Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
12.2.1.1.2. Препарати групи цефалоспорину До групи цефалоспорину належать напівсинтетичні антибіотики, ядро молекул яких складає 7аміноцефалоспоринова кислота. Це антибіотики широкого спектру дії. Подібно до групи препаратів пеніциліну, пригнічують біосинтез клітинної обо- лонки, але мають більше точок взаємодії на оболонці, здатні до неповної перехрес- ної алергії з пеніцилінами. Виявляють бактерицидну дії. Стійкі порівняно з пеніцилінами до руйнівної дії ßлактамаз, грамнегативних бактерій. Їх можна розділити на ентеральні та парентеральні. Класифікація. Усі препарати групи цефалоспорину також поділяють на препа- рати 4 генерацій, або поколінь: 1. Цефазолін, цефалексин, цефадроксил, цефалотин та ін.; діють переважно на грампозитивні і деякі грамнегативні бактерії. 2. Цефамандол (цефапірин, цефрадин), цефуроксим (цефаклор), цефокси- тин, цефотетан, цефметазол; цефоніцид, лоракарбеф мають широкий спектр про- тимікробної дії, стабільні до дії ß-лактамаз, діють переважно на грамнегативні мікроорганізми, ентеробактерії, не впливають на синьогнійну паличку. 3. Цефоперазон, цефотаксим, цефтріаксон, цефтазидим, моксалактам, цефік- сим, цефодизим, цефпірамід, цефподоксим, цефпрозил, цефтибутен;- препарати широкого спектра дії з переважним впливом на грамнегативні мікроорганізми, де- які з них - особливо на синьогнійну паличку та протей. 403 4. Цефпіром, цефепім, цефклідин та ін.; мають переважний вплив на бакте- роїди та інші анаероби. Поєднують активність цефалоспоринів І генерації відносно грампозитивних, ІІ та ІІІ відносно грамнегативних мікроорганізмів. До цефалоспоринів із значною анаеробною активністю (цефаміцинів) належать цефокситин, цефометан, цефметазол. Найбільш активними відносно P.aeruginosa та інших неферментуючих мікроорганізмів є цефтазидим, цефоперазон, цефепім цефтиром та комплексний препарат сульперазон (цефалоспорин ІІІ покоління – цефоперазон та інгібітор ß-лактамаз –сульбактам), який вважають «захищеним», створений препарат цефтазидиму з клавулановою кислотою. Цефазолін (кефазол, золфін, рефлін, тотацеф, анцеф, інтразолін, нацеф, олізолін, цефамезин, атралцеф, келін, цефаприм) краще впливає на грамнегативні бактерії ніж інші препарати І покоління. Активний відносно оксацилінчутливих стафіло- коків. Фармакодинаміка. До препарату чутливий Staphylococcus aureus та epidermietis, d-гемолітичні стрептококи групи А та інші штами кишкової палички, протей, клебсієли, ентеробактерії, гемофільна паличка, інфлуенци. Фармакокінетика. При внутрішньомязевому введенні цефазолін швидко всмок- тується, досягає максимальної концентрації через 1 годину, ефективна концентра- ція в плазмі зберігається 8-12 годин. Біля 90 % препарату зв’язується з білками плазми, екскретує шляхом клуб очкової фільтрації з сечею, канальцевої реаб- сорбції, період напіввиведення біля 2 годин. Препарат практично не мета- болізується. Легко проникає крізь плацентарний барєр, в низькій концентрації проникає а грудне молоко. Його особливістю є більш високий вміст у крові, жовчі і особливо в сечі. Нефротоксичність цефазоліну менша, порівняно з першим препаратом групи це- фалоспорину цефалоридином. Показання. Позалікарняні інфекціії шкіри і м`яких тканин, гострий мастит, нетяжкі післяопераційні раньові інфекції, гострий остеомієліт, стафілококові ін- фекції, викликані чутливими штамами, при інфекціях дихальних, сечовивідних шляхів. Побічна дія. При призначенні кефазолу трапляються випадки суперінфекції, кандидозу і синьогнійної інфекції. Можуть виникати алергічні реакції, лейкопенія, біль, інфільтрати при внутрішньом`язовому введенні, флебіт – при внутрішнь- овенному, можливі нефротоксичність, підвищена активність трансаміназ. Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Цефалексин (цепорекс, лексин, фелексин, оспексин) також препарат І по- коління, відрізняється від попереднього препарату кислотостійкістю (можливістю перорального застосування) і меншою нефротоксичністю. Фармакокінетика. При прийомі всередину через 1,52 години адсорбується при прийомі натще, біодоступність більша 9 0%. Терапевтична концентрація в крові зберігається 46 годин. В значній кількості екскретує незмінним з сечею. Невелика частина екскретує з жовчю. Погано проникає через ГЕБ. Показання. Гнійно-запальні процеси різної локалізації, гострі і хронічні пієло- нефрити, цистити, простатити, інфекції верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, фа- рингіти), пневмонії, бронхопневмонії, емпієма плеври, абсцес легенів, отити, 404 синусити, ангіни, інфекції шкіри і м’яких тканин, остеомієліт, гонорея та інші за- хворювання, викликані чутливими мікроорганізмами. За тривалого приймання може розвинутись кишковий дисбактеріоз, транзи- торне підвищення активності трансаміназ у крові, інколи нейтропенія. Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Цефадроксил (біодроксил, дурацеф, цефангін, ібідроксил), цефапірин (цефа- трексил), цефрадин (цефазалур, цефазедон, цефанетрил, цефтезол) мають подіб- ний спектр дії, показаний при інфекціях верхніх дихальних, сечовивідних шляхів, шкіри, м’яких тканин, кісток, суглобів. Цефуроксим (зинацеф, кетоцеф), препарат ІІ покоління призначений для перо- рального прийому, має значну ефективність відносно грампозитивних коків – стафілококів, ß-гемолітичних стрептококів, деяких грамнегативних бактерій. При- значають при захворюваннях органів дихальної, сечовидільної систем, інфекціях шкіри та м`яких тканин. Цефуроксим (аксетин, біофуроксим, зинацеф, зинат, кефетар, кимацеф, мікрекс, спізеф, цефоктам, цефурабол, цефутил) призначають парентерально, він має більш широкі показання, крім вищезазначених також гострий остеомієліт, септичний артрит, позалікарняні інфекції (з лінкозамідом та метронідазолом). Цефуроксим аксетил вводять всередину. Цефтріаксон (лердацин, лонгацеф, роцефін) препарат ІІІ покоління. Фармакокінетика. Швидко всмоктується після внутрішньомязевого введення, досягає високої концентрації протягом 24 годин. Добре проникає в усі тканини, період напіввиведення 8 годин. Біля 60 % екскретує в активній формі з сечею, 40 % з жовчю. Фармакодинаміка. Препарат активний відносно грамнегативних мікроор- ганізмів, хоча діє на стрептококи, в тому числі пеніциліназорезистентні та інші грампозитивні мікроорганізми, включаючи анаероби. Не діє на оксацілінорези- стентні стафілококи, ентерококи, синьогнійну паличку, бактероїди. Показаний при позалікарняній пневмонії з тяжким перебігом, ускладнених ін- фекціях сечовидільних шляхів, позалікарняних інфекціях з нетяжким перебігом, гнійному менінгіті, гострій гонореї, післяопераційних інфекціях шкіри та м`яких тканин, генералізованому сальмонельозі. Побічна дія: Диспепсичні явища, стоматит, глосит, лейкопенія, гранулоцито- пенія, гемолітична анемія, порушення коагуляції, тромбоцитопенія, алергічні ре- акції, головний біль, запаморочення, можливе утворення конкрементів, рідко псевдомембранозний коліт, ураження нирок. Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Антибіотик третього покоління цефотаксим (клафоран, сефотак, тиротакс, фа- гоцеф) має широкий спектр дії, активний відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних бактерій. Чутливі до нього приблизно 50% штамів синьогнійної палички, грамнегативні анаероби слабко чутливі. Препарат не абсорбується у травному каналі. Застосовується тільки парентерально: внутрішньом'язово, внутрішньовенно (крапельно або струминно). Показання до застосування подібні цефтріаксону. 405 Побічна дія: іноді алергічні реакції, висип, еозинофілія, підвищена температура тіла, диспепсичні явища, кандидоз, рідко – лейкопенія, гемолітична анемія, су- перінфекція, ураження нирок, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична ане- мія, зміни функціональних проб печінки, анафілактичний шок, зворотня енцефа- лопатія. Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Цефаперазон (церобід, дардум, медоцеф, цефоперабол, лоризон) активний по відношенню до багатьох грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, різ- них штамів синьо гнійної палички, бактероїдів. Добре проникає в усі тканини. Показання. Інфекційні захворювання, які викликані чутливими мікроор- ганізмами, в тому числі дихальних, сечовивідних, жовчовивідних шляхів, ЛОР-ін- фекції, перитоніт, ендометрит, гонорея, менінгіт, септицемія, інфекції кісток, су- глобів, шкіри, м’яких тканин. Побічна дія. Можливі алергічні реакції (маклопапульозні висипи, еозинофілія, лихоманка), діарея, незначне пониження нейтродильних гранулоцитів (при трива- лому лікуванні зворотна лейкопенія), пониження рівня гемоглобіну, або гемато- криту, гіпопротромбінемія. Цефіксим (супракс, цефспан), цефодизим, цефподоксим (орелокс), цефпрозил, цефтибутен (цефекс) призначають при інфекціях, що викликані грампозитивними, грамнегативними мікроорганізмами за виключенням синьогнійної палички. Мок- салактам, цефтизоксим (епоцелін) можуть також призначатися при захворюван- нях, які викликані синьогнійною паличкою. Сульперазон (цефоперазон, сульбактам) – інгібіторозахищений цефалоспорин активний у відношенні гемофільної палички, бактероїдів, стафілококів, кишкової палички, протеів, клебсієл, морганел, цитробакера, сальмонел, шигел, синь- огнійної палички, гонококів, менінгококів, бордегел, ієрсиній, клостридій. Показання. Інфекції дихальних шляхів, сечовивідної системи, перитоніт, холе- цистит, внутрішньоочеревинні інфекції, менінгіт, інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток, суглобів, малого тазу, ендометрит, гонорея. Цефпіром (кейтен) – антибіотик четвертого покоління цефалоспоринів. Має в молекулі позитивний і негативний заряди, що дає змогу йому проникати крізь мембрани грамнегативних бактерій, забезпечує стійкість відносно ß-лактамаз і широкий спектр антибактеріальної дії (висока ефективність відносно грампози- тивних і грамнегативних аеробних і анаеробних мікроорганізмів). Показання: лікарняні та позалікарняні інфекції, емпірична терапія при захво- рюваннях дихальних шляхів, септицемія, інфекції сечових шляхів, шкіри м'яких тканин, хірургічних інфекцій. Побічна дія, протипоказання: подібні до інших похідних цефалоспорину, про- типоказаний також у хворих з агранулоцитозом при появі температури. Цефепім (максипім, максицеф) препарат IV покоління має дуже високу стійкість до ßлактамаз i швидко проникає всередину грамнегативних бактеріаль- них клітин. Фармакокінетика. Повністю всмоктується після внутрішньомязевого введення. Препарат метаболізується в N (метилпіромідину) , що швидко перетворюється в N-оксид. Зв'язок з білками сироватки 19 %. Біля 80 % незміненого препарату 406 екскретує з сечею шляхом клуб очкової фільтрації, 20 % у вигляді метаболітів. За- гальний кліренс 120 мл/хв. Показання. Інфекції дихальних шляхів, сечовивідних шляхів шкіри, мяких тка- нин, інфекції жовчовивідних шляхів, гінекологічній інфекції, септицемії, фебриль- ній нейтропенії. Побічна дія. Висипи, свербіж, кропив’янка, лихоманка, нудота, блювання, сто- матит, діарея, коліт, головний біль, вагініт, еритема. Рідко біль в животі, запор, ва- зодилятація, ядуха, запаморочення, парестезії. Протипоказання. Підвищена чутливість до ß-лактамних антибіотиків. 12.2.1.1.3. Карбапенеми (тієноміцини) Першим препаратом карбапенемів був іміпенем, напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що походить від тієноміцину, продукту Streptomyces cattlega. Препарат є ефективним щодо грампозитивних, грамнегативних бактерій, аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Механізм дії іміпенему, як i інших ß-лактамних антибіотиків, пов'язаний з при- гніченням синтезу клітинної оболонки мікроорганізмів. На відміну від пеніциліну препарат стійкий до дії ß-лактамаз, але руйнується дигідропептидазою-1. У зв'язку з цим у клінічній практиці застосовують препарат тієнам,що містить іміпенемта інгібітор дегідропептидази-1 - циластатин.Аналогічним комбінованим препара- том е примаксин. Ці препарати вводять тільки внутрішньовенно. Показання: Тяжкі інфекції різної локалізації (пневмонія, бронхіт, перитоніт, сепсис, захворювання сечових шляхів, шкіри). Побічна дія: Слабкість, тремор, енцефалопатія з судомною реакцією, ар- теріальна гіпотензія, нудота, блювання, суперінфекція, псевдомембранозний коліт, флебіт, тромбофлебіт, тромбоцитоз, еозинофілія, підвищення активності печінкових ферментів. Протипоказання. Підвищена чутливість до ß-лактамних антибіотиків. Меропенем(меронем) – антибіотик групи карбапенемів, за будовою близький до іміпенему. Має позитивні властивості іміпенему і циластатину. Фармакодинаміка. Препарат широкого спектра дії. Впливає на більшість грам- позитивних, грамнегативних, аеробних та анаеробних бактерій. Порушує синтез клітинної оболонки. Більш ефективний відносно Enterobateria ceal. Стійкий до ме- ропенему Xanthomonas maltophilis, Enterococcus faucium та метицилінрезистентні стафілококи. Тип дії бактерицидний. Показання: Інфекції дихальних шляхів (пневмонія, в тому числі госпітальна но- зокоміальна, бронхіт), сечових шляхів, черевної порожнини, гінекологічні інфек- ції (ендометрит), шкіри, м'яких тканин, менінгіт, септицемія. Разом з противірус- ними i протимікозними засобами призначають при полімікробних інфекціях. Побічна дія: Висипи, кропив'янка, свербіж, біль у животі, нудота, блювання, діарея, тромбоцитопенія, еозинофілія, нейтропенія, підвищення активності фер- ментів печінки, головний біль, парестезії, кандидоз порожнини рота i піхви; тром- бофлебіт, біль, запалення при внутрішньовенному введенні, дискомфорт при внутрішньом'язовому введенні. Протипоказання. Підвищена чутливість до меропінему, вік до 3 місяців.. 407 12.2.1.1.4. Монобактами Азтреонам (азактам) антибіотик групи монобактамів, який на відміну від пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів має циклічну лактамну систему. Фармакодинаміка.. Препарат стійкий до дії беталактамаз. Тип дії бактерицид- ний. Впливає переважно на грамнегативні аеробні мікроорганізми.. Практично не активний відносно грампозитивних аеробних та анаеробних бактерій. Між азтрео- намом та аміноглікозидами існує перехресна стійкість. Азтреонам не порушує ба- ланс мікрофлори кишечнику. Показання: Тяжкі бактеріальні інфекції сечових шляхів (пієлонефрит, цистит, простатит, гонорея), дихальних шляхів (пневмонія, емпієма плеври), менінгіт, сеп- сис, захворювання органів черевної порожнини і малого таза, післяопераційні ускладнення, перитоніт, захворювання кісток, суглобів, шкіри, м'яких тканин. Побічна дія: Висипи на шкірі, кропивниця, петехії, свербіж, підвищення про- тромбінового часу, тромбоцитопенія, еозинофілія, диспепсія, нудота, блювання, підвищення активності ферментів печінки, флебіт, тромбофлебіт, головний біль, міалгія, біль у кістках, стоматит. 12.2.1.2. Макроліди і азаліди Макроліди та азоліди – один з найефективніших класів антибіотиків завдяки: 1 – благодійним фармакокінетичним властивостям – доброму проникненню в тканини і органи та створенню високих концентрацій в клітинах, що дає мож- ливість впливати на внутріклітинні збудники (хламідії, мікоплазми, легіонери).; 2 – активності по відношенню до грампозитивних коків, резистентних до пеніцилінів; 3 – доброму профілю безпечності; 4 – активності в субінгібуючих концентраціях при тривалому введенні на збуд- ника; 5 – впливу на функції нейтрофілів; 6 – імунотропній та протизапальній дії. Макроліди (спіраміцин) – це антибіотики в основі молекул яких лежить 14- членне або 16-членне макроциклічне лактонне кільце, пов’язане одним чи кіль- кома вуглеводневими залишками. Макроліди поділяють на препарати, які отримують біосинтетичним шляхом, або природні І покоління (еритроміцин, олеандоміцину фосфат), ІІ покоління (спіраміцин, джозаміцин, мідекаміцин) та напівсинтетичні ІІ покоління (роксит- роміцин, кларитроміцин, флуритроміцин, диритроміцин). Окремо виділені азаліди – азитроміцин (у 15-членне лактонне кільце введений атом азоту – азит- роміцин). Препарати І покоління є резервними антибіотиками, до яких чутливі грампозитивні та грамнегативні коки, мікрококи, мікоплазми, бруцели, рикетсії, коринебактерії. Неактивні відносно грамнегативних бактерії, вірусів, грибів. Діють бактеріостатично. Дія зумовлена зв`язуванням з каталітичним пептиди- лтрансферазним центром 50Sсубодиниці рибосом. В результаті попереджається доступ комплексу (транспортна РНК амінокислота) до комплексу (транспортна РНК – рибосоми), порушується нарощення пептидного ланцюжка і синтез білка. 408 Проникають всередину клітини і тому мають високу активність та низьку токсич- ність, відсутні перехресні алергічні реакції з ß-лактамними антибіотиками. Еритроміцин – природний макролід, продукується Streptomyces erythreas. Ерит- роміцин і олеандоміцину фосфат мають 14-членне лактонне кільце. Малотоксичні, майже не викликають алергічних реакцій. Фармакокінетика. Еритроміцин всмоктується в травному каналі з індивідуаль- ною швидкістю. Максимальна концентрація в крові визначається через 2 години. Період напіввиведення 11, 5 годин. Антибіотик накопичується в багатьох ткани- нах і органах організму, проникає крізь плацентарний барєр в грудне молоко. Значна частина еритроміцину екскретує з жовчю, лише 5-15 % в незмінному ви- гляді з сечею. Фармакодинаміка. Препарат має бактеріостатичну дію, головним чином по відношенню до грампозитивних бактерій (стафілокок, стрептокок, пневмокок), ак- тивний до мікоплазм, бордетел, легіонел, деяких штамів гемофільної палички та інших мікроорганізмів. Призначають перорально або місцево. Для внутрішньовенного введення існує форма еритроміцину фосфат. Показання: захворювання дихальних шляхів, скарлатина, коклюш (кашлюк), дифтерія (разом з дифтерійною сироваткою), сепсис, остеомієліт, хвороба легіо- нерів, інфекційні захворювання новонароджених, викликані хламідіями. Побічна дія: диспепсичний ефект подразнювальна дія на слизові оболонки шлунка i тонкої кишки, посилення перистальтики кишок; іноді алергічні реакції у випадках тривалого приймання гепатотоксичність. Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату До олеандоміцину фосфату мікрофлора швидко стає стійкою, тому його групи комбінують з тетрацикліном (олететрин). Він менш активний ніж еритроміцин. Останнім часом отримано нові напівсинтетичні макроліди з 14-членним кільцем (кларитроміцин, рокситроміцини, флуритроміцин та ін.).Ці макроліди мають ши- рокий спектр дії. Їхпризначають при інфекціях дихальних, сечових шляхів, отиті, синуситі, дифтерії, коклюші, хворобі легіонерів та ін. Кларитроміцин (азиклар, зосин, клабакс, кламед, кларбакт, кларимакс, клари- цит, класан,клацид,клацилар, клеримед, клерон, лекоклар, фронімід) – антибіотик групи макролідів, вводять всередину і парентерально. Фармакокінетика. Після перорального всмоктування препарат досягає макси- мальної концентрації в плазмі крові через 2-3 години. Біодоступність приблизно 55%. Проникає в біологічні рідини і тканини організму, не проходить через ге- мато-енцефалічний бар’єр. З білками зв’язується 65-75% препарату. Мета- болізується в печінці з утворенням головного метаболіту 14-гідроксинкларит- роміцину. Період напіввиведення при прийомі дози 250 мг - 3-4 години, 500 мг – 5-7 год. Екскретує в незмінному вигляді та у вигляді метаболітів з сечею і калом. Фармакодинаміка. Препарат активний по відношенню до грампозитивних ае- робів, грамнегативних аеробів, мікобактерій, інших мікроорганізмів. Препарат ви- сокоактивний по відношенню до Helicobacter pylori. 409 Показання: менінгіт, тонзиліт, синусит, бронхіт, пневмонія, дерматит, ток- соплазмоз, захворювання, що викликані хламідіями, Helicobacter рylori, зокрема виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. Кларитроміцин хворі переносять добре. Побічна дія. Інколи виникає біль у ділянці живота, нудота, пронос, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ. Протипоказання. Підвищена чутливість до макролідів. Близькими до макролідів є азаліди. Шляхом введення в макроциклічне лактонне кільце еритроміцину ацетилметильної групи було синтезовано нову сполуку з 15- членним кільцем, яка має принципово нові властивості – азаліду – азитроміцин (сумамед), яка є першим представником груп антибіотиківазалідів. Азитроміцин (зинакс, зитролід, сума мед, зетамакс, азакс, азивок, азимед, ази- ком, азитрал) – антибіотик широкого спектра дії. Фармакокінетика. При пероральному введенні швидко всмоктується, розподіляється в тканинах організму, досягає високих концентрацій, що переви- щують вміст в плазмі. Азитроміцин в значній концентрації накопичується в лей- коцитах, з якими транспортується у вогнище запалення. Повільно екскретує, тому його приймають 1 раз на добу. Екскретує головним чином з жовчю незмінним, невелика кількість – з сечею. Фармакодинаміка. Тип дії –бактерицидний. Є високоефективним препаратом щодо грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі тих, що продукують ßлакта- мазу (стафілококи, стрептококи, пневмококи), так i грамнегативних мікроор- ганізмів (ентерококи, кишкова та гемофільна палички, шигели, сальмонели), а та- кож мікоплазми, легіонел, бактероїдів та ін. Порівняно з еритроміцином ефективніший відносно грамнегативних мікроор- ганізмів, більш стійкий у кислому середовищі шлунка, повільніше виводиться, довше діє, краще переноситься. Показання: Захворювання, що викликані чутливими до препарату мікроор- ганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (ангіна, синусит, тонзиліт, отит), скарлатина, інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальна, атипова пневмонія, бронхіт), інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфікова- ний дерматит), інфекції сечостатевих шляхів (неускладнений уретрит, цервіцит); хвороба Лайма – для лікування у початковій стадії, захворювання шлунка i два- надцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter рylori. Побічна дія: Нудота, діарея, біль у животі, блювання, метеоризм, транзиторне підвищення активності ферментів печінки, алергічні реакції, частіше висипи. Протипоказання. Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків, діти ма- сою до 25 кг. Природним препаратом, що має 16-членне кільце є спіраміцин (роваміцин) – переважає інші макроліди за впливом на резистентні зеленящі стрептококи. Спіраміцин є препаратом вибору в лікуванні токсоплазмозу і профілактики менінгіту у контактних хворих. Переваги препарату – застосування у хворих з хронічною нирковою недостатністю без зміни дози. Високу чутливість до нього мають деякі анаеробні мікроорганізми, що перебувають в ротовій порожнині. 410 Показання. Інфекції, що викликані чутливими до спіраміцину збудниками, в тому числі інфекції верхніх, нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, остеомієліт, артрит, інфекції шкіри та м’яких тканин, гінекологічні інфекції, простатит, урет- рит, токсоплазмоз, в тому числі у вагітних, захворювання, що передаються стате- вим шляхом, в тому числі хламідіоз, профілактика менінгококового менінгіту та ревматизму, лікування бактеріоносійства коклюша і дифтерії. Рокситроміцин (реніцин, ровенал, роксептин, роксигексал, роксид, роксилід, рулідіерлок), диритроміцин (динабак), мідекаміцин (макропен), джозаміцин (віль- профен) також активні у відношенні широкого спектру мікроорганізмів. Препарати ефективні щодо деяких штамів стрептококів і стафілококів, рези- стентних до еритроміцину. Мідекаміцину ацетат – антибіотик з поліпшеною фар- макокінетикою. |