Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
Тема 7. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність 7.1. Валова продукція та її складові. 7.2. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції 7.3. Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва 7.4. Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження (підвищення) якості продукції 7.5. Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення її конкурентоспроможності за якістю 7.6. Стандартизація та сертифікація продукції та послуг. 7.7. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль. 7.8. Економічні функції держави щодо діяльності підприємства 7.9. Особливості формування ринків основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства. 7.10. Інфраструктура ринку та її складові. 7.11. Поняття та показники конкурентоспроможності підприємства. 7.12. Обгрунтування та вибір факторів конкурентних переваг підприємства. 7.13. Оцінювання рівня конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства. 7.14. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації в сільському господарстві 7.15. Особливості формування регіональних агропромислових кластерів. 7.16. Логістика в управлінні якістю аграрної продукції 263 7.1. Валова продукція та її складові Внаслідок розширеного відтворення збільшується виробництво валової продукції сільського господарства, яка включає всі створені протягом року матеріальні блага і є частиною сукупного суспільного продукту України. Валова продукція сільськогосподарських підприємств включає всю створену у господарстві протягом року продукцію рослинництва, тваринництва, підсобних підприємств і промислів, а також збільшення вартості основних засобів завдяки власній виробничій діяльності. В обсяг валової продукції рослинництва включають урожай всіх сільськогосподарських культур і природних кормових угідь, а також вартість незавершеного виробництва у розмірі його різниці на кінець і початок року. До валової продукції тваринництва належать вироблені молоко, вовна, яйця, мед, приплід і приріст тварин і птиці, пух, перо. До валової продукції підсобних підприємств і промислів включають приріст вартості продукції власного виробництва, що вийшли з переробки (борошна, круп, олії, вершкового масла, продуктів забою тварин і птиці), та вироби цих підприємств (інвентар, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо). Відтворення відбувається в натурально-речовій і вартісній формах, а валовий продукт галузі становить сукупність засобів виробництва і предметів споживання. Товарна продукція сільського господарства є частиною валової продукції, яка вибуває з підприємства. Реалізацію продукції за межі господарства відносять до позагосподарського, а в межах господарства - до внутрішньогосподарського товарообороту. Товарність окремих видів продукції, галузей і господарства в цілому визначають відношенням товарної частини продукції до її валової кількості, вираженої у процентах. її обчислюють за формулою: де Т - товарність продукції, галузей або господарства, %; П т - товарна продукція (в натуральних або вартісному показниках); П в - валова продукція ( в натуральних або вартісному показниках). Обчислюючи товарність за вартісним показником (по галузях з виробництвом різнорідної продукції і господарству в цілому), товарну і валову продукцію виражають в однакових цінах. Найвищу товарність мають ті види сільськогосподарської продукції, які не беруть участі у наступному процесі відтворення та менше використовуються для інших внутрішньогосподарських потреб. Це цукрові буряки, овочі, плоди, ягоди, деякі види тваринницької продукції. Основою збільшення обсягу товарної продукції і відповідно грошових надходжень є збільшення обсягу виробництва валової продукції за рахунок 264 підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, збільшення їх поголів'я. При виробництві валової продукції сільського господарства затрачається минула, уречевлена в засобах виробництва, і жива праця. Тому валова продукція у вартісній формі поділяється на дві частини: вартість спожитих за- собів виробництва (с) і новостворена вартість або валовий дохід сільськогосподарських підприємств (V+m). Вартість спожитих засобів виробництва включає ту частину вартості будівель, обладнання машин, сировини і матеріалів, яка в поточному році перенесена на вироблену продукцію. Вона відповідає річним матеріальним вит- ратам виробництва і становить фонд відшкодування і валовий дохід. Фонд відшкодування - це частина вартості валове" продукції сільського господарства, яка використовується для відновлення спожитих у процесі виробництва засобів і предметів праці. Він формується за рахунок аморти- заційних відрахувань і вартості витрачених запасів (насіння, корми, добрива, нафтопродукти, запасні частини та інші). За натурально-речовою формою відшкодування складається із засобів і предметів праці. На сільськогосподарських підприємствах спожиті засоби виробництва відновлюються як у натуральній формі у своєму господарстві; так і шляхом купівлі їх у промислових галузях за рахунок виручки від реалізації товарної продукції. В умовах науково-технічного прогресу фонд відшкодування виконує не тільки функцію відновлення використаних засобів виробництва, а й використовується для здійснення розширеного відтворення. У складі вартості валової продукції, крім фонду відшкодування, є валовий дохід. Валовий дохід - економічна категорія, в якій відображаються кінцеві результати виробництва, зумовлені єдністю затрат живої та уречевленої праці. Розміри валового доходу можна збільшити на основі розширення виробництва валової продукції і зменшення матеріальних витрат шляхом раціонального використання виробничих фондів, підвищення продуктивності праці та інтен- сифікації сільського господарства. Валовий дохід сільського господарства створюється живою працею і матеріалізується у новоствореній вартості. Тому величина валового доходу залежить від чисельності працівників сільськогосподарських підприємств і рівня продуктивності їх праці. За постійного зменшення чисельності працівників основним фактором збільшення валового доходу є підвищення продуктивності праці в господарствах. Збільшення валового доходу безпосередньо впливає на поліпшення матеріального добробуту працівників села і темпи розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві. Валовий дохід складається із двох час- тин: необхідного продукту (V), який формує фонд оплати праці трудівників, і додаткового продукту, або чистого доходу (m). Як новостворена вартість він є основою утворення фондів споживання і нагромадження. Фонд споживання - це частина створеного в сільському господарстві валового доходу, який використовується для особистого і суспільного (невиробничого) споживання. За натурально-речовою формою він включає 265 предмети споживання, що задовольняють певні потреби сільських працівників. Фонд споживання - матеріальна основа розширеного відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Він включає фонд оплати праці трудівників сільського господарства, суспільні фонди споживання, які створюються сільськогосподарськими підприємствами, а також відрахування у фонди соціального страхування. Фонд споживання формується як у грошовій, так і в натуральній формах, основну частину фонду споживання становить оплата праці. Розширене відтворення у сільському господарстві характеризується постійним зростанням фонду споживання, в тому числі оплати праці його трудівників. Фонд суспільного споживання сільськогосподарських підприємств включає частину фонду соціального розвитку трудових колективів, що використовується на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів та задоволення інших соціальних потреб. Ця частина споживання в сільському господарстві утворюється за рахунок чистого доходу. Чистий дохід являє собою вартість продукції, створеної додатковою працею. Оскільки матеріальні витрати і оплата праці становлять собівартість продукції, чистий дохід визначається як різниця між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво. Його величина залежить від кількості виробленої продукції і галузі, рівня поточних цін і витрат на виробництво. Тому збільшення виробництва валової продукції, поліпшення її якості і зниження собівартості сприяють зростанню обсягу чистого доходу. На споживання використовується лише частина чистого доходу, а переважна його маса відраховується у фонд нагромадження, який є основним джерелом розширеного відтворення в підприємствах, якщо розміри фонду споживання залежать в основному від величини валового доходу, то фонд нагромадження формується лише за рахунок чистого доходу. Фонд нагромадження - це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва. Валова продукція як кінцевий результат господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є основою розширеного відтворення і нагромадження в сільському господарстві. Тому ця продукція, оцінена в поточних цінах, поділяється на фонди відшкодування, споживання і нагромадження: ВП = ФВ + ФС + ФН, де ВП - валова продукція сільського господарства, гри; ФВ - фонд відшкодування, грн; ФС - фонд споживання, грн; ФН - фонд нагромадження, грн. При цьому важливо, щоб у процесі розподілу валового продукту на виробництво і споживання був забезпечений подальший розвиток агропромислового комплексу, поліпшення умов і підвищення добробуту працівників, а також досягнута головна мета розширеного відтворення у сільському господарстві - забезпечення сталого і повного задоволення потреб населення України у продуктах харчування і промисловості - у сировині. Важливим джерелом нагромадження у галузі є диференціальна земельна 266 рента. Сільськогосподарські підприємства використовують земельні угіддя різної якості, тому господарства, що мають відносно кращі за родючістю землі і більш зручно розташовані, одержують додатковий чистий дохід, або диференціальну ренту І. Диференціальна рента І надходить у державний централізований дохід і використовується в інтересах всього суспільства, включаючи розвиток і розширення виробництва в сільському господарстві. Додатковий дохід у вигляді диференціальної ренти II утворюється в результаті різної продуктивності додаткових вкладень при інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі впроваджень досягнень науково-технічного прогресу. Надлишковий чистий дохід, одержаний внаслідок вищого рівня інтенсивності виробництва і ефективності додаткових витрат, майже повністю залишається у господарстві і є джерелом нагромадження та важливим фактором прискорення розширеного відтворення в агропромисловому комплексі. Амортизаційний фонд - це джерело формування основних засобів. Власні нагромадження використовують на капітальний ремонт і відновлення повністю зношених основних засобів. При цьому темпи реального нагромад- ження у сільському господарстві залежать від рівня цін на основні засоби досягнень сільськогосподарської науки, можливостей впровадження інтенсивних технологій. У формуванні фонду нагромадження значну роль відіграє кредит. Співвідношення між нагромадженням і споживанням має бути оптимальним і забезпечувати розширене відтворення засобів виробництва та підвищення життєвого рівня сільських працівників. Темпи розширеного відтворення у сільському господарстві залежать від абсолютних і відносних розмірів нагромадження. Для характеристики темпів розширеного відтворення використовують такі показники: норму на- громадження, норму розширеного відтворення фондів, норму прибутку, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва. Норма нагромадження визначається відношенням фонду нагромадження до чистого доходу і виражається в процентах. Норма розширеного відтворення фондів визначається відношенням фонду нагромадження до середньорічної вартості основних фондів і запасів і виражається в процентах. Для створення нагромаджень господарства повинні досягти відповідно рівня рентабельності; який забезпечує розширене відтворення на основі самофінансування та норма прибутку. Вони характеризують досягнутий рівень економічної ефективності виробництва як основи розширеного відтворення у підприємстві. 7.2. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції Якість продукції - це сукупність її властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її 267 цільовим призначенням. Як переконує світовий досвід, якість продукції є функцією від рівня розвитку науково-технічного прогресу і ступеню реалізації його результатів у виробництво. Чим вища якість продукції, тим повніше задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально- економічні проблеми розвитку суспільства. У довгостроковий період існує тенденція до послідовного підвищення якості продукції. Це - об'єктивний процес, спричинений дією закону зростаючих потреб. Проте згадана тенденція на окремих відрізках часу не в змозі рельєфно проявитися через існування специфічного взаємозв'язку обсягу пропозиції продукції і вимог споживачів до її якості. В умовах дефіциту, коли пропозиція відстає від попиту, вимоги до якості продукції знижуються і нерідко істотно. Водночас з насиченням ринку продукцією її якість виступає на перший план, всезростаючі вимоги до неї поступово стають однією з основних рушійних сил виробництва. Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировину. До продукції кінцевого споживання відносять ту продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, ягоди, незбиране молоко тощо). Продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарському виробництві в наступних циклах відтворення, називається проміжною (насіння, садивний ма- теріал, корми). Сільськогосподарська сировина (сировинні ресурси) представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки (цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна частка зерна, льонопродукція, соняшник тощо). Кожному з цих типів продукції притаманні свої показники якості. Під показником якості розуміють кількісний вираз однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів стосовно до її цільового призначення й умов використання. Відношенням фактично досягнутого показника якості до його нормативного (базового) значення ви- значають рівень якості продукції. При обґрунтуванні показників якості й встановленні їх конкретних рівнів за певними видами продукції потрібне комплексне врахування таких чотирьох факторів: • вимог (бажань) безпосередніх споживачів: населення, переробних підприємств, аграрних підприємств, що використовують проміжну продукцію; • реальних можливостей досягнення встановлених показників якості за даного рівня розвитку продуктивних сил (техніки, технології, кваліфікації кадрів); • наявності розроблених методик, способів, прийомів визначення показників якості й контролю за їх формуванням; • забезпечення матеріального стимулювання виробників за досягнення кращих показників якості та встановлення матеріальної відповідальності за їх зниження. У вітчизняній економічній літературі й практиці господарської діяльності розрізняють такі показники якості. 268 Біологічні показники характеризують придатність сільського- сподарської продукції до споживання в їжу. Вони залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин і тварин, у процесі вирощування і догляду яких одержують цю продукцію. Серед даних показників найважливіше значення має вміст у продукції макро- мікроелементів, білка, вітамінів, цукру, крохмалю, жиру тощо. Для багатьох видів продукції важливе значення має також її зовнішній вигляд. За допомогою біологічних показників робиться висновок про прийнятність чи неприйнятність відповідного виду продукції для споживання і забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини. Слід пам'ятати, що біологічні показники якості динамічні, досить істотно залежать від погодних і ґрунтових умов, можуть поліпшуватися або погіршуватися під впливом людини. Наприклад, при дотриманні всіх агротехнічних вимог при вирощуванні і збиранні озимої пшениці та доробці зерна вміст білка в ньому може підвищуватися, за інших однакових умов, на 6 і більше процентних пунктів. Показники технологічності характеризують такі властивості сільськогосподарської продукції, які є необхідними і водночас надто важливими для її ефективної промислової переробки або для виробничого використання в наступних циклах сільськогосподарського виробництва. За цими показниками оцінюють якість проміжної продукції і сільськогосподарських сировинних ресурсів. Наприклад, насіння зернових повинне мати відповідну схожість, сортову чистоту, вологість, не перевищувати граничну межу засміченості тощо. Показники технологічності проміжної продукції справляють безпосередній вплив на продуктивність сільськогосподарського виробництва в його наступних стадіях (насіння - на рівень урожайності культур, корми - на продуктивність тварин), а сільськогосподарської сировини - на продуктивність і ефективність роботи переробних підприємств, кількість та якість кінцевої про- дукції, що ними виробляється. Показники транспортабельності важливі для всіх трьох типів сільськогосподарської продукції - кінцевого споживання, проміжної, сировини, оскільки характеризують ступінь її придатності до перевезення і до вантажно- розвантажувальних робіт відповідними засобами і способами. Найважливішими показниками транспортабельності є клас і габарити вантажу (продукції), вит- рати часу і коштів для підготовки продукції до перевезення, вартість тари і пакування, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, вартість перевезення. |