Лекції фармакологія. Фарма лекции. З фармакології для студентів медичних факу
 Скачать 3.61 Mb.
|
|
Кислоту цитринову в 1 % розчині застосовують парентерально у випадках алкалозу. Призначають усередину в складі комплексних препаратів для ліку- вання хворих на подагру та уролітіаз (блемарен, ураліт – у, цитил та ін.). Хво- рим на уролітіаз кислоту цитринову також застосовують у складних розчинах і вводять через систему катетерів. Препарати амінокислот є основним будівельним матеріалом для синтезу специфічних тканинних білків, ферментів, пептидних гормонів та інших фізі- ологічно активних сполук. Амінокислоти мають також важливе функціона- льне значення: Кислота глютамінова. Препарат стимулює окислювально-відновлювальні процеси, бере участь в білковому і вуглеводному обміні, сприяє знезараженню і виведенню аміака, підвищує стійкість тканини до гіпоксії, стимулює синтез ацетилхоліну і АТФ, поліпшує процес передачі збідження в ЦНС. Показання до застосування: епілепсія, психози, реактивні депресії, психі- чне визнаження. Побічна дія: підвищення збудження, блювання, діарея, анемія, лейкопенія. Глутаргін – сполука кислоти глютамінової і аргініну, також спияє виве- денню аміака, проявляє гепатопротекторну, антиоксидантну, антигіпоксичну, мембраностабілізуючу дію, позитивно впливає на енергозабезпечення гепато- цитів, стимулює утилізацію алкоголя в монооксигеназній системі печінки, по- переджає пригнічення алкогольдегідрогенази, прискорює інактивацію і виве- дення токсичних продуктів метаболізму етанолу внаслідок підвищення утво- рення і окислення кислоти бурштинової, понижує вплив алкоголю на ЦНС. Показання: гострий і хронічний гепатит різної етіології, отруєння гепатот- ропними отрітами, цироз печінки, ураження печінки при лептоспірозі, печін- кова енцефалопатія, прекома і кома, стан гострого алкогольного отруєння, в тому числі алкогольна енцефалопатія. 481 Побічна дія: дискомфорт в шлунку і кишечнику, нудота. Кислоту аспаргінову застосовують у вигляді препаратів калію-магнію ас- паргінату (аспаркам, панангін). Препарат має антиаритмічну дію при аритміях, які обумовлені електролітними порушеннями. Препарат підвищує вміст іонів калію і магнію в клітинах, поповнює дефіцит кислоти аскорбінової, стимулює окислювальне фосфорилювання та утворення АТФ, поліпшує тонус скелетних м’язів та моторику травного каналу. Показання: стенокардія, кардіосклероз, міокардіодистрофія, інфаркт міока- рду, аритмія, в тому числі при передозуванні серцевих глікозидів. Побічна дія: неприємні почуття та почуття печії в епігастрії, гіперкаліємія, гіпермагніємія. Аргініну аспартат та L-аргінін у складі препарату кораргін призначають в складі фармакотерапії для лікування ішемічної хвороби серця в зв’язку із зда- тністю нормалізувати дисфункцією епітелію (утворювати оксид азоту). Похідними амінокислот є медіатори, енкефаліни, ендорфіни та інші невро- пептиди, рилізинг-фактори гіпоталамуса, гормони гіпофіза тощо. Метіонін є незамінною амінокислотою. Як донор метильних груп приймає участь в процесах метилування, має ліпот ропний вплив, нормалізує синтез фосфоліпідів та холіну і проявляє гепатопротекторну дію. Призначають метіонін при захворюваннях печінки, дистрофіях. Побічна дія: нудота, блювання. Метіонін входить до складу препарату "Гептрал" (адеметіонін), що призна- чають при алкогольному гепатиті та депресії. ГІстидин входить до складу АТФ-лонг, який призначають при ішемічній хворобі та аритміях. Гістидин – амінокислота, що являє собою центральний гальмівний медіа- тор, має седативну дію, поліпшує метаболічні процеси в тканинах мозку та м’язах. Показання: хронічний алкоголізм, гостре алкогольне отруєння, депресія, підвищена дратівливість, нормалізація сна, в комплексній терапії станів, які обумовлені порушенням мозкового кровообігу. Гліцин (гліцисед КМП) нормалізує та активує процеси гальмування в ЦНС, понижує психоемоційну напругу, підвищує розумову працездатність. Гліцин має гліцин- і ГАМК-ергічну, альфа-1-адреноблокуючу, антиоксидантну, анти- токсичну дію, регулює діяльність глутаматний рецепторів, внаслідок чого зме- ншує агресивність, конфліктність, підвищує соціальну адаптацію, поліпшує настрій, полегшує засинання, нормалізує сон, зменшує вегето-судинні та моз- кові розлади. Показання. Пониження розумової працездатності, психоемоційна напруга в стресових ситуаціях, неадекватні форми поведінки дітей та підлітків, функ- ціональні та органічні захворювання нервової системи, що супроводжуються підвищеною збудливістю, емоційною нестабільністю, пониженням розумової працездатності, сну, енцефалопатіями, ішемічний інсульт. Побічна дія. Алергічні реакції. Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. 482 Таурин – сірковміщуюча амінокислота, похідне цистеїну, який стимулює репаративні та регенеративні процеси при захворюваннях сітківки дегенера- тивного характеру,травматичних пошкодженнях тканин ока, патологічних процесах, що супроводжуються порушенням метаболізму цих тканин. Препа- рат сприяє нормалізації функції клітинних мембран, оптимізації енергетичних та обмінних процесів, підтримці стійкості електролітного складу цитоплазми клітин, гальмуванню синаптичної передачі. Російський препарат таурину дибікор має кардіотропну та гіпоглікемічну дію, проявляє осморегулюючі, мембрано протекторні властивості, позитивно впливає фосфоліпід ний склад клітинних мембран, нормалізує в клітинах об- мін іонів калію та кальцію, проявляє властивості гальмівного медіатору, воло- діє антистресовими властивостями, регулює вивільнення ГАМК, адреналіну, пролактину, інших гормонів та відповідь на них. Поліпшує метаболізм серця нирок, печінки, інших органів і тканин, при хронічній недостатності зменшує застійні явища у міокарді, печінці та інших органах. Препарат понижує внут- рішньосерцевий діастолічний тиск, підвищує скоротливість міокарду. При серцевій недостатності препарат не змінює артеріальний тиск, в той час понижує його при артеріальній гіпертензії, усуває побічні реакції при пе- редозуванні серцевими глікозидами. При цукровому діабеті зменшується рі- вень глюкози в крові, тригліцеридів, в меншій мірі - холестерину. Показання: серцево-судинна недостатність, інтоксикація серцевими гліко- зидами, цукровий діабет першого та другого типу. Побічна дія: алергічні реакції. До препаратів лугів належать деякі оксиди (магнію оксид, алюмінію гідро- ксид) і солі, що мають лужні властивості (натрію гідрокарбонат, натрію тет- раборат, кальцію карбонат осаджений, магнію карбонат основний) та інші за- соби. Натрію гідрокарбонат (NaHCO 3 ) - застосовують місцево для полоскань, спринцювань. У розчині препарат має протимікробну, протимікозну дію. Міс- цево натрію гідрокарбонат розплавляє муцин, очищує поверхню слизових обо- лонок, має подразнювальні властивості, прискорює мікроциркуляцію. При прийманні всередину натрію гідрокарбонат має антацидні властивості (не слід приймати у зв'язку з утворенням С0 2 , стимуляцією синтезу гастрину, можли- вою перфорацією), а також відхаркувальну дію. Внутрішньовенно вводять у випадках ацидозу. Магнію оксид (MgO), на відміну від натрію гідрокарбонату, при прийманні всередину не утворює СО 2 і рекомендується в клінічній практиці як антацид- ний засіб. Проте через проносний ефект у клінічній практиці застосовується рідко. Кальцію карбонат та магнію карбонат основний входять до складу антаци- дного препарату "Ренні". Натрію тетраборат (Na 2 B 4 O 7 • • 10 Н 2 О) має протимікробну, протиміко- зну дію, призначають для полоскання порожнини рота, змащування глотки, для спринцювань. 483 Розчин аміаку (NH 4 OH) як антисептик призначають для оброблення рук хірурга, всередину як блювотне, для вдихання при запамороченні (див. "Под- разнювальні засоби"). Алюмінію гідроксид — А1 (ОН) 3 у суспензії також має лужні властивості. Призначають як антацидний та обволікаючий засіб усередину. Входить до складу альмагелю, маалоксу. Симптоми отруєння лугами: глибокі некротичні зміни у слизових оболон- ках ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, різкий біль у животі, утруднення під час ковтання, блювання, пронос з кров'ю, перитоніт, шок, ал- калоз. Перша допомога: промивання шлунка водою, введення збитого білка яєць, активованого вугілля, наркотичних анальгетиків; у разі гіпонатріємії — вве- дення великої кількості ізотонічного розчину натрію хлориду, інгаляція вугле- кислоти. При алкалозі – внутрішньовенне введення 1% розчину кислоти цит- ринової. 14.2. ПРЕПАРАТИ ЛУЖНИХ ТА ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ Основною дією препаратів лужних та лужноземельних металів є осмотична та іонна дія. Осмотичну дію має будь-яка сіль. Значну кількість солей містять біологічні рідини організму. Застосування їх у великих кількостях є найменш небезпечним. Натрій є головним катіоном плазми крові, що визначає значення осмо- тичного тиску. Обмін натрію взаємозв’язаний з обміном води. Велике зна- чення має натрій в діяльності міокардіоцитів – в зміні їх електричної активно- сті, в здійсненні скоротливої функції при взаємодії з іншими електролітами, особливо з калієм, магнієм, кальцієм. Коли клітина перебуває в стані спокою іонів поза клітиною являють позитивно заряджені іони натрія та негативно за- ряджені іони хлору. Коли збудження, що виникає в пейсмейкерних клітинах синусового вузла після проходження по провідній системі серця через волокна Пуркіньє, досягає мембрани міокардіоцитів, в ній відбувається деполяризація. Всередину клітини проходять іони натрію, у яких найменша атомна маса при виході іонів калію. При надмірному виході іонів калію починається реполяри- зація, відновлюється первинний потенціал всередині клітини. В переміщенні іонів натрію приймають участь електролітні помпи (калій-натрієва та кальці- єва). В обміні натрію в організмі важлива роль належить ниркам, значне по- ниження рівня натрію в сироватці крові виникає при порушенні натрій-збері- гаючої функції нирок або при одночасному порушенні механізмів, які регулю- ють натрієвий обмін. Гіпонатріємія може виникнути також при наднирниковій недостатності у хворих з ураженням травного каналу при недостатньому над- ходженні натрію з їжею. Вміст натрію в екстрацелюлярній рідині пов'язаний з регуляцією артеріального та венозного тиску, з натрійуретичними пептидами, ступенем активності ренін-ангіотензинової системи. 484 Фармакокінетика. Натрію хлорид (NaCl) при парентеральному введенні швидко абсорбується, утримується в крові нетривалий час, швидко надходить до інтестиціального позаклітинного простору. Через годину в крові залиша- ється 50% введеного розчину. Солі й рідина швидко виводяться з нирками, по- товими залозами і з фекаліями. Фармакодинаміка. Натрію хлорид має слабку місцеву протимікробну дію, при внутрішньовенному введенні в ізотонічному розчині нормалізує водно-со- льовий обмін, осмотичний тиск, іонний склад, а також об’єм крові, підвищує антитоксичні властивості організму. У зв’язку з швидким виведенням із су- динного русла і малою здатністю коригувати гіповолемію натрію гідро хлорид як плазмо замінний засіб застосовують рідко. Гіпертонічний розчин (10%) натрію хлориду застосовують місцево для видалення з рани ексудату. При цьому він діє також антибактеріально, пору- шуючи осмотичний тиск у мікробній клітині. Крім того, натрію хлорид в цьому розчині сприяє утворенню грануляцій і загоєнню ран. Це відбувається внаслідок слабкої протизапальної та подразнювальної дії, що стимулює про- цеси регенерації, поліпшення трофіки в ушкодженій ділянці. Показання. Натрію хлорид в ізотонічному розчині застосовують для компенсації втрат рідини, корекції порушень водно сольового балансу, для промивання ран, очей, а також як розчинник. Гіпертонічні розчини застосову- ють у випадку гнійних ран у вигляді примочок і компресів, вводять внутріш- ньовенно для припинення легеневих, шлункових, маткових кровотеч, при гі- понатріємії, спричиненій сечогінними засобами. Натрію хлорид у 2-5% роз- чині використовують для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом. Всередину у великих дозах призначають хворим з хворобою Аддісона. Побічна дія. Натрію хлорид в ізотонічному розчині може викликати хло- рид ний ацидоз, гіпергідрацію, гіпокаліємію внаслідок посиленого виведення калію з організму. Спостерігаються порушення водно-сольового обміну, гоме- остазу, посилення набряку мозку, легень. Гіпертонічний розчин натрію хло- риду може викликати при попадання під шкіру некроз тканин. Протипоказання. Циркуляторні порушення, що загружують набряком мо- зку та легенів, порушення функції нирок. Препарати калію (калію хлорид, ас паркам – пан ангін та ін..) приз- начають для внутрішнього і внутрішньовенного застосування. Фармакокінетика. Калію хлорид швидко абсорбується у травному ка- налі, надходить до тканин. Транспорт калію всередину клітин активний, пот- ребує енергії; цьому спияють інсулін, магній, глюкоза, кислота аспарагінова, натрію оксибутират. Калю хлорид може всмоктуватися пасивно. Калій виво- диться переважно нирками, частково з фекальними масами. Фармакодинаміка. Калій міститься всередині клітини, його вміст у поза- клітинній рідині та плазмі крові незначний. Він підтримує поляризацію клі- тинних мембран, активує ферменти, які беруть участь у синтезі АТФ, гліко- гену, білків, у тому числі, скоротливих, у взаємодії актину з міозином, а також у синтезі ацетилхоліну. Препарати калію мають велике значення для генерації і проведення імпульсів нервовими волокнами, для здійснення м’язового 485 скорочення, підтримання автоматизму міокарда. Під впливом калію збуджу- ється кора наднирникових залоз і виділяється адреналін. Калій сприяє кращій діяльності головного мозку поліпшує його постачання киснем, знижує артеріальний тиск крові. Значний вплив на концентрацію ка- лію всередині клітин має рН крові та бікарбонати. Ацидоз сприяє виходу калію з клітин в позаклітинний простір, а алкалоз – їх переміщенню в зворотньому напрямку. Калію хлорид та калію ацетат мають сечогінну дію, калію оро- тат – анаболічний вплив. Калію оротат завдікм кислоті оротовій бере участь в білковому, вуглеводневому, ліпідному обміні, є попередником пірімідино- вих основ (урацилу, тиміну, цитозину) в обміні нуклеїнових кислот, має ана- болічну дію, посилює метаболізм і скоротливу функцію міокарду. Препарат нормалізує обмін галактози, знижує вміст холестерину і ліпідів в сироватці крові. Показання. Препарати калію – калію хлорид та його пролонговану форму калійнормін і кальфум, застосовують для профілактики та лікування гіпокалі- ємії та гіпокалігістії, що виникає внаслідок діареї, блювання, паризначення се- рцевих глікозидів, глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів, міорелаксантів, проносних засобів, інсуліну. Гіпокаліємія спостерігається внаслідок недостатнього надходження з їжею, надмірного виведення нирками і кишечником у хворих з застійною серцевою недостатністю, при первинному або вторинному гіперальдостеронізмі, при прийомі салуретиків, надлишку наднирникових стероїдів, синдромі Кушинга, при рані наднирників або ектопічній секреції адренокортикотропного гор- мону, при гіпомагніємії, при осмотичному діурезі, ураженні ниркових каналь- ців, при передозуванні амфотерицину В, при лікувані карбеніциліном, висо- кими дозами пеніциліну, введенні дитиліну, після прийому проносних, адсор- бентів, блюванні, низько вуглеводневій дієті, при парентеральному харчу- ванні, введенні інсуліну, гострому алкалозі. Гіпокаліємія виникає при надмірному прийомі їжі, під впливом агоністів β 2 -адреноблокаторів при голодуванні, при муковісцидозі інтоксикації, при надмірному вживанні кави, алкоголю, цукру. При гіпокаліємії можливі паралічі, дихальна недостатність, гіповентиляція легень, непрохідність кишечнику, гіпотензія, судоми, рабдомоліз, нефропатія, поліурія, полідіпсія. Зявляються також характерні зміни ЕКГ – пониження сегменту ST, змен- шення амплітуди зубця Т, іноді зубець Т стає поширеним або зазубреним, може підвищуватися амплітуда зубця Q, подовжується інтервал QТ. Гіпокалі- ємія може викликати різні аритмії, порушення провідності, в тому числі подо- вження інтервалу РQ, ектопічний ритм, суправкнтрикулярну тахікардію. Мо- жливе зменшення зубця R з супутнім підвищенням глибини зубця S. Препарати калію призначають при аритміях, ішемічній хворобі серця, вну- трішньоклітинному ацидозі в поєднанні з позаклітинним алкалозом. Разом із анаболічними засобами їх застосовують при гіпотрофії з інсуліном у 486 поляризуючи сумішах. Призначають препарати калію при різних порушеннях електролітного балансу, м’язовій дистрофії, міастенії, гіпокаліємічній формі пароксизмальної міопатії Калію оротат призначають при хворобах печінки жовчовивідних шляхів, галактоземії, мегалобластній анемії, порушеннях кровообігу різного ґенезу, при аритміях, дерматозі, аліментарній дистрофії. Побічна дія. Алергічні реакції, жирова дистрофія печінки, подразнення сли- зової оболонки травного каналу, біль, нудота, блювання – при застосуванні всередину (слід приймати після їжі в розчині з киселем або фруктовими со- ками); м’язові фібриляції, зниження артеріального тиску, порушення серцевої провідності (аритмії), судоми, парестезії – при значному підвищенні вмісту ка- лію в крові (при гіперкаліємії призначають розчини глюкози з інсуліном: ак- тивує надходження калію всередину клітин). Протипоказання. При порушеннях атріовентрикулярної провідності, калію хлорид слід застосовувати з обережністю; при повній блокаді серця препарат протипоказаний. Вживання калію хлориду протипоказане також при пору- шенні видільної функції нирок; у цих випадках калій накопичується в плазмі крові, що може привести до інтоксикації. Токсичність хлориду калію підвищу- ється при недостатності надниркових залоз. Магній є внутрішньоклітинним катіоном, подібно калію. Наявність в організмі іонів магнію у достатній кількості важлива для фун- кціонування різних органів. Йони магнію є активаторами більшості енегроза- лежних реакцій. Це зумовлює їх участь у різних видах метаболізму, насампе- ред у вуглеводному і фосфорному. Магній – важливий елемент для активності К + мембранної АТФ-ази. При гіпомагніємії порушується транспорт калію все- редину клітини, виникає гіпокалігістія. Знижується тонус посмугованих м'язів, виникають аритмії, інверсія або сплощення зубця Т ЕКГ, вкорочення інтер- валу S-T, подовження інтервалу Q-T. За тривалої гіпомагніємії виникають екс- трасистоли, і навіть підвищується фібриляція шлуночків, підвищується токси- чність серцевих глікозидів. Магній активує виділення паратирину прищитови- дних залоз. При гіпомагніємії у зв’язку з недостатністю паратирину виникає гіпокаліємія, фасцикуляції, судоми. Магній бере участь у регуляції вивіль- нення синаптичних медіаторів у ЦНС і периферичних тканинах (за недостат- ності його можлива зупинка дихання). Недостатність магнію призводить до зниження еластичності еритроцитів, що ускладнює їх проходженя через капі- ляри, порушує мікроциркуляцію. Виникає анемія, що характеризується рети- куло-, сферо- та мікроцитозом. Дефіцит магнію може бути первинним – вна- слідок вродженої аномалії обміну магнію – або вторинним – внаслідок недо- статнього надходження з їжею (недостатність харчування, алкоголізм, при па- рентеральному харчуванні), порушеннях адсорбції в травному тракті (діарея, шлунково-кишковий свищ, гіпопаратиреоідизм), посиленій екскреції із сечею (ушкодження канальців, поліурія, передозування діуретиків, пієлонефрит, пе- рвинний гіперальдостеронізм, лікування цисплатином). Неспецифічними клі- нічними проявами дефіциту магнію є тремор, м’язова слабкість, тетанія, |