1. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма. Публіцистика
 Скачать 0.66 Mb.
|
|
О. Л.: Я завжди був політиком. Усі роки, які я воював з Кучмою, я воював і як журналіст, і як політик. В. К.: Який же я політик? Хіба що "молодий політик", скажемо так. Це для мене лише друга виборча кампанія. Перша була ще в середині дев'яностих у Миколаєві, коли місцевим демократам узагалі не було кого висувати на мажоритарних виборах і висунули мене. Я вважаю себе журналістом, який отримав таке відрядження - піти в політику. Я й надалі пишу статті і отримую задоволення від улюбленої роботи. Але наразі я є кандидатом у депутати. Можна вважати так, що я журналіст, який є кандидатом у політики. А. Ш.: Звичайно, бо мушу говорити на теми, які дуже далеко виходять за межі теми свободи слова. Люди такі питання ставлять, і люди чекають від мене відповідей. І при всьому цьому я набагато більше відчуваю себе таким собі посланцем професії у політиці. Я переконаний, що журналістика - це найдостойніша професія на Землі, і знаю, що в політиці можна дуже багато зробити для неї. - Чи, на Вашу думку, ця кризова політична ситуація, яка зараз є у країні, не завадить нормальному проведенню виборів і чи не стануть ці вибори провальними для демократичного майбутнього України? С. Т.: Вони стануть провальними, коли конституційна реформа в нинішньому вигляді буде затверджена. Ми вже бачимо, що парламент діє абсолютно безвідповідально, і це може призвести до того, що в нас буде мішанина урядів, і так триватиме безкінечно. Тому я небезпеку бачу не так у виборах, як у конституційній реформі, яку однозначно треба змінювати. О. Л.: Вибори будуть провальними, зокрема для "Нашої України", в якій виборці розчарувалися, для Партії реґіонів та інших політичних сил, які все гарно декларують, а на ділі все по-іншому. В. К.: Я вважаю, що в ситуації, яка зараз склалася, винні обидві сторони - і уряд з Президентом, і парламент. Політичні інтереси у Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та інших політиків різні. Відповідно, для досягнення своєї мети кожен з них знаходить доречні для цього моменту інструменти. Юлія Володимирівна обрала інструментом опозиційність. Але я думаю, що в її блоці є дуже багато людей, які вважають, що деструкція і створення штучних криз не на користь Україні. Я переконаний, що коли прийдемо в парламент, то будемо домовлятися і створимо більшість, яка працюватиме на Україну, а не на інші держави. А. Ш.: Я зараз їжджу Україною і бачу, наскільки підвищився градус кампанії. Дуже круто зріс ризик того, що кампанія перетвориться на кидання лайном один в одного. Це точно не додає адекватності тому вибору, який робитиме електорат. Я думаю, що зараз, як ніколи, потрібно сісти, перевести дух і домовитися, як країна проживе три-чотири місяці до формування нового уряду вже новим парламентом. Тому що ситуація, коли ми не знаємо, 56.ЗМІ у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми. ЗМІ можуть ефективно впливати на формування громадської думки. По-перше, вони повинні вміти привернути увагу до нової, суспільно значимої проблеми чи нового підходу до оцінки тих чи інших явищ дійсності. На даному етапі ЗМІ акцентують свою увагу (а отже і увагу аудиторії) на визначенні предмету формування громадської думки з подальшим його аналізом і коментарем. По-друге, знати, про масштаби і можливість розповсюдження громадської думки. У зв'язку з цим ЗМІ концентруються навколо проблеми підвищення рівня компетентності громадської думки про предмет обговорення. Триває роз'яснювальна робота з викладом усіх потрібних для відповідного формування громадської думки подробиць, фактів на задану тему обговорення. Таким чином, ефективність діяльності ЗМІ на цьому етапі визначається тим, наскільки обізнаною є аудиторія по заданій проблемі. Ті ЗМІ, які змогли дотриматися в своїй роботі всіх цих етапів: 1)збудження інтересу до заданої проблематики через інтригу і постійне нагадування про неї; 2)подача якісного аналізу досліджуваної проблеми, а також подача коментарів та оцінок; 3)досягнення потрібного рівня інформованості населення шляхом різнобічного розгляду проблеми - такі ЗМІ зможуть не лише впливати на хід та розвиток подій суспільного життя, а й впливати на поведінку своєї аудиторії. Зазначені методи діяльності, що сприяють підвищенню ефективності ЗМІ базуються на науково обґрунтованих даних про стан громадської думки в зв'язку з піднятими проблемами. При цьому можуть бути використані як результати конкретного соціологічного опитування, так і соціальна інформація, яка спонтанно надходить до редакцій (зокрема з пошти, відгуків і т. д.). Одначе, будь-яка інформація має свого конкретного читача чи глядача. Тому при написанні матеріалу, журналіст повинен визначити й конкретну соціальну адресу свого інформаційного повідомлення. Тобто йдеться про інформаційні потреби тих чи інших груп населення, про їхню спроможність сприймати подану інформацію. При цьому особливо важливим є наголос на значимості рішення поставленої проблеми безпосередньо для індивіда, його сім'ю, дітей, кар'єри, освіти, здоров'я і т. п. Інформація такого роду є важливим каталізатором процесу формування громадської думки. Отже, формування громадської думки серед членів того чи іншого суспільства - це одна з важливих функцій ЗМІ, що полягає в сприянні своїй аудиторії у виробленні таких соціополітичних орієнтацій та цінностей, котрі б відповідали об'єктивним умовам, за можливістю більш адекватно відтворюючим практичній життєдіяльності суспільства в цілому й були б ефективно працюючим інструментом для досягнення особистої мети людини в історичному процесі розвитку даного суспільства. 57. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста. Цензурна ситуація в Україні залишається все ще складною. За Конституцією, цензура в нашій державі заборонена, тобто заборонено попередній перегляд творів, п'єс, телепередач, кореспонденції з метою нагляду й контролю. Але поза цим використовуються найрізноманітніші способи тиску на редакції в цілому і окремих журналістів, аби домогтися відповідних коректив у їхній позиції, їм нічого не забороняють, але виразно натякають, закликаючи до послуху. Тиск буває за силою грубий і оксамитовий. Грубий тиск (метод батога) — теж реалія нашого життя. Його смисл — у прямій боротьбі з журналістами, застосуванні проти них адміністративної й фізичної сили. Оксамитовий тиск (метод пряника) полягає в тому, що журналістові чи редакції ніхто не диктує відкрито бажану для певних кіл позицію, але за принципом "розумному — досить" дають можливість самим здогадатися, чого від них хочуть. За способом дії тиск буває політичний, ідеологічний, економічний, моральний і фізичний. 1. Політичний тиск виявляється в прямому чи непрямому втручанні гілок влади в діяльність журналістів. Окрім безпосередніх вказівок і вимог, можуть існувати інші способи надання переваг тим чи іншим виданням, як-от: узяти чи не взяти редактора чи журналіста з газети в закордонну поїздку Президента чи Прем'єра, надати в першу чи в другу чергу оперативну офіційну інформацію тощо. 2. Ідеологічний тиск виявляється в приховуванні з ідеологічних міркувань опозиційних думок і поглядів. Григорій Мусієнко, редактор відділу політики газети "Вечірній Київ" розповідає, що в 1989 році він виступив на установчому з'їзді НРУ з критичними міркуваннями про ідеологічні засади та напрямки практичної діяльності організації. "До сьогоднішнього дня в Україні той мій виступ неопублікований, незва жаючи на те, — свідчить журналіст, — що всі матеріали Руху давно надруковані в закордонних ЗМІ, незважаючи на те, що я звертався до першого голови НРУ, і до співголів, і до нинішнього голови". 3. Економічний тиск полягає в розширенні чи скороченні фінансування ОМІ їхніми очевидними чи прихованими господарями. Хто платить, той і замовляє музику. Проте тут слід мати на увазі дві обставини: а) практично всім зрозуміло, що за нинішньої економічної ситуації (в основному через низьку купівельну спроможність громадян) державна підтримка інформаційної сфери незалежної України і конче необхідна й вкрай корисна; і економічна допомога виданням від імені держави фактично надається; на практиці це означає, що така допомога надається за рахунок держави, з державних коштів, але не державою, а вищими й нижчими державними посадовцями, які мають доступ до розподілу державних коштів і за власними уподобаннями, у міру свого розуміння ситуації, прагнень власного іміджу й кар'єри фінансують ті чи інші видання; б) твір журналіста є товар і як такий потрапляє на інтелектуальний ринок; продаючи свій твір, журналіст однак повинен ставити перед собою завдання служити істині, загальнолюдським ідеалам, а не "золотому тільцю"; треба бути залежним від передплатника, читача, а не від господаря; залежність від передплатника й рекламодавця с свобода журналіста. "Кажуть, після проституції наша професія на другому місці", — сказав Віталій Карпенко, головний редактор газети "Вечірній Київ", маючи на увазі саме товарні відносини, що складаються навколо журналістської творчості. "Журналісти продажні — це нормально, бо журналіст мас бути продажним, — вважає політичний оглядач Володимир Скачко. — Журналіст, який не продажний, — то не журналіст, бо ефективність журналіста визначається в тому, скільки матеріалів він написав і скільки газет захотіли ці матеріали купити. Найвища "продажність" журналіста, найвища оцінка його кваліфікації — коли він може буги надрукований скрізь і коли його однаково лають як комуністи, так і націонал-демократи" 4. Моральний тиск здійснюється через суди. Недосконалість нашого законодавства дозволяє будь-яку критику владних структур, певних кланів чи негативну інформацію про їх діяльність розглядати як образу честі і гідності громадян. Причому закон дає можливість оцінювати моральні збитки будь-якою сумою, нічим її не підтверджуючи конкретно. Практика розгляду позовів проти преси поки що засвідчує, що суди, як правило, стають на бік органів влади. Третя влада служить двом першим. Позови економічно розоряють видання, власне, знищують їх. З'явилися адвокати, які спеціалізуються на процесах проти преси; вони нічого не роблять, а тільки читають газети і, знаходячи там критику на урядовців, телефонують їм і пропонують подати позов, за умови поділити виграну суму навпіл. В умовах такого тиску працювати важко, журналісти ходять по судах, замість робити газету. Захист статусу журналіста потрібен і для безпеки громадян. В Україні журналісти мають право на володіння певними видами зброї, в тому числі пістолетами з пластиковими кулями. Відомі непоодинокі випадки, коли через корупцію в ЗМІ посвідчення журналіста отримували бізнесмени чи помічники народних депутатів, інші громадяни саме з метою отримання зброї. Як вони використають цю зброю в майбутньому – не відомо. Тоді як більшості журналістів зброя не потрібна, хіба що тим з них, кому доводиться працювати в ризикованих умовах і є небезпека погроз чи нападу. В будь-якому випадку потрібно обмежити можливість сторонніх осіб отримувати зброю під виглядом журналіста. Захист професійного статусу понад усе потрібен самим журналістам. Це стосується певних прав на отримання інформації, доступу до документів, першочерговості в задоволенні журналістських запитів, присутності журналістів у місцях надзвичайних подій. Без всього цього неможливо професійно виконувати свої обов’язки, робити цікаві матеріали. Основні принципи й норми професійної етики журналіста 1. Соціальна відповідальність журналіста.. 2. Правдивість і об’єктивність. 3. Сумлінність і чесність. 4. Вірність загальнолюдським цінностям. 5. Професійна солідарність. 58.Мистецтво інтерв’ю, основні правила і вимоги до журналіста. Інтерв'ю - метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника. Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою. Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, котрий ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує та спрямовує бесіду з кожною людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того ж обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу та засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають добір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їхньої роботи. За технікою проведення розрізняють: - вільне - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань; - спрямоване (стандартизоване) - спілкування інтерв'юера та респондента регламентовано детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера, котрий зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, звичайно, переважають закриті запитання; - напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів. За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю: - панельне - багаторазове інтерв'ю одних і тих же респондентів щодо однієї і тієї ж проблеми через певні проміжки часу; - групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі; - клінічне інтерв'ю — тривала, глибока бесіда, мета якої полягає в одержанні інформації про внутрішні спонукання, мотиви, схильності респондентів; — короткочасна бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес або явище, про реакції суб'єкта на задану дію. На інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення (найчастіше респондент погоджується на нетривале інтерв'ю). Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є, здебільшого, зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю. Однак організація та проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними та часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забезпеченням анонімності інтерв'ю. Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, контрольних, вибіркових і експертних опитуваннях. 59.Фактори ефективності впливу журналістського тексту. Оксана Результати впливу ЗМІ можуть проявлятись у трьох сферах: інформаційній, мотиваційній і поведінковій. Традційно вважається, що процес масової комунікації відбувається за формулою комунікатор - реципіент ("К" - "Р")]. З погляду інформатики (та й загальної психології) ефективність діяльності цієї структури залежить від потужності (майстерності) комунікатора, включаючи здатність каналу не спотворювати інформацію, і здатність реципієнта сприймати інформацію. Будь-яка аудиторія повинна розглядатись не як стихійна сукупність людей, що виникла випадково, а як певна соціальна група, який притаманні стійки соціально-демографічні, соціально-психологічні та прфесійні ознки. При цьому знання про аудиторію має бути релевантним завданням дослідження, тобто відповідати його меті. Наприклад, щоби дослідити взаємодію різних засобів і каналів масової комунікації, треба чітко знати, до якого набору джерел масової комунікації звертається той чи інший прошарок аудиторії, оскільки взаємодіяти мають саме ті канали комунікації, до яких даний прошарок звертається, і виявляється нераціональною взаємодія між тим органом журналістики, до якого звертається ця аудиторія, і тим, який оказується зовні її інтересів. Також і контент-аналіз повноти репрезентованості тієї чи іншої теми у системі матеріалів, скажімо, обласної газети, має протікати на фоні реальних потреб аудиторії в інформації по даній темі, інтересів до неї тощо. Інакше не можливо ні оцінити діяльність газети, ні виробити рекомендацій по веденню теми. Однак соціологічні дослідження окремих сторін і ланок журналістики при всьому їх значенні все ж не приводять до виробки цілісної оцінки ефективності журналістської діяльності (чи то якогось органа журналістики, чи відносно визначеного прошарку аудиторії, чи задовольняння конкретної потреби суспільства в інформації тощо). І навіть тоді, коли розроблені й прийняті рекомендації, які сформульовані у результаті тих приватних досліджень, рівень оптимізації найчастіше не буде дуже високим, так як прийняті міри можуть бути заблоковані недостатньо оптимальним функціонуванням інших сторін і ланок журналістського організму. Припустимо, знайдені та засвоєні журналістами найкращі способи привертання і утримання уваги тієї частини аудиторії, яка звертається до даного видання. Однак при цьому журналісти не мають достатніх знань про те, який спектр інтересів, мотивів звернений до них. Зрозуміло, що за таких умов значно активізувати увагу аудиторії не вдасться. Тому важливе значення мають комплексні дослідження, дані яких дають підставу для розробки рекомендацій по оптимізації функціонування всіх складових тієї чи іншої ланки журналістської діяльності (формування типологічного образа видання, визначення комплексу мір для поліпшення роботи та ін.). Комплексні дослідження торкаються діяльності всіх учасників інформаційного процесу (видавця, журналіста, типологічних особливостей видань і програм при чіткому знанні аудиторії за всіма необхідними параметрами). І використовується вся система методів (опитування, контент-аналіз, спостереження) збору емпіричної інформації, яка у свою чергу отримує системну інтерпретацію, що складає фундамент для розробки комплексу заходів. 60. Жанри Віршованої Публіцистики (Шкляр «Журналістська майстерність) Сучасній поезії та прозі зовсім не чужа пристрасть до документу, факту, що виникало до життя інтенсивний розвиток віршованої публіцистики. Документи і само виражене почуття – такий сплав її жанрів. В них синтезується естетичне осмислення дійсності і експресивно-образне відображення дійсності, вони наділені своїми функціональними особливостями. Виходячи з естетики документалізму, методів художньо-естетичного відображення в журналістиці, типологія жанрів віршованої публіцистики представлена творами поетико-пропагандистського та сатиричного видів. До першого відносяться: поетичний репортаж, поетичний нарис, поема-репортаж, поема-нарис, поетичний щоденник, поетичний лист. Жанри сатиричного виду своїм завдання ставлять критику вад, прорахунків в усіх формах нашого життя. На озброєнні поетів-сатириків: пародія, епіграма, віршована мініатюра, байка, віршований фейлетон, віршований памфлет. Визначення жанрів сатиричного виду як віршованих пояснюється їх змістовною сутністю, оскільки в їх основі лежать такі факти і об’єкти зображення, що про «поетизацію» та «поетичність» не може бути й мови. У ході класифікаційного аналізу виявлено і міжвидові жанри: газетний вірш, віршована текстівка, віршований коментар. Газетний вірш – це закінчений за змістом і формою публіцистичний твір у віршах гостро актуальної соціально-політичної тематики з чітко вираженою позицією автора й адресою виступу. 60. Жанри Віршованої Публіцистики Лапушнян (Шкляр «Журналістська майстерність) Сучасній поезії та прозі зовсім не чужа пристрасть до документу, факту, що виникало до життя інтенсивний розвиток віршованої публіцистики. Документи і само виражене почуття – такий сплав її жанрів. В них синтезується естетичне осмислення дійсності і експресивно-образне відображення дійсності, вони наділені своїми функціональними особливостями. Виходячи з естетики документалізму, методів художньо-естетичного відображення в журналістиці, типологія жанрів віршованої публіцистики представлена творами поетико-пропагандистського та сатиричного видів. До першого відносяться: поетичний репортаж, поетичний нарис, поема-репортаж, поема-нарис, поетичний щоденник, поетичний лист. Жанри сатиричного виду своїм завдання ставлять критику вад, прорахунків в усіх формах нашого життя. На озброєнні поетів-сатириків: пародія, епіграма, віршована мініатюра, байка, віршований фейлетон, віршований памфлет. Визначення жанрів сатиричного виду як віршованих пояснюється їх змістовною сутністю, оскільки в їх основі лежать такі факти і об’єкти зображення, що про «поетизацію» та «поетичність» не може бути й мови. У ході класифікаційного аналізу виявлено і міжвидові жанри: газетний вірш, віршована текстівка, віршований коментар. Газетний вірш – це закінчений за змістом і формою публіцистичний твір у віршах гостро актуальної соціально-політичної тематики з чітко вираженою позицією автора й адресою виступу. |