Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
Тема 4. Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства. 4.1. Інвестиції аграрних підприємств. 4.1.1. Поняття, склад і структура інвестицій. 4.1.2. Інвестиції, їх види та характеристика 4.1.3. Сутність та класифікація капітальних вкладень підприємства 4.1.4. Критерії оцінки інвестиційних проектів. 4.1.5. Зовнішні джерела інвестиційних ресурсів. 4.1.6. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій. 4.2. Інтенсифікація виробництва та науково-технічний прогрес. 4.2.1. Інтенсифікація як головний шлях збільшення виробництва сільськогосподарської продукції 4.2.2. Фактори, що зумовлюють ефективність інтенсифікації виробництва 4.2.3. Об'єктивна необхідність інноваційного розвитку підпри- ємств у сучасних умовах. 4.2.4. Класифікація інновацій. 4.2.5. Реінжииіринг як важливий напрямок інноваційної діяльності на підприємстві. 4.2.6. Суть НТП та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів НТП. 4.2.7. Основні риси НТП в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку. 4.2.8. Агрохімічний напрям НТП. Ефективність застосування мінеральних добрив фактори її підвищення. 4.2.9. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин. 4.2.10. Біологічний напрям науково-технічного прогресу. 4.3. Розширене відтворення і нагромадження в аграрних підприємствах. 4.3.1. Суть і особливості розширеного відтворення. 4.3.2. Показники розширеного відтворення. 149 4.1. Інвестиції аграрних підприємств. 4.1.1. Поняття, склад і структура інвестицій Розширення інвестиційних потоків є одним із ключових питань і водночас важливим критерієм успішного реформування ринкових відносин в економіці. Позитивна динаміка інвестиційної активності країни є найбільш вагомим індикатором економічного становища. Приріст інвестицій в економіку як і в окремо взяте підприємство засвідчує зростання довіри інвесторів і їхню готовність вкладати кошти у виробництво для забезпечення подальшого розвитку. Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями визначено всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; °> рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); • майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; • сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших Знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау "); • права користування землею, будинками, спорудами, водою, ресурсами, обладнанням, а також інші майнові права; • інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і для забезпечення приросту матеріально-технічних запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. Заснування нового підприємства чи розширення вже існуючого передбачає формування початкового капіталу, без якого саме існування процесу виробництва є неможливим. Інвестиції є першим етапом, необхідним для створення чи розширення виробництва. Можна стверджувати, що економічна суть інвестицій полягає в нарощенні обсягу капіталу, який функціонує в економічній системі. Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність може здійснюватись на основі наступних джерел: • власних фінансових засобів громадян (заощадження); • власних фінансових засобів суб'єктів господарювання (прибуток, амортизаційні відрахування), інших видів активів (основні фонди, земельні ділянки, промислово власність та ін.), залучених засобів (від продажу акцій, 150 благодійні та інші внески, засоби, що виділяються холдинговими та акціонерними компаніями, промислово фінансовими групами на безповоротній основі); • ассигнування із державного та місцевих бюджетів, фондів підтримки підприємництва, що надаються на безповоротній основі; • іноземних інвестицій, що надаються у формі фінансової чи іншої участі, у статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій та фінансових інститутів, держав, підприємств, організацій різних форм власності, приватних осіб; • різних форм позичкових засобів, в тому числі кредитів, що надаються державою, іноземними інвесторами, облігаційних позик, кредитів банків та інших інституційних інвесторів: інвестиційних фондів та компаній, страхових організацій, пенсійних фондів, а також векселів та інших засобів. Реципієнт (досл. з лат., той, що одержує, приймає) - фізична чи юридична особа, що отримує платежі, доходи, залучає інвестиції. Перші чотири групи зазначених джерел інвестицій утворюють власний капітал підприємства реципієнта. Засоби, залучені підприємством з цих джерел зовні, не підлягають поверненню. Суб'єкти, що надали засоби по цих каналах, як правило, беруть участь в доходах від реалізації інвестиційних проектів на правах власності або дольової участі. П'ята група джерел становить залучений капітал реципієнта. Ці засоби підлягають поверненню на попередньо визначених умовах (термін залучення, умови, процентні платежі). Суб'єкти, що надавали грошові засоби по цих каналах, не беруть участі в розподілі доходів, отриманих в результаті діяльності підприємства реципієнта чи від реалізації окремого інвестиційного проекту. Суб'єктом інвестицій є реципієнт - підприємство, організація, фірма, діюча або новостворена, які використовують залучені інвестиційні ресурси. Інвесторами можуть виступати громадяни, юридичні особи України, а також іноземних держав. Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності також можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлення або на підставі доручення інвестора. Об’єкти інвестицій: • підприємства, що створюються, будуються, реконструюються або розширюються, метою діяльності яких є виробництво нових товарів чи надання послуг; • комплекси об'єктів, що створюються, будуються і орієнтовані на вирішення однієї проблеми. У цьому випадку, під об'єктом інвестицій 151 розуміють програму територіального, регіонального чи іншого рівнів; • освоєння виробництва нових товарів (послуг) на виробничих площах, що є в наявності, в рамках діючих виробництв і організацій; • запровадження нової техніки у вже існуюче виробництво. Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикли створення продукції (ресурсу, послуги), так і окремі його елементи (стадії): наукові і прикладні дослідження, проектно- конструкторські роботи, розширення чи реконструкція діючого виробництва, організація нового виробництва або випуск нової продукції, запровадження нової техніки тощо. Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками: 1. За об'єктами вкладених засобів виділяють реальні та фінансові інвестиції. - Під реальними інвестиціями розуміють вкладення засобів в реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення засобів « нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції). - Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення засобів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш вагому частку займають вкладення засобів у цінні папери. 2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції. - Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення засобів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування. - Під непрямими інвестиціями розуміють інвестування, опосеред- коване, шляхом звернення до інвестиційних або фінансових посередників. Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єкту інвестування і наступного управління ними. В цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній), а останні, зібрані таким чином інвестиційні ресурси, розміщують на свій розсуд - вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють потім серед своїх клієнтів і учасників. 3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. - Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т п.). - Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на 152 період, більше одного року. Цей критерій прийнятий на практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації. У практиці провідних інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізують наступним чином: а) до 2 років; б)від 2 до 3 років; в) від З до 5 років; г) більше 5 років. 4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. - Під приватними інвестиціями розуміють вкладення засобів, що здійснюється громадянами, а також, підприємствами недержавних форм власності, перш за все - колективної (правильно було б назвати цю форму інвестицій "недержавними", але в економічній практиці використовують термін "приватні"). - Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні та місцеві органи впади і управління за рахунок бюджетних засобів, а також державні підприємства та заклади за рахунок власних та позичкових засобів. - Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами. - Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються суб'єктами даної країни та іноземних держав. 5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції всередині країни та за кордоном. - Під інвестиціями всередині країни (внутрішніми інвестиціями) розуміють вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах країни інвестора. 4.1.2. Інвестиції, їх види та характеристика Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснених ним інвестицій. Інвестиції являють собою усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридичних і фізичних осіб, що його здійснюють, - інвесторами. Для проведення обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними ознаками (рис. 4.1). 153 Рис. 4.1. Класифікація інвестицій за певними ознаками 1. Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції. Реальні інвестиції - вкладання капіталу у різні сфери діяльності та галузі народногосподарського комплексу для відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаються виробничими інвестиціями або капітальними вкладеннями. Фінансові інвестиції - вкладання капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади для отримання прибутку у вигляді дивідендів або відсотків. 2. За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі та непрямі інвестиції. Прямі інвестиції - вкладання коштів у певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів). Непрямі інвестиції - вкладання індивідуальними інвесторами коштів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів. 3. За термінами інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції. 4. За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють при ватні, державні, іноземні та спільні інвестиції. Ознаки класифікації та види інвестиції Об’єкти вкладання коштів Характер участі в інвестуванні Форма власності інвестиційних ресурсів Регіональні ознаки Реальні Фінансові Коротко- сроковий Довгостро- ковий Приватна Державна Іноземна Спільна Внутрішні Зовнішні 154 Приватними інвестиціями називають такі, що здійснюють громадяни та підприємства недержавної форми власності. Державними називають інвестиції, що здійснює держава в особі уряду та державних підприємств. Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, що вкла- дають іноземні інвестори в об'єкти на території України. Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди та компанії. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями. 5. За регіональними ознаками розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції - вкладання інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні - за її межами. 4.1.3. Сутність та класифікація капітальних вкладень підприємства Інвестиціями, що забезпечують зміцнення і розвиток матеріально- технічної бази підприємства, впровадження нових технологій виробництва, зростання потужностей, є капітальні вкладення, або виробничі інвестиції. Під капітальними вкладеннями розуміють сукупність одноразових витрат, що спрямовуються на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. До складу капіталовкладень належать витрати на будівництво, ре- конструкцію, розширення, технічне переозброєння і підтримку потужностей діючих підприємств, а також на придбання обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів основних засобів виробничого і невиробничого призначення. Велика різноманітність капітальних вкладень потребує їх правильної класифікації. Для планування, обліку і контролю капітальні вкладення класифікуються за такими ознаками: відтворювальною структурою, технологічною структурою, призначенням, галузевою належністю, способом ведення робіт, джерелами фінансування та формою власності (рис. 4.2). Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат підприємства на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння і підтримання потужностей діючих підприємств. До нового будівництва належить спорудження на нових майданчиках об'єктів основного, допоміжного і невиробничого призначення новостворюваних підприємств, а також філій та окремих виробництв. Будівництво здійснюється для створення нових виробничих потужностей. Після введення в експлуатацію об'єкти перебувають на самостійному балансі. Розширення діючих підприємств передбачає будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і 155 розширення існуючих окремих виробничих цехів та об'єктів основних фондів на території діючих підприємств та прилеглих до них майданчиках. Розширенням є також будівництво філій та виробництв, які після введення до ладу не перебувають на самостійному балансі. Під реконструкцією діючих підприємств розуміється перебудова існуючих цехів та об'єктів основних фондів, пов'язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науки та техніки. Технічне переозброєння діючих підприємств - це комплекс заходів з підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим. Підтримання потужностей діючого підприємства передбачає про- ведення робіт з відновлення основних фондів, що вибувають у процесі виробничої діяльності. За технологічною структурою капіталовкладення поділяються на витрати, пов'язані з будівельними, монтажними та іншими капітальними роботами та послугами, з придбанням усіх видів устаткування, інструмента та інвентаря. До будівельних належать роботи зі спорудження, перебудови, роз- ширення і відновлення існуючих будівель та споруд або їх окремих частин, а також пов'язані з ними роботи з монтажу збірних залізобетонних, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, що входять до складу будівель і споруд, а також спеціальні (електромонтажні, сантехнічні, меліоративні тощо) та інші роботи, що належать до будівництва будівель і споруд. Монтажними є роботи, пов'язані зі складанням та встановленням технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, що може експлуатуватися лише після його встановлення на фундамент. До витрат на обладнання, інструмент, інвентар входять вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та всіх інших видів устаткування (станків, пресів, двигунів, генераторів, насосів тощо); транспортних засобів, технологічно пов'язаних з процесом виробництва (муковозів, панелевозів, електрокарів та ін.); обладнання для лабораторій, майстерень, дослідницьких установок і т. п.; вартість виробничого інструмента та інвентаря, у тому числі малоцінного і швидкозношуваного, яке включається до кошторисів на будівництво як перший комплект для підприємств та об'єктів, що будуються. Устаткування підрозділяється на таке, що потребує і не потребує монтажу. До устаткування, що потребує монтажу, входить таке, котре може бути введено в експлуатацію лише після складання його частин і прикріплення до фундаменту або інших конструкцій будівель і споруд (конвеєрні лінії тощо). |