Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
Дротаверину гідрохлорид (Drotaverini hydrochloridi) таблетки 0, 04 ампули 2% 2 мл 3.5. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ ТОНУС СУДИН Гіпертензивними називають засоби, які викликають підвищення системного ар- теріального тиску. Їх застосовують при артеріальній гіпотензії та колаптоїдних станах. Класифікація. До гіпертензивних належать засоби, які є різними за походжен- ням, хімічною структурою, фармако-динамікою. За механізмом дії гіпертензивні засоби поділяють таким чином: 1. Засоби, що стимулюють судиноруховий центр (аналептики — кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн, цитітон, лобеліну гідрохлорид). 2. Адаптогени, що тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи (настойки, рідкі екстракти (елеутерококу, женьшеню, родіоли рожева ї, заманіхи, аралії, лимоннику та ін.), пантокрин). 3. Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії: 3.1 стимулятори альфа- та бета-адренорецепторів судин і серця (норадреналіну гідро-тартрат, адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид); 3.2 стимулятори альфа-адренорецепторів (мезатон, мідодрин); 3.3 гормональні препарати вазопресину (десмопресин); 3.4 гормональні препарати кори наднирників (преднізолон, дексаметазон та ін.); 250 3.5 неглікозидні кардіотонічні засоби (дофамін, добутамін). 4. Плазмозамінні та кровозаміщуючі розчини. Для стабілізації мембран призначають антиоксиданти, засоби метаболічної те- рапії (вітаміни групи В, рибоксин, калію оротат та ін.). У випадках гострого пригнічення функції судинорухового центру застосовують аналептичні засоби — кофеїн, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн та ін. Ана- лептики збуджують дихальний судиноруховий центри, що зумовлює підвищення артеріального тиску, а також регуляторних функцій центральної нервової системи. Ці засоби призначають внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно (кам- фору тільки підшкірно). До цієї групи належать адаптоген переважно рослинного або тваринного (пан- токрин) походження. Пантокрин. Препарат має стимулюючу дію на центральну нервову і серцево- судинну системи, підвищує тонус скелетних м'язів. Препарат володіє нейротонізу- ючою дією. Належить до біостимуляторів природного походження. Підвищує за- гальну неспецифічну резистентність організму, проявляє адаптогенні властивості, надає виражений терапевтичний ефект при лікуванні широкого кола захворювань. До складу пантокрину входить також широкий спектр мікроелементів (у найбіль- шій кількості - Ca, Mg, Fe, Na, K, Si, P, в кількостях слідів - Vi, Sr, Мо, B і ін.), по кількісному і якісному складу практичний ідентичний складу мікроелементів ор- ганізму людини. Мікроелементи пантокрину, створюючи хелатні комплекси з вхідними до складу препарату органічними речовинами, активують протікання ферментативних реакцій, нормалізують мінеральний обмін, позитивно впливають на неврологічний статус, оптимізуючи реакцію основних систем життєзабезпе- чення організму у відповідь на всілякі дії, що змінюють його функціонування. Специфічні фармакологічні властивості препарату обумовлені наявністю у складі пантокрину ліпідної фракції (до 67%), клітинної оболонки, що активно впливає на мембранні структури, і органели клітки. Фосфоліпіди (фосфатидил- холін, фосфатидилетаноламін), що містяться в препараті, знижують активність фосфоліпаз, усуваючи тим самим гіперреактивність процесів перекисного окис- лення ліпідів, роблять стабілізуючий вплив на біомембрани, нормалізують транс- мембранний іонний обмін, інтенсифікують процеси біологічного окислення. Амінокислоти, нуклеїнові кислоти і пептиди, що входять до складу пантокрину, сприяють відновленню порушених в результаті стресу або патологічного процесу білкового і вуглеводного обміну, є джерелом пластичного матеріалу, необхідного для клітинного диференціювання, проліферації. До рослинних препаратів належать: рідкі екстракти елеутерококу, роді ли роже- вої, настойка заманихи високогірної, аралії, лимоннику китайського, стеркулії платанолистої, екстракт левзеї та ін. Ці лікарські засоби призначають по 15 — 20 або 20 — 30 крапель і день до їди протягом тривалого часу. Див. розділ "Адапто- гени". При колапсі, шоку, отруєннях, інфекцій них хворобах ефективні судинозву- жувальні засоби — адреноміметичні кардіотонічні, гормональні препарати ва- зопресину та глюкокортикоїдів, засоби периферичної дії. 251 У випадках шоку, особливо гіповолемічного, що зумовлений профузним про- носом, поширеними опіками, крововтратою, вводять плазмозамінні рідини (соль- ові, на основі альбуміну, желатину та ін.) для корекції співвідношення між внутрішньосудинним об'ємом крові і підвищеної внаслідок шоку місткості судин. Див. розділ "Плазмозамінники". Гелофузин є розчином сукцинованого желатину. Внаслідок сукцинування моле- кула желатину набуває заряду та витягнуту форму, завдяки чому проявляється значний об’ємний ефект. Одночасно застосовують антиагреганти і засоби проти згортання крові, щоб за- побігти утворенню тромбів, інфаркту міокарда та інших органів. Хворим з кардіо- генним шоком (інфаркт міокарда, гостра судинна недостатність) вводять серцеві глікозиди, протиаритмічні засоби, наркотичні анальгетики. Мікроциркуляцію сти- мулюють малими дозами альфа-адреноблокаторів або периферичних судинороз- ширювальних засобів (наприклад, натрію нітропрусид). При анафілактичному шоку призначають стимулятори альфа-бета-адреноре- цепторів, а також антигістамінні засоби та глюкокортикоїди. Лікування під час ко- лапсу і шоку має бути комбінованим, спрямованим на усунення причин їх виник- нення та ліквідацію симптомів цих патологічних процесів. З неглікозидних кардіотонічних засобів застосовують дофамін, добутамін (див. "Кардіотонічні засоби"). Ангіотензинамід (гіпертензин) є амідом ендогенної речовини — ангіотен-зину II, що утворюється в організмі. За хімічною будовою є октапептидом. Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні швидко абсорбується. По- над 50 % руйнується протягом одного кола кровообігу. Дія короткочасна, екскре- тується нирками. Фармакодинаміка. За судинозвужувальною дією ангіотензинамід перевищує норадреналін приблизно в 40 разів. Пресор-на дія пов'язана головним чином з його міотропним впливом на артеріоли (найбільше на судини внутрішніх органів, шкіри, нирок). Тонус вен збільшується незначною мірою. Прямого впливу на серце та його кровопостачання не має. Стимулює синтез альдостерону і завдяки цьому затримує іони натрію. Підвищенню артеріального тиску сприяє також виділення адреналіну, стимуляція судинорухового центру, симпатичних вузлів. Внаслідок підвищення артеріального тиску і рефлекторного збудження центру блукаючого нерва виникає брадикардія. Слід зазначити, що артеріоли під впливом ангіо-тензинаміду звужуються. Це викликає порушення мікроциркуляції у ткани- нах. Показання: шоковий стан у випадках ізоволемічного шоку, інфаркту міокарда, легеневої емболії. Протипоказання: гіповолемічний шок, порушення ритму серця. Побічна дія: алергічні реакції, головний біль, брадикардія. Хворим з артеріальною гіпотензією і гіповолемією доцільно переливати кров кровозамінники, вводити ізотонічний розчин натрію хлориду. 3.6. ПРЕПАРАТИ З КАПІЛЯРОСТАБІЛІЗУЮЧИМ ЕФЕКТОМ 252 Цілісність судинної стінки порушується при атеросклерозі, травмах та дії інших пошкоджуючих агентів. При цьому спостерігаються порушення обміну речовин, мікроциркуляції, що потребує введення лікарських засобів з переважним впливом на стінку судин – ангіопротекторів з капіляростабілізуючим ефектом. Ангіопротектори - група лікарських засобів, що мають велике значення в ком- плексній терапії різних захворювань серцево-судинної системи. У вітчизняній кла- сифікації лікарських препаратів в дану групу включають також коректори мікро- циркуляції. Ангіопротектори мають різні механізми дії, при цьому головні ролі грають інгібірування гіалуронідази, гальмування біосинтезу простагландинів, антибра- дикінінова активність і інші чинники. Ці ліки володіють загальною спазмолітич- ною активністю, викликають розширення судин, покращують мікроциркуляцію, нормалізують реологічні властивості крові і проникність судин (збільшують рези- стентність капілярів), зменшують набряк тканин і активують метаболічні процеси в стінках кровоносних судин. Ангіопротектори знайшли широке вживання при лікуванні різних ангіопатий - діабетичних (у тому числі ретинопатій, нефропатій, уражень церебральних і коро- нарних судин, судин нижніх кінцівок і ін.), ревматичних і ревматоїдних (пору- шення проникності судин і ін.), атеросклеротичних пошкоджень судин, захво- рювань вен із застійними і запальними явищами (включаючи варікозні розши- рення), а також при трофічних виразках і інших патологічних процесах. Ангіопро- текторну (або капіляропротекторну) дію мають вітаміни (рутини, аскорбінова кис- лота), глюкокортикоїди і, особливо, нестероїдні протизапальні препарати (НПВП), пармідин, етамзилат, кальцію добезилат, трибенозид, троксевазин, препарати плодів кінського каштана (ескузан, есфлазид, репарил) та інші. Ангіопротектори класифікують на: 1. Капіляростабілізуючі засоби а) синтетичного походження (пармідин, кальцію добесилат, етамзилат) б) препарати біофлавоноїдів (рутозид, діосмін, троксерутин та їх комбінації – детралекс та ін.) в) рослинні препарати інших груп (α-лізин есцинат, аесцин, ескузан, кверцетин, цикло 3 форте та ін.) 2. Засоби, що застосовують при варикозному розширенні вен (гепароїд, ліотон, веногепанол) 3. Антигемороідальні препарати (проктоседил, ультрапрокт та ін.) Пармідин (Ангінін, Піридинолкарбамат, Продектин, Ацестрол, Андил, Ангіовітал, Ангіоксин, Ангіоксил, Атерофал, Атерокін, Атовер, Цикловен, Холестеинекс, Дуаксол, Дувалін, Елуен, Ексібрал, Гарпарол, Катромбін, Про- дектин, Равецил, Соспітан, Вазагін, Вазаприл, Вазоцил, Вазоверин, Веранте- рол) є синтетичною сполукою піридину. Фармакодинаміка. Пармідин є антагоністом брадикініну і тромбоксану А 2 Він блокує скорочення ендотеліальних клітин, зменшує проміжок між ними, запобігає проникненню у внутрішню оболонку стінки судин атерогенних ліпопротеінів. Препарат покращує мікроциркуляцію і метаболізм у стінці судин, сприяє резорбції 253 ліпідів з місць ліпідозу, а також регенерації еластичних і м'язових волокон, знижує зсідання крові, зменшує агрегацію тромбоцитів. Протиатеросклеротичний ефект пармідину зумовлений захистом стінки артерій від атероматозного процесу. Пармідин здатний ліквідувати атеросклеротичні зміни судинної стінки заміщен- ням атероматозних утворень регенерованими гладком'язовими клітинами. Показання: Діабетична ретинопатія, атеросклероз судин мозку, серця, кінцівок, тромбоз вен сітківки, облітеруючий ендартерит. Побічна дія: Диспепсичні явища, алергічні реакції. Етамзилат (дицинон) має не тільки ангіопротекторну активність, він зменшує тривалість кровотечі, проникність стінки капілярів, підвищує кількість і фізіологічну активність тромбоцитів. Показання: Кровотечі після хірургічних втручань, стоматології, геморагічний діатез, маткові кровотечі, профілактика капілярних кровотеч в офтальмології, сто- матології, гінекології. Побічна дія: Алергічні реакції. Протипоказання. Порушення функції печінки. Кальція добезилат має ангіопротекторну (капіляро і венопротекторну дію, зни- жує проникність, підвищує еластичність судинної стінки, поліпшує мікроцирку- ляцію). Показання. Діабетична ангіопатія, хронічна венозна недостатність. Побічна дія. Диспепсичні, алергічні реакції. Протипоказання. Гіперчутливість, виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки (у стадії загострення), кровотеча з ЖКТ, захворювання нирок і печінки, геморрагії, викликані антикоагулянтами; вагітність (I триместр), дитячий вік (до 13 років). Ангіопротекторну дію мають також препарати вітаміну Р — троксевазин, ен- дотелон, рутин, кверцетин. Кверцетин. Флавоноїд кверцетин є агліконом багатьох рослинних флаво- ноїдних глікозидів, у тому числі рутину, і належить до вітамінних препаратів групи Р. Завдяки капіляростабілізуючим властивостям, пов'язаним з антиокси- дантною, мембраностабілізуючою дією, препарат знижує проникність капілярів. Фармакокінетика. Після застосування всередину препарат добре всмоктується. Метаболізм кверцетину в гепатоцитах відбувається по шляху утворення 3-о-мети- льованого продукту - ізорамнетину за допомогою метилтрансферази. Крім того, відомі інші метаболиты кверцетину - кемпферол і тамариксетин. Основні мета- боліти в плазмі – глюкуроніди та сульфати кверцетину і ізорамнетину. Всі мета- боліти володіють фармакологічною активністю. В подальшому кемпферол підлягає гідроксилюванню. Фармакодинаміка. Кверцетин володіє протизапальним ефектом в результаті блокади ліпооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти, знижує син- тез лейкотрієнів, серотоніна і інших медіаторів запалення. Кверцетин проявляє ан- тиульцерогенну дію, зв'язану із застосуванням протизапальних засобів, а також во- лодіє радіопротекторною активністю (після рентгено- і гаммаопромінення). Кардіопротекторниє властивості кверцетину обумовлені підвищенням енергетич- ного забезпечення кардіоміоцитів завдяки антиоксидантній дії і поліпшенню 254 кровообігу. Регенеративні властивості кверцетину виявляються в прискореному загоєнні ран. Препарат може впливати на процеси ремоделювання кісткової тка- нини, він проявляє стійку імуномодулюючу активність. Досліджена антимікробна дія кверцетину на Bacillus cereus і Salmonella enteritidis. Кверцетин і кемпферол проявили активність проти метицилліностійких штамів Staphylococcus aureus. Кверцетин володіє здатністю захищати мембрану еритроцитів від шкідливої дії канцерогенних смол, що утворюються в процесі паління. Ця властивість безпосе- редньо пов'язана з антиоксидантным дією. Експериментально визначені також діуретичні, спазмолітичні, антисклеротичні властивості. Кверцетин здатний нор- малізувати артеріальний тиск і стимулювати вивільнення інсуліну, прискорювати агрегацію тромбоцитів, пригнічувати синтез тромбоксану. Кверцетин також зв'я- зується з рецепторами естрогену. Завдяки естрогеноподібним властивостям (вплив на пролінгідроксилазу, пригнічення чинника некрозу пухлин і синтезу ін- терлейкінів) препарат володіє проостеокластным ефектом. Показання. Профілактика і лікування місцевих променевих уражень після рент- ген- і гамапроменевої терапії; лікування при пародонтозі, ерозивно-виразкових за- хворюваннях слизистої оболонки ротової порожнини; гнійно-запальних захво- рюваннях м'яких тканин; у комплексному лікуванні пацієнтів з клімактеричним, вертебрально-больовим синдромом, нейрорефлекторними проявами остеохон- дрозу хребта; хронічним гломерулонефритом; для попередження ерозивно-вираз- кових поразок верхніх відділів травного тракту, обумовлених прийомом НПВП. Препарат застосовують при нейроциркуляторній дистонія, ІХС, стенокардії напруги II-III функціонального класу. Побічні ефекти. Можливі прояви підвищеної індивідуальної чутливості, висип, свербіння. Протипоказання. Підвищена чутливість до кверцетину і препаратів з Р вітамін- ною активністю. Детралекс містить очищеної мікронізованої флавоноїдної фракції – діосміну і гесперидину є венотоніком (підвищує венозний тонус) і судинопротектором (підвищує резистентність малих кров’яних судин). Фармакокінетика. Період напіввиведення - 11 год. Метаболізіруєтся з утворен- ням фенолових кислот. Екскретує головним чином з калом (через нирки - 14%). Фармакодинаміка. Підвищує тонус вен, знижує венозний застій, зменшує про- никність капілярів, збільшує їх резистентність. Показання. Хронічна лімфовенозна недостатність (відчуття важкості в ногах, біль, судоми), функціональні порушення при гострому геморої. Протипоказання. Гіперчутливість, вагітність, лактація. Побічна дія Дискомфорт з боку органів травного каналу і нейровегетативної си- стеми, що не вимагає відміни лікування. Препарати Пармідин (Parmidinum) таблетки 0, 25 г Кальцію добезилат (Calcii dobesilas) таблетки 0, 25 г Кверцетин (Quercetinum) таблетки 0, 02 г 255 3.7. ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ЗАСОБИ Атеросклероз (від греч. athere — кашка і sklerosis — ущільнення, затвердіння) — хронічне захворювання артерій еластичного і м'язово-еластичного типа, що вини- кає унаслідок порушення ліпідного обміну і супроводжується відкладанням холе- стерину і деяких фракцій ліпопротеінів в інтимі судин у вигляді атероматозних бляшок, на який впливають генетичні фактори. Подальше розростання в них спо- лучної тканини (склероз) і кальциноз стінки судини наводять до деформації і зву- ження просвіту до облітерації. Історія відкриття загального захворювання організму — атеросклерозу — має довгу дорогу. У 1761 році французький вчений Морганьї, в 1829 році, Крувейльхер описали ха- рактерні ущільнення артерій при аутопсії. В 1769 році Пулетье де ла Саль отримав з жовчних каменів щільну білу речовину (жировіск), що володіла властивостями жирів, а у чистому вигляді холестерин був виділений хіміком А. Фуркруа в 1789 році. В 1815 році Мішель Шеврель також виділив це з'єднання та назвав його хо- лестерином («холе» — жовч, «стерол» — жирний). У 1833 році Лобштайн вводить поняття «артеріосклероз». У 1859 році Пьер Бертло довів, що холестерин нале- жить до класу спиртів. Це зобов'язало мати в хімічній назві речовини суфікс -ол, тому в 1900 році холестерин був перейменований в холестерол. У 1915 році група росіян учених на чолі з М.М. Анічковим розцінила відкладення на стінках коронарних артерій, які містили згустки жиру, холестерину і солей кальцію, як атероматозні бляшки. Атерогеннимі властивостями володіють не всі липопротеіни, а лише низької (ЛПНЩ) і дуже низькї щільності (ЛПДНЩ). Спочатку вони накопичуються в ін- тимі переважно за рахунок зв’язування з компонентами міжклітинної речовини — протеогліканами, велику роль грає переважання гепарансульфатів над двома ін- шими глікозаміногліканами — кератансульфатами і хондроітинсульфатами. При окисненні ліпідів утворюються гідроперекиси, лізофосфоліпіди, оксистерини і альдегіди (при перекисному окиненні жирних кислот). Окислення апопротеінів веде до розриву пептидних зв'язків і з'єднання бічних ланцюгів амінокислот (за- звичай бета-аміногрупи лізину) з продуктами розщеплювання жирних кислот (4- гідроксиноненалем і малоновим диальдегідом). Міграція лейкоцитів (в основному моноцитів і лімфоцитів) — друга стадія ро- звитку ліпідної бляшки, яку забезпечують розташовані на ендотелії рецептори — молекули адгезії з сімейства імуноглобулінів, синтез яких можуть збільшувати ци- токін (інтерлейкін 1 та (ІЛ-1), фактор некрозу пухлин (ФНП). У свою чергу, викид цитокінів клітинами судинної стінки стимулюється модифікованими ліпопро- теінами. Утворюється порочний круг. Грає роль і характер потоку крові. В інтимі моноцити стають макрофагами з яких за рахунок опосередкованого рецепторами ендоцетозу ліпопротеїнів виникають заповнені ліпідами ксантомні (пінясті) 256 клітини. При дефекті рецепторів ліпопротеїдів низької щільності виникають ксан- томи та атеросклеротичні бляшки, що заповнені ксантомними клітинами. Екзоген- ний холестерин гальмує синтез цих рецепторів, і тому при гіперхолестеринемії їх мало. Деякі ксантомні клітини, що поглинули ліпопротеіни з міжклітинної речо- вини, залишають стінку артерії, перешкоджаючи тим самим накопиченню в ній ліпідів. Якщо ж надходження ліпопротеінів в інтиму переважає над їх виведенням з макрофагами (або іншими шляхами), ліпіди накопичуються, і у результаті утво- рюється атеросклеротична бляшка. Гіполіпідемічні (протиатеросклеротичні) засоби запобігають розвитку або сприяють регресії атероматозного процесу. Гіполіпідемічні засоби є основою про- тиатеросклеротичної терапії, їх призначають відповідно до характеру дисліпопро- теїнемії, яку згідно з класифікацією ВООЗ поділяють на п'ять типів. За переваж- ним впливом на рівень холестерину і тригліцеридів гіполіпідемічні засоби поділя- ють на дві групи: 1. Засоби, що переважно знижують рівень холестерину: секвестранти жовчних кислот (холестирамін та ін., статини (ловастатин, симвастатин та ін.) препарати, які безпосередньо гальмують всмоктування холестерину (езетиміб), пробукол. 2. Засоби, що переважно знижують у крові рівень тригліцеридів - фібрати: без- афібрат, фенофібрат, ципрофібрат та ін., препарати кислоти нікотинової, риб'ячий жир, препарати ненасичених жирних кислот (епадол, омакор, омега-3), препарати рослин (пепонен, ревайтл, аллітера). Головні гіполіпідемічні засоби поділяють на 5 груп: 1. Інгібітори гідроксиметилглутарил-коензим-А (ГМГ-Ко-А)-редуктази (ста- тини)\ 2. Секвестранти жовчних кислот (СЖК) (іоннообмінні смоли). 3. Похідні фіброєвої кислоти (фібрати) 4. Кислота нікотинова (ніацин) 5. Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК). Існують інші лікарські засоби, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів в сироватці крові. |