретного; діалектичний метод – процес пізнання явищ у всій різноманітності їх форм та у всій їх суперечності; синтетичний метод – включає наукову абстракцію, пізнання загального, особливого та одиничного; історичний метод – реальна послідовність розвитку явища; метод аналізу – поділ явища на окремі сторони і ознаки та їх дослідження; метод синтезу – поєднання окремих сторін і ознак явища і пізнання його як єдиного цілого; математичний метод; графічний метод; статистичний метод. Методи досліджень дають змогу виявити категорії, принципи, закони і закономірності, що відбуваються у економічних системах за умов нової економіки. 9. Індекс нової економіки В умовах якісно нових структурних перетворень утримування рівня конкурентоспроможності навіть за наявності дешевих джерел отримання сировини та низької вартості продукції стає все важчим. Нова економіка диктує новітні умови ринкам, вимагає адаптування до глобальної економіки, яка все більше залежить від розвитку знань та інновацій. Стає очевидним, що успіх державі забезпечують міцні глобальні зв’язки між державами, робоча сила, озброєна більш високою кваліфікацією, гнучкість та динамізм суб’єктів господарювання, використання ними прогресивних цифрових технологій та розвиток технологічних інновацій. Для того, щоб виміряти, наскільки держава володіє даними важливими чинниками у глобальній конкурентній боротьбі, розроблено та впроваджено Індекс нової економіки, який щорічно використовується у Сполучених Штатах Америки ще з 1999 року. Індекс нової економіки (The New Economy Index) розраховується на основіданих25 показників, виокремлених у 5 основних груп, які якнайкращим чином відображають стан нової економіки, зокрема: 1) Професійні знання (індикатори, що вказують на рівень зайнятості фахівців з ІТ технологій, що працюють за межами ІТ індустрії): робочі місця, зайняті менеджерами, професіоналами та технічними працівниками; освіченість робочої сили; робоча імміграція знань та навичок; міграція внутрішніх знань працівників; продуктивність праці робітників у виробничому секторі; зайнятість у сфері комерційних послуг з високим рівнем оплати праці. 2) Глобалізація (індикатори, що вказують на прямі іноземні інвестиції та експортну орієнтацію виробництва та послуг). 3) Економічний динамізм (індикатори, що вказують на рівень змішування робочих обов’язків): кількість фірм, що швидко ростуть; кількість та цінність первинного розміщення публічних акцій; кількість підприємців, що розпочинають бізнес; число винахідників патентів. 4) Цифрова економіка (індикатори, що вказують на відсоткову частку користувачів мережі Інтернет): рівень використання інформаційних технологій державним урядом для надання послуг; використання фермерами комп’ютерів та мережі Інтернет; житловий та бізнес-доступ до широкосмугових телекомунікацій; використання інформаційних технологій у системі охорони здоров’я. 5) Інноваційний потенціал (індикатори, що вказують на кількість робочих місць у високотехнологічних галузях): кількість науковців та інженерів у приватному секторі; кількість винахідників патентів; промислове інвестування у дослідження та розвиток; непромислове інвестування у дослідження та розвиток; перехід до економіки зеленої енергії; інвестування у венчурний капітал. Залежно від значення Індексу нової економіки усі країни поділяються на наступні групи (див. табл. 4). Таблиця 4 Групи країн залежно від значення Індексу нової економіки Групи країн Індекс нової економіки (в балах) 1. Країни з високим рівнем розвитку нової економіки. 75,0 – 100,0 2. Країни з середнім рівнем розвитку нової економіки. 50,0 – 74,9 3. Країни з низьким рівнем розвитку нової економіки. 0 – 49,9 У таблиці 5 наведено дані щодо рейтингу Індексу нової економіки в Сполучених Штатах Америки у 2014 році. Таблиця 5 Рейтинг Індексу нової економіки у США у 2014 р. Рейтинг Штат Індекс нової економіки (в балах) 1. Массачусетс 94,7 2. Делавер 85,1 3. Каліфорнія 83,7 4. Вашингтон 82,5 5. Меріленд 81,5 … … … 48. Оклахома 44,1 49. Західна Вірджінія 39,8 50. Міссісіппі 38,0 Як видно із таблиці 5, існує достатньо сильна диференціація у процесах розвитку нової економіки у різних штатах Америки. У таблиці 6 наведено кластерний аналіз країн із різним значенням Індексу нової економіки. Таблиця 6 Кластеризація країн залежно від значення Індексу нової економіки (The New Economy Index) та напрями їх розвитку Кластери Характеристика кластеру Напрями розвитку нової економіки Країни з високим Це так звані «країни-лідери», які мають дуже велику здатність до інновацій, велику частку інноваційної продукції, високу швидкість обміну даними, високий рівень розвитку Підтримка та оптимізація існуючого стану. Для цього слід забезпечити підтримку конкурентоспроможності регіону, стимулювання подальшого розвитку високотехнологічних рівнем розвитку нової економіки інтелектуального потенціалу, розвинуту інфраструктуру та мережу науково-дослідних установ та ВНЗ, високий рівень кооперації науки та бізнесу. Рівень індикаторів індексу нової економіки та його складових перевищує середній, такі країни мають найвищі рейтинги. В них сконцентровані та розвинуті на високому рівні всі фактори нової економіки – знання, технології та інформація. галузей та підприємств, підтримку екологічної стійкості та безпеки, сприяння розвитку регіональної та інформаційної інфраструктури. Країни з середнім рівнем розвитку нової економіки Це так звані «регіони з помірним рівнем розвитку нової економіки», які характеризуються середнім рівнем здатності до інновацій, розвинутою інфраструктурою та мережею науково-дослідних установ і ВНЗ, середнім рівнем розвитку інтелектуального потенціалу, середнім рівнем кооперації науки та бізнесу. Але мають достатній рівень готовності та умови для розвитку нової економіки. Розвиток чинників нової економіки, пошук додаткових інструментів та ресурсів для залучення інвестицій у розвиток регіону. Посилення орієнтації регіонів на високотехнологічну економіку, підтримку екологічної стійкості та безпеки, стимулювання інноваційної активності, сприяння кооперації науки й бізнесу та процесу кластеризації в регіонах, розвиток людського капіталу. Країни з низьким рівнем розвитку нової економіки Це так звані «регіони, що наздоганяють своїх попередників», але індекс нової економіки у них значно нижчий ніж середній. Ці регіони мають низькі показники за складовими індексу нової економіки, але мають можливість покращити свої показники та здобути готовність до розвитку нової економіки. Пошук і мобілізація внутрішніх резервів регіону та розробка заходів для залучення зовнішніх інвестицій. Необхідно стимулювати інноваційну активність, розвивати інноваційне та інформаційне середовище регіону, сприяти взаємодії між учасниками ринків знань, технологій та інформації, кооперації науки та бізнесу, розвивати людський капітал. На сьогодні, перед державами серйозніше, ніж будь-коли, стоїть завдання щодо підвищення рівня конкурентспроможності та реакції на комплексні інноваційні рішення і нові підходи. Країни, які лідирують у рейтингу з Індексу нової економіки, здатні якнайкраще вирішувати проблеми, викликані новими економічними перетвореннями, в той час, як країни з нижчими індексами мають для цього недостатнє підґрунтя. Навчальний тренінг Основні терміни і поняття Постіндустріальне суспільство. Нова економіка. Нематеріальне виробництво. Інформація і знання. Інформаційні послуги. Інтелектуальна праця. Інтелектуалізація виробництва. Креативна економіка. Інформаційні технології. Дематеріалізація продукту. Інтелектуальний характер праці. Інноваційний характер праці. Сервісний сектор економіки. Постфордизм. Економіка знань . Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. Інвестування в науку Гнучке виробництво. Глобальний масштаб конкуренції. Діджиталізація. Американська модель нової економіки. Європейська модель нової економіки. Теорії постіндустріального суспільств. Постіндустріалізм. Теорії індустріального та нового індустріального суспільств. Теорії конвергенції економічних систем. Концепцій структурних зрушень. Соціалістично орієнтовані теорії індустріального суспільства. Теорії Римського клубу щодо глобальних проблем людства. Інформаційні епоха. Первинний сектор економіки. Вторинний сектор економіки. Третинний сектор економіки. Четвертинний сектор економіки. П’ятеринний сектор економіки. Суспільство знань. Нова економіка як наука. Предмет нової економіки. Методологія нової економіки. Індекс нової економіки. Професійні знання. Глобалізація . Економічний динамізм. Цифрова економіка. Інноваційний потенціал. Контрольні запитання і завдання 1. Що таке постіндустріальне суспільство? Коли воно почало формуватись? 2. Здійсніть порівняльну характеристику індустріального та постіндустріального суспільств. 3. Якими особливостями характеризується постіндустріальне суспільство? 4. За якими критеріями прийнято відносити країни до постіндустріальних країн. 5. В чому полягає сутність «нової економіки»? охарактеризуйте особливості її становлення та розвитку. 6. Що таке інтелектуалізація виробництва і в чому вона знаходить свій вияв? 7. В чому полягає суть креативної економіки і якими рисами вона характеризується? 8. Визначте шляхи концептуалізації нової економіки та охарактеризуйте їх. 9. У чому, на Вашу думку, полягала недосконалість системи фордизму? В чому полягають особливості системи постфордизму, що виникла на противагу фордизму? 10.З’ясуйте особливості економіки знань та вкажіть на її рушійну силу та джерела. 11. Дайте порівняльну характеристику «старої» (традиційної) та «нової» економік. 12. У чому полягають переваги та недоліки нової економіки? 13. Що становлять собою теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства? Їх основні представники? 14. Визначте еволюцію становлення та розвитку теорій постіндустріального суспільства та охарактеризуйте їх. 15. Які спільні та відмінні риси притаманні розвитку «нової економіки» в США та країнах Європи? 16. Яка з моделей нової економіки є більш досконалою: американська чи європейська? Відповідь обґрунтуйте. 17. Що являє собою нова економіка як наука? Що є її предметом та які функції вона виконує? 18. Охарактеризуйте методологію дослідження нової економіки. 19. Що являє собою індекс нової економіки? Яка його роль та методика розрахунку? Тестові завдання Тест 1. Становлення теорії постіндустріального суспільства пов’язане з ім’ям вченого…: а) Р. Аткінсона; б) Д. Белла; в) Д. Карріа; г) К. Кларка. Тест 2. Поява «нової економіки» пов’язана із: а) бурхливим ростом і розвитком бізнес-компаній, пов'язаних з розробкою і впровадженням інформаційних технологій, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, інтернет-проектів тощо; б) закінченням епохи традиційної економіки; в) виникненням електронних розрахунків та грошей; г) виключно із виникненням мережі Інтернет. Тест 3. Виробничими ресурсами в епоху нової економіки є: а) праця, капітал, земля; б) праця, капітал, земля, підприємницькі здібності; в) праця, капітал, земля, підприємницькі здібності, інформація; г) праця, капітал, земля, підприємницькі здібності, інформація, знання. Тест 4. Рівень інформатизації суспільства характеризують такі показники: а) забезпеченість засобами інформатики та зв'язку; б) ВВП на душу населення; в) рівень передачі та обробки інформації; г) чистий національний дохід; д) розвиток науки і НДДКР. Тест 5. В чому полягає основна відмінність між «старою» (традиційною) економікою та «новою» економікою? а) організації нового типу є більш гнучкими, вони динамічно розвиваються і вимагають для свого розвитку значно менше таких факторів виробництва, як земля, капітал, праця, одночасно збільшуючи такі фактори виробництва, як інформація та знання; б) «стара» економіка існувала раніше, а «нова» економіка тепер, різниця лише у часі; в) «нова» економіка використовує додаткові фактори виробництва, такі, як інформація та знання; г) у «новій» економіці використовується система електронних грошей. Тест 6. Існують такі моделі сучасного постіндустріалізму: а) американська; б) азіатська; в) європейська; г) африканська. Тест 7. Розквіт теорій інформаційного суспільства припав на: а) кінець ХІХ століття; б) 60-ті роки ХХ століття; в) 80-ті роки ХХ століття; г) 90-ті роки ХХ століття. Тест 8. Кому із представників постіндустріальних теорій належить праця «Настання постіндустріального суспільства. Досвід соціального прогнозування» (1973)? а) Д. Беллу; б) М. Кастельсу; в) Д. Карріа; г) немає правильної відповіді. Тест 9. Кому із представників постіндустріальних теорій належить праця «Інформаційні епоха: економіка, суспільство і культура» (1998)? а) Д. Беллу; б) М. Кастельсу; в) Д. Карріа; г) немає правильної відповіді. Тест 10. Предметом нової економіки є: а) виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання; б) загальні закономірності та особливості економічних систем при становленні та функціонуванні сучасного постіндустріального суспільства та економіки, що базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та методів управління ними; в) причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами; г) дослідження загальних закономірностей функціонування фінансової системи та особливостей фінансової поведінки її економічних агентів. Тест 11. Індекс нової економіки розраховується на основі таких груп показників: а) ВВП; ВНП; ВНД; ЧНД; б) якість інститутів, інфраструктура, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, рівень технологічного розвитку, конкурентоспроможність компаній; в) професійні знання, глобалізація, економічний динамізм, цифрова економіка, інноваційний потенціал; г) політичне оточення, інформаційно-комунікативні технології, освіта, дослідження та розробки, екологічна стійкість. |