Рецензенти А. О. Заїнчковський

• Название: Рецензенти А. О. Заїнчковський
• Анкор: 10-Planuvannya_Shvab.doc
• Дата: 28.01.2017
• Размер: 25.45 Mb.
• Имя файла: 10-Planuvannya_Shvab.doc
• Тип: Навчальний посібник; #821
• страница: 25 из 29

Після цього розробляється основний плановий документ - генеральний план-графік технічної підготовки виробництва нового виробу, який визначає послідовність робіт і загальну тривалість циклу технічної підготовки виробництва [26].

16. Оновлення продукції____________________________________________563

На сьогодні у всіх галузях промисловості створена і діє система розробки і постачання продукції на виробництво (СРПП), яка є зведенням правил із проведення робіт зі ство­рення й освоєння нових видів продукції і містить у собі близько 20 державних стандартів.

СРПП тісно переплітається і взаємодіє з іншими системами:

«І» Єдиною системою державного управління якістю продукції (ЄСДУЯП).

«І» Єдиною системою конструкторської документації (ЄСКД) і Єдиною систе­мою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ).

«?• Єдиною системою класифікації і кодування (ЄСКК), Державною системою забезпечення єдності вимірів (ДСВ), Системою стандартів безпеки праці (ССБП) та іншими. Всі ці системи ґрунтуються на державних стандартах.

16.2. ОПТИМІЗАЦІЙНІ ПЛАНОВІ РОЗРАХУНКИ НОВОВВЕДЕНЬ

ПРОДУКЦІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ І

ОСВОЄННЯ ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Основою розрахунку економічної ефективності та доцільності впровадження нової продукції є зваження вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків за можливості реалізації кількох варіантів інвестицій.

Під інвестиціями розуміють ресурси, вкладені в об'єкти підприємницької та інші види діяльності для отримання прибутку або соціального ефекту.

Інвестиційне планування необхідне для детального техніко-економічного обгрунтування планових нововведень. При цьому процес прийняття інвестиційних рішень являється не­від'ємною частиною стратегічного планування, яке повинне забезпечити відповідність довго­строкових цілей підприємства та використання ресурсів, направлених на досягнення цілей.

Планування інвестицій відноситься до найбільш складної та відповідальної сфери прийняття рішень, що обумовлено наступними факторами: різними видами інвестицій і вартістю інвестиційних проектів; наявністю альтернативних варіантів інвестиційних про­ектів; забезпеченістю ресурсами; великим ризиком, пов'язаним з прийняттям інвестицій­них рішень; необхідністю швидкого отримання віддачі від інвестицій тощо.

У практиці господарювання підприємства приймають різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням нововведень. З огляду на це прийнято розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку доцільності) інвестицій. Абсолютна ефективність капі­тальних вкладень показує загальну величину їх віддачі (результативності) на тому чи іншому підприємстві.

їх розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний час. Порівняльна ефективність капітальних вкладень у нововве­дення визначається лише тоді, коли є декілька інвестиційних проектів (варіантів вирі­шення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) одного проекту (варіанту) інвестування виробництва над іншими. Абсолютна та порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанту) капітальних вкладень базується на зіставленні показників абсолютної їх ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння норматив­них, запланованих і фактично досягнутих показників, та динаміки за певний період.

Застосовують два взаємопов'язані показники, за якими визначають абсолютну ефек­тивність інвестицій: перший (прямий)-коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості)



Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попе­реднього та розрахункового періоду (на сільськогосподарському підприємстві - як середньорічний приріст прибутку), а капітальних вкладень - розраховується сумарно за порівняльними цінами без будь-яких відрахувань.



Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої складає вибір економічно кращого проекту (варіанту) капітальних вкладень, здійснюється шляхом



Проект (варіант) капітальних вкладень з найменшими зведеними витратами вва­жатиметься найкращим з економічної точки зору. При цьому треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних та техні-ко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища і техніки безпеки.

Методика визначення ефективності капітальних вкладень дозволяє відібрати кращі їх проекти (варіанти) за мінімальною величиною так званих зведених витрат (собівар­тості обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду і нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту шляхом обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта при­бутковості інвестування.

Проте її повсюдне і повсякчасне застосування істотно обтяжує чи навіть унемож­ливлює достатньо об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень в умовах розвину­тих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона:

1) спирається на показник зведених витрат, який є штучно сконструйованим та реально не існує в практиці господарювання;

2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей із часом);

3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і цим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;

4) не враховує існуючих у ринковій економіці господарського ризику та інфляції.

З огляду на ці міркування виникає негайна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи

16. Оновлення продукції____________________________________________565

мають бути позбавлені перелічених вад, що властиві існуючій офіційній методиці, і завдяки цьому пристосовані до умов ринкових відносин господарюючими суб'єктами.

В основі планування інвестицій та оцінки їх ефективності лежить розрахунок обсягу застосовування інвестицій і майбутніх доходів (грошових надходжень) від впровад­ження нововведень.

Показники економічної ефективності інвестицій можна об'єднати в дві групи: а) засновані на дисконтуванні; б) засновані на розрахункових оцінках.

Якщо капітальні витрати здійснюються протягом кількох років, то економічну ефек­тивність капітальних вкладень визначають із врахуванням чинника часу, тобто прово­дять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їх ефективність. Із цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року шляхом їх множення на коефіцієнт дисконтування а, який обчислюється за формулою:



Основними показниками для оцінки визначення доцільності Інвестицій повинні ста­ти інші фінансово-економічні терміни:

Чистий приведений дохід (ЧПД), що відображає абсолютну величину економіч­ного ефекту від реалізації інвестицій, тобто:



лкщо метою є поліпшення якості продукції, ш економічним результатом ишсіаицш може бути збільшення прибутку виробника.

Економічна ефективність від поліпшення якості продукції характеризується роз­міром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвище­ної якості.



266

V. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сорт­ності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (Л/7Я):

я, д,еЦ},Ц2- відповідна ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн . ;

С,, С2 - собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Е^ може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покра­щеної і попередньої якості:

ня,.

де С,, С2 - собівартість виготовленої одиниці продукції відповідно попередньої і покра­щеної якості, грн.;

К^К2 — питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від'ємне значення, тому підприємство зму­шене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва.

-* Приклад. Визначимо економічний ефект у виробника побутових кухонних комбайнів нової покращеної моделі та термін окупності додаткових капітальних вкла­день за даними таблиці 16.1:

Таблиця 16.1. Вихідні дані для визначення економічного ефекту та терміну

окупності капіталовкладень

Показники	Стара модель	Покращена модель
Річний випуск, тис. грн.	100	100
Додаткові капіталовкладення, пов'язанні із освоєнням вироб­ництва нової моделі, тис. грн.	-	500
Собівартість комбайна, грн.	150	180
Ціна комбайна, грн.	180	220

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості може бути об­числений за формулою:

Я НЯ.

Приріст прибутку в розрахунку на одиницю реалізованої продукції покращеноїякості (А/7):

(220 - 180) - (180 - 150) = 10 грн./од. Ея = (10 - 0,15 • 500000/100000) • 100000 = 925 тис. грн.

Термін окупності додаткових капіталовкладень виробництва (Ток) можна знайти як відношення цих витрат до величини річного економічного ефекту.

Ток = 500/925 = 0,54 року або 6,5 місяців.

Оскільки основною метою планування витрат є забезпечення зростання прибутку, збільшення рентабельності виробництва, то при плануванні витрат, пов'язаних із онов­ленням продукції, необхідно приділити особливу увагу вибору такого варіанта техно­логічного процесу виготовлення нової продукції, витрати за яким є найнижчими.

Поточні витрати чи собівартість продукції у порівнюваних варіантах розраховуєть­ся, як правило, за змінними елементами витрат. Сума порівнюваних поточних витрат, які залежать від прийнятого варіанта технологічного процесу, називається технологіч­ною собівартістю.

" 5. Оновлення продукції

У більшості випадків змін; начається наступними витрат:: гп; заробітна плата основних.: ацію, ремонт обладнання та -: зється технологічна собівагт огічної собівартості в зале/г -

Розраховуючи технолог.-: - весь технологічний ланцюг, .-скільки це може призвести ^

Величина елементів тех. витрат залежить від обсяг, постійною), а частина - ЗМІІЕ

Розрахунок змінних потхя тому він використовується -необхідно забезпечувати ви; VІу та одиничному виробній." них ставок вартості станкс- значити суму змінних поточи

Для різних технологіям й: У загальному випадку річні

де 3В - змінні витрати на олз УШ?-умовно-постійн; = ]У-річний випуск продуі Порівняння двох варіан:

співвідношень:

де С, і С2 - технологічна сс Критична програма вип>

Розрахований за формул: ють із плановим випуском.' витратами вигідніший при .'

КолиЛ''^N вигідніші-:}" ратами. При визначенні ваг: сяг можливого доходу віл г\:

При цьому за конкретно: ; продукції до певного рівня ї: • вим. Тому у процесі розробки ня визначення точки беззбита

де ПВ - постійні витрати нї /(-ціна одиниці продукт 3В -змінні поточні витр;

16. Оновлення продукції____________________________________________56У

У більшості випадків зміна собівартості залежно від варіанта технологічного процесу ви­значається наступними витратами: вартість основних матеріалів; вартість технологічної енер­гії; заробітна плата основних і допоміжних працівників із нарахуваннями; витрати на аморти­зацію, ремонт обладнання та пристроїв; витрати на інструмент. За даними елементами визна­чається технологічна собівартість. Але інколи потрібно розширювати склад елементів техно­логічної собівартості в залежності від особливостей того чи іншого технологічного процесу.

Розраховуючи технологічну собівартість і капітальні витрати, необхідно враховувати увесь технологічний ланцюг, не обмежуватися окремими процесами чи групою операцій, оскільки це може призвести до неправильної оцінки варіанта технологічного процесу.

Величина елементів технологічної собівартості, а також окремих видів капітальних витрат залежить від обсягу випуску продукції. Частина витрат є постійною (умовно-постійною), а частина- змінною.

Розрахунок змінних поточних витрат за окремими елементами є досить трудомістким, тому він використовується переважно у масовому та багатосерійному виробництві, де необхідно забезпечувати високу точність економічних обгрунтувань. У дрібносерійно-му та одиничному виробництві розрахунки спрощують шляхом використання кошторис­них ставок вартості станко-годин роботи обладнання. За такими ставками неважко ви­значити суму змінних поточних витрат для певного варіанту технологічного процесу.

Для різних технологічних процесів технологічна собівартість має різну структуру. У загальному випадку річна її величина визначається за формулою:



Порівняння двох варіантів технологічних процесів можна здійснити, виходячи Із співвідношень:



268 V. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

-» Приклад. У цеху підприємства у зв'язку з переходом на новий технологічний процес умовно-постійні витрати збільшились з 20000 грн. од. до 26000 гр. од., змінні ви­трати зменшились із 12 грн. од. до 9 гр. од. Впровадження технологічного процесу по­требує однакових капітальних витрат порівняно з попереднім технологічним процесом. Визначимо критичну величину річного випуску продукції:



при розрахунку не враховуються капітальні витрати, оскільки вони однакові, а по­рівнюється тільки технологічна собівартість.

Річна величина технологічної собівартості річного випуску продукції, що досягає критичної величини, визначається:



На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов'язані з цим, визначаються як прогнозні величини.

Планування науково-технічної підготовки виробництва нової продукції охоплює всі стадії та етапи і містить: розробку планів виконання робіт по кожній стадії взаємоуз­годження; складання зведеного плану-графіка або координаційного плану підготовки виробництва, який забезпечував би своєчасний вихід на серійний чи масовий випуск виробів; розробку кошторису витрат на підготовку виробництва.

При підготовці особливо складних виробів розробляється самостійна цільова про­грама, що включає роботи, які виконуються всіма організаціями та підприємствами-виконавцями. Цінова програма розробляється на весь цикл виконання робіт і освоєння продукції та передбачає ресурсне забезпечення всіх видів робіт. Як правило, вона має вигляд матриці, в якій по вертикалі перелічені завдання, що включені в програму, а по горизонталі - організації та форми їхньої участі.

На стадії розробки технічного завдання є дуже обмежене коло даних, тому розра­хунки окремих показників носять орієнтований характер, широко використовуються методи екстраполяції, моделювання, аналогів і т. д. А при оформленні результатів на­уково-дослідних робіт (НДР), розрахунки, що обґрунтовують доцільність проведення дослідно-конструкторських робіт та впровадження об'єкта у виробництво, повинні бути виконані значно точніше, із використанням обсягу інформації, накопиченого в процесі НДР. На цій стадії можуть широко використовуватися методи математичного моде­лювання, з урахуванням ієрархічної схеми об'єкта, його основних конструкторських характеристик, результатів дослідження фізичних моделей і т. д. [26].

Визначення витрат виробництва проводиться на підставі кошторисів витрат на підго­товку виробництва продукції.

Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами): І/ матеріальні витрати; / витрати на оплату праці; / відрахування на соціальні заходи; / амортизація; / інші операційні витрати.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва містить: «І* прямі матеріальні витрати; *І» прямі витрати на оплату праці;

16. Оновлення продукції 569

»£ інші прямі витрати;

»*» загальновиробничі витрати.

В окремих галузях економіки номенклатура калькуляційних статей відхиляється від на­веденої з урахуванням специфіки підготовки виробництва нової продукції. Тому склад ста­тей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлюється підприємством.

16.3. ОБ'ЄМНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ. СІТКОВІ МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ

Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки до виробництва, проведення необхідних розрахунків і обсягів робіт, складан­ня графіків виконання останніх.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки з ме­тою прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення вит­рат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

Із метою скорочення термінів підготовки виробництва використовується метод пара­лельного та паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.

Організація робіт із технічної підготовки виробництва базується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні робіт по стадіях і етапах.

Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) починаєть­ся тільки після повного завершення попередньої. У цьому разі загальний цикл техніч­ної підготовки виробництва у календарних днях визначається за формулою: