мовознавство селиванова. Удк8Г42ббк81
 Скачать 9.73 Mb.
|
|
Практичне заняття Тема Методи дослідження комунікації 1. Методика аналізу усного діалогічного спілкування. 2. Методика аналізу комунікативної ситуації в аспекті діалогічності її складників. 3. Контент-аналіз. 4. Методики когнітивного картування тексту та дискурсу. Наративний аналіз дискурсу. Завдання 1. Законспектуйте параграф «Контент-анализ литературного текста із книги А.М. Баранова Введение в прикладную лингвистику. - МС. Опрацюйте параграф «Аналіз комунікативних ситуацій» із підручника ФСБ ацевича О снови ком унікативної лінгвістики». - К ., 2004. — С. 271-284. 3. Затранскрибуйте секвенцію усного побутового діалогу (на ваш вибір). Охарактеризуйте його за методикою конверсаційного аналізу. Використайте систему позначень ТРУД, наведену в книзі М. Макарова Основы теории дискурса. - МС. Здійсніть аналіз діалогу персонажей із художнього тексту за зразком аналізу усного діалогічного мовлення. Складіть прагматограму діалогу. Визначте текстові кінеми, засоби внутрішнього мовлення персонажів, секвенції, ад’яцентні пари, реплікові кроки й комунікативні ходи. Опишіть тематику, інтенції, стратегії й тактики ком унікативних ходів. Охарактеризуйте явища накладання комунікативних ходів в ад’яцентних парах та наявні бічні секвенції, конверсаційні імплікатури, функції порушення релевантності. Софійчина мати подякувала, а до льотчика мовила: - Не забудь же нас- Я вас не забуду - пообіцяв він. - І ви мене запам ’ятайте: Заболотний Кирило Петрович, гвардії винищувач, вічний боржник ваш, і аж нахмурився, щоб не виказати свого хвилювання Веселим запам ’ятайте... - Одужуй, — сухо схлипнула тітка Василина. Льотчик, окинувши поглядом усіх трьох, затримався посмутнілими очима на Софійці. Вона стояла як піч. - Що ж тобі, Софійко, лишити на згадку? Дівчина мовчала. - Не знаю навіть і що, - додав він, дивлячись на неї ласкаво. - Карточку оту подаруйте, — раптом видихнула дівчина випроставшись, готова, здається, так і бризнути слізьми. Йшлося про той груповий фотознімок, що зберігався у нього в планшеті під штурманською картою, уже відлітаною тепер. - Якщо так ти її уподобала... Підемо ради цього навіть на порушення.. Взявши непораненоюрукою планшет, Заболотний простягнув його Софійці: 325 - Берги 3 планшетом бери- Спасибі. Дівчина взяла, густо зашарівшись. - Фото ні до чого не зобов ’язує, — всміхнувся льотчик, — та все ж краще згадай і подивись, аніж подивись і згадай... Тітка Василина, видно, була невдоволена цією церемонією. - Карточки даруват и, — буркнула вона — то недобра прикмета... -Д ля нас добра, —рішуче мовила дівчина. —Хіба ні? (О. Гончар, Твоя зоря). - Сподівались знайти меч центуріона, а добули іржаву, з копійку завбільшки бляшку, — самі ж і підсміюються — Чи, може, це меч зітлів, звівся до розмірів бляшки? -З ат е з дна м оря-улов, — нагадує дебелий археолог-водолаз, — ціла купа черепків, потовчених амфор. У декотрих збереглася еллінська смола, каніфоль - Крім того, - додає цибатий студент-практикант, -м аєм о ще одну стелу биюго мармуру з написом. Багатющий текст- Що ж там написано — цікавиться котрась із дівчат. - Хай ось Росавськийрозшифрує, він у нас поліглот, — кивають копачі на худорлявого бородатого юнака, що й сам, видно, трохи соромиться своєї мудрецької закучерявленої бороди. - Коли ж це ви розшифруєте? - допитується в нього Світлана Вусик. - Уже розшифровано, — відказує він скромно- То поділіться й з нами, якщо не секрет- Я народилась від афінськоїматері й від батька із Герміона, - речитативом проказує він, не зводячи очей з ІнниЯгнич, — а ім я моє Теодора. Я бачила багато країн і плавала по всьому Понту, бо мій батько і мій муж мореплавці. Воістину щасливими були м ої дні серед любові та муз. І зовсім молодою, народивши дочку, що була схожа на мене, я посеред надії і життя покинула цей сонячний світ, переселившись у безкрайній край - хадес...» - А далі? - чомусь хвилюючись, запитала Інна. -Д а л і мармур надщерблений... (О. Гончар, Берег любові). 326 - Як там у тебе, нар обо т і Я чула, машину якусь конструюєш? - Звідки це ти?.. Холод поклав молоток, лапу, підвівся. - Володя сказав. Полив ’яний. Ми оце пригадували з ним давні дні, сміялися. Він страшенно упадав за мною. Тоді, як ми з тобою збиралися одруж итись. Па мят аєш , обридав нам своїм и відвідинами. Все мене намовляв... А ти знаєш, Володимир незабаром буде міністром. Правда, дивно- Чому, я бачив і таких міністрів. - Грубо. Ти завжди шкодив собі грубістю. А хочеш, я тобі допоможу з твоїм винаходом. - Через Полив 'яного? — і враз відчув, ніби щось липке, холодне проповзло йому по грудях. Вже більше не хотілося от ієї розмови, притьмом втікав від неї. — Він мені обіцяв приїхати, подивитись... Два місяці тому- Мабуть, забув. У нього зараз стільки клопоту. Адже заступає міністра. Але може приїхати - Вже не треба, я розбив свій апарат. Так от чого, голубонько, ти прийшла, - усміхнувся в думці Прокіп Гордійович. - Яне поліз до настановленої тобою пастки, і ти порішила нацькувати на мене псів. Я їх н є боюся. Я вдам, буцім не чую їхнього гавкоту, яз іб ю їх із сліду. Тобі доведеться гукати їх, ти викажеш себе вийдеш з гри» (О. Гончар, Крапля крові). 5. Визначте сигнали контекстуалізації (вербальні, невербальні та паравербальні) у фрагментах діалогів: - Професоре... Ви пробачте... Хто мені робитиме операцію? Холода не здивували ані ці відвідини, ані це запитання. - Маю робити я- А це... - посмішка стала вкрай ніяковою, вона ледве трималася на вустах, - дуже небезпечно? - Бачите... Сідайте сюди. Все безпечно й небезпечно... - Ні, не те. - перепинив Вадим - ЯНу, як би вам. Та от Ви, звичайно, не повірите. Подумаєте, що там він... Але... Я інженер, фізик. Я розрахував апарат, яким можна просвічувати металеві предмети. Ну, скажімо, рейки. Апарат зовсім відмінної 327 од попередніх конструкцій. Ультразвуковий. Ми з хлопцями вже конструюємо його. То. Якщо небезпечно... Щ об відкласти операцію... Адже я знаю — прочитав усе по своїй хворобі, один день чи місяць для неї важать однаково. Ми б скінчили... Й т оді вже... - Ультразвуковий?.. Просвічувати? Прокіп Гордійович склав на купу папери, посунув на край столу- Щодо операції... Хто може достеменно сказати: важить чине важить. Така склалася думка. Хоч взагалі майже всі хвороби прогресують з часом. Апарат... - живе зацікавлення тріпотіло вогником в його мінливих темно-сірих очах. — Ви знаєте, отакий зб іг... Я теж морокую над чимсь подібним. Тільки м ені - просвічувати не сталь, а значно м ’якіше... А може, й твердіше. Людей. Ну жну. Цікаво, від чого ви танцюєте. В мене поки що найскладніше - електрод... І Холод, і Соловейко забули, що звело їх в цьому кабінеті. Вязали розмову, аж поки за вікном, у небі, не зайнялася вечорова зірка. Вадим першим помітив її, вказав за вікно: - Моя зірка. А може, наша - і посміхнувся (О. Гончар, Крапля крові). 6. Змоделюйте когнітивну карту тексту: Звістка про те, що запорож ці захопили Кодак і мають перетворити його на власну фортецю, швидко облетіла не лише Україну, р й Польщу. Магнатство занепокоїлось, а що коли Кодак - то лише початок Повстання неминуче, якщ о від Кодака запорожці підуть на Україну. А тут щей коронне військо як повіялось по весні в Прибалтику, той досі там воловодиться. 1 магнатство розхвилювалося не на жарт. Д е взяти силу, котра б повернула їм втрачену фортецю на Дніпрі і запобігла новому повстанню? Шляхта втратила сон. У Барі, резиденції коронного гетьмана Речі Посполитої, сидів воєвода Адам Кисіль, один з найбагатших магнатів Польщі. Він тимчасово заступав коронного гетьмана, до нього й посунула стривожена шляхта, вимагаючи, аби запорожці були негайно вигнані з Кодака. Та заступник коронного не мав ніякого війська і почував себе як на бочці з порохом. Але панічний страх не був 328 притаманний Адаму Кисілю. Це був хитрий і врівноважений політик, котрий менше всього був схильний загрібат и жар власними руками. І тим більше руками шляхти. - Прошу панство ясновельможне не хвилюватися, жар будуть загрібати не білі, а чорні руки, —ласкаво виспівував він переляканій шляхті, і його великий лисий череп врочисто блищав, наче мармуровий. — Отож нацькуємо українців на самих же українців. Одні українці захопили Кодак, інші українці повернуть його нам та щей у придачу піднесуть голови своїх братів. У цьому наше спасіння. Тільки в цьому! - Проиіе, пане воєводо, але то давно відомо, що реєстровцям довіряти - все одно що вовками орати! - А л е відомо також, що й вовки іноді собаками стають, - лагідно посміхався Адам Кисіль, погладж уючи густ у довгу бороду. - У нас немає вибору: або реєстровці, або пропали. З їхньою старшиною я зумів побалакати як треба. Не всі ж у них Павлюки, знайдуться й іуди! А в нас - тридцять срібняків... (В. Чемерис, Фортеця на Борисфені). 7. Складіть список мовних одиниць і їхніх значень із метою контент-аналізу концептуальних змінних ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ЗІРКА ЕСТРАДИ. 8. Здійсніть наративни й аналіз оповіді, визначте макроструктури наративу та факультативні елементи: Просять, щоб я сочинив їм що-небудь на відкриття весни. - Що ж я вам сочиню- Ну, як були ви молодим... Ах, сороки, ах, білобокі! Це їхня улюблена тема- От хочете - вірте, дівчата, хочете - н і. І я розповідаю їм чисту правду, як був я молодим та булав мого діда шовковиця, одна-однісінька на все подвір я Тепер я догадуюсь, що була тоне шовковиця, а безплідний шовкун, боне родило дерево зовсім. А нам усьому Братусівському вивідку, дуже тай дуже хотілося, щоб воно родило Щозими, під новий рік, виходив уночі дід наш Каленик босоніж на подвір я і погрожував дереву сокирою: 329 - Роди, бо зрубаю! І всі ми сподівалися разом з дідом, що дерево злякається і почне з наступного літа родити. Наступало літо, а самотнє уперте дерево знову нічого нам не родило. Дівчата не вірять, сміються. А мені чого сміятись? Яне сміюсь, я виклав їм чистісіньку правду- Ні, ви таки в нас, Микито Івановичу, справжній народний артист (М. Братусь). 9. Здійсніть трансакційний аналіз фрагментів. Визначте рольові пози ц ії комунікантів Батька, Дорослого, Д итини). Охарактеризуйте специфічні для цих ролей інтенції, стратегії та мовні засоби їх репрезентації. З’ясуйте, за якими культурними сценаріями комуніканти здійснюють рольове позиціювання. Визначте ступінь сум існості рольових позицій суб’єктів спілкування з цими сценаріями. - Де ж, Миколо Костянтиновичу, люди- А люди відпочивають собі, бо коротка нічка-петрівочка, - всіма зморшками посміхається мельник, і вони осипають борошно. - 1 ви оце самі засипаєте, самі й мелете- Атож! Це мій час - жнива! - Старий теплим поглядом обводить мішки, що нічліжанами полягали навкруг мучника - Заночуєш у мене- Заночую, коли не надокучив. - 1 не кажи такого - посмутнішав мельник - Синим ої роз 'їхались по морях-океанах, і їм уже не до старого вітряка, не до старого батька. Навіть листи лінуються писати - усе б ’ють телеграми. А я чогось цих телеграм і досі боюсь хтозна, що вони можуть принести. Ти ж чув, що мій старшенький аж теплохід водить- Чув, Миколо Костянтиновичу. - На тому теплоході, розказував, може вміститися усеньке наше село, навіть з хуторами й присілками. Просив приїхати до нього на море, тая ніяк не можу покинути свого вітряка: вріс у нього тілом і душею, тай годі. У мене є диня-качанка, може, покуштуєш? Медом пахне. Що то літечко! - Старий підійшов до станки, вийняв звідти диню, черкнув по ній ножем - і медвяні 330 пахощі одразу забили пахощі борошна -Л іт ечко!-зн ову повторив мельник, поставив догори дном сипанку, поклав на неї диню. — Цене те, що зимова цибулина, - потім вигріб борошно з мучника завязав матроським вузлом мішок і поплескав його, як любовно плескають рукою дітей (М. Стельмах, Чотири броди). І ./{ і ■* . / - Вмивайся, вмивайся, дитино, — квапить мене мати, ріж е окрасць жорнового хліба й наливає з співучого глечика сизе, ще з вечірніми тінями молоко, що теж дихає суницями. Я навіть спросоння помі чаю, як журба не відходить од матері. В її тепер прибляклих, мов перестиглі волошки, очах аж куриться туга- Чого ви, мамо? - Що тобі, Михайлику? - стрепенулась вона і туманом очей своїх поглянула на мене- Чогось ви т акі сьогодн і зран ку виморені. Чи, може, прихворіли? -Н ічого, нічого, це я так собі. - 1 враз така печаль налягає на неї, що нажурені повіки починають тремтіти, яку зобидженої дитини - Не треба, мамочко, — припадаю до неї. - Еге ж, не треба, — згоджується вона, а кілька краплинок падають намою чуприну, і мати обороняє її від сльози зазіленою рукою. - Ой, бити б мене, та нікому: плачу, мов свічечка, їдь, Михайлику, їдь і надивляйся на ліси, бо хто знає, чи більше побачиш... - Вине журіться, мамо: якось воно буде, - хочу заспокоїти її, але не знаю як (М. Стельмах, Щедрий вечір). 331 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ. Сутність, предмет, об’єкт і завдання теорії мовної комунікації. 2. Становлення теорії мовної комунікації. 3. Теорія мовної комунікації в колі різних галузей знань. 4. Міжпредметні зв’язки теорії мовної комунікації з лінгвістичними дисциплінами. 5. Дослідницькі принципи теорії мовної комунікації. 6. Дефініція комунікації. Вербальна комунікація. 7. Комунікація і спілкування. 8. Невербальна та вербальна комунікація. 9. Типи вербальної комунікації. 10. Комунікативна ситуація, комунікативний акт і дискурс. Проблема дефініції дискурсу. Риси дискурсу. Дискурс. Параметри дискурсу. Мовленнєвий акт як мінімальна одиниця мовної комунікації. 14. Проблеми теорії мовленнєвих актів. 15. Проблема класифікації мовленнєвих актів. 16. Одициці діалогічного спілкування. Комунікативний хід, його типи. 17. Комунікативний хід, репліковий крок, секвенція, ад’яцентна пара, інтеракційний юніг. 18. Проблема зразка мовної комунікації (мовленнєвий жанр, жанр дискурсу. Проблема типології дискурсу за сферою спілкування. 20. Параметри і стратифікація комунікативної ситуації. 21. Комуніканти, їхня типологія. 22. Проблема структури особистості комуніканта. Мовна й комунікативна компетенція комунікантів. 23. Текст (повідомлення) як знакова форма мовної комунікації. 332 24. Проблема текстових категорій. 25. Контекст комунікативної ситуації. Проблема контексту в лінгвістиці. 26. Канал комунікації, його типи. 27. Комунікативний шум, його рівні в комунікативній ситуації. 28. Паравербальні засоби комунікації, їхня типологія. 29. Теорія мовної комунікації та паралінгвістика. 30. Невербальні засоби комунікації. Імплікація, її типи. 31. Імплікатура, підтекст, пресупозиція, постсупозиція, фонові знання. 32. Поняття моделі комунікації. 33. Моделі мовного знака як підґрунтя комунікативного моделювання. 34. Модель комунікативного знака К. Бюлера. 35. Інформаційно-технічні моделі комунікації. 36. Комунікативна модель Р. Якобсона. 37. Семіотична модель художньої комунікації Ю. Логмана. 38. Прагмалінгвістичні моделі комунікації. 39. Прагмалінгвістична модель І. Сусова. 40. Діалогічна модель комунікації. 41. Аспекти діалогічності комунікативної ситуації. 42. Комунікативна взаємодія - інтеракція. Головні аксіоми комунікативної взаємодії. 43. Типи комунікативної взаємодії. 44. Умотивованість й інтенційність комунікативної взаємодії. 45. Проблема стратегій і тактик комунікантів. Типологія комунікативних стратегій. 46. Комунікативний кодекс. Закони і правила комунікативної взаємодії. 47. Мовленнєвий вплив. Проблеми теорії мовленнєвого впливу. 48. Нейролінгвістичне програмування: становлення та принципи. 49. Техніки нейролінгвістичного програмування. 50. Дискурсологія як лінгвістична дисципліна. Об’єкт і предмет дискурсології. 51. Дискурс-аналіз: передумови, завдання та проблематика. Критичний аналіз дискурсу теоретичне підґрунтя, завдання та проблематика. Критичний аналіз дискурсу і політична лінгвістика. |