Метод виклад з мат-ки 2. Спеціальна методика викладання математики зміст методика розв'язування арифметичних задач
 Скачать 7.16 Mb.
|
|
Кожен табличний випадок є приводом для виконання додаткових обчислень. У всіх випадках вчитель звертає увагу школярів на те, за допомогою яких купюр або монет можна заплатити за покупку, якими отримати здачу, систематично пропонує оцінити свої купівельні можливості. 8.2. Перетворення чисел, які виражаються метричними мірами При вивченні мір у молодших класах, при арифметичних обчисленнях не повинні виходити складені іменовані числа. Але з самим поняттям "іменоване число" вчитель знайомить учнів молодших класів (на цьому етапі іменоване число - це число, яке має назву: "грн.", "коп."), користується цим терміном сам і вимагає цього від школярів. У старших класах розумово відсталим дітям доцільно дати пояснення про числа абстрактні й іменовані. Учні вивчають правило: числове значення величини взяте з одиницею вимірювання, називається іменованим числом. Наприклад, 5 кг, 35 см, 78 коп. – іменовані числа. Якщо при числі не вказана одиниця виміру – це число абстрактне(46 – абстрактне число). Іменоване число називається простим, якщо числове значення величини виражено однією .мірою. Наприклад, 8 см, 16 грн..28 кг. Іменоване число називається складеним, якщо числове значення величини виражене кількома одиницями виміру, наприклад, 5 м 25 см. Перетворення іменованого числа в одиниці нижчого найменування називається роздробленням, обернене перетворення в одиниці вищого найменування називається перетворенням або укрупненням. Так, перетворення числа 5 км 38 м у 5038 м є роздробленням, а обернене перетворення 5038 м у 5 км 38 м - перетворенням. При формуванні вмінь виконувати перетворення чисел необхідно провести повторення дій множення і ділення на 10, 100, 1000. Такі завдання дозволяють розумово відсталим дітям пригадати, що в процесі виконання цих завдань необхідно використовувати інші рахункові одиниці – десяток, сотню, тисячу, оскільки ці міри в своїй основі містять десяткову систему числення. Ці вправи сприяють кращому усвідомленню процесів перетворення. Однією з причин виникаючих у розумово відсталих дітей помилок при виконанні завдань такого типу є відрив їхніх уявлень про ті чи інші міри від конкретного образа даної міри, а також подібність у звучанні: кілограм – кілометр, міліграм – міліметр, квадратний сантиметр – сантиметр тощо. Тому в процесі роботи над формуванням вміння виконувати перетворення доцільно пропонувати завдання, які б учні виконували з використанням різних мір, наприклад: виміряти пачку солі спочатку у грамах, а потім у кілограмах: довжину столу у сантиметрах, а потім у дециметрах. При цьому відбувається заміна більших мір меншими і навпаки, менших більшими. Послідовність формування вміння виконувати перетворення чисел, отриманих від вимірювання величин, тісно пов'язана з етапами вивчення нумерації цілих чисел і арифметичних дій над ними. При організації роботи з перетворення корисно давати завдання, де б учні знаходили величину двома одиницями вимірювання, а потім однією і порівняти отримані результати. Щоб виконати перетворення даного типу, учні мають вміти множити і ділити на 10, 100, 1000 як без залишку, так і з залишком, вміти наводити приклади чисел, отриманих від вимірювання величин. Формування вміння виконувати перетворення чисел пропонується в такій послідовності: 1) знайомство з перетворення чисел з заміни більших мір меншими при виконанні обчислень. Для цього потрібно створити ситуацію, при вирішенні якої школярі могли б переконатися в необхідності перетворення. Наприклад, запропонувати виміряти мотузок у дециметрах, відрізати від нього частину довжиною в 5 см і відповісти на запитання: якої довжини мотузок залишився? Якої довжини мотузок був? (3 дм). Скільки сантиметрів відрізали? (5 см). Для ґрунтовного пояснення даного перетворення доцільно виконати запис: 3 дм – 5 см = 2 дм 10 см – 5см = 2 дм 5 см Вчитель пояснює, що для виконання обчислення цього прикладу спочатку необхідно роздробити більші міри у менші і виконувати віднімання далі. 2 дм = 20 см 1 дм = 10 см Паралельно з цим перетворенням вчитель показує, як число, отримане від вимірювання в менших мірах, виразити у більших мірах. 10 мм = 1 см 20 мм = 2 см На даному етапі для закріплення вмінь виконувати перетворення корисно провести співставлення з розрядними одиницями: 100 од. = 1 сотня; 1 сотня = 100 од.; 200 од. = 2 сотні; 2 сотні = 200 од.; 800 од. = 8 сотень; 8 сотень = 800 од. 2) перетворення чисел, виражених двома мірами з більших у менші і навпаки. Наприклад, потрібно 8 см 4 мм виразити в міліметрах. Пояснення проводиться у такому плані: ''Оскільки в 1 см міститься 10 мм, то у 8 см повинно міститись у 8 разів більше. Для перевірки цього ми виконуємо обчислення: 10 мм х 8 = 80мм Після проведення перетворення більших мір у менші необхідно додати однакові міри між собою: 80 мм + 4 мм = 84 мм Отже, 8 см 4 мм = 84 мм". Обернена задача: виразити число в більших одиницях вимірювання, наприклад, 84 мм потрібно виразити в сантиметрах і міліметрах. Згадаємо, що 10 мм = 1 см. Перед учнями ставиться запитання: "Скільки десятків міліметрів у числі 84?" (У числі 84 міститься 8  десятків міліметрів, або 8 см). 84 мм містить у собі 8 см і залишок -4 мм. Отже, 84 мм = 8 дм 4 мм.3) перетворення чисел з пропущеними розрядами. При формування у розумово відсталих учнів знань з цього матеріалу необхідно пригадати, що в 1 грн. міститься 100 коп., у 3 грн. - відповідно 300 коп. Отже, 100,300 копійок містять у собі розряди одиниць, десятків і сотень. Таким чином, вчитель формує у школярів вміння визначати, що у 5 грн. 2 коп. пропущений розряд десятків (5 грн. - це розряд сотень, а 2 коп. – це розряд одиниць). Таким чином, правильний запис передбачає вписування нуля: 5 грн. 02 коп. Тренування розумово відсталих учнів виконувати записи з нулями запобігає можливим помилкам при заміні більших мір меншими і при виконанні арифметичних дій. Для цього доцільно проводити співставлення запису багатоцифрових чисел і чисел, отриманих від вимірювання величин: 5 грн. 2 коп. = 5 грн. 02 коп. = 502 коп.; 6 км 41 м = 6 км 041 м = 6041 м 5 т 3 кг = 5 т 003 кг = 5003 кг. 8.3. Виконання дій додавання і віднімання з числами, вираженими метричними мірами Арифметичні дії з іменованими числами виконуються так само, як і з абстрактними, тільки тут потрібно навчити школярів одночасно з виконанням обчислень робити і деякі перетворення. Тому дії з іменованими числами є з перетворенням і без перетворення. При формуванні навичок роботи над прикладами з іменованими числами потрібно враховувати, що завжди обчислення приклада потрібно починати з його попереднього аналізу, тобто формувати орієнтовану основу дій і постійно перед школярами ставити вимогу: перш ніж вирішити приклад з назвами, необхідно уважно подивитися на назви компонентів дій, подумати, які співвідношення між числами з меншими і більшими назвами, де потрібно вставити відсутні нулі й лише після цього починати обчислення. Наведемо послідовність виконання дій додавання і віднімання з іменованими числами.
1) Обчислення прикладів, які не потребують заміни одних мір іншими. 8м + 7м=15м 15м–7м=8м 65 см + 27 см = 92 см 94 см–36 см = 58 см 2) Обчислення прикладів, де відбувається заміна більших мір меншими. 5 дм + 4 см = 5 дм = 50 см 50 см + 4 см = 54 см = 5 дм 4 см. Аналогічно проводиться обчислення прикладів на віднімання: 5 дм 4 см – 4 см = 5 дм 7 грн. 50 коп. – 7 грн. = 50 коп. 7 грн. 50 коп. – 50 коп. = 7 грн. Ці приклади можна обчислювати усно, міркуючи так: якщо з 7 грн. 50 коп. відняти 7 грн., то залишиться лише 50 коп. або провівши роздрібнення більших мір в менші: 7 грн. 50 коп. - 7 грн. = 7 грн. 50 коп. = 750 коп. 7 грн. = 700 коп. 750 коп. - 700 коп. = 50 коп. Такі приклади вирішуються і з записом у стовпчик. _7 грн. 50 коп. 7 грн. 00 коп 50 коп. Учні, які відчувають значні труднощі в навчанні математики, повинні виразити всі числа в однаковій мірі, зробити обчислення і, якщо потрібно, виконати знову перетворення, тобто число, отримане у відповіді, записати двома назвами величини. При виконанні обчислень прикладів з іменованими числами доцільно вибрати один прийом і користуватися лише ним, тому що декілька прийомів плутають розумово відсталих учнів і в результаті жодним з них вони не оволодівають на достатньому рівні. 3) Обчислення прикладів, де менші міри виражаються більшими. 1) 7 см + 3 см = 10 см = 1 дм 20 см – 4 см = 16 см = 1 дм 6 см 2) 46 коп. + 54 коп. = 100 коп. = 1 грн. 190 коп. – 85 коп. = 105 коп. = 1 грн. 5 коп. 3) 560 м + 440 м= 1000 м= 1 км 1500 м – 350 м= 1150 м= І км 150 м Обчислення цих прикладів відбувається усно із записом у рядок або письмово з записом у стовпчик.
1 -й спосіб: 8 грн. 57 коп. + 43 коп. 8 грн. 100 коп. 9 грн. 2-й спосіб: 8 грн. 57 коп. = 857 коп. 857 коп. + 43 коп. 900 коп. 9 грн. 2. Додавання і віднімання іменованих чисел з перетворенням. 1) Обчислення прикладів на віднімання від більшої міри меншої. 8 см – 5 мм = 10 грн. – 57 коп. = 7т – 185кг = У даному випадку, щоб виконати віднімання, потрібно зайняти одну більшу міру і замінити її меншою. Вирішувати ці приклади можна двома способами: 1-й спосіб: У зменшуваному (10 грн.) немає копійок. Позичаємо 1 грн., залишається 9 грн. 1 грн. містить 100 коп., отже, 100 коп. – 57 коп. = 43 коп. У відповіді отримаємо 9 грн. 43 коп. 2-й спосіб: 1 грн. = 100 коп. 10 грн. = 10 х 100 = 1000 коп. _ 1000 коп. 57 коп._________ 943 коп. 2) Обчислення прикладів з перетворенням більшої міри в меншу і навпаки. 5 дм 8 см + 6 см = 5 дм 14 см = 6 дм 4 см _6 дм 4 см 8 см 5 дм 6 см 4 м 75 см + 96 см 14 км 350 м+ 180 м 3 м 40 см – 85 см 10 км 350 м – 780 м 1-й спосіб: 4 м 75 см + 96 см 4 м 171 см 5 м 71 см 2-й спосіб: 14км350м + 180м = 14 км 350 м = 14 350 м 14 350 м + 180м 14 530 м 14 км 530 м 3) Обчислення прикладів з нулями з двома іменованими компонентами. 5 дм 8 см + 1 дм 2 см = 6 дм 10 см = 7 дм 5 грн. 85 коп. + 6 грн. 15 коп. = 11 грн. 100 коп. = 12 грн. 4 кг 425 г + 7 кг 725 г = 11 кг 1000 г = 12 кг 1-й спосіб: 4 кг 425 г + 7 кг 575 г 11кг 1000 г 12 кг 2-й спосіб: 5 грн. 85 коп. + 6 грн. 15 коп.
585 коп. + 615 коп. 1200 коп. 12 грн. 4) Обчислення прикладів з утворенням нової міри даної величини. 8 см 3 мм + 7 см 9 мм 5 ц 48 кг + 8 ц 76 кг 15 кг 420 г + 90 кг 785 г 1-й спосіб: 15 кг 420 г 2-й спосіб: 15 420 г +90 кг 785 г + 9 785 г 105 кг1205 г 25 205 г 1ц 6кг205г 25кг205г 2-й спосіб: 15 кг 420 г +90 кг 785 г = 15 кг 420 г = 15 420 г 90 кг 785 г = 90 785 г 15 420 г + 90 785 г 106 205 г 5) Особливі випадки додавання і віднімання, у яких число одиниць дорівнює нулю. При обчисленні цих прикладів необхідно постійно вчити учнів перед виконанням дій аналізувати числа, приклад у цілому і, лише вибравши найбільш раціональний прийом, починати виконувати завдання. Щоб учні усвідомлено виконували завдання, необхідно пропонувати їм такі типи вправ:
6 м 7 см 5 км 7 м 5 км 7 дм 5 см + 2 м 8 см + 4 км 8 м + 4 км 4 дм 8 см 8 м 15 см 9 км 15м 9 км 123 см 8 м 1 дм 5 см 9 км 1 м 2 дм 3 см 6) Обчислення прикладів з невідомими компонентами дій: 3 грн. 75 коп. – х = 1 грн. 50 коп. 2 грн. 35 коп. + х = 4 грн. Ці приклади обчислюються аналогічно прикладам з абстрактними числами з алгоритмом вирішення яких школярі вже знайомі. Потрібно тільки пояснити учням, що при виконанні обчислень зберігаються назви, а у випадку необхідності проводиться перетворення одних мір даної величини в інші. Яким би способом не проводились обчислення, учні повинні зрозуміти, що додавання і віднімання чисел, виражених у мірах довжини, маси, вартості тощо, виконуються так само, як додавання і віднімання багатоцифрових чисел. 9. Методика вивчення мір часу 9.1. Час та особливості його вивчення учнями допоміжної школи Час, поряд з простором, одна з форм існування матерії. Оточуючий нас світ існує в часовому проміжку. Часові характеристики явищ - їхня тривалість, частота, ритм тощо - універсальні при використанні для опису будь-яких процесів. Кожен процес характеризується своєю часовою структурою. Час об'єктивно виступає як особлива характеристика протікання реальних процесів по ритму, темпу, по послідовності й тривалості. Те, що ми називаємо сприйманням часу, є не що інше, як відображення в свідомості людини об'єктивного часу. Як і у будь-якому сприйманні основу складає чуттєве сприйняття часу. Спеціального аналізатора часу не існує. Різноманітні властивості часу відображаються певним комплексом аналізаторів при провідній ролі одного з них. І.М. Сєченов особливого значення надавав слуховим і м'язовим відчуттям, вважаючи, що лише звук і м'язові відчуття дають людині уявлення про час, притому не всім своїм змістом, а лише однією стороною - протяжністю звуку і тривалістю м'язового напруження. У людини орієнтування у часі має дві різні доповнюючи одна одну форми відображення. Одна з них - це безпосереднє відчуття тривалості, на базі чого утворюються умовні рефлекси. Друга - безпосереднє сприймання часу, найбільш складна і досконала форма відображення, яка розвивається на органічній основі й тісно пов'язується з другою сигнальною системою. Розвиток сприймання часу відбувається, з одного боку, з опорою на чуттєву основу, з іншого - на засвоєння загальноприйнятих еталонів оцінки часу. Потрібно відмітити значну роль другої сигнальної системи в розвитку часових уявлень. Слово створює можливість визначати різноманітні проміжки часу в певних часових мірах, їхній темп, ритм, послідовність і періодичність. Основою сприймання часу є система перцептивних дій: оцінка, відмірювання і відтворення часового інтервалу. При оцінці людина словесно визначає продемонстрований їй часовий інтервал; при ввідмірюванні сама оцінює названий ш інтервал; при відтворенні повторює продемонстрований їй інтервал. Найменшою точністю характеризується словесна оцінка часового інтервалу. Найбільш точне сприймання часу спостерігається при відтворенні часового інтервалу. Це обумовлено тим, що при оцінці і відмірюванні людина внутрішньо порівнює сприйнятий інтервал з еталоном, який зберігається в пам'яті, а при відтворенні, крім внутрішнього порівняння, є можливість співставляти його з продемонстрованим матеріалом, тобто людина має справу вже з подвійним еталоном. Таким чином, можна говорити про особливе значення слова в оцінці часу. Правила для вимірювання часу визначаються такою наукою, як астрономія. Час (зоряна доба і тропічний рік) визначаються періодом обігу Землі навколо своєї осі й обертанням навколо Сонця. Крім того, розрізняють так звані дійсну добу і середню сонячну добу. Дійсна доба відповідає рівним проміжкам часу між двома послідовними проходженнями центра Сонця через південну частину меридіану. Середня сонячна доба - це середня протяжність дійсної сонячної доби за рік. Кожна з вказаних діб ділиться відповідно на хвилини і секунди. У науці і техніці за основну одиницю прийнята секунда середнього сонячного тропічного часу. Тропічний рік, протягом якого відбувається повна зміна пір року, містить 366,2422 дійсних або 365,2422 середніх (тобто звичайних) сонячних діб. Для зручності обрахунку часу введений так званий поясний час. Поверхня землі розділена за меридіанами на 24 пояси (через кожні 15 ° довготи). Країни домовились, що час в середині кожного поясу рахується по громадянському часу середнього меридіана цього поясу. При цьому хвилини і секунди співпадають по всій Землі, а часи розрізняються залежно від номера поясу. Стежити за часом у процесі виконання будь-якої діяльності, розподіляти її в часі, реагувати на той чи інший сигнал з певною швидкістю, прискорювати або сповільнювати темп своєї роботи - ці вміння використовуються людьми кожен день і оволодіння ними є необхідною 5'мовою адаптації розумово відсталих учнів до умов життя в соціальному середовищі. Вивчення теми "Час" дозволяє сформувати у школярів такі уявлення про міри часу, як століття, рік, місяць, тиждень, доба, година, хвилина, секунда. Вони повинні знати таблицю мір часу, порядок розташування днів тижня і місяців у році, вміти перетворювати іменовані числа, виражені мірами часу та виконувати дії додавання і віднімання над ними, вміти визначати час за годинником, використовуючи табель-календар, спочатку модель, а надалі справжній годинник. Також школярі мають навчитись розв'язувати арифметичні задачі з мірами часу, в яких потрібно визначити тривалість події, її початок і кінець в межах доби, місяця, року. У процесі формування часових уявлень у розумово відсталих школярів виникають певні труднощі:
спостерігається тенденція наближати минуле: героїв далеких історичних подій вони вважають героями недавнього минулого або навіть сьогодення. Часові поняття важкі для засвоєння розумово відсталими дітьми через свою специфічність. Ця специфічність обумовлена: 1) неможливістю сприймання часу органами чуттів - час на відміну від інших величин (довжини, маси, площі тощо) не можна побачити, сприйняти через дотик, відчувати кінестетично, м'язово; 2) непрямим вимірюванням часу, тобто вимірюванням через ті зміни, які відбуваються за певний проміжок: відстанню (пішохід проходить приблизно 5 км за год.), рухом стрілок по циферблаті годинника (пересунулася хвилинна стрілка від цифри 1 до цифри 2 – пройшло 5 хв.) тощо;
Факторами, на основі яких формується відчуття часу, є:
Починаючи з 1-го класу, розумово відсталі учні знайомляться з мірами часу. Спочатку для цього використовують найбільш вживані часові проміжки, такі поняття, як "сьогодні", "завтра", "вчора". Для цього використовується календар чергувань, на якому чітко зазначені ці часові терміни. Даний календар дозволяє учням усвідомити таку важливу властивість часу, як його плинність. У цей же період школярі ознайомлюються з такими частинами доби, як ранок, день, вечір, ніч. Закріплення вмінь називати частини доби потрібно через використання картинок, на яких зображені постійні види діяльності, якими займаються діти вранці, вдень, ввечері і вночі. Завдання поступово ускладнюються, пропонуючи дітям вибрати будь-яку картинку і назвати частину доби, зображену на ній. До кінця 1-го класу визначення частин доби не викликає у школярів труднощів. Починаючи з 2-го класу, в школярів формується розуміння такого часового проміжку, як доба. Не дивлячись на те, що учні вже знайомі з такими її частинами, як ранок, день, вечір, ніч об'єднати їх в одну назву – доба – вони ще не взмозі. Потрібно зазначити, що доба – це календарне число, наприклад, 6 вересня починається з 0 годин і закінчується також в 0 годин 7 вересня. Ця доба (календарна) має чітко визначені початок і кінець. Доба – це перша природна міра часу, яку помітила людина. Вона визначається законами обертання Землі навколо своєї осі. Період даного оберту – 24 години. З другого боку часто ми говоримо: "Пройшла доба". Тут ми маємо на увазі, що від початку події до її кінця пройшло 24 години, тобто якщо його початок припав на 17 годину 6 вересня, то кінець – на 17 годину 7 вересня. Тому в допоміжній школі в цей період необхідно говорити лише про календарну добу, а не про відрізок часу. Запитуючи у школярів, яке сьогодні число, яке число було вчора і буде завтра вчитель виясняє, коли почалось дане календарне число і коли вони закінчиться. У 2-му класі розумово відсталі діти знайомляться з таким проміжком часу, як годинаі з приладом для визначення часу – годинником. На початку цього доцільно організувати бесіду, в якій розповісти про перші спроби стародавніх людей виміряти час, використовуючи сонячну тінь. Спостерігаючи за зміною довжини тіні, яку кидає вертикально поставлена палиця, людина придумала сонячний годинник. Найкоротша тінь буває точно опівдні – 12 година дня. Для визначення часу в похмурі дні і вночі використовувались пісочні і водяні годинники. Тепер час відміряють складними приладами - механічними і електронними годинниками. У 2-му класі школярі повинні навчитись вимірювати час з точністю до 1 години. Для цього використовується макет годинника, на якому школярі мають навчитись:
Починаючи з 5-го класу, учні знайомляться з годинником, на якому циферблат поділений від 1 до 12 і від 13 до 24. Вчитель повинен сформувати вміння користуватись двійними вимірами часу: 14 година - 2 година, 23 година – 11 година. Педагог має пояснити школярам, що календарна доба містить у собі 24 години, але для зручності використання часу в побуті використовують 12 годинний циферблат на годинниках. Він розповідає, що до півдня час рахується від 0 до 12 години, а після півдня йде 13, 14, 15і т.д. година, але в побуті їх позначають відповідно як 1, 2, 3 і т.д. година, часто добавляючи до них назви частин доби: "1 година дня", "7 година вечора", "11 година ночі". Після цього у школярів формується поняття про хвилину.В 3-му класі учні вчаться визначати час на годиннику з точністю до 5 хвилин. Для цього вчитель виготовляє циферблат годинника з однією лише хвилинною стрілкою. Переставляючи стрілку від однієї цифри до іншої педагог зазначає, що пройшло 5 хвилин. Школярі повинні навчитись визначати кількість хвилин, що пройшли, за одним лише поглядом на цифру, на яку вказує хвилинна стрілка. Лише після цього вчитель починає використовувати і часову стрілку, одночасно повторюючи спосіб впізнавання і показу цілого часу. Потім учні вчаться визначати час з точністю до 5 хвилин. Показавши спочатку цілу годину, наприклад 2 години, вчитель рухає хвилинну стрілку на цифру 1, зазначаючи: "Зараз 2 години 5 хвилин". Наступним етапом у роботі над даною темою є розвиток у школярів відчуття часу тривалістю 1, 3, 5 і 10 хвилин, адже їх невизначення має важливе життєве і практичне значення для них. Починати потрібно з 1 хвилини, адже саме з хвилин складаються і 3, і 5, і 10 хвилин. Ця міра часу найбільш поширена і в мовленні оточуючих: "через хвилинку", "почекайте хвилинку", "пару хвилин", "п'ять хвилин" тощо - такі вирази учні чують часто, але уявлення про них у школярів часто ще неадекватні. У методику роботи з школярами мають б}ти включені наступні моменти: ознайомлення учнів з часовими інтервалами тривалістю 1, 3, 5, 10 хвилин (при цьому потрібно використовувати секундомір, пісочний годинник, електронний таймер тощо); забезпечення переживання тривалості даних часових інтервалів у різних видах діяльності; формування вміння виконувати роботи за вказаний термін (1, 3, 5 хвилин). Дану роботу доцільно розділити на декілька етапів: На першому етапіучнів вчать визначати закінчення діяльності за пісочним годинником, дати завдання виконати діяльність за 1 хвилину), що забезпечить накопичення досвіду у них при використанні міри. При цьому необхідно постійно давати оцінку вмінням школярів виконувати роботу за вказаний час. На другому етапідітей вчать співвідносити необхідність того чи іншого часового інтервалу при виконанні певної діяльності. Вчитель фіксує увагу школярів на точності оцінки учнями її тривалості. На третьому етапішколярів вчать планувати свою діяльність за період часу на основі наявного у них уявлення про необхідність для її виконання певного часового проміжку. На четвертому етапінеобхідно навчити учнів переносити уміння оцінювати тривалість необхідних часових проміжків у повсякденне життя і в практичну діяльність. На перших уроках по формуванню поняття про 1 хвилину доцільно продемонструвати школярам її тривалість за допомогою секундоміра і пісочних годинників. При цьому педагог розповідає, що на секундомірі стрілка робить коло за 1 хвилину; у пісочному годиннику за 1 хвилину пісок пересипається з одного балончика в інший. Учні повинні навчитись перевіряти, що вони зможуть виконати за 1 хвилину. Формування знань про співвіднесення 1 хвилини з певною діяльністю доцільно проводити і на уроках ручної праці (перевірити, скільки полосок паперу діти за цей час можуть вирізати),на фізкультурі (яку відстань пройти або пробігти) та на інших заняттях. На наступних заняттях школярі проводять обчислення прикладів за 1 хвилину, креслення відрізків або геометричних фігур за вказаний проміжок часу тощо. Поступово вчитель переходить до формування у розумово відсталих учнів вміння оцінювати тривалість своєї діяльності по уявленню. На цих заняттях школярі виконують ті самі завдання, але вже без використання пісочних годинників. Інструкцію можна дати наступну: "Ви закінчите роботу самостійно коли будете вважати, що від початку її виконання пройшла 1 хвилина. Подивимось, хто з вас правильно уявляє собі її тривалість". Після того, як діти навчились приблизно уявляти собі тривалість 1 хвилини, вчитель на наступних уроках вчить їх правильно вибирати об'єм роботи, для виконання якого необхідний час тривалістю в 1 хвилину. Важливо домогтися, щоб учні заздалегідь планували об'єм роботи, а після її виконання визначали затрачений для цього час. Для розвитку відчуття часу в процесі виконання тих чи інших завдань недостатньо введення самого фактору часу, тобто, коли вчитель вказує на початок і кінець діяльності. Необхідно ввести фактор враховування часу самими школярами з допомогою пісочних годинників. Це найбільш вдалий прилад для вимірювання часу дітьми. За об'ємом піску в балончику видно, скільки часу пройшло і скільки приблизно залишилось до закінчення 1 хвилини. Спостерігаючи за протіканням часу в процесі виконання завдання, школярі привчаються самостійно регулювати темп своєї роботи. Знайомство школярів з 3-х і 5-ти хвилинними інтервалами доцільно організовувати в тій же послідовності, що і при роботі з 1 хвилиною. Спочатку визначається, скільки разів стрілка секундоміра оббіжить коло за 3 хвилини, скільки разів необхідно перевернути пісочний годинник за цей час. Виконуючи роботу, розраховану на 3 хвилини, учні повинні порівнювати її з тією, яку вони навчились виконувати за 1 хвилину. Інтервал часу в 5 хвилин школярі повинні навчитись уявляти собі як похідну від 1 хвилини: п'ять разів оббіжить коло стрілка секундоміру; п'ять разів буде перевернутий пісочний годинник. Таким чином, сприймання нового часового інтервалу відбудеться на основі вже наявних у школярів знань про тривалість 1 і 3 хвилин. Після цього учні вчаться визначати 10-хвилинний об'єм роботи. У процесі проведення уроку у вчителя завжди є можливість тренувати учнів виконувати роботу точно у вказаний термін, вчити їх самостійно визначати тривалість тієї чи іншої діяльності, заздалегідь планувати можливий об'єм роботи за той чи інший проміжок часу в межах від 5 до ЗО хвилин. В таких умовах школярі більш організовано працюють, менше відволікаються, регулюють темп своєї діяльності і, отже, більше починають встигати. У 4-му класі учні знайомляться з побутовим значенням частин години. Це такі терміни, як "четверть", "половина", "три четверті", "за п'ятнадцять", "п'ятнадцять по", отримують уявлення про інший відлік часу за годинником: скільки хвилин пройшло після минулої цілої години і до якої наступної години рухається годинна стрілка (15 хвилин після 3 години – це 15 хвилин по третій, тобто години називаються минулі, а хвилини майбутні). Далі вчитель знайомить учнів з іншими побутовими позначеннями часу, наприклад: за двадцять хвилин четверта, четверть на шосту, половина третьої. Приблизно так само вчитель знайомить учнів і з найменшою мірою часу, яка вивчається у допоміжній школі – секундою – проміжком часу 1/86400 частина середньої сонячної доби (позначається як сек.) і її співвідношенням: 1 хвилина = 60 секунд. Наповнюваність цієї міри часу, її практичне застосування зручніше за все пояснити з використанням секундоміру. Почати роботу з формування в учнів допоміжної школи уявлень про рік і місяцьдоцільно з повідомлення про те, що міри часу пов'язані з рухом планети Земля навколо Сонця, рухом Місяця навколо Землі, обертанням Землі навколо своєї осі. Земля робить оберт навколо Сонця приблизно за 365 днів і 6 годин, тому для зручності рахунку років 3 роки вважають простими, а один - високосним. У високосному році є 366 днів. За час, протягом якого Земля робить оберт навколо Сонця один раз, Місяць обертається навколо Землі 12 разів, тому рік поділяють на 12 проміжків – на 12 місяців. Розумово відсталі діти засвоюють характерні ознаки кожної пори року, усвідомлюють однаковість їхнього тривання. Для унаочнення і закріплення цих знань доцільно на уроці ручної праці вирізати з цупкого паперу круг, поділений на чотири частини, кожна з яких має три частини і виділена у свій колір. Після цього можна запропонувати дітям практично діяти з еквівалентами, складати ціле (рік) з частин, зберігати потрібну послідовність. Враховуючи це, вчитель пояснює, що кожна пора року триває 3 місяці, а весь рік має 12 місяців. Для розширення уявлень дітей про тривалість року і місяця використовується календар, порівнюють кількість листочків – діб, що їх містить рік та місяць. В українській мові назви місяців пов'язані з характерними проявами у природі. Ознайомлюючи школярів з назвами кожної пори року, необхідно розкрити їхню етимологію (січень – сніг січе, лютий – лютує мороз, березень – берізка оживає, у неї уявляється сік, квітень – розквітають перші квіти: проліски, травень – зеленіє трава, червень – уявляються червеці, з яких виготовляють червону фарбу, липень – цвіте липа, серпень – раніше серпами жали хліб, вересень – цвіте верес, жовтень – жовкне листя, грудень – грудки замерзлої землі). Ознайомлення розумово відсталих школярів з тижнем як новою мірою відліку часу відбувається у 2-му класі, хоч пропедевтична робота з називання кожного дня проводиться вже з перших днів їхнього перебування в школі. Про тиждень вчитель розповідає як про міру робочого часу – п'ять днів працюємо, два - відпочиваємо. При цьому з’ясовується склад тижня як міри, яка містить у собі 7 днів. Учні засвоюють знання про п'ятиденний робочий день, який впроваджено у нашій країні. Для кращого засвоєння назв днів тижня та їхньої послідовності доцільно пояснити походження назви кожного дня: неділя – день не діла, а відпочинку; понеділок - день після неділі ("по неділі"); вівторок – день другий ("второй"); середа – середній день тижня; четвер – четвертий; п'ятниця – п'ятий; субота – від слова "саббат" ("шабаш", що має значення кінець ділу). При поясненні цього необхідно поряд з назвами формувати у дітей і порядкове позначення числами кожного дня тижня: понеділок – перший, вівторок - другий і т.д. Для закріплення назв днів тижня і їхньої послідовності доцільно проводити дидактичні ігри "Назви наступний день", "Назви сусідів", "Покажи відповідну цифру" тощо. Поряд з календарним поняттям про тиждень необхідно дати учням пояснення і побутового значення тижня. У процесі пояснення цього матеріалу доцільно домогтися того, що тиждень закінчується лише тоді, коли проходить 7 діб. Перелічуючи дні тижня з паралельним порядковим рахунком, необхідно показати учням, що коли починається відрахунок часу з понеділка, то тиждень закінчується в наступний понеділок, якщо з середи, то, відповідно, тиждень мине в наступну середу. У 5-му класі розумово відсталим дітям потрібно пояснити і таку міру часу, як століття. Знання про століття формується в учнів поступово, у міру нагромадження знань про історичні події. Читаючи ту чи іншу статтю історичного змісту, вчитель намагається ілюструвати її картинками, співвідносити події з тим часом, у який вони відбувалися, вказувати на те, як давно це було, скільки років пройшло відтоді, які події відбулися за наступні роки. По можливості тривалість часу в 100 років потрібно наповнити конкретними подіями. Вчитель називає дати різних історичних подій, роки життя видатних людей, дати відкриттів, винаходів, а учні співвідносять ці події з відповідним століттям. Наприклад, у 988 році відбулося хрещення Київської Русі - ця подія була в X столітті, з 1941 по 1945 роки була Велика Вітчизняна війна - ця подія відбулася в XX столітті, зараз 2006 рік – це XXI століття тощо. Потім вчитель повідомляє, що 100 років - це ще одна міра часу, яку прийнято називати "століття". Вивчені одиниці вимірювання часу доцільно систематизувати у вигляді таблиці, яка складається самими учнями під безпосереднім керівництвом вчителя. Таблиця 10.1.
|