Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності

• Название: Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
• Дата: 18.08.2022
• Размер: 3.48 Mb.
• Имя файла: 116_xgi.docx
• Тип: Документы; #648285
• страница: 3 из 59

Рис. 3. Орієнтовна структурна схема здійснення адміністративного контролю за проведенням заходів з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі




На рис. З наведена орієнтовна структурна схема здійснення адміністративного контролю з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі.

3. 
   Служба охорони праці: обов'язки, права, структура, штати
   

На виконання Закону України “Про охорону праці” Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано наказ № 255 від 15.11.2004 року, згідно з яким затверджено Типове положення про службу охорони праці.

Відповідно до нього служба охорони праці створюється роботодавцем для органі­зації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-

економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання ви­никненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій у процесі праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах та в організаціях, в яких чис­ло працівників становить понад 50 чоловік.

На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони пра­ці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працівників менше 20 осіб для виконання функцій служ­би охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше 3 років і пройшли навчання з охорони праці.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб та повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику ква­ліфікаційних характеристик професій працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної по­літики №24 від 16.02.1998 року.

Навчання та перевірка знань із питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на ро­боту та періодично один раз на 3 роки.

Працівники служби охорони праці підприємства у своїй діяльності керуються за­конодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства або припи­нення використання найманої праці фізичною особою. Служба охорони праці підпо­рядковується безпосередньо роботодавцю.

Як основні завдання служби охорони праці необхідно відзначити:

• 
  забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з питань удосконалення управління охороною праці на підприємстві;
  
• 
  організацію проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;
  
• 
  вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техні­ки, прогресивних та безпечних технологічних рішень, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;
  
• 
  забезпечення контролю за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, галузевої угоди, розділу “Охорона праці” у колективному договорі та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства;
  
• 
  інформування та надання роз’яснень працівникам підприємства з питань охо­рони праці.
  

У зв’язку з цим головними функціями служби охорони праці на підприємстві, в за­кладі та установі є:

• 
  розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних захо­дів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони
  
• 
  праці, планів і програм поліпшення умов праці, запобігання виробничого травматиз­му та професійних захворювань, а також надання організаційно-методичної допомо­ги у виконанні запланованих заходів;
  
• 
  підготовка проектів наказів з питань охорони праці та внесення їх на розгляд роботодавця;
  
• 
  проведення спільно з представниками інших структурних підрозділів і за учас­тю представників професійної спілки підприємства або, у разі її відсутності, уповно­важених найманими працівниками осіб з питань охорони праці перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
  
• 
  складання звітності з охорони праці за встановленими формами;
  
• 
  проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці;
  
• 
  ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, про­фесійних захворювань, аварій та встановлення масштабів заподіяної ними шкоди;
  
• 
  забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охо­рони праці, а також своєчасної її передачі до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;
  
• 
  складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх роз­роблення;
  
• 
  інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно- правових актів та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства;
  
• 
  розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуа­ції, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, а також листів і заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються питань дотримання за­конодавства про охорону праці;
  
• 
  організація забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та акта­ми з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками та навчальними матеріалами з цих питань;
  
• 
  організація роботи кабінету з охорони праці, підготовка інформаційних стен­дів та кутків з охорони праці;
  
• 
  проведення нарад, семінарів та конкурсів з питань охорони праці.
  

Працівники служби з охорони праці приймають участь у:

• 
  розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на ви­робництві згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 року;
  
• 
  складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності професійних захворювань;
  
• 
  проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на її відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;
  
• 
  роботі комісій з приймання в експлуатацію побудованих, реконструйованих або технічно переозброєних об’єктів виробничого та соціально-культурного призна­
  
• 
  чення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання ви­мог охорони (безпеки) праці;
  
• 
  розробленні положень та інструкцій, а також розділу “Охорона праці” колектив­ного договору, актів з охорони (безпеки) праці, які діють у межах підприємства, тощо;
  
• 
  складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні про­ходити обов’язкові запобіжні (попередні) і періодичні медичні огляди;
  
• 
  організації навчання з питань охорони праці.
  

Як надзвичайно важливий напрямок діяльності служби охорони праці на підпри­ємстві слід виділити здійснення контролю за:

• 
  виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних за­хворювань;
  
• 
  проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об’єктів підвищеної не­безпеки;
  
• 
  наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці відповідно до переліку професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням до них змін;
  
• 
  своєчасним проведенням випробувань та технічних оглядів виробничого устаткування, запобіжних і захисних пристроїв, а також вентиляційних систем;
  
• 
  своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці;
  
• 
  забезпеченням працівників згідно з вимогами законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;
  
• 
  організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;
  
• 
  санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників відпо­відно до нормативно-правових актів;
  
• 
  своєчасним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення;
  
• 
  дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, вну­трішніх доріг та пішохідних доріжок;
  
• 
  раціональною організацією робочих місць;
  
• 
  використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів, для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
  
• 
  проведенням запобіжних (попередніх) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, професій­ного відбору, щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року тощо.
  

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

• 
  видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків (додаток 1), а також одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці. При­
  
• 
  пис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Припис склада­ється в 2 примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об’єкта, цеху, другий
  

• 
  залишається в службі охорони праці і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припи­су, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім’я особи, якій адміні­стративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;
  

• 
  зупиняти роботу виробництва, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;
  
• 
  вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених зако­нодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають до­пуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;
  
• 
  надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності поса­дових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
  
• 
  вносити пропозиції відносно заохочення працівників за активну діяльність у сфері поліпшення стану безпеки праці;
  
• 
  залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками окремих підрозділів підприємства, спеціалістів для проведення перевірок стану охорони праці.
  

Організація служби охорони праці підприємства повинна здійснюватися відповід­но до плану роботи та графіків обстежень, затверджених роботодавцем.

Робочі місця працівників служби охорони праці мають розміщуватися в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою і технічними засобами зв’язку та бути зручними для прийому відвідувачів.

Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій та виставок має бути створений кабінет з охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці, затвердженого Державним комітетом з нагляду за охороною праці №191 від 18.07.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.10.1997 року за №458/2262.

Роботодавець має забезпечувати стимулювання ефективної роботи працівників служби охорони праці, які не можуть залучатися до виконання функцій, не передбаче­них Законом України “Про охорону праці”. Служба охорони праці повинна ефективно взаємодіяти з іншими структурними підрозділами, службами, фахівцями підприєм­ства та представниками профспілки, а за її відсутності - з уповноваженими наймани­ми працівниками особами з питань охорони праці.

4. 
   Кабінет охорони праці: завдання, обладнання, організація роботи
   

Немає сумнівів, що нормальній роботі як служби охорони праці, так і громадських об’єднань у сфері досягнення безпечних умов праці повинно сприяти створення пев­них організаційних структур. Саме тому наказом Державного комітету України з на­гляду за охороною праці №191 від 18.07.1997 року затверджено Типове положення про кабінет охорони праці, яке поширюється на кабінети охорони праці підприємств та регіональні і галузеві (базові) методичні кабінети охорони праці.

Положення визначає основні завдання, порядок створення і організації роботи ка­бінетів охорони праці, встановлює загальні вимоги до їх оснащення і обґрунтовує

зміст роботи, властивий для будь-яких підприємств, виробничих і науково-виробни­чих об’єднань, установ та інших організацій незалежно від форм власності, видів діяльності та підпорядкування.

Кабінет охорони праці є організаційним та навчально-методичним осередком пропаганди знань з питань охорони праці серед працівників, що створюється на під­приємстві з чисельністю працівників понад 400 осіб за наказом (розпорядженням) роботодавця або уповноваженої ним особи. На підприємствах з чисельністю до 400 працівників кабінет охорони праці може бути поєднаний з приміщенням для навчаль­них занять.

Регіональний (обласний, міський або районний) методичний кабінет охорони пра­ці створюється за спільним рішенням відповідної місцевої Державної адміністрації і місцевого органу Державного комітету з нагляду за охороною праці.

Регіональний методичний кабінет охорони праці може бути спеціалізованим за певним галузевим спрямуванням виробництв або міжгалузевим, функціональні за­вдання та зміст роботи якого охоплюють всі виробництва регіону незалежно від їх галузевого спрямування. Регіональний спеціалізований методичний кабінет охорони праці, як правило, створюється на базі підприємства з чисельністю працівників понад 400 осіб або науково-дослідного інституту, науково-практичне спрямування діяльнос­ті якого відповідає провідному галузевому спрямуванню виробництва регіону.

Галузевий методичний кабінет охорони праці створюється за наказом (рішенням колегії, правління) виробничого, науково-виробничого або іншого об’єднання, мініс­терства, центрального органу виконавчої влади на базі галузевого науково-дослідного інституту, підприємства з чисельністю працівників понад 400 осіб або іншої організа­ції, яка має всі необхідні для цього кадрові та матеріально-технічні можливості.

На підприємстві, в об’єднанні, установі або організації, в яких створюється кабі­нет охорони праці, на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробни­цтва розробляється і затверджується роботодавцем або уповноваженим ним органом відповідне Положення про кабінет охорони праці.

Діяльність кабінету охорони праці здійснюється згідно з Законом України “Про охорону праці”, іншими чинними актами законодавства в галузі охорони праці, рішен­нями колегії, наказами та розпорядженнями Державного комітету з нагляду за охоро­ною праці з питань навчання та пропаганди охорони праці, а також Типовим положен­ням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці і Положенням про кабінет охорони праці підприємства (об’єднання, установи тощо).

Головні завдання та зміст роботи кабінету охорони праці. Головними завданнями кабінету охорони праці підприємства є проведення організаційної та методичної робо­ти щодо навчання працівників з питань охорони праці, пропаганди необхідності ство­рення безпечних і нешкідливих умов праці та поширення позитивного досвіду з пи- таннь профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань.

Відповідно до завдань, що визначені вище, кабінетом охорони праці здійснюють­ся наступні види діяльності:

• 
  проведення навчання, перевірки знань та інструктажу працівників з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випад­
  
• 
  ків і правил поведінки у разі виникнення аварій, а також спеціального навчання, атес- тації та переатестації з питань безпеки праці працівників, зайнятих на роботах з під­вищеною небезпекою або в тих галузях професійної діяльності, в яких існує нагальна потреба у здійсненні професійного відбору;
  
• 
  проведення тематичних занять, лекцій, семінарів та консультацій для праців­ників підприємства перед перевіркою їх знань з питань охорони праці;
  
• 
  організація навчання учнів і студентів з питань охорони праці стосовно прове­дення конкретних робіт до початку їх виконання на підприємстві за певною навчаль­ною програмою (студентські загони, табори праці та відпочинку, виробничі учнівські бригади тощо);
  
• 
  проведення вступного (планового, позапланового) інструктажу з питань охо­рони праці з усіма новоприйнятими на постійну або тимчасову роботу працівниками та з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпо­середню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти, які прибули на підприємство для проведення виробничої практики, в закладах освіти - перед початком здійснення їх трудового та професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах, дільницях тощо;
  
• 
  організація пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці на підприєм­стві шляхом проведення лекцій, бесід, консультацій, оглядів-конкурсів, переглядів кіно- та відеофільмів, розповсюдження засобів друкованої та наочної агітації, а також оформлення інформаційних стендів, які пропагують позитивний досвід роботи щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань;
  
• 
  сприяння впровадженню у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників шляхом орга­нізації на підприємстві відповідних виставок, надання допомоги керівникам струк­турних підрозділів підприємства в оформленні та оснащенні відповідних стендів у цехах та в інших виробничих підрозділах;
  
• 
  здійснення зв’язку з закладами освіти, науковими установами та іншими орга­нізаціями з питань навчання та пропаганди охорони праці, організація впровадження відповідних рекомендацій тощо;
  
• 
  надання організаційної та методичної допомоги у проведенні навчання, пе­ревірки знань, первинного, повторного і позапланового інструктажів та стажування працівників інших споріднених за профілем підприємств, на яких немає можливості провести таку роботу, а також працівників, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю відповідного профілю.
  

Основними завданнями регіонального (спеціалізованого, міжгалузевого) мето­дичного кабінету охорони праці є надання організаційної та методичної допомоги підприємствам, розташованим у межах відповідної території, перш за все тим, що належать до сфери підпорядкування місцевого органу виконавчої влади, та підпри­ємствам недержавної форми власності з питань удосконалення навчання працівників з охорони праці, пропаганди позитивного досвіду діяльності щодо профілактики ава­рій, виробничого травматизму та професійних захворювань.

Відповідно до основних завдань регіональним методичним кабінетом охорони праці здійснюються наступні види діяльності:

• 
  вивчення та узагальнення позитивного досвіду, розроблення пропозицій щодо удосконалення організаційної та методичної роботи кабінетів охорони праці підпри­ємств, розташованих у межах відповідної території;
  
• 
  проведення регіональних конференцій, нарад, семінарів, оглядів-конкурсів роботи кабінетів охорони праці підприємств;
  
• 
  організація тематичних виставок, які пропагують позитивний досвід підпри­ємств щодо запобігання аварій та виробничого травматизму через засоби масової ін­формації;
  
• 
  забезпечення кабінетів охорони праці підприємств регіону наочними посібни­ками, друкованими, технічними та іншими засобами навчання та пропаганди, мето­дичними посібниками та рекомендаціями щодо нових форм і методів здійснення цієї роботи, інформаційними матеріалами про чинні законодавчі та нормативні акти про охорону праці;
  
• 
  надання організаційної та методичної допомоги у проведенні навчання і пе­ревірки знань з питань охорони праці працівників невеликих підприємств, на яких неможливо провести подібну роботу, а також працівників, які займаються індивіду­альною трудовою діяльністю.
  

Галузевий методичний кабінет охорони праці вирішує аналогічні завдання в ме­жах підприємств, підпорядкованих виробничому, науково-виробничому або іншому об’єднанню, міністерству або іншому центральному органу виконавчої влади, яким він створений.

Обладнання кабінету охорони праці. Кабінет охорони праці обладнується за проектом, складеним з урахуванням специфіки виробництва на конкретному підпри­ємстві (в регіоні, об’єднанні тощо) і затвердженим роботодавцем або уповноваженою ним особою.

Для обладнання кабінету охорони праці надається спеціальне приміщення, площа якого згідно з вимогами Будівельних норм і правил 2.09.04-870. “Адміністративні та побутові будівлі” визначається залежно від облікової чисельності працівників під­приємства і становить у разі наявності: до 1000 осіб - 24 м², від 1001 до 3000 осіб - 48 м², від 3001 до 5000 осіб - 100 м², від 10001 до 20000 осіб - 150 м², понад 20001 осіб - 200 м².

На підприємствах з переважно пересувним характером робіт поряд із стаціонар­ними можуть обладнуватися і мобільні кабінети охорони праці (у вагонах, автобусах, фургонах тощо), площа яких визначається, виходячи з розрахунку не менше 1,3 м² на одне навчальне місце.

Планування приміщення, призначеного для обладнання кабінету охорони праці, і розміщення у ньому навчальних місць та устаткування здійснюється відповідно до вимог Будівельних норм і правил 2.08.89 “Громадські будівлі та споруди” та Тимчасо­вих санітарних норм і правил для працівників обчислювальних центрів.

Кабінет охорони праці має бути оснащений:

• 
  законодавчими актами та державними міжгалузевими і галузевими норматив­ними документами про охорону праці, методичною і довідковою літературою, на­
  
• 
  вчальними програмами, програмним забезпеченням для персональних комп’ютерів, директивними, інструктивними та іншими матеріалами, що необхідні для проведення навчання, інструктажу та консультацій працівників з питань трудового законодавства, безпеки праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки;
  
• 
  підручниками, навчальними та наочними посібниками і приладдям (плакати, стенди, схеми, макети, моделі, кіно-, відео- і діафільми та інші наочні засоби навчання та інструктажу з безпеки праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки);
  
• 
  технічними засобами навчання (проекційна, аудіо- та відеоапаратура, навчаль- но-контролюючі машини, тренажери, комп’ютери, контрольно-вимірювальні прила­ди тощо) та навчальним інвентарем (натурні зразки засобів індивідуального та колек­тивного захисту, приладів та пристроїв безпеки тощо).
  

Організація роботи кабінету охорони праці. Діяльність кабінету охорони праці здійснюється відповідно до перспективних (річних) і поточних (місячних або квар­тальних) планів, що затверджені:

• 
  на підприємстві - роботодавцем або уповноваженою ним особою за узгоджен­ням з профспілковим органом (уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці);
  
• 
  у регіональному (спеціалізованому, міжгалузевому) методичному кабінеті - керівником служби охорони праці місцевого органу виконавчої влади за узгодженням з місцевим органом Державного комітету з нагляду за охороною праці;
  
• 
  у галузевому методичному кабінеті охорони праці - керівником служби охоро­ни праці виробничого або науково-виробничого об’єднання, міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади за узгодженням з місцевим органом Держав­ного комітету з нагляду за охороною праці.
  

Відповідальність за створення і обладнання кабінету охорони праці та контроль за його роботою покладається на роботодавця або уповноважену ним особу.

Питання щодо безпосередньої організації роботи кабінету охорони праці згідно з Типовим положенням про службу охорони праці та рекомендаціями щодо структури та чисельності служби охорони праці покладаються роботодавцем або уповноваженою ним особою на керівника служби охорони праці підприємства, а на підприємствах (в об’єднаннях) з чисельністю понад 500 працівників - на спеціаліста (інженера) служ­би охорони праці або на іншого підпорядкованого цьому керівнику спеціально при­значеного працівника, який має відповідну професійну підготовку і в установленому порядку пройшов перевірку знань з питань охорони праці.

Особа, відповідальна за організацію роботи кабінету охорони праці:

• 
  готує перспективний та поточні плани роботи кабінету і подає їх на узгоджен­ня та затвердження в установленому порядку;
  
• 
  організовує та контролює хід виконання певних видів діяльності, передбаче­них планами роботи кабінету;
  
• 
  сприяє забезпеченню високої ефективності навчально-методичної діяльності кабінету, впровадженню та ефективному використанню в його роботі навчально-на­очних і методичних посібників, довідково-інформаційних матеріалів, сучасних тех­нічних засобів навчання та контролю знань тощо;
  
• 
  готує проекти наказів (розпоряджень) та пропозиції щодо вдосконалення форм
  

і методів роботи, оснащення кабінету тощо;

• 
  забезпечує справний стан обладнання кабінету;
  
• 
  сприяє створенню та оснащенню куточків (стендів) з охорони праці у цехах та на виробничих дільницях шляхом їх адекватного забезпечення необхідними засобами друкованої і наочної пропаганди безпеки та охорони праці.