Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
Принцип 8 Розуміючи, що різні ЗМІ працюють в різних умовах, і ці умови не є стабільними, владні структури мають обережно посилатися на правила, про які йдеться у принципі 7, і мають визнати, що всі, хто працює у сфері журналістики, має право виробити свої особисті стандарти поведінки — наприклад, у формі кодексів поведінки, де буде визначено, яким чином права і свободи журналістів узгоджуються з іншими правами, свободами та інтересами, з якими може виникнути конфлікт, а також обов'язки журналістів. Ми розглянули основоположні принципи преси, акцентуючи увагу, головним чином, на правдивості та об'єктивності, що найбільш актуальні у часи «смути» і переоцінки цінностей. Вони конкретизуються у більш окремих принципах, які визначають різні сторони їхньої діяльності. Дотримання принципів — важливий критерій напряму, характеру, рівня будь-якого видання. Основоположні принципи преси мають всеохоплюючий характер і тісно пов'язані з такими поняттями, як демократизм, гуманізм, плюралізм, загальнолюдські цінності. Ефективність і Розглянемо, насамперед, поняття резуль-, дієвість як різні типи тативності (ефективності і дієвості) жур- результативності налістської діяльності у концептуальній площині. Ці терміни так чи інакше походять від латинського слова effectus (підсумковість дії, її результативність), що означає наявність функціонального зв'язку. Словники стверджують, що будь-яка діяльність, яка розгортається в рамках даного процесу, повинна привести до певного результату. Наука і практика оперують різноманітними поняттями, що увібрали в себе смислові значення цих слів, але всі вони характеризують форми діяльності стосовно їх завершення. У масово-інформаційній діяльності поняття результативності використовується принаймні у трьох значеннях:
Поняття результативності преси стосується певного впливу 189 Теорія журналістики цілеспрямованої діяльності. Воно свідчить про реальний результат впливу преси на людину і суспільство. Для уточнення понять «дієвість» і «ефективність» зробимо невеличкий екскурс в історію. Термін «дієвість» почав використовуватися в журналістиці значно раніше, ніж термін «ефективність». Працівники газет і журналів зверталися до нього вже в 30-ті pp. «Як показує практика, — читаємо, зокрема, в одному з номерів журналу «Большевистская печать» за 1933 p., — під боротьбою за дієвість скрізь розуміють лише боротьбу навколо матеріалів викривального плану» (Большевистская печать. — 1933. — №3. — С 22). Це був початок тієї кривавої дієвості, що розквітла у наступні роки. До терміна «ефективність» підвищився інтерес у середині 70-х pp. Так, як же розуміти «дієвість» і «ефективність»? Наведемо такий історичний факт. Корчування лісів в Месопотамії, Греції, Малій Азії було спочатку дійовим засобом збільшення орних земель. Однак у результаті поля, позбавлені лісо-захисту, засохли, зачахли, покрились ярами і припинили своє існування як рілля. Тут, як бачимо, початок і кінцевий результат певної діяльності за своїм змістом не збігаються, вони неоднозначні. Ця обставина, безперечно, має враховуватись у нашому розумінні дієвості та ефективності. Під дієвістю преси слід мати на увазі оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи. Ефективність преси — поняття більш широке та ємке. Воно включає результати впливу преси на людину і суспільство, результати, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу. Таким чином, рівень ефективності засобів масової інформації та її конкретний вияв зумовлені, по-перше, характером завдань, мети, ідей, їх реальністю; по-друге, науковістю процесу поширення загальнолюдських цінностей; по-третє, ступенем прийняття або неприйняття, глибокого засвоєння людьми (аудиторією) тих же цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність. Останнє і є результатом впливу, який виступає в формі духовних і практичних ефектів. Практика переконує, що ефективність впливу преси, радіо і телебачення залежить від багатьох обставин: змісту, мети, яка поставлена; підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і методів впливу; особливостей аудиторії і рівня, на якому здійснюєть- 190 Результативність журналістської діяльності ся масово-інформаційна діяльність; впливу зовнішніх умов, середовища як на ЗМІ, так і на аудиторію. При визначенні поняття дієвості ми обов'язково матимемо справу з такими взаємодіючими компонентами, як наирям-кад-ри-засоби-форми-методи; аудиторія-регіон-середовище. Покажемо це на такій схемі:  Наприклад, позитивні якості засобів, форм і метбдів роботи визначаються, в першу чергу, їх здатністю забезпечити диференційованість і систематичність, планомірність і послідовність, гнучкість і глибину впливу на дану аудиторію за даних обставин. Ефективність засобів масової інформації відзначається винятковою багатогранністю. Вона лежить у площині «метод-результат». Конкретних проблем у цій сфері буде стільки, скільки невідповідностей між поставленою метою і кінцевим результатом. Вихідною точкою аналізу ефективності є з'ясування мети впливу. Звідси бере свій початок проблема дієвості (позначимо її як ПД). Проблема — різниця між поставленою метою (М) і результатом (Р): ПД = М - Р Вирішити цю проблему — значить привести у відповідність друге з першим. Отже, якщо М = Р, то зникає проблема, і тоді Д=М = Р. Мета — це серцевина діяльності засобів масової інформації, вона в кожній конкретній ситуації визначає зміст, вибір засобів, форм і методів впливу на свідомість і поведінку людей. Мета — 191 Теорія журналістики це майбутній бажаний рівень свідомості і вчинків мас, соціальних груп, колективів, окремих осіб. Цілеспрямована діяльність засобів масової інформації передбачає врахування об'єктивно існуючих можливостей. Мета ефективна тільки в тому випадку, якщо вона максимально відповідає потребам і можливостям суспільного розвитку (наприклад, ми говорили про спільність цілей на даному етапі розвитку нашого суспільства: самодостатня цінність особистості, національна ідея, ідея державності). Ефективність діяльності ЗМІ завжди оцінюється з урахуванням поставленої мети. Ефективність є власне мірою, ступенем досягнення мети. Терміни «ефект» і «ефективність» пов'язані між собою, але вони не збігаються. Ефект — це результат будь-якої діяльності засобів масової інформації, процесу споживання інформації населенням. Ефективність — не просто будь-який результат, а лише той, що збігається з наміром джерела інформації, і свідчить про досягнення цілей, які ставилися перед інформацією в процесі її створення і поширення. Отже, ефект — більш широке поняття, ніж ефективність. Серед ефектів ми знаходимо і ті, що підтверджують більш чи менш високу (чи відповідно низьку) ефективність інформації ЗМІ, і ті, що свідчать про повну неефективність цієї інформації, і ті, що збігаються з результатами, протилежними намірам джерела інформації (негативний, нефункціональний ефект), і ті, що є, так би мовити, нейтральними відносно ефективності, не мають відношення до неї. Усі цілі можна поділити на стратегічні (перспективні) і тактичні (поточні, ситуаційні, разові, вузькоспеціалізовані). Такий поділ умовний, бо на практиці, переплітаючись між собою в реальних обставинах, вони виступають як єдине, нерозривне ціле. Перспективні цілі мають загальний характер і органічно випливають із стратегічних завдань. Вони змінюються з переходом до нового стратегічного етапу і ніколи не можуть бути реалізовані відразу. Тактичні (поточні, практичні, окремі) цілі — це елементи загальної або стратегічної цілі. При оцінці ефективності слід враховувати і ті, й інші. Окремі цілі виступають, як правило, у вигляді практичних завдань. Загальні, стратегічні цілі диференціюються не тільки в часі, але і в просторі. У першому випадку в рамках загальних цілей виділяються окремі цілі. У другому випадку кожна загальна ціль 192 Результативність журналістської діяльності розпадається на ряд інших, які у своїй сукупності і становлять головну, загальну ціль. Ефективність роботи ЗМІ є співвідношення досягнутого у здійсненні цілей з відповідною цільовою установкою. Міра ефективності — це ступінь наближення до вихідної цілі. Категорія ефективності в широкому розумінні цього слова передбачає досягнення найвищих результатів при найменших затратах праці і часу. Проте ці поняття не можна переносити із галузі економіки на творчий процес, масово-інформаційну діяльність. Слід пам'ятати, що гармонійне виховання людей здійснюється під упливом багатьох факторів, а не тільки функціонування засобів масової інформації. Визначити їх заслуги, так би мовити, в «чистому вигляді» дуже важко. їм доводиться нерідко долати серйозні перешкоди, нейтралізувати вплив негативних факторів, зазнавати великих витрат і не завжди мати помітні здобутки. У всебічному вихованні людей, їх політичної культури розраховувати на легкі успіхи не доводиться. Тут потрібний тривалий час, треба виявляти найбільшу наполегливість і систематичність. Без цих якостей писати і приступати до ефективної роботи не можна. Явища морального і психологічного характеру не піддаються формальному вираженню у кількісних вимірниках. Друковане чи мовлене слово ефективне тоді, коли воно вносить істотні зміни в свідомість і вчинки людей. Уніфікованість ЗМІ дозволяє прогнозувати їх результати. Процес ефективності стає більш керованим. Щоб друковане чи мовлене слово було більш ефективним, треба всебічно знати аудиторію. Велика аудиторія диференціюється на багато напрямів. Зрозуміло, у масовому зверненні до всього суспільства (республіканські газети, журнали, радіо і телебачення) не можна врахувати всі можливі відмінності аудиторії. Головне для великої аудиторії — це її регіональний, національний і віковий склад. Звідси проблема планомірності, послідовності, цілеспрямованості, чітко систематизованого впливу. Мова йде про те, щоб у відповідності до запитів, нахилів різних соціальних груп населення і соціальних типів людей обгрунтувати найбільш раціональні методи і форми роботи преси, радіо і телебачення. Зростаючий потік інформації вимагає не тільки правильного поєднання різних каналів, але і врахування можливого обсягу інформації для різних категорій читачів, глядачів і слухачів. . 193 Теорія журналістики Відомий педагог К. Д. Ушинський говорив: «Вихователь повинен прагнути узнати людину, якою вона є в дійсності, зі всіма її слабкостями, і у всій її величі, зі всіма її буденними, дрібними потребами і зі всіма її великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати людину в сім'ї, в суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці зі своєю совістю» (Зібр. творів. — Т. 8. — С. 35). Диференційованість засобів масової інформації — необхідна умова їх ефективності. Які ж критерії ефективності діяльності засобів масової інформації? Відображаючи результати діяльності, вони визначаються багатьма аспектами якісних і кількісних означень. Ефективність — поняття ємке, багатогранне, комплексне. Про ефективність діяльності засобів масової інформації правомірно судити з сукупності ЇЇ виявів. Абсолютизування техніко-економічних показників при оцінці ефективності виховного впливу ЗМІ неодмінно призводить до недооцінки психологічних результатів, значення яких відіграє винятково важливу роль у визначенні життєвої позиції людини. Результати діяльності засобів масової інформації виявляються в двох параметрах, а саме — у свідомості і поведінці як великих соціальних груп, так і окремих людей. Відповідно до цього правомірно говорити про два рівня, дві форми ефективності — духовну і практичну, а, отже, про дві групи її критеріїв і показників. Зрозуміло, духовну і практичну, сказати б, поведінську, форми ефективності можна розділяти тільки умовно. У дійсності вони взаємопроникають, доповнюють і обумовлюють одна одну. Отже, за основу систематизації критеріїв ефективності правомірно взяти найважливіші властивості свідомості і поведінки як великих соціальних груп, так і особистості з точки зору знань, пізнавальної активності, почуттів, світогляду (переконань), трудової і громадсько-політичної діяльності, моральності. Критерії повинні всебічно характеризувати свідомість і вчинки людей. Про ефективність діяльності засобів масової інформації і, значить, про її критерії і показники правомірно говорити тільки з позицій змін у способі думок і почуттів людей, характері їх практичної діяльності. Кожному критерію властива індивідуальна визначеність. Не знаючи меж критерію ефективності ЗМІ, не можна судити про її сутність. Поняття межі включає всебічну характеристику: просторову, часову, кількісну та якісну, що дозволяє виділити загальні і специфічні критерії, а також розкрити структуру кожного з них зокрема. 194 Результативність журналістської діяльності Загальні критерії ефективності виражають переважно сукупні результати діяльності преси, телебачення і радіо за порівняно тривалий проміжок часу. Специфічні критерії свідчать про окремі досягнення разових заходів. Неоднакові, наприклад, критерії ефективності пропаганди світоглядних і технічних знань. Окремий ефект — це лише фрагмент загального впливу ЗМІ. Слід також мати на увазі, що одна справа, коли з'ясовується ефективність на рівні всього суспільства, інша — коли вона оцінюється на рівні особистості (читача, слухача, глядача). У першому випадку уваги заслуговують насамперед такі явища, як громадська думка, суспільний настрій. У другому — поряд з оцінкою соціальної активності людини важливо встановити, як преса впливає на формування її моральних якостей. У залежності від того, якою мірою проявляється вплив засобів масової інформації на ту або іншу настанову людини (пізнавальну, політичну, морально-етичну і т. д.), можна говорити і про рівень їх ефективності в плані, що розглядається. Провідним критерієм духовної сфери ефективності ЗМІ є переконання. Переконання — органічна єдність результатів раціонального пізнання об'єктивної дійсності та емоційно-оцінного ставлення до неї. На основі наукового світогляду, виробленої переконаності складається той моральний ідеал, той образ, згідно з яким особистість вивіряє свою думку і характер поведінки. Ідеал, концентруючи в собі все краще, що є в дійсності, передбачає майбутнє і ніби випереджає життя, відображає тенденції його розвитку. З'ясування морального ідеалу людини — необхідна передумова об'єктивної оцінки ефективності. Щодо всього суспільства чи окремого колективу ефективність виявляється в інтелектуально-психологічних явищах, що визначають спрямованість суспільної свідомості. Найважливіші показники цього критерію ефективності — стан громадської думки, суспільний і особистий настрій, суспільні емоції. Практичні критерії ефективності — це зворотний бік духовної форми ефективності. Дієвість впливу саме і досягає своєї найвищої точки, коли моральні норми, прогресивні ідеї, стаючи глибокими переконаннями, знаходять свій вияв у конкретній ситуації в формі дій, вчинків. Про людину судять не по її словах, а по її ділах. 195 Теорія журналістики Духовний і практичний ефекти завжди знаходяться в єдності, являють собою єдине ціле. У рамках практичної форми ефективності впливу ЗМІ її критеріями є: на рівні особистості — трудова і громадсько-політична активність, моральність поведінки в побуті, в сфері спілкування; на рівні окремого колективу чи суспільства в цілому — суспільно-політична і трудова активність людей. Критерій «трудова активність», як і всі інші критерії ефективності, виражається сукупністю показників. їх характер завжди визначається змістом безпосередньої практичної діяльності людей. У кожному конкретному випадку набір показників ефективності в рамках критерію, що розглядається, значний. Моральність поведінки — це критерій, який характеризує відповідність вчинків людей принципам прийнятій у суспільстві моралі, їх повсякденну поведінку в різних сферах суспільного і особистого життя. Джузеппе Гарібальді зазначав: «Цінність зерна визначається його врожайністю, цінність людини — тією користю, яку вона приносить своєму ближньому. Народитись, жити, їсти, пити і, нарешті, померти може і комаха... Людина живе життям, корисним для мас, справжнім духовним життям» (Золотые россыпи. — Одесса, 1960. - С. 9). Завдання ЗМІ полягає, зокрема, в тому, щоб, спираючись на особисті інтереси людей, піднімати їх на рівень суспільних інтересів. Категорія соціальної активності являє собою таке поняття, яке охоплює всі якості свідомості і поведінки людей. Вона виявляється не тільки в тому, що робить або зробила людина на користь суспільства, айв тому, як вона готується до того, щоб принести найбільшу користь. Соціальна діяльність людей виявляється у різних сферах життя суспільства: матеріально-виробничій, політичній, духовній, сімейно-побутовій. У кожній з них людина виступає в неоднакових ролях. Різний також ступінь суспільно корисної спрямованості та інтенсивності її діяльності. При оцінці ефективності з позицій критерію соціальної активності слід мати на увазі не тільки те, що людина реально дає суспільству в даний час, але і як це співвідноситься з тим, що вона може практично дати. Мова йде про ставлення людей до покладених на них обов'язків, про їх соціальну відповідальність. При розмові про критерії ефективності засобів масової інформації виникає питання: «А як їх застосовувати на практиці?» 196 Результативність журналістської діяльності Така проблема поки ще важко вирішується. Найчастіше переважає чисто кількісний підхід — ефективність оцінюють як суму часом різнопланових характеристик. Кількісні показники ефективності зачіпають переважно зовнішній бік діяльності засобів масової інформації. Якісні методи у При оцінці ефективності діяльності ЗМІ вивченні аудиторії ЗМІ необхідно враховувати її кількісні та якісні сторони. На їх єдності будуються методи визначення дієвості. Найбільш поширені з них: спостереження і опитування, аналіз результатів практичної діяльності людей у галузі матеріального виробництва, громадського і духовного життя. Шляхом опитування можна з'ясувати багато питань, які характеризують різні аспекти діяльності преси, радіо і телебачення, ступінь їх впливу на аудиторію. Вада анкетування та інтерв'ювання в тому, що часто фіксується суб'єктивна думка, яка залежить від психічного стану на момент опитування. Результати таких опитувань, як правило, виражаються кількісними даними. Сьогодні найбільш слабкою ланкою в дослідженні ефективності діяльності ЗМІ є нерозробленість методології, методики і техніки її виміру, аналізу і класифікації. Для визначення ролі засобів масової інформації як об'єкта ціннісного відношення проводяться соціологічні дослідження, які ставлять собі за мету:
Як правило, опитується 33% дорослого населення даної місцевості з дотриманням пропорцій представництва груп, що відрізняються за статтю, віком, освітою, соціальними ознаками та іншими характеристиками. Виводиться середній індекс (число відповідей, поділене на кількість опитаних). Так чи інакше, скажімо, кожне періодичне видання закріп- 197 Теорія журналістики лює за собою певну аудиторію читачів, масштаби і характерні особливості якої визначаються багатьма обставинами і факторами. Найвпливовіші з них — вік читача, його освіта, професія, громадська робота, місце проживання. З іншого боку, велике, якщо не вирішальне, значення має характер газети, рівень її професійного, літературного і поліграфічного виконання. Але який механізм взаємовпливу цих і багатьох інших причин і факторів? Адже в результаті такої взаємодії формується вибіркове ставлення читача до газети. У чому таємниця його прихильності? Це найскладніше питання в проблемі «читач-газета». У пошуках відповіді на нього ми можемо зробити певний крок уперед, якщо будемо розглядати газету як об'єкт ціннісного ставлення. Не можна вбачати в читачеві якийсь пасивний об'єкт, який піддається масованому впливу преси. Перед величезними масштабами і, на перший погляд, невідсічністю її методів, індивідуальна свідомість читача зберігає високу стійкість у своїй якісній визначеності. Більше того, преса взагалі не може ігнорувати думки, смаки, запити, оцінки читача. Значна частина читачів судить про газету по її дієвості. Чим частіше людина переконується, що виступ у пресі приносить реальний результат, що критика газети допомогла усунути недолік, тим вище авторитет друкованого органу, його ціннісне значення для читачів. Взагалі, дійова, перетворююча сила друкованого слова ні у кого не викликає сумніву. Але багато читачів не визнають за ним абсолютного характеру, і така оцінка більш правильна — вона відповідає дійсному стану речей. Адже не може редакція, публікуючи різні за рівнем підготовки, за фактичним змістом, за спрямованістю матеріали, гарантувати кожного разу їх неодмінну результативність на сто відсотків. Але результативність преси знаходить свій вияв не тільки у сфері негативних явищ і фактів. Газета допомагає читачеві у його виробничих, громадських і особистих справах. У залежності від ступеня цієї «участі» формується і ставлення читача до газети. Його оцінна позиція щодо друкованого органу в даному випадку буде одним із аспектів ціннісних суджень. У чому може виявитися «позитивна» допомога газети? Під впливом переконуючого, стимулюючого, імперативного начала друкованого слова читач роздумує, оцінює свої дії, звіряє свої плани і вчинки, орієнтується в подіях, вибираючи свою, оптимальну лінію поведінки. При цьому слід мати на увазі, що преса 198 Результативність журналістської діяльності тут не єдиний визначальний фактор. Але її роль, участь у цих процесах — безсумнівні. Газета допомагає: прийняти правильне рішення; зробити важливий крок в особистому житті; переконати кого-небудь у своїй правоті; визнати свою помилку; подолати сумнів, змінити свої погляди. Тобто авторитет газети як виразника і повноважного представника громадської думки, її переконлива могутність виявляються на боці того, чия поведінка, позиція, судження й оцінки більше відповідають суспільним інтересам, нормам і принципам моралі, загальнолюдським цінностям, об'єктивній логіці життя. У становленні оптимальної програми поведінки особи значне місце посідають такі інтелектуально-психологічні процеси, як подолання сумнівів, непорозумінь, так звана переоцінка цінностей, «розставання з ілюзіями», зміна точки зору, що особливо відчувається у наш час побудови демократичного суспільства, духовного та національного відродження. Роль газети як «посередника» в подоланні сумнівів, як фактора, який впливає на погляди та оцінки людей, — безперечна. Ставлення читача до газети виявляється і в формі визначень, які формулюються питанням: «Чим для вас є газета?»:
Облік подібних визначень необхідний тому, що вони мають, власне, характер оцінок. І тут ми знову переконуємось, що ставлення читача до газети формується, передусім, у сфері пізнавальних інтересів. Газета розглядається як засіб розширення загального світогляду людини. Справді, адже освіта не закінчується отриманням диплома або атестата зрілості. Усе життя людина постійно поповнює свої знання, щоб бути на висоті вимог, що ставить життя. І виявляється, що одним із найбільш доступних джерел є газета. Вона дозволяє читачеві без спеціальних знань поступово набути достатню кількість повідомлень для вільного орієнтування в питаннях, хоча і далеких від його професії або спеціальності, але таких, що являють для нього інтерес в даний час. Наприклад, робітник-металіст, систематично стежачи за виступами преси з питань сільського господарства, мистецтва, 199 Теорія журналістики моралі, може з часом стати досить інформованим у даних галузях знань, щоб самостійно оцінювати факти, самому робити правильні висновки, мати власну думку. Зрозуміло, потреба в газеті як джерелі знань неоднакова у різних людей. Існує широкий і складний світ читацьких інтересів, суджень, які утворюють систему ціннісних орієнтацій щодо преси. Вивчення проблеми сприйняття — завдання багатьох комплексних досліджень. Цей багатоплановий експеримент вимагає уваги з боку соціологів, психологів, лінгвістів, педагогів, філософів тощо. В основу нашого аналізу сприйняття повідомлень преси, радіо, телебачення покладено відомий психологічний фактор, який полягає у тому, що людина реагує так чи інакше на зовнішній вплив лише в тому випадку, якщо цей вплив активізує певну потребу, яка в свою чергу викликає стан напруження, що веде до діяльності, спрямованої на задоволення цієї потреби. Причому подібний вплив справляють не тільки обмежені потреби — в основі всякого наміру лежить потреба, яка веде до виникнення напруження. Зрозуміти поведінку поза потребою неможливо: кожна конкретна дія людини зумовлена конкретною потребою. При поясненні поведінки людини необхідно виходити не з її мислення, а з її потреб. Включення в комунікативне поле, проте, не означає ще повного та адекватного сприйняття повідомлення, що передається. Справа в тому, що існують бар'єри, які, на наш погляд, мають властивість спрямовувати сприйняття й обумовлювати реакції індивіда на сприйняття. У процесі сприйняття інформації, що передається через засоби масового впливу, за допомогою конкретного змісту повідомлення в читачеві, слухачеві, глядачеві активізується певна настанова, на основі якої і під прямим впливом бар'єра виникає певний психологічний стан. Психологи вже довели, що представники різних типів вищої нервової діяльності мають різну силу чутливості, сприйняття, тобто індивідуальні можливості людей по-різному виявляються при сприйнятті. Дослідники в галузі масової комунікації виявили велику кількість факторів, які впливають на сприйняття, а, отже, на результативність ЗМІ. До їх числа належить, зокрема, явище селективності, яке багато в чому пояснює той факт, що індивід сприймає повідомлення не прямо, не в тій кількості, не в тому вигляді, в якому 200 Результативність журналістської діяльності воно було передане комунікатором, а він сам визначає обсяг і вид повідомлень — деякі з них вибирає, інші залишає поза увагою. Яке саме повідомлення він вибирає, багато в чому залежить від самого реципієнта, його індивідуальних особливостей. Проте тут важливо не вдаватись до крайнощів. Все, що складає наше «Я», без сумніву, впливає на сприйняття інформації і на поведінку індивіда. Це дає підставу деяким авторам абсолютизувати роль індивідуальних особливостей при сприйнятті. У зв'язку з цим дуже гостро постає питання про соціальну відповідальність преси, радіо і телебачення (ми вже розглядали у попередніх розділах теорію «соціальної відповідальності преси») в справі формування нової людини, про створення таких форм повідомлень, які передаються по каналах масової комунікації і які, враховуючи поріг сприйняття, допомагали б соціалізації людини, засвоєнню нею позитивних норм і цінностей. Отже, сприйняття повідомлень масової комунікації індивідом пов'язане з дією бар'єрів — системою факторів, які мають властивість спрямовувати це сприйняття в той чи інший бік, обумовлювати реакції індивіда на сприйняте повідомлення. Тому бар'єр, який є елементом структури комунікативного поля, слід розуміти як фактор, включений у функціональну структуру дії. Тиранія, авторитаризм, зокрема, в його найсуворішому вигляді тоталітаризмі, починається тоді, коли пригноблюється людська думка, коли обмежується право людини вільно висловлюватися, без страху перед репресіями чи іншими формами відкритого та закритого терору. Ці форми обмежування, звичайно, зводяться насамперед до намагань встановити контроль над органами мас медіа або з боку керівної еліти, або з боку політичних сил, які намагаються силовими методами перебрати владу. Демократія — це певною мірою система взаємного «стримування та балансування» сил не лише між формальними гілками влади, але й також між всіма неформальними політичними силами в суспільстві. Це, зокрема, стосується країни, в якій відсутня система диференціювання та чіткого визначення повноважень трьох гілок влади, чим характерні країни, що скинули з себе репресивні кайдани тоталітаризму та стали на шлях становлення відкритого, громадянського, демократичного суспільства. Преса в таких умовах, зокрема, відіграє ключову роль. Вона має перетворитися з інструмента масової мобілізації суспільних верств на неформальний чинник громадського контролю, який здійснюється вільно та незалежно, без втручання будь-якої політичної сили чи урядової установи. Якраз така важлива функція 201 Теорія журналістики мається на увазі, коли говориться про пресу як про «четверту владу». У кожній демократії закладений певний елемент підозри до влади, до її концентрації, що може довести до її узурпації, до її зловживання. Тому демократія вимагає якомога більше механізмів взаємного «стримування та балансу» як по горизонталі, так і по вертикалі. Між трьома урядовими гілками влади ці механізми повинні бути чітко визначені конституційним порядком, або в найгіршому випадку — існуючим законодавством, чим нормуються формальні відносини між гілками влади та формальний, юридичний розподіл їхніх повноважень. Преса як та «четверта влада» і як той чинник громадського контролю, в якому, мабуть, найсильніше відчувається це властиве демократії недовір'я до влади, не входить у ці формальні параметри. Вона їх не може вирішувати, хоча може певним чином впливати на сам законодавчий процес, в якому відбувається природне, навіть здорове змагання між трьома державними гілками влади за певні політичні пріоритети. Небезпека полягає в тому, що преса, з одного боку, може стати об'єктом законодавчого обмеження певної сфери громадянських прав, а з другого - бути використана в політичних силових іграх, в яких одна політична сила буде намагатися зміцнити свої позиції, підготувавши для себе відповідний рівень «громадської підтримки», для чого буде потрібна преса. Коли співвідношення між трьома державними гілками влади, незважаючи на конституційні параметри, завжди буде розвиватися відповідно до динаміки політичної кон'юнктури, але за якимись прийнятними «правилами гри», преса ніколи не мусить визнавати ці правила. Вона діє сама по собі, відповідно керуючись, між іншим, одним загальним критерієм: там, де влада, там існує можливість для її зловживання. Ясна річ, це не єдина і, можливо, далеко не найважливіша роль преси. Однак, коли йдеться про ставлення преси, «четвертої влади», до трьох державних гілок влади, природна роль преси повинна бути така: відповідально, професійно, але все ж таки з підозрою, яка граничить з цинізмом, ставитись до представників владних структур. Це, очевидно, не означає, що журналісти повинні обов'язково вбачати в кожній урядовій ініціативі якісь прикриті мотивації чи якусь особисту вигоду для одного чи більше урядових чиновників. Власне, в тому і полягає відповідальна професійність журналіста, тобто його спроможність, насамперед, об'єктивно передавати всі факти, але завжди залишати відкритою можливість, що за всім викладеним на поверхні може щось приховуватися. 202 Результативність журналістської діяльності Професійність журналіста полягає в тому, щоб зрозуміти, відчути, де знаходиться та тонка моральна межа, через яку він не повинен переступати. На першій сторінці «Нью-Йорк Тайме» стоїть своєрідне гасло: «Всі новини, які слід друкувати». Можна перефразувати його таким чином: «Ми будемо друкувати все, що вам, посполитим громадянам, потрібно знати». Безумовно, громадяни демократичних країн мають право доступу до інформації, без якої вони не зможуть зробити поінформований вибір, без чого демократія неможлива. Для цього вони можуть опиратися в основному на засоби масової інформації. Тому те, що органи мас медіа вирішують висвітлювати, оприлюднювати, може стати потужною політичною зброєю, яку зможуть використати певні політичні сили в країні. З одного боку, преса знаходиться в позиції, здавалося б, аж занадто міцній, бо сама може вирішувати, що потрібно громадянинові знати, а що не потрібно. З іншого боку, оскільки вона стоїть поза всякою фактичною владою, вона лишається беззахисною перед намаганнями уряду з нею розправитися судовими чи навіть іншими методами. Проте слід відмежувати серйозну журналістику, яка вимагає дуже копіткої, високопрофесійної роботи, від тієї, що називають «жовтою журналістикою», тобто від публікації в газетах чи часописах брудних наклепів чи пасквілів на ту чи іншу особу. Для цього не потрібно навіть бути професіональним журналістом, хоча якщо такі статті пишуться на замовлення, то замовник, звичайно, шукатиме журналіста із «серйозною» репутацією, щоб його ім'ям можна було підмурувати наклепницьку брехню. Якщо відсутня певна юридична культура, якщо в суспільстві не існує певних юридичних норм, певних цінностей, то, з одного боку, бракуватиме необхідного правового контексту, де преса могла б виконувати свою регулюючу роль, а з другого — державні керівники та урядові чиновники набиратимуться більшої зухвалості займатися «брудним ділом». Без сильної, незалежної і результативної преси демократія не зможе розвинутися. Вона завжди буде під загрозою. Результативність — це суспільний обов'язок преси перед суспільством, перед народом. Система підвищення результативності, а отже, відповідальності засобів масової інформації перед суспільством обгрунтована експертами Європейського центру журналістики. Ця система включає використання будь-якого засобу неуря- 203 Теорія журналістики дового впливу на ЗМІ з метою підвищення відповідальності преси перед суспільством. Існує чимало інструментів такого впливу, включаючи акції окремих осіб і груп, регулярні зібрання, видання документів й інформаційних матеріалів, розробку специфічного підходу до окремої проблеми чи розробку довготривалого впливу на функціонування преси. Посилення результативності (дієвості, ефективності) ЗМІ йде у багатьох напрямах:
У Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» важливими є положення щодо реагування органів державної влади та місцевого самоврядування на критичні і проблемні виступи засобів масової інформації. Згідно з цим влада має вживати відповідні заходи, притягувати до відповідальності винних осіб та інформувати про це громадськість. А спростування матеріалів і фактів, які не підтвердились, оскарження їх через суд, судовий розгляд відповідних справ має здійснюватися згідно з чинним законодавством. Проблема На окрему увагу заслуговує така пробле- використання ма, як роль тексту в підвищенні ефектив- текстових факторів ності ЗМІ. Проблема раціонального використання власне текстових факторів все ще залишається надто гострою. Мова йде про цілу систему виражальних засобів журналістики, які необхідні і достатні для того, щоб досягти постійної і сталої ефективності масово-інформаційного впливу. Відомо, що журналіст висловлюється насамперед тоді, коли йому є що сказати, коли він озброєний життєвим досвідом, коли він може проникнути в гущу життя та аналізувати його. Тут слід, насамперед, пам'ятати про нерозривність думки і слова. Адже .слово,,мова — це безпосередня думка, а відривати думку від слова не можна. Журналіст — це той, хто знає, що сказати, і вміє зробити це професійно. 204 Результативність журналістської діяльності Еізноманітність жанрів відповідає різноманітності багатства лексики, різноманітнош стилістичних ресурсів. Книжна, розмовна, поетична лексика представлена в газетних матеріалах і в озвученій передачі. І все ж невідповідність між змістом і формою інколи ще відчувається. Рівень сприйняття інформації у людей значно зріс, а рівень подачі інформації інколи зростає повільніше. І тому людина відкладає газету або виключає радіо чи телевізор, коли читає чи чує набір стандартних фраз. Увага до стандартів на радіо і телебаченні — це основна умова для більш ефективного сприйняття тексту. Якщо виступає хай і заслужена людина, яка проте не володіє мовою, ефект буде інший. У газеті орфоепія не має ніякого значення. Тут за стандартністю слів втрачається думка. Тут треба відходити від стандарту. Для шифровки і дешифровки повідомлень використовуються різноманітні «коди», тобто принципи впорядкування інформації, своєрідні «мови» в широкому значенні слова. При підготовці повідомлень комунікатор використовує більший чи менший набір різноманітних кодів, які допомагають йому донести свої мотиви до реципієнта (або відкрити їх) — тут і адекватні лексичні засоби, й емоційні можливості, і психологічні прийоми, і будь-які інші засоби впливу на свідомість. Реципієнт, в свою чергу, використовує коди, що є в його розпорядженні, і, при тому чи іншому ступені збігання кодів, відповідно більш чи менш проникає у задум комунікатора. Якщо цей акт суміщення (повного чи часткового) відбувся, то є всі умови для того, щоб комунікація здійснилась. Можна сказати, що процес спілкування між кому-нікатором і реципієнтом ефективніший тоді, коли найбільше збігаються їх коди. Причому ці коди різні в усних і писемних виступах. • Проаналізуємо тексти республіканських, обласних чи місцевих газет. Рівень їх мовного оформлення з точки зору досягнення ефективності, безперечно, зростає. Але не так швидко, як хотілося б. Вади ще є, їх чимало. І що характерно — вони майже однакові для всіх. Не маємо можливості їх всі перерахувати. Але на деякі з них хотілося б звернути увагу. Не будемо наводити приклади, коли плутають слова. Прикро, коли журналісти просто не знають їх змісту, значення. Замість «вилощений франт» пишуть, наприклад, «вихолощений франт»... Цей і подібні приклади належать до казусів. Слід сказати про інше. Насамперед про те, що треба економніше, ефективніше використовувати слова. 205 Теорія журналістики Термінологія зараз вживається широко й уміло. Вдало це робиться в передачах радіо і телебачення, де слово прив'язується до об'єкта, про який іде мова. Але оновлення лексичного фонду — це не тільки впровадження нової термінології, це намагання висловитись нестандартно. Так, інколи вважають, що коли хочеш гарно говорити українською мовою, то треба вживати слова «позаяк» чи «відтак». Є чимало українських синонімів. Використання ж великої кількості слів, до речі, неправильно вживаних, не свідчить про грамотність. Газета «Літературна Україна»: тут пошук слова інколи переходить рамки доцільного. Наприклад, з'являється слово «оціночний цех» або такі фрази: «то був останній вереск моди»; «та й побрав її з усіма недівочими балансами». Пошук ефективного слова — то добре, але слово повинно мати конкретне значення. Часто зустрічаються, наприклад, фрази: «в умовах виробничих об'єднань», «створюються сприятливі умови» тощо. Треба звертатись до значення фрази, до смислового звучання слів. «Зустріч з покликанням» — «Зустріч з другом». Не можна об'єднувати їх. Читаємо в одній з газет: «Прийшла сюди на підприємство, щоб зустрітись з покликанням». Не можна вводити в текст високі слова, якщо йдеться про буденні речі. Або ось у радіопередачі «Доброго вам здоров'я» виступає вчений, який популяризував гарбуз. Він говорить так: «Тыква должна занять большое место в нашем питании, она занимает сейчас достаточное место; достаточно исследований в области тыквы». Треба вдумуватись в зміст кожного сполучення слів. Чи може бути «не мирна охорона здоров'я»? Навіщо ж писати: «Йдеться про мирну охорону здоров'я». Слово «мирна» тут, безперечно, зайве. Зрештою, кожне слово повинно правильно вживатись у контексті. Текстовий фактор ефективності журналістського впливу досягається й тоді, коли аргументація підпорядкована задуму. Ту ж приказку треба уміло використовувати, вона має бути вдало вмонтована в текст. До речі, приказки в сучасній публіцистиці вживаються недостатньо. Метафора в публіцистиці повинна бути виразна і переконлива, щоб людина образно уявляла собі той факт, про який повідомляється. А буває, на жаль, і так, що метафора відвертає увагу читача. «Треба перо тримати на пульсі...». Може слід було б «пульс» вживати не так часто, а тим більше — перо на пульсі... 206 Результативність журналістської діяльності Штамп і кліше — це необхідні засоби для газети. Вона не може обходитись без них. Але такі, скажімо, кліше, як «досягти консенсусу», «розвивати плюралізм» тощо — усе це надумані ознаки газетного матеріалу. Біда в тому, коли стаття перенасичена такими кліше і штампами. Тут треба хоч одну блискучу думку, і вона освітить всю будову нарису чи статті. Треба завжди дбати про те, щоб був свіжий погляд на речі, нестандартні виражальні засоби, і тоді все буде по-іншому, а матеріал почне грати свіжими барвами. Буває так, коли два-три кліше зливаються в одне, і тоді втрачається сама думка. Наприклад, таке кліше: «Гостинно розчинити двері», але в газеті написано так: «Здравниці широко розчинили свої корпуси». Можна розчинити двері, а не корпуси. В Укртелерадіокомпанії є список слів, які не треба вживати. Це, наприклад, «біле вугілля», «біле (чорне, зелене, м'яке, живе, навіть срібне) золото». Але, як не прикро, вони продовжують вживатися. З'явились навіть «живе срібло», тобто риба; «водне дзеркало», «майстри молочної справи». Особливо часто вживається слово «географія». «За останні роки зросла географія рейсів». Географія не зростає. Прикладів безліч. Можна навести їх дуже багато. Але висновок такий: треба уважно стежити за тим, що ми пишемо. Сам журналіст собі вищий суддя до того, як матеріал надрукований. Коли ж матеріал уже надрукований, тоді у ролі судді виступає читач. Суддя уважний і вимогливий. Тому до того, як матеріал надрукований, автор зобов'язаний дуже уважно прочитати його, не як автор, а як читач. Тобто бути до себе ще вимогливішим. Таким чином, спробуємо ще раз сформулювати визначення «критерію ефективності ЗМІ». Таким критерієм, очевидно, виступає єдність двох властивостей предмета масового інформаційного впливу — свідомості людей. По-перше, це властивість свідомості виявляти результати впливу, тобто ознаки існування самого ступеня реалізації поставлених цілей. По-друге, властивість, здатність трансформованої свідомості виступати мірилом роботи ЗМІ. А тому під критерієм ефективності ЗМІ слід розуміти, виходячи з визначення, єдність двох показників: присутність виховного ефекту (тобто змін у свідомості і поведінці реципієнта, що відповідає цілям впливу) і величина відношення цього ефекту до цілі впливу. Саме існування цього відношення виражає зміст поняття «критерій-ознака», змістом же поняття «критерій-мірило» є кількісне співвідношення «ефект-ціль». 207 Теорія журналістики Стосовно до сфери «знання» критерій ефективності ЗМІ у загальному вигляді виступає як показник величини відносин: Фактичні зміни у знаннях (ефект) Плановане збільшення (зміна) знань (ціль) Іншими словами, за наявності ефекту, що відповідає цілям діяльності ЗМІ, аналіз критеріїв ефективності ЗМІ перетворюється на аналіз показника цієї ефективності. У цілому в поняття «результативність» (ефективність і дієвість журналістської діяльності) слід вкладати те значення, яке воно має в інших науках, тобто більш точно оцінювати корисність, доцільність, своєчасність, завершеність й інші характеристики комунікативного процесу. Резюме Отже, функції і принципи є основою діяльності ЗМІ, підвищення їх результативності, високопрофесійного вирішення журналістами поставлених перед ними цілей і завдань. У поняття результативність (ефективність, дієвість) ми вкладаємо розуміння оцінного судження про характер ЗМІ, виконання ними своїх функцій і здійснення гуманістичних принципів. Під дієвістю преси слід розуміти оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи; у поняття ефективність слід вкладати весь результат впливу преси на людину і суспільство, результат, який можна вимірювати на рівні свідомості і практики й оцінити з точки зору суспільного процесу. ЛІТЕРАТУРА Батут А. Й., Бровченко Т. О., Борисюк І. В., Олійник Г. П. Національна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. — К., 1994. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио, телевидения. - М., 1991. Воспитательные функции средств масовой информации. — М., 1990. Горшков М. К. Общественное мнение. — М., 1988. Журналистика и социология. — СПб; Новгород, 1996. Іванов В. Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. — К., 1996. 208 Результативність журналістської діяльності Лубкевич І. Соціологія і журналістика. — Львів, 1997. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. — К., 1993. Пресса и общественное мнение. — М., 1987. Проблемы эффективности журналистики. — М., 1990. Прохоров Е. П. Проблемы эффективности журналистской деятельности. - М, 1987. Работа с письмами в редакции. — М., 1991. Региональная печать в годы перестройки: организационные факторы эффективности. — М., 1991. Реснянская Л. Л. Перспективные направления повышения эффективности СМИ // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика. — 1987. — №5. Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві. — К., 1996. Свитин Л. Г. Как повысить эффективность журналистской работы? — М., 1987. Семенько А. А. В поисках гуманистического пути. — Воронеж, 1991. Эффективность печати. — Л., 1985. Эффективность журналистской строки. — К., 1987. Українська журналістика. — К., 1996. Шаповал Ю. Г. Личностные методы повышения эффективности средств массовой информации. — К., 1989. Питання для обговорення
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ |