С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи

• Название: С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
• Анкор: Orfoepichny_trening_-_kopia.doc
• Дата: 11.05.2018
• Размер: 1.14 Mb.
• Имя файла: Orfoepichny_trening_-_kopia.doc
• Тип: Документы; #19124
• страница: 3 из 24

20. Прочитайте початок тексту. Проведіть спостереження за роботою мовних органів під час вимови різних голосних і приголосних (звертайте увагу на положення губ, язика, його взаємодію з піднебінням і зубами). Свої спостереження викладіть спочатку усно, а потім письмово, продовживши текст. Сформулюйте, які звуки називаються голосними, а які приголосними.

Як утворюються мовні звуки

Кожний звук нашої мови утворюється мовним апаратом людини і сприймається на слух. Утворення голосу завжди відбувається тоді, коли видихаємо повітря. Коли струмінь повітря з легенів потрапляє в гортань, першою перепоною на його шляху стають голосові зв’язки. Якщо вони ненапружені, між ними є щілина і повітря крізь неї проходить вільно. Звук при цьому не утворюється. Коли зв’язки напружені...
21. І. Прочитайте. Визначте стиль мовлення уривків. Прокоментуйте друге висловлю­вання. Чим відрізняються звуки мови від звуків природи?

1. Греки, говорячи словами одного з найвидатніших лінгвістів нашого століття – А.Мейє, першими «розклали мову на приголосні й голосні звуки» (А.Кондратов).

2. Голосні – це жінки, приголосні – чоловіки. Голосні – це самий наш голос, матері, що нас родили, сестри, що нас цілували, першоджерело, звідки ми витекли в словеснім своїм лику. Отже, коли б у мовленні нашім були тільки голосні, ми не вміли б розмовляти – лише голосили б ними у плинній вільготності без форми, як плюскочуть води розливу. А приголосні мужньо своєю твердою вдачею впорядкували розкіш розливу, стали дамбою, греблею, довгим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідомої праці. Усе ж, хоч і керують усім за справжніх господарів слова, – не на приголосні, а на голосні падає наголос у кожнім слові... (К.Бальмонт).

II. Зробіть розбір першого речення за частинами мови. Розберіть виділені слова за будовою, поділить їх на склади. В останньому реченні поставте наголос над словами (усно).
22. Проведіть лінгвістичне дослідження. Перевірте тезу, замінивши один звук на інший у поданих словах.

Теза. Завдяки тому, що звуки мови протиставляються один одному за цілою низкою ознак, ми легко сприймаємо на слух будь-які слова. Замініть хоча б один звук у слові – і воно «зруйнується» або перетвориться на інше (І.Постнікова, І.Підгаєцька).

Мох, сум, коти, гол, тупати, ховати, рублений, трубка, вухо, Люда, кора, палка, калач, катати, голова, морок, сіють, Рая.
23. Прочитайте. Розкажіть, які одиниці мови є предметом вивчення фонетики. Випишіть із творів Панаса Мирного приклади коротких і довгих фонетичних фраз, поділіть слова на склади, поставте наголос.

Під час членування мовного потоку виділяють найбільшу фонетичну одиницю – фонетичну фразу. Фрази можуть мати різну тривалість: так, у діалогах вони короткі, в монологах – довгі. Наприклад:

1. Ірпінь від нас тікає/, мов лисиця/, дерева надягли шоломи золоті/, жовтне­вий вечір дихає живицею/, скупавши листя в мертвій і живій воді (Ю.Щербак).

2. – Якби ти знав/, яке це щастя!/

– /Знаю!/ (О.Сизоненко).

Серед наведених прикладів перша фраза об’єднує кілька синтаксичних одиниць (умовно простих речень і зворотів), або фонетичних тактів, друга – одне речення, а третя – тільки одне слово-речення.

Отже, фонетичне фраза членується меншими паузами на менші відрізки-такти (у першій їх 5, у другій – 2, у третій – 1). Такти – частини фрази, об’єднані одним наголосом (одне-два слова). При повільному темпі мовлення в межах такту чітко виділяються склади – група звуків, об’єднаних навколо складотворчого голосного:

Де-ре-ва-на-дяг-ли-шо-ло-ми-зо-ло-ті...

Склади включають у себе звуки: [д]-[е]-[р]-[е]-[в]-[а].

Звук – це найменша, неподільна одиниця мовного потоку, що використовується в складах і фонетичних одиницях вищого рівня, за допомогою яких висловлюється думка (З підручника).
24. Вимовте голосно по черзі спочатку голосні [а], [о], [е], а потім приголосні [в], [з], [д]. Чому відомий мовознавець професор В.О.Богородицький назвав голосні «ротовідкривачами», а приголосні – «ротозакривачами»? Дайте зв’язну відповідь.

25. Прочитайте. Доведіть правильність висловленої думки, проілюструвавши її власними прикладами.

Склад може представляти тільки голосний звук: о-сінь. Але частіше голосний тримає на своїх «плечах» один, два (а то і більше) приголосні звуки... Голосний звук може підняти «штангу», на якій буде і три приголосні, і чотири, і п’ять і навіть більше (І.Підгаєцька).
26. Пригадайте, що ви знаєте про склад. «Озвучте» схему, наведіть приклади. Поді­літь слова в поданих реченнях на склади, поставте наголос, схарактери­зуйте склади.


О, не взискуй гіркого меду слави!

Той мед недобрий, від кусючих бджіл.

Взискуй сказать поблідлими вустами

хоч кілька людям необхідних слів.

Взискуй прожить несуєтно і дзвінко.

Взискуй терпіння витримати все.

А справжня слава – це прекраснасна жінка,

Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко).
27. Прочитайте. Чи згодні ви з таким припущенням науковців? Свою думку обґрунтуйте, наведіть приклади. Знайдіть у другому абзаці склади прикриті й неприкриті.

До смислового боку мови, склади відношення не мають. Що означає склад бу- в слові буря? Нічого. Склади не існують поза словом: вони виділяються тільки в ньому. От звуки можна виділити й «перерахувати», розкваліфікувати. Слова – тим більше: складено багато різноманітних словників. А ось «списку» складів не існує, тому що в ньому немає потреби. Склад цікавий не окремо від мовленнєвого потоку, а в середині нього, – він формується в процесі мовлення.

Учені припускають, що первісно в мові давніх людей речення, слово і склад виступали як єдине ціле: звучали нерозчленовані склади, які висловлювали думку, містили питання і наказ. Дещо подібне являє собою, наприклад, наше «звертання» до коня: ми говоримо «Т-пр-р-у», коли хочемо його зупинити. Що таке «Тпру»? Це й речення (за функцією), й слово (за формою), і склад (як вимовна одиниця) (І.Постнікова, І.Підгаєцька).

Довідка.

Прикриті склади починаються нескладотворчим звуком, тобто приголосним, а неприкриті – складотворчим, тобто голосним.
28. Проведіть лінгвістичне дослідження. Відомо, що кожну пісню співають, вимовля­ючи слова речитативом, тобто ділять слова на склади. Проспівайте уривок з народної пісні «Продай, милий, сиві бички». Співаючи, діліть слова пісні на склади.

Продай, милий, сиві бички, Купи мені черевички, Бо я панського роду, Не ходила боса зроду.
29. Прочитайте. Визначте стиль і тип мовлення тексту. Чи збігаються фонетичні склади з морфологічними частинами слова? Чи рівнозначні правила складоподілу правилам переносу слів на письмі?

Український складоподіл

У сучасному українському літературному мовленні складоподіл підпорядкований тенденції наростаючої звучності в межах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з цим українські склади повинні закінчуватися голосними, вони, як найгучніші, утворюють вершину складу.

Милозвучність нашої мови вимагає усунення груп приголосних у межах одного складу. Коли між складами виявляється збіг приголосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб гучність звуків попереднього складу спадала, а наступного зростала.

Позначимо гучність звуків цифрами: голосні (найгучніші) – 4, сонорні приголосні – 3, шумні дзвінкі приголосні – 2, а глухі – 1. Наприклад, у слові дружний поставимо над кожним звуком індекс гучності. Бачимо, що це слово слід поділити на склади так: друж-ний. А в слові казка поділ на склади буде таким: каз-ка, бо якщо віднести [з] до другого складу, то на його початку гучність буде знижуватися, а лише потім наростати (з-к), що суперечить природі нашого складу.
30. Знайдіть і виправте помилки при складоподілі.

Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується таким правилам:

1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: во-да, о-ко, а-ле.

2. Приголосні [й] і [в] після голосного перед приголосним відносяться до попереднього складу: вій-на, вов-на, вій-сько, вов-ки.

3. Приголосні [р], [л], [м], [н] після голосного перед приголосним також відносяться до попереднього складу: мирний, гіл-ка, зір-кий, мам-чин, мен-ший.

4. Якщо збігаються інші приголосні (крім [р, л, м, н]), то межа між складами залежить від характеру приголосних та наголосу:

а) сполучення [ст], [сп], [ск] належать до наступного складу незалежно від наголосу: ве-ре-ску, ра-до-сті;

б) подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний;

в) інші звукосполучення після ненаголошеного голосного не розпадаються: ві-ді-бра-ти; а після наголошеного один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу: роз-чин, бать-ків, баш-тан, баш-та.

5. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: ли-стя, дру-жба.

6. Два приголосні, перший з яких сонорний або дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів: біл-ка, вез-ти, стін-ка, буд-ка, прось-ба, мо-лоть-ба.

7. Два приголосні: глухий і дзвінкий або глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ви-шня, за-трі-ща-ти.

8. Два сонорні приголосні належать до різних складів: тем-но, пе-ру-кар-ня, рів-ний, дав-лю.

9. Три і чотири приголосні розпадаються після наголошеного складу, якщо кінцевим у них виступає шумний: кістка, роз-стріл; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
31. Поділіть слова на склади, використавши індекси гучності (4,3,2,1).

Сестра, вродливий, густий, верба, галузка, гучно, гуркіт, дешевий, дівчина, берізка, дудка, важко, думка, гадка, місто, дійсний, добріти, довбня, рідко, жасмин, жердка, товстий, жертва, житній, жовтий, ложка, грузько, духмяний.
32. Заповніть таблицю, показавши в поданих словах фонетичний поділ, морфологічний поділ та можливі місця переносу.

Фонетичний поділ мов-чав

Морфологічний поділ мовч-а-в

Перенос слова мов-чав

Перегляд, дитячий, під’їзд, дріжджі, ніжки, помітний, зачіпка, збирати, мандрівка, прийдешній, чудний, передумови, вітрець, борозна, підростати, співчувати, спецодяг, перепілка, солов’ї, відбувається, переважно, пізніше, дрозди, зяблики.
33. Прочитайте як суцільний текст, не відділяючи спеціально окремі слова. Перепишіть, ділячи слова на склади. Зверніть увагу на особливості складоподілу на межі служ­бових слів з повнозначними. Знайдіть фонетичні слова.

Зразок. Дми-тро-бу-ву-ха-ті.

1. ...Бо доля, певне, в гуморі була,

Коли у посаг нам давала землю й воду,

І голубого неба в два крила... (Б. Олійник)

2. І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевне, Україна (Л. Костенко)

3. Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє. 4. Квітень з водою – травень з травою.

5. Садок у вересні, що кожух у січні (Нар. творчість).

Довідка. Фонетичне слово – це самостійне слово разом з приєднаним до нього в мовлен­ні (на початку чи в кінці) ненаголошеним службовим словом (прийменником, сполучником, часткою): [до-во-ліж], [у-ві-чі].
34. Прочитайте. Пригадайте, яка роль наголосу в слові. Які ознаки наголосу виділяє академік В.Русанівський? Поясніть такі характеристики наголосу, як: вільний, рухливий, головний, побічний, смисловий (або фразовий, логічний).

1. Іноді про наголос говорять, що це паспорт слова. Справді, за допомогою наголосу можна розрізняти слова, що складаються з однакових звуків (замок і замок). Словесний наголос називають «биттям серця» в слові. Погодимося із таким порівнянням: наголос обумовлює звукове обличчя слова (В.Русанівський).

2. В українській мові наголос вільний (різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад. Наприклад: один, добре, боротьба. Динамічним (силовим) наголос є тому, що наголошений звук вимовляється з більшою напруженістю артикуляції і більшим напором видихуваного повітря. Рухливим наголос називається тому, що в різних формах одного слова він може змінювати своє місце: губа – губи, школяр – школяра. Крім смислорозрізнювальної (гори – гори), наголос виконує морфологічну функцію: виступає засобом вираження різних граматичних значень: вікна (ім. с.р. у Н.в. мн.) і вікна(ім. с.р. у Р.в. одн.).

Деякі слова мають два наголоси: помилка – помилка, усмішка – усмішка. А окремі, крім головного, мають ще побічний наголос: сільськогосподарський.

У межах фрази може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення називається смисловим, або фразовим чи логічним, наголосом (В. Лобода).
35. Прочитайте слова вголос, спочатку з наголосом на першому складі, а потім – на другому. Вкажіть відмінність у значенні слів. Складіть і запишіть словосполучення з цими словами.

Зразок. Надворі тепло; тепло дружніх сердець.

Батьків, замок, води, брати, ніяк, бігом, білка, атлас, сушу, гірка, обід, ніде.
36. Прочитайте. З’ясуйте лексичне значення слів іншомовного походження. Запам’я­тайте наголос у словах. З п’ятьма з них складіть речення (на вибір).

1.Момент, експеримент, медикамент, документ, постамент, інструмент, цемент, аплодисменти, апартаменти.

2. Вимова, вимога, ознака, оцінка, завдання, читання, обруч, корисний, зупинка, сім’я, предмет, російський, дефіс.

3. Однина, множина, кілометр, урочистий, черговий, український, листопад, запитання, міліметр, течія.
37. Утворіть від поданих слів вищий ступінь порівняння прикметників за допомогою суфікса -іш-. Поставте наголос. Яку закономірність щодо наголосу ви помітили?

Веселий, теплий, добрий, розумний, смачний, зелений, сумний, гіркий, жовтий, говіркий, синій, вразливий, сміливий, швидкий.
38. Прочитайте дієслова з наголосом на різних складах. Яка роль наголосу в утворенні видових пар дієслів? Складіть з ними речення за темою «Народні прикмети».

Розсипати – розсипати; насипати – насипати; відрізати – відрізати; розкидати – розкидати.
39. Випишіть зі словника-довідника Головащука С.І. «Складні випадки наголошення» (К.: Либідь, 1995) тридцять слів, наголошення яких пов’язане з їхньою семантикою (пора і пора, характерний і характерний). Складіть з ними речення.
40. Випишіть зі словника-довідника Головащука С.І. «Складні випадки наголошення» (К.: Либідь, 1995) двадцять слів – дієслів, в яких за допомогою наголосу розрізня­ють­ся доконаний і недоконаний вид (закликати – закликати, навозити – наво­зити), а також двадцять слів – віддієслівних іменників з відтінками закінченості і незакінче­ності дії (скликання – скликання, використання – використання). Складіть по п’ятнадцять речень з дібраними групами слів.
41. Випишіть зі словника-довідника Головащука С.І. «Складні випадки наголошення» (К.: Либідь, 1995) сорок слів, наголошення яких відрізняється від наголошення їхніх безпосередніх лексичних відповідників у російській мові (вітчим, рос. отчим; олень, рос. олень). Складіть двадцять речень з дібраними словами. Зачитайте речення до норм вимови.
42. Випишіть зі Словника труднощів української мови (Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін.: За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Рад. шк., 1981) по десять слів, у яких: а) на­­го­лос залежить від наявності чи відсутності прийменника (мене – до мене, одного – всі до одного); б) іменники, у яких специфіка окремих форм зумовлена наявністю числівників два, три, чотири (сини – два сини; сестри – три сестри); в) осо­бові форми дієслів, у наголошуванні яких допускають помилки (полоти – полю, вести – веду, ведемо, ведете). Складіть по п’ять речень з дібраної до кожної групи словами.
43. Випишіть зі Словника труднощів української мови (Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін.: За ред.. С.Я.Єрмоленко. – К.: Рад. шк., 1981) по десять слів, у яких: а) найчастіше трапляються помилки в наголошуванні (кілометр, каталог); б) з по­двійним наголосом; в) слова, при змінюванні яких наголос переміщується (ложки – ложки, землі – землі). Складіть з ними речення.