Нова економіка. Нова економіка навч посібник. Навчальний посібник Нова економіка
 Скачать 1.4 Mb.
|
|
Автоматизація виробництва – це один із напрямів науково-технічного прогресу, етап комплексної механізації, що характеризується звільненням людини від безпосереднього виконання нею функцій управління технологічними процесами і передачею цих функцій автоматичним пристроям з метою зменшення трудових затрат, покращення умов виробництва, підвищення обсягів випуску та якості продукції. Завдяки автоматизації істотно зменшується трудомісткість операцій та водночас різко зростає продуктивність праці. Разом з терміном «автоматичний», часто використовують поняття «автоматизований», що підкреслює відносно великий ступінь участі людини в процесі. Мета автоматизації виробництваполягає у підвищенні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, оптимізації управління, усуненні людини від виробництва, небезпечного для здоров'я. Процесам автоматизації виробництва підлягають: виробничі (технологічні) процеси ; проектування ; організація, планування та управління; наукові дослідження ; бізнес-процеси. За рівнем автоматизації розрізняють: часткову автоматизацію; повну автоматизацію; комплексну автоматизацію. Питання комплексної автоматизації мають велике народногосподарське значення, адже їх впровадження гарантує економічний ефект. Так, наприклад, комплексна автоматизація приготування кормів на потокових лініях знижує затрати праці в 4-5 разів і зменшує собівартість їх приготування на 30-50 %. Сучасній автоматизації виробництва властиве широке застосування нової елементної бази, зокрема мікропроцесорів і мікро - ЕОМ, використання яких дозволяє реалізувати будь-які складні алгоритми функціонування автоматичних систем, підвищити їх надійність, зменшити габарити, енергоємність тощо. Водночас важливим є забезпечення виробництва системами управління такого складного рівня при порівняно низькій кваліфікації обслуговуючого персоналу і відсутності відповідних розробок. Автоматизація виробництва підвищує надійність і продовжує термін роботи устаткування, полегшує і оздоровлює умови праці, підвищує безпеку праці і робить її більш престижною, скорочує плинність робочої сили і економить затрати праці, збільшує кількість і підвищує якість продукції, прискорює процес стирання відмінностей між працею розумовою і фізичною, промисловою і сільськогосподарською. Впровадженню засобів автоматики сприяє науково-технічний прогрес, який полягає в швидкому зростанні технічної і енергетичної озброєності, в бурхливому розвитку наукових досліджень з усестороннім застосуванням наукової апаратури, в прискореному розвитку теорії і практики використовування автоматично діючих засобів і систем для заміни фізичної і розумової праці працівників, в широкому використовуванні досягнень засобів зв'язку і диспетчерського управління, що дозволяє істотно поліпшити організацію і ефективність праці фахівців і керівників виробництва. Галузі, де автоматизація є актуальною: машинобудування; енергетика; хімічне виробництво; виробництво сталі; гірнича справа; харчова промисловість; керування автомобільним, залізничним і повітряним транспортом. Комп'ютеризація виробництва. За останні десятиріччя суттєві зміни параметрів комп'ютерів призвели до кардинальних змін в інформаційній техніці й технологіях, що можна визначити як перехід до так званої безпаперової інформації. Зміст якісно нової технології інформаційних процесів полягає у звільненні мозку людини від нетворчої, механічної, рутинної роботи, у передачі значної частини такої роботи машинам з метою звільнити резерви мозку для творчої діяльності людини. Впровадження комп'ютерів у різні сфери управління та матеріального виробництва, вдосконалення їх технічної бази та оснащення сучасними комунікаційними засобами підвищує оперативність накопичення і переробки інформації, стає чинником підвищення ефективності управлінських взаємодій і надійності техніко-економічних обґрунтувань проектів економічного розвитку. Обчислювальна техніка все більш широко використовується не тільки для автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в діяльності різних виробничих систем називається комп'ютеризацією виробництва. В науковій літературі часто ототожнюють терміни «інформатизація», «автоматизація» та «комп’ютеризація». Однак «комп’ютеризація» є більш вужчим поняттям порівняно із двома попередніми. Комп'ютеризація виробництва – це процес впровадження і розвитку комп'ютерів та обчислювальної техніки, які забезпечують автоматизацію інформаційних процесів і технологій в усіх сферах діяльності людей. Основна увага приділяється розвитку і запровадженню технічної бази комп'ютерів, які забезпечують оперативне отримання інформації та її накопичення. Мета комп'ютеризації виробництва полягає в поліпшенні якості життя людей за рахунок збільшення продуктивності і полегшення умов їх праці. Комп'ютери стали невід'ємною частиною сучасного виробництва (верстати із програмним управлінням, автоматизовані виробничі лінії), бізнесу (автоматизація бухгалтерського обліку, організація банк. операцій, використання пластикових карт і мережі Internet для взаєморозрахунків), сфери обміну (Internet-магазини) і повсякденного побуту. На сучасному етапі комп'ютеризація відкрила якісно нові можливості у сфері виробництва. Вона дозволила автоматизувати процес проектування, без чого стали б нереальними сучасний рівень автомобіле- і літакобудування, створення космічних літальних апаратів і багато іншого. Небувалих висот досягла швидкість поширення інформації. Тепер події, що відбулися в одному кінці світу, стають відомі всьому світу всього за кілька хвилин. Саме тому XXI ст. назвали інформаційним. Є багато сфер людської діяльності, де комп’ютер використовується як звичайний робочий інструмент: ПК щодня використовується як на виробництві, так і в побуті. Так, наприклад, сьогодні важко зустріти студента, який при підготовці до занять не використав би комп'ютер. І не важливо, чи користується він електронною бібліотекою, чи пише роботи сам або скачує готові реферати, вірний помічник завжди до його послуг. Персональні комп'ютери, крім допомоги в роботі, міцно увійшли в дозвілля і особисте життя людей. Так, молоді часто знайомляться, знаходять нових друзів через мережу Інтернет. Перегляд фільмів, прослуховування музики, читання книг, гра – у всьому цьому комп'ютер – вірний помічник. Саме в цьому і є недолік персональних комп’ютерів, адже непомітно для оточуючих, комп’ютер став невід’ємним атрибутом, який може замінити все. Спробуємо систематизувати переваги та недоліки впливу комп’ютеризації на сучасне суспільство. До основних позитивних якостей комп’ютеризації виробництва можна віднести: поліпшення якості життя людей за рахунок збільшення продуктивності і полегшення умов їх праці; доступність інформації, швидкість і простота в її отриманні; розвиток безпаперових технологій, автоматизація процесів, зручність в управлінні; використання комп'ютерних мереж дозволяє виробникам знизити трансакційні, поштові, часові витрати; спрощення процесу обміну інформацією (комунікації) між людьми, що знаходяться деколи в різних частинах земної кулі. Масова комп’ютеризація виробництва викликала одночасно і низку негативних явищ, а саме: на виробництві виникає необхідність в наявності висококваліфікованих мережевих адміністраторів, здатних підтримувати локальну і зовнішню мережу в зразковому стані. більшість користувачів не знають та не використовують всі можливості сучасного комп’ютера, що в свою чергу не дозволяє підвищити свій рівень знань; доступність до великих масивів інформації призвели суспільство до формального, безвідповідального ставлення і осмислення цієї інформації; великі можливості комп’ютерних технологій «змусили» сучасне суспільство перекласти свої розумові здібності на машину, що призвело до відставання в логічному мисленні людини від комп’ютерної техніки; заміщення реального життя віртуальною реальністю, реального спілкування – віртуальним. Таким чином, комп’ютеризація має вельми суперечливий вплив на всі сфери людського життя в цілому і на економіку як на одну з її головних складових, зокрема. Однак, для нормального розвитку і функціонування складного народногосподарського механізму необхідні постійний обмін інформацією між його ланками, сучасна обробка великого обсягу даних на різних рівнях управління, що також неможливо без використання ЕОМ. Тому від рівня комп'ютеризації значною мірою залежить розвиток економіки. Електронізація виробництва – це процес широкого застосування електроніки в усіх галузях народного господарства. Електронізація є основою автоматизації управління технологічними процесами, важливим елементом верстатів з числовим програмним управлінням, калькуляторів тощо. Електронізація сприяє прогресу масових засобів інформації, завдяки їй забезпечена значна частина досягнень сучасної фізики, астрономії, хімії, біології , сейсмології, медицини. Широке застосування електроніка знаходить в банківській справі, складському господарстві, роздрібній торгівлі та в інших галузях. Темпи розвитку електроніки знаходять відображення у зростанні парку ЕОМ; зростає попит на міні- ЕОМ і мікропроцесори, електронну техніку впроваджено в процес навчання в загальноосвітніх школах і ВУЗах. Сьогодні добре видно техніко-економічний ефект електронізації виробництва: хоча габарити обчислювальних і керуючих електронних систем і величина споживаної ними енергії зменшилися, в той же час різко зросла кількість оброблюваної інформації. Електронізація і комплексна автоматизація ведуть в кінцевому рахунку до створення малолюдного і безлюдного виробництва. З'являються комплексно автоматизовані цехи і підприємства, де всі основні і допоміжні операції, контроль за технологічними процесами виконують роботокомплекси, ЕОМ та інші технічні засоби. У підсумку виробництво зростає в 2-5 разів і більше. Таким чином, електронізація народного господарства – один із пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, важливий фактор його прискорення та підвищення ефективності виробництва. 3. Інформаційна теорія вартості. Проблеми визначення вартості і ціни інформації У 80-х роках XX ст. у західній економічній літературі набула поширення теорія постіндустріального, інформаційного суспільства. Вона виходить з того, що у високорозвинених країнах світу інформаційний сектор за темпами зростання почав помітно випереджати традиційні галузі, і за прогнозами, ця тенденція посилюватиметься і в майбутньому. Це свідчить про виникнення в сучасних умовах нового основного джерела вартості, яке пов'язане, насамперед, з інтелектуальним потенціалом, знаннями працівника, а не з його психофізичними зусиллями, як у минулому. В зв'язку з цим у межах теорії постіндустріального, інформаційного суспільства з'явилася принципово нова концепція вартості – інформаційна теорія вартості, згідно з якою домінуючим фактором у структурі суспільної праці є не структурно розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна праця, озброєна науковими знаннями. Один із засновників теорії Д. Белл пише: "Якщо знання у своїй системній формі застосовуються у практичній переробці існуючих виробничих ресурсів... то можна сказати, що саме вони, а не праця виступають як джерело вартості" [1]. Володіння інформацією сприяє ефективності прийняття рішень, які забезпечують існування і функціонування будь-якої системи у навколишньому світі (компанії, бізнесу, чи якоїсь конкретної людини). Інформація забезпечує раціональне формування товарних потоків в організації. Цей процес для організації важливий і необхідний, оскільки існує зв'язок між виживанням організації і поліпшенням її внутрішньої організації. Три головні причини того, що інформація має свою вартість для бізнесу: 1) Інформація знижує невизначеність у зв'язку з рішеннями, що мають економічні наслідки. 2) Інформація впливає на поведінку людей, і це також має економічні наслідки. 3) Іноді інформація сама володіє власною ринковою вартістю. Хоча всі розуміють цінність і важливість володіння інформацією та ефективність її використання, однак, на жаль, вже багато років поспіль науковці не можуть дійти висновку щодо правильності оцінки ціни та вартості інформації. Внаслідок унікальних властивостей інформація не підпорядковується таким самим законам, що й матеріальні ресурси і продукти, що призводить до невизначеної ситуації. Досі не розроблено методику оцінки цінності інформації, більше того, відсутні єдині критерії визначення ефективності інформаційного забезпечення. До найбільш дискусійних в сучасній економіці відносяться питання про ціну на інформацію. Посилення конкуренції на ринках зумовлює необхідність постійного відслідковування внутрішньої ситуації та змін у зовнішньому середовищі, зокрема, на ринку, з метою цілеспрямованого зменшення невизначеності в знаннях у керівників організацій. А це, насамперед, вимагає забезпечення управлінського апарату достовірною інформацією. Наприклад, відомості про ціни на ринках та промислові стандарти у країнах, де фірма веде свій бізнес. Або ж інформація неекономічного характеру, наприклад, про внутрішньополітичну ситуацію та кроки уряду, що впливають на ведення бізнесу. Однак, як правило, керівник не володіє всією необхідною інформацію в тій чи іншій конкретній ситуації, тому потрібно отримувати її ззовні, інакше кажучи, – купувати. У зв'язку з цим виникає: яка ж ціна інформації? За скільки можна її купити? Відповідно до однієї з існуючих точок зору ціна на товари встановлюються на основі обчислення їх граничної вартості, яку покупець згоден сплатити, поки товар все ще приносить йому хоча б якусь користь. Звідси випливає, що вимірювати граничну вартість потрібно шляхом роздрібнення товару на визначені частини, одиниці. А яка ж одиниця може служити для виміру інформації – біт, байт, стандартна машинописна сторінка? Але ж інформація не зводиться лише до кількісних характеристик, тому що і якість її різна. Крім того, закономірним є і таке питання: чи допускається у відношенні інформації закон зменшення корисності або, іншими словами, чи дійсно при придбанні додаткової інформації її корисність зменшується? Очевидно, що вартість інформації, з одного боку, – це її грошове вираження, тобто ціна, а, з іншого боку, це та ціна, якою в даний момент вона володіє. Розглянемо підходи до визначення вартості інформації, що використовується в системах управління, запропонованих американським економістом Дж. Кантером – представником інформаційної теорії вартості. Варіант перший – складські системи. Уявімо собі, що наявність певної інформації дозволило створити систему, що дає економію на товарних запасах у розмірі 200 тис. дол. Витрати на функціонування системи складають 15% від загальних витрат на збереження. В такому випадку вартість інформації визначається наступним чином: 0,15 х 200 000 = 30 тис. дол. Варіант другий – система стратегічного планування. Ціною інформації тут виступає вартість її придбання ззовні. А граничною вартістю інформації є розмір економії, отриманий від її застосування. Керівництво організації змушене оцінювати інформацію на основі вартості її придбання і граничної вартості, визначити яку насправді вкрай складно. У цьому випадку вартість інформації, як товару, визначається працею, вкладеною в її виробництво, тобто витратами на виробництво. Отже, ціна інформації – це вартість її придбання ззовні, а гранична вартість інформації – це розмір економії, отриманий від її застосування. Вартість інформації визначається працею, вкладеною в її виробництво, тобто витратами на виробництво. Згідно інформаційної теорії вартості виробництво первинної інформації, тобто перший екземпляр, спричиняє відносно високі витрати, а граничні витрати копії (другого екземпляру або усіх решта) близькі до нуля. Так, наприклад, витрати виробництва музичного твору включають вартість праці композитора і розучування твору, трансакційні витрати щодо договору, витрати виробника на приміщення і технічне обладнання для запису тощо. На противагу цього, витрати на копіювання додаткового ком пакт-диска майже не варті уваги. Завдяки новітнім інформаційним технологіям знижуються витрати для копії, однак для виробництва оригіналу поки не відіграють значної ролі. Наприклад, передача даних формату МР3 через мережу Інтернет є значно дешевшою, ніж запис ком пакт-диску і його збут. Отже, проблема скорочення постійних витрат на виготовлення одиниці продукції є досі актуальною. З метою ефективного планування діяльності важливим є питання розрахунку ефекту від застосування отриманої інформації. Питання полягає в тому, щоб визначати економію від залучення в процесі управління організацією інформації, отриманої за допомогою маркетингових досліджень. Самі по собі результати таких досліджень мало що значать для успіху бізнесу. Важливим є те, наскільки правильно керівництво використає маркетингові дослідження для планування своєї діяльності. Природнім буде припущення, що при веденні бізнесу в різних організаціях у випадку застосування однієї і тієї ж інформації результати будуть різними. Відповідно, і економія від цієї інформації буде відрізнятися, що обумовлюється комплексом внутрішніх чинників у кожній конкретній організації. Таким чином, ситуація не зводиться лише до забезпечення організації інформацією. А оскільки розмір економії неоднаковий, то і гранична вартість одної і тієї ж інформації буде різною. Варто зазначити, що і сама інформація несе в собі ряд якісних розходжень, часто вона має неоднозначний характер для ухвалення рішень. Ця неоднозначність полягає в тому, що одних даних, що відбивають об'єктивно існуючі факти, для ухвалення рішення може бути замало, а потрібна ще їхня відповідна інтерпретація, тобто створення і коректування моделі поводження організації і її навколишнього середовища відповідно до цих даних. Без такої моделі план дій організації скласти неможливо. Щоб така інтерпретація відбивала реальний стан справ і була корисною для практичного прийняття рішень, необхідна ще і додаткова інформація для зниження рівня початкової невизначеності. Придбання додаткової інформації призводить, як правило, до серйозних витрат. Причому, заздалегідь дуже рідко відомо, наскільки прибуток, отриманий від залучення цієї інформації, окупить витрати, пов'язані з її одержанням. Якщо розвивати цей логічний ланцюжок далі, тоді побачимо, що для максимального зменшення непевності при прийнятті рішень буде потрібна безконечна кількість інформації. Таким чином, можна зробити висновок, що потреби керівництва будь-якої організації в інформації практично не обмежені. Проте існує й інформація, застосування якої в бізнесі дозволяє чітко визначити суму додаткового прибутку, що було проілюстровано в наведеному раніше прикладі зі складуванням. Там можна було обчислити величину економічного ефекту і вартість витрат на інформацію. Отже, із сказаного можна зробити такий висновок: підхід до визначення вартості інформації для управління організацією неможливо чітко обгрунтувати із погляду оцінки можливого прибутку або економії від її використання. Лише в дуже невеликому числі випадків можна лише орієнтовно обчислити розмір такого прибутку або економії. |