Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
1.1.5. Громадський контроль за охороною праці, роль комісій з питань охорони праці та уповноважених трудових колективів Високої ефективності охорони праці, створення належного виробничого середовища та дотримання вимог техніки безпеки безпосередньо на кожному робочому місці не можна досягти без широкої участі громадськості. Як було відмічено у попередніх розділах, питаннями охорони праці безпосередньо займаються структури Державного комітету з нагляду за охороною праці, а на місцях, в тому числі в лікувально-профілактичних закладах, - відповідні служби. Однак набутий досвід переконливо засвідчує доцільність залучення до вирішення означених питань громадських активістів із профспілкових організацій, трудових колективів тощо. Саме ці позиції і відображені у відповідних статтях Закону України “Про охорону праці” (статті 24 та 41). З метою об’єднання зусиль колективів підприємств, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян, для поліпшення охорони праці, захисту працівників від професійних захворювань і профілактики виробничого травматизму можуть створюватися асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян, що діють відповідно до чинного законодавства. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених та професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці покликані проводити відповідні перевірки та вносити на розгляд роботодавців пропозиції щодо усунення виявлених порушень відповідно до нормативних актів з безпеки та гігієни праці. Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням роботодавцями законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці та належного виробничого побуту для працівників, забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту тощо. Вони мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, ступінь виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів (угод), вносити роботодавцям, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. Зокрема, цими питаннями займаються Федерація професійних спілок країни та галузеві профспілки, в тому числі галузева профспілка медичних працівників. У профспілкових структурах можуть бути створені відділи з охорони праці та засновані посади штатних інспекторів. Крім штатних інспекторів, призначаються громадські контролери та відповідальні за охорону праці на місцях: у відділенні лікарні, в лабораторії, в господарчій або допоміжній структурі (котельна, пральня, автоклавна) тощо (рис. 4).  Рис. 4. Орієнтовна структурна схема здійснення громадського контролю та проведення заходів з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі (на прикладі профспілкової організації) На виконання Закону України “Про охорону праці” Державним комітетом України з нагляду за охороною праці згідно з наказом №72 від 3.08.1993 року затверджено “Типове положення про комісію з питань охорони праці” та відповідно до наказу №135 від 28.12.1993 року - “Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці”. Згідно з цими документами, комісія з питань охорони праці організується в колективах (лікарнях) з кількістю працівників понад 50 чоловік за рішенням зборів співробітників та являє собою постійно діючий консультативно-дорадчий орган трудового колективу, що створюється з метою залучення його до співробітництва у сфері управління охороною праці відповідної галузі та формується на засадах рівного представництва від роботодавця та працівників. Комісія з питань охорони праці: проводить захист прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; аналізує стан безпеки та умов праці на виробництві (в лікарні) і надає відповідні рекомендації роботодавцеві; має право звертатися до керівника (головного лікаря) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці, встановлювати ступінь вини потерпілого, здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці (забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту, профілактичним харчуванням), приймати участь у вирішенні конфліктних ситуацій у справі охорони праці тощо; очолюється головою, який обирається на її засіданні. Члени комісії з питань охорони праці виконують свої обов’язки на громадських засадах, свої засідання (рішення) оформляють у вигляді протоколів, один раз на рік звітують про свою роботу на загальних зборах та беруть участь: у розробленні колективного договору між адміністрацією та працівником (розділ “Охорона праці”); у роботі постійнодіючих комісій з питань атестації робочих місць; у розслідуванні нещасних випадків та інших конфліктних ситуацій з питань охорони праці тощо. Члени комісії з питань охорони праці мають право: безпосередньо перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів з охорони праці; вносити пропозиції щодо усунення недоліків у сфері охорони праці; вимагати у керівника виробничого (лікарняного) підрозділу припинення роботи у разі створення загрози життю або здоров’ю працівників; вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти з охорони праці; бути обраними до складу комісії з охорони праці та бути представниками в судах, в яких слухаються питання щодо порушень охорони праці. Питання звільнення або заміни членів комісії вирішуються тільки на зборах колективу. Особи, які створюють перешкоди для їх діяльності, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством. Отже, як видно з викладених матеріалів, питання охорони праці в медицині є досить проблемними та різноманітними. Очевидно, недарма у штаті сучасних лікарень навіть передбачена посада - госпітальний гігієніст. На жаль, через безгрошів’я ці посади практично скрізь вакантні. Проте слід сподіватися на краще, адже об’єднання зусиль адміністрації, фахівців з охорони праці, громадськості та лікарів - госпітальних гігієністів, незаперечно, сприятиме значному покращанню умов праці у медичній галузі та забезпеченню ефективної профілактики виникнення різноманітних виробничих негараздів. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці: обираються простою більшістю голосів на загальних зборах колективу підприємства (лікарні) або лікарняного відділення (чисельний склад визначається рішенням загальних зборів із кола осіб, які за службовими обов’язками не відповідають за організацію та безпеку умов праці); проходять навчання з питань охорони праці за рахунок організації та виконують свої обов’язки у робочий час, співпрацюють із комісією з питань охорони праці та керівниками відповідних структурних підрозділів; не рідше 1 разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах, де вони обирались; мають наступні обов’язки: здійснювати контроль за умовами праці, її режимом та особливостями організації відпочинку, використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; слідкувати за забезпеченням працівників спецодягом, профілактичним харчуванням, мийними засобами тощо; тримати під контролем питання щодо надання пільг та компенсацій за роботу у важких і шкідливих умовах праці, відшкодування роботодавцем (адміністрацією) шкоди працівникам у разі виявлення порушень їх здоров’я, проходження медичних оглядів та інструктажів, використання коштів на охорону праці тощо. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві Розслідування нещасних випадків на виробництві є основою для подальшої компенсації втрати працездатності потерпілими та оцінки ефективності заходів і засобів з охорони праці, що використовуються,; Крім того, у ході проведення розслідування /з’являються чіткі підстави для отримання об’єктивної інформації щодо негативних виробничих чинників та ризиків у тій або іншій галузі господарського виробництва, вдосконалення як законодавчої бази з охорони праці, так і розробки конкретних заходів з подальшим їх практичним використанням як доповнень до відповідних правил, інструкцій, інструктажів тощо. Розслідування нещасних випадків на виробництві слід здійснювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 року “Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві ”. Розслідування та облік нещасних випадків. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, раптового погіршання стану здоров’я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, в тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання, гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день і більше або зумовили потребу у його переведенні на іншу (більш легку) роботу не менш як на один робочий день, у випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, що зумовлені впливом небезпечних факторів або шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни. Гострі професійні захворювання зумовлюються впливом хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До їх числа також належать інфекційні, паразитарні та алергічні захворювання. Водночас причиною виникнення гострих професійних отруєнь є вплив шкідливих речовин гостроспрямованої дії, які мають хімічне походження. Про кожний нещасний випадок потерпілий, або працівник, який його виявив, або інша особа - свідок нещасного випадку має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу підприємства та вжити заходів щодо надання необхідної допомоги. У разі нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний: терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення виникнення подібних випадків у подальшому. Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв’язку екстрене повідомлення за формою,-що-наведена у додатку 2: підприємству, де працює потерпілий; робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно; установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, що забезпечує себе роботою самостійно (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)). Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний негайно: повідомити з використанням засобів зв’язку про нещасний випадок: робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою формою; підприємство, де працює потерпілий (якщо потерпілий є працівником іншого підприємства); органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства (у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)); створити наказом комісію, діяльність якої має бути пов’язана з розслідуванням нещасного випадку, у складі не менше 3 осіб. До складу комісії з розслідування нещасного випадку включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а також у випадку такої необхідності інші особи. У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, в тому числі з можливою інвалідизацію потерпілого, до складу комісії обов’язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства. Натомість до її складу не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до комісії включаються також представники установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. На підприємствах, які не мають структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця. На суднах морського, річкового та рибопромислового флоту під час плавання або перебування в іноземних портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власник судна. Комісія зобов ’язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з’ясувати, чи пов’язаний нещасний випадок з виробництвом; виявити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків у подальшому; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток У) у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов 'язаний з виробництвом, за формою H-I (додат0'їг4) у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов ’язаний з виробництвом, за формою НПВ (додатегк-5), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, та передати їх на затвердження роботодавцю; у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім акта форми H-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (додаток-6). Акти форми Н-5 та форми H-I (або форми НПВ) підписуються як головою, так і всіма членами комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених документів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід’ємною частиною, про що здійснюється відповідний запис в акті форми Н-5. У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку термін розслідування може бути продовжено за погодженням з територіальним органом Державного комітету з нагляду за охороною праці за місцезнаходженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець видає наказ. Нещасними випадками, що пов юані з виробництвом, визнаються ті з них, які сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, яке пов’язане з використанням виробничих об’єктів, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до моменту його відбуття, в тому числі протягом робочого та понадурочного часу, або виконання завдань роботодавця у неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; підготовки до початку роботи та приведення в порядок робочого місця після закінчення виробничого процесу, виконання заходів особистої гігієни, пересування територією підприємства перед початком роботи та після її закінчення; приїзду на роботу або з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, який наданий роботодавцем; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому порядку; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до прямих трудових обов’язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, здійснення дій, спрямованих на запобігання аварій або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця); ліквідації аварії та наслідків надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством; надання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов’язаних із запобіганням нещасних випадків з іншими особами у процесі виконання трудових обов’язків; надання підприємством шефської допомоги; перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових обов’язків або з впливом на нього небезпечних та шкідливих чинників виробничого середовища; прямування працівника від одного об’єкта обслуговування до іншого за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця; прямування до або з місця відрядження згідно з вимогами або завданнями, які установлені. Крім того, визначаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, які пов’язані з раптовим погіршанням стану здоров’я працівника або його смертю внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) або після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-су- динної недостатності, що підтверджено медичним висновком. Медичний висновок щодо зв’язку погіршання стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних та шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров’я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально- профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця або голови комісії з розслідування. He визнаються нещасними випадками, які пов 'язані з виробництвом, ті з них, що сталися з працівниками: за місцем постійного проживання на території польових та вахтових селищ; під час виконання працівниками в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності); внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними, токсичними або отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов’язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах та порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та колективного договору; у разі алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, що підтверджене відповідним медичним висновком, не зумовлене виробничим процесом, та є основною причиною виникнення нещасного випадку за відсутності технічних або організаційних причин його настання; під час скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду; у разі самогубства. Посадова особа органу Державного комітету з нагляду за охороною праці має право у разі відмови роботодавця скласти та затвердити акти за формами Н-5 та H-I (або форми НПВ) або незгоду потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначених документів, видавати обов’язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 (додаток 7) щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження або перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми H-I (або форми НПВ) та визнання або невизнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, тощо. Рішення посадової особи органу Державного комітету з нагляду за охороною праці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється. Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у ньому заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Державного комітету нагляду за з охороною праці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним термін. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Спеціальному розслідуванню підлягають: А • нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров’я; & • випадки смерті працівників на підприємстві; • випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків; Г • нещасні випадки з тяжкими наслідками, в тому числі з можливою інвалідиза- цією потерпілого. Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідизацією потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується Міністерством охорони здоров’я. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків роботодавець зобов’язаний негайно передати з використанням засобів зв’язку повідомлення про нещасний випадок за відповідною формою |