Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
Оновлювана генерація Сучасна українська журналістика мас медіа функціонує у суспільстві, що переживає перехідний період, який мало чим відрізняється від аналогічних періодів в історії багатьох сучасних країн. Ця ситуація характеризується переходом з однієї політичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільно-правових засобів масової інформації. Масові інформаційні процеси тісно пов'язані з контекстом суспільно-політичних ситуацій. Українська журналістика, як і вся країна, проходить три більш чи менш чітко окреслені фази: відчуження і руйнування цінностей попередніх систем; тривалий і нелегкий пошук політичного і економічного вибору; конструктивна еволюція щодо попереднього досвіду. Українська держава після проголошення незалежності відчула нагальну потребу у формуванні власного інформаційного простору, який до того функціонував відповідно до інформаційної й ідеологічної політики, яка вироблялася в єдиному центрі — в Москві. З початком демократизації суспільства, прийняттям законодавства про пресу, яке забезпечило широкі права редакціям і журналістам, ситуація у сфері преси й книговидання докорінно змінилася. Відбулися відчутні структурні й тематичні зміни, ідеологічна переорієнтація періодичних видань. Насамперед, більш ніж удвічі зросла кількість друкованих засобів масової інформації. В Україні зареєстровано 5696 періодичних видань, з яких газет — 4125, журналів і збірників — 2306. Із них на місцеву сферу розповсюдження припадає 2200 періодичних видань - обласних, міських, міськрайонних, районних і багатотиражних газет, тираж яких складає майже дві третини від загального обсягу газетних тиражів України. За даними соціологічних досліджень щодо рейтингу засобів масової інформації, газети посідають друге місце (27,7 відсотка) після телебачення (87,2 відсотка). До структури Держтелерадіо України, крім Національної те-лекомпанії України і Національної радіокомпанії України, входять 25 обласних (регіональних) державних телерадіокомпаній, Київська і Севастопольська регіональні державні телерадіоком-панії та Державна телерадіокомпанія "Крим". У Севастополі працюють ще телерадіокомпанії "Бриз" і "Амідаз". Найбільша кількість об'єктів телебачення і радіомовлення розташована у Києві (120), Одеській (76), Донецькій (59) облас- 283 Теорія журналістики тях, найменша — у Закарпатській (2), Тернопільській (3), Волинській (7), десять областей мають від 20 до 50 об'єктів телебачення і радіомовлення, шість областей — до 10 об'єктів. 83,3 відсотка об'єктів електронних засобів масової інформації мають госпрозрахункову форму фінансування і лише 8,1 відсотка - бюджетну, 8,1 відсотка — змішану. Програми комерційних (недержавних) телерадіокомпаній сумарно за обсягами мовлення у кілька разів перевищують обсяги мовлення державних телебачення і радіо. Так, у Києві з 380 годин цілодобового радіомовлення на всіх каналах лише 64 години здійснюється державними мовниками, з 128 годин сумарного телевізійного мовлення столиці - відповідно всього 26 годин. Аналогічна ситуація склалася в багатьох інших регіонах країни. Нині понад 70 відсотків недержавних телестудій і майже 90 відсотків недержавних радіостанцій ведуть свої програми російською мовою. Місцева преса, як правило, україномовна, за винятком Криму, Донбасу, південних областей. Населення обласних центрів, міст і сіл віддає перевагу місцевим друкованим засобам масової інформації (газети дешевші, висвітлюють місцеві події), люди дізнаються про події державної ваги саме з міських, міськрайонних і районних газет. Тому вплив низової преси на формування громадської думки важко переоцінити. Майже ЗО періодичних видань виходить в Україні мовами національних меншин — болгарською, угорською, румунською, грецькою, кримськотатарською, німецькою, сербською, вірменською, на івриті та ідиш. Ця преса зосереджена в основному в місцях компактного проживання національних меншин. Якщо раніше абсолютну більшість становила компартійна преса, то нині картина докорінно змінилася. Поряд з абсолютним збільшенням кількості періодичних видань наприкінці 90-х pp. помітно зменшилися тиражі, що пояснюється не стільки зниженням читацького інтересу, скільки несприятливою економічною ситуацією в державі, зниженням життєвого рівня населення, високими цінами на папір, послуги зв'язку й поліграфії, що обумовлює й зростання цін самих видань. На цьому тлі порівняно високі тиражі — від 200 до 400 тисяч примірників — вдається зберігати популярним газетам «Сільські вісті», «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Киевские ведомости», журналам «Жінка», «Дім, сад, город». Співвідношення між державними і недержавними друкованими засобами масової інформації свідчить про те, що в Україні 284 Система національної преси будується демократичне, громадянське суспільство. Серед засновників видань, які розповсюджуються по всій Україні, перше місце посідають комерційні структури, друге — приватні особи, третє — наукові та науко во-виробничі установи, четверте і п'яте, відповідно, поділяють органи державного управління та громадські організації. Більшість видань із загальнодержавною та зарубіжними сферами розповсюдження (54%) засновані недержавними структурами. Дещо інша картина спостерігається у місцевій пресі. Тут державні видання становлять 62 відсотки. В Україні в установленому законодавством порядку зареєстровано 18 інформаційних агентств. З них лише одне державне, всі інші приватні, засновані за участю іноземного капіталу тощо. Насправді ж агентств значно більше. Чимало з них були зареєстровані, але з часу прийняття Закону України "Про інформаційні агентства" (28 лютого 1995 р.) не перереєструвалися згідно з вимогами законодавства. Серед них, зокрема "Інтерфакс-Украї-на", УНІАН, УНІАР та ін. Таким чином, у державі склалася ситуація, коли з боку центральних владних структур, включаючи найвищі, пріоритети надаються не державним, а інколи навіть не національним інформаційним агентствам, а агентствам, заснованим за участю іноземного капіталу. їм у першочерговому порядку надається оперативна інформація, представники цих агентств неодмінно включаються до складу груп для висвітлення офіційних зарубіжних візитів керівників держави чи візитів високих зарубіжних гостей в Україну, міжнародних подій за участю представників владних структур. У системі національних ЗМІ ще не сформувалися повнофункціональні автономні українські сегменти міжнародних комп'ютерних мереж, зокрема сегмент глобальної мережі Інтер-нет. Внаслідок цього, з'єднання абонентів, що перебувають на території України, може здійснюватися лише з виходом маршруту передачі за межі держави (через Гельсінкі, Лондон, Відень, Москву тощо), що тягне за собою відтік прибутків за ці послуги за кордон. Журналістський корпус України вперше за останні десятиріччя прагне репрезентувати власну журналістику, точніше — власну українську журналістику. Найнагальнішим завданням засобів масової інформації стало формування державного мислення як мислення гуманного, демократичного, відповідального. Журналісти усвідомлюють, що народу потрібно повернути 285 Теорія журналістики історичну свідомість, дати, за словами Сковороди, духовний меч як найвищу духовну та естетичну цінність. Тому їх святим обов'язком стало прагнення донести весь зміст української національної ідеї, всебічно розкрити, що незмінною її складовою є ідея державної незалежності. Іншою складовою української національної ідеї розглядається ідея самодостатньої цінності людської особистості. Тому через засоби масової інформації поширюються найрізноманітніші знання в галузі українознавства — від вивчення української мови до освоєння і опрацювання складних проблем вітчизняної історії, традицій українського народу. Ці обставини впливають і на різке збільшення кількості видань духовно-просвітницького, економічного, медичного, релігійного характеру. Зросла кількість і якість друкованих засобів масової інформації, які спеціально висвітлюють питання економічних реформ, сприяють розвитку ринкових відносин, приватизації, підприємницької діяльності, порушують питання соціального захисту населення. Неоднозначні процеси відбуваються у сфері книговидання. Якщо до 1991 р. в Україні книжки випускалися тільки державними та відомчими видавництвами, а їх було не більше трьох десятків, то на кінець 90-х pp. функціонувало, за неповними даними, понад 800 видавничих структур різних форм власності. Незважаючи на таке бурхливе кількісне зростання видавництв, кількість книг за тиражами зменшилася більш, ніж у чотири рази (у 1996 p., наприклад, було видано по одній книжці на кожного жителя України). У загальному книжковому потоці останніх років переважає так звана комерційна, тобто розважальна продукція. Водночас фактично припинено видання наукових праць з фундаментальних, гуманітарних та природничих наук, передплатних видань, зарубіжної класики українською мовою та української класичної літератури іноземними мовами. Усього в 1996 р. було видано в Україні 6074 назви книг і брошур загальним тиражем 51 млн 777 тис. примірників. Це менше, ніж у 1995 р., за назвами — на 35 книг і брошур (0,57%) і за тиражами — на 16 млн 379 тис. (24%). Таким чином, як і попереджали видавці й аналітики, податковий тиск держави і закон в Росії про підтримку книговидання, який надав пільги власним видавцям, зробили свою справу. Зменшення тиражів видань свідчить про те, що в 1996 p., як і в попередні роки, видавці у ринковій стратегії планували свою роботу, виходячи з обережної тиражної політики. 286 Система національної преси Аналіз даних про роботу видавничої системи країни свідчить про те, що падіння обсягу книговиробництва продовжується. Про глибину спаду свідчить рівень книгозабезпечення населення. У1990 р. в Україні на 100 чоловік припадало 334 примірники книг і брошур; в 1995 р. — 131; в 1996 р. — 99,6 примірника (нижче рівня 1940 p., коли було видано 116 примірника на 100 чоловік). Для порівняння, в Німеччині в 1996 р. на 100 чоловік припадало 1200 примірників книг і брошур; в Росії — 321. У довіднику Книжкової палати України «Видавництва, видавничі та книгорозповсюджуючі організації» представлено 777 організацій, які видають книги, серед них: видавничих організацій — 705; редакцій журналів, що видають книги — 30; редакцій газет, що видають книги — 31; поліграфпідприємств, що видають книги — 11. Із 777 зареєстрованих видавничих структур тільки 453 організації у 1996 р. займалися виданням книг, це 44 державних і 409 комерційних видавництв і видавничих організацій. У 1996 р. частка книг і брошур, надрукованих державними видавництвами і видавничими організаціями в загальному обсязі книжкової продукції складала 59,7% (3627) за кількістю назв і 48% (24926,4) за тиражами, комерційні видавництва надрукували відповідно — 40,3% (2447) і 52% (26850,7). Таким чином, державний сектор українського книговидання в 1996 р. закріпив свої позиції на книжковому ринку. Високі показники щодо обсягу робіт у 1996 р. мали державні видавництва: «Вища школа», «Освіта», «Наукова думка», «Ли-бідь» і комерційні видавництва «Донеччина» й «Фоліо», які видали відповідно 203, 105, 92, 90, 92, 88 назв книг та брошур. Великі тиражі видань мають державні видавництва «Освіта» — 11 млн 376 тис. примірників, «Світ» — 1 млн 60 тис. примірників, «Либідь» — 1 млн 44 тис. примірників та «Наукова думка» — 409 тис. примірників і комерційні видавництва «Генеза» — 1 млн 995,7 тис. примірників та «Фоліо» —1 млн 725 тис. примірників. По 20 книг видали 37 видавництв, серед них 21 комерційне і 16 державних видавництв. А видавництв і видавничих організацій, що видали по одній книзі — 215 (47%). Випуск книг і брошур мовами національностей, які проживають в Україні, та мовами народів зарубіжних країн у 1996 р. характеризується такими даними: 50,8% (у 1995 р. — 47%) назв книг і брошур друкувалося українською мовою, 35% (у 1995р.— 38%) — російською, 1,3% англійською і 0,5% — німецькою. Найбільший тираж видань українською мовою мають видавництва: «Право» Українська правнича фундація (1 млн примірників) — 287 Теорія журналістики  Рис. 1. Динаміка українського книговидання за назвами (кількість назв, друк.)  Рис. 2. Динаміка українського книговидання за тиражами (тиражі видань, тис. прим.) «Конституція України»; «Освіта» (600 тис. примірників) — «Рідна мова» і «Образотворче мистецтво» підручники для 5-го класу. Аналіз даних, що характеризують випуск книг і брошур за цільовим призначенням, свідчить про те, що в 1996 р. було збільшено друкування навчальних (1366 назв, тиражем 23 млн 172 тис. 288  Система національної преси Рис. 3. Кількість книг і брошур, друк.  Рис. 4. Тиражі книг і брошур, тис. прим. 200 примірників) і навчально-методичних видань (559 назв тиражем 1556,2 тис. примірників). Це складає майже 32% від загальної кількості назв книг і близько 48% від загальної кількості тиражів. У той же час видання художньої літератури зменшилось у порівнянні з 1995 р. за назвами — на 11%, а за тиражами — на 37%. Майже аналогічно зменшилось і видання дитячої літерату- 289  Теорія журналістики Рис. 5. Кількість книг і брошур, виданих різними мовами, друк. ри: українською мовою у 1996 р. було видано 157 назв книг для дітей тиражем 1483,7 примірника; російською — 114 назв тиражем 1522,1 примірника. Розглянемо динаміку книговидання за назвами і тиражами за 1991-1996 pp. в Україні (рис. 1, 2). Розглянемо тепер статистичну інформацію (рис. З, 4), що характеризує видавничу діяльність України за період 1960—1996 pp. Кількість і тиражі виданих книг і брошур різними мовами показано нарис. 5, 6. Випуск в Україні видань художньої літератури, як уже зазначалось, з кожним роком зменшується. У 1996 р. було видрукувано 912 назв книг, із них: 414 видань російською, 345 — українською, 21 — польською та 132 — іншими мовами. Загальний тираж видань — 6 млн 604 тис. примірників, що становить близько 13 примірників на 100 чоловік. Розглянемо видання в Україні художньої літератури різними мовами (рис. 7, 8). Із 912 назв художньої літератури було видано 211 назв книг українських письменників, із них: 179 назв (52 книги російською мовою) для дорослих і 32 назви (12 книг російською мовою) для дітей. Загальний тираж видань становить 1927,8 примірника для дорослих і 411,2 тис. примірника для дітей. Розподіл видань художньої літератури українських письменників за тиражами (рис. 9) 290  Система національної преси Рис. 6. Тиражі книг і брошур, виданих різними мовами, тис. прим.  Рис. 7. Кількість книг і брошур, виданих різними мовами, друк. Найбільша кількість назв книг художньої літератури українських письменників (68) видавалася тиражами 1000 примірників, потім до 500 примірників (33), а тиражами 25 і 20 тис. примірників було видано 5 книг. Це такі книги: Моргунов В. Кто закажет реквием (Донецьк, ПКФ «БАО»); Моргунов В. Синдром усталости: Повести (Донецьк, ПКФ «БАО»), які мають тиражі по 25 291 Теорія журналістики  Рис. 8. Тиражі книг і брошур, виданих різними мовами, тис. прим.  Рис. 9. Тиражі книг і брошур, тис. примірників. тис. примірників;' Безуглый И. Тайны «Вервольфа»: Документальная повесть (Хмельницький, «Поділля»); Гладкий В. Меч Вайу: Исторический роман (Донецьк, МП «Отечество»); Гладкий В. Последняя жертва «Магистра»: Детективные повести (Донецьк, МП «Отечество») — по 20 тис. примірників. 292 Система національної преси Найбільші тиражі дитячої літератури мають такі книги: Ва-левский А. Азбука-смешинка: Стихи (Одеса, МП «Два слона») — 100 тис. примірників; Спиваковский В. Если хочешь быть богатым и счастливым, не ходи в школу: (К., «Гранд») — 30 тис. примірників; Січовик І. Невдячний кіт: Вірші для дітей дошкільного віку (К., «Спалах») — 27 тис. примірників. Письменниками, які є членами Спілки письменників України, видано 30 назв книг для дорослих (12 книг письменників українського зарубіжжя) і 2 книги для дітей. їх тиражі складають відповідно — 92,2 тис. і ЗО тис. примірників. Проте окремі російськомовні книги художньої літератури видавалися і більшими тиражами, наприклад: Сушинский Б. Рыцари кардинала: Сер.: В 4 т. (Донецьк, AT «Донеччина») — 200 тис. примірників; Ле І. Хмельницкий: Роман: В 2 т. (Донецьк, AT «Донеччина») — 200 тис. примірників; Ну просто анекдот!: Сборник анекдотов и карикатур (К., Роб. газета) — 100 тис. примірників; Врублевская В. В тени деревьев, которых нет: (Женщина и гипнотизер) (К., Роб. газета) — 50 тис. примірників. Випуск і річні тиражі періодичних видань і видань, що продовжуються, різними мовами, показано на рис. 10, 11. Випуск періодичних видань і видань, що продовжуються, за назвами у порівнянні з 1995 р. збільшився на 113 видань, однак тиражі на 18 відстоків зменшились. Видання газет в Україні (кількість газетних видань та їх тиражі) показано на рис. 12, 13. За даними Книжкової палати України, у 1996 р. видавалось 2206 назв газет, з них: 1170 — українською мовою; 884 — російською мовою; 123 — українською-російською мовами; 6 — українською та іншими мовами; 23 — іншими мовами. На діаграмах добре видно, що у 1996 р. видавалося газет українською мовою у 2,3 раза менше, ніж у 1960 р. і у 1,5 раза менше, ніж у 1990 р. Ще більш вражаюча різниця з тиражами газет: так у 1996 р. тиражі україномовних газет у 1,3 раза менші, ніж у 1990 р. і у 3,6 раза менші, ніж у 1990 р. Різке зменшення тиражів газет пов'язане з високою собівартістю та дорогими послугами на доставку газет, а також із низькою купівельною спроможністю основної маси населення України. Зменшення видання художньої і особливо дитячої літератури є не що інше, як своєрідне обмеження свободи слова і друку. Поліграфічний комплекс України складає 2189 підприємств різних форм власності, з яких 21,1 відсотка є державними. У загальнодержавній власності знаходяться 23 поліграфічні підпри- 293 Теорія журналістики  Рис. 10. Кількість періодичних видань і видань, що продовжуються, виданих різними мовами, друк.  Рис. 11. Річні тиражі періодичних видань і видань, що продовжуються, виданих різними мовами, тис. примірників. ємства, у тому числі 5 книжкових фабрик, 4 обласні друкарні, 14 газетно-журнальних видавництв. За наявності значних потужностей для випуску книжкової, газетної, етикетної, бланкової продукції, в умовах спаду виробництва використовуються вони лише на 40-50 відсотків. У зв'язку з цим підприємства галузі велику кількість устаткування змушені ставити на консервацію. Особливо складна ситуація з друкарським поліграфічним устаткуванням, 75 відсотків якого відпрацювало по 3—4 експлуатаційних терміни і давно підлягає заміні. Внаслідок поспішних і непродуманих дій щодо комерціаліза- 294  |