Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
Засоби масової інфор- Преса, телебачення і радіомовлення пок- мації та утвердження ликані керуватися державницькими державності принципами при висвітленні важливих по- дій, що відбуваються в Україні, формуванні громадської думки з точки зору національних інтересів українського народу. Прикладом цілеспрямованих зусиль засобів 241 Теорія журналістики масової інформації в цьому напрямі може слугувати конституційний процес і висвітлення його пресою, телебаченням і радіомовленням. Практично всі газети опублікували у повному обсязі, або ж у викладі інформаційно-методичний матеріал "Конституція України: "проти" і "за", започаткували спеціальні рубрики. За період обговорення проекту Основного Закону України, приміром, у друкованих та електронних засобах масової інформації України було подано тисячі пропозицій та зауважень до проекту. Коли ж Конституція стала реальністю, ЗМІ започаткували новий етап — широке і різнобічне висвітлення соціальних та політико-правових аспектів прийняття Основного Закону. Особливою популярністю користувалися цикли телепрограм "Азбука закону", "Відкрита студія", матеріали газетних рубрик: "Слово депутата", "Наш Основний Закон" та ін. Такий творчий підхід характеризує роботу багатьох редакційних колективів. З прийняттям Конституції України, наголошувалось у пресі, процес державотворення не завершується. Конституція дає змогу на її основі розробляти закони, які сприяли б поліпшенню економічного становища, дали б простір для розвитку всіх продуктивних сил суспільства. Значну роботу преса, телебачення і радіо провели, висвітлюючи підготовку до першої річниці Конституції України. Задовго до цієї дати періодичні видання ввели на своїх сторінках спеціальні розділи, тематичні сторінки, широко залучали до виступів працівників органів влади, місцевого самоврядування, керівників різних рівнів, юристів, лідерів політичних партій і рухів: газета "Деснянська правда", наприклад, разом з Чернігівською облдержадміністрацією провела "круглий стіл" представників дев'яти політичних партій на тему "Конституція України та шляхи впровадження її в життя"; видання Львівської облдержадміністрації -газета "Український шлях" - заснувала рубрику "Відкритий мікрофон", мета якої підтримувати зв'язок редакції з читачами; угорськомовна газета Закарпаття "Карпаті ігаз со" ("Карпатське слово правди") провела на своїх сторінках широке обговорення теми "Конституція України і національні відносини"; ямпільсь-ка районна газета "Голос часу" Сумської області відкрила на своїх шпальтах заочну школу "Вивчаємо Конституцію України", яку ведуть учені-юристи. Вирішуючи широке коло творчих питань у висвітленні конституційної тематики, редакційні колективи спрямовують набутий досвід, інтелектуальний потенціал на всебічну пропаганду ініціатив усіх гілок влади з питань державотворення. 242 Стратегія і тактика журналістської творчості Переважна більшість періодичних та електронних засобів масової інформації міцно стоїть на державницьких позиціях, послідовно та аргументовано висвітлюють питання побудови громадянського суспільства, виховання молодої зміни на засадах національної ідеї. Так, обласна газета "Наддніпрянська правда" опублікувала серію матеріалів під рубрикою "До 80-річчя Української революції", в яких, зокрема, проаналізувала кожен із чотирьох проголошених Центральною радою Універсалів, що стали важливою віхою у творенні української державності. Центральні видання, регіональні ЗМІ — від республіканських до районних і обласних газет - прагнуть розкрити принципові засади української національної політики, що сформульовані у Конституції, а також у низці відповідних законів. На шпальтах видань систематично виступають представники владних структур, народні депутати, політологи, юристи з питань збереження міжнаціональної злагоди і толерантності. Це особливо характерно для ЗМІ регіонів, де проживають представники різних націй і народностей, - Донецької, Луганської, Закарпатської, Чернівецької, Одеської областей. На сторінках газет "Донбасе", "Донеччина", "Наша газета", "Срібна земля", "Молодий буковинець", "Одеські вісті" та інших знайшли постійне місце матеріали про долі людей різних національностей. Проблеми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар та осіб інших національностей, відродження і розвитку їхньої культури знаходяться у центрі уваги державної телерадіокомпанії "Крим". Вона широко розповіла, зокрема, про міжнародний симпозіум, який провела Верховна Рада України за сприяння американської правозахисної організації "Фрідом Хауз" та міжнародної організації з питань міграції. У циклових передачах "На актуальну тему" (кримськотатарська мова), "Форунг" та "Хронос" (німецька мова), "Болгарські зустрічі" (болгарська мова) порушувалися такі важливі теми, як отримання громадянства України, виділення земельних ділянок для переселенців, допомога держави в індивідуальному будівництві, працевлаштування представників депортованих народів. У телепередачах, публікаціях газет "Крымские известия", "Крымская газета", "Кримська світлиця", в міських і районних газетах певною мірою висвітлюються питання відродження національних культур: вивчення мов, відкриття національних шкіл, проведення днів національних культур. Кримські газетярі і те-лерадіожурналісти не обійшли увагою наукову конференцію "Проблеми етнічних меншин". 243 Теорія журналістики Аналіз матеріалів переконує, що кримськотатарська преса послідовно підтримує українську державність, бачить Крим як національну, а не територіальну автономію у складі України, публікує чимало матеріалів з історії українсько-татарських зв'язків, а також з критикою зазіхань на Крим певних політичних кіл Росії. Напрошується й інший висновок: у Криму виходить чимало газет антиукраїнської, шовіністичної, комуністичної орієнтації, спільним для яких є неприйняття всього українського як "націоналістичного", "бандерівського", хоча ці російськомовні видання нічого дивного не вбачають у тому, що на терені України вони є яскравими виразниками російського великодержавницького шовінізму. Спекулюючи на економічних негараздах, видання в усіх бідах звинувачують незалежність України. Зважаючи на істотне погіршення мовної ситуації в країні, триваючу русифікацію засобів масової інформації, особливо в Криму, східних та південних регіонах держави, а також інформаційну експансію з боку зарубіжних держав, працівники місцевих засобів масової інформації порушують питання про необхідність на законодавчому рівні запровадити гнучку податкову політику щодо національного книговидання та преси. Характеризуючи пройдені Україною шляхи суверенності, засоби масової інформації наголошують, що на наших очах і за нашою безпосередньою участю відбувається бурхливий і невідворотний процес оновлення суспільства. Україна виходить на світову арену як суверенна, миролюбна, демократична держава. На цьому фоні відверто антиукраїнською, антидержавною виглядає стаття протоієрея Льва Торундо "Непереможна і легендарна", опублікована в міській газеті "Красный луч" Луганської області, засновниками якої є Краснолуцька міська Рада народних депутатів та колектив редакції. У державному виданні устами українофоба в рясі паплюжиться символіка незалежної держави. Автор висловлює своє обурення, що на українській гривні зображені не легендарні герої — маршал Г. Жуков чи Петро І, а "зрадник українського народу Мазепа". Протоієрей буквально знущається над Гербом України, святотатствує над Державним гімном, бо з нього, мовляв, "У папуасів чи на островах Гвінеї продовжують сміятися", одночасно оспівуючи сталінський гімн УРСР. Тим часом у Донбасі є чимало російськомовних видань, для яких інтереси незалежної України, свого краю, міста — пріоритетні. Вони належним чином висвітлюють і "ринкові" теми і теми 244 Стратегія і тактика журналістської творчості національно-культурного та духовного відродження. Серед них — редакція маріупольської газети "Приазовский рабочий", в публікаціях якої відсутні галасливість, згладжування гострих кутів, під-тасовка фактів, пристосування їх під інтереси партій, рухів. На першому плані тут у характеристиці суспільних процесів — відвертість, об'єктивність, аргументованість. Значною мірою впливають на нинішню політичну та соціально-економічну стабільність у багатьох регіонах ефективні упе-реджувальні дії місцевих органів виконавчої влади і самоврядування, політологів, громадських діячів, оперативне реагування на складні проблеми життя за допомогою засобів масової інформації. Це дозволяє не лише вчасно знімати соціальну напруженість, але й виховувати державницькі переконання серед широких верств населення. Що стосується місцевої преси та її впливу на утвердження державності, то тут існує проблема, що не знаходить свого вирішення. Через брак коштів підприємства поліграфії та засобів масової інформації не в змозі оснащуватися сучасною технікою. Уже сьогодні їх досить впевнено витісняють з ринку нечисленні поки що, але мобільні сучасні видавничі структури інших форм власності. Держава може втратити власну поліграфічну базу, а це питання має не тільки економічне, але й політичне значення. Справа загострюється у період виборів. Якщо сьогодні місцеві ЗМІ, засновниками яких є органи державної влади, ще зберегли можливість упливу на громадську думку, то завтра сам факт їх злиденного існування відкриває широкий простір для впливу на громадську думку газетам політичних партій, рухів і організацій, які не завжди стоять на державницьких позиціях. Соціальна практика і Становлення і розвиток засобів масової журналістська творчість інформації в системі економічних відносин відбуваються в умовах, коли:
Q Україна шукає своє місце у сучасному валютному ринку. Отже, для практиків і теоретиків журналістики на перший план висуваються такі проблеми, як журналістика в системі економічних відносин суспільства, в системі ринкових відносин, і, якщо відверто — проблема виживання. Сьогодні в Україні на весь зріст постає проблема економіки 245 Теорія журналістики журналістики. Можливо, й в Україні буде так, як у тих же США, де впроваджено спеціально розроблений «термінал швидкого повідомлення», що дає можливість передавати найважливіші комерційні новини від кореспондента на екрани передплатників за одну секунду. Щоправда, там продовжують удосконалювати існуючі основні редакційні системи для того, щоб ще швидше опрацьовувати термінову інформацію, а, значить, удосконалювати усі види пресового бізнесу, що забезпечує високі прибутки і концентрацію капіталу. Пресовий бізнес — це і ринок, і конкуренція, і проблеми приватизації, і виникнення акціонерно-видавничих товариств. Можливо, ми підемо тим шляхом, коли наші видання — своєрідні «фабрики новин» — з економічної точки зору, будуть вважатися своєрідним кооперативом, де кожен має право голосу, а не влада одного чи кількох осіб. Одним словом, як і в усьому цивілізованому світі, у нас з'являються різноманітні форми власності у сфері журналістської діяльності: приватна, акціонерна, суспільна, державна та ін. Ми вже тепер говоримо й про роль власних інформаційних підприємств, їх взаємодію з іншими об'єктами журналістської діяльності, суспільними інститутами. Економічною основою та гарантом спрямування інформаційної діяльності на сприяння розвиткові суспільства і держави, захисту національних інтересів України, розв'язанню соціально-економічних проблем, духовно-культурному збагаченню народу є державна і комунальна власність. Засоби масової інформації та підприємства недержавних форм власності, які забезпечують інформаційну діяльність, користуються всіма правами, визначеними чинним законодавством України, нарівні з державними. Держава не має права обмежувати творчий потенціал, зміст і спрямування інформаційної продукції, форми її виробництва та поширення, економічні можливості і самостійність недержавних засобів масової інформації та підприємств. Недержавна власність у сфері інформаційної діяльності утворюється і розвивається шляхом заснування нових організацій і нового будівництва матеріально-технічної бази та придбання необхідного устаткування й обладнання за рахунок недержавного фінансування, а також шляхом приватизації частини об'єктів. Не дозволяється лише створення нових об'єктів недержавної власності на засадах їх монопольного значення на національному ринку інформаційної продукції та послуг. 246 Стратегія і тактика журналістської творчості Пекучу проблему «преса як бізнес і соціальна інформація» можна окреслити й більш конкретно: реклама як вид соціальної інформації. Суспільне значення преси як бізнесу виявляється сьогодні достатньо чітко. Особливо це стосується рекламних матеріалів, що поширюються по каналах масової інформації. Зміна суспільно-політичної ситуації за останні роки суттєво вплинула на роль реклами в економічному, соціальному і культурному житті. Вона все більш стає самостійною галуззю, покликаною вирішувати важливі суспільні завдання. Ми спостерігаємо всезростаючу роль преси як бізнесу у розвитку всіх сфер життя суспільства. Особливо виразно це виявляється, коли країна переходить до ринкової економіки. А ринок неможливий без реклами, без бізнесу, без економічної діяльності, тому що вони є рушійною силою в умовах товарної конкуренції. Ефективність преси як бізнесу багато в чому залежить від професійного рівня журналіста, який готує повідомлення для преси чи ефіру. Дослідження актуальних проблем функціонування журналістики в умовах ринкової економіки, аналіз досягнень і недоліків створили необхідні умови для підвищення професійного рівня журналістів. Саме життя диктує необхідність створення в Україні пресово-інформаційного аналітичного центру. Ми живемо у часи, коли значно зростає соціальна активність людей, коли виникають численні громадські організації і рухи, у колі діяльності яких — благодійність, екологічні проблеми, охорона пам'яток історії і культури тощо. Вміло організована реклама, спираючись на накопичений у нас досвід пропагандистсько-виховної роботи, надасть допомогу у популяризації цих рухів і залученні у їх лави нових прихильників. Преса як бізнес і соціальна інформація — це значить накопичення матеріалу в терміналах, нагромадження інформації до тієї межі, коли кількість переходить у якість і вимагає вже пильної уваги відповідних структур, аналізу і дії, певних рекомендацій. Журналістика як бізнес — це практична наука, що має свої закони і правила. Як і будь-яка інша галузь знань, вона потребує загального вивчення. Підкреслимо лише, що економічні реформи, які здійснюються в Україні, створюють принципово нову ситуацію, коли газетне, виробництво все більше починає орієнтуватися на покупця. 247 Теорія журналістики Тепер уже кожному зрозуміло, що серед соціальних інститутів, що «роблять погоду» у нашому житті чи не найвпливовіша журналістика — складний творчо-виробничий механізм. Ніде правди діти, у тоталітарному суспільстві систему ЗМІ владні структури розглядали надто спрощено: мовляв, журналістика — це виробництво і поширення інформації, причому інформації, що стояла винятково на сторожі існуючого режиму. Поворот соціально-політичного та економічного життя у нашій країні до загальнолюдських вартостей, звернення соціальних інститутів до сутності самодостатньої цінності кожної людини позначилися і на всьому спектрі діяльності журналістики. Саме життя покликало журналістику стати, сказати б, на сторожі інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси державотворення, утвердження ринкових трансформацій справляють величезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини. Зважаючи на загострення соціального напруження під впливом так званої шокової терапії, журналістська творчість, присвячена насамперед соціальному захисту людей, має привертати увагу владних структур до нагальних проблем, як-от: □ хід економічної реформи, її оцінка людьми, недоліки, на дання субсидій; Q люмпенські настрої; Q фінансово-кредитна політика; □ грошовий обіг; Q споживчий ринок, його залежність від лібералізації цін та підприємницької свободи та інші проблеми. Один із основних напрямів висвітлення проблем соціального захисту населення — конкретні поради читачам про те, як вижити у нинішніх непростих умовах. Значну частину газетної площі, передач радіо і телебачення мають займати консультативні матеріали спеціалістів — працівників служб субсидій, спеціалістів управління соціального захисту. Особливу увагу важливо приділяти найменш соціально захищеним групам населення — пенсіонерам, інвалідам, дітям-сиро-там — подавати матеріали про їхнє життя, про добродійну допомогу, відповіді на листи, коментарі, роз'яснення. Основні рубрики: «Лист до редакції», «Лист з коментарем», «Актуальна тема», «Наші консультації», «Запитаймо в компетентних людей», «Точка зору» мають відображати непросту ситуацію, яка склалася в питаннях соціального захисту, водночас дають 248 Стратегія і тактика журналістської творчості можливість людині, яка є читачем видання, шукати шляхи вирішення своїх проблем. У засобах масової інформації важливо публікувати матеріали, що розповідають про людей, які знаходять вихід із складних ситуацій, виявляють підприємливість, допомагають малозахищеним, зокрема діяльність щодо організації різних заходів для інвалідів, дітей-сиріт, «афганців» і т. п. Важливо залучати спеціалістів, які б давали конкретну пораду. Слід відстоювати думку про те, що малозахищені категорії повинні більше одержувати допомоги від держави, бо зубожіння населення — результат державної політики, і для того, щоб підтримати всіх, хто цього потребує, — спонсорів не знайдеться. Заслуговує на увагу досвід висвітлення питань соціального захисту в газеті «Київський вісник»: і. У газеті є постійна рубрика, в якій аналізуються директивні документи, що визначають соціальне становище громадян України. Так, у лютому 1996 р. були надруковані на першій полосі статті щодо Указу Президента України з приводу Національної програми «Діти України», з приводу Указу Президента про укладення студентами вищих навчальних закладів контрактів про майбутнє відпрацювання на державних або приватних підприємствах, з приводу нових тарифів на оплату житлово-комунальних послуг тощо.
249  Теорія журналістикидинаміку цін на хлібо-булочні вироби, про недостатню кількість і низьку якість продуктів дитячого харчування, про вивіз з України м'яса та м'ясних виробів, про незадовільне постачання риби і рибних виробів населенню і т. п. З метою визначення характерних інтересів громадської думки важливо в ЗМІ проводити соціологічні дослідження проблем соціальної напруженості. Основні параметри, по яких в умовах соціального напруження мають проводитися ці дослідження, такі:
Стосовно посилення політичної нестабільності в Україні та зростання соціально-психологічного напруження серед населення важливо з'ясовувати причини виявів у майбутньому масової непокори, протесту й масової непередбаченої поведінки громадян України. Серед них:
Важливо вивчати радикальні настрої, що побутують серед жіночого населення, особливо гуманітарної сфери — вчителів, лікарів та викладачів вищої школи, а також представників сфери виробництва, для яких тривалий час затримується заробітна плата. Настрої та прогнозовані оцінки громадян не слід тлумачити як реальні дії, але тенденції поширення збудження, а подекуди й агресивності, яка все більше виявляється в словесних «баталіях» на споживчому ринку, в транспорті, державних установах, мають зацікавити фахівців державного управління, народних депутатів — виразників інтересів виборців. Вивчення громадської думки необхідно проводити систематично, уникаючи некваліфікованого, особливо політичного за- 250 Стратегія і тактика журналістської творчості барвлення, або проведення їх відверто на замовлення політичних чи корпоративних сил, з оціночними для себе судженнями. При ЗМІ важливо створювати Центри соціальних досліджень. Преса має бути своєрідним соціальним моніторингом з метою систематичного вивчення настроїв, сподівань та орієнтації населення, розробки обгрунтованого прогнозу соціального життя громадян. Сьогодні на сторінках преси, в якій як у дзеркалі відбивається весь лихоманливий світ нашого суспільства, не затихають дискусії про те, де опинилася країна після краху комунізму і які її подальші перспективи. Знайшовши грунт під ногами, чи вибереться вона на дорогу стабільності, поступального розвитку, знайде своє місце у співдружності світових держав. Відомо, як важко йдуть реформи. Можна сперечатися (і в пресі, і на науковому рівні, і на рівні владних структур) — чи та первинно була обрана їх модель, чи було на відповідному рівні їх виконання. Але немає жодної посткомуністичної країни, у якій вони не супроводжувалися б часом гострими соціальними проблемами і не викликали б незадоволення великої кількості людей. Це незадоволення призводить інколи до зміни політичних сил у ході загальнонаціональних виборів. На зміну «правим» приходять «ліві». Але вся проблема в тому, що наша країна як «родина социализма» може виломитися із цієї закономірності. Ніде не було і такої затяжної зміни суспільної системи, як у нас і ще деяких країнах колишнього Совєтського Союзу. А тому у наших умовах проблеми соціального захисту населення, політичної стабільності набувають особливої гостроти, що вимагає пошуків механізму злагоди, консолідації різних громадсько-політичних сил в ім'я громадянського миру. Варто зазначити, що у нашій молодій державі не розроблений механізм соціального захисту і працівників преси, радіо і телебачення. Підставами для застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської діяльності:
251   Теорія журналістикиQ виконання службових обов'язків і реалізація творчих планів у стресових ситуаціях, постійність великого морально-психологічного навантаження і напруженості;
Q фактичні вияви морально-психологічного тиску, погроз та безпосередні загрозливі дії у зв'язку з виконанням професійного обов'язку. Охорона праці журналістів має здійснюватися за. визначеними законодавством України правовими, соціально-економічними, організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними і лікувально-профілактичними нормами. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» особливі умови та специфічні риси діяльності журналістів вимагають обов'язкового врахування при запровадженні заходів, які визначаються колективними договорами. Права журналістів на охорону праці, пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці, на медичні огляди, соціальне страхування, на всебічне розслідування нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні службових обов'язків, та права на відповідні відшкодування гарантуються на підставі і за нормами Закону України «Про охорону праці». Заробітна плата журналістів регулюється чинним законодавством України з урахуванням специфічних рис та умов журналістської діяльності. До складу заробітної плати журналіста зараховуються посадовий оклад, встановлені нормативними актами надбавки, доплати та премії. Гонорар як винагорода за індивідуальну позапосадову авторську творчу роботу до загальної суми заробітної плати журналіста не зараховується. Розмір заробітної плати журналіста визначається з урахуванням статусу засобу масової інформації, його форми власності, джерел фінансування, на підставі законів, інших нормативно-правових актів України галузевими та регіональними угодами з профспілками, колективними договорами і не може бути нижчим від середнього розміру заробітної плати працівників галузі, 252 Стратегія і тактика журналістської творчості яку обслуговує засіб масової інформації або заробітної плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі державної влади чи місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) засобу масової інформації. Методику та порядок прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного або муніципального засобу масової інформації до заробітної плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі державної влади, місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) засобу масової інформації, виробляє і коригує Кабінет Міністрів України. Засоби масової інформації можуть відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій за умови гарантування власником усіх відшкодувань, обов'язкових виплат і пільг, інших відшкодувань і виплат відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян. До журналістів за умовами і нормами прирівнюються інші працівники засобів масової інформації (кіно- і телеоператори, режисери, артисти, освітлювачі, реквізитори та ін.), якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп. У разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки гарантій засоби масової інформації не мають права відряджати своїх працівників у місця надзвичайних подій. Засоби масової інформації зобов'язані забезпечувати відряджених журналістів та інших своїх працівників належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення представників преси. Працюючи в місцях збройних конфліктів, здійснення терористичних акцій, при ліквідації небезпечних злочинних угруповань, журналіст (учасник творчої групи) зобов'язаний дотримуватись вимог щодо нерозголошення планів спеціальних підрозділів, відомостей, що становлять таємницю слідства, не допускати фактичної пропаганди дій терористів та інших злочинних груп, їхніх вчинків і заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не виступати в ролі арбітра, не втручатись у самий інцидент, не створювати штучну психологічну напругу в суспільстві. За порушення цих вимог журналіст (учасник творчої групи) несе відповідальність за нормами чинного законодавства України. У пенсійному забезпеченні працівників засобів масової інформації застосовуються принципи та норми, встановлені пенсійним законодавством України. У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у місцях надзвичайних подій, на 253  Теорія журналістикижурналіста, прирівняного до нього працівника, поширюється дія ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При виході на пенсію журналіста, відзначеного державними нагородами, державними преміями, удостоєного почесного звання, за ним зберігається право обслуговування в тому ж медичному закладі, де він обслуговувався під час роботи. Вчинені у зв'язку з службовою діяльністю журналіста, прирівняного творчого працівника посягання на їх життя і здоров'я, знищення або пошкодження їх майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна, перешкоджання законній службовій і професійній творчій діяльності журналіста, образа або наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я його близьких родичів (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, насильством або пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із чинним законодавством України. Професійна творча діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту або затримання. Сьогодні ми спостерігаємо той факт, що журналістський корпус України вперше репрезентує власну журналістику, уточнимо — власну українську національну журналістику. До останнього часу, поки Україна не була державою, журналістика була знаряддям панування номенклатури й окупаційно-імперського режиму, а не основним елементом демократичного цивілізованого устрою, через який вільна людина реалізує одне з своїх прав — право на свободу слова. Скажімо, та ж Спілка журналістів України була як адміністративна філія партапарату для утримання в руках численної армії журналістів, а не Спілка журналістів як природне об'єднання професіоналів для захисту своїх корпоративних (соціальних, економічних і творчих) інтересів. Реформаторство у журналістиці — річ значно складніша, ніж може видатися на перший погляд. Адже шлях, який належить подолати загалом українській журналістиці, уже в певній мірі пройшли газети демократичного спрямування. Так, вже широковідомий часопис «За вільну Україну», народившись у результаті кількамісячної боротьби демократичної влади із комуністичною номенклатурою, з перших своїх кроків став на позиції національної преси. Газета рішуче повела боротьбу проти московського режиму і комуністичної партії як його станового хребта. У що це вилилося? З одного боку, стрімке зростання тиражу вже після піврічного існування газети; безкомпромісний дух часопису виражав ідею національного визволення, яка іскрилася в на- 254 Стратегія і тактика журналістської творчості роді і привела його в єдиному пориві до виборчих урн 1 грудня. Це був той безпрецедентний випадок у світовій практиці, коли читачів газети переслідували у кримінальному порядку, а тираж її виріс у п'ять разів. Газета стала сполучною ланкою між дисидентською підпільною пресою і демократичною національною журналістикою, яка почала зароджуватися. З іншого боку, така позиція призвела до створення екстремальних умов, постійної економічної блокади, повсюдного морального, а потім і фізичного терору. Не було такої комуністичної газети у Москві, Києві чи Львові, яка б не присвятила часописові «розвінчувальних», у дусі 37-го року, публікацій. Ця роль фронтового видання гартувала журналістів. Не випадково у серпневі дні 1991р. часопис «За вільну Україну» був єдиною, масовою, щоденною газетою в Україні, яка не тиражувала рішень хунти і в перший день перевороту вийшла під шапкою про неминучий і близький крах фашистського путчу. Нині це вже історія, і так, як писав той же львівський часопис, зараз починають писати всі газети України, а українські журналісти вже не по різні боки барикад, вони єдині у прагненні бути вільними журналістами, служити правді й Україні. Розглядаючи крізь призму реформ економічні і соціальні аспекти, засоби масової інформації, виходячи з реалій життя регіонів, мають знаходити власні форми і методи висвітлення актуальних питань. На шпальтах друкованих видань Сумщини, наприклад, були започатковані спеціальні рубрики. З публікаціями виступили керівники та працівники апаратів органів виконавчої влади і самоврядування, представники різних верств населення. У них висловлюються їхні погляди і позиції. Але всіх їх об'єднує одна мета — закласти надійний фундамент стабілізації ситуації в країні. Ефективній цілеспрямованій роботі творчих колективів друкованих ЗМІ щодо пропаганди реформаторських ідей сприяли «Прямі лінії», «Прямі зв'язки», що їх почали практикувати обласні та міські газети Черкащини, Кіровоградщини, Житомирщини, Харківщини. У них брали участь відповідальні працівники державних адміністрацій, виконкомів Рад народних депутатів, провідні спеціалісти народного господарства, діячі науки і культури. Миколаївська обласна газета «Радянське Прибужжя», обговорюючи на своїх шпальтах курс на глибокі економічні і соціальні реформи, заснувала розділ «Експрес-опитування» — своєрідне соціологічне дослідження про те, що необхідно зробити для подолання спаду виробництва сільськогосподарської продук- 255  Теорія журналістикиції, забезпечення стабільного постачання для оздоровлення фінансово-економічного стану сільських товаровиробників. Обласна газета «Вінниччина» у рубриці «Експрес-інтерв'ю» щомісяця подавала аналітичні матеріали про шляхи фінансово-грошової стабілізації, подолання платіжної кризи, відродження промислового виробництва, здійснення регіональної програми енергозбереження, підтримки вітчизняного товаровиробника, зокрема працівників цукрової промисловості. А в розділі «Де були, що бачили» видання публікувало звіти з пропозиціями керівників обласної і районних ланок на основі досвіду, набутого в процесі господарювання на ринкових засадах. Помітне місце в друкованих засобах масової інформації, зокрема Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської областей, посідають журналістські дослідження — розділи, які вимагають від працівників ЗМІ неординарного мислення, глибоких наукових і практичних знань для висвітлення питань структурної перебудови вугільної промисловості, підвищення ефективності функціонування галузі в умовах ринкових перетворень. З'являються на шпальтах місцевих видань матеріали аналітичного характеру під рубрикою «Журналістське розслідування». Донецькі газети «Жизнь», «Донеччина», «Енакиевский рабочий», луганські - «Наша газета», «Луганская правда», «Заря Донбасса», регіональна газета «Західний Донбас» регулярно друкують матеріали про діяльність відкритих акціонерних товариств з видобутку та переробки вугілля, холдингових компаній про використання ними коштів, виділених урядом України на реструктуризацію підриємств вугільної промисловості. Провідне місце на сторінках газет, у телерадіопередачах посіли питання державного будівництва, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зовнішньої політики України, національної безпеки. Рівненські та кіровоградські газети «Вільне слово», «Вісті Рівненщини», «Кіровоградська правда», «Новоукраїнські новини» чимало уваги приділили проблемам кадрового забезпечення адміністративної реформи. Необхідно, зазначають газети, докорінно поліпшити систему підготовки і перепідготовки керівного складу органів влади усіх рівнів підприємств, установ і організацій. Торкаючись проблеми забезпечення прав і свобод, журналісти, науковці, керівники владних структур зазначають, що недостатня підкріпленість політичних прав і свобод економічною і соціальною захищеністю породжує у частини людей настрої розчарованості і зневір'я, ностальгію за минулим. У зв'язку з цим, 256 Стратегія і тактика журналістської творчості наголошується у публікаціях, законодавчій і виконавчій гілкам влади необхідно зосередитися на розв'язанні таких актуальних проблем: □ реформування державної пенсійної системи, яке не повинно зводитися до погашення заборгованості пенсіонерам. Люди спра ведливо незадоволені як недостатніми розмірами пенсій, так і тим, що їх величина не пов'язана з трудовим внеском; Q вирішення питань заробітної плати і перш за все усунення диспропорції між ціною на товари і послуги та заробітною платою. Дешева праця не може бути ефективною; □ врегулювання питань, пов'язаних з пільгами. Автори матері алів, оглядачі, коментатори ЗМІ Київської, Закарпатської, Черні гівської, Волинської та Дніпропетровської областей сходяться на тому, що громадяни в основному підтримують позицію виконавчої влади в цій справі. Через обмеженість бюджетних коштів соціальна допомога має надаватися лише тим, хто її вкрай потребує. У матеріалах на підтримку реформ, основних засад економічної і соціальної політики періодичні видання Причорномор'я, зокрема «Одеські вісті», «Вечерняя Одесса», спираючись на рішення облдержадміністрації, зазначають: зусилля місцевих органів влади будуть спрямовані перш за все на задоволення інтересів населення, на погашення заборгованості у виплаті заробітної плати. Для цього адміністрація піде і на надзвичайні кроки -майнову відповідальність підприємств, які заборгували своїм робітникам, звільнення з посад їх керівників. Але преса не тільки беззастережно підтримує виконавчу владу, але й називає речі своїми іменами. Наприклад, газета «Вечерний Харьков», публікуючи коментар до Послання Президента під заголовком «Кучма гарантує економічне зростання до початку своєї виборчої кампанії», пише: «З боку Президента України це ще одна спроба використати економіку в чисто політичних цілях». Громадсько-політична газета «Вестник», засновником якої є Одеська облдержадміністрація та колектив редакції, опублікувала статтю професора В. Файтельберга-Бланка, в якій піддаються різкій критиці нинішні «потворні форми управління економікою, які добром не закінчаться». Професор робить висновок: наближається соціальний вибух, і «дай Боже, щоб він не привів до братовбивчої війни». Сьогодні, констатує автор статті, виконання продовольчої і промислової програм взяли на себе «челночники», цим самим рятуючи Україну від тотального зубожіння. А, скажімо, столична газета «День» опублікувала статтю з промовистою назвою: «Чому Леонід Кучма більше не буде прези- 257  Теорія журналістикидентом» з підзаголовком «У нинішнього керівника держави не може буди вдалої передвиборної стратегії». У висвітленні місцевими ЗМІ, зокрема Полтавської, Чернівецької, Закарпатської, Волинської областей, Національної програми «Діти України» пріоритетними є проблеми багатодітних сімей, оздоровлення, навчання дітей, розв'язання питань інвалідності. Стратегія і тактика журналістської творчості у великій мірі залежить від чіткої системи оперативного інформування журналістів. Насамперед, це щоквартальні, щомісячні чи щотижневі зустрічі керівників облдержадміністрацій з редакторами та відповідальними працівниками місцевих засобів масової інформації. Теми ділових, конструктивних діалогів на цих зустрічах — най-злободенніші соціально-економічні проблеми життя країни, областей, міст, районів. Уже позитивно зарекомендували себе щотижневі чи двотижневі прес-конференції за участю, як правило, перших осіб обласних держадміністрацій і виконкомів Рад народних депутатів. Для журналістів міських, міськрайонних і районних газет, місцевого радіомовлення також влаштовуються зустрічі, прес-конференції з керівниками органів самоврядування і виконавчої влади. Стає традицією проведення на обласному і районному рівнях «круглих столів», брифінгів, організація яких ініціюється відповідними службами владних структур. Про ці заходи журналісти повідомляють на шпальтах друкованих видань, у телерадіопередачах. В областях України систематично відбуваються засідання клубів ринкових реформ, які проводяться комітетами інформації облдержадміністрацій, обласними організаціями Спілки журналістів України та відділеннями Фонду державного майна України. Важливу роль в інформаційному збагаченні редакційних колективів відіграють прес-релізи, моніторинги, які готують інформаційно-аналітичні відділи, або прес-служби обласних державних адміністрацій. Комітети інформації надсилають редакціям огляди-аналізи з питань діяльності парламенту, уряду, довідки-огляди, тематичні огляди місцевої преси, телебачення і радіо, інформаційно-методичні листи. Адміністрації і виконкоми при потребі заслуховують звіти редакцій своїх газет на апаратних нарадах, колегіях, сесіях Рад, практикують зустрічі в колективах редакцій, запрошують керівників місцевих періодичних видань і електронних засобів масової інформації на інструктивні наради, навчання господарського активу. Працівники преси, телебачення і радіо з допомогою міс- 258 Стратегія і тактика журналістської творчості цевих органів влади проводять зональні семінари, засідання регіональних творчих об'єднань, асоціацій, фестивалі журналістики, творчі конкурси. У деяких областях за участю працівників державних адміністрацій, журналістів, інформаційно-аналітичних відділів та прес-служб держадміністрацій і виконкомів рад народних депутатів відбуваються відкриті громадські читання: «Свобода слова в краї: стан, проблеми, перспективи». Отже, чільними напрямами стратегії і тактики журналістської творчості мають бути: національне відродження, конституційне будівництво демократичної держави, розвиток правових, економічних і духовних засад незалежної України. Резюме Таким чином, розглядаючи в цілому журналістику як галузь творчої діяльності, необхідно враховувати репродуктивні і творчі завдання журналістів як духовно-інформаційні явища. Характер взаємозв'язку і взаємодії журналістики з такими феноменами, як масова свідомість, громадська думка, її роль у формуванні психологічного стану суспільства так чи інакше виявляються у тому, яку участь бере преса у становленні і розвиткові інформаційних потреб й інтересів людини. Національне відродження впливає на стратегію і тактику журналістської творчості. Соціальна структура громадянського суспільства виступає вирішальним фактором формування журналістики. Водночас ЗМІ активно взаємодіють із цією структурою, відстоюючи національні інтереси в умовах інформаційної експансії. Журналістську творчість слід розглядати як продукт специфічної виробничої діяльності. У виробництві і поширенні друкованої чи мовленнєвої продукції виявляється приватна, групова, суспільна та державна зацікавленість. Журналістика в системі ринкових відносин — це і конкуренція виробництва інформації як інструмента задоволення інформаційних інтересів суспільства, і суспільний та державний вплив на цей процес, і вдосконалення форм власності у сферах журналістської діяльності. Патерналістична діяльність держави, суспільних інститутів — шлях до створення нормальних умов для функціонування журналістики як галузі творчої діяльності. 259 Теорія журналістики ЛІТЕРАТУРА Бухарцев Р. Т. Творческий потенциал журналиста. - М., 1985. Владимиров В. Комерційна журналістика як галузь інформаційного бізнесу. - Луганськ, 1995. Горизонты публицистики. — М., 1981. Горохов В. М. Слагаемые мастерства: Особенности журналистского творчества. - М., 1982. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990. Журналістика й проблема формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах. - К., 1991. Засоби масової комунікації як форма бізнесу. - К., 1992. Засоби масової інформації і становлення Національної армії України. - К., 1994. Клямкин И. Почему трудно говорить правду //Новый мир. - 1990. -№2. Кузнецова О. Аналітичні методи в журналістиці. — Львів, 1997. Кузнецова О. Аргументація в публіцистиці. - Львів, 1997. Мезенцев М. Г. Публицистический прогноз. - Ростов н/Д., 1987. Методы журналистского творчества. - М., 1982. Москаленко А. 3. Два кити публіцистики. - К., 1997. Москаленко А. 3. Реабілітація слова. - К., 1989. Подолян М. П. Першооснови жуналістської творчості. — К., 1997. ІІршгюкД. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. -К., 1972-1973. Прохоров Е. П. Искусство публицистики: Размышления и разборы. - М., 1984. Популяризація науки в Україні: історія і сучасність // За ред. А. 3. Москаленка, О. Ф. Коновця. - К., 1992. Регіональна преса України: перспективи співпраці. - Рівне, 1995. Реклама в газеті. - К., 1993. Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві. - К., 1996. Редакційио-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. - К., 1997. Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні. - К., 1993. Свитин Л. Г. Профессия: журналист. - М., 1996. Слободянюк Р. Д. Журналістська майстерність. - К., 1994. Українська преса за межами України. - К., 1996. Українська журналістика в контексті світової. - К., 1997. Франко І. Я. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. - Т.45. - С 302. Чичановський А. А. Инстанция истины. - М., 1989. 260 Стратегія і тактика журналістської творчості Питання для обговорення
 СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇПРЕСИ |