Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
Засоби, що застосовують при кишкових нематодозах Левамізол був впроваджений у клінічну практику в 1970-х роках. Фармакокінетика. Швидко абсорбується в кишках (максимальний рівень у крові через ЗО хв), виводиться протягом 48 год через нирки й кишки. Може виводитись через дихальні шляхи. Фармакодинаміка. Блокує сукцинатдегідрогеназу та фумаратредуктазу нематод. Крім того, викликає спочатку контрактуру, а потім параліч м'язів гельмінтів. Найчутливішими до левамізолу є аскариди, менше — анкілостоміди (чутливість анкілостомід більша, ніж некаторів), трихостронгіли та вугриця кишкова. Препарат має імуномодулюючу дію. Показання: аскаридоз (високоефективний), анкілостомідоз, стронгульоїдоз. Хворим на аскаридоз достатньо одноразового прийому 150 мг препарату, що дає можливість застосовувати його для масової дегельмінтизації. Для лікування при інших нематодозах левамізол призначають у такій самій дозі протягом 2-3 днів, проте ефективність його не завжди достатня. Левамізол впливає також на імунну систему і використовується як імуномодулятор. Побічна дія: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, анорексія, головний біль, запаморочення (рідко); можлива лейкопенія. Пірантел (комбантрин — 1, 4, 5, 6-те-трагідро-1-метил-2-[шрамс-2-(2- тієніл)-ві-ніл]-піримідин). Фармакокінетика. У кишках абсорбується погано. У крові максимальна концентрація визначається через 1-3 год. Метаболізується в печінці. Більша частина прийнятої дози виділяється з фекаліями і близько 10 % — з сечею в незмі-неному вигляді та у вигляді продуктів біо-трансформації. Фармакодинаміка. Пірантел стимулює н-холінорецептори і викликає спастичний параліч м'язів гельмінтів. Високоефективний щодо аскаридозу та ентеробіозу (одноразово 10 мг/кг). Хворим на анкілостомідоз і трихостронгілоїдоз вводять протягом 3 днів. Можна застосовувати у випадках 453 поліінвазій. Придатний для масової дегельмінтизації (аскаридоз, ентеробіоз). Ефективний також щодо метагонімозу, иекаторозу, менше — трихоцефальозу. Побічна дія: біль у животі, пронос, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, сонливість, рідко — еритематозний висип. Піперазину адипінат є нейтральною сіллю піперазину (адипозил). Фармакокінетика. У кишках абсорбується на 20-40 %, після чого частково (25 %) інактивується. Виводиться з сечею, а більша частина, що не абсорбувалась, — у незміненому вигляді з фекаліями. Фармакодинаміка. Викликає параліч м'язів гельмінтів, блокуючи нервово- м'язову передачу. Показання. Впливає на статевозрілі й нестатевозрілі форми аскарид. Призначають по 1,5-2 г двічі на добу протягом 2 днів. У разі масової дегельмінтизації добову дозу можна приймати одноразово. Для лікування хворих на ентеробіоз призначають по 1 г по 3-4 рази на добу протягом 3-5 днів; проводять 2-3 цикли з інтервалом між ними 7 днів. Піперазину адипінат у людини активізує перистальтику кишок, тому його можна застосовувати без проносних засобів. Побічна дія: погіршення апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос, висипи на шкірі (рідко). Протипоказання: недостатність печінки, нирок, обережно — при епілепсії. Нафтамон (алкопар, бефеніум гідро-хлорид). Фармакокінетика. В кишках абсорбується мало, з сечею виводиться близько 0,5 % прийнятої дози. Має гангліоблокуючу дію, викликає спочатку спастичне скорочення, а потім параліч м'язів гельмінтів. Показання. Найбільшу ефективність має щодо анкілостомідозу (більш чутливі анкілостоміди, менше — некатори). Менш ефективний щодо аскаридозу, трихостронгілоїдозу, ентеробіозу, трихоцефальозу. Призначають також хворим на метагонімоз. Застосовують одноразово по 5 г за 1-2 год до сніданку, хворим на трихоцефальоз — така сама доза протягом 3-5 днів. Використання таблеток, розчинних у нижніх відділах кишок, підвищує ефективність лікування. Побічна дія: рідко — нудота, блювання. Дифезил — похідна нафтамону. Призначають головним чином хворим на трихоцефальоз по 5 г на день одноразово протягом 5 днів. Ефективний також щодо аскаридозу, ентеробіозу та анкілостомідозу. Пірвінію памоат (ванквін) у кишках практично не абсорбується. Пригнічує поглинання глюкози та аеробне дихання у гельмінтів. Високоефективний щодо ентеробіозу (по 2,5-5 мг/кг одноразово або двічі з інтервалом 2 дні). Менш ефективний щодо стронгілоїдозу. Добре переноситься хворими. Побічна дія: іноді викликає нудоту, блювання, спазми кишок, головний біль, запаморочення, фотосенсибілізацію. Не слід Призначати при захворюваннях кишок (підвищується абсорбування). Обережно треба застосовувати при вагітності, захворюваннях печінки, нирок. Добре відомим засобом, запозиченим традиційною медициною з народної, є квітки цитварного полину (цитварне насіння). 454 Фармакодинаміка. Діючою основою є сантонін, який впливає на статевозрілі аскариди. Інші нематоди є нечутливими до цього засобу. Показання: аскаридоз. Перед прийманням цитварне насіння ретельно подрібнюють, приймають у суміші з цукром, медом або варенням протягом двох днів, потім — сольове проносне. Побічна дія: нудота, блювання. Засоби, що застосовують при кишкових цестодозах Фенасал є основним засобом для лікування при кишкових цестодозах, поряд празиквантелом. Фармакокінетика. З кишок практично не абсорбується. Фармакодинаміка. Пригнічує окисне фосфорування у цестод, що призводить до паралічу гельмінтів і руйнування їхніх покривних тканин, знижуючи їх стійкість до впливу протеолітичних ферментів травного каналу. Має тенієцидний, а не овоцидний ефект. Показання: теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз. За 1-2 дні до лікування і в день лікування призначають легкозасвоювану їжу. Хворим на теніаринхоз та дифілоботріоз препарат призначають одноразово натще або ввечері через 3-4 год після легкої вечері разом з 2 г натрію гідрогенкарбонату. Хворі на теніоз приймають натще фенасал у дозі 2 г, а через 2 год — сольове проносне (щоб запобігти цистицеркозу). Для лікування з приводу гіменолепідозу проводять два чотириденні курси з інтервалом 4 дні. Побічна дія: іноді нудота, блювання, кишкова колька. Менше значення в лікуванні хворих на цестодоз мають екстракт чоловічої папороті та насіння гарбуза. Екстракт чоловічої папороті містить дезаспідин, дезаспідинол та інші похідні флороглюцину. Фармакокінетика. У кишках практично не абсорбується, але за наявності жирів діючі речовини можуть абсорбуватись і викликати отруєння. Фармакодинаміка. Викликає параліч м'язів гельмінтів, внаслідок чого вони не можуть утримуватись на стінці кишок. Призначають хворим на теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз. У зв'язку з можливою інтоксикацією лікування екстрактом чоловічої папороті проводять лише в стаціонарі. За 2-3 дні призначають легкозасвоювану безжирову дієту. Напередодні приймання препарату ввечері дають хворому чай і проносне. Вранці наступного дня — очисна клізма. Після випорожнення кишок хворий приймає екстракт протягом ЗО хв. Через 1-1,5 год дають сольове проносне. Якщо протягом 3 год після цього дефекації немає, призначають очисну клізму. Побічна дія: ураження нервової системи (запаморочення,головний біль,у тяжких випадках — судоми, параліч, пригнічення дихання, атрофія зорового нерва); порушення серцевої діяльності, колапс. Можна застосовувати у поєднанні з фенасалом у менших дозах. Використовується рідко, головним чином у випадках, коли неможливе або неефективне застосування інших препаратів. 455 Насіння гарбуза — стародавній народний засіб для лікування хворих на цестодози. Фармакодинаміка. Антигельмінтна активність зумовлена кукурбітином, який міститься в зеленій шкірці насіння. Використовують подрібнене несмажене насіння або відвар з нього. Можна застосовувати у поєднанні з фенасалом. Побічна дія: іноді нудота, блювання. Засоби, що застосовують при поза кишкових гельмінтозах Дитразин (гетразан, баноцид, нотезин) є високоефективним засобом для лікування хворих на філяріатоз, особливо вухереріоз і бругіоз. Більш чутливі до нього мікрофілярії. Фармакокінетика. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність давати потомство або гинуть. Вважають, що засіб знижує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Достатній терапевтичний ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання. Призначають усередину. Добре абсорбується з кишок, частково метаболізується, виділяється нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді продуктів біотрансформації. Побічна дія: набряки, біль у суглобах, нудота, блювання, запаморочення, підвищення температури тіла, запальна реакція у тканинах навколо загиблих мікро-філярій. Хворим на оніхоцеркоз призначають івермектин, який є високоактивним проти мікрофілярій, проте не діє на макрофілярії. Ефект настає при одноразовому прийомі всередину. Механізм дії пов'язують з пригніченням впливу ГАМК. Хлоксил — білий порошок, практично не розчинний у воді. Фармакокінетика. З кишок абсорбується повільно, тривало затримується в організмі, більша частина виводиться з фекаліями, з жовчю і сечею. Фармакодинаміка. Хлоксил викликає деструкцію нуклеопротеїдів у клітинах кишкового епітелію і паренхіми трематод печінки, пригнічує вуглеводний обмін. Препарат діє на м'язи гельмінтів (спочатку виникає збуджувальний ефект, за тривалої дії — повна нерухомість нематод). Показання: трематодоз печінки (опісторхоз, фасціольоз, клонорхоз, парагоні-моз). Існує кілька схем лікування: призначають дорослим по 0,15 г/кг протягом 2 днів; по 0,1 г/кг протягом 3 днів або по 0,06 г/кг — протягом 5 днів.За 1-2 дні до початку лікування та під час прийому хлоксилу призначається знежирена дієта, при цьому заборонено вживати алкоголь. У більшості випадків хлоксил переноситься добре. Побічна дія: запаморочення, сонливість, біль у ділянці печінки, алергічні реакції. Протипоказання: захворювання печінки, недостатність серця, вагітність. Для лікування хворих на шистосомоз призначають сполуки стибію (сурми), зокрема, антимонілнатрію тартрат (винносурм'янонатрієва сіль). Препарат вводять внутрішьовенно. Сполуки стибію токсичні, часто викликають побічні 456 ефекти (нудота, блювання, біль у суглобах, розлади роботи серця, колапс, порушення функції печінки, нирок та ін). Застосовують рідко. Крім сполук стибію для лікування хворих на шистосомоз призначають нірида-зол (амбільгар), оксамніхін, еметину гідрохлорид. Високоефективним є пра-зиквантел. Фармакокінетика. У кишках швидко абсорбується, максимальна концентрація у крові досягається через 1,7-2,8 год. Проникає у тканини, в тому числі у ЦНС. Майже повністю метаболізується, виводиться протягом доби, головним чином із сечею у вигляді метаболітів. Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний з тим, що празиквантел змінює структуру клітинних мембран гельмінтів та їх йонних каналів, зумовлює більше надходження йонів кальцію до клітин, внаслідок чого розвивається спазм мускулатури гельмінтів. Крім того, пізніше виникають деструктивні зміни у клітинах гельмінтів, що дає можливість мікрофагам проникати в гельмінти, і через кілька днів настає лізис останніх. Показання: шистосомоз; тремато-доз (опісторхоз, клонорхоз, парагонімоз, фасціольоз, метагонімоз, шистосомоз); цестодоз (теніоз, теніаринхоз, дифілоботрі-оз, гіменолепідоз), личинкові стадії цестод. Статевозрілі трематоди чутливіші до препарату, ніж їх нестатевозрілі форми. Призначають усередину: трематодоз — по 40-75 мг/кг на прийом протягом одного дня; шистосомоз — 20-60 мг/кг на 1-3 прийоми; парагонімоз — дводенний курс; теніоз, теніаринхоз — одноразове призначення 10 мг/кг забезпечує дегельмінтизацію майже в 100 % випадків; дифілоботріоз, гіменолепідоз — по 25 мг/кг. Схему лікування хворих на цистицеркоз остаточно не розроблено. Малоефективний у випадках цистицеркозу мозку, не можна застосовувати хворим з цистицеркозом ока. Празиквантел є одним з найефективніших препаратів для лікування хворих на шистосомоз, трематодоз печінки. Завдяки ефективності за одноразового прийому та малій токсичності препарат вважають перспективним для масового лікування хворих на трематодоз і цестодоз. Побічна дія: біль у шлунку, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, кропив'янка, підвищення температури тіла. Побічна дія може бути виразнішою у випадках інтенсивної інвазії. Небажано призначати у перші три місяці вагітності та під час годування груддю. Препарат гальмує реакцію на подразнення, що значно підсилюється при взаємодії з алкоголем. При личинкових гельмінтозах виявлено певний терапевтичний ефект похідних карбаматбензімідазолу. Мебендазол призначають при ехінококозі, трихінельозі, цистицеркозі. При цистицеркозі призначають і празиквантел (за локалізації паразита у спинному мозку і в шлуночках головного мозку малоефективний). Протигельмінтні засоби. Піперазину адипілат Таблетки по 0,2 і 0,5 г; розчин 5% по 100 мл (для дітей). 457 Piperazini adipinas Усередину по 1,5 — 2 г за годину або через 30-60 хв після їди Нафтамон Таблетки нафтамону «К» по 0,5 г, таблетки, розчинні в кишках по Naphtammonum 0,5 г. Усередину по 5 г раз на добу. Левамізол Таблетки по 0,05 г і 0,1 г. Levamisolum Усередину по 150 мг Екстракт чоловічої Капсули по 0,5 г. Усередину по 0,5 г. папороті густий. Усередину 6- 8 г, запивати розчином натрію гідрогеикарбонату Exractum Filicis maris spissi Мебендазол Таблетки по 0,1 г. Mebendazolum Усередину по 0, 1 г Хлоксил Порошок. Chloxylum Усередину по 0,1-0,15 г/кг Піраителу памоат Таблетки но 250 мг; суспензія 5% по 15 мл. Piranteli pamoas Усередину по 5— 10 мг/кг Дитразину цитрат Порошок, таблетки по 0,05 і 0,1 г. Ditrazini citras Усередину 2 мг/кг 3 рази на добу Празиквантель Таблетки. Praziquantelum Усередину 0,025-0,04 г/кг Фенасал Таблетки 0,25 г. Phenasalum Усередину по 2 г 458 Р о з д і л 13 ПРОТИПУХЛИННІ ЗАСОБИ Протипухлинні (антибластомні) засоби – препарати, що затримують розвиток пухлин та гемобластозів. Препарати для лікування онкозахворювань займають важливе місце, пошук но- вих засобів, схем лікування є одним із провідних завдань сучасної медицини, адже щороку в світі смертність від цих хвороб складає понад 5 млн. хворих. Пухлинну хворобу у світі сучасного погляду на її етіологію та патогенез можна уявити як результат неопластичної трансформації та молекулярно-генетичної патології клітин. Для України характерний високий рівень онкозахворюванності. В останнє десятиріччя спостерігається збільшення чисельності цієї категорії хворих, що у першу чергу пов’язано з безсимптомним перебігом таких хвороб. Лікування хво- рих з новоутвореннями та диспансерне спостереження за ними здійснюють у відповідних відділеннях спеціалізованих клініках.. Індивідуальний план лікування складається на основі стандартів з урахуванням стадії, гістологічного типу, наявності супутньої патології та протипоказань до про- тиракового лікування. Фармакотерапія злоякісних пухлин зараз являє собою застосування лікарських засобів з метою пригнічення розповсюдження захворювання за рахунок пошко- дження пухлинних клітин, або пригнічення їх проліферації і доповнює оператив- ний та променевий методи. Препарати мають незначну терапевтичну широту, то- ксичний вплив на системи, можливий розвиток резистентності та погіршення стану хворих. Одночасне використання кількох препаратів називається поліхіміотерапією і є більш ефективним, ніж використання одного цитостатика (монохіміотерапія). Су- часно проводять короткочасні цикли лікування. При складанні схем поліхіміоте- рапії важливо пам'ятати, що кожний цитостатик, який включають в схему повинен мати активність при лікуванні даної пухлини в режимі монотерапії; цитостатики повинні впливати на різні фази клітинного циклу або володіти різними механіз- мами дії; цитостатики не повинні викликати перехресну стійкість та підсилювати токсичні ефекти одне одного. Слід знати, що протипухлинні засоби забезпечують лише ремісію хвороби. Більшість із препаратів володіє малою вибірковістю стосо- вно пухлинних клітин, які звикають до дії препаратів, крім того застосування цих засобів супроводжується великою кількістю побічних ефектів. Класифікація цитостатиків і засобів, супутніх лікуванню злоякісних новоутво- рень До даної групи лікарських препаратів належать 459 I. Алкілюючі сполуки: − хлоретиламини циклофосфамід, хлорбутин, допан, сарколізин, хлорамбуцил, мелфалан і фосфамід; − похідні етилениміну тіофосфамід, фторбензотеф, іміфос, фотрин; − похідні дисульфонових кислот мієлосан, мієлобромол; − похідні нітрозосечовини – кармустин, ломустин, фотемустин; − препарати різної хімічної будови прокарбазин, дакарбазин, проспідин, , естра- мустин, тертіноін, топотекан, іринотекан, іматиніб, бортезоміб, гідразину сульфат, темозоламід, альтетрамін, гідроксикарбамід, мільтефозин, мебіфон. II. Антиметаболіти: − антагоністи фолієвої кислоти метотрексат, пеметрексед; − антагоністи пурину меркаптопурин, флударабін, тіогуанин; − похідні піримідину фторурацил, фторафур, цитарабін, гемцитабін, капе- цутабін), тегафур. III. Комплексні з'єднання платини (цисплатин, поліплатилен, карбоплатин, ок- саліплатин). IV. Протипухлинні антибіотики: − актиноміцини дактиноміцин; − антрациклини доксорубіцин, рубомицин, епірубіцин, фарморубіцин, карміноміцин, ідарубіцин); − антрацендіони мітоксантрон; − флеоміцини блеоміцин, блеоміцетин; − препарати аурелової кислоти олівоміцин; −інші мітоміцин, брунеоміцин. V. Препарати рослинного походження: −алкалоїди барвінку вінкристин, вінбластин, віндезин, вінорельбін; −алкалоїди пізньоцвіту осіннього – колхамін; −алкалоїди чистотілу – україн; −подофіллотоксини этопозид, теніпозид; −таксани паклітаксел, доцетаксел. VI. Ферментні препарати lаспарагиназа, пегаспаргаза. VII. Гормональні та антигормональні препарати: −андрогени медротестрона пропіонат, флюоксиместерон і ін.; −естроген поліестрадіолу фосфат, етинілестрадиол і ін.; −гестагени гідроксипрогестерона капронат, мегестрол, медроксипрогестерон; −антиандрогени ципротерон, флутамід, бікалутомід; −антиестроген тамоксифен, тореміфен; −глюкокортикоїди гідрокортизон і ін.; − аналоги гонадотропінрилізинггормону лейпрорелін, бусерелін, трипторелін, гозерелін та ін.; − аналог соматостатину октреотид. VIII.Інгібітори ферментів. −інгібітори 5D-тестостеронредуктази фінастерид, перміксон; 460 −інгібітори ароматази – аминоглютетимид, анастрозол, тетразол, летрозол, екземестан; −інгібітор протеаcоми 265 бортезоміб; −інгібітори тирозинкінази – ерлотиніб, інатиніб; −інгібітори синтезу гормонів надниркових мітотан; IХ. Моноклональні антитіла. Бевацизумаб, трастузумаб, цетуксимаб. Х. Інгібітори ангіогенезу. Талідомід, алемтузумаб, анагремід. ХІ. Засоби, супутні лікуванню злоякісних новоутворень: − антиеметики тропісетрон, ондансетрон, гранісетрон, метоклопрамид; − гастропротектори карбеноксолон; − стимулятори апетиту іпрогептадин, апілак; − гематостимулятори філграстим, ленограстим, молграмостин, епоетин альфа, епоетин-бета; − уропротектори месна; − гепатопротектори силімарин, лів52; − кардіопротектори дексразоксан; − біфосфонати -мебіфон − антигіперурикемічні засоби алопуринол; − антидот антагоністів Фотієвої кислоти –кальцію фолінат; − радіопротектори цистамін, дієтон, калія йодид; − імунокоректори реаферон, лаферон, інтерферон-альфа, інтерферон-бета, інтерлейкін-2, вакцина БЦЖ, тактивін, тималін, пропес, ербісол; − антиоксиданти токоферолу ацетат, ін. |