Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
ВІРУС ГЕПАТИТУ В (HВV)Гепатит В (ВГВ, сироватковий гепатит) – інфекційна хвороба, що характеризується враженням печінки з розвитком симптомокомплексу гостого та хронічного гепатиту. Це одне з найбільш загрозливих захворювань, що зумовлює щорічно у світі більше 2 млн смертей. Поверхневий антиген цього вірусу був виявлений Б.Блюмбергом у 1964 р. у крові австралійського аборигена, у зв’язку з чим цей антиген тривалий час називали “австралійським”. Сам збудник виявлений і описаний Д.Дейном у 1970 р., тому синонім повних віріонів цього вірусу – “частки Дейна”. HBV вірус віднесений до родини , роду Orthohepadnavirus. МОРФОЛОГІЯ І УЛЬТРАСТРУКТУРА HBV. Віріони вірусу – “частки Дейна” сферичної форми, дрібні - діаметром 40-45 нм, мають геном, який складається з двониткової ДНК (мінус-нитки і більш короткої неповної плюс-нитки). Геном заключений в білковий капсид ікосаедрального типу симетрії (т.з. серцевину). Нуклеокапсид покритий зовнішньою ліпідно-білковою оболонкою (суперкапсидом). Крім повних віріонів (часток Дейна) зустрічаються в набагато більшій кількості т.з. неповні віріони, які складаються лише з фрагментів зовнішньої оболонки і бувають сферичними чи ниткоподібними. Неповні віріони містять поверхневий антиген вірусу, накопичуются в результаті надлишкової продукції поверхневого компоненту вірусу і не проявляють інфекційних властивостей. АНТИГEННА БУДОВА. HBV має 4 антигени: поверхневий (HBsAg), серцевинний (HBcAg), внутрішній (HBeAg) та регуляторний (HBхAg). HBsAg– глікопротеїновий поверхневий (superficial) антиген, раніше іменувався “австралійським”, є маркером ВГВ (гострого чи хронічного), одним із критеріїв небезпечності крові при її переливанні. HBcAg– серцевинний (cor) антиген, міститься в капсиді віріонів, які знаходяться в ядрах гепатоцитів, не надходить у кров, є маркером реплікації вірусу в гепатоцитах (при гострому і хронічному ВГВ). HBeAg– внутрішній антиген, відщеплюється від HВcAg при його проходженні через мембрану гепатоцитів, внаслідок чого виявляється в крові, визначає інтенсивність реплікації вірусу гепатиту В і ступінь інфекційної небезпеки хворого. У ряді випадків він є маркером несприятливого перебігу ВГВ. HBхAg– регуляторний протеїн, що стимулює чи пригнічує апоптоз гепатоцитів, стимулює транскрипцію і пригнічує репаративну систему гепатоцитів. Ймовірно бере участь у пухлинній трансформації гепатоцитів. Вірус гепатиту В викликає утворення в організмі антитіл до різних антигенів (анти-HBs, анти-HBe, анти-HBc), які належать до імуноглобулінів М. КУЛЬТИВУВАННЯ. У культурі клітин і курячих ембріонах вірус не культивується. До нього чутливі примати (особливо мавпи шимпанзе). РEЗИСТEНТНІСТЬ. Володіє високою стійкістю, особливо до високих температур - при температурі 100 С лише через 10 хв втрачає інфекційність, але зберігає антигенність. При кімнатній температурі зберігає життєздатність впродовж 3-х місяців, у замороженому стані – декілька років. Інактивація вірусу проходить при автоклавуванні (120 C) чи кипятінні впродовж 30 хвилин, при дії сухого жару (180 C) - упродовж 1 години. EПІДEМІОЛОГІЯ. Джереломінфекції є хворий та вірусоносій (менше 10 %). Шляхи передачі- парентеральний (введення зараженої вірусом крові та її компонентів при будь-яких маніпуляціях – переливанні крові, хірургічних операціях, ін’єкціях, стоматологічних процедурах, педікюрі, манікюрі та ін.), статевий та вертикальний (від матері плоду трансплацентарно чи під час родів). Основні групи ризику– медпрацівники, особи, які отримують гемотрансфузії чи препарати крові, наркомани, хворі на гемофілію, гомосексуали, повії. ІМУНІТEТ - типоспецифічний, довготривалий, зумовлений віруснейтралізуючими антитілами (анти-HВsAg). ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. Дослідним матеріалом є кров, біоптат печінки та секційний матеріал. Діагностика направлена на виявлення антигенів вірусу (HBsAg, HBcAg та HBeAg), ДНК вірусу (HBV DNA) та антитіл (IgM та IgG) до вірусу (анти-HBs, анти-HBс, анти-HBe). Експрес-методи: імунохімічні дослідження – виявлення антигенів вірусу у крові за допомогою імуноферментного та радіоімунного аналізу (ІФА, РІА); РНГА - виявлення поверхневого антигену HBsAg у крові; молекулярно-біологічні дослідження – виявлення ДНК вірусу в крові за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) чи методу ДНК-зондів. Серологічний метод– за допомогою РНГА, РEМА, РЗК, радіоімунного аналізу, реакції імуноблотингу визначають зростання титру специфічних антитіл. Динаміка синтезу антитіл проти різних антигенів неоднакова: у продромальному періоді з’являються анти-НВс- антитіла, потім – анти-НВе-антитіла і лише в останню чергу після зникнення HВsAg з крові з’являються анти-НВs- антитіла. За специфікою антитіл до вірусних антигенів можна судити про період захворювання. У гострому періоді в крові виявляється НВsAg і анти-НВс-IgM, при хронічних формах – НВsAg, НВеAg, анти-НВс-IgG та анти-НВе-IgG. Про одужання свідчить наявність у сироватці крові анти-НВs-IgG. Навпаки, рання поява анти-НВs-IgМ у гострому періоді є несприятливим симптомом розвитку печінкової коми. ПРОФІЛАКТИКА. Неспецифічна - виявлення, локалізація і санація джерел інфекції, розриви шляхів передачі інфекції. Спеціфічна активна - використовують два види вакцин: перша інактивована і готується з плазми носіїв HВsAg, друга рекомбінантна генно-інженерна, яка також містить HВsAg. Специфічна пасивна – для екстренної імунопрофілактики особам, які мали контакт з хворим на гепатит В, застосовують специфічний гама-глобулін, що містить антитіла против HBV.
Класифікаціягерпесвірусівлюдини Родина Herpesviridae (3 підродини і 9 родів) Alphaherpesvirinae – віруси характеризуються коротким репродуктивним циклом, тропністю до клітин базального шару епітелію і слизових оболонок; здатністю до персистенції в нервових гангліях Роди: Simplexvirus – збудники простого герпесу (1 і 2 типів); Varicellovirus – збудник вітряної віспи/оперізуючого лишаю (Varicella/zoster virus)-вірус герпесу людини 3 типу Betaherpesvirinae: віруси характеризуються тривалим репродуктивним циклом, тропністю до клітин залозистої і лімфоїдної тканин, персистенцією в паренхіматозних органах людини Роди: Cytomegalovirus – вірус герпесу людини 5 типу (ЦМВ); Roseolovirus - віруси герпесу людини 6 і 7 типів Gammaherpesvirinae: віруси характеризуються тропністю до Т- і В-лімфоцитів людини, здатні викликати персистуючий і літичний типи інфекції. -Роди: Lymphocryptovirus: Вірус Епштейна – Бара (ВЕБ, вірус герпесу людини 4 типу) – збудник інфекційного мононуклеозу/лімфоми Беркіта; Rhadinovirus: Вірус герпесу людини 8 типу, асоційований з саркомою Капоші Морфологіявірусів простогогерпесу Будова віріону складний, сферичної форми 110-120 нм, ікосаедральний тип симетрії Суперкапсид – глікопротеїни (А-І)Між капсидом і суперкапсидом – додаткова білкова оболонка – тегумент Капсид – містить геном, представлений дн ДНК, вірусну ДНК-полімеразу, структурні білки Антигенна структура вірусів простого герпесуРозрізняють 2 серотипи ВПГ людини (ВПГ-1 і ВПГ-2) Типоспецифічні Аг: глікопротеїни суперкапсиду Групоспецифічні Аг:білки нуклеокапсиду Резистентність Чутливі до:високих температур (600 С)УФО,жиророзчинників, кислого рН Стійкі до:низьких температур При кімнатній температурі зберігають життєздатність протягом 10 год Біологічнівластивості Здатність до персистенції і спроможність викликати латентні інфекції; Здатність утворювати внутрішньоядерні включення в інфікованих клітинах; Убіквітарність поширення (по кількості інфікованих ВПГ на планеті посідає 1-е місце); Можуть приймати в свій геном велику кількість чужерідної ДНК, тому використовуються в якості векторів в генній інженерії; Найменш вираженні в родині онкогенні властивості Культивування Курячі ембріони (клітини ХАО) Через 2-3 доби утворюють білі бляшки на ХАО Культури клітин (усі типи) ЦПД – утворення багатоядерних клітин і внутрішньоядерних тілець-включень Культивування в організмі лабораторних тварин (модель герпетичного кератокон΄юнктивіту) Джерелоінфекції: хворі і вірусоносії (70-90% населення інфіковано ВПГ-1) Механізмзараження– контактний і трансплацентарний Шляхи зараження– побутовий контакт, статевий контакт, інфікування при проходженні через родові шляхи, через плаценту Патогенез Інфікування клітин слизової оболонки ротової порожнини або статевих органів (первинна реплікація вірусу) Поширення вірусу по чутливим нейронам в ганглії потрійного нерву або спиномозкові ганглії (латентна форма інфекції) При імуносупресивних станах – проникнення вірусу у кров і виникнення генералізованих форм інфекцій Рецидиви характеризуються поширенням вірусу по чутливим нейронам у клітини слизової оболонки (герпетичний гінгівостоматит) ІмунітетНестерильний, Забезпечує повний імунітет до гомологічного типу і частковий до гетерологічного типу вірусу,Носить клітинний і гуморальний характер Матеріалдлядослідження: вміст везикул, зіскоби з слизової оболонки, ліквор, кров Методи: РІФ Цитоскопічний – в мазках, забарвленних за Романовським-Гімзою виявляють багатоядерні клітини з внутрішньоядерними включеннями (тільця Ліпшютца) Лабораторнадіагностика Вірусологічний метод Матеріал для дослідження: вміст везикул Вірус культивують у КЕ на ХАО або на КК Індикація: утворення бляшок на ХАО або ЦПД у КК Ідентифікація: РН з врахуванням по бляшкоутворенню або відсутності ЦПД Біологічний метод Кон”юнктивальне зараження мишей або кролів і вітворення герпетичного кератокон”юнктивіту Серологічний метод Матеріал для дослідження: сироватка крові Виявлення Ig M(первинна інфекція) або IgG (рецидив латентної інфекції) за допомогою ІФА Профілактика(Неспецифічна: розрив механізмів і шляхів передачі інфекції Специфічна:жива генно-інженерна і субодинична вакцини (США); ЛікуванняНеспецифічне етіотропне: Інгібітори вірусних ферментів Ацикловір – герпервір, ацигерпін, герпесин, гевіран (місцево); віролекс, зовіракс, медовір (місцево і парентерально); Ганцикловір; Валацикловір – вальтрекс Аденінарабінозид – відарабін Фосковір. Інтерферони і інтерфероногени При частих рецидивах – застосування інактивованої герпетичної вакцини
Вірус вітряної віспи / оперізуючого лишаю розміри 150-200 нм Особливості культивування: Культивують у КК нирок, легенів і фібробластів ембріону людини,Непатогенний для лабораторних тварин -Не культивується у курячому ембріоні Вітряна віспа виникає при первинному інфікуванні вірусом в дитячому віці Оперізуючий лишай виникає внаслідок ендогенного інфікування із спиномозкових чутливих нервових ганглієв Джерелоінфекціїхворий на вітряну віспу(рідше хворий на оперізуючий лишай) Механізмпередачі:аерогенний (рідше - контактний) Шляхпередачі:повітряно-краплинний Патогенез Імунітет Інкубаційний період при вітряній віспі – 10-20 діб Вхідні ворота – клітини слизової оболонки ВДШ і регіонарні лімфатичні вузли Первинна реплікація вірусу у вхідних воротах Вірусемія Ураження клітин шипуватого шару епідермісу (літична інфекція) з утворенням характерних везикул В деяких випадках - проникнення вірусу у спиномозкові ганглії (персистуюча інфекція) -При травмах, стресах, імуносупресії вірус активується у гангліях і по чутливим нейронам проникає у шкіру Ураження епідермісу по ходу міжреберних проміжків (оперізуючий лишай) При циклічному перебігу інфекції – стійкий, стерильний, напружений, довічний При ациклічному перебігу – імунні реакції не забезпечують звільнення організму від збудника Матеріалдлядослідження:вміст везикул Методи: РІФ Цитоскопічний – в мазках, забарвленних за Романовським-Гімзою виявляють клітини з внутрішньоядерними включеннями (тільця Арагао) ЛабораторнадіагностикаВірусологічний метод Вірус культивують на КК Індикація: ЦПД у КК Серологічнийметод Ідентифікація: РЗК або РН з врахуванням відсутності ЦПД Матеріал для дослідження: парні сироватки крові РЗК, ІФА, РН Лікуванняіпрофілактика Неспецифічне етіотропне – ацикловір, ганцикловір, фосковір Інтерферони, інтерфероногени Людський гамма-глобулін Екстренна (особливим категоріям, що були в контакті з хворим) – людський імуноглобулін Жива атенуйована вакцина (штам ОКА) |