Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
ЗО Предмет і завдання курсу Інформаційна насиченість. Газета виходить для масового читача. Тому бажано інформаційно наситити її так, щоб вона щодня була своєрідною енциклопедією життя. Не пропускати важливі події, не відставати від них, тримати руку на пульсі життя. Сенсаційність. Це поняття, яке у нас чомусь вживали з негативним відтінком, за яке нерідко картали. Сенсаційність — усе те, що незвичайне і незвичне. Адже це цікавить читачів. Сенсаційність у гострій формі привертає увагу до якоїсь пекучої проблеми. Кожна наука має свій предмет і методи роботи. Предметом теорії і практики журналістики є засоби масової інформації як форми матеріалізації єдиного процесу, поширення ідей, суспільно значущої інформації і виховання соціальних почуттів, звичок, традицій, спонукань, намірів тощо. Теорія і практика преси є узагальненням досвіду преси, наукою, яка з'ясовує суть, основні принципи і функції преси, розглядає методи роботи друкованих органів і органів інформації, форми опублікування чи передачі матеріалів, їх жанри. Таким чином, предметом теорії і практики журналістики як наукової дисципліни є вивчення загальних і специфічних закономірностей, які діють у пресі, на радіо і телебаченні як одному із інститутів політичної системи суспільства. Отже, предметом курсу «Теорія журналістики» є вчення про пресу, органи інформації, радіомовлення і телебачення, про їх роль у розбудові демократичного суспільства, національному відродженні; вивчення принципів організації, змісту і форм роботи преси в період становлення громадянського суспільства; дослідження засобів підвищення активного впливу преси на інформування і виховання мас. Фундаментом теорії і практики преси як науки є досягнення гуманітарних наук, у першу чергу філософії і політології, які покладені в основу її методології і визначають її спрямування. Перше, що впадає в око при вивченні преси, — це її колосальний дійовий вплив на світогляд, думки і поведінку людей. Специфіка цього впливу полягає в тому, що ми маємо справу з такою формою літературної діяльності, яка дає відображення актуальної дійсності зі своєрідною історіографією самої дійсності, яка допомагає розібратися у суспільних процесах і має своїм завданням пояснювати ці процеси і, таким чином, передавати колективний досвід, направляти людей до свідомої суспільної діяльності. Правильно розуміти характери людей і приховані мотиви їх поведінки, вірно оцінити і показати їх журналіст зможе тільки в 31 Теорія журналістики тому випадку, коли він бачить сьогоднішнє життя в історичній перспективі, якщо він вірно розуміє зв'язок поведінки людини з історичними обставинами. Одним словом, історизм обов'язковий не тільки при осмисленні минулого, але і в розумінні живої, динамічної сучасності. Історизм — якість аналітична на відміну від чисто емоційного, імпульсивного сприйняття і відображення явищ дійсності. Емоції перешкоджають аналізові, заважають журналісту історично осмислити зображуване, можуть викликати у читача невірне уявлення про дійсність. Сила журналістського впливу полягає в історично-конкретному зображенні наших сучасників, людей, які живуть поруч з нами. Складність тут полягає в тому, щоб показати те, що було, яким воно було, а те, що є ,— яким воно є, і разом з тим розкрити причини і значення подій чи явищ. Тут важливе значення має те, яка позиція "у автора: історично-конкретно чи тільки імпульсивно сприймає й оцінює він те чи інше явище життя. Історично-конкретне сприйняття та оцінка визначають конкретність аналізу, точність викладу, повагу до факту, неупередженість оцінок, ясність теоретичних посилань. У курсі «Теорія журналістики» чітко визначаються дві групи питань. До першої слід віднести всі проблеми, зв'язані з розглядом суспільного становища преси і ролі журналістської діяльності. До другої групи питань слід віднести проблеми літературного оформлення газетних і журнальних матеріалів. При цьому треба мати на увазі, що літературна форма матеріалів, маючи першорядне значення, не є єдиною формою, яка впливає на оформлення журналістського виступу. На відміну від творів белетристичного характеру співвизначальною формою обробки журналістських матеріалів є також графічне оформлення газет і журналів, звукове й аудіовізуальне оформлення передач у радіомовленні і на телебаченні. У зв'язку з питаннями літературної обробки журналістського виступу постає не менш важлива проблема щодо методів роботи журналіста при збиранні та вивченні матеріалів. Справа в тому, що від правильної організації їх роботи залежить не тільки глибина вивчення змісту матеріалів, але й рівень їх літературного оформлення. Курс «Теорія журналістики» не може обмежуватись тільки питаннями, пов'язаними із змістом і формою публіцистичного виступу. Не можна ні на хвилину забувати, що преса, передачі радіомовлення і телебачення виконують важливу суспільну функ- 32 Предмет і завдання курсу цію, яка має особливо велике значення. Ці інституції відіграють важливу роль у вихованні трудящих, у мобілізації волі та енергії людей, в організації їх зусиль у розбудові демократичного суспільства. Ось чому ми повинні завжди тримати в полі зору питання дієвості преси. Саме тому дієвість газетних виступів, їх вплив на погляди і поведінку читачів є невід'ємною частиною курсу. Сучасна газета наповнена філософським, психологічним, економічним, політологічним змістом, матеріалами, взятими з точних наук тощо. Наука про пресу теж не може бути відокремленою від суміжних суспільних і гуманітарних наук. Ігнорування досягнень суміжних наук може призвести до ремісництва і це-ховщини. Вивчення преси вимагає об'єднаних зусиль філософських, історичних, лінгвістичних і літературознавчих дисциплін, а також використання їх методів. При вивченні преси залучення інших дисциплін зовсім не є свідченням неспроможності і недостатності специфічних методів журналістських дисциплін, це перш за все результат дальшого неухильного розширення і поглиблення сфери впливу та застосування соціології. Збагачення методології, союз із суміжними науками, синтез їх методів — генеральна лінія сучасної науки. Без такого синтезу важко розвивати науку про пресу, розірвати цехову закляклість, що й досі заважає розвитку журналістських дисциплін. У наш час самостійність будь-якої галузі науки не може бути абсолютною. Ізольованість від суміжних дисциплін призводить до відставання і творчої безплідності. Успіх дає тільки тісний зв'язок із спорідненими галузями наук. Теорія і практика преси повинні вивчатися в тісному зв'язку і на основі глибокого використання таких суспільних наук, як філософія, політологія, історія України, соціоніка, соціологія, основи держави і права, спираючись на їх новітні досягнення. Крім того, теорія і практика преси немислимі без органічного зв'язку з такими науками, як психологія, організація і економіка народного господарства, економіка ЗМІ, з теоретичними й історичними літературознавчими та лінгвістичними дисциплінами. Вже давно нові галузі науки не виникають на цілині. Вони формуються або шляхом обмеження частини певного предмета, або на межі кількох галузей науки і зосереджують свою увагу на тих проблемах, які до цього часу самостійно не вивчалися. Протягом останнього сторіччя йшов надзвичайно бурхливий процес розвитку засобів масової інформації, який викликав потребу у вивченні природи і загальних рис характеру преси як людської 33 Теорія журналістики діяльності, її суспільної функції, смислу і закономірностей її історичного розвитку, якостей, специфічних літературних форм і зв'язку з читачем. Визначаючи місце журналіста в житті суспільства, ми говоримо про нього як про людину, яка, не створюючи нічого тривалого, дає багато такого, що є цінним для сучасності, не навчаючи, дає засіб навчитися; її відгуки на сучасні події хоча і не належать до вченої галузі, але їх всі використовують, навіть учені. Це зовсім не заперечує дослідницького характеру роботи журналіста. Наші ЗМІ глибше підходять до осмислення процесів, які мають місце в суспільстві. Головною рисою сучасної преси стає саме її дослідницький характер; вона все більше стає інструментом впливу на дійсність. Можна простежити, як відшліфовуються її дослідницькі якості, підвищується дослідницький тонус. Газета дає енциклопедично широку картину життя, на її сторінках поєднується пильний інтерес до злоби дня з глибинним дослідженням сучасності. Життя вимагає від журналістів високої аналітичної культури, зваженого конструктивного підходу, передусім до висвітлення тих гострих питань, до яких особливо чутливий читач. Від журналіста чекають не просто сумлінного мислення, а насамперед глибокого осмислення і всебічного аналізу складних життєвих процесів. Можна сказати, що журналіст поєднує в одній особі компетентність спеціаліста і літературне обдарування публіциста. Зауважимо, що завданням преси не є чисто наукове пізнання. Преса є одним з найважливіших засобів, за допомогою якого наукове пізнання в суспільному відношенні реалізується. Преса — суспільний реалізатор наукового пізнання. Вона виносить на розсуд громадськості явища та ідеї, відбиває і формує громадську думку. У цьому і полягає специфіка журналістської роботи. Ось чому справді наукове вивчення преси, органів інформації, передач радіо і телебачення абсолютно неможливе без органічного зв'язку з суміжними суспільними і гуманітарними науками. Вихідним пунктом і базою теорії і практики преси є вчення видатних філософів і політологів про суспільне значення преси, її роль у побудові демократичного суспільства. Для повного розуміння всієї глибини філософських ідей в обгрунтуванні основ преси необхідно чітко уявити, з чого вчені виходили в своїх теоретичних судженнях, з чим погоджувались у попередньому досвіді, що переробляли. Без урахування цього скільки-небудь грун- 34 Предмет і завдання курсу товне судження про різноманітні погляди на пресу, які в ряді випадків висловлювались фрагментарно, просто неможливе. Теорія і практика вітчизняної преси вивчаються на основі узагальнення її історичного досвіду. Історія служить основою теорії, тільки при історичному розгляді питання можна простежити, які саме закони і як прокладають собі шлях у розвитку суспільної думки, і в якому саме напрямку йде цей розвиток. Теоретичне осмислення шляхів розвитку преси повинно будуватися на глибокому вивченні основних процесів і закономірностей історичного розвитку. Найважливішим є те, що сучасна преса — це преса оновленого суспільства, яке знаходиться в процесі становлення і формування. Звідси такі її закономірності, як зв'язок із попереднім досвідом української преси, творче усвідомлення традицій і досягнень перших демократичних вітчизняних газет. Історія преси, таким чином, є в той же час історією розвитку нашої публіцистичної спадщини в громадській свідомості, історією духовних цінностей. Саме ця специфіка кращих творів газетної і журнальної публіцистики минулого вимагає й особливого підходу до вивчення фактів і явищ історії преси. Не відриваючи певне явище журналістики від історичного грунту, не модернізуючи його під нашу сучасність, ми повинні зрозуміти його живе значення і для нашого часу. Історія преси не тільки кристалізує досвід попередніх поколінь, але і допомагає нам у сучасних змаганнях на ниві демократизації. Якщо порівняно легко робити узагальнення на основі фактів завершеного історичного періоду, то робота з фактами сучасності надзвичайно складна. Тут можуть виявлятися і виявляються два захоплення: а) абсолютизація емпіричного досвіду, яка буває дуже ненадійною і короткозорою, оскільки вона не може дати точних даних, необмежених можливостями особистого досвіду; б) відірваність від практики взагалі, теоретичні викладки, виведені винятково шляхом логічних дедукцій. В обох випадках мова йде, по суті, про недостатні зв'язки з практикою. Тому другою важливою особливістю курсу «Теорія журналістики» є те, що він, будучи цілком науковим, повинен разом з тим бути і гостро публіцистичним. Питання про публіцистичний характер курсу — це питання про його зв'язок з життям, про його злободенність, про широту його громадського подиху, про його громадський розголос. На всі явища життя журналіст реагує з точки зору не корпоративних, а народних інтересів, точніше — загальнолюдських вартостей. 35 Теорія журналістики Журналістика — це професія особлива. Жоден вид літературної діяльності не пов'язаний так тісно і безпосередньо з господарською, політичною і громадською роботою, ніде боротьба ідей не виявляється так гостро і пристрасно, так напружено, як у журналістиці. Тому що для журналіста зв'язок з життям — це перш за все зв'язок з виробничою і громадською сферами, вміння вловлювати пульс життя. Публіцистичність курсу — це форма виявлення його громадської активності. Курс «Теорія журналістики» як складова частина теорії і практики преси не може відхилятися у бік «академізму». Академізм призводить до втрати публіцистичного пафосу; він може стати блідим і анемічним, зверненим до явищ малозначних і другорядних, неминуче відстане від життя, буде обходити важливі питання практики нашої преси і не зможе вирішити навчально-фахових завдань підготовки молодих працівників. І тому треба помічати кожний вдалий виступ журналіста, розкривати, узагальнювати і брати на озброєння кращий досвід наших ЗМІ. Треба навчитися щиро, від душі радіти кожному успіхові преси, окремих журналістів, навчитися робити повчальні висновки з окремих невдач: пасивності думки, шаблону, псевдо-публіцистичної галасливості. Уся система ЗМІ, яка досліджує явища дійсності, в свою чергу, сама потребує дослідження, журналістської критики, перевірки тією ж дійсністю. Вивчаючи сучасну пресу, ми можемо відзначити дальше розширення і поглиблення її тематики, позбавлення від надмірного однобокого інтересу до окремих галузей за рахунок інших, відображення сьогоднішніх подій в історичній закономірності, зростаючу увагу до питань духовного формування сучасного покоління, відхід від поверховості, абстрагованого моралізаторства, декларативності, нудної дидактичності. Ми іноді відзначаємо реальний, діловий підхід демократичних газет до висвітлення господарських, громадських і культурних питань, проблемність, гостру дискусійність виступів як прагнення з усіх боків розібрати складну тему, посилену увагу до синтезу, до містких узагальнень. Повз ці проблеми ми ніяк не можемо пройти в курсі «Теорія журналістики». Слід наголосити на тому, що у двох неподільних школах одночасно навчається від першого до останнього дня свого буття у пресі журналіст. Перша школа — життя, активна участь у справах народу; жит- 36 Предмет і завдання курсу тя, сповнене особистого, громадського горіння і громадської мужності. Друга школа — сама журналістика, що включає творчість далеких і близьких попередників і сучасників, соратників по перу. Невтомна допитливість до всього сущого на землі і прагнення до пізнання того, що було відкрито, спізнано і випробувано іншими, — ось що відзначає кожного з тих журналістів, кому вдалося сказати своє слово про життя людей. Важливе місце також посідають питання журналістської майстерності, яку слід розуміти ширше, ніж суто літературну кваліфікацію. Сюди слід віднести і професійну принциповість, і вміння прислухатися до співрозмовника, і вміння проникнути в суть явищ, і досконале володіння мовою, і різнобічні знання. Співробітник засобів масової інформації — це працівник на громадській ниві, який захищає і підтримує загальнолюдські інтереси. Для цього йому необхідні ґрунтовні знання з усіх галузей життя, вміння швидко працювати і досконалий літературний стиль. Преса — важливий фактор виховання мас. На сторінках газет іде боротьба за серця і душі людей. Велике значення преси в формуванні світогляду, почуттів і норм поведінки людини демократичного суспільства. Важливо, щоб прочитане в газеті знайшло відгук у роздумах і серці читача, щоб прочитане не пройшло без сліду, а викликало б бажання обмінятися думками, відповідно організувати свою поведінку. Питання про журналістську майстерність в наші дні набуває особливого значення: культурний і теоретичний рівень читачів набагато зріс, вони не бажають миритися і не миряться з літературним примітивом, вони стали значно вимогливішими, більш широким стало коло їх духовних інтересів та запитів. Складна й важка справа в творчості журналіста — назвати подію чи явище їх власним ім'ям, знайти в них серцевину, виявити справжній зміст і зуміти висловити цей зміст у слові. Точність мови — перший ступінь наукової думки. Звідси вимога суворого, критичного ставлення до слова. Ходульність, фразерство, двозначність, туманність, неясність, поверховість, галасливість, самовпевненість — найлютіші вороги журналіста. Ясна, проста функціональна мова є кращим засобом взаєморозуміння між автором і читачем. Доречно згадати академіка І. Павлова, який зазначав, що слова завжди були і залишаються тільки вторинними сигналами дійсності. Але є люди, які, спираючись тільки на слова, хотіли б, не спілкуючись з дійсністю, із слів все вивести і все пізнати і на цій 37 Теорія журналістики підставі скерувати своє і громадське життя. Ось чому прогресивні публіцисти завжди з методичною послідовністю і непримиренністю боролися проти фрази, проти підміни справи фразою. Тільки дійсність, відображена в свідомості і серці журналіста, дає і багатство думки, і багатство мови, точне й яскраве втілення думки в слові. Підміна власних почуттів і думок засобами літературної техніки, словесними фокусами може загубити навіть талановитого журналіста. Фальшиво звучить виступ журналіста, коли він вдається до технічних словесних прийомів не для того, щоб за їх допомогою чітко передати читачеві певні думки і почуття, а тішиться надією, що ці засоби самі по собі викличуть якісь думки і почуття, які у нього самого ще не визріли. У мові журналістського твору виявляються й індивідуальність автора, й загальні особливості зображувальних засобів, й особливості літературної мови даного часу, й специфічні ознаки, обумовлені жанром. Таким чином, журналістика — це суспільствознавство і людинознавство. Звідси — широке охоплення матеріалу і діапазон тематичного розмаху, вагоме суспільне значення, тобто сучасність у широкому розумінні цього слова. Історія преси —- це, власне кажучи, історія її відносин з читачем, боротьба за читача, за місце газети у духовному житті народу. Тут велике значення має рівень освіти населення, наявність вільного часу для читання. Але найважливішим все ж таки є рівень суспільної активності читача. Резюме Предмет курсу: специфіка журналістської професії, моделі журналіста і способи навчання професії і розвитку творчої особистості з урахуванням умов нової соціально-політичної, економічної й інформаційної ситуації. Завдання курсу: ознайомити студентів з журналістською професією, її історією, сьогоднішнім і майбутнім, її роллю у суспільстві, показати специфіку професії серед інших інформаційно-творчих, соціально орієнтуючих професій. |