Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
тематичної спрямованості друкованих ЗМІ. Насамперед загальнополітичні видання, які традиційно посідали першість серед зареєстрованих на загальнодержавну та зарубіжну сферу розповсюдження, поступились місцем інформаційно-рекламним, виробничо-практичним, науковим виданням. Зросла кількість періодики для організації дозвілля, все більше реєструється видань з питань ведення до- 317 Теорія журналістики машнього господарства, городництва, садівництва, а також для жінок. Збільшується кількість видань довідкового характеру. На тлі позитивних тенденцій простежується відсутність або невелика кількість видань з питань мистецтва, історичної тематики, літературно-художніх, медичних, дитячих, екологічних. Так, за 1997 р. зареєстровано 2 видання історичної тематики, 4 — молодіжних, 17 — для дітей, по 5 — медичних та з питань права; 7 — економічних. Ці факти дають підстави для більш диференційованого підходу до питань підтримки вітчизняних друкованих ЗМІ. Саме ці видання для дітей і молоді, медичні, екологічні, економічні, мистецькі, літературно-художні потребують більшого піклування з боку держави. Стосовно мовної ситуації у друкованих засобах масової інформації після здобуття Україною незалежності простежується тенденція до збільшення кількості газет і журналів, зареєстрованих українською мовою. Так, якщо в 1996 р. було зареєстровано друкованих періодичних видань українською мовою 20 відсотків, українською і російською — 38, російською — 12, то в 1997 р. - відповідно: 40, 46,6 і 12,7 (зменшився відсоток видань іншими мовами). Такій тенденції сприяли відповідні рішення, прийняті виконавчою і законодавчою владою на підтримку державної мови, роз'яснювальна робота патріотичних сил, зокрема "Просвіти". Міністерством інформації здійснені основні напрацювання до плану організаційного, інформаційного та видавничо-поліграфічного забезпечення комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови. Актуальною залишається проблема вдосконалення механізмів координації інформаційної діяльності. Існуючі відносини між державою і пресою вимагають дальших пошуків зв'язку між ними. Нагальним є розроблення системи дій щодо інформаційної підтримки пріоритетних соціально-економічних проектів, здійснення державної політики в сфері інформації та формування інформаційної інфраструктури, проведення загальнодержавних інформаційних кампаній, впровадження в практику ЗМІ сучасних інформаційних технологій, підвищення інтелектуального рівня інформаційної продукції. В інформаційному просторі держави електронні засоби масової інформації все більше посідають домінуючу позицію, хоча за кількістю об'єктів телебачення і радіо становлять усього 10 відсотків від загальної кількості об'єктів поширення інформації. В Україні діє більше тисячі теле- і радіоорганізацій різних форм власності і різних масштабів сфери дії - від загальнонаціональ- 318 Висновки них до сільських чи мікрорайонних. Із них лише 28 — державні; Національні теле- і радіомовні компанії та 25 обласних і регіональних. За винятком державних, майже 500 теле- і радіооргані-зацій — поза правовим полем, оскільки Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не завершила процес ліцензування телерадіоорганізацій, а деякі з них, зокрема кабельні мережі, фактично працюють в умовах напівпідпілля. Це створює широкі можливості для політичних спекуляцій, особливо у передвиборній агітації. Відбулися серйозні зміни у телерадіоінформаційному просторі держави. По-перше, структуризувалися загальнонаціональні канали. Якщо раніше домінувало державне телебачення, то тепер загальнонаціональний український телеефір ділять три незалежні одна від одної структури: перший канал - УТ-1, другий -"Студія 1+1", третій - "Інтер". По-друге, суттєво змінилися ефірні пропорції мовлення. Державні телерадіостанції за обсягами мовлення значно поступаються комерційним. Так, у Києві на 1 годину програм державного телебачення понад 7 годин - інших станцій, у радіомовленні ці пропорції становлять 1:6. Аналогічна ситуація в багатьох регіонах України. Такі кардинальні зміни в обсягах телерадіомовлення створили цілком нову палітру в тематичному спрямуванні телерадіопро-грам. Незважаючи на зовнішнє їх розмаїття, все помітнішим стає і тематичний, і жанровий стереотипи. На телебаченні це, насамперед, показ зарубіжних серіалів, розважальних програм, на радіо - передачі типу "Вгадай пісню", "Назви мелодію". Частина недержавних телерадіоорганізацій не має чіткої визначеності у висвітленні проблем політичного життя, у першу чергу через відсутність серйозної, вдумливої роботи з авторами, низький рівень професійної підготовки творчих колективів. Уся стратегія мовлення підпорядкована швидкому заробленню грошей, переважно на рекламі. Нові можливості для цього — передвиборні бюджети партій. Аналіз тематичної спрямованості теле- та радіопрограм, їх рейтинг серед населення засвідчують: електронні засоби масової інформації набули певного досвіду роботи, мають здобутки, але в перспективі їм належить зробити набагато більше. Національна телекомпанія України згідно з планом має у середньому на тиждень 252 години мовлення на УТ-1 та 104 години на УТ-2. За жанровою палітрою та тематичним спрямуванням канал УТ-1 можна сьогодні ідентифікувати як синтетичний, з домінантою інформаційних програм, кінопоказу, правових, 319 Теорія журналістики спортивних, молодіжних передач для родинного перегляду. Канал УТ-2 можна характеризувати як культурологічно-просвітницький. На першому загальнонаціональному каналі введена нова мережа мовлення, це сприяло підвищенню рейтингу телеканалу, який опускався до критичної межі. Оновлена мережа мовлення дозволяє запобігти перенасиченню ефіру одноманітними передачами, сприяє їх кращому сприйняттю глядацькою аудиторією. Серед розмаїття тематичних напрямів державного мовлення визначились основні, до яких належать: показ ринкових перетворень, впровадження демократичних засад у громадсько-політичному житті України, державотворчих процесів, вирішення соціально-економічних проблем; законотворча діяльність; правове виховання населення; підтримка національної культури, народних звичаїв, свят, обрядів; боротьба з корупцією та організованою злочинністю; трансляція найважливіших спортивних подій світового та європейського рівня. Спостерігається певна система, періодичність у підготовці програм діяльності агропромислового комплексу, приватизації, захисту національного товаровиробника, розбудови Збройних сил України, релігійної тематики. Проте докорінне оновлення телевізійного мовлення на першому загальнонаціональному каналі, формування нової сталої мережі відбуваються повільно. Національній телекомпанії України не вдалося забезпечити підготовку необхідної, з точки зору програмування, кількості власних політологічних, розважальних передач, їх високорейтингового рівня. Обмеженість національного теле- та кіноринку призвела до того, що державний телеканал заповнюється зарубіжною відеопродукцією. В ній переважають детективи, бойовики, пригодницькі стрічки. Враження втрати національного підґрунтя посилюється ще й тим, що в ефірі постійно транслюються програми про життя в інших країнах, демонструється багато зарубіжних відеокліпів, мультфільмів. За умовами ліцензії Національна телекомпанія має транслювати в ефір 81 відсоток власного телевізійного продукту, фактично ж з 25,3 години добового обсягу мовлення лише 6,3 години, тобто 24,9 відсотка, становлять передачі, підготовлені творчо-виробничими об'єднаннями компанії. Намагаючись наповнити ефір цікавими програмами, керівництво Національної телекомпанії розміщує на УТ-1 окремі передачі недержавних телеоргані-зацій, та підхід цей не завжди себе виправдовує. Водночас послаблена увага до доробку обласних державних телерадіокомпа-ній, більшість з яких виявляє готовність до тісної співпраці зара- 320 Висновки ди повнішого представлення життя областей на загальнонаціональному телевізійному каналі. Залишаються гострими проблеми наповнення першого загальнонаціонального каналу високорейтинговими музичними та розважальними програмами національного виробництва, інформаційного насичення випусків "УТН", особливо в неділю, коли відсутні помітні загальнодержавного значення громадсько-політичні акції. Програма "7 днів" становища не врятувала, оскільки виявилася надто однобоко-пропрезидентською. Не знайшов гідного власного творчого "обличчя" другий загальнонаціональний телеканал, який формувався за залишковим принципом. Ефірний час в основному заповнюється передачами попередніх років виробництва, які не завжди вписуються у сучасну телевізійну стилістику. Набуття ним статусу культурологічно-освітнього каналу, як того вимагає ліцензія Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, відкладається на не-визначений час. Національна радіокомпанія України транслює три диференційовані за формою і змістом програми внутрішнього мовлення, а також передачі всесвітньої служби УР загальним обсягом 94,5 години на добу. Перша програма радіокомпанії - інформаційно-публіцистична, у якій, окрім громадсько-політичних, економічних, художніх та спортивних програм, значний відсоток мовлення відводиться для дітей та юнацтва. Тематична спрямованість цієї програми випливає з її головного завдання: оперативно інформувати слухачів про діяльність виконавчої і законодавчої влади, про події в нашій країні та за кордоном, активно сприяти реалізації державної політики в усіх сферах соціально-економічного, культурного та міжнародного життя, формування у радіослухачів почуття національної свідомості і державницької психології. За оперативністю та обсягами повідомлень, як засвідчує аналіз, передачам програми не могла скласти конкуренцію жодна із радіостанцій, що діють у радіопросторі України. Найвищий рейтинг серед населення має інформаційно-аналітична програма "Тиждень", яка формується на принципах плюралізму у відтворенні дійсності, орієнтує слухачів у складних процесах суспільно-політичного життя держави. Відзначаються актуальністю передачі соціально-економічної та громадсько-політичної тематики, які глибоко і всебічно роз'яснюють причинно-наслідковий характер економічної кризи в Україні, сприяють виробленню у слухачів самостійних суджень про необхідність радикального реформування економіки на ос- 321 Теорія журналістики нові ринкових відносин і збереження соціально-політичної стабільності в суспільстві. Серед передач такого спрямування — "Політична студія", "Фактор часу". Значний резонанс здобули художньо-публіцистичні програми "Пошуки майбутнього", "Українська культура. Сьогодні і завжди". Обсяг мовлення першої програми 19,4 години на добу. Друга програма Національної радіокомпанії — молодіжна, інформаційно-музична та художньо-пізнавальна ("Промінь"), основною метою якої є реалізація політики держави, спрямованої на формування у молоді високих культурних і естетичних смаків, державницької психології, українського патріотизму. Творчий колектив журналістів прагне створити цій програмі імідж сучасного молодіжного радіо. Обсяг мовлення другої програми -24 години на добу. Третя програма - художня ("Радіо Муз"), у якій в широкому обсязі представлена художня література і публіцистика, сучасна естрадна і класична музика. Своє основне покликання журналісти цієї програми вбачають в активній пропаганді української культури, протистоянні експансії чужомовної естради, що значно посилилася в радіоінформаційному просторі України з появою безлічі незалежних радіостанцій. Обсяг мовлення третьої програми — 19,3 години на добу. Всесвітня служба радіо України - державний радіоканал для інформування світової громадськості про внутрішню та зовнішню політику України, задоволення державних потреб українців, які проживають за рубежем. Передачі ведуться українською, англійською, німецькою та румунською мовами і становлять 31,8 години на добу. Всесвітня служба працює на коротких і середніх хвилях, покриваючи практично всі континенти. Тематична спрямованість теле- і радіопрограм обласних і регіональних телерадіокомпаній грунтується на основних завданнях, визначених ст. 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Значна частина ефірного часу відводиться для оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події, реформування суспільства і економіки, висвітлення діяльності місцевих органів державної виконавчої влади щодо впровадження у життя положень Конституції, утілення законів країни, реалізації урядових постанов щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Місцеві електронні засоби масової інформації готують аналітично-публіцистичні цикли програм на злободенні теми із життя того чи іншого регіону. У прямому ефірі систематично виступають керівники об- 322 Висновки ластей, окремих підрозділів місцевої влади з відповідями на звернення, запити і пропозиції трудящих, улаштовуються "круглі столи", "гарячі лінії". Програмні служби Держтелерадіо узагальнюють досвід кращих творчих колективів і орієнтують на таку ефективну практичну роботу усі підрозділи телерадіомовлення. Практика показує, що більшість державних телерадіооргані-зацій при підготовці програм застосовує переважно державну мову. Приміром, усі програми Національної радіокомпанії ведуться українською мовою. Дещо гірша ситуація із впровадженням державної мови на каналах Національної телекомпанії - співвідношення української і російської мов можна вивести, як 75 до 25 відсотків, або 3:1. Немає особливих проблем із застосуванням державної мови на місцевому телебаченні і радіо у західних та центральних областях України. Проте у східних та південних регіонах процес українізації телеефіру пов'язаний з чималими труднощами не тільки суб'єктивного, а й об'єктивного характеру. Це стосується, зокрема Донецької, Луганської, Одеської, Дніпропетровської та Харківської телерадіокомпаній. Дуже складно вести цю роботу в Криму. Тут українські програми у загальному обсязі державного телевізійного мовлення становлять тільки 0,5 відсотка, на радіо таких передач - 12 відсотків. Для порівняння: мовами національних меншин в автономії звучить значно більше програм — на телебаченні вони складають 17,5 відсотка, на радіо — 36 відсотків. Згідно з проектом Концепції розвитку національного телебачення і радіомовлення, система телерадіомовлення України повинна забезпечувати для її жителів щонайменше по шість загальнонаціональних теле- і радіопрограм наземної та супутникової форм поширення, до десяти регіональних програм телерадіомовлення, від чотирьох до шести програм місцевого рівня — обласних, міських, районних, міськрайонних, локальних тощо, трансляцію телепрограм у містах підвищеної забудови через багатоканальні кабельні та ефірно-кабельні мережі. Окрім цього, має розпочатися трансляція телепрограм з України у світовий простір через національний супутник зв'язку. На початок XXI ст. кількість телерадіокомпаній національної власності в Україні, за прогнозами, досягне 400-450. При цьому державні телерадіокомпанії мають трансформуватися у суспільні (громадсько-правові) з переходом від бюджетного фінансування до абонентської плати або цільового податку за користування телевізорами і радіоприймачами. Концептуальна програма передбачає 323 Теорія журналістики здійснення технічної політики в галузі національного телебачення і радіомовлення у конкретних напрямах. Державне інформаційне агентство України має у своєму розпорядженні сучасні мережі та технології поширення інформації, постійних вітчизняних та зарубіжних споживачів інформаційної продукції. Передплатниками ДІНАУ є майже 300 місцевих періодичних видань — міських, районних і міськрайонних газет. Загалом одержувачами 17 інформаційних стрічок і вісників агентства є понад 900 вітчизняних абонентів, серед яких, окрім місцевих видань, всеукраїнські та регіональні газети, теле- і радіокомпанії, посольства, державні підприємства, владні та комерційні структури. На підставі угод про співробітництво ДІНАУ поширює інформацію за кордон через власну мережу, а також через провідні зарубіжні агентства, передає повідомлення про найважливіші події в Україні, реформування політичної та економічної систем до газет української діаспори в Канаді, США, Австралії, Словаччині, Румунії, Польщі, Молдові, Казахстані, Греції. У контексті інформаційного забезпечення внутрішньої та зовнішньої політики країни агентство зосереджує увагу на пропаганді, роз'ясненні та інформаційному забезпеченні курсу Української держави, реформуванні економіки, наданні їй соціальної спрямованості. Висвітлюються заходи виконавчої влади щодо реалізації положень Конституції України, роздержавлення та приватизації, розвитку агропромислового комплексу, проведення активної промислової політики, захисту вітчизняного виробника, створення правової, демократичної держави, забезпечення сприятливих зовнішніх умов для здійснення внутрішньої політики. Вітчизняним і зарубіжним засобам масової інформації, поряд з щоденною загальнополітичною стрічкою, пропонуються стрічки та вісники: "Законодавство: документи, коментарі, консультації", "Новини ділового світу", "Планета" з серіями "Закордон: новини, події, факти" та "Україна і світ", "Новини України" (російською та англійською мовами), "Кримінальна хроніка", "Україна: хроніка подій минулого тижня". Це дає змогу всебіч-ніше і предметніше інформувати громадськість України та зарубіжжя про події в суспільно-політичному, економічному, духовному житті країни, хід політичної та економічної реформ, діяльність усіх гілок влади, виконавчих структур на місцях. В агентстві впроваджено систему програмування та планування інформаційної діяльності, творчого пошуку. Розроблені й реалізуються, зокрема тематичні плани щодо: виконання програми 324 Висновки приватизації; реалізації заходів щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення; висвітлення питань, пов'язаних з концепцією національної безпеки України; інформаційного забезпечення процесу реформування агропромислового комплексу України; показу роботи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та виконання комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю; висвітлення рішень Координаційного комітету з боротьби з корупцією й організованою злочинністю; показу негативних наслідків діяльності деструктивних культів; висвітлення діяльності Національного комітету боротьби із захворюванням на СНІД; висвітлення політики з питань охорони довкілля та екологічної безпеки; підготовки матеріалів відповідно до комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови; висвітлення питань реалізації невідкладних заходів щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи; підготовки матеріалів про особливе партнерство України і НАТО. Пріоритетний напрям інформаційної діяльності визначила тема утвердження незалежної України у світовому співтоваристві, активізації її зовнішньої політики, розширення участі у міжнародному співробітництві. Агентство прагне впливати на інформаційне забезпечення і роз'яснення стратегії й тактики відносин України з Російською Федерацією та іншими країнами СНД. Перспективи подальшого розвитку Центрального державного інформаційного агентства України з метою посилення його внеску у розбудову вітчизняного інформаційного простору мають конкретні обриси: передбачається налагодження обміну інформацією на паритетних засадах на підставі угод із провідними зарубіжними агентствами, спеціалізованої підготовки репортерів, заснування спеціалізованого банку даних в "Інтернеті", відкриття при агентстві Національного прес-клубу. Програма-максимум ДІНАУ передбачає забезпечення його супутниковим зв'язком, модернізацією технології збирання інформації кореспондентською мережею за рахунок упровадження сучасного обладнання, використання новітніх комунікаційних та комп'ютерних мереж, налагодження кольорового фотовиробниц-тва, оперативної служби новин, поетапне створення представництв Державного інформаційного агентства за кордоном. Теоретичне осмислення процесів, що відбуваються на ринку мас медіа, - головна мета нормативного курсу "Теорія журналістики." 325 Теорія журналістики Наведемо кілька рекомендаційних висновків, якими можуть послугуватися не тільки майбутні журналісти, а й ті, хто вже працює у засобах масової інформації: 1. Журналістика зможе розкрити свій творчий потенціал лише тоді, коли стоятиме на національних засадах. Ми вже щонай менше втретє у XX ст. проголошуємо незалежність. Для того, аби втримати державність цього разу, слід ще добре потрудити ся. Досвід безперспективної СНД, складні стосунки із Росією засвідчують: Україні ще треба пройти неабиякі випробування, аби утвердити свою державність і стати могутньою європейсь кою державою. У цьому історичному контексті журналісти повинні робити свою справу під єдиним кутом зору — національного інтересу України. Нині не час бавитися у нескінчений демократизм, вправ-лятися в абстрактному західному лібералізмі чи скочуватися до інформативного космополітизму, не кажучи вже про те, що не треба опускатися до банального націоналізму, як це робить московська преса, а особливо московська телевізія, не залишатися об'єктивістськими статистами в умовах шаленої психологічної війни проти України. 2. Інформаційний голод — не менша небезпека для молодої держави, ніж голод фізичний. Росія із своїм блокуванням папе ром намагалася, особливо у критичні періоди, знищити укра їнську національну пресу. Що робити із Чорноморським фло том — про це українські громадяни довідувалися із шовіністич них «Известий» та «Правды». Навіть в умовах розвинутої демократичної держави, не кажучи вже про країну, яка тільки будується, преса відіграє винятково важливу роль в управлінні суспільством. Виведення з ладу цього управлінського елементу призводить до інформаційного вакууму, а це — перша стадія суспільного хаосу. Крім того, вакуум — винятково сприятливе середовище для психологічних диверсій тощо. Отже, преса, поліграфічна індустрія мають стати одним із пріоритетів уряду. Нелегко і прибалтам, і білорусам, і казахам, але вони не допустили припинення виходу загальнонаціональних видань. Коли завмирає влада четверта, то вже недалеко до загибелі влади і першої, і другої. 3. На весь зріст постає проблема економіки ЗМІ, у розв'язан ні якої українські журналісти — піонери, неофіти. Як вижити в умовах ринкової економіки — це залежить від комерційної здат ності кожного редактора, кожного колективу. 326 Висновки Світова практика свідчить: видавничо-інформаційна справа — один із найвигідніших видів бізнесу, який забезпечує надприбутки і високу концентрацію капіталу. Ринок, конкуренція, газетний бізнес — не така вже й недоступна річ, як це може здатися. Та ж газета «За вільну Україну», яку переслідували, намагалися знищити, видала найбільшу кількість номерів у 1991р. серед усіх масових загальноукраїнських газет. Для півмільйонного тиражу колектив дістав необхідні три тисячі тонн паперу, не маючи ні грама цього паперу, гарантованого державою. Живучість — це результат роботи комерційних відділів редакцій, уміння жити в умовах ринку і без будь-якого мецената з першого дня існування. Тепер усі ми стоїмо на порозі приватизації. Як розв'язувати проблему власності? Адже поширену формулу «засновник — журналістський колектив» не можна вважати економічно та юридично грамотною. Очевидно, українській журналістиці доведеться йти шляхом спроб і помилок. Подекуди на базі редакцій створили акціонерно-видавничі товариства. Власниками газет стали самі журналісти із конкретною часткою редакційного майна і відповідною ставкою акцій у статутному фонді приватного підприємства. Розвиваються й інші форми власності у сфері журналістської діяльності. 4. Усі засоби масової інформації недавно працювали у лабетах єдиної комуністичної пресової монополії. Комуністична партія — ось хто був Шпрингером чи Максвеллом. У ході національної демократичної революції почали з'являтися газети Рад, які на сьогодні утворили нову монополію. Чи нормально це? Коли орган влади видає свою газету — це нонсенс. Такого нема ніде у світі. Це суперечить нормам демократичного устрою. Це більшовицький анахронізм. Враховуючи це, деякі ради демонструють свій демократизм, знімаючи з себе повноваження засновника газет і надаючи їм статус незалежних. І цю демонополізацію треба провести в масштабах усієї держави в рамках загальнонаціонального структуру-вання суспільства. Коли ми називаємо себе демократами, то повинні відокремити четверту владу від усіх інших видів влади. Газети Рад, ще раз підкреслимо, — нонсенс. 5. Серед складних і невідкладних проблем, з якими зустрілась суверенна Україна через об'єктивні і суб'єктивні причини, стала інформаційна незахищеність молодої держави. ЗМІ, які зробили так багато для утвердження самостійності, потрапили у стан гли- 327 Теорія журналістики бокої кризи. У зв'язку з різким зростанням цін на папір збільшились і поштові витрати, катастрофічно падають тиражі, а багато видань перебувають на межі закриття. Відсутність технічних можливостей і недостатня концентрація інтелектуального потенціалу не сприяють створенню чесного і правдивого образу України на світовій арені.
328 Висновки гносеологічний, естетичний і прагматичний рівні ЗМІ до сучасних світових стандартів, ошляхетнити українське суспільство інтелігентним способом співрозмови. 9. Перебуваючи у потенційній конструктивній опозиції до влади, преса повинна бути дзеркалом, яке відображає реальну картину життя, виражаючи і формуючи громадську думку. Але це не означає, що незалежні ЗМІ повинні концентрувати свою увагу лише на негативному, нагнітаючи підозрілість і невпевне ність, вдаючись до необгрунтованої критики, грубої полеміки. Українській журналістиці в нових умовах повинна бути властива конструктивна творча позиція. А тому вимагають закріплення в інформаційному законодавстві гарантії свободи засобів масової інформації. Як і в усіх демократичних країнах, при формуванні законодавчих актів у сфері ЗМІ слід дотримуватись принципу «більше свободи — більше відповідальності». 10. Вихід засобів масової інформації із важкої економічної кризи можливий за умов нормального функціонування ринко вих відносин. З метою створення необхідних умов для випуску газет і журналів у період переходу до ринку владні структури мають звільнити від податків на додаткову вартість і доходи ре дакції газет і журналів (крім комерційних), а також доходи під приємств поліграфії і зв'язку, одержувані від виготовлення і роз повсюдження цих видань. Таким чином, на шляху до ринкових відносин кожен крок нашого суспільства видається важким і болісним і для засобів масової інформації. Один із шляхів виходу з кризового становища редакційних, журналістських колективів, як показує практика, — розвиток принципів самоокупності і самофінансування. Сьогодні творчість без надійної економічної бази обійтись не зможе. Комерція і творчість стають взаємопов'язаними. Особливо, коли питання вирішується так: вижити чи ні. Отже, у центрі уваги мають бути ефективна підприємливість і бізнес. Додатковий шанс для виживання — організація та участь у роботі малих підприємств. І тут є чимало прикладів, коли подібні підприємства існують навіть при редакціях багатотиражних газет. Реальна віддача від них очевидна. Як очевидно й те, що цій формі видавничо-господарської діяльності слід приділити максимум уваги. Тим паче, що держава надає редакціям певні пільги, звільнивши їх як творчі організації від сплати внесків до спеціальних фондів. 329 Теорія журналістики Що ж стосується внесків на соціальне страхування та до Державного фонду сприяння зайнятості населення, то такі відрахування проводяться редакціями на загальних підставах. Принципова проблема — справедливий розподіл майна видавництв між редакціями і друкарнями. Діючи на основі підза-конного акту, видавництва, по суті, ошукують редакції, перетворюючи їх на жебраків, котрі повністю залежать від монополіста, що ними завжди були і воліють залишитися видавництва. Ще раз наголосимо: в умовах ринку видавничо-комерційна діяльність журналістських організацій — основа їх економіки. У здійсненні організаційно-творчих заходів не варто бути «чистими» журналістами, зупинятись тільки на жанровій палітрі. Кожен редакційний колектив має виробити творчо-економічну політику. 11. Комплекс винятково важливих міжнародних проблем укра їнської національної журналістики: Q психологічний аспект (українській журналістиці належить рішуче позбутись комплексу провінціалізму і меншовартості. Психологічна настанова, що тільки московські газети можуть мати власкорів за кордоном — чисто імперський синдром); □ політичний аспект (Україна стане державою лише тоді, коли вона буде включена у світову комунікативну систему, коли в міжнародних інформаційних потоках матиме свій голос. Інформаційна ізоляція нашої держави прямо б'є по національному престижу). Західний журналізм майже нічого спільного з нашим не має. Це зовсім інше трактування професії, способу творчого самовираження і виробничої організації, це зовсім інша технологічна комп'ютерна основа. В умовах дорожнечі на сировину і допотопної поліграфії треба рішуче йти на створення міжнародних видавничих корпорацій і не боятися ввезення до нас іноземного капіталу. 12. Важливим компонентом стратегії і тактики журналістської творчості є всебічна розробка основних засад економічної і со ціальної політики. Публікації періодичних видань і телематеріа- ли електронних ЗМІ у цьому сенсі мають бути позначені жанро вим розмаїттям і широким тематичним діапазоном. У цій проблематиці вирізняється кілька акцентів. Перший акцент: Справа не в курсі. Курс, який схвалено Верховною Радою, правильний, справа в його виконанні, в організації роботи. Другий акцент: Балансування між минулим і майбутнім знекровлює молоду державу, розриває суспільну свідомість, послаб- 330 Висновки лює владу, яка й без того важко спинається на ноги, постійно каталізує загрозу стабільності й громадянського миру. Третій акцент: Ніде правди діти — підстав для невдоволення людей багато. Суспільство перевантежене суперечностями. Проте не мітингами, "весняними" чи "осінніми" наступами і походами вони розв'язуються. Четвертий акцент: Цивілізована опозиція — це нормально і необхідно. Але далі не може тривати становище, коли одні відповідають за все, інші — ні за що. Більше того - постійно розхитують суспільство, перманентно закликають до протистояння владі, до антиконституційних дій і демонструють це. 13. У висвітленні проблем державності засоби масової інфор мації мають визначити магістральні напрями своєї діяльності: перший — всебічна підтримка державницьких сил; другий — консолідація здорових сил суспільства на конституційних засадах навколо побудови нової держави, зміцнення громадянського миру і злагоди; третій — вдумлива й аргументована пропаганда положень Основного Закону, а також найважливіших "ринкових" законів; четвертий — сприяння зміцненню взаємодії усіх гілок влади, прискорення судово-правової реформи; п'ятий — рішуче відстоювання демократичних завоювань, права на гласність, плюралізм, свободу совісті і слова. 14. Україна кровно зацікавлена в поширенні якомога повні шої інформації про її інтелектуальний, економічний, ресурсний потенціал, про її миролюбні прагнення, про різні сфери її куль турного життя безпосередньо з України, а не через не завжди об'єктивні засоби масової інформації її сусідів. Така інформація сприяла б міжнародному іміджу України, була б вкрай корисною для ділових кіл, спрямуванню інвестицій, встановленню і роз витку міжнародних зв'язків у сфері бізнесу, науки і культури. Входженню України в міжнародний інформаційний простір сприятимуть:
331 Теорія журналістики • створення умов, за яких якомога повніша об'єктивна ін формація про політичне, культурне, економічне життя нашого суспільства виходила.б саме з України і набула справді широко го міжнародного поширення. Зазначених цілей необхідно досягти шляхом: » укладення багатосторонніх і двосторонніх міждержавних угод і договорів у сфері інформації і телекомунікацій, книговидання, книгорозповсюдження і поліграфії;
ЗМІСТ Від автора З Вступ 5 Предмет і завдання курсу 7 Поняття «журналістика» 7 Університетська підготовка журналістів 11 Нова журналістська формація 20 Журналістика як мистецтво і як наука ЗО Інформаційний підхід у журналістиці 41 Суспільство і соціальна інформація 41 Відкритість інформаційного простору 47 Основні принципи інформаційних відносин 53 Доступ до інформації 59 Види інформації 66 Правила передачі інформації 69 Нормативна база діяльності преси 81 Свобода преси 81 Правові основи функціонування ЗМЇ 93 Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору 140 Норми професійної етики журналіста 145 Результативність журналістської діяльності 169 Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення 169 Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ 179 Ефективність і дієвість як різні типи результативності 189 333 Теорія журналістики Якісні методи у вивченні аудиторії ЗМІ 197 Проблема використання текстових факторів 204 Стратегія і тактика журналістської творчості 210 Журналістика як галузь творчої діяльності 210 Суспільство як духовне явище і журналістика 213 Людина і журналістика 222 Національне відродження і преса 227 Засоби масової інформації й утвердження державності 241 Соціальна практика і журналістська творчість 245 Система національної преси 262 Журналістика в системі соціальних інститутів 262 Масова комунікація 266 Нові електронні засоби 270 Структурні проблеми ЗМІ 280 Оновлювана генерація мас медіа 283 Взаємодія соціальних факторів і преси 301 Висновки 315 Підручник МОСКАЛЕНКО Анатолій Теорія журналістики Редактор — Ганна Дзюбенко Обкладинка — Ганна Набока Технічний редактор — Майя Притикіна Коректор — Тетяна Дрожак Набір - Володимир Дорощук Верстка - Віталій Димарчук Підп. до друку 15.05.98. Формат 60х84/І6. Гарн. Тайме. Папір офс. № 1. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 19,53. Ум. фарбо-відб. 19,85. Обл.-вид. арк. 21,02. Тираж 1 000 прим. Зам. АТЗТ "Експрес-об'ява", 252054, Київ-54, вул. Гоголівська, 22/24 |