Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
13 Теорія журналістики нують написати репортаж на 80—100 рядків на побутові, політичні, спортивні теми. Але з обов'язковим додатком до репортажу: адреси героїв, їх прізвища, час інтерв'ювання тощо. Після цього комісія із викладачів і практичних журналістів складає протокол і виносить свій вердикт. В Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка випробувано кілька моделей у цьому плані: це і співбесіди, і тестування, й інші форми. Незаперечно єдине: університетська освіта — лише ключ до дверей оволодіння журналістською професією. А далі — самоосвіта протягом усього творчого життя. У цьому і є суть навчання журналістів. На одному із семінарів у Європейському журналістському центрі (Голландія, Маастріхт) якось розгорілася дискусія саме з приводу якості журналістського навчання, його напрямів. Йшлося й про те, що для з'ясування рівня викладання треба проводити серед студентів анкетування і виставляти професурі оцінки. В Датській школі журналістики (м. Аархус) професор Ганс-Генрік Хольм вже багато років проводить таке опитування з десяти позицій: починаючи з інформаційної насиченості лекцій і закінчуючи тим, як одягається і який має вигляд викладач. Така практика у більшості учасників семінару (представники України, Білорусі, Вірменії, Молдови, Польщі, Албанії, Великобританії, Німеччини, Чехії) викликала заперечення. Ніде правди діти, й у нас таке анкетування не мало однозначної оцінки. Якщо викладач розповідає байки на лекції, не дуже вимогливий — він одержує високу позитивну оцінку, а принциповий викладач — навпаки. А потім, зрештою, треба враховувати і нашу ментальність: навіть якщо викладач одягається зі смаком — він може викликати у деякої частини студентів, так би мовити, роздратування, що вплине на оцінку. Треба враховувати і те, що при платному навчанні, як у Німеччині чи Великобританії, студент буде об'єктивним і вимагатиме від професора майстерного викладання тих предметів, які його зацікавили і за які він заплатив. Такі опитування, можливо, й потрібні. Але, по-перше, результати їх мають бути конфіденційними, про них має знати лише викладач, який сам може зробити відповідні висновки щодо якості, інформаційної насиченості, професійного спрямування свого нормативного чи спецкурсу, проведення лекційних і практичних занять. А, по-друге, ці опитування важливо використати для визначення магістральних напрямів журналістської освіти. 14 Предмет і завдання курсу З приводу усього цього можна дискутувати. У цьому плані важливо кооперуватись з іншими журналістськими школами, обмінюватися інформацією, вивчати досвід, здійснювати спільні програми у галузі журналістської освіти і наукових досліджень з проблем функціонування ЗМІ у сучасному світі. Такі програми уже здійснюються Інститутом журналістики Київського університету з Європейською академією Берліна, Амстердамським інститутом політики і громадськості, Європейським журналістським центром (Маастріхт). Якщо проаналізувати проблеми журналістської освіти у контексті досвіду країн Центральної і Східної Європи, того досвіду, що акумулюється у Європейському журналістському центрі, то можна сформулювати концепцію підготовки працівників засобів масової інформації. Отже, магістральне завдання — поліпшення журналістської освіти шляхом розвитку інфраструктури та підвищення якості навчання, впровадження нових важливих спеціалізацій журналістів, прискорення розвитку співробітництва із ЗМІ та журналістськими центрами Заходу, Центральної і Східної Європи. Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка має для цього сильні внутрішні чинники: □ зміцнення власного статусу в університеті і поза його ме жами; Q підтримка університетською адміністрацією у структурному та методологічному плані; Q багатий досвід у викладанні та міцні традиції у журналістській освіті, яка бере свій початок ще з 20-х pp.;
О постійно зростаюча кількість претендентів (студентів, аспірантів);
Серед зовнішніх сприятливих чинників можна назвати такі:
15 Теорія журналістики О підтримка та розвиток статусу Інституту за допомогою контрактів з провідними практичними журналістами; □ встановлення взаємовигідних стосунків з працюючими на ринку друкованими та електронними ЗМІ в Україні (як держав ними, так і недержавними). Інститут журналістики спрямовує зусилля на використання усіх своїх резервів (як внутрішніх, так і зовнішніх). Внутрішні: □ можливість удосконалення інфраструктури запровадження нових видів спеціалізації або введення нових позицій до навчаль них планів (реклама, журналістський менеджмент, нові техноло гії, паблік рилейшнз); Q зміцнення бази видавничої діяльності; 0 легалізація часткового платного навчання (включаючи і під готовчі курси); □ запровадження нових прогресивних підходів до навчально го процесу (модернізація, нові форми тестування та ін.). Зовнішні: □ можливість встановлення багатьох корисних контактів з єв ропейськими журналістськими центрами, у тому числі з Євро пейським журналістським центром (Маастріхт, Голландія); Q перспектива прийому більшої кількості іноземних лекто-рів-гостей та інструкторів; Q збільшення інтернаціоналізації в освіті (студентський обмін, міжнародне співробітництво). Безперечно, здійсненню цього стратегічного плану заважають як внутрішні, так і зовнішні обставини, що тиснуть звідусіль: мізерна зарплата викладачів і навчально-допоміжного персоналу, низька стипендія, недостатні гранти для студентів, пошук роботи поза журналістською спеціальністю, зростаюча конкуренція комерційних центрів навчання; втрата фінансової підтримки видавничої справи і т. д. 1 все ж, попри всі труднощі, вузи України приступили до здій снення концепції журналістської освіти у сучасних умовах. Час тково вона вже знайшла своє відображення в .навчальних планах підготовки магістрів. Який же освітній (кваліфікаційний) рівень цієї підготовки? Навчання магістрів здійснюється після конкурсного відбору з числа бакалаврів, які мають високий рейтинг за показниками успішності, а також рекомендації випускаючих кафедр та ДЕК, з урахуванням виявлених протягом навчання здібностей у науково-дослідній роботі. 16 Предмет і завдання курсу Підготовка магістра провадиться за спеціальним навчальним планом і освітньо-професійною програмою, які передбачають цикл загальних гуманітарних та цикл фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін. Останні включають спеціальні лекційні курси, редакційне стажування за профілем спеціалізації та наукові семінари. В організації навчального процесу і наукової роботи використовуватиметься навчально-матеріальна база вузів, Держтелерадіо компанії, редакцій газет, видавництв і інформаційних агенцій; залучаються провідні журналісти-практи-ки й науковці, в тому числі із зарубіжних країн. На основі виконання навчального плану, складання випускного екзамену з фаху і захисту кваліфікаційної (магістерської) роботи випускникові вручається диплом і присвоюється звання магістра. Результати випускного екзамену зараховуються як вступний екзамен за фахом до аспірантури. Як можна охарактеризувати сферу і об'єкти діяльності магістра? Якщо підготовка бакалавра забезпечує базову вищу освіту з журналістики, то навчання протягом двох років у магістратурі дає змогу одержати фундаментальну підготовку з журналістської спеціалізації на високому науково-методичному рівні з урахуванням вимог сучасності, досягнень журналістикознавства і перспектив його розвитку. Майбутній магістр має здобути вміння і навички до аналітичного підходу в галузі ЗМІ; самостійного розв'язання наукових проблем журналістикознавства на базі світового досвіду, широкого використання в роботі комп'ютерної техніки й новітнього журналістського інструментарію, правильної економічної орієнтації в умовах реформування освіти, науки, виробництва, глибокого знання філософських і етнологічних проблем сучасності. Магістр зможе дістати посаду викладача-стажера вищого навчального закладу журналістської спрямованості, наукового і політичного оглядача в органах масової інформації, референта в аналітичних підрозділах і прес-секретаря в державних установах, прес-аташе, наукового консультанта з паблік рилейшнз, журналістського менеджменту і реклами, керівні посади в редакційних колективах. Магістр має право продовжити навчання в аспірантурі^ оскільки кваліфікаційна випускна робота матістщ за змірим і обсягом складає певну частку кандидатської дисертації,,, , ^,;lv,,y, Освітньо-кваліфікаційні вимоги дор магістрів вйгілйвають Із концепції магістрального розвитку журналістської освіти, - Реформування вищої освіти, науки і виробництва в Україну IT Теорія журналістики ставить нові вимоги до підготовки фахівців і в галузі журналістики. Магістр має бути всебічно розвиненим, високоосвіченим у галузі гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін, конкурентоздатним фахівцем, творчо мислити, володіти сучасними творчими методами журналістського процесу, знати іноземну мову, вільно володіти комп'ютерною технікою, розумітися у питаннях реклами, маркетингу та менеджменту. У суспільстві журналістика нерідко набуває політичного забарвлення і діє передусім у соціально-політичних цілях відповідно до корпоративних інтересів і породжуваних ними соціальних, політичних та інших ідей. Згідно з політичною структурою суспільства і діючими політичними угрупованнями складаються різні загони журналістики як виразники і провідники їх політики та ідеології. Термін «журналістика» походить від французького «Le Journal» — щоденник, газета. Тепер цим терміном визначаються різноманітна продукція журналістської діяльності, сукупність професій в її рамках, а також відповідна дисципліна вивчення і викладання — журналістика як наукова дисципліна. Сфери і галузі наукового знання про журналістику — теорія, історія, соціологія; між ними існують тісні зв'язки і відбувається постійна взаємодія. При вивченні курсу «Теорія журналістики» будемо робити акцент на особливостях розвитку і сучасного стану цих зв'язків і взаємодій, маючи на увазі насамперед об'єкти вивчення і галузі наукового знання (газетно-журналістську справу, тележурналістику, радіожурналістику, фотожурналістику, редакційно-видавничу справу, агентську журналістику та ін.), враховуючи множинність конкретних наукових дисциплін. Не забуватимемо й про значення наукового знання для практики журналістської діяльності, проблеми його «практичності» і запи-тальності. Під науковим знанням для практики журналістської діяльності ми розуміємо у першу чергу якість журналістської праці, що набула особливої актуальності. Суспільство, що прагне демократизуватися, побудувати правову державу, повинно вимагати від кожного високу професійну майстерність, повну самовіддачу в творчості. Недарма у ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зазначено: «Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації... є творчий працівник, який професійно(підкреслення наше. — А. Москаленко) збирає, одер- 18 Предмет і завдання курсу жує, створює й займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації». Якість матеріалів в органах масової інформації є завданням першорядним. Розбудова демократичної держави, впровадження ринкових відносин, національне відродження — усе це різко підвищує відповідальність кожної людини, кожного члена суспільства за продукт своєї праці. Слід наголосити і на такому моменті: предмет даного курсу — соціальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування журналістики, її роль і місце в суспільстві. Звернімо увагу на поняття «соціальні закономірності». Що це значить? По-перше, аналізуючи стан сучасної преси, в тому числі преси такої суверенної держави, як Україна, можна простежити наскрізну думку про те, що дедалі більше визначається тенденція до виділення і констатування преси як особливої структури з своїми соціальними функціями, що грунтуються на принципово суспільній природі соціальної інформації. На основі значного емпіричного матеріалу можна вирізнити ті серйозні зміни, що відбуваються у ставленні партій до своїх засобів масової інформації. В умовах демократизації і політизації суспільства, коли політичний плюралізм став реальністю, традиційні принципи преси і професійне призначення журналіста осмислюються по-новому. У журналістиці поновлюється у своїх правах індивідуальність, а тому цілком виправданим є те, що ми приділяємо значну увагу цій проблемі. На прикладі діяльності сучасної української преси ми спробуємо розкрити основний зміст загальносоціальної, загальнонаціональної функції: інформаційне забезпечення суспільства в цілому, задоволення інформаційних потреб і потреб усього суспільного організму з точки зору національних інтересів України. По-друге, у програмі курсу «Теорія журналістики» передбачено, що основна його мета: ознайомити студентів з системою знань і відомостей, що дадуть їм змогу зорієнтуватися у суспільному значенні і характері журналістики, самостійно формувати на цій основі соціальну позицію журналіста. Отже, соціальна відповідальність і професійна майстерність — це основа основ журналістської діяльності, ці поняття нерозривні. Одне з важливих демократичних завоювань останнього часу — Закони України «Про інформацію» і «Про засоби масової інформації (пресу) України» — перші затри сторіччя вітчизняної журналістики. Фактично в умовах, коли інформація заміняє інші види 19 Теорія журналістики стратегічної зброї, це питання — про владу. Пресу справедливо називають і в нашій країні «четвертою владою». У нових умовах актуалізуються проблеми соціальної відповідальності і професійної майстерності журналіста. Від цього в значній мірі залежить розв'язання таких завдань:
На цьому шляху преса долає недоліки, які ще мають місце у висвітленні різних аспектів оновлення суспільства, і, змінюючись сама, постійно розширює і поглиблює свій вплив на процес демократизації всіх сфер суспільної життєдіяльності. Нова журналістська Тільки незалежна преса може стати га- формація рантом передачі влади демократичним структурам. Професіоналізм — гасло доби. І в той же час багато журналістів, письменників, учених зайнялися політикою, справою, так би мовити, непрофесійною. Цей процес треба розглядати з точки зору тих умов, які склалися. Коли мова йде про відновлення самосвідомості народу, повернення йому гідності, слово журналіста, письменника — най-потрібніше; прямий заклик — велика сила. За безпосередньою участю майстрів слова відбувається гуманізація політики, повернення їй людяності, елементарної порядності. Якщо всі думки про суспільство ми починатимемо з людини, кривавий принцип попередніх років «мета виправдовує засоби» ніколи не справдиться в дійсності. Згодом все впорядкується: політикою займатимуться політики, публіцистикою — публіцисти, наукою — вчені. Але за будь-яких умов має сповідуватися принцип: знати ціну істини. Бути компетентними. Реабілітація друкованого чи мовленнєвого слова. Ціна слова, а, отже, істини зросла неймовірно. І статус журналіста в нашій країні не може не хвилювати. 20 Предмет і завдання курсу Виходячи із самоочевидної істини, що всі люди створені рівними та наділені певними невід'ємними правами, до числа яких належить і право на свободу опіній і висловлювання їх, — назване право включає в себе також і свободу дотримування своєї опінії, не зазнаючи зовнішнього втручання, так само, як і шукати, отримувати й передавати інформацію та ідеї будь-якими каналами інформації, без огляду на кордони. У цьому плані засоби масової інформації відіграють ключову роль. У демократичному суспільстві вони мають бути не інструментом масової мобілізації, а неформальним чинником громадського контролю, що здійснюється вільно та незалежно, без втручання будь-якої політичної сили чи урядової установи. Саме в цьому і є властивість преси, коли про неї говорять як про «четверту владу». У період становлення демократичних суспільств у Центральній і Східній Європі журналістика привертає пильну увагу як один з найважливіших факторів, покликаних стати гарантом свободи і незалежності. І тому гостро обговорюються питання: чи є журналістика «четвертою владою», яку роль вона виконує у демократичному суспільстві? Діапазон думок тут, як справедливо вважає професор Є. Прохоров (Москва), дійсно, широкий. Одні схильні вважати пресу просто, без усяких лапок, четвертою владою (як природне продовження трьох інших — законодавчої, виконавчої, судової). Інші вбачають за безперервним миганням лапок іронічне заперечення — яка ж це влада, коли в умовах плюралізму, якщо хтось хоче, може говорити що завгодно, інколи так, що хоч святих винось з хати, та, бачте, ніхто не зобов'язаний, та й не має бажання його слухати. Треті вбачають у журналістиці реальну силу, але й лапки не забувають поставити — не іронізуючи, а відзначаючи своєрідність ролі ЗМІ через метафоричність вислову. А парадокс у тому, що, коли придивитися пильніше, мають рацію усі, оскільки кожен зауважує важливий бік справи, але водночас не підходить до проблеми системно. Курс «Теорія журналістики» спрямований на системне дослідження можливості успішного «ходіння у владу» засобів масової інформації, адже ця можливість лежить у самій природі журналістики. Інформаційні технології стрімко увірвалися в усі сфери нашо- 21 Теорія журналістики го життя, починаючи від інформаційних процесів і технологій галузей народного господарства, інформаційно-виробничої діяльності усіх галузей науки, вищої школи і закінчуючи роллю масової комунікації в інформаційному забезпеченні розвитку сучасної світової співдружності. У цьому плані, безперечно, значний інтерес становлять інформаційні технології у журналістиці як ознаки появи нової журналістської формації. У сучасних умовах проблеми інформаційного чи комунікаційного простору суттєво впливають на об'єднуючі зусилля у галузі економічного, соціального і гуманітарного розвитку, що, скажімо, є характерним для будівництва «загальноєвропейського дому». Ці проблеми виходять на рівень глобальної інформаціології і комунікаційної політології. Значний внесок у розробку інформаційних проблем сучасності робить відділення інформаційних технологій у журналістиці Міжнародної академії інформатизації, що акредитована у Головній штаб-квартирі ООН (Нью-Йорк). Включившись у здійснення проектів МАІ «Інформаціологія — нова наукова концепція інформатизації світового співтовариства», «Відкритість інформаційного простору і журналістська діяльність», «Засоби масової інформації як виробничий фактор», Інститут журналістики і Європейська академія Берліна за участю ряду наукових установ країн СНД провели цикл семінарів, присвячених сучасному інформаційному простору і деяким тенденціям у розвитку міжнародної комунікації. У рамках тріади «політика — ЗМІ (у тому числі принтерні засоби масової інформації) — суспільство» учасники семінарів намагалися знайти відповіді на пекучі питання сучасності:
Одним словом, ЗМІ з позицій тих суспільних сил, які вони представляють, оцінюють стан справ у тих чи інших сферах соціального життя, пропонують поради, а то й висувають вимоги до тих, на кого покладено приймати обов'язкові владні рішення. Але пропозиції ЗМІ, якими б розумними чи продуманими вони не були, ні за Конституцією, ні за Законом про ЗМІ, необов'язкові для розгляду, на них можна просто не звертати уваги: |