Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. вони становлять приблизно 95 - 98% загальної вартості основних фондів підприємства. Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, 118 але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди тощо). Відношення вартості окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. Нижче наводиться видова класифікація основних виробничих фондів підприємства, яка використовується системами бухгалтерського обліку і статистики: I. Будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, склади, адміністративні корпуси пі Ін. II. Споруди, до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди і споруди для зберігання сировини, заправне устаткування, водонапірні башні, шахти, кар'єри, резервуари, свердловини, греблі. III. Передавальні пристрої (електромережі, лінії електропередач, сигналізація, системи зв'язку, водопроводи, газопроводи виробничого призначення, трансмісії). IV. Машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, ме- ханізми, вимірне та регулювальне устаткування, силові, робочі машини та механізми, обчислювальна та комп’ютерна техніка). V. Транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, контейнери, платформи, вагони, магістральні трубопроводи, цистерни, заводські баржі, пароми, локомотиви). VI. Інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчо кількістю неоподаткованих мінімумів (різальні, ударні, пресові засоби ручної праці; ручні пристрої для обробки деталей та збирання виробів). VII. Виробничий інвентар (пристосування, підставки, шафи для зберігання продукції, верстаки, інвентарна тара). VIII. Господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери для проведення звітності та обліку розмножувальна техніка, протипожежні засоби). IX. Робоча і продуктивна худоба. X. Багаторічні насадження. XI. Капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель. XII. Інші основні виробничі фонди. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо- технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації. 3.4.2. Облік та оцінювання основних виробничих фондів 119 Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться у на- туральному та вартісному виразі. Облік основних фондів у вартісному виразі називається їх оцінкою. Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів. Оцінка основних фондів підприємства - це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за псиний проміжок часу. Таке оцінювання проводиться з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів. З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінювання основних фондів: 1. Залежно під моменту проведення оцінювання засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю. 2. З урахуванням стану основних фондів оцінювання їх проводиться за повною та залишковою вартістю. Початкова вартість основних фондів - це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. До її складу входять прейскурантна ціна придбання засобів праці, витрати, пов'язані з доставкою їх до місця використання та з монтажем, та інші витрати, передбачені для введення фондів в експлуатацію. де С придб - ціна придбання устаткування; С дост - транспортні витрати на його доставку; С монт - витрати, пов'язані з монтажем устаткування; С ін - інші витрати, пов'язані з уведенням основних фондів у дію. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження. У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але початкова їх вартість завжди буде сталою. Цінові зміни та інфляційні процеси у вартості основних фондів враховуються з допомогою відновленої вартості. Відновлена вартість основних фондів - це вартість їх відтворення у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й початкова вартість, але за теперішніми, діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки. де і - індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів). Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу 120 інфляції року. В Україні індексація основних фондів не проводиться, якщо індекс інфляції року менший за 110%. На нашу думку, індексація має здійснюватись як при інфляційних процесах, так і при деінфляціиних. Насамперед це зумовлюється тим, що зазначені процеси викликають зміни ефективності виробництва, передусім продуктивності праці, які, у свою чергу, ведуть до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляціиних зменшується. Повна вартість основних фондів це їх вартість у новому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди значаться на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. Зауважимо, що початкова та відновлена вартості також не враховують вартості зносу основних фондів і тому залежно від строків експлуатації та мети досліджень вони можуть являти собою повну вартість основних фонді». Залишкова вартість основних виробничих фондів - різниця між початковою або відновленою вартістю і вартістю зносу. де С гюч - початкова вартість основних фондів; С зн - вартість зносу. Якщо початкова і відновлена вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова - якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість, яка надалі має бути перенесена на вартість продукції, що випускається, а й установити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з вартісної оцінки. Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбувається нерівномірно протягом року, то розраховувати їх середньорічну вартість краще кількома такими методами: 1. Середньорічна вартість основних фондів для тих підприємств, на яких рух фондів протягом року не інтенсивний, де С п.р - вартість основних фондів на початок року; С н , С в - вартість фондів, які відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року; N пр , N н.пр - кількість місяців, коли фонди відповідно працювали і не працювали протягом року. 2. Середньорічна вартість основних фондів на тих підприємствах, де їх рух протягом року інтенсивний, де С 1 С 2 … С 12 - вартість основних фондів на початок кожного місяця 121 поточного року; С' 12 - вартість основних фондів на 31 грудня поточного або на 1 січня наступного року. 3. Середньорічна вартість орендних основних фондів де С ор - сумарна балансова вартість основних фондів, які орендувалися; N ор - кількісні місяців оренди. Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового періоду розраховується за формулою де С о.в.ф.бал - балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок періоду, що передує розрахунковому; В н.ф. - витрати на придбання нових основних фондів; В рек - витрати на реконструкцію виробничих будівель та споруд; С виб вартість фондів, що вибули з експлуатації; А - сума амортизаційних відрахувань, що нараховані у попередньому періоді. 3.4.3. Знос основних фондів підприємства Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний. Фізичний знос (спрацювання) настає під впливом дії навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. При цьому деформуються деталі, метал піддається корозії, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації. Фізичне спрацювання будь-якого засобу праці можна поділити умовно на дві частини: одну з них періодично ліквідують шляхом проведення ремонтів, другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом цей знос поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого засобу праці новим аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос. Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів можна визначити трьома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (порівнянним фактичної і нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 122 2) за даними обстеження технічного стану (обчисленням відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції до загальної балансової вартості на кінець року); 3) на основі відношення вартості чергового капітального ремонту до початкової вартості основних фондів. Моральний знос - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Моральне старіння властиве передусім знаряддям праці та транс- портним засобам. Воно завдає реальних економічних збитків підприємствам. Ступінь морального зносу основних фондів можна визначити за допомогою коефіцієнта К м де С 0 , С 1 - повна вартість (ціна) відповідно застосовуваних і нових основних фондів; П 0 , П 1 , - продуктивність відповідно застосовуваних і нових основних фондів або витрати на їх експлуатаційне обслуговування. За цим методом основні фонди є морально застарілими, коли К м ≥ 1. Застосовуючи інший метод, коефіцієнт морального зносу основних виробничих фондів можна визначити за формулою. Про загальний рівень морального старіння може дати певне уявлення також питома вага засобів праці, що експлуатуються понад 10, 15, 20 років і більше. Фізичне спрацювання та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання і старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок (рис. 3.5). 123 Рис. 3.6. Види зносу основних фондів та форми його усунення Відшкодування фізичного зносу засобів праці здійснюється з допомогою поточного та капітального ремонтів, а попередження - шляхом своєчасного проведення технічного огляду та обслуговування. 3.4.4. Амортизація основних фондів Амортизація - це грошовий вираз зчосу основних фондів. Іншими словами, це процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції. Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому та технічно досконалому стані. А = С поч + С к р + С м - С лік де А - повна сума амортизаційних відрахувань; С поч - початкова вартість основних виробничих фондів; С к.р , С м - витрати на капітальний ремонт та модернізацію фондів відповідно; С лік - ліквідаційна вартість засобів виробництва. Вартість ліквідаційна - це вартість металолому вузлів та агрегатів, вона визначається нормативним порядком і дорівнює: - для будівельного та ремонтного устаткування - 4%; - для рухомого складу - приблизно 10% від початкової вартості фондів. Така ліквідаційна вартість залишається після списання основних виробничих фондів. 124 Сума амортизаційних відрахувань розраховується на підприємствах щорічно. Розрахункову річну суму амортизаційних відрахувань можна визначити так: де Т Н - нормативний строк експлуатації основних фондів у роках. За нормативний береться той граничний строк експлуатації засобів праці, по досягненні якого доцільно замінити їх новими. Технічний прогрес часто потребує заміни основних фондів або їх модернізації ще до повного фізичного зносу. Тому доцільний строк експлуатації фондів може бути меншим, ніж фізичний термін використання. У практичній діяльності дуже важко розраховувати суми капітальних ремонтів та можливих модернізацій засобів праці. Це можна зробити приблизно для одного чи десятка основних фондів. Але на підприємствах їх завжди майже кілька десятків видів. Тому кошторисні суми амортизаційних відрахувань визначають за допомогою річних норм амортизації. Норма амортизації - це відношення річної суми амортизації до вартості основних фондів, виражене у відсотках. У загальному вигляді вона визначається так: де n - норма амортизаційних відрахувань; С 6 - балансова вартість основних фондів. Є група основних виробничих фондів, у яких нормативний строк експлуатації визначається через фактичне навантаження. Тому норма амортизації для них визначається з урахуванням фактичного навантаження, наприклад для деяких груп автотранспорту де L н - нормативний пробіг автомобіля до капітального ремонту, тис. км. Норми амортизації визначені в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. З цією метою основні виробничі фонди поділені на чотири групи, до кожної з яких розроблені свої норми амортизації: Таблиця 3.7. Норми амортизаційних відрахувань Групи основних фондів Норми амортизацій- них відрахувань, % 1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини 2 125 2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до нього); меблі, оргтехніка та пристрої до неї, електронні, оптичні, електромеханічні прилади 10 3. Будь-які інші основні фонди 6 4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, програмне забезпечення до них, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації тощо 15 У загальному вигляді сума річних кошторисних амортизаційних відрахувань становить: 3.4.5. Методи нарахування амортизації Згідно Податкового кодексу України № 2755-VI від 2.12.2010 р. амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та 126 виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів. У світовій практиці застосовується ряд методів нарахування амор- тизації. Розглянемо найпоширеніші. Метод рівномірного нарахування зносу Цей метод іноді ще називають "методом прямолінійної амортизації". Метод рівномірного нарахування зносу домінував у США до середини 1994 р., коли законодавством США були санкціоновані методи швидкої початкової амортизації, про які мова йтиме пізніше. За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються рівно- мірно протягом усього нормативного строку експлуатації основних фондів з урахуванням ліквідаційної вартості, тобто коштів, що їх можна залучити шляхом продажу виведених з експлуатації фондів. Норма річних амортизаційних відрахувань розраховується за формулою, а сума річної амортизації при використанні зазначеного методу буде однаковою протягом усього нормативного терміну експлуатації основних фондів і визначається за такою формулою: |