БМ. БМ-406_Місайло_Ремонт-машин (1). Прочитати, законспектувати. Розділ Ремонт вузлів машин Тема 14 Ремонт вузлів машин План ремонт двигуна ремонт блоккартерів і
 Скачать 1.91 Mb.
|
РЕМОНТ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯРемонт акумуляторних батарей До зовнішніх несправностей акумуляторних батарей відносять: пошко- дження банок і пробок; підтікання електроліту з банок (їх потіння); руйнування вивідних клем; помутніння (коричневе) електроліту. Зовнішні дефекти визнача- ють під час огляду. Внутрішніми дефектами є сульфатація, короблення, корот- ке замикання і руйнування пластин, відрив їх від з'єднувальних містків півб- локів, а також пошкодження сепараторів. Зовнішні ознаки внутрішніх прихо- ваних дефектів характеризуються швидким спадом напруги; зниженням густини електроліту; поганим накопиченням заряду (напруга в кінці зарядження не пере- вищує 2,5 В); швидким підвищенням температури електроліту під час заря- джання; раннім виділенням газів (кипінням) на початку заряджання і слабким – у кінці: незначним підвищенням густини електроліту за період заряджання; під- вищеним самозарядженням (більше 1 % ємності за добу при температурі 20 °С). Густину електроліту вимірюють аеромпетром, а напругу – навантажуваль- ною вилкою типу НИИАТ ЛЗ-2. Під час перевірки акумуляторних батарей ємністю до 65 А⋅год вмикають опір вилки 0,02 Ом, а понад 70 А⋅год — опір 0,01 Ом. При вимірюванні напруги акумулятора опір вмикають на 5 с. Якщо акумулятор розря- джений на 50 % (густина електроліту знизилась до 1,08 г/см3 при температурі 15° С відносно нормальної), напруга окремих елементів відрізняється більш як на 0,2 В або протягом 5 с вона знижується – батарея підлягає ремонту. Основними причинами саморозрядження акумуляторів можуть бути: воло- га (або електроліт), яка покриває вивідні клеми; замикання пластин активною ма- сою; пошкодження сепараторів; наявність сторонніх домішок металів в елект- роліті і матеріалі пластин; неоднорідність електроліту по висоті акумулятора. Домішки металів (Мn, Fе, Сu та ін.), якщо вони є в електроліті і в ма- теріалі пластин, взаємодіють із сірчаною кислотою, утворюють гальванічні па- ри, між якими виникають місцеві струми. Місцеві струми розряджають плас- тини, сприяють випаданню активної маси з пластин, перетворюють губчастий свинець від'ємних пластин у сірчанокислий. Щоб не допустити потрапляння металів в акумулятор, необхідно викори- стовувати дистильовану воду, стандартизовані матеріали для виготовлення плас- тин і чисту акумуляторну сірчану кислоту. Зберігати й готувати матеріали, що за- стосовуються при ремонті акумуляторів, треба тільки у фарфоровому або скля- ному посуді. Зменшити кількість домішок металів в акумуляторній батареї можна за- міною електроліту. Для цього акумуляторну батарею розряджають струмом 0,1 ємності до напруги 1,2 В на елемент, потім зливають електроліт, промивають пластини дистильованою водою, заливають електроліт нормальної густини і заря- джають батарею. При розрядженні метали, що потрапили в акумулятор, перей- дуть з від'ємних пластин в електроліт, який після розрядження батареї зливають. Неоднорідність електроліту по висоті, що може статися внаслідок трива- лого відстоювання електроліту в акумуляторній батареї, призводить до підви- щення ЕРС у нижній частині (де густина електроліту більша) й пониження у верхній. Внаслідок такої різниці виникає зрівнювальний струм, який призводить до саморозряджання батареї. Значно знижує ємність акумуляторної батареї і підвищує її внутрішній опір сульфатація пластин, тобто покриття пластин білим крупнокристалічним на- льотом сірчанокислого свинцю (РbSО4). Найбільш інтенсивно покриваються пла- стини сірчанокислим свинцем в момент частих і незначних розряджень (при ввімк- ненні стартера), при відсутності електроліту в банках і тривалому зберіганні роз- рядженої батареї. Кристали сірчанокислого свинцю, що утворилися на повер- хні і в порах пластин, перешкоджають проникненню електроліту до активної маси; розростаючись, вони руйнують активну масу, яка випадає з решіток пла- стин на дно банки, викликаючи цим коротке замикання і саморозрядження ба- тареї. Інтенсивність сульфатації пластин можна значно зменшити, якщо в аку- муляторах підтримувати нормальний рівень електроліту, правильно користува- тися стартером при пуску двигуна, не допускати використання розряджених батарей і батарей з підвищеною густиною електроліту (проти нормальної), збе- рігати акумуляторні батареї в зарядженому стані при температурі вище 0°С. Незначну сульфатацію пластин усувають три- або чотириразовим заря- джанням батареї малим зарядним струмом. Для цього батарею розряджають до напруги 1,7 В на елемент (вимірюють без навантаження), потім замість еле- ктроліту заливають дистильовану воду і заряджають струмом, що дорівнює 0,03...0,05 ємності батареї. При досягненні напруги 2,3...2,4 В на елемент і гу- стині електроліту 1,10...1,15 г/см3 дистильовану воду зливають і знову залива- ють електроліт. Електроліт замінюють і заряджають батарею доти, поки густина електроліту перестане збільшуватись. Усунути сульфатацію пластин можна також за допомогою водно-аміачного розчину трилону Б, який заливають на 40...60 хв. у звільнену від електроліту батарею. Потім розчин зливають, промивають пластини дистильованою водою, заливають електроліт нормальної густини і знову заряджають акумулятор. Акумуляторну батарею розбирають, якщо з банок витікає електроліт, якщо є коротке замикання (низька напруга на елементі або її зовсім немає), при обриві пластин, а також тоді, коли після заряджання напруга під навантаженням хоча б одного елемента нижча 1,6 В. Перед розбиранням заряджену батарею розря- джають струмом, що дорівнює 0,1 номінальної ємності, до напруги 1,7 В на елемент. Це переводить металеві частинки, що потрапили в акумулятор і осі- ли на від'ємних пластинах, в електроліт, який після розряджання зливають. Повторно використовувати його не можна. Після цього замість електроліту зали- вають дистильовану воду до нормального рівня і протягом 16 год. заряджають ба- тарею струмом 0,1 її ємності. Процес заряджання зменшує сульфатацію плас- тин, в активній масі позитивних пластин відновлюється окис свинцю (РbО2), а в масі від'ємних пластинах – губчастий свинець. Після заряджання зливають дистильовану воду, пластини промивають дода- тково дистильованою водою і розбирають батарею. Для цього видаляють мас- тику за допомогою електропаяльника з долотоподібним наконечником, зніма- ють кришки, виймають блоки пластин, промивають їх у дистильованій воді, ви- ймають сепаратори і розділяють блоки на позитивні й негативні напівблоки. Не- пошкоджені від'ємні пластини слід зберігати у дистильованій воді до складан- ня батареї. Пластини, покриті сульфатом більш як на 50 %, або ті, в яких немає активної маси більш як у чотирьох комірках решітки, вибраковують. Пластини вважаються придатними, якщо решітка не пошкоджена, активна маса позитивних пластин не розпушена, а маса від'ємних пластин не затверділа (легко протика- ється голкою). Дефектні пластини відрізають від місточка півблока і припаюють замість них відновлені чи рівнозначні за якістю. Комплектувати півблоки пластинами з різними потенціальними можливостями не можна. Пластини з різними потенці- алами (нова і стара) створять зрівняльний струм, який сприятиме саморозря- дженню батареї. Припаюють пластини до місточка вугільним електродом, використовуючи як джерело струму акумуляторну батарею ємністю 135А⋅год або трансформатор на- пругою 6 В і силою струму 100...120 А. Як присадний матеріал використовують свинець з переплавлених решіток вибракуваних пластин; флюсом є парафін чи стеарин. Паяльні роботи під час ремонту акумуляторних батарей можна вико- нувати водневим чи повітряним полум'ям. Пластини з розбухлою активною масою і такі, що мають короблення до 3 мм, обпресовують на пресі зусиллям 30...40 кН, попередньо встановивши з обох боків пластин брезентові й металеві прокладки. Щоб відновити позитивні пла- стини з непошкодженою решіткою, з них вибивають активну масу, розмелюють і просіюють її. Підготовлену масу замішують на електроліті густиною 1,28 г/см3 до пастоподібного стану, заповнюють нею комірки та обпресовують на пресі із зусил- лям 40...50 кН. Опресовані пластини сушать при температурі 105…110 0С. Тріщини в стінках і перегородках банки (непомітні візуально) виявляють пропусканням струму 220 В через електроліт густиною 1,08...1,10 г/см3, залитий в банку і в місткість, в яку занурюють випробувану банку батареї. При наявнос- ті тріщини стрілка вольтметра відхилиться від нульового положення або засві- титься електрична лампочка, ввімкнена в мережу замість вольтметра. Тріщини усувають за допомогою клею на основі епоксидної смоли або розплавленим хлорвінілом. Перед заповненням тріщини клеєм її кінці засвердлюють сверд- лом діаметром 3 мм, і по всьому контуру на кромках тріщини знімають шабе- ром фаски під кутом 45...60° на глибину, що дорівнює 2/3 товщини стінки. Поверхню навколо тріщини зачищають наждачним папером і знежирюють ацето- ном. Сепаратори, на яких є тріщини і спрацьовані ребра, вибраковують. Не- пошкоджені сепаратори з пористої пластмаси використовують повторно. Під час складання акумуляторної батареї сепаратори встановлюють ребрами до позити- вних пластин. Складений блок пластин повинен щільно входити в банку, якщо потрібно, з боку від'ємної пластини встановлюють додатковий сепаратор. Після встановлен- ня запобіжних щитків і кришок міжелементні перемички припаюють свинцем до штирів півблоків, використовуючи електровугільний паяльник. Напливи свинцю зачищають напильником і шабером. Потім у пази між кришками і стінками банки вкладають азбестовий шнур і заливають розплавлену мастику бітумом №5. У складену із заряджених пластин батарею заливають електроліт густи- ною 2,24 г/см3, а в батарею, складену з пластин, розряджених перед розбиранням, електроліт густиною 1,12 г/см3.Температура електроліту, який заливають, не по- винна перевищувати 25 °С. Рівень електроліту повинен бути на 10...15 мм вище від запобіжного щитка. Електроліт готують у керамічному посуді, дотримуючись вимог техніки безпеки. Спочатку в посудину наливають потрібну кількість дистильованої во- ди, потім у воду тонким струминою наливають акумуляторну сірчану кислоту і добре перемішують її з водою. Заряджають акумуляторну батарею через 3...4 год. після її заправки електро- літом, використовуючи випрямлячі типу ВСА або спеціальні зарядні агрегати. Сухозаряджені акумуляторні батареї заряджають протягом 8...12 год., а незаря- джені – 12...20 год. струмом, що дорівнює 0,06...0,1 ємності батареї; напруга на кожен елемент має становити 2,7...3 В. Закінчують заряджати після того, як густина електроліту й напруга в елементах стабілізуються (досягнуть найбіль- ших значень) і протягом 3 год. не будуть підвищуватися. У кінці заряджання спостерігається сильне виділення газів, підвищується температура електроліту. Щоб не допустити підвищення температури понад 45°С й уникнути сильного ви- ділення газів у кінці заряджання, струм зменшують у два рази. При одночасному заряджанні кількох акумуляторних батарей заряджають, як правило, зарядним струмом постійного значення, батареї при цьому способі з'єднують між собою послідовно. Кількість акумуляторних батарей однакової місткості, які можна одночасно заряджати при постійному зарядному струмі, залежить від напруги зарядної мережі і напруги на один елемент (2,7 В), визначають за формулою 𝑚 =𝑈𝑀, (14.5) 𝑈𝐶·𝑘 де Uм – напруга зарядної мережі, В; Uе – номінальна наруга на елементі; k – кількість елементів в одній батареї. Акумуляторні батареї, складені з незаряджених пластин, після закінчення першого заряджання розряджають струмом, що дорівнює 0,1 ємкості батареї, до напруги 1,7 В на кожному елементі. Після повторного заряджання в елементах забезпечують нормальну густину електроліту, доливаючи дистильовану воду або електроліт густиною 1,4 г/см3. Для одержання однакової густини електроліту по всій висоті банки підзаряджають батареї протягом 1 год. після урівноважу- вання густини електроліту в елементах. Ємність відремонтованої батареї визна- чають множенням сили розрядного струму на тривалість розряджання, яка має становити не менш як 85 % номінальної. При цьому напруга на кожному еле- менті без навантаження має становити не менш як 2,1 В, а під навантаженням протягом 5 с – не нижче 1,7 В при нормальній густині електроліту (1,25...1,31 г/см3 залежно від кліматичних умов і пори року). |