Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
12.2.1.7. Поліпептидні антибіотики В Україні із групи поліміксинів застосовують: поліміксину М сульфат для внутрішнього і зовнішнього (у вигляді мазі) застосування та поліміксину В суль- фат для парентерального введення. Поліміксини є поліпептидними 417 антибіотиками, які складаються з різних амінокислот. Усі антибіотикиполіміксини є бактерицидними. Фармакокінетика. Поліміксину М сульфатпродукують ґрунтові бактерії Bacillus polymyxa та інші споріднені мікроорганізми, в кишечнику швидко всмок- тується. Поліміксину В сульфат швидко надходить у кров. Виводиться нирками. Фарма- кодинаміка. Механізм дії поліміксинів пов'язаний головним чином з руйнівним впливом на клітинну оболонку. Тип дії бактерицидний. Поліміксини активні пере- важно відносно грамнегативних мікроорганізмів: синьогнійної палички, кишкової палички, сальмонел, шигел, холерного вібріону, клебсієл, бруцел, аеробактеру, капсульних бактерій, пастерел, бруцел, паличок інфлуенце. На патогенні гриби та віруси не впливають. Мають протимікробну дію на позаклітинно локалізовані бак- терії. Показання: Дизентерія, коліентерит, викликаний різними фенотипами кишко- вої палички, клебсієлами, синьогнійною паличкою. Зовнішньо застосовують у вигляді мазей та розчинів у випадках раневої інфек- ції, гнійнозапальних процесів (інфікована опікові рани, пролежні, абсцеси, флег- мона, гайморит, кон’юнктивіт, уретрит тощо) Побічна дія: Увипадках тривалого застосування – алергічні реакції, нефроток- сичність. Протипоказання. Захворювання нирок. Граміцидин активний відносно стрептококів, стафілококів, пневмококів та ін- ших мікроорганізмів. Використовують лише місцево для промивання, зрошення гнійних ран, пролежнів, виразок, при остеомієліті, пораненнях суглобів, емпіємі плеври, ускладненому апендициті, флегмонах, карбункулах, фурункулах. Поліпептидними антибіотиками є також бацитрацин, колістин. Глікопептидні антибіотики ванкоміцин, ванкоцин, ванміксан, вазицин, ри- стоміцин, тейкопланін, таргоцид, далбованцин, диптоміцин - пригнічують синтез пептидоглікану, який є структурним компонентом клітинної стінки бактерій. На ентерококи, деякі стафілококи, стрептококи вони діють бактеріостатично, на інші мікроорганізми – бактерицидно. У препаратів висока активність відносно збуд- ників (стафілококів, ентерококів, пневмококів, менінгококів, коринебактерій) з множинною лікарською резистентністю. Препарати призначають при інфекціях різної локалізації, викликаних мікроор- ганізмами, що мають множинну резистентність. Побічні ефекти: ототоксичність, нефротоксичність, тромбофлебіт, алергічні, в тому числі анафілактичні реакції, біль за грудиною, тахікардія, утруднення ди- хання, м’язовий спазм запаморочення, шум у вухах, інтерстиціальний нефрит, нейтропенія, еозинофілія. Протипоказання. Гіперчутливість, вагітність, неврит слухового нерва. 12.2.1.8. Анзаміцини (рифаміцини) До групи рифампіцинів належать природні антибіотики, що утворюються в про- цесі життєдіяльності променистого гриба Streptomyces mediterracei, а також отри- мані на цій основі напівсинтетичні сполуки. 418 Рифампіцин (бенеміцин, рифадин) напівсинтетичний антибіотик, похідна спо- лука рифаміцину. Фармакокінетика. Рифампіцин добре абсорбується в травному каналі, макси- мальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 2,5 години після прийому всередину 150 мг, терапевтична концентрація підтримується 8-12 годин, у високочутливих осіб – 24 години. Біля 25 % рифампіцину метаболізується з утво- ренням неактивних метаболітів. Більша частина екскретує з жовчю, незначна з се- чею, в незначній кількості препарат проникає в грудне молоко, спинномозкову рідину. Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу РНК, може вбудовуватись у подвійну спіраль ДНК. Спектр дії рифампіцину ширший, ніж у рифаміцину. Має бактерицидну дію на грампозитивні бактерії та мікобактерії ту- беркульозу, у великих концентраціях діє на деякіграмнегативні бактерії. Ефектив- ний відносно стафілококів, стійких до пеніциліну, та інших антибіотиків. Показання: Туберкульоз, пневмонія, бронхопневмонія, бронхіт, остеомієліт, пієлонефрит, пієлоцистит, холангіт, холецистит, гонорея та інші хвороби, що викликаються чутливими мікроорганізмами, в тому числі інфекції, що викликані пеніциліноутворюючими штамами, лікування i профілактика лепри. Швидкий розвиток резистентності обмежує його застосування. Побічна дія: Алергічні реакції, диспепсія, дисфункція печінки, підшлункової за- лози, лейкопенія. Препарат зменшує активність антикоагулянтів, забарвлює сечу, харкотиння, сльозову рідину в червоний колір особливо на початку лікування, рідко утворюються антирифампіцинові антитіла, внаслідок чого виникає грипо- подібний синдром (підвищення температури тіла, артралгії, міалгії), тромбоцито- пенія. Протипоказання. Вагітність, гепатит, жовтяниця, захворювання нирок зі зни- женням функції, підвищена чутливість до рифампіцину, грудний вік. Рифабутин – напівсинтетичний антибіотик групи рифаміцину. Має широкий спектр дії, ефективний відносно низки мікобактерій у тому числі мікобактерій туберкульозу. Йому властивий також імуномодулюючий (стимулю- ючий) ефект. Рифабутин вважають ефективнішим порівняно з рифампіцином. Рифаметоприм у капсулах комбінація рифампіцину з триметопримом. 12.2.1.9. Фосфонати Фосфоміцин антибіотик широкого спектру дії, активний відносно штамів Staphylococcus (у тому числі метицилінорезистентні), гонококів, менінгококів, кишкової палички, шигел, сальмонел, синьогнійної палички, збудників холери, менш активний щодо штамів протею та клебсієл. Показання: Сепсис, що викликаний кишковими паличками, стафілококами, остеомієліт, холецистит, сальмонельоз, ентерит, спричинений Helicobacter, інфек- ції сечовидільних шляхів. Побічна дія. Нудота, діарея, що зникають після припинення прийому препа- рату. 419 12.2.1.10. Фузидин-натрій Фузидин-натрій — натрієва сіль фузидієвої кислоти. Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується, накопичується в кістковій тка- нині, метаболізує в печінці, екскретує з жовчю. Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний із порушенням синтезу білка. Пре- парат має відносно вузький спектр дії, більш активний до грампозитивних мікро- організмів, особливо стафілококів. Менш активний відносно стрептокока, пневмо- кока, неактивний відносно більшості видів грамнегативних організмів, грибів та найпростіших. Дія переважно бактеріостатична. Показання: Стафілококова інфекція (ентероколіт, сепсис, запальні захво- рювання жовчних шляхів, органів дихання, гематогенний стафілококовий остеомієліт, фурункульоз, абсцеси, флегмона, мастит); дифтерія, ботулізм, гоно- рея, лістеріоз. Побічна дія: Диспепсичні явища, алергічні реакції. Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. 12.2.1.11. Похідні антрацикліну Антибіотики — похідніантрацикліну (рубоміцину гідрохлорид, доксорубіцину гідрохлорид та ін.) див. «Протипухлинні засоби». Останні роки призначають як антибіотик рослинного походження умкалор (екс- тракт південноафриканської рослини пеларгонії), що має бактеріостатичний вплив на стафілококи та стрептококи, показаний при гострих, хронічних захворюваннях дихальних шляхів. Препарати Бензилпеніциліну натрієва сіль (Benzylpenicillinumnatrium). флакони 250 000 од; 500 000 од; 1000 000 ОД Біцилін – 1 (Bicillinum – 1). флакони 1200 000 та 2400 000 ОД; 1000 000 од Біцилін – 3 (Bicillinum – 3). флакони 300 000 од; 600 000 Біцилін – 5 (Bicillinum – 5). флак 1500 000 ОД Оксациліну натрієва сіль (Oxacilinimnatrium). таблетки 0,25 г; 0,5 г капс. 0,25 г флакони 0,25 г; 0,5 г Ампіциліну тригідрат (Ampicillini trihydras). таблетки 0,25 г; 0,5 г Ампіциліну натрієва сіль (Ampicillinumnatrium). флакони 0,25 г; 0,5 г Амоксіцилін (Amoxicillinum капс.) таблетки по 1г; капсули по 0,25 г; 0,5 г; роз- чин для перорального застосування із вмістом в 5 мл 0,15 г. Карбеніциліну натрієва сіль (Carbenicillinumdinatrium). флакони 1,0 г Азлоцилін (Azlocillinum). флакони 0,5 ; 1; 2; 4; 5; 10 г Тієнам (Tienamum) флакони 0,5 г; 1 г Меропенем (Meropenemum). флакони 0,5 г; 1 г Азтреонам (Aztreonamum). флакони 0,5 г; 1 г Левоміцетин (Laevomycepinum). таблетки 0,25; 0,5 г.; капс. 0,1; 0,25; 0,5 г суп. 0,5 г флакони спирт рн. 0,25%, 1%, 3%, 5%, 25 мл, 40 мл флакони очні краплі 0,25% 10 мл лін. 1%, 2,5%, 5% 25 г; 30 г банки 2,5% 25,0 г; 60,0 г 420 Цефалексин (Cefaleximum). капс. 0,25 г; 0,5 г; таблетки 0,25 г; 0,5 г Цефотаксим (Cefotaximum). флакони 0,25 г; 0,5 г; 1 г; 2 г Цефтріаксон (Cefrtiaxonum). флакони 0,25 г; 0,5 г; 1 г; 2 г Цефтазидим (Ceftazidimum). флакони 0,25 г; 0,5 г; 1 г; 2 г Цефепім (Cefepimum). флакони 0,5 г; 1 г; 2 г Цефазолін (Cefazolinum). флакони 0,25 г; 0,5 г; 1,0 г; 2,0 г; 4,0 г Еритроміцин (Eritromycinum). таблетки 0,1 г; 0,25 г; пс. 0,1 г; 0,2 г мазь 1% 10,0; 15,0; 30,0 г Рокситроміцин (Roxirtomycinum) таблетки 0,15 г Спіраміцин Spiramycinum (роваміцин) (Rovamycinum). табл 3000 000 од, 1500 000 од флакони 1500 000 од Азитроміцин (Azitromycinum). таблетки 0,5 г капс. 0,125 г; 0,25 г сироп по 0,025 та 0,04 в 1 мл Лінкоміцину гідрохлорид (Lincomycini hydrochliridum). капс. 0,25 ампули 30% 1 мл, 2 мл Кліндаміцин (Clindamycinum). капс. 0,15 г ампули 30% 2 мл, 15% 2 мл Тетрациклін (Tetracyclinum). табл. 0,05 г; 0,1 г; 0,25 г Тетрацикліну гідрохлорид (Tetracyclini hydrochloridumтабл 0,1 г; 0,25 г флакони 0,1 г мазь для очей 1% 10,0 Метацикліну гідрхлорид (Methacyclini hydrochloridum). капс. 0,15 г; 0,3 г Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclini hydrochloridum). капс. 0,05 г; 0,1 г;0,2 г таблетки 0,1 г; 0,2 г ампули 0,1; 0,2 г флакони 2% 5 мл.; сир. 1% 20 мл, 60 мл Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas). флак 0,25 г;0,5 г; 1 г Гентаміцину сульфат (Gentamycini sulfas). флакони 0,08 г ампули 4% 1 мл, 1%, 2%, 4%, 6%, 8% 2 мл мазь 0,1% 15,0; 25,0; 30,0; 40,0; 80,0 г Амікацину сульфат (Amikacini sulfas). флакони 0,1; 0,25; 0,5 ампули 5%, 12,5%, 25% 2 мл 25% 4 мл гель 2% 30,0 Поліміксину М сульфат (Polymyxini M sulfas). флакони 500 000 од, 1000 000 од таблетки 500 000 од лін. 30 г (1 г – 10 000 од) Поліміксину В сульфат (Polymyxini B sulfas). флакони 250 000 од, 500 000 од Рифампіцин (Rifampicinum).капс. 0,15 г; 0,05 г; ампули по 0,15 Амфотерицин В (Amfotericinum). флакони 50 000 од.; мазь 15 г; 30 г (1 г – 30 000 од) Ністатин (Nistatinum). таблетки 500 000 од суп. ректальні та вагінальні 500 000 од мазь 15 г, 30 г (1 г – 100 000 од) Гризеофульвін (Griseofulvinum). таблетки 0,25 флакони сусп. 100 мл лін. 2,5% 30 г Умкалор (Umcalor). флакони 20 мл; 50 мл 12.2.2. Сульфаніламідні препарати Сульфаніламідні препарати досить широко застосовується в медицині, хоча за іншими показаннями препарати замінені більш активними протимікробними лікарськими засобами. Сульфаніламідні лікарські засоби є похідними аміду 421 сульфонової кислоти, які мають структурну подібність до параамінобензойної кислоти. Хіміотерапевтична активність сульфаніламідів була доказана німецьким вченим Г.Домагком в 1935 р., який застосував червоний стрептоцид (пронтозил) для лікування сепсису. На мікроорганізми сульфаніламіди мають бактеріостатичний вплив. Механізм бактеріостатичної дії сульфаніламідів полягає втому, що сульфаніламіди, завдяки структурній схожості з пара–амінобензойною кислотою конкурують з нею при утворенні фолієвої кислоти, яка, в свою чергу, необхідна для росту та розмно- ження мікроорганізмів. В зв’язку з тим, що в клітинах макроорганізму не відбу- вається синтез фолієвої кислоти, а лише утилізація дигідрофолієвої кислоти, пре- парати не порушують синтез дигідрофолієвої кислоти саме в цих клітинах. Препарати, які не всмоктуються в травному каналі в кишечнику розпадаються з утворенням активного компонента, що лікує (наприклад, фталазол сприяє утво- ренню норсульфазолу) і який діє за вищезазначеним механізмом. Комбіновані сульфаніламідні препарати з ацетилсаліциловою кислотою проявляють не лише протимікробну, але і протизапальну дію (блокада активності циклооксигенази). Комбінований препарат бісептол (котримоксазол, бактрим), крім суль- фаніламіду середньої тривалості дії, містить протимікробну сполуку тримето- прим, яка має також бактеріостатичний вплив. Триметоприм, блокує дигідрофо- латредуктазу та порушує відновлення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідро- фолієву кислоту. В цілому бісептол має не тільки більш широкий спектр, але та- кож бактерицидну дію. Подібні властивості визначені у препарату лідаприму, який містить сульфаніламід сульфаметрол та триметоприм, сульфатону (суль- фамонометоксин + триметоприм), потесептилу (сульфадимезин + триметоприм). Класифікація сульфаніламідів ґрунтується на особливостях їх фармакокінетич- них характеристик: 1. Сульфаніламіди для резорбтивної дії, які добре всмоктуються в травному каналі. 1.1. Короткої дії (період напіввиведення менше 10 годин) – стрептоцид (суль- фаніламід), сульфадимезин (сульфадимідин), етазол (сульфаетидол). 1.2. Тривалої дії (період напіввиведення 2428 год) сульфадиметоксин, суль- фапіридазин, сульфамонометоксин. 1.3. Надтривалої дії (період напіввиведення більше 48 год) сульфален (суль- фаметоксипіридазин). 2. Сульфаніламіди, що погано всмоктуються та діють в кишечнику, фталазол (фталілсульфатіазол), сульгін (сульфагуанідин). 3. Сульфаніламіди для місцевого застосування, сульфацилнатрій (сульфаце- тамід), агросульфан (сульфатіазол срібла). 4. Комбіновані препарати сульфаніламідів. 4.1. З кислотою саліциловою: салазопіридазин (салазодин), салазосульфапіри- дин (сульфасалазин), салазодиметоксин. 4.2. З триметопримом: бісептол (котримоксазол, бактрим), лідаприм, потесеп- тил. Фармакокінетика. Препарати для резорптивної дії добре всмоктуються з трав- ного каналу найбільшу концентрацію в крові створюють препарати короткої і 422 середньої тривалості дії. З білками плазми крові в більшому ступеню зв’язуються препарати тривалої та над тривалої дії. Розподіляються у всіх тканинах, проходять через гемато-енцефалічний бар’єр, плаценту, накопичуються в серозних порожни- нах тіла. Головний шлях перетворення сульфаніламідів в організмі – ацетилю- вання в печінці. Ступінь ацетилювання для різних препаратів неоднакова. Ацети- льовані метаболіти фармакологічно негативні, а розчинність їх гірша, ніж вихідних сульфаніламідів, особливо при кислих значеннях РК сечі, що може при- вести до утворення в сечі кристалів (кристалоурія). Екскретують сульфаніламіди та їх метаболіти нирками. Сульфадиметоксин головним чином перетворюється шляхом кон’югації з глю- куроновою кислотою, що є меншим ризиком до утворення конкрементів. Слід зазначити, що сульфаніламіди взаємо пригнічують ефект інших похідних параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин). Вони мало ефективні в середо- вищі, де існує надлишок параамінобензойної кислоти (гній, розпад тканин). У препаратів сульфаніламідів, які всмоктуються встановлені, крім протимікроб- ного, певний протизапальний, жарознижуючий, гіпоглікемічний та дезинтоксика- ційний ефекти, тобто вже на другий день прийому препаратів стан хворих поліп- шується. Показання для призначення препаратів, які добре всмоктуються в кишечнику залишаються захворювання дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт), ЛОРорганів (ангіна, отит, гайморит), рідко використовують при захворюваннях жовчовивідних шляхів, коли ці інфекції викликані чутливими до сульфаніламідів мікроорганізмами. Препарати, які добре всмоктуються включають в схеми ліку- вання захворювань, які викликані простійшими (малярія, нокардіоз, токсоплаз- моз). Препарати, які не всмоктуються, особливо фталазол, призначають при лікуванні кишкових інфекцій в комплексній фармакотерапії бацилярної дизентерії, ентеро- колітів, а також для профілактики кишкових інфекцій в післяопераційному періоді. При прийомі препаратів сульфаніламідів рекомендують вітаміни групи В та пробіотики (ентерол, лактовіт та інші), тому що препарати пригнічують киш- кову флору. Сульфацил натрію показаний при гнійних виразках рогівки, бленореї, кератиті, кон’юнктивіті, блефариті, стані після видалення інородного тіла, при риніті, гаймориті. Комбіновані препарати, що містять сульфаніламіди з кислотою ацетилсаліци- ловою (салазосульфапіридазин, салазопіридазин, салазодиметоксин) призначають при неспецифічному виразковому коліті, хворобі Крона, ревматоїдному артриті. Бісептол (котримексизол, бактрим) призначають при інфекціях дихальних, се- човивідних шляхів, хірургічних та раневих інфекціях, бруцельозі. Лінімент стрептоциду, стрептоцидову мазь призначають при інфекціях шкіри. Аргосульфан (сульфатіазолу срібла) застосовують при опіках, гнійних ранах, інфікованих дерматитах. мікробній екземі. Побічна дія сульфаніламідів, які добре всмоктуються характеризується пору- шенням системи крові (анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія), ге- патотоксичністю, алергічними реакціями (шкіряні висипи, лихоманка), диспеп- сичними розладами. Для препаратів, які підлягають ацетилюванню в процесі 423 перетворення, характерна кристалурія, що потребує запивати препарати лужною водою (сульфадиметоксин вступає в реакцію кон'югації з залишком глюкуронової кислоти і тому не сприяє утворенню конкрементів). Токсичність комбінованих з триметопримом препаратів вища ніж у моноком- понентних лікарських засобів, особливо при фолатдефіцитних станах (захво- рювання кровотворних органів, вагітність, похилий вік). Часто при прийомі цих препаратів, як і інших лікарських засобів комбінованої дії, виникає дизбактеріоз. Протипоказання до монопрепаратів. Токсико-алергічні реакції на прийом суль- фаніламідів (агранулоцитоз, гемолітична анемія, лікарська лихоманка, важкий дерматит, гепатит); до комбінованих препаратів з триметопримом – важкі ура- ження печінки, важка ниркова недостатність, підвищена чутливість до препарату, новонароджені, в тому числі недоношені, перші 6 тижнів життя. Препарати Сульфадимезин (Sulfadimezinum) таблетки 0,25; 0,5; порошок Етазол (Aethazolum). таблетки 0,25; 0,5; порошок Сульфадиметоксин (Sulfadimethoxinum) порошок, таблетки 0,25; 0,5. Сульфапіридазин (Sulfapyridazinum). порошок , таблетки 0,25; 0,5. Сульфален (Sulfalenum). таблетки 0,2. Стрептоцид. (Streptocidum). табл.. 0,3; 0,5; мазь 5%, 10% 25г, 40г, 20г; лінімент 5% 20г, 30г. Сульфацил натрію (Sulfacylum natrium). очні краплі 20%, 30% 1,5 мл; очна мазь 30% 10г Бісептол 480 (Biseptolum 480). табл. |