Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
Препарати Оксолін (Oxolinum). мазь 0,25%, 1% 2% і 3% мазь та порошок (для приготу- вання розчинів). Ремантадин (Remantadinum). таблетки 0,05г Інтерферон (Interferonum). ампули 2мл Ацикловір (Aciclovir). таблетки 0,2г флакони 0,25г для внутрішньовенного вве- дення 3% очна мазь. Зидовудин (Zidovudinum). капсули 0,1; 0,25 г; розчин для інфузій 0,02 г/мл. 12.2.7. Протипротозойні препарати Протипротозойні лікарські засоби використовують для лікування захворювань, які викликані патогенними найпростійшими. За переважний вплив на певний вид найпростійших препарати класифікують на: 1. Протималярійні лікарські засоби. 2. Препарати для лікування амебіазу. 3. Препарати для лікування лямбліозу. 4. Препарати для лікування трихомонадозу. 5. Препарати для лікування токсоплазмозу. 6. Препарати для лікування лейшманіозу. 12.2.7.1. Протималярійні лікарські засоби Малярія залишається однією з небезпечних паразитарних хвороб. Збудниками малярії трьохденної можуть бути Plasmodium vivax та Plasmodium ovale, чотирьохденної Plasmodium malarial, тропічної Plasmodium falciparum. Малярійні плазмоди мають два цикли розвитку: безстатевий – в організмі лю- дини (шизогонія), статевий ( в організмі комахи). Після укусу комахи спорозоїди попадають у кров, потім у печінку. З спорозоїдів відбувається розвиток первинної тканинної форми плазмодіїв – трофозоітів (прееритроцитарні форми). З печінки плазмодії надходять у кров, де частина їх в еритроцитах перетворюється в статеві форми (гаметоцити), розвиток яких може продовжитися в шлунку комарів під час укусу. Більша частина плазмодіїв міститься в еритроцитах (еритроцитарні форми). Це веде до руйнування еритроцитів, вихід в кров плазмодіїв та токсичних про- дуктів метаболізму, спостерігається напад малярії. При 3х денній малярії (vivax, ovale) плазмодії тривало перебувають у печінці (параеритоцитарна форма), при 4х денній малярії – в еритроцитах. За хімічною будовою препарати поділяють на: 1. Похідні метанолхіноліну (хініну сульфат, гідрохлорид, дигідрохлорид, ме- флохін); 2. Похідні 8амінохіноліну (примахін, хіноцид); 3. Похідні 4амінохіноліну (хлорохін, гідроксихлорохін); 4. Діамінопіримідини (хлоридин); 5. Похідні бігуаніду (бігумаль, прогуаніл); 440 6. Сульфони (діафенілсульфон) 7. Сульфаніламіди (сульфален, сульфапіридазин, сульфадиметоксин); 8. Препарати групи тетрацикліну (доксициклін); 9. Комбіновані препарати (фансидар, меткельфін). Залежно від переважного впливу на ті чи інші види плазмодіїв виділяють: 1. Гематошизотропні препарати (хлорохін, гідроксихлорохін, хініну суль- фат, гідрохлорид, дигідрохлорид); Ці засоби активні по відношенню до безстате- вих еритроцитарних форм малярійного плазмодію. Вони переривають еритроци- тарну шизогонію і чергу нападів. 2. Гістошизотропні препарати: 2.1. Переважно впливають на прееритроцитарні тканьові форми (хлоридин, бігумаль); Ці засоби активні по відношенню до тканьових шизонтів в печінці, які готові до еритроцитарної шизогонії. 2.2. Переважно впливають на параеритроцитарні тканьові форми (примахін); Ці засоби активні по відношенню до гіпнозоїтів plasmodium vivax, plasmodium ovale, що залишаються в гепатоцитах після закінчення тканьової шизогонії, коли меро- зоїти, що утворюються надходять у кров. 3. Гамонтоцидні препарати (примахін); Ці засоби впливають на статеві форми малярійного плазмодію попереджають зараження комах. 4. Гамонтостатичні (хлоридин, бігумаль) пошкоджують статеві клітини та порушують процес спорогонії, їх називають також спороцидними препаратами. Ці засоби переривають розповсюдженя малярії, пригнічують утворення ооцист і спо- розоїтів в організмі комах. Механізм дії хлорохіну, гідроксихлорохіну, хініну сульфату, гідрохлориду, ди- гідрохлориду, примахіну пов’язаний зі зміною властивостей ДНК плазмодіїв. При цьому препарати грають роль інтеркалюючих агентів, які зв’язують дві спіралі ДНК, що перешкоджає розплітанню ланцюгів ДНК, внаслідок чого синтез нової макромолекули ДНК (редуплікація), як і матричної РНК, стає неможливим. Хло- ридин, сульфаніламіди, сульфони, блокуючи дегідрофолатредуктазу, гальмують утворення тетрагідрофолієвої кислоти. Хлорохін (хінгамін, резохін, делагіл) має вплив переважно на еритроцитарні форми збудників малярії. Фармакокінетика. Після всмоктування забезпечує максимальну концентрацію в плазмі крові протягом16 годин. Біодоступність 89%. Препарат добре надходить в тканину легенів, печінки, нирок, ока. Незначно біотрансформується в печінці, екскретує з сечею. Головний метаболіт – монодиетилхлорохін. Фармакодинаміка. Рецептором хінгамін в організмі комахи є продукт деградації феріпротопорфірин IX. Головний механізм препарату пов'язаний з порушенням синтезу ДНК в протоплазмі, хоча не виключений пошкоджуючий вплив і на мем- брану найпростіших. Крім протималярійної дії на всі види плазмодіїв, препарат проявляє проти- амебну, імунодепресивну (зменшення утворення простагландинів, інгібіція хемо- таксису, фагоцитозу поліморфноядерних клітин, утворення моноцитами інтер- лейкіну-1, вивільнення з нейтрофілів супероксиду), може мати антиаритмічну 441 (подібну до антиаритмічних препаратів першого класу завдяки мембрано- стабілізуючому впливу) активність. Призначають хлорохін (хінгамін) при всіх видах малярії, при позакишковому амебіазі, ревматоїдному артриті, склеродермії, системному червоному вовчаку, фотодерматозі. Зазвичай препарат вводять внутрішньо, але при злоякісній течії по- чинають лікування з внутрішньомязової ін’єкції. Побічна дія: запаморочення, головний біль, нудота, блювання, шум у вухах, по- рушення акомодації, кропив’янка, ураження печінки, дистрофічні зміни міокарда, депігментація, випадіння волосся, ретинопатія, порушення кровотворення. Гідроксихлорохін (плаквеніл) за хімічною будовою та типом дії подібний хло- рохіну, але не впливає на збудника тропічної малярії та краще переноситься. При стійкості малярійного плазмодія до хлорохіну всередину призначають хініну сульфат та хініну гідро хлорид. По типу та механізму дії хінін подібний до хлорохіну, але дещо поступається хлорохіну за активністю. Хінін також має жа- рознижуючу властивість, тому що пригнічує центри терморегуляції, знижує збуд- ливість міокарду (подовжує рефракторний період, дещо зменшує скоротливість серцевого м’язу), збуджує м’язи матки, підвищує її скоротливість, скорочує се- лезінку. Призначають для профілактики, лікування трофічних малярій і місцево для лікування інших видів малярій. При злоякісній течії малярії препарат вводять внутрішньом’язево, при надваж- кому стані – внутрішньовенно. Побічна дія препарату проявляється як оглу- шеність, дзвін у вухах, головний біль, запаморочення, порушення зору, блювання, серцебиття, порушення руху, безсоння. При ідіосинкразії до хініну (дефіцит глю- козо – 6 фосфат і окремо дегідрогінази) виникає еритема, кропив’янка, підви- щення температури тіла, маткові кровотечі, гемоглобінурійна лихоманка. Мефлохін (ларіам) за активністю впливає на збудників тропічної та трьохденної малярії (P. vivax) перевищує хінін, але є менш токсичним. Є ефективним по відно- шенню до циркулюючих шизонтів (трьохденна малярія P.ovale та чотирьохденної малярії). Характеризується більшою тривалістю дії, має подразнювальну дію при прийомі всередину Призначають для профілактики та лікування тропічної малярії при стійкості збудника до хлорохіну, хлоридину та інших протималярійних препаратів, а також для профілактики малярії, що обумовлено збудниками обох видів трьохденної і чотирьохденної малярії. Побічна дія характеризується диспепсією, головним болем, запамороченням, судомами, іншими неврологічними ушкодженнями атаксією, порушенням слуху, зору, брадикардією, міалгією, гепатотоксичністю, тромбоцитопенією, висипами. Побічну дію мають препарати галохін () циклохін, камохін, артемедин, що в Україні не зареєстровані. Хлоридин (піриметамін) переважно впливає на тканьові прееритроцитарні форми малярійних плазмодіїв та пошкоджує гамонти, але може діяти на еритро- цитарні форми. Препарат значно депонує в тканинах. Ефект розвивається повіль- ніше, ніж у хлорохіну. При лейшманіозі препарат пошкоджує промастиготи (джгутикові форми лейшманів), що веде до гальмування розвитку лейшманітів в 442 організмі москіту. Препарат також впливає на збудника токсоплазмозу. До препа- рату швидко розвивається стійкість Призначають хлоридин для профілактики малярії, для лікування як малярії так і токсоплазмозу разом з сульфаніламідами. Побічна дія: головний біль, запаморочення, депресія, судоми, біль в ділянці серця, диспептичні явища, стоматит, ретинопатія, алопеція, еритема, можливі аритмії, судинний колапс, мегалобластична анемія, лейкопенія. Препарат володіє тератогенним впливом. Примахін переважно впливає на статеві форми та тканьові параеритроцитарні форми збудників малярії, менше на еритроцитарні форми. Призначають препарат для попередження віддалених рецидивів при 3х та 4х денній малярії. Крім того, примахін призначають рідко для індивідуальної профілактики (з хлорохіном), головним чином для суспільної профілактики. Побічна дія: біль в животі, диспептичні явища, біль в ділянці серця, загальна слабкість, ціаноз, а у осіб з недостатністю ферменту глюкозо6 фосфатдегідроге- нази іноді спостерігається гострий внутрішньосудинний гемоліз з ге- моглобінурією, жовтяницею, гемолітичною анемією Бігумаль (прогуаніл) за механізмом дії подібний до хлоридину, але впливає менш тривало та ефект розвивається повільніше. Препарат застосовують обмежено для лікування і профілактики малярії. Побічна дія характеризується лейкоцитозом, нейтрофілією, в сечі з’являються еритроцити, іноді виникає гальмування секреції шлунка та втрата апетиту. Сульфаніламіди, сульфони мають гематошизотропну дію, тому що порушують засвоєння малярійним плазмодієм параамінобензойної кислоти. Частіше включа- ють сульфазин, сульфатриазон, сульфадиметоксин, сульфален як додаткові ком- поненти до хлоридину з метою поширення спектру та посилення активності. Фансидар (фанизил) містить хлоридин та сульфаніламідний препарат суль- фадоксин. Призначають при хлорохіностійких формах малярії, викликаної збудником тропічної малярії в сполученні з хініном. Метакельфін містить хлоридин та сульфаметопіразин. Призначають в якості протималярійного засобу у відповідності з показаннями для хлоридину. При стійкості до хлорохіну призначають доксоцикліну гідрохло- рид. З метою індивідуальної профілактики призначають хлоридин, хінгамін та інші препарати в сполученні з хлоридином (попередження захворювання людини від комах в небезпечних районах). Для суспільної хіміопрофілактики (попередження зараження інших осіб, при наявності хворої людини) призначають хлоридин та примахін. Протипоказання. Для протималярійних засобів існують такі протипоказання: підвищена чутливість до них, особливо якщо вона пов'язана з природженою недо- статністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (хінін, примахін, хіноцид); тяжкі захво- рювання печінки й нирок (хінгамін, примахін, хлоридин, хіноцид, мефлохін); за- хворювання серця (хінгамін, хінін), зокрема стенокардія (примахін, хіноцид); па- тологія крові та кровотворних органів (хінгамін, примахін, хлоридин); захво- рювання очей (хінгамін); середнього і внутрішнього вуха (хінін); функціональні та 443 органічні захворювання центральної нервової системи з явищами збудження (хін- гамін); гострі інфекційні захворювання (крім малярії); загострення ревматизму (примахін); вагітність у ранні (хінгамін, хлоридин, фансидар) і пізні (хінін) терміни, дітям і новонародженим (мефлохін, фансидар). 12.2.7.2. Лікарські засоби для лікування амебіазу Амебіаз викликає Entameoeba histolityca, що може локалізуватися в просвіті ки- шок, в стінці, поза кишечником. При локалізації амеб поза кишечником розви- вається гепатит, абсцес печінки, легень та інших органів. В залежності від ло- калізації збудника амеб, призначають певні проти амебні лікарські засоби. Протиамебні лікарські засоби класифікують на наступні групи: 1. Амебіциди, що ефективні при різних формах локалізації амебного процесу (метронідазол, тинідазол, орнідазол, німоразол, секнідазол). 2. Амебіциди прямої дії, які ефективні при локалізації амеб у просвіті кишок (хініофон, етофамід, інтетрикс). 3. Амебіциди непрямої дії, що ефективні при локалізації амеб у просвіті ки- шок (тетрациклін, доксициклін, метацикліну гідрохлорид). 4. Амебіциди, що впливають на амеб в стінці кишок та в печінці (еметину гідрохлорид, дигідроеметину гідро хлорид). 5. Тканинні амебіциди, які ефективні при локалізації амеб у печінці (хло- рохін). Метронідазол (трихопол, флагіл) має широкий спектр дії на найпростіших (амеби, трихомонади, лямблії, лейшманії) аеробні збудники, Helicobacter pylori. Фармакокінетика. Препарат майже повністю всмоктується при прийомі всере- дину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація дося- гається через 12 години, з білками плазми зв’язується на 10 %, швидко розповсюд- жується в організмі, надходить у печінку і у високій концентрації екскретує з жовчю, частково екскретує з сечею у незмінному вигляді та у вигляді метаболітів. Механізм дії пов’язаний з відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз, взаємодією з ДНК мікроорганізмів та найпростіших, впливом на вміст відновле- ного нікотинаміддинуклеотиду, що веде до припинення росту, розмноження збуд- ників. Препарат порушує дезинтоксикацію алкоголю (має пригнічуючий вплив на ацетальдегіддегідрогеназу), підвищує рівень ацетальдегіду в крові та сенсибілізує організм до дії алкогольних напоїв. В медичній практиці препарат показаний при лікуванні гострого та хронічного трихомонадозу, лямбліозу, амебіазу, лейшманіозу, виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, гнійної анаеробної інфекції шкіри, анаеробної інфекції органів ди- хання, сечовивідних шляхів, травного каналу, гострого виразкового гінгівіту з ме- тою профілактики анаеробної інфекції (прийом перед операцією), призначають для лікування алкоголізму. Побічна дія: втрата апетиту, сухість, неприємний смак у ротовій порожнині, ну- дота, блювання, діарея, головний біль, кропив’янка, свербіж, лейкопенія іноді атаксія, потемніння сечі, при тривалому застосуванні периферичні нейропатії, ко- роткочасні епілептиформні напади. При місцевому застосуванні можливий мета- левий смак, головний біль, алергічні реакції. 444 З інших похідних імідазолу призначають тинідазол (фазижин, тиніба, орнідазол (орнісид, тиберал), німоразол (наксоджин), секнідазол (тагера форте), ефект яких більш тривалий порівняно з метронідазолом; подібні показання (за виключенням лікування алкоголізму), побічна дія подібна метронідазолу. Етофамід (кітнос) є ефективним засобом, під впливом якого зникають амеби, а також клінічні симп- томи захворювання. Під час прийому препарату можливе виникнення диспептич- них явищ. Інтетрикс, крім амебіцидної дії, має протигрибкову активність відносно збуд- ників Candida, а також широкий спектр антимікробної (бактеріостатичної і бакте- рицидної дії). Показаний при кишечному амебіазі у дорослих. Побічна дія: шкірноалергічні реакції, нервове збудження, підвищення актив- ності трансаміназ в сироватці крові. Препарати тетрацикліну, особливо доксициклін гідрохлорид, мають амебоста- тичну дію на збудників в просвіті кишок завдяки пригніченню мікрофлори кишок та зменшенню забезпечення киснем. Застосовують для лікування амебіазу алка- лоїд кореню іпекакуани еметину гідрохлорид, який в зв’язку з подразнювальною дією вводять внутрішньом’язево. Механізм дії пов’язаний з порушенням мета- болізму амеб, що локалізовані в стінці кишок, а також поза кишками. Побічна дія: тахікардія, серцева аритмія, біль в ділянці серця, артеріальна гіпо- тензія, нудота, блювання, пронос, слабкість м’язів, тремор, невралгії, порушення функції нирок і печінки, поліневрити. 12.2.7.3. Лікарські засоби для лікування трихомонадозу При лікуванні хворих на трихомонадоз застосовують препарати наступних груп: 1. Похідні імідазолу – метронідазол (трихопол, метрогіл); тинідазол (фа- зижин, тиніба), орнідазол (орнісид, тиберал), німоразол (амінітроф, наксоджин), секнідазол (тагера форте), тенонітрозол (Атрикан – 250), клотримазол (канестен). 2. Похідні нітрофурану – фуразолідон, ніфурантел (макмірор) 3. Препарати йоду – бетадин (повідон-йод), йоддицерин та інші. 4. Похідні хіноліну (амінохінол). 5. Комплексні препарати тержинан (тернідазол + неоміцин + преднізо- лон), гінальгін (метронідазол + хлорталідон), депендал М (метронідазол + фура- золідон), кліон Д (метронідазол + амоксицилін). Лікування трихомонадозу передумовлює системне і місцеве застосування про- титрихомонадних лікарських засобів. 12.2.7.4. Лікарські засоби для лікування хворих на лямбліоз При захворюванні лямбліозом хворі скаржаться на дисфункцію кишок (дуо- деніт, ентерит). Для лікування хворих призначають наступні групи препаратів: 1. Похідні нітроімідазолу (метронідазол, тинідазол, орнідазол, німоразол, секнідазол). 2. Похідні нітрофурану (фуразолідон). 3. Похідні хіноліну (амінохінол). 445 Амінохінол є ефективним препаратом для лікування хворих лямбліозом, лейшманіозом шкіри, токсоплазмозом, системними захворюваннями сполучної тканини. Як і у інших похідних хіноліну препарат порушує нуклеїновий обмін, менше впливає на енергетичний метаболізм. Побічна дія: диспептичні явища, головний біль, шум у вухах, алергічні реакції, кволість. 12.2.7.5. Лікарські засоби для лікування токсоплазмозу Токсоплазмоз характеризується ураженням лімфатичних вузлів, легенів, ки- шок, інших внутрішніх органів та ЦНС. Головним препаратом для лікування ток- соплазмозу залишається хлоридин, що блокує фермент дигідрофолатредуктазу і гальмує перетворення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву. Препарат призначають разом з сульфаніламідами. Замість хлоридину іноді застосовують хінгамін та амінохінол. |