діплом. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель
 Скачать 1.11 Mb.
|
Основні принципи щодо захисту населення:— захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня небезпеки можливих надзвичайних ситуацій; — усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються відповідно до законів держави; — при захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних районів тощо); — поінформованість громадян про свої основні обов'язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримання ними установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій. Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:— повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявні обставини; — навчання населення застосуванню засобів індивідуального захисту і діям у надзвичайних ситуаціях; — укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація з небезпечних районів; — спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами; — організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження. Засоби індивідуального захистуЗасоби індивідуального захисту поділяють на засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби індивідуального захисту шкіри. За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяють на фільтруючі та ізолюючі. До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносять фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки. Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів. Принцип дії фільтруючого протигаза ґрунтується на ізоляції органів дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення повітря, що вдихається, від токсичних аерозолів і парів у фільтруючо-поглинаючій системі. Протигаз складається із шолом-маски та фільтруючо-поглинаючої коробки, з'єднаних між собою безпосередньо або за допомогою трубки. Підготовка протигаза до використання починається з вибору необхідного розміру шолом-маски, який визначається за обсягом голови шляхом вимірювання її по лінії, що проходить через маківку, щоки та підборіддя. Перед тим, як одягнути нову шолом-маску, необхідно протерти її чистою або зволоженою ганчіркою 2 % водним розчином формаліну. Респіратори використовують для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р-2), від парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ). Респіратор Р-2 — це фільтруюча напівмаска з двома клапанами вдихання й одним видихання, носовим кріпленням (рис. 6.1):  Рис. 6.1. Респіратори: а — Р-2; б — ШВ-1; в — ПРБ-5 На підприємствах із СДОР використовують респіратори, які складаються із гумової напівмаски, фільтру-вально-поглинальних патронів, пластмасових манжет із клапаном вдиху та видиху, трикотажного обтюратора, наголовника для закріплення на голові. Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища. До ізолюючих засобів індивідуального захисту органів дихання відносять ізолюючі дихальні апарати типу ІП-4, ІП-5. Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя та очей від речовини будь-якої концентрації, отруйності, сили дії. Принцип дії цього протигазу ґрунтується на виділенні кисню із хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихає людина, тобто перетворенні СО2 на О2. Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними та радіоактивними речовинами та біологічними засобами, їх також використовують при дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних роботах. До засобів захисту шкіри відносять: — загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК); — легкий захисний костюм (Л-1); — інші засоби. Ефективність захисту населення у НС може бути досягнута тільки на основі усвідомленого урахування принципів забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях і ефективному використанні всіх засобів і способів, що послаблюють її негативні впливи та збільшують безпеку населення. Принципи забезпечення безпеки в умовах НС за ознаками їх реалізації умовно ділять на три групи. Перша - це завчасна підготовка і накопичення засобів захисту (колективних та індивідуальних) від небезпечних і шкідливих чинників, забезпечення їхньої готовності для використання населенням, а також підготовка до проведення заходів щодо евакуації населення з небезпечних зон (зон ризику). Друга - диференційований підхід у забезпеченні повного обсягу захисних заходів в залежності від виду джерел небезпечних і шкідливих чинників, а також від місцевих умов. Третя - комплексне ефективне застосування засобів і способів, які забезпечують надійний захист від наслідків НС, узгоджене здійснення усіх заходів, що гарантують безпеку життєдіяльності в сучасному техносоціальному середовищі. Основний засіб захисту населення в надзвичайних ситуаціях - це евакуація населення, його укриття в захисних спорудах, наприклад у бомбосховищах, використання засобів індивідуального захисту і медичної профілактики. Захисні споруди - це інженерні об'єкти, спеціально призначені для захисту населення від фізичних, хімічних, біологічно небезпечних і шкідливих чинників. В залежності від захисних властивостей їх ділять на захисні і протирадіаційні укриття (ПРУ), які повинні відповідати будівельним нормам і правилам (СНіП 2.01.51-90). Крім цього колективного способу захисту, важливі засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) населення від потрапляння всередину організму, на шкірні покрови та одяг радіоактивних, отруюючих речовин і бактеріальних засобів. Важливу роль в цьому відіграють медичні засоби індивідуального захисту, які призначені для профілактики і надання медичної допомоги населенню, постраждалому у НС. З їх допомогою можна зберегти життя, попередити або значно зменшити ступінь розвитку поразки людей, підвищити стійкість організму людини до впливу деяких небезпечних і шкідливих чинників (іонізуючих випромінювань, токсичних речовин і бактеріальних засобів). До них відносяться радіопротектори (наприклад, цистамін, що знижує ступінь впливу випромінювань), антидоти (речовини, що попереджують або послаблюють дію токсичних речовин), протибактеріальні засоби (антибіотики, інтерферони, вакцини, антитоксини), а також засоби часткового санітарного опрацювання (індивідуальний перев'язувальний пакет, індивідуальний протихімічний пакет). Велике значення для забезпечення безпеки життєдіяльності населення у НС має завчасне здійснення заходів, адекватних виниклої ситуації. Для цього необхідно навчити населення, робітників діям у НС, організувати своєчасне оповіщення про загрозу виникнення НС, проведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки, а також дозиметричного і лабораторного (хімічного) контролю; проведення профілактичних протипожежних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів, створення запасів матеріальних засобів для проведення рятувальних невідкладних аварійних робіт (РНАВР), які необхідно провести після аварії. Для зменшення негативних наслідків аварії на підприємстві важливим є порядок оповіщення. При аварії, масштаби якої не виходять за межі санітарно-захисної зони (СЗЗ) об'єкту сповіщаються чергові зміни аварійних служб, невоєнізована охорона, цехи, які потрапляють в зону хімічного зараження, керівний склад та штаб ЦЗ об'єкту, керівництво підприємства, установи, організації, в тому числі тих, які розташовані поблизу СЗЗ. Оповіщення про аварію проводиться черговим диспетчером по об'єктовій системі оповіщення з використанням гучномовців та електросирен. Черговий диспетчер повинен доповісти черговому по відділу з надзвичайних ситуацій (НС) підприємства та міста (області). Якщо масштаби аварії виходять за межі СЗЗ об'єкту черговий диспетчер в першу чергу сповіщає чергову зміну аварійно-технічних служб, керівництво цехів, які потрапляють в зону хімічного, біологічного, радіаційного зараження. Необхідно сповістити керівний склад та штаб ЦЗ об'єкту, органи державної адміністрації, чергових по відділу з НС міста (області) та по відділу внутрішніх справ. Це необхідно для швидкого оповіщення підприємств, установ, організацій (в першу чергу дитячі заклади і школи) та населення. Текст звернення до працівників і службовців та населення повинен бути розроблений завчасно і затверджений начальником цивільної оборони міста (району, області). Своєчасне попередження населення про виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється за допомогою сирен, гудків промислових підприємств. Розділ 7. Охорона довкілля Забезпечення раціонального використання та охорони земель — один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Під раціональним використанням землі розуміють досягнення необхідного результату від господарської експлуатації землі при мінімальних затратах зодночасним її збереженням і покращенням в процесі використання. Під правовою ж охороною земель розуміють систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. На сьогодні прийнято значну кількість нормативно-правових актів спрямованих на регулювання земельних відносин, раціональне використання і охорону земель. Однак незважаючи на це, їх положення недостатньо чітко або взагалі не виконуються. Більше того, окремі статті законів слід докорінно змінити або взагалі вилучити. Земля – єдина універсальна умова життя, комора мінерально-сировинних ресурсів, природна основа виробництва, а в сільському господарстві – основний його засіб. Як продукт природи і природне тіло без залучення до виробництва вона мертва, безплідна. Всі природні компоненти ландшафтної сфери, а саме рельєф, гірські породи, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ знаходяться у внутрішньому взаємозв’язку і розвитку, як одне ціле вони вивчаються самостійною галуззю фізичної географії – ландшафтознавством. Всі природні компоненти ландшафтної сфери несуть слід антропогенної діяльності. Враховуючи значне перетворення ландшафтів нашої країни, останнім часом все більше уваги приділяється визначенню рівня антропогенної перетвореності ландшафтів, плануються і розробляються заходи по перетворенню їх в природній стан. Найбільших змін ландшафти зазнали під впливом меліорації земель, тому оцінка структурних змін в ландшафтах під впливом меліоративних заходів повинна включати характеристику і аналіз ступеня диференціації і змінюваності, розчленованості і строкатості, ступінь якісної диференціації ландшафту характеризують контрастністю. Ряд вчених для такої характеристики пропонує використовувати шкалу контрастності ґрунтів, об’єднання їх в агрогрупи. Крім того, доцільно розрахувати коефіцієнт неоднорідності ґрунтового ареалу, враховуючи компоненти за показниками ступеня перетворення, визначаючи загальний індекс антропогенного перетворення. Оцінка структурних змін в ландшафтах під впливом меліоративних заходів повинна починатись з розрахунку показників характеристик елементарних ґрунтових ареалів, тобто агрогруп ґрунтів, типів земель, сільськогосподарських земель. Розробка землевпорядних схем Великовільмівської сільської ради, і впровадження їх через комплекс проектів призводить до глибоких змін природних і сільськогосподарських ландшафтів. В даний час відсутні зведені наукові роботи та методичні рекомендації по складанню ландшафтно-екологічної документації, тому можна запропонувати такі вихідні положення прикладного аналізу ландшафтної неоднорідності земельного фонду при землевпорядкуванні: 1) в сільськогосподарській практиці важливо врахувати основну умову ландшафтно-екологічного підходу – збалансоване співвідношення між використанням, збереженням і покращенням конкретного виду ґрунтів при оптимальному використанні потенційних можливостей самих ландшафтів; 2) в конкретному районі необхідно ув’язувати спеціалізацію, агротехніку, різні види сільськогосподарських меліорацій з особливостями прояву ландшафтної неоднорідності, стійкості їх змін в протіканні геохімічних і біофізичних процесів; 3) створені ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з природними закономірностями; 4) природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозв’язані і являють собою єдину ландшафтно-сільськогосподарську систему; 5) при інтенсивному сільськогосподарському використанні земельного фонду, коли рівновага в ландшафті підтримується штучно. Особливо важливі: розробка і здійснення на практиці заходів, спрямованих на попередження можливих негативних наслідків використання земель; 6) аналіз ландшафтної неоднорідності земельного фонду необхідно розглядати як багатофункціональний процес. Аналізуючи природні умови для потреб землевпорядкування, поряд з впливом антропогенних факторів необхідно враховувати і природні тенденції розвитку ландшафтів, можливість прояву несприятливих природних процесів для сільського господарства (заболочення, засолення). Останні діють повільніше але масштабніше. Раціональним можна рахувати такий вплив, при якому забезпечується правильний ресурсообіг, розширення відтворення природних ресурсів, ландшафтів. З метою створення та підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану річок і водоймищ, охорони від замулювання продуктами ерозії ґрунтів від забруднення, а також запобігання інших шкідливих дій на території господарства встановлені природоохоронні зони і прибережні смуги малих річок, водоймищ, каналів, тощо. Третім найважливішим екологічним чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря. Найбільшими джерелами забруднення у сільськогосподарських підприємствах найчастіше зустрічаються такі: викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на виробництві, викиди промислових та побутових підприємств – котелень, цехів з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування в повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема при несвоєчасній очистці приміщення та неправильному зберіганню гною, випаровування нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні, втратах на машинних дворах, у майстернях, сховищах пального і мастил, накопичення у тваринницьких приміщеннях аміаку, вуглекислого газу та шкідливих мікроорганізмів при відсутності належної вентиляції. Рослинний і тваринний світ є важливим біотичним чинником впливу на екологічні системи довкілля. Екологічна ситуація як у в державі, так і в Сумському районі, незважаючи що більшість великих промислових підприємств на даний час не є основними забруднювачами довкілля, все-таки непомітно погіршується. Особливе занепокоєння, яке в певній мірі має відношення до рослинного та тваринного світу, викликають водойми які перетворюються у стічні канави, втрачають свою водність і геометричні параметри, а (сільські ставки) стають вогнищем антисанітарії. Зусилля уряду та органів місцевої влади є недостатнім для вирішення нагальних екологічних проблем які склалися в даній сільській раді та і взагалі в районі в першу чергу з причин недостатнього фінансування екологічних програм та заходів які є наміченими в даному господарстві. Водночас зарубіжний та й власний досвід свідчить про те, що певні екологічні проблеми можна вирішити і реалізувати за участю громадськості, місцевих громад, за підтримки влади, підприємців, фінансових та комерційних структур, цільових фондів тощо. Надзвичайно великий вплив на екологічну ситуацію, стан охорони і примноження флори і фауни справляє комплекс агротехнічних робіт, які проводяться в не державних сільськогосподарських підприємствах. Агротехнічні роботи являють собою методи захисту рослин від хвороб та шкідників шляхом внесення органічних та хімічних добрив, але неправильне та понаднормове внесення цих добрив приводить не лише до забруднення навколишнього середовища, а й до загибелі цих же рослин, зниження їх урожайності та до загибелі корисних тварин. Також слід звернути увагу при значних втратах птахів та звірів на час сінокосіння та збирання врожаїв, де частина звірів гине просто під колесами та ріжучими елементами агротехнічних машин. Таким чином, необхідно терміново опрацювати і впровадити ряд законодавчих актів з охорони земель, які будуть сприяти більш ефективному ходу земельної реформи, сталому екологічно збалансованому землекористуванню. Висновки та пропозиції Фактично жодна земельна реформа не оминала питання оцінки, яка виконувала роль важливого інструменту у регулюванні земельних відносин. Земля як об’єкт оцінки може розглядатися з різних точок зору. При цьому у галузях науки, які опікуються землею, давно сформувалися самостійні дисципліни з оцінки землі, що вимагає від оцінювачів добре розумітися на спільних та відмінних рисах різних видів оцінки. З точки зору грошової оцінки земля розглядається як специфічне, нерухоме, майно, стосовно якого формується ціла низка прав, пов’язаних з його володінням, користуванням та розпорядженням, які власне і визначають його вартість. При цьому остання виникає лише тоді, коли земля конвертується у товар, що вважається корисним, бажаним і за який сплачуються гроші. Тобто грошова оцінка відображає ставлення людей до землі у відповідь н а дії соціальних та економічних чинників при укладанні цивільно-правових угод щодо зміни власника, умов власності або використання власності. Важливим є той факт, що одним з основних прибутків місцевих бюджетів є плата за землю, яка складає близько 12% від суми всіх надходжень до бюджету. Як показує практика, проведення грошової оцінки земель населених пунктів підвищує надходження до бюджету від плати за землю до 30%. Розробка дипломного проекту дала мені можливість більш глибоко вивчити методику проведення грошової оцінки земель та майна, а також застосування їх на практиці. Проведення грошової оцінки земель – один з конкретних кроків до створення цивілізованого ринку землі, який у всьому світі приносить прибуток. В данному дипломному проектi висвiтлено загальнi положення та порядок проведення грошової оцiнки земель населених пунктів Великовільмівської сільської ради Сумського району Сумської областi, а також проведенi розрахунки, стосовно грошової оцiнки, її показникiв. Визначення і встановлення плати за земельні ділянки в умовах ринку неможливе без їх об’єктивної оцінки. Реальна, справедлива вартість має значення як для оподаткування так і приватизації земельних ділянок, а також для здійснення майнових операцій стосовно землі і права її оренди на вторинному ринку. Грошова оцінка дає можливість встановити справедливу вартість кожної земельної ділянки в залежності від її розташування та цільового використання. Під час складання дипломного проекту, користуючись методичною та нормативно-правовою базою, проаналізовано вплив рентоутворюючих факторів на вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по економіко-планувальних зонах населених пунктів Великовільмівської сільської ради. В основу грошової оцiнки населених пунктів Великовільмівської сільської ради покладено рентний доход, що створюється завдяки мiсця розташування населених пунктів, у загальнодержавнiй, регiональнiй i мiсцевiй системах виробництва та розселення, облаштування територiї з урахуванням функцiональних та локальних факторiв. Грошова оцінка населених пунктів Великовільмівської сільської ради передбачає визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально – планувальних, соціально – економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської територiї, що в кінцевому результаті, визначає якість територiї окремих частин села. Для проведення пофакторної оцінки якості населених пунктів здійснена земельно - оціночна структуризація територiї: виділення земельно – оціночних одиниць (оціночних районів), функціонально однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено збір, обробку та розрахунок окремих коефіцієнтів цінності територiї. На основі показників витрат на освоєння і облаштування території населених пунктів визначена базова вартість 1м2 земель, що становить з врахуванням коефіцієнту індексації (1,0): для с. Великі Вільми – 45,42 грн./м2, по економіко-планувальних зонах вартість одного квадратного метра становить: для I зони: Цнз=45,42 грн/м2* 0,87=39,52грн/м2 для II зони: Цнз=45,42 грн/м2 *1,09= 49,51 грн/м2 для IІI зони: Цнз=45,42 грн/м2*1,02=46,33 грн/м2 для IV зони: Цнз=45,42 м грн/м2*0,76=34,52 грн/м2 для с. Симонівка – 42,71 грн./м2; для с. Великий Яр – 17,52 грн./м2; для с. Павлючки – 21,02 грн./м2. В результаті проведення розрахунків, виявлено якісний вплив інженерного облаштування на грошову вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по економіко-планувальних зонах, що суттєво впливає на загальну вартість земель населених пунктів, та розраховано розмір земельного податку та орендної плати за використання земель. Виходячи з цього доведено економічний ефект від підвищення рівня інженерного облаштування території та розширенню площ земель різного функціонального використання, що суттєво впливає на зміну рентоутворюючих факторів, вартості земель в населених пунктах. Підвищення рівня витрат дозволяє через покращення рентоутворюючих умов підвищувати надходження грошових потоків до місцевих бюджетів, не кажучи вже про оздоровлення соціально-економічного життя в населених пунктах та здійснення державної політики ринкових перетворень на території населених пунктів України. На основі складеної картограми агровиробничих груп ґрунтів села проведена оцінка земель сільськогосподарського призначення. На прикладі земельних ділянок комерційного використання була проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, результати якої показали, що в даних населених пунктах ринок землі ще не набув значного поширення. Даннi грошової оцiнки земель є одним з ключевих елементiв в реалiзацiї державної полiтики опадаткування i цiноутворення. Тому здiйснення робiт щодо визначення показникiв грошової оцiнки земель на цей час є актуальними. В результаті розробки дипломного проекту здобуто необхідний досвід земельнооціночної діяльності передбаченої законодавством в межах України. Детально охоплено законодавчу та нормативно-правову базу в даній галузі. Здійснено вивчення нових науково-методичних рекомендацій та спеціальної наукової літератури з питань устрою та облаштування території населених пунктів. Результати дипломного проектування є обгрунтованими і можуть бути практично використані Взагалі, даний дипломний проект ще раз підтверджує, що грошова оцінка земель населених пунктів, це дуже важливий і необхідний крок як в сфері землевпорядкування так і сфері економіки і самого населеного пункту і держави в цілому. Додатки Додаток А Анкета експертної оцінки території с. Великі Вільми
Додаток Б Визначення зонального коефіцієнта Км2 та грошова оцінка 1 кв. м. землі в межах економіко – планувальних зон
Додаток В Опис меж економіко – планувальних зон
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||