Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
/7. Соціально-психологічний план. Функції поділяються на три групи. 1. Посилення впливу моральних цінностей на поведінку і ді яльність людей, посилення інтеграції суспільно-політичних інте ресів з особистими, підвищення значення моральних і культур них цінностей та етичних норм, посилення у свідомості людей настанов щодо оточуючої дійсності. Люди відчувають задоволення від сприйняття інформації, яка підтверджує їх цінності, і переживають напруження, коли сприймають відомості, що суперечать їх цінностям, інтересам, сподіванням, думкам.
Психологічна природа функції малих змін і функції конверсії близька, різний тільки ступінь інтенсивності виявів факторів, які сприяють здійсненню цих функцій. Для здійснення конверсії необхідне ослаблення впливу групових цінностей до мінімуму і досягнення гласності в конфліктних ситуаціях. Слід зазначити, що один із психологічних ефектів, який досягається за допомогою засобів масової інформації, — це емоціоналізація аудиторії, вона сприяє конверсії. Будучи справедливим за умов стабільного суспільства, загальне співвідношення функцій посилення, малих змін і конверсії, 178 Результативність журналістської діяльності за провідної ролі функції посилення, серйозно змінюється в нестабільному суспільстві. Соціально-психологічна функція посилення впливу раніше створеної ціннісної орієнтації відходить на другий план. III.У світлі функціональної теорії загальні функції засобів ма сової інформації розглядаються з точки зору збіжності и незбіж ності очікуваних цілей і одержання результатів. Ці функціональні ефекти визначаються як відкриті функції, а непередбачені — як приховані. IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб: а) дати читачеві задоволення від інформації, яка необхідна йому при вирішенні різноманітних життєвих, соціальних і побу тових проблем — утилітарний ефект; б) дати задоволення від інформації, яка прямо або опосеред ковано підтримує цінності певної соціальної групи читачів — престижний ефект; в) дати задоволення від інформації, яка підтримує думку чи тача щодо певного суперечливого питання — ефект посилення позиції; г) задовольнити пізнавальні інтереси читачів — гносеологіч ний ефект; д) дати задоволення від емоціональної розрядки — емоційний ефект. Загальна функціональна ефективність засобів масової інформації залежить від того, наскільки задовольняються інтереси аудиторії шляхом реалізації названих ефектів. Принципи В умовах нинішньої буремної демокра- журналістики тизації і політизації суспільства, коли полі- як основа ефективного тичний плюралізм став реальністю, тради-функціонування ЗМІ ційні принципи преси, природно, осмислюються по-новому. Цілком очевидно, що їх старе, догматичне тлумачення стало історією тоталітарної журналістики. Але сьогодні висловлюється й таке судження: повна відмова від принципів преси, як часом роблять ультрарадикали, була б свідченням наукового нігілізму та й просто безкультур'я. Справа в тому, що й при новій владі з'явилося немало людей при посадах, які переконані, що головне призначення преси в тому, щоб впливати на свідомість і настрій мас у бажаному для 179 Теорія журналістики владних структур напрямі. Пресу знову тлумачать як вулицю з однобічним рухом, по якій пропускаються потрібні повідомлення, вказівки, лозунги від керівників до керованих. Знову повторюються догми марксистсько-ленінської теорії, щоправда, під новим соусом, про те, що трудящі самостійно, без допомоги партій та їх програм (як, наприклад, було заявлено на науково-практичній конференції УРП на початку 1993 p., присвяченій проблемам ЗМІ) не в змозі виробити наукове, теоретично вірне розуміння шляхів розвитку суспільства. Як же слід розуміти основоположні принципи преси із сьогоднішньої точки зору? Питання про принципи, керівні підвалини діяльності журналістики завжди були одними з найважливіших у науці про журналістику і в журналістській практиці. Значення теоретичної роботи у цій сфері для практики журналістики важливе тому, що журналіст, оволодівши системою принципів теоретично і практично, зможе у своїй творчій діяльності свідомо, цілеспрямовано, всебічно, глибоко, а, отже, ефективно вирішувати проблеми, що виникають. Що ж таке «принцип» як поняття? Принцип — це основа, початок, керівна ідея, правило. Насамперед, розглянемо співвідношення термінів «закон», «закономірність», «принцип». На відміну від законів принципи мають нормативний, директивний характер, хоча теж є відображенням об'єктивних процесів. Закони існують об'єктивно, незалежно вщ людей; принципи формуються, встановлюються людьми на основі осмислення законів. Філософські принципи являють собою визначальні вимоги, що використовуються для організації науково обгрунтованої дії в інтересах суспільства. Принципи сприяють оптимальності в діях людей, служать регулятором їх поведінки. З точки зору філософії і політології принципи — це відображення у свідомості людей суспільних явищ, історичних процесів. Можна сказати, що принципи створило життя. Специфіка принципів полягає у відображенні існуючих і відносно постійних у часі групових чи корпоративних інтересів (раніше існував термін «класовість», ми ще зупинимося на цій проблемі). Цим вони відрізняються від норм. Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи із загальнолюдських інтересів, відображають найістотніші й відносно постійні за часом інтереси. 180 Результативність журналістської діяльності Принцип — це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу, в даному випадку — журналістиці. Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єднаних спільністю методів і мети, становить зміст її принципів. Систему принципів сучасної журналістики можна зобразити з допомогою такої схеми:  Усі принципи преси так чи інакше тісно пов'язані з нормами службової чи професійної етики журналіста (про це детально йшлося у попередньому розділі). Ще раз підкреслимо, що шляхи до здійснення принципів сучасної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах: правдивість та добросовісність; аналітичне та суб'єктивне трактування дійсності; професійна мораль. Добре й погане, нове й старе, досягнення та вади можуть співіснувати у творі журналіста відповідно до їх співвідношення у реальному житті. Будь-яка інша пропорція, тобто сутність журналістської роботи, не досягатиме поставленої мети, не впливатиме активно на суспільний поступ. Саме тому природне співіснування позитивного та негативного у фактах і явищах тісно пов'язане насамперед з поняттями правдивості та об'єктивності соціальної інформації, без яких жодна публікація не досягає поставленої мети. Зупинимося на цьому детальніше. Правдивість інформації — 181 Теорія журналістики це не значить, що преса, радіо чи телебачення повідомляють повністю достовірні факти, вони мусять ще й висвітлювати події, явища дійсності з певної позиції. Без цього не можна обійтися, якими б об'єктивними ми не намагалися бути. Журналіст так чи інакше має свої думки, захоплення, інтереси тощо. І тому мимоволі подає фактичний матеріал так, начебто пропускає його через себе. Це може виражатися у відповідному коментарі або навіть у кількох словах, які дають певну оцінку. Можна також висловити своє ставлення до того чи іншого факту інтонацією голосу, якщо йдеться про радіо чи телебачення, або відповідним одягом, як це було з чорним вбранням дикторів московського телебачення під час серпневих подій 1991р. Отже, можемо зробити перший висновок: звичайно, одним із основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо. Натомість, на відміну від сучасних апологетів нової «незалежної» вітчизняної журналістики та відомих тверджень про незалежність журналіста, мусимо погодитися з пріснопам'ятною тезою незабутнього Ілліча з його епохальної праці «Партійна організація та партійна література» про те, що абсолютно правдивих чи незалежних журналістів, письменників і т. п. немає й бути не може. Чому ми прагнемо бачити поняття «достовірність», «точність» та «правдивість» соціальної інформації в їх органічній єдності? (Йдеться, насамперед, про достовірність та об'єктивність саме соціальної інформації, пов'язаної із самою суттю журналістської творчості). Журналістський твір, який розглядає окреме явище без достатньо описаних координат, не досягає своєї мети, і не повністю правдивий. Більше того, така стаття чи нарис можуть мати риси політичної короткозорості, вносити плутанину, формувати викривлену позицію, оскільки не дають уявлення про ціле, про тенденцію, напрямок розвитку процесів та явищ у суспільстві. У будь-якому об'єкті соціальної інформації потрібно шукати соціальну природу явища, тобто називати речі своїми іменами. Яким же чином досягається така творча позиція? Нехай це звучить дещо патетично, але за перо слід братися лише чистими руками і з відкритим серцем. Внутрішнє єство журналіста, або, інакше кажучи, внутрішній світ відбивається в його слові. Якщо людина підла чи підступна, якщо її моральні принципи різко розходяться з десятьма біблійними заповідями («не убий», «не вкради», «возлюби ближнього свого» і т. д.), то вона здатна на 182 Результативність журналістської діяльності будь-яку деформацію, радикальну заангажованість у найгіршому розумінні цього поняття при відтворенні соціальної інформації. Характерною рисою правдивої соціальної інформації є тлумачення позиції, яка виникає у автора внаслідок розкриття, класифікації та аналізу фактів. Ця позиція починається з мотивації, яку обирає журналіст, відшукуючи істину, а також при її публічному висвітленні. Узгодження фактів з об'єктивною логікою — єдиний шлях до відносної об'єктивності у пошуку істини. До поняття правдивості соціальної інформації слід додати ще три важливі елементи: □ проникнення в будь-який матеріал до найменших подро биць; Q достовірність та обгрунтована оцінка журналістом об'єкта зображення — ситуації чи особи; □ точність у відображенні будь-якого факту, написанні чи ви- мовленні імені, дати, цифри. Тепер кілька слів про класовий характер правдивості соціальної інформації. Хоч і модно тепер говорити про безкласовість суспільства, безкласовим воно від того не стане. Можливо, поняття «класовий» слід замінити словами «груповий», «корпоративний» тощо. Відповідно і в пошуку, доборі та інтерпретації фактів у журналіста так чи інакше виявляється класовий підхід. Щоб там не говорили сьогоднішні розумники, але газета чи телеканал, який фінансується, скажімо так, багатими людьми, відповідно й пильнує їхні інтереси. Отже, цілком природним є висновок: в оцінці фактів та явищ завжди виступають цілі та інтереси, а також принципи, ідеї, постулати певного класу чи певного прошарку суспільства. Це може бути депутатський корпус, банківські кола, міська адміністрація, кооператив по закупівлі сільськогосподарської продукції тощо. Постійно виникає потреба оцінювати характер інформаційних процесів та їх вплив на суспільну свідомість. Не секрет, що від рівня розвитку та вдосконалення пропаганди значною мірою залежить активна позиція тих чи інших споживачів інформації, безпосередня реалізація соціальної активності особи в громадському житті. Відомо також, що інформаційні структури посідають одне з важливих місць поряд з іншими інституціями та організаціями в налагодженні нормального функціонування суспільства. Наукова проблема соціальної інформації в пресі, на радіо і телебаченні нині розглядається суто в контексті теорії журналістики, і, практично, є «білою плямою» в філософській, психологічній та 183 Теорія журналістики політичній літературі. Все ще у зародковому стані процес пошуку форм і засобів підвищення ефективності інформаційних процесів в сфері журналістики. І особливо в Україні. Важливо підкреслити, що якість соціальної інформації в пресі, на радіо і телебаченні виявляється, насамперед, у об'єктивності, науковості, у повному розкритті характерів, суттєвих рис, у показі основних процесів, тенденцій, явищ. Тільки за таких умов можна оцінити й інші її важливі риси: суспільне значення, наявність справжніх духовних цінностей, зображувальні засоби (стиль, мова, жанрова довершеність, мотиви цілеспрямованої дії тощо). Лише коли усі вказані елементи виступатимуть в органічній єдності, можна говорити про результативність соціальної інформації. Якщо, приміром, окреслюємо межі негативного явища, то дуже важливо бачити причини, які його породжують. Але трапляється й так, що зібрані факти з позитивним зарядом добираються без урахування наукової методології, тоді ефективність виступу журналіста дорівнює нулю. До такого типу неточної інформації, в якій не може бути мови про принцип правдивості, належать публікації, де використовуються розрахунки господарських результатів у процентах. Згадаймо, як не так давно рясніли в газетах, звучали по радіо і на телебаченні переможні реляції з колгоспних ланів та заводських цехів. Звичайно, завжди потрібна повна і правдива інформація. Це — основа методології дослідження і мотивації творчості. Соціальна інформація може бути правдивою лише тоді, коли вона є повною і в цьому розумінні — точною. Чи мають журналісти громадянську мужність визнати, що продукуються нерідко статті, де є невірні факти, висловлюються думки, які не відповідають часу, реальному розвитку суспільства? У більшості випадків неточності подібного типу йдуть від неповного дослідження фактів чи явищ, від збігу деяких ознак чи елементів явища. Так само як не можна уявити куб у двох вимірах, так і суспільний факт не може бути представлений у одномірному або двомірному визначенні. Від журналіста чекають не тільки істини, а й повного відображення дійсності — це основний предмет нашого дослідження, нашої творчості. Точність завжди повинна бути тісно пов'язана з мотивами журналіста, з його гіпотезами і добросовісністю. Справжня публіцистика не допускає навмисного викривлення фактів та явищ. Без цього найважливішого етичного принципу порушуються основи взаємин автор — творець — аудиторія, перестає функціо- 184 Результативність журналістської діяльності нувати або деформується дія всіх інших факторів. Звичайно, й у недобросовісних журналістів часто-густо знаходимо гострий образний стиль, логічну конструкцію публікації, оперативність інформації, але в такому випадку виступ у пресі веде до дезорієнтації, обману, має місце відсутність елементарної порядності. Поняття професійної моральності — це особлива сукупність спеціальних норм моралі, а також додаткові норми, правила і принципи поведінки, прийняті в тому чи іншому колективі працівників. Полеміка, яка час від часу виникає в наукових колах, незважаючи на різні позиції сторін, призводить до думки, що моральні норми, правила та принципи конче необхідні у будь-якій професії, а надто у сфері творчій, де вони відіграють свою суспільну роль. З повним правом цей висновок можна віднести до журналістики. Відомо, що вплив будь-якої публікації, її соціальний ефект залежать значною мірою від особи автора, його престижу й авторитету. Чому ми завжди шанували й шануємо наших кращих публіцистів, таких як Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Павлик, Симон Петлюра. Тому що творець завжди сприймається як цілісний образ в усьому його культурному, політичному та моральному виявленні, у єдності справи і слова. Недаремно свого часу сказав поет: "Поэтом можешь ты не быть, но гражданином — быть обязан!" З повним правом можемо твердити, що у цих рядках висловлено стислу формулу журналістської етики. Суть цього поняття виходить далеко за межі професійних обов'язків, добросовісності, точності, правдивості, об'єктивності та відповідальності. Професор Ясен Засурський (Москва), зокрема, надає великого значення проблемі журналістської етики як важливому фактору ефективності публіцистики. Проблеми етики, як підкреслює він, є надзвичайно важливими з професійної точки зору, особливо у справі навчання журналістів, виховання в них духу справжньої моральності, авторитету професії, а з авторитетом журналістики пов'язана й дієвість преси. Поняття справжньої журналістської етики є багатогранним. У різних авторів знаходимо різні тлумачення журналістської етики, до якої входять: Q правдивість, □ переконаність і принциповість, Q організованість і дисципліна, 185  Теорія журналістики□ швидка орієнтація в конкретно-історичній обстановці, Q правильна оцінка ситуації. Моральна відповідальність журналіста виявляється у виборі теми, а також у моральній мотивації його твору та виборі того чи іншого засобу відображення. Звичайно, коли йдеться про моральне обличчя творця, його -моральну відповідальність, слід мати на увазі й те, що деякі з аспектів необхідні для будь-якої людини. Але існують такі вимоги, які притаманні чи, скоріше, обов'язкові для журналістів. Окреслюючи параметри журналістської етики, можемо визначити деякі характерні особливості, без яких унеможливлюється створення публіцистичного явища, що має суспільне значення та базується на таких визначальних принципах:
Головне, про що слід пам'ятати завжди — це усвідомлення етики як знаряддя захисту істини, відстоювання своїх принципів. Сумлінність — одна з найсуттєвіших норм журналістської етики. І це не лише особиста справа журналіста, але й суспільна вимога. Ніхто не може протидіяти нормам моралі, оскільки своїми несумлінними діями така людина підриває довіру до журналістики взагалі. Журналіст має одну величезну перевагу і водночас відповідальний обов'язок — він мусить діяти сумлінно, в рамках закону зібрати якомога більше фактів та документів, які незаперечно доводитимуть його правоту і точність, тобто базуватимуться на принципах правдивості й об'єктивності. Кожен має право висловлювати свою думку, але ніхто не має права дезінформувати суспільство. Навмисне викривлення фактів, інсинуації та підтасовки дуже близько межують з криміналом, особливо, якщо мають суспільний резонанс. У 1994 р. представники країн — членів Ради Європи, зібравшись у Празі на Європейську конференцію, присвячену політиці у галузі мас медіа, проголосили такі принципи: 186 Результативність журналістської діяльності Принцип 1 Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Ця роль вимагає від журналістики діяти таким чином:
Принцип 2 Журналістика спирається у своїй діяльності в різних електронних та друкованих засобах інформації на фундаментальне право на свободу слова, гарантоване ст. 10 Європейської конвенції про права людини. Принцип З Для того, щоб журналістика реально сприяла демократичному розвитку суспільства, їй необхідно мати:
Принцип 4 Маючи на увазі фундаментальну роль журналістської свободи слова у суспільстві справжньої демократії, будь-яке втручання у журналістику з боку громадських владних структур повинно:
187 Теорія журналістики Принцип 5 Перевага (підтримка) з боку владних структур, і відповідно тих, хто зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:
Принцип 6 Фундаментальна функція журналістики у демократичній країні передбачає, що всі, хто займається журналістикою, здійснюють це відповідально і дотримуються етичних норм, а головне не втрачають своєї незалежності та критичності. Журналістика має служити свободі слова, що включає право одержувати та передавати інформацію, поважаючи при цьому інші фундаментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Європейська конвенція про права людини. Принцип 7 Практика журналістики у демократичному суспільстві виробила цілу низку норм, які ввійшли до багатьох професійних кодексів поведінки. Це такі «неписані закони», як:
188 Результативність журналістської діяльності тичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження. |