Педагогіка як наука педагогіка1 наука про виховання людини на всіх етапах її становлення
 Скачать 0.7 Mb.
|
|
Основні етапи процесу самовиховання: 1) усвідомлення вихованцем вимог до своєї діяльності; 2) самопізнання, критична самооцінка вихованцем своєї діяльності та поведінки; 3) планування роботи над собою, вироблення програми та правил поведінки; 4) практична реалізація програми самовиховання із урахуванням усієї складності наступного перегляду намічених позицій; 5) самоконтроль, самооцінка та самокоригування дій і поведінки. • Основні принципи самовиховання: – єдність виховання та самовиховання; – цілеспрямованість, ціннісна орієнтація виховання та самовиховання; – демократичність самовиховання, виховання стійкої громадської позиції та гуманістичної моралі, формування активної життєвої позиції; – єдність самовиховання та наукового світосприйняття; – активність та позитивне спрямування самовиховання; – єдність виховання, самовиховання та професійної діяльності. 57. розкрийте поняття "базової культури особистості" як єдності її складових елементів, внутрішніх зв'язків, суперечностей і тенденцій у вихованні. Базова культура особистості – це система ціннісних орієнтацій, духовних потреб, генетично заданих обдарувань, які реалізуються за сприятливих соціокультурних умов. Визначальними характеристиками та складовими громадянської культури є: громадська, моральна, правова культури, патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність. Патріотизм ( гр. patriotes - співвітчизник; той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви й подвиги). Дослідники розрізняють два поняття патріотизму - конституційний та етнонаціональний. Конституційний патріотизм - дотримання рамок конституції держави, де поняття Батьківщини базується на всьому комплексі ідей, що лягли в основу основного документа держави. Правосвідомість - це сукупність правових поглядів людей, що відбивають їхню оцінку чинного права, існуючого суспільного і державного ладу, а також відповідність дій, учинків окремих громадян нормам права. Виховання правосвідомості учнів передбачає засвоєння системи знань з питань держави й права; виховання поваги до законів своєї держави, глибокої переконаності в необхідності дотримання чинного законодавства; уміння визначати форми й способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади; захищати та підтримувати закони та права людини. Моральними цінностями, які визначають громадянську поведінку особистості, є совість, чесність, правдивість, свобода, гідність, рівність, справедливість, повага, толерантність, працелюбність, відповідальність та інші. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами норм правових, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Водночас моральна норма дає змогу побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинки. Моральність особистості стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень. Формування правової культури тісно пов'язане з вихованням політичної культури. Політична освіченістьвключає знання про типи держав, політичні організації й інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Вона виявляється в усвідомленні необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства, в умінні відстоювати свої політичні інтереси, повазі й толерантному ставленні до політичних поглядів інших людей. Водночас формування політичної освіченості включає вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства: деструктивного націоналізму, шовінізму, фашизму, месіанських настроїв. 58. Встановіть співвідношення базової культури особистості та змісту освіти . Їх взаємозв'язок та взаємовплив. Базова культура особистості – це система ціннісних орієнтацій, духовних потреб, генетично заданих обдарувань, які реалізуються за сприятливих соціокультурних умов. Однією з провідних завдань виховання базової культури особистості є формування світогляду школярів. Одним з основних засобів розвитку особистості і формування її базової культури виступає зміст освіти. У традиційній педагогіці, орієнтованої на реалізацію переважно освітніх функцій школи, зміст освіти визначається як"сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, досягнутий в результаті навчально-виховної роботи". Це так званий знаниево-орієнтований підхід до визначення сутності змісту освіти. У відповідності до базової культури, яку повинен засвоїти учень у процесі виховання, та основ всебічного розвитку виділяють такі основні напрями виховання: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне. Кожна дитина перед тим, як іти до школи, має одержати підготовку згідно з вимогами базового компонента дошкільної освіти в підготовчих групах дошкільних закладів, за спеціальною програмою в підготовчих групах при школі або за програмою сімейного виховання. Базовий компонент дошкільної освіти, який забезпечує право дитини на якісну освіту, захист її від впливу негативних явищ у суспільстві, є основою єдиного освітнього простору, гарантом його якості в дошкільних закладах. Його зміст відображає тенденції до гуманізації дошкільної освіти, орієнтує на збалансоване співвідношення між розумовим, фізичним, соціальним розвитком дитини, виховання цілісної особистості, здатної до самовираження. Він передбачає засоби і шляхи підготовки дошкільника до життя у суспільстві, яке кардинально змінюється, інтегрується у світову спільноту, забезпечує умови для розкриття вікового потенціалу дитини, реалізації її права вибору та захисту її гідності. Всі компоненти змісту загальної освіти та базової культури особистості взаємопов'язані. Уміння без знань неможливі, творча діяльність здійснюється на основі певних знань і вмінь, вихованість передбачає знання про ту дійсність, якої встановлюється те чи інше ставлення, яка викликає ті чи інші емоції, передбачає поведінкові навички та вміння. 59. Зміст та шляхи формування громадянської культури особистості як складової базової культури особистості. Введення підростаючого покоління в систему цінностей демократичного (громадянського) суспільства передбачає формування у нього основ громадянської культури. Громадянська культура - це глибоке усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської гідності, відповідальності й обов'язку, здатність рішуче відстоювати суспільно-державні цілі в складних ситуаціях. Визначальними характеристиками громадянської культури є: патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність. Громадянське виховання передбачає «формування громадянськості як інтегральної якості особистості, яка дає можливість людині відчувати себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною». Громадянськість розглядається як «усвідомлення кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства; почуття відповідальності за їхнє становище». На розв’язання проблеми громадянського виховання як на теоретичному, так і на методичному та технологічному рівнях спрямовані наукові дослідження, практична діяльність сучасної загальноосвітньої школи. Основними елементами громадянськості визначаються «моральна і правова культура, яка виражається в почутті власної гідності, внутрішньої свободи особистості, дисциплінованості, в повазі й довірі до інших громадян і до державної влади, особистості, здатної виконувати свої обов’язки в гармонійному поєднанні патріотичних, національних та інтернаціональних почуттів» Основною метою громадянського виховання є «виховання у людини моральних ідеалів суспільства почуття любові до Батьківщини, прагнення до миру, потреби в праці на благо суспільства». Ідеал, як уявлення про найвищу досконалість, що як взірець, норма і найвища мета, визначає певний спосіб і характер дій людини, є важливим аспектом загального розвитку особистості, її морального вдосконалення. Його формування відбувається у дитини, з одного боку, закономірно в процесі її розвитку, з іншого боку, цей процес завжди зумовлюється такими важливими факторами, як середовище і виховання. Цей процес завжди буде залежати від того, наскільки глибоко вихователь розуміє, з одного боку, особливості його об’єктивності, а з іншого, наскільки глибоко він усвідомлює його суб’єктивність з огляду на те, що у кожної особистості цей процес відбувається індивідуально неповторно. У зв’язку з цим особливого значення набуває здійснення особистісно-орієнтованого підходу, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси особистості, її потреби, права окремого індивіда, його суверенітет. При цьому співвідношення особистісних і ситуативних факторів завжди буде відбивати співвідношення особистісних якостей та об’єктивних вимог діяльності. Говорячи про формування моральної, правової, громадянської культури особистості, ми розуміємо, що в її основі лежать певні знання, постійне функціонування цих знань у такій формі, як уміння, наявність позитивної мотивації, спеціальних якостей особистості. Розв’язання цієї важливої і складної проблеми стає можливим за умови адекватного добору форм та методів виховання в цілому та власне громадянського виховання. Виникає запитання про те, що повинно бути первинним: морально-правові знання, без наявності яких неможлива життєдіяльність особистості у цих галузях, чи її мотивація в складі спрямованості, мотивів, інтересів, потреб особистості, чи наявність спеціальних якостей. Зрозуміло, що інтерес до певної галузі знань, потреба в їх накопиченні може виникнути на певній основі, тобто на основі первинних знань з цієї галузі. У зв’язку з цим стає зрозумілим, що громадянське виховання цілеспрямовано здійснюється протягом усього життя людини, починаючи з дошкільного віку. Це вимагає врахування такої особливості виховання як його концентричність. Первинні знання повинні зумовити потребу у їх поповненні, а постійне зростання обсягу знань зумовить підвищення інтересу до них. Отже особливого значення набуває здійснення громадянської освіти як навчання дітей тому, як жити у сучасному суспільстві, як додержуватися її законів, як бути громадянином країни та суспільства. На основі громадянської освіченості формується правосвідомість особистості як усвідомлення нею того, що в їхній взаємодії є прийнятним, що відповідає існуючим правилам і нормам, ознакам справедливості й порядку, знання про норми суспільного регулювання, а також законослухняність як здатність особистості з повагою ставитися до існуючих правил суспільного життя, додержувати їх, визнавати й шанувати суспільні авторитети, виконувати покладені на неї громадські обов’язки. Все це разом може сприяти формуванню громадянської позиції особистості, що розглядається як система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, які характеризують людину як громадянина країни та суспільства. Якщо в основі цього складного процесу буде лежати така якість особистості, як почуття власної гідності, він буде більш ефективним. 60. Характеристика громадянськості як інтегративної якості особистості. Однією з важливих проблем виховного простору української національної школи є формування громадянськості. Ця проблема набуває особливої актуальності в нинішніх умовах. Оскільки громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, творчі начала, потреба у самовдосконаленні, почуття обов'язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною. Громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, яка дає можливість людині відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними Звідси громадянськість – багатоаспектне поняття. Це фундаментальна духовно-моральна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади. Такі характеристики громадянськості свідчать про визначальну роль світогляду особистості, на основі якої формується система її ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, усвідомлюється місце в суспільстві, визначаються обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною. Громадянськість, як інтегративна якість особистості полягає у формуванні гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю та ініціативою. 61. розкрийте поняття правової культури особистості як складової громадянської культури Правова культура особистості - зумовлений правовою культурою суспільства ступінь правової розвиненості, ціннісної інформаційно-правової освіченості особи, що дає їй змогу адекватно орієнтуватися у різних правових ситуаціях, дотримуватися правомірної поведінки. Ознаки правової культури особи: 1) формується під впливом соціальних умов, залежить від повноти соціалізації особи як члена суспільства; 2) зумовлюється правовою культурою суспільства, її структурою; 3) передбачає певний ступінь правової розвиненості, опанування певною сумою юридичних знань, зокрема системою основних прав і свобод, та оцінювальної інформаційно-правової освіченості - розуміння соціальної цінності права; 4) спостерігається у вмінні адекватно орієнтуватися у сфері, урегульованій правом, спираючись на здобутий правовий досвід протягом життя; 5) зовні виражається у правомірній поведінці і навіть виробленні її стилю. Структура (елементи) правової культури особи: 1) правова освіченість (інформованість) - знання змісту правових норм. Інформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи. Існує такий феномен правової культури, як презумпція знання закону (пізнавальний, інформаційний аспект); 2) повага до права - розуміння необхідності і соціальної корисності правових норм, "віра в право", судження про право як соціальну цінність, звичка орієнтуватися на правові цінності і правомірні настанови, на використання правових засобів для задоволення потреб та інтересів (оцінно-орієнтувальний аспекту, 3) діяльність, відповідна праву, - свідоме виконання вимог правових норм: правомірно поводитися, реалізовувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки; вміння користуватися правовим інструментарієм - законами та іншими актами (поведінковий, діяльнісний аспект). Правокультурну особу можна визначити за такими показниками: 1) правосвідомість (поважне ставлення до права, готовність добровільно його дотримуватись, традиція додержання і виконання договорів та ін.); 2) правове мислення (вища аналітична здатність особи опосередковано і узагальнено за допомогою понять, суджень, умовиводів, що фіксуються словами, відображати істотні закономірні зв'язки дійсності, вирішувати соціально-правові суперечності); 3) правомірна поведінка (зіставлення вчинків із правовими нормами); 4) правова активність як вища форма правомірної поведінки. Правова активність - соціально корисна ініціативна діяльність особи, яка перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки і спрямована на утвердження соціально-правових цінностей, розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку в суспільстві. Правова активність - одна зі змістових характеристик особи, що слугує зовнішнім вираженням її правосвідомості і правової культури, визначає їх рівень. На відміну від держав з тоталітарним режимом, де бажаною € людина конформістської поведінки, а від активної ("носія правової енергії") намагаються позбутися, у державах з демократичним режимом потрібна особа активна, інформована про свої права й обов'язки і здатна їх реалізовувати в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Правову активність в Україні стимулює проголошене в Конституції України право кожного будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 62. Розкрийте зміст моральної культури особистості. Назвіть шляхи її формування коли йдеться про моральне виховання особистості, то мається на увазі не стільки вироблення певних психологічних новоутворень, скільки збереження того, що закладено в дитину на генетичному рівні. Моральне виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, громадськості, що мас на меті зміцнення та розвиток тієї внутрішньої першооснови, яка обмежена почуттями сумління та совісті, й розвиток якої зумовлюється формуванням нових потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння відповідних ідеалів та принципів. Воно конкретизується у таких поняттях: етика, мораль, моральні норми, моральні переживання, моральні почуття, моральний кодекс, моральний ідеал, моральна спрямованість, моральна культура особистості. Мораль - система ідей, принципів, законів, норм, правил поведінки та діяльності, які регулюють стосунки між людьми у будь-яких ситуаціях на засадах гуманізму та демократизму. Моральні норми - вимоги, які визначають обов'язки людини щодо навколишнього світу, інших людей, самого себе і дають можливість оцінювати та контролювати свою поведінку, уникати докорів сумління і мук совісті. Моральні переконання - узагальнені моральні принципи та норми, які пройшли гарт пережитих почуттів і набули якостей особистісного смислу. Моральні почуття - стійкі переживання різноманітних найтонших відтінків, які мають особистісний смисл і слугують основою для вольових реакцій у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Моральний кодекс - сукупність моральних норм, яка має системний характер і створює ту якість неаддитивності, яка не зводиться до просто? суми якостей складових, а становить неповторність, яка лежить в основі духовного світу особистості. Моральний ідеал - взірець моральної досконалості, який часто слугує людині для визначення власної самоцінності й стимулює до самопізнання та саморозвитку. Є орієнтиром виховного процесу. Моральна спрямованість - стійка внутрішня позиція особистості, сформована на світоглядній основі та вмотивована моральними переконаннями. Мас визначальний вплив на поведінку людини в різних умовах та ситуаціях. Моральна культура особистості - духовне надбання особистості, сформоване на основі прийняття нею суспільно визнаних моральних норм, принципів, моральних ідеалів, засвоєння їх як звичних форм особистої поведінки. Для формування моральної культури підростаючої людини велике значення має система моральних цінностей: абсолютні вічні цінності, національні, громадянські, сімейні, особистісні. Характер морального розвитку особистості визначають по-різному. Наприклад, згідно з Л.Кольбергом, такий розвиток проходить три стадії: )до морального рівня (дитина виконує вимоги, боячись покарання); 2) конвенційного рівня (прагнення приналежності групі, суспільству та відповідності їхнім вимогам із метою самозбереження); 3) автономного рівня (добровільний вибір моральної поведінки, переконаність у необхідності дотримання моральних норм, прийнятих добровільно). Моральний розвиток підростаючої людини безпосередньо пов'язаний з розвитком її національної свідомості, і у розвитку якої О.І.Вишневський виділяє три етапи: 1) етап етнічного самоусвідомлення (формування у ранньому дитинстві культу рідної оселі, сім'ї, предків, рідного села, міста; педагогіка маминої пісні та казки); 2) етап національно- політичного самоусвідомлення (усвідомлення себе у підлітковому віці як частини нації, відновлення історичної пам'яті та формування почуття національної гідності); 3) етап громадсько-державного самоусвідомлення (передбачає формування правильного розуміння понять патріотизму й націоналізму, виховання поваги до національно- культурних цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності). |