Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
 Скачать 2.62 Mb.
|
|
Однорідні члени речення Поняття про однорідні члени речення Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними. Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією перелічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення. Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допускають продовження) і закритий ряд (не допускають продовження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини – приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людині (М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення – відкритий, другий – закритий (його закриває одиничний сполучник і). У реченні може бути як один, так і більше рядів однорідних членів. Так, у реченні Для когось ліс – це гриби, для когось – суниці, чорниці чи ожина, для городян – переважно місце відпочинку з неодмінними шашликами і печеною в золі картоплею, хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця, а то й кабана, а для них [лісників] гаї, діброви та березняки – це щоденна рутинна робота (З газети) є п'ять таких рядів. Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтаксичну функцію, тобто є тими самими членами речення – або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підмети – дума, пісня] однорідні присудки – не вмре, не загине. Однорідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне вираження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево дісталась мені (В. Дрозд). Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'язком (за допомогою сполучника ), проте є різними членами речення: Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Це добре відчувається, якщо сполучник опустити: Ніхто ніде мене не чекає. Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова). Якщо в одному простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко). Але не є однорідними членами: а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, – це єдиний член речення: Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Jhue-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський); між такими словами ставиться кома або дефіс; б) дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула петроградського–Гаусса, автобус Київ– Одеса, протягом березня–травня, вісім–десять днів тощо; між такими словами ставиться тире; в) два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький); г) два однакові за формою дієслова, що означають дію і її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їйочі (П. Тичина); ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполучником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є присудком; д) фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником / або ні на зразок / сяк і так, і сміх і гріх, ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо. У чотирьох останніх випадках між повторюваними словами кома не ставиться. Якшо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають: то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимленим Петроградом (1. Цюпа); то як неоднорідні: Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (1. Цюпа). Означення однорідні, якщо: а) вони являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа); б) вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар); тут однорідні означення можна замінити словом привабливі; в) вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). Йому жаль стало Жука – здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав... (Т. Шевченко); г) першим стоїть непоширене означення, другим – поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то такі означення будуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк. Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень По-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай, друге (зелений) – словосполучення березовий гай. Завжди неоднорідними є означення, виражені сполученім займенника й прикметника (мій найкращий друг), якісного і відносного (високий дніпровський берег), якісного і присвійного прикметників (улюблена мамина пісня). Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар). Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні дід, і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко) обставина часу – у неділю, обставина місця – на призьбі, обставина способу дії – вдвох; отже, вони неоднорідні. Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) обставини місця над берегами і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питання де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обставинного значення має ще й означальний відтінок (над берегами (яким и?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка) обставини часу після бурі і у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання у зворотному порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після ч о г о?) після бурі (коли?) у місячну ніч. Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком: а) без сполучників: Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи (К. Гордієнко); б) за допомогою одиничних сполучників /, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи: Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко); тут дві пари однорідних членів: бродити чи ловити, грому й дощу; в) за допомогою повторюваних сполучників і... /, та..та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (сполучник по вторюється два або більше разів поспіль): Від Батьківщини – клич, і звага, і рання сила, й доля пізня (М. Сингаївський); r) за допомогою парних сполучників не тільки... а й, не лише... але й, як... так і, хоч... але, як не... то, не стільки... скільки (перша частина сполучника ставиться перед першим однорідним членом чи групою їх, друга – перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко). Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (М. Коцюбинський). Між однорідними членами речення бувають єднальні, протиставні та розділові відношення, які виражаються як за допомогою сполучників, так і без них. Єднальні відношення передаються звичайно за допомогою єднальних сполучників і, та (= і), та й, і... і, та... та, ні... ні, як... так і; не тільки... а й і под. Вони виражають, як правило, перелік чи зіставлення певних явищ: Буде ще після цього простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (О. Гончар). Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні врай, ані в пекло (Леся Українка). Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало). Цей зв'язок може передаватися й без сполучників: Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука (В. Сухомлинський). Протиставні відношення позначаються звичайно протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, проте, однак, все ж, так. Вони передають несумісність, протилежність певних явищ: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю караюсь, мучуся... але не каюсь (Т. Шевченко). Цей зв'язок може виражатися й без сполучників: Це була не звичайна – мінеральна вода (О. Гончар). Розділові відношення виражаються за допомогою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, хоч... хоч і под. Вони передають роздільність, чергування або взаємовиключення певних явищ: Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський). Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір (Панас Мирний). Розділові знаки між однорідними членами речення Між однорідними членами речення, непоширеними й поширеними, звичайно ставляться коми: Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця (В. Сосюра). Якщо сполучник повторюваний, то коми ставляться між усіма парами однорідних членів незалежно від того, де стоїть перший сполучник: Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води... (В. Сосюра). І сам собі постань законом, і не вагайся, не блажи (В. Стус). Причому ком ставиться на одну менше, ніж є однорідних членів. Наприклад, у реченні Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні (В. Сосюра) однорідних членів чотири, а ком – три. Між двома однорідними членами речення кома не ставиться лиш у двох випадках: якщо вони з'єднані одиничним сполучником і (й), та (– і), та й, або, чи: Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа (І. Гончаренко). Краю мій. Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові. Доводилося вам -„І їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? (З тв. Панаса Мирного); якщо вони хоч і з'єднані не одиничним, а повторюваним сполучником /... /, ні... ні, проте становлять стійке фразеологічне словосполучення на зразок / вдень і вночі, і сяк і .. так, і сміх і гріх, і хочеться і колеться, ні вдень ні вночі, ні світ ні зоря, ні риба ні м 'ясо, ні пуху ні пера, ні сіло ні впало, ,і ні живий ні мертвий, ні за що ні про що, ні в сих ні в тих тощо: Не було їй спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). Але кома ставиться й перед одиничними сполучниками /, та й, та ще, якщо вони мають приєднувальне значення: За що, не знаю, а караюсь, і тяжко караюсь (Т. Шевченко). Да-вид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (А. Головко). Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та иір таку добрячу (Леся Українка). Проте такі члени речення краще подавати або через тире, або окремим неповним реченням (через крапку). Тире ставиться між двома однорідними членами речення, як другий член протиставляється першому (між ними можна поставити протиставний сполучник а, але), виражає причину, наслідок, доповнення, раптову зміну подій: Не вітер – буря над землею в замети клала білий сніг (Л. Первомайський). Земля на прощання усміхнулась – і потемніла (Панас Мирний). Всі оглухли – похилились в кайданах (Т. Шевченко). Крапка з комою ставиться між двома однорідними членами, якшо вони значно поширені або далекі за змістом: Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ і його закони довічні (Панас Мирний). Узагальнювальні слова і розділові знаки при них Узагальнювальне слово – це назва, яка охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення. Узагальнювальними словами найчастіше бувають займенник все, прислівники скрізь, всюди, а також інші слова з ширшим, ніж окремі однорідні члени, значенням: Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит – усе резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо/ (О. Гончар). Рядом з колесом лежали на полиці Миколині книжки: граматка, часловець та товстий псалтир (І. Не чуй-Левинький). Узагальнювальне слово виступає таким самим членом речення, як і однорідні члени, до яких воно відноситься, і може стояти: а) або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і на горі (Марко Вовчок); б) або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле (О. Гончар). Якщо в реченні є узагальнювальне слово, то перед одно-рідними членами ставиться двокрапка, а після них тире: Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі – наче завмерло (Ю. Смолич). Як правило, перед двокрапкою тон трохи підвищується, однорідні члени речення промовляються звичайним тоном, а після тире – тон знову стає трохи вищим. Якщо речення з узагальнювальним словом починається однорідними членами, то перед ними, ясна річ, двокрапка не ставиться, як і не ставиться тире, якщо таке речення закінчується однорідними: Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней – усе ставало зараз помітно лункішим, ніж удень (О. Гончар). Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський). Іноді тире може ставитися й перед однорідними членами (замість двокрапки): Усе навпіл – і труд, і піт, любов і дні гарячі (Д. Луценко). У такому разі однорідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією. У діловому й науковому стилях перед однорідними членами двокрапка може ставитися й тоді, коли в реченні немає узагальнювального слова (така двокрапка необов'язкова): На нараді були присутні: директор, заступник директора, головний бухгалтер, начальники цехів. Якщо при узагальнювальному слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, а після них (тобто перед однорідними членами) – двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок – можна було викосити косою в траві (О. Довженко). Особливості вживання однорідних членів Явища, названі однорідними членами, мають бути одного плану, тобто однаково належати до якоїсь реальної чи уявної групи явищ. Наприклад, неправильно побудоване речення «На свято Івана Купала на Трухановому острові зібралися і молоді, і старі, і гості». Тут потрібно виділити дві групи однорідних: ...зібралися молоді і старі, кияни і гості. Так само не можна об'єднувати як однорідні поняття «кияни й робітники» (серед киян є й робітники), «діти й шко-дярі» (школярі теж діти). Але можна в один ряд ставити інженери й робітники або кияни й гості Києва, студенти й школярі або дорослі й діти. Однорідні члени повинні граматично однаково залежати від головного слова, бути граматично правильно оформлені. Наприклад, не можна сказати «Мені подобаються пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику». Треба: або ...подобаються пригодницькі кінофільми й сучасна музика, або ...подобається дивитися пригодницькі кінофільми й слухати сучасну музику. Не можна сказати й так: «Мій знайомий розуміє й захоплюється мистецтвом», бо кожен із вжитих тут однорідних присудків вимагає після себе іншого відмінка. Це речення слід побудувати так: Мій знайомий розуміє мистецтво й захоплюється ним. Так само не можна поєднувати члени речення й підрядні речення як однорідні. З цього погляду речення «Треба враховувати умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною» побудоване неправильно. Можна сказати: або ...враховувати умови праці і забезпеченість виробництва сировиною, або ...враховувати, які умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною. Щоправда, іноді трапляється не зовсім звичне поєднання однорідних членів і підрядного речення: Пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (3. Тулуб). Очевидно, доцільніше було б сказати:.../ всіх, кого він забажає. Однорідні члени повинні пов'язуватися з тим самим значенням головного для них чи залежного від них слова. Наприклад, не має змісту речення «Хвилюється море і мати за своїх дітей». Слово хвилюється тут вжито у двох цілком різних значеннях: стосовно моря воно означає «покриватися хвилями», а стосовно матері – «тривожитися». Можна лише сказати: Хвилюється море, і тривожиться мати за своїх дітей. На такій несумісності понять побудовано, наприклад, відоме гумористичне речення «Ішов дош і два студенти: один – в університет, другий – у черевиках». Парні сполучники не тільки... а й, як... так і і под. треба ставити тільки перед однорідними членами, не захоплюючи ними інших, неоднорідних членів. Наприклад, не можна розташовувати так частини парного сполучника: «Взимку я це тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах». Треба: Взимку я катаюся не тільки на лижах, а й на ковзанах. Так само неправильно: «Ми відвідали не тільки історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї». Треба: Ми не тільки відвідали історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї Якщо вживається парний чи повторюваний сполучник, то прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом: поздоровлення як від рідних, так і від друзів, а не «поздоровлення як від рідних, так і друзів»; так само: поздоровлення і від рідних, і від друзів, а не «поздоровлення і від рідних, і друзів». Якщо в реченні при однорідних підметах є узагальнювальт не слово, то присудок треба узгоджувати з узагальнювальним словом, а не з однорідними підметами: Усе: і поля, і луки, і ліси – зазеленіло, а не «зазеленіли». Під час вживання однорідних членів не повинно виникати непорозумінь. Наприклад, по-різному можна витлумачити таке побажання: «Бажаю тобі видужання від хвороби і доброго здоров'я». Двозначний і такий вислів: «На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони». Тут треба переставити місцями однорідні члени: ..лимони й солодкі апельсини, аби не вийшло, що лимони теж солодкі. |