Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
Анатолій МОСКАЛЕНКО ТЕОРІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ Київ Експрес-об'ява 1998 ББК 76.0ІЯ73 М82 Підручник ставить за мету розкрити концептуально-теоритичні засади функціонування журналістики у політичній системі суспільства, зробити акцент на журналістиці як предметові вивчення і сфері творчої діяльності. Завдання автора — допомогти студентам виробити теоретичні орієнтири, основи підходу до аналізу явищ практики. При цьому увага зосереджується на співвідношенні теорії і практики, формуванні методологічних основ вивчення журналістських дисциплін, ролі наукового знання про закономірності функціонування преси. Підручник ознайомить студентів з професією журналіста і способами оволодіння нею урамках навчального закладу. Для студентів інститутів, факультетів і відділень журналістики. Рецензенти: Анатолій Конверський, д-р філос. наук, проф., Олександр Пономарів, д-р філол. наук, проф. Науковий редактор Валерій Іванов, д-р філол. наук, проф. Допущено Міністерством освіти України Затверджено радою Інституту журналістики 19 січня 1998 р. ISBN 966-7111-26-1 © Москаленко Анатолій, 1998 Від автора У вікна нашого буття постукало третє тисячоліття - з карколомними відкриттями, кипінням суспільних пристрастей, проникненням людського розуму у невідомі світи. Але сама людина зі своїм власним незбагненним світом залишається у центрі безмежного і невичерпного космічного простору. Тож якими входимо ми, журналісти — поводирі людських душ, у нове, третє тисячоліття від Різдва Христового? Є десять заповідей — десять талантів українського народу і його речників — майстрів пера і мікрофону. Яким я бачу свого побратима-журналіста, з його тривогами, з його оголеним серцем, яке пронизують пекучі стріли нового століття? Це людина з чутливим смаком і без демагогії, лицар без страху і докору, ерудований, комунікабельний, здатний збагнути круті повороти на зламі епох. А ще: цікавий співрозмовник, професіонал! Ми вступаємо в нову епоху в атмосфері покаяння, морального очищення, відродження духовних і загальнолюдських вартостей, згуртування етноісторичної спільності. Як же не служити журналістові цій благородній справі? Ми — плоть від плоті свого народу. А народ, як вранішнє море, входить у нове тисячоліття, звільняючись від накипів, нашарувань та потьмарень. Звертаюся особливо до молодих, до тих, хто разом із нашою духовною елітою вершитиме долі у прийдешні роки: нехай кожен із вас, хто візьме перо в руки, не тільки побожиться на чисту джерельну істину, не тільки прийме її серцем, але й, очистившись разом з народом, зробить все заради того, аби вона торжествувала. І приєднаймося до наших побратимів на всіх континентах, які, ступаючи на журналістську дорогу, звертаються за снагою до високих духовних першооснов. Дай нам, Господи, терпіння, щоб спокійно дивитися на те, чого не можна змінити; дай нам мужність, щоб змінити те, що можна; і дай нам мудрість, щоб відрізнити зерна від плевелів. З Теорія журналістики Розумію, і в новому столітті годі сподіватися на позитив. Але ж діалектика вчить нас бачити світ у всій його сукупності, складностях і протирічях, прагнути до ідеалу і правди. Повторимо за класиками: доки не буде правди — нічого не буде... Вступаючи у нову епоху, думаймо про велике: для чого народжується людина, чому великі прагнули до гармонії у цьому світі, чому вони так підносили гуманістичні цінності, чому вони були такими терплячими, далекоглядними, а отже, мудрими? Гадаю, принципи публіциста і в майбутньому будуть гранично простими: відповідальність за слово, правда серця... Минають роки, десятиліття. Ось уже й Інститут журналістики відсвяткував свій золотий ювілей. Та журналістика тримає бойовий загін у сідлі. Молодим вона дає шанс позмагатися із собою, а старшим — не розслаблятися на перегонах. На інститутському ювілеї було розгорнуто чистий аркуш легендарної стіннівки "Слово-зброя", через яку пройшло багато поколінь журналістів. Тепер цей унікальний номер, наповнений теплом, щемним смутком, роздумами про прийдешнє колишніх пташенят інститутського гнізда, залишається у альма матер навічно. Вслухаймося у голоси її вихованців: "Ми ще не втомилися, вперед!" (Микола Кіпоренко, випуск 1957 р.) "Щоб вам писалось і не переписалось. Слава Інституту журналістики, який тупі журналістські пера вигострює до стилістичного блиску і принципової урочистості!" (Микола Жулинський, 1968 р.) "Я щасливий з того, що одружився з журналістикою" (Юрко Дараган, 1988 р.) "Незважаючи на всесвинство, — вірити в порядність! І діяти задля неї!" (Володимир Чепіга, 1959 р.) "Спасибі рідному факультету — інституту за науку — нас ніхто і ніщо не злама" (Олександр Савенко, 1978 р.) У цьому різноголоссі і мої рядки:
Q Журналістика не тільки професія, а й спосіб життя. Тож гуртуймося, журналісти всіх поколінь, і Ви, прийдешні — плем'я молоде, незнайоме... З такими думками автор чимало років працював над цим підручником, адресуючи його студентам інститутів, факультетів і відділень журналістики, колегам і побратимам-журналістам. Анатолій Москаленко ВСТУП Підручник ставить за мету розкрити концептуально-теоретичні засади функціонування журналістики у політичній системі суспільства, зробити акцент на журналістиці як предметові вивчення і сфері творчої діяльності. Завдання курсу «Теорія журналістики», що вивчається поряд з іншими фаховими дисциплінами, полягає в тому, щоб допомогти студентам виробити теоретичні орієнтири, основи підходу до аналізу явищ практики. При цьому увага зосереджується на співвідношенні теорії і практики, формуванні методологічних основ вивчення журналістських дисциплін, ролі наукового знання про закономірності функціонування преси. Курс побудований таким чином, що у міру засвоєння студентами головних теоретико-методологічних концепцій журналістики теми стають все більш об'ємними, узагальнюючими. Це закономірний хід пізнання, що має характер спіралі: від загального уявлення про журналістику як функціонуючу систему на перших лекціях, через детальне розкриття усіх компонентів цього процесу (закономірностей, функцій, принципів, ефективності) до побудови повної системи. Тобто системи журналістики у процесі її функціонування і розвитку, у єдності масово-інформаційних завдань при своєрідності окремих частин, видів і типів. Значне місце у пропонованому підручникові посідають проблеми інформаційного забезпечення життєдіяльності суспільства, насамперед становлення суверенної України. Адже економічне, політичне і духовне життя України в процесі утвердження її державності передбачає інформаційне забезпечення консолідації суспільства. Уся система масової комунікації, незважаючи на різні платформи і напрями, має виражати засади загальнолюдських цінностей, політичного плюралізму, сприяти розкриттю всього творчого потенціалу громадянського суспільства з точки зору національної ідеї. Теорія журналістики Майбутні журналісти мають чітко усвідомити, що перед інформаційними структурами, особливо ЗМІ, постало завдання: докорінно переглянути весь свій інструментарій, усі форми й методи інформаційного забезпечення розбудови демократичного суспільства. У зв'язку із зміною інформаційної ситуації, виникненням нових типів мас медіа підвищились критерії вимог до тих, хто здійснює інформаційне забезпечення. Водночас вимагає кардинальних змін і сама структура інформаційного забезпечення процесів утвердження державності України. Торкаючись питання розбудови громадянського суспільства у посттоталітарний період після розпаду імперії, насамперед мусимо підкреслити, що нові обставини спонукали ЗМІ до об'єктивного погляду на перебіг суспільних подій, до активізації діяльності у формуванні національної та суспільної свідомості. Сучасне динамічне життя посилило соціалізуючу роль преси, яка мала в основу своєї діяльності покласти саме соціальний вимір усіх економічних, політичних і духовних процесів в умовах національного відродження. Однак аналіз свідчить, що продукувати ефективну соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина працівників ЗМІ нездатна внаслідок застарілого здогматизованого мислення, низької національної свідомості. Всебічні теоретичні і практичні знання конче потрібні журналістам, коли загострилася проблема взаємовідносин особистості і суспільства. І ця проблема має посідати значне місце не лише у діяльності засобів масової інформації у період розбудови громадянського суспільства, а й у журналістикознавстві. ПРЕДМЕТ I ЗАВДАННЯ КУРСУ Поняття Предмет і завдання курсу передбачають "журналістика" насамперед глибоке розуміння сучасної ситуації в журналістиці, вивчення діяльності засобів масової інформації (ЗМІ), використання наукового знання у практиці підготовки і перепідготовки журналістських кадрів. Згодом ми проаналізуємо основні світові концепції журналістики у їх проекції на вітчизняний політичний та соціально-економічний грунт. Зараз тільки зазначимо, що засоби масової інформації являють собою складну, розгалужену, динамічну систему, в яку входять як виробництво, так і поширення, споживання духовних цінностей. Якщо говорити у теоретичному плані про журналістику як предмет вивчення, то слід мати на увазі, що це особлива сфера соціально-творчої практики. У ході навчання і практики необхідно глибоко усвідомити такі визначальні поняття: ЗМІ як функціонуюча система; компоненти системи («засновник», «журналіст», «текст», «канал», «аудиторія» тощо), її структура, взаємозв'язок компонентів; «прямі» і «зворотні» зв'язки у системі; закономірності функціонування і вимоги до творчої діяльності. У поняття «журналістика як система преси, радіо і телебачення» входять її складові частини — інфраструктури (інформаційна, технічна, науково-навчальна та ін.). При цьому дуже важливо визначити місце і роль інфраструктур у діяльності ЗМІ, форми участі журналістів у діяльності цих інфраструктур. Поняття «журналістика» — це синтез ряду термінів, зокрема, «засоби масової інформації», «засоби масової комунікації», «засоби масового спілкування» («мас медіа») та ін. При цьому центральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття «масова інформація». У системі категорій існують постійні зв'язки і відбуваються взаємоперехо- 7 Теорія журналістики ди, а між категоріями науки про журналістику існують прямі й опосередковані взаємовідносини. Яке ж визначення поняття власне «журналістика»? ЖУРНАЛІСТИКА — вид громадської діяльності щодо періодичного поширення соціальної інформації через канали масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, кіно та ін.). Якщо коротко, то журналістика — це інформування, виробництво і поширення інформації. Думка ця загальноприйнята. А тепер ширше поглянемо на масово-інформаційний процес, що взаємодіє із соціальною дійсністю. Журналістика знаходиться на перехресті інформування й громадської діяльності. Спробуємо зобразити це графічно:  Простіше кажучи, журналістика — це те, що входить до маленького кола. Перехрестя — це спектр діяльності журналістики. При цьому спектр чималий: від комерційної мови і реклами до художньо-публіцистичного й аналітичного мислення. Ефективність тут залежить від загальної культури журналіста, навичок, професійної підготовки, досвіду тощо. В еру інформації, суспільства інформаційного споживання, новітніх комунікаційних технологій деякі дослідники, зокрема у країнах старого світу, на перше місце ставлять журналістський маркетинг. Але, скажімо, в США у журналістських школах маркетинг взагалі не викладають. А натомість починають з реклами, яку вважають чистою журналістикою, важливою складовою частиною масової комунікації. У консервативній Великобританії, наприклад, не вивчають навіть рекламу, а в решті країн Заходу, а також у країнах Центральної і Східної Європи, зокрема в Чехії (Карлов університет), у журналістських закладах маркетинг і рекламу вносять до навчальних планів. А з новітніх предметів все більше впроваджується паблік ри-лейшнз — зв'язок з громадськістю. Яке ж місце посідає нині паблік рилейшнз у комунікаційних системах? 8 Предмет і завдання курсу Справа в тому, що багато людей, які зайняті у цій сфері, не завжди знайомі із специфікою журналістської праці і, безперечно, було б добре, якби вони були ознайомлені хоча б з основами творчого процесу у мас медіа. З чого складається, скажімо, комерційна мова? Наведемо таку схему:  Зауважимо ще раз: на думку багатьох дослідників, зокрема професора Б. Вінстона (Кардіффський університет, Уельс), маркетинг — зовсім не журналістика. А що ж тоді власне сучасна журналістика, журналізм? Чому і як навчати журналіста у вищій школі і як готувати інформаційну еліту? Які напрями і зміст навчального процесу? Які знання одержує працівник ЗМІ після закінчення вузу? Наведемо ще одну схему:  Зауважимо, принагідно, що важко уявити журналістику, яка не базується власне на процесі написання. Інколи журналісти-початківці примітивно уявляють собі журналістську професію. Один абітурієнт, за свідченням професора В. Здоровеги (Львівський університет), написав, що він пішов у журналістику тому, що йому просто подобається сам процес написання. Тим часом, журналістика, особливо сучасна, — це складний творчо-виробничий механізм, у який не так просто вписатися не лише початківцям, але й людям, які мають значний журналістський досвід. Візьмемо ту ж рекламу як складову частину масової комунікації і поставимо кілька запитань. Теорія журналістики РЕКЛАМА ДИЗАЙН Потрібно оволодівати працівникові масової комунікації основами дизайну чи ні? У США, наприклад, у школах журналістики не викладають дизайн, а вивчають його в аспірантурі, вважаючи, що для вивчення цієї складної дисципліни потрібно уже володіти значним комплексом знань у галузі журналістикознавства. Вочевидь, журналістам все ж таки треба знати першооснови дизайну, особливо тим, хто збирається займатися рекламою. ПІДГОТОВКА ТЕКСТІВ РЕКЛАМИ Безумовно, це чиста журналістика. Тут треба і майстерно володіти пером, і знати відповідну галузь, і володіти основами психології, філософії загальнолюдських вартостей, знати вітчизняну і загальну історію, вивчати ментальність народу тощо. БІЗНЕС РЕКЛАМИ Тут важливо і володіти методами соціологічних досліджень, і вправно використовувати статистичні дані. У США, наприклад, досліджують, скільки домогосподарок мають машини 10-річної давності. Таким чином, крім головних журналістських предметів, важливо вивчати і так звані допоміжні, як-от: статистику, психологію, особливо підкреслимо — право й етику, соціологію ЗМІ. Пам'ятаймо девіз західної жовтої преси, методи якої стрімголов поширюються і на теренах України: чесність, справедливість, об'єктивність — ми такої преси вам не обіцяли, ми вам обіцяли вільну пресу. А виходить: ігноруються не лише закон, етика, совість, мораль, етноісторичні й загальнолюдські цінності, а й факти, документи, викривлено висвітлюється те чи інше явище. До речі, чимало журналістів, особливо тих, що працюють у бізнесовій сфері, вважають, що не обов'язково знати історію. Журналіст, який працює в галузі реклами, має знати не тільки історію власне реклами, а й загальну історію, історію свого народу. Адже за допомогою реклами можна не лише щось рекламувати, а й пропагувати культурні цінності, передавати духовну спадщину. 10 Предмет і завдання курсу Якщо говорити про паблік рилейшнз, то тут, крім знання теорії і практики журналістики, треба вчитися плануванню зв'язків з громадськістю, майстерності паблік рилейшнз (на Заході, наприклад, порівнюють майстерне здійснення зв'язків з громадськістю із приготуванням джин-тоніку). Щодо так званих додаткових предметів, які повинні опановувати працівники у галузі паблік рилейшнз, то це — психологія, право, історія, політична теорія, етика, бізнес. Якщо репортерові (бакалавру) вистачить і чотирьох років навчання у вузі, то спеціалістові з паблік рилейшнз потрібно значно більше часу. З огляду на це й треба складати навчальні плани. Кілька зауважень щодо навчальних планів для різних журналістських спеціалізацій. Скажімо, для спеціалістів видавничої справи, безперечно, необхідно передбачити вивчення дизайну. Для фото-журналістики важливо вивчати художню школу. Крім того, підготовка фотожурналістів значно дорожча для вузу, ніж підготовка газетярів. Отже, важливо використовувати фотосправудля, сказати б, заробітку власних коштів. Наприклад, в Кардіффському університеті (Уельс) студенти-фотожурналісти налагодили виготовлення табличок для бізнесових структур і заробляють для зміцнення матеріально-технічної бази навчального процесу чималі гроші. Щодо інших спеціалізацій, то, наприклад, у деяких навчальних журналістських закладах Заходу для радіожурналістів видають посібники, де подають, сказати б, зразки підготовки матеріалів. Із цим, звичайно, погодитися не можна, бо будь-яка спеціалізація вимагає оволодіння усіма секретами журналістської майстерності. Незаперечний лише факт (про який ми згадували), що різні форми спеціалізації вимагають різних матеріальних затрат. Підготовка тележурналістів чи працівників новітніх засобів масової інформації взагалі вимагає чималих матеріальних затрат. У зв'язку з цим постає проблема — технологія засобів масової інформації, а точніше: виробнича практика і вироблення основних навичок у вузі. Університетська Справа в тому, що промислові техноло- підготовка журналістів гії, на яких базується виробництво і поширення інформації, змінюються значно швидше, ніж система вищої освіти. Карколомно змінюється все, але ж ми вчимо і першоосновам журналістської творчості, і прищеплюємо основні професійні навички. Можливо, ця думка може здатися парадоксальною, але її дотримується чимало 11 Теорія журналістики викладачів західних шкіл журналістики (додамо — і не без підстав, зважаючи на дорожнечу навчання): вчити можна й на старому обладнанні, не так вже й важлива техніка. Відомо, наприклад, що професіонали з великим досвідом, які добре володіють пером, хочуть мати ті ж «іграшки» (старі фотоапарати, старі диктофони тощо). В. Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, наприклад, довго не оновлювали теле- і радіообладнання. Вчили на старій техніці. Проте із стін вузу вийшло чимало вже добре знаних в країні радіо- і тележурналістів, не кажучи вже про газетярів. В останні роки Інститут поповнився кількома десятками американських комп'ютерів не найновіших зразків, але тепер є змога і комп'ютеризувати навчальний процес, і вчити студентів, як працювати на комп'ютерах. Одне із джерел поповнення навчальною технікою — придбання чи передача навчальним закладам старого обладнання редакцій, видавництв, телерадіокомітетів. Не треба бігти навипередки з промисловістю, можна вчити й на старому обладнанні, наприклад, на старих сканерах. Образно кажучи, навчальні заклади мають нагадувати коршунів, що харчуються на смітниках. Це девіз багатьох журналістських шкіл Великобританії, США, Німеччини, Голландії та ін. Хоча в університетах деяких країн для журналістів існують тренувальні цехи з новою технікою. Щоправда, добре, коли виробнича практика і навички співпадають. Принаймні, до цього слід прагнути. Але досягти цього нелегко. Вузи мають готувати інформаційну еліту. А для цього потрібно дуже багато: це і спеціальні радіо- і телекласи, міні-друкарні, комп'ютерні класи, студентські газети й журнали, студентські лабораторні групи із 12—15 осіб тощо. Значну допомогу у підготовці журналістів могла б надавати Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Такі ради функціонують у багатьох країнах Заходу, вони, як правило, складаються з педагогів, науковців, журналістів-практиків, бізнесменів. Це значно полегшило б вирішення таких питань, як спонсорство, стажування, патронаж студентів, поновлення навчальної бази технічним обладнанням, виконання програм на замовлення (наприклад, проведення опитувань, соціологічних досліджень, залучення практичних журналістів для читання лекцій і проведення практичних занять). 12 Предмет і завдання курсу У дипломі, що видається випускникам журфаків, записано: професія — журналіст, без уточнення спеціалізації. Так от: на Заході студенти поступово проходять практику з усіх форм інформаційно-масової діяльності: газети, радіо, телебачення, паб-лік рилейшнз. Директор однієї з найкращих на Заході Утрехтської школи журналістики (Голландія) професор П. Шрурс, на базі якої постійно проходять семінари керівників журналістських закладів, зауважує: мовляв, інколи студенти молодших курсів говорять, що писати вони не вміють, а тому прагнуть пробувати свої сили на телебаченні чи радіо. Парадокс: який же це журналіст, коли він не володіє пером? Атому перша практика, вважає П. Шрурс, для всіх спеціалізацій має починатися неодмінно з газетної практики. Очевидно, цей досвід заслуговує на увагу. Взагалі у світовій практиці журналістське навчання, з одного боку, деталізується (наприклад, до планів окремими курсами входять такі позиції, як графіка, звук, відеографіка, ораторське мистецтво, документальний фільм (відео), програмування мульти-медіа тощо). З іншого боку, помітне прагнення до оволодіння журналістами фундаментальними знаннями. Життя вимагає підготовки не просто журналістів, які вміють лише більш-менш вправно писати, але по суті є малоосвіченими. Журналіст має бути і професіоналом, і високоосвіченою людиною, справжнім представником інформаційної еліти. Наскільки загальною є загальна університетська освіта для журналіста? Скажімо, тло для більш глибокого набуття журналістських навичок — досконале вивчення таких дисциплін, як етика, право. Надто корисні для журналіста знання рідної і хоча б однієї з іноземних мов, літератури, політології, етноісторичних і загальнолюдських цінностей. У тій же Утрехтській школі журналістики випускнику не видають диплом, якщо він не володіє вправно не лише рідною мовою, але й англійською і ще однією з трьох — німецькою, французькою чи іспанською. Очевидно, можна погодитися з рядом відомих зарубіжних учених, що увесь комплекс журналістської освіти краще може засвоїти людина після закінчення школи у 17—18-річному віці. Хоча з цього приводу є й інші думки. І, нарешті, надто велика проблема — добір абітурієнтів. Заслуговує, наприклад, на увагу досвід Мюнхенської журналістської школи, Дортмундського університету, Датської школи журналістики (м. Аархус), де одразу на вступних екзаменах пропо- |