мет роз лекій. Вступ. Сучасні аспекти проблеми профілактики стоматологічних захворювань
 Скачать 2.17 Mb.
|
|
6. Зміст лекційного матеріалу: Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань. Диспансеризація населення. Комплексна( масова) система профілактики- це система профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення організму та органів порожнини рота за участю служб охорони здоров’я, освіти та різних груп населення. Комплексна система профілактики побудована на основі о етіології і патогенезу основних стоматологічних захворювань, а також з урахуванням віку людини. Комплексну регіональну програму профілактики складають організатори стоматологічної допомоги області, району, міста, села. У виконанні програми беруть участь : стоматологи, парцівники освіти, санітарно-епідеміологічні служби, жіночі консультації, центри здоров’я, дитячі поліклініки, товариство Червоного Хреста. Комплексна профілактика стоматологічних захворювань включає: Основні методи профілактики : - санітарно- освітню роботу серед населення;
Допоміжні методи:
а) обробка зубів мінералізуючими розчинами; б) призначення лікувальних паст;
Навчання принципів раціонального харчування – це комплекс соціально- гігієнічних міроприємств, що впливають на правильний, гармонійний розвиток індивідума, що протягом свого життя активно працює на благо суспільства. Сюди відносять оптимальні умови годування, харчування, дозрівання, функціонування і старіння організму у відповідності з фізіологічними особливостями людини. Режим включає індивідуальні і гігієнічні міроприємства ( режим праці, харчування, віддиху, особиста гігієна). Під терміном „ сбалансоване харчування” розуміють потребу в необхідних для підтримання оптимального здоров’я і працездатності кількості і пропорцій білків, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і води. Фізіологічна потреба організму в харчових речовинах залежить від віку, статі, енергетичних затрат, стану нервової системи, умов середовища. Навчання правил гігієни порожнини рота це правильний догляд за порожниною рота з використанням засобів гігієни . Усунення травматичної оклюзії Стабілізація зубів і зубних рядів, створення благоприємних умов для пародонта ( пришліфовунна зубів). Комплексну профілактику слід проводити в першу чергу в жіночих консультаціях, дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вузах, заводах фабриках і в нші організованіих колективах населення на базі спеціального приміщення ( спеціалізованих класів). Етапи організації комплексної профілактики:
( кабінетів, куточків) гігієни , наочних посібників;
працівниками;
Профілактику проводять з антенатального періоду розвитку дитини і протягом всього дитинства. Тому програма профілактики має охоплювати вагітних жінок, всіх дітей від дня народження до 14 років, підлітків - 15-17 років. Програма профілактики здійснюється в залежності від віку дитини, місця народження загального стану організму . В кожному регіоні складається програма комплексної профілактики. Впровадженню комплексної системи профілактики передують стоматологічні обстеження організованих груп населення - вагітних, дітей і дорослих. Основними реєстраційними документами, що заповняються в ході первинних і вторинних оглядів є карти профілактичних оглядів форма 047/у- перелік осіб, що підлягають профілактичному огляд , форма 048/у – карта оцінки стоматологічного статусу ВООЗ. Перед впровадженням програми профілактики в певному районі необхідно зібрати відомості: 1. Демографічні дані: - знати чисельність населення, що проживає в даній місцевості, щорічний приріст населення ( в %), відсоток міського населення, необхідно уточнити кількість дітей у віці від 0 до 6 років і від 7 до 17 років, кількість дитячих садочків, шкіл в даній місцевості. 2. Фактори навколишнього середовища: - кількість вживання цукру ( рахується по об’ємах проданого цукру за певний період часу) , фторованість води. 3. Стоматологічні послуги: - кількість стоматологів, гігієністів і середнього медичного персоналу. - число стоматологічних поліклінік., кількість хворих, що відвідують поліклініку. Критерії ефективності проведеної профілактики. Організаційна ефективністьоцінюється за кількістю дітей, охоплених профілактичними заходами у перший рік впровадження програми( відсототок від кількості дітей у колективі); Медична ефективність визначається не раніше ніж через 2 роки після впровадження програми в певному колективі дітей. Оцінюють її за такими показниками: 1) за зменшенням поширеності карієсу ; 2) за зниженням інтенсивності розвитку карієсу; 3) за зниженням приросту інтенсивності карієсу. Оцінюють показники на підставі порівняння з аналогічними даними у дітей, не охоплених профілактикою( за 1 рік). Економічний ефект розраховують за даними про вартість лікування неускладненого карієсу. Економічний ефект дає зменшення обсягу лікувальної роботи завдяки зниженню карієсу, внаслідок підібраних інтервалів між оглядами. В диспансеризації дозволяють своєчасно і з максимальним ефектом використовувати для кожної дитини запобіжні засоби і цим знизити приріст карієсу і його ускладнень. Диспансеризація – це є активне спостереження за здоров’ям всього населення чи окремих контингетів, у вивченні умов праці і побуту, забезпечені збереження здоров’я, попередження захворювань шляхом проведення лікувально – профілактичних, санітарно – гігієнічних і соціальних міроприємств. Диспансеризація стоматологічних хворих передбачає раннє виявлення хвороб зубів, пародонту, слизової оболонки рота, лікування і усунення причин їх виникнення ( з умовою їх праці і побуту). Основні задачі диспансеризації:
Диспансеризація населення включає:
При проведенні диспансеризації населення планується:
Виділяють два етапи диспансеризації: 1 – й – відбір контингенту на диспансерне спостереження; 2 –й - власне диспансерне спостереження, що включає лікувально –оздоровчі міроприємства. На першому етапі диспансеризації відбір хворих для диспансерного спостереження проводиться під час звертання хворих за стоматологічною допомогою чи в процесі медичного огляду. На першому етапі планують оглядати інвалідів, учасників В В війни, вагітних жінок, робітників певних професій. Після відбору проводиться їх групування в залежності від виду патології, її важкості, віку хворого, давності захворювання. На другому етапі диспансеризації хворих поділяють на дві підгрупи: а ) ті, що отримують лікування; б) ті, щознаходяться під наглядом. Хворі першої підгрупи отримують повний курс комплексної терапії, другої – оглядаються профілактично ( контролюється якість чистки зубів, санації порожнини рота), при необхідності їм призначають курс лікування з метою профілактики загострення захворювання.В залежності від характеру протікання захворювання визначається кратність оглядів.На цьому етапі розширена кількість лабораторних і інструментальних обстежень, збільшена кількість спеціалстів, які беруть участь в диспансеризації Оцінюється кожний етап диспансеризації. Оцінка першого етапу складається з :
Критеріями оцінки другого етапу диспансеризації є :
Для аналізу ефективності диспансерного спостереження їх поділяють на 4 групи: 1 – практично здорові особи в стадії стійкої компенсації захворюваннь ( без стоматологічних захворювань, гінгівіти обумовлені неякісним станом порожнини рота, неякісними пломбами); 2 - хворі з легким протіканням в стадії компенсації з рідкими загостреннями; 3 - хворі з субкомпенсованим протіканням захворювання, частими загостреннями, тимчасово недієздатні в період загострення; 4 - хворі з декомпенсованим протіканням хвороб, порушенням функцій органів і систем, обмежена працездатність. Особи, що відносяться до першо групи підлягають спостереженню 1 раз на рік. До другої -2 -3 рази на рік. До третьої групи -3 -4 рази на рік. До четвертої – щомісячно. Переведення хворих з однієї групи в іншу проводить комісія на чолі з головним лікарем по лікувальній роботі. В кінці року на кожного диспансерного хворого складається експертиза і зпаписується в істо рію хвороби. На першому етапі диспансеризації дорослого населення проводяться огляди терапевтом, стоматологом, зубним лікарем, акушером –гінекологом, хірургом. На другому етапі проводяться лабораторні і інструментальні дослідження, залучення більшої кількості спеціаліств. Умовами ефективності диспансеризації є оформлення документації: наказ № 50 від січня 1988 року Основна документація: 1. Медична карта стоматологічного хворого форма № 0 43- У, ” Заводять на кожного хворого, де вносять дані про обстеження. 2. Листок щоденного обліку роботи лікаря – стоматолога , форма 037 –У -88; 3. Зведена відомість обліку лікаря –стоматолога . Форма № 039 –У -88 заповнюється 1один раз в місяць. 3. Карта диспансерного обліку . Форма № 030 У педіатрії прийнято виділяти 5 груп здоров’я: I ( I З) – здорові діти, які рідко хворіють ; II ( II З ) – діти з ризиком щодо загальних захворювань ( народженні матерями, у яких вагітність мала патологічний перебіг або які хворіли у той період, зі схильністю до частих захворювань на ГРВІ; із загальмованим фізичним розвитком та малою чи надмірною масою тіла) і діти, які хворіють більше 5 разів на рік; III ( III З) – хронічно хворі діти з компенсованим перебігом захворювання, з вадами розвитку.; загострення спостерігаються рідко, загальний стан задовільний. IV (IV З) – діти з хронічними захворюваннями, чи вадами розвитку в стані субкомпенсації ( вимагають спеціальних умов харчування, фізичного навантаження, лікування) зі значним відставанням у фізичному розвитку; V ( V З) – діти з хронічними захворюваннями в стані декомпенсації, з важкими вадами розвитку, інваліди. Діти, що належать до груп (IV З) та (V З) не відвідують дитячий садок , школу. 7. Матеріали активізації студентів під час викладання лекції. Питання. 1.Дати визначення комплексній системі профілактики; 2. Основні методи профілактики; 3. Допоміжні методи профілактики; 4. Організаційна ефективність; 5. Медична ефективність; 6. Економічний ефект; 7. Диспансеризація, задачі; 8. Етапи проведення диспансеризації. 8. Матеріали для самопідготовки студентів. А. Дати відповіді на запитання: 1. Основні і допоміжні методи комплексної системи прфілактики; 2. Охарактеризувати організаційну ефективність; 3. Охарактеризувати медичну ефективність; 4. Охарактеризувати економічний ефект; 5. Дати визначення диспансеризації; 6. Задачі диспансеризації; 7. Етапи диспансеризації, їх характеристика; 8. Документація, що ведетися при диспансерному огляді. Б. Опрацювати літературу. Основну: 1. Г.Н. Пахомов „ Первичная профилактика в стоматологии” Медицина Москва 1982. 2. Э.М. Мельниченко « Профилактика стоматологических заболеваний» Минск «Вышейшая школа» 1990. 3. К.Н. Косенко Т.П. Терешина « Профилактическая гигиена полости рта» Изд- во КП ОГТ Одесса, 2003. 4. Л.А. Хоменко, Н.В. Биденко « Современные средстваэкзогенной профилактики заболеваний полости рта».Киев « Книга плюс» 2001. Допоміжну: 1. Ж.Г. Муравянникова „ Профилактика стоматологических заболеваний” Ростов – на Дону „ Феникс”. 2. С.Б. Улитовский „ Гигиена полости рта в ортодонтии и ортопедической стоматологии” .Москва „ Медицинска Книга 2003 3. Н.В. Головко „ Профілактика зубощелепових аномалій Вінниця, Нова Книга – 2005. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАїНИ ШЕПЕТІВСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ навчальної дисципліни : "Профілактика стоматологічних захворювань» ТЕМА: Вступ. Сучасні аспекти проблеми профілактики стоматологічних захворювань. Кількість годин :2 Для студентів зі спеціальності 5.12010104 «Стоматологія» Викладач : О.В.Захарчук 1 Науково- методичне обґрунтування теми. Найбільш розповсюджені в стоматології карієс і хвороби пародонта. Якщо карієс руйнує сам зуб, то хвороби пародонта пошкоджують його опірні тканини. Як карієс так і хвороби пародонта є причиною втрати зубів. Стоматологічна профілактика складається з комплексу міроприємств, які зв’язані між собою і взаємно доповнюють один одного міроприємств організаційного і лікувально – профілактичного характеру. 2. Навчальні цілі лекції Студент повинен знати: - положення профілактики; - історичні аспекти профілактики; - програму профілактики 3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця - виробити у студентів аналітично- логічне мислення в процесі вивчення; - тактовне і доброзичливе відношення до пацієнтів; - виховування відповідальності за свої професійні дії; - сформувати вміння знаходити деонтологічний підхід до колег. 4. Міждисциплінарна інтеграція
|